за 2015 рік

На блозі Каланчацької ЦБС у всесвітній мережі Інтернет - 100000 відвідувачів!

Блог Каланчацької бібліотеки відвідали вже більше 100 000 жителів майже з усіх куточків земної кулі! 100 тисяч відвідувачів - це круто ! Пишаємось! Наш мережевий журнал «Блог Каланчацької ЦБС» -наша гордість, літопис гар­них справ, важливих подій, інновацій, планів, роздумів, депозитарій краєзнавчих до­кументів, своєрідна історія життя та діяльності визнаних людей краю, талановитих од­носельців - поетів, письмен­ників, народних умільців, панорама краєвидів та красот нашої рідної таврійської зем­лі...Наш   бібліотечний блог - це й розповіді про наші бі­бліотечні досягнення, успіхи, фанти,  нагороди,  визнання нашої повсякденної праці на благо жителів нашої Калан­чацької громади. Блог Каланчацької ЦБС -   рупор району, невичерпне джерело   просування   краєз­навства у світовому інформа­ційному просторі. Через свій бібліотечний блог ми спілкуємося з усім світом, знаходимо нових й нових друзів, підтримуємо дружбу та тісні стосунки, об­мінюємося досвідом з постій­ними друзями та колегами, пізнаємо світ інновацій та новаторства в бібліотечній галузі та розповідаємо світові про свої успіхи, здобутки, до­сягнення... Бібліотечний блог налічує 20 тематичних сторінок - 326 дописів з фотографіями, це палітра цікавих накопичень - повідомлень з центральної районної бібліотеки, район­ної бібліотеки для дітей та бібліотек - філій, всіх відділ центральної книгозбірні, ре­портажі з засідань читацьких об'єднань та клубів за інтер­есами, матеріали по краєз­навству та туризму, окремі сторінки про співпрацю з Посольством США в Україні та Радою Міжнародних на­укових досліджень та обмінів (ІКЕХ), дописи та репортажі з конкурсів, акцій, фестивалів, є сторінка присвячена ме­тодичній роботі, співпраці з ЗМІ. Особливе місце - окре­мі сторіночки представлені важливим подіям, знаменним та пам'ятним датам - Всеу­країнській акції «Бібліотека українського воїна», 70 - річ­чю утворення Херсонської області, 70 — річчю Великої Перемоги над фашизмом... На головній сторінці блогу розміщено й логотип Літера­турного блогу Каланчацької ЦБС-один лайк... й перехід на сторінки нашого другого бібліотечного блогу у всесвіт­ній мережі інтернет, на якому теж 20 тематичних сторінок... Для жителів інших держав, які не володіють українською мовою, встановлено пере­кладач тексту дописів на різні мови світу. Тому географія відвідува­чів нашого блогу дуже широ­ка, нас знають, цікавляться, переглядають наші сторінки жителі всіх без винятку облас­тей України, багатьох країн світу. Дуже приємно, що від­відувачами та шанувальни­ками наших дописів є жителі Російської Федерації, Сполу­чених Штатів Америки, Канади, Бразилії, Кенії, Нідер­ландів, Італії, Китаю, Польщі, Ізраїлю, Угорщини, Норвегії, Хорватії, Кенії, Афганіста­ну, Таїланду, Естонії, Єгипту, Латвії, Сінгапуру, Південне - Африканської Республіки, Литви, Вірменії. Франції, Ін­дії, Люксембургу, Лівану, Ав­стралії ...Є постійні відвідува­чі нашого блогу, які запро­грамували так, що як тільки з'являється новий допис -вони отримують повідомлен­ня й зразу ж переглядають, часто пишуть свої відгуки та побажання. Доречі, на нашо­му блозі 257 теплих відгуків, серед них колеги з обласних, районних та сільських книго­збірень, визнані бібліотекарі країни, методисти... Приємно бачити відгуки професіоналів бібліотечної справи - відо­мих блогерів - Всезнайки, Наталки - Читалки, Бібліо-ШЕЛЕСТ, пані Лариси, пані АРТмайстера, ми отримали багато блогерних нагород. Цікаві та приємні відгу­ки кандидата наук, відомого українського шоумена, ор­ганізатора масштабних про­ектів "Шанс", "X- фактор", "Україна має талант!", автора та постійного ведучого про­екту "Караоке на майдані", володаря призу «Кришталева сова» клубу «Що? Де? Коли?», переможця міжнародного конкурсу «Фаворити Успіху — 2005» в номінації «Ведучий шоу-програм року», володаря шести нагород «Телетріумф», нашого земляка Ігоря Кондратюка: «... Надзвичайно сподобався Ваш блог, нехай процвітають традиції, обряди та культурні вподо­бання нашої нації, адже саме це робить нас українцями». На адресу нашого блогу пролунали приємні та зворушливі відгуки прозаїка, журналіста, публіциста, іс­торика, фольклориста, члена Національної спілки пись­менників України та члена Національної спілки журналістів України, кореспондента Херсонської обласної газети «Новий день» Миколи Гурепка: «Шановна Надіє Васи­лівно! З великим інтересом і приємним здивуванням озна­йомився з Блогом Каланчаць­кої ЦБС! На ньому представ­лена веселкова палітра подій якщо не всіх, то більшості яскравих, тісно пов'язаних як з Вашою, Високоуважана пані Надіє, так і Ваших ко­лег, невтомною щоденною працею! Спасибі Вам, що Ви цікаво пишете історію нашо­го степового краю - безцінної перлини незалежної Україн­ської держави! Так тримати, дорогі друзі і колеги по перу! Від імені головного редактора Херсонської обласної газети "Новий день", заслуженого журналіста України А. В. ЖУПИНИ дуже дякую Вам. Ми завжди з Вами, за тісну творчу співпрацю!» Тернопільська Ластівка - відомий журналіст, редак­тор, літератор, дипломант 2-го Всеукраїнського кон­курсу журналістів «Україн­ська мадонна», дипломант конкурсу духовних поезій «Ісусе, Ти потрібний мені», лауреат літературної премії імені Володимира Вихруша, переможець Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова», переможець конкурсу «1540 знаків любові до Тернополя», лауреат XIV літературно-кра­єзнавчого конкурсу ім. мирона Утриска, лауреат премії ім. Петра Ігнатенка та інших нагород Марі Баліцька написала такі слова - подяку: «Дорога працьовита Жінко-бджілко із благословенний-мйменням, яке дає людям на­дію - НАДІЄ! Сердечно дякую Вам і ввіреному Вам творчо -натхненно - відданому справі колективу за велику духовноь просвітницько-патріотично-естетичну роботу, яку Ви проводите у мальовничому Таврійському краю та через свій блог у всесвітній мережі інтернет... Нехай вас береже Господь і благословить щедро Пречиста Діва Марія на усіх Ваших стежках-дорогах!!!». Навіть, наш всеукраїн­ський фаховий журнал «Бі­бліотечна планета» в першому номері цього року приємно відгукнувся про наш бібліо­течний блог: «Багато блогів мають краєзнавче спрямуван­ня. Наприклад, ... Бібліотеч­ний Блог Каланчацької ЦБС Херсонської області (http://kalanchakcbs.blogspot.com) не тільки висвітлюють заходи, що проводяться в бі­бліотеках, а й представляють краєзнавчі ресурси, ознайом­люють із краєзнавчою діяль­ністю». Каланчацька ЦБС за­вжди в пошуку, завжди на ві­стрі часу, ми крокуємо в ногу з часом. Завітайте на наш блог ! Переглянувши раз, Ви буде­те знов й знов спілкувати з нами - ми завжди Вам раді, ми щиро відкриті для спілку­вання, обміну досвідом, при­ємних сюрпризів та дружби! У нас 100 тисяч відвідува­чів - це круто! Пишаємось! Запрошуємо й Вас, заві­тайте на наш блог за адресою: http://kalanchakcbs.blogspot.com. Ласкаво просимо!

Директор Каланчацької ЦБ Надія Федкевич // Слава праці. – 2015. – №52 (31 груд.). – С.7.

Сміливість врятувала життя...

Син нашої колеги, ветерана бібліотечної праці з села Макарівка Валентини Петрівни Харатін, Володимир - учасник АТО, майже півроку був у полоні в козаків «ЛНР». Бойові товариші врятували свого побратима.

У Валентини Петрівни два сини - Володимир і Вячеслав та донечка Наталочка..
Як тільки «зелені чоловічки» з'явилися в Криму, старший син - Володимир зразу ж пішов у районний військкомат за повісткою. Сміливий, героїчно налаштований, він не міг спокійно спостерігати за подіями в Криму та на Донбасі, був упевнений, що його місце там, на передовий.
Його мобілізували в 40-й батальйон «Кривбас», так він опинився в самому пеклі АТО - в Донецькій області, під Дебальцевим. Що таке війна - усвідомив підчас третього бою, коли зовсім поруч свистіли кулі, здіймаючи вгору «фонтанчики» землі, коли загинув товариш й декілька були поранені. Його, на щастя, кулі обминули. Але смерть неодноразово дихала йому в потилицю... Страшне видовище...
Володимир воював і під Іловайськом, звільняв села Виноградове, Троїцьке. Харцизьк, Новоградське, Новоандріївку, Прокловку..., втрачав бойових товаришів.
Виконуючи бойове завдання, захищаючи побратимів, 15 лютого 2015 року потрапив у полон. На його очах заступника командира батальйону «Плотника» козаки застрелили, а його самого оглушили прикладом. Коли він прийшов до тями, вирішив підірватись на гранаті, але згадав маленького синочка. Кому він буде потрібний, якщо батько загине?
Спочатку у нього була надія, що його обміняють на свого полоненого. Далі - страшні допити, знущання, тортури ... На допиті Володимир всіх приголомшив, коли сміливо зізнався, що стріляв в сепаратистів. «Генерал» Козицін сказав, що поло-нений Харатін - єдиний, який зізнався, що стріляв у сепаратистів. «Ты своей смелостью купил себе жизнь» - додав «генерал».
Полоненого намагалися зламати морально та фізично, тільки на розстріл водили три рази ... Проте, місцеві росіяни, які працювали в охороні, до полонених ставилися не агресивно, навпаки співчутливо, а коли приїхали чеченці та осетини почалися знущання, весь час погрожували «порвати укропів». Полонені декілька разів оголошували восьмиденне голодування. У полоні Володимир перебував до 10 липня. У камері він п'ять разів перечитав роман М.Фадєєва «Молода гвардія».
А тим часом родині повідомили, що Володимир загинув. Матір, сестра, дружина з сином почорніли від горя, молодшому братові, який теж знаходиться в АТО, вирішили не повідомляти. Бойові товариші розгорнули роботу з пошуку, а потім звільненню побратима. Його маленький синочок Артур тяжко захворів й потребував оперативного втручання, такі операції роблять в Ізраїлі, коштує ця операція дуже дорого. Доктор з Ізраїлю поставив точний діагноз і погодився прооперувати хлопчика. Але дружина Володимира не могла відвезти дитину за кордон без потрібної величезної суми коштів та письмової згоди батька, завіреної нотаріусом, а батько хлопчика на той час був у полоні...
Наш відважний земляк повернувся додому, сьогодні він живе надією на мир у нашій країні, що не будуть гинути ні в чому не винні мирні жителі, надіється, що його маленький синочок скоро видужає.
Після декількох місяців він трохи заспокоївся, тепер ділиться своїми спогадами, думками, планами на майбутнє. Дивується: як так може бути, коли одні - захищають свою рідну землю під кулями, проливають кров й навіть віддають найдорожче - своє життя, матері ховають синів, інші, боляче дивитися, в той час преспокійно розважаються, де попало розкидають сміття -  баночки з - під пива, недопалки, обгортки...Боляче... Боляче...
Що ж таке повинно відбутися, щоб люди зрозуміли, що це наша земля, наша країна й неважливо, це село чи місто, а ми повинні бути на ній синами, господарями, патріотами, просто її любити!
Дуже багато чого страшного судилося пережити сину нашої колеги - Герою АТО Володимиру Харатіну, він мужньо вистояв йому повезло, на щастя повернувся живим, не пораненим тілом, а душа пережила багато страждань А його брат Вячеслав досі на Донбасі... Й розривається серце матері - як там її меншенький? ...
Слава Героям АТО ! Скорі ше настав би повний мир!

Директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич // Слава праці. – 2015. – №46 (19 листоп.). – С.2.

Село - це наша Батьківщина

Село моє рідне, Заквітчаний рай, Укритеє щастям казковим.
Далеко летить Нехай пісня твоя, Барвистим шляхом веселковим.

«Новопавлівка - невелике село, маленька краплинка на карті України» - такими словами починає свою книгу Реут Віра Дмитрівна. Саме так, маленька частинка України і є моя Батьківщина. Сьогодні моєму селу 185. Добрих і не дуже, багатих і злиденних, радісних і сумних.
У 1830 році сюди були переселені кріпаки з Тамбовської губернії. Нелегким було їх життя, але вижили, освоїли важкі землі, з'явилася вода, ліси. Життя тривало. І знову біда - війна, голод. 66 чоловіків загинули на війні. Залишились солдатські вдови із печальними похоронками в скринях, купою дітей, обідраних і голодних. У післявоєнний час Новопавлівка налічувала 38 дворів. Зараз в селі 216 дворів і проживає 720 людей. Новопавлівська сільська рада створена у 1920 році і зараз у нас головує вже 7 сільський голова, Труба Віктор Володимирович. Його попередниками були: Таран Степан, Чаленко Ніна Петрівна, Петруненко Тетяна Дмитрівна, Реут Григорій Григорович, Ґвалт Віталій Васильович, Борис Володимир Федорович.
А ще 14 голів колгоспу «Серп і Молот» мало моє село: Філь Степан Васильович, Данилущенко Антон Лаврентійович, Черняєв Ілля Смарагдович Токар, Овчар Пилип Мефодійович, Пономарчук Федір Федорович, Хмара Григорій Петрович, Катран Леонід Гнатович, Соценко Григорій Андрійович, Богдашевський Іван Романович, Александров Микола Іванович, Кишкар Михайло Семенович, Місюра Сергій Борисович, Формагей Микола Іванович. У 1982 році почалося проектування газифікації села.
Багато новопавлівців нагороджені орденами та медалями, серед них: Орденом Трудового Червоного Прапора: Гетьман Володимир Савелійович, Реут Леонід Гаврилович, Красько Галина Іванівна, Козуб Григорій Дмитрович, Петрушко Петро Адамович.
Орденом Трудової Слави III ступеню: Возний Володимир Федорович, Грезенталь Іван Іванович.
Орденом Жовтневої революції: Реут Леонід Гаврилович, Шахов Михайло Гаврилович, Герман Роман Михайлович.
Орденом «Знак Пошани»:Герман Роман Михайлович, Майкут Володимир Олексійович, Степ'юк Тетяна Леонтіївна, Козуб Катерина Федорівна, Шахов Михайло Гаврилович, Красько Петро Леонтійович. Медаль «За успіхи, досягнуті у всесоюзному змаганні»:
Гетьман Іван Савелійович, Стафійчук Тетяна Марківна.
Срібна медаль ВДНГ СРСР:Козуб Микола Петрович.
Медаль «За трудову доблесть»:Кишкар Михайло Семенович, Пуляєв Павло Олександрович.
Медаль «За трудовое отличие»:Красько Галина Іванівна, Козуб Леонід Петрович.
Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналкам, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) Серебринський Володимир Олександрович (на фото вгорі).
Не соромно нам, односельцям, за своїх сучасників. Знаємо - наші земляки за-вжди і всюди покажуть себе з кращого боку. Село може пишатися своїми жителями. 185 років, багато це чи мало? Для людського життя - багато, для життя села - замало.
Тож, бажаю тобі, моє село, довгого віку у мирі, злагоді, багатстві, процвітанні. Людей таких, які прославлятимуть тебе у всіх куточках світу. Діточок багато, щоб лунав їх щасливий сміх на всіх вулицях і околицях. Ласки Божої і благодаті.
Одна Батьківщина - двох не буває,
Місця, де вродився, завжди святі,
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека там весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Завітавши в сільську бібліотеку, Ви зможете ознайомитись більш детальніше з історією села. Цікавими для Вам будуть книги Реут Віри Дмитрівни «Новопавлівка: погляд крізь роки» та «Борги наші». Це - історія села, школи, колгоспу, цікаві долі людей, жителів Новопавлівки. А ще - до вашої уваги цікаві відео-ролики про село та сучасників, та буклет про нашу рідну Новопавлівку.

Шаваровська Лариса Миколаївна, сільський бібліотекар // Слава праці. – 2015. – №45 (12 листоп.). – С.3.

Місце, де шукають книги

У своє професійне свято я приймала гостей з дитячого садочка «Сонечко». Перший раз завітали до мене вихованці нашого садочка.
І саме так відповів один з хлопчиків, Назарчик, на моє запитання - чи знає хтось, що таке бібліотека?! Скільки запитань було задано, кругом хотілось побувати, у всіх куточках і обов'язково побачити своє фото і спитати дозволу прийти з мамою. А я розповіла малечі про нашу сільську бібліотеку, що тут можна робити, як себе поводити і які книги, газети та журнали у нас є. А ще посиділи за комп'ютерами і помріяли стати трішки дорослішими. Як я люблю спілкуватися з дітьми. Скільки радості, цікавості в очах, які не можуть обманювати. Ми домовились про наступну зустріч, а наостанок пригостила дітлахів смачними яблуками. До нових зустрічей, новопавлівська малеча.

Шаваровська Л.М., завідувачка Новопавлівською сільською бібліотекою // Слава праці. – 2015. – №40 (08 жовт.). – С.2.

Зустріч з цікавою людиною

Зустріч і спілкування з цікавою людиною - це завжди свято душі, а коли ця людина ще й знавець своєї справи - свято подвійне.
Ми думаємо, що надовго запам'ятається нашим читачам зустріч з керівником органу самоорганізації населення мікрорайону «Партизан» БРУЯКО Ларисою Климівною. Це жінка з активною життєвою позицією, займається громадською роботою та втілює різноманітні проекти в життя. За професією педагог, свого часу вона була завідуючою найкращого дитячого садочка «Веселка», на території селища Каланчак, який займав завжди призові місця в різних професійних конкурсах.
Сама родом з Рівненщини, а на каланчацькій землі вже проживає 45 років, яка стала їй рідною домівкою. Тут народилися та виросли її сини Олександр та Віталій, ростуть вже і троє онуків. Лариса Климівна розповіла про свої дитячі роки, вона і донині пам'ятає свою першу прочитану книжку, казку «Колосок», тож наголосила, що книга і читання - важливі чинники для формування духовної особистості.
Книга - чудове надбання людства, наш кращий порадник і друг, вірна супутниця життя. Вона допомагає найкраще зрозуміти навколишню дійсність, вивчити досвід старших поколінь. І нам потрібно пам'ятати настанову видатного педагога В.О. Сухомлинського про те, що «читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати; з цього вміння воно тільки починається ...». А читачами районної дитячої бібліотеки були і її сини, і онуки, і невістка Інна Володимирівна працювала бібліотекарем.
А ще наша гостя має цікаве хобі - ловити рибу. Спочатку ходила на рибалку з чоловіком, а тепер, як тільки є вільна годинка, ходить разом з такими ж любителями рибалити жіночками з її ж мікрорайону. Спілкування вийшло надзвичайно цікавим і розкрило багатогранність особистості співрозмовниці. Ми побажали Ларисі Климівні здоров'я, здійснення мрій, успіхів в усіх справах, (а в неї є багато планів та задумів на майбутнє), родинного затишку та благополуччя.

Красновид С. - зав. дитячою бібліотекою // Слава праці. – 2015. – №40 (08 жовт.). – С.2.

Світанкові роси Галини Нігачової

Каланчацька центральна районна бібліотека уклала та видрукувала новий збірник поезій нашої місцевої поетеси Галини Нігачової «Світанкові роси».
Серед місцевих поетів, любителів та шанувальників літературного слова Галину Дмитрівну Нігачову називають: «Жінка, зіткана з любові», й дійсно, дуже влучно хтось відгукнувся про неї, саме такою її вважають всі оточуючі, й, навіть, ті, хто вперше зіткнувся з нею.
Галина Дмитрівна - вчитель за фахом, з 1983 року, після закінчення Миколаївського педагогічного інституту ім. В.О.Сухомлинського, викладає історію та суспільствознавство у Каланчацькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.
Здавалось би, нічим не примітна біографія, насправді ж, хто хоча би раз зіткнувся в житті з цією милою жінкою, мав можливість поговорити з нею, побачив її чарівну посмішку, вдивився в її глибокі очі, зловив її вдумливий погляд, буде зачарований її неймовірним магнетизмом і цілісністю натури.
Гарна, чудова жінка, талановита поетеса. Вона завжди усміхнена, випромінює любов, повагу, піклування до всіх, хто її оточує, трапляється на її шляху й, не важливо, чи то учні, колеги, друзі по перу чи просто знайомі чи малознайомі люди.
Серйозним захопленням Галина Дмитрівна вважає вивчення історії рідного краю, дослідження культури, традицій малої батьківщини, а літературна творчість, здається, була з нею завжди. Ще в ранньому дитинстві вона могла розповідати віршами, а коли прийшов час писати твори, ніколи не використовувала готовий критичний матеріал, а намагалася проявити максимум творчої ініціативи, викласти свої думки, свої погляди, створити щось неповторне. Тісна дружба з поезією почалася у 1999 році, коли виникла необхідність писати сценарії до шкільних свят. У 2002 році Галина Дмитрівна взяла участь у районному конкурсі на кращий твір про Каланчак і перемогла. Перемога принесла їй впевненість у собі, у своїх літературних пробах.
Сьогодні у творчій скарбничці Галини Нігачової вже три друкованих збірничка, багато поезій, що з нетерпінням чекають попасти у друк. Є серед віршів і неофіційний гімн Каланчака - «Каланчацький вальс», неймовірно легкий, ліричний, він щиро поринає в душі й залишає неповторний поетичний промінчик тепла, краси, гордості за свій край, свою землю, своїх односельчан.
Головна героїня віршів Галини Нігачової - Жінка, з її нерозгаданою таємницею душі, в якій незгасним вогником світить священне, нездоланне полум'я любові, кохання, її героїня - різна: то трепетна, ніжна, мрійлива, окрилена, щаслива, то збуджена, її душа кричить від туги, болю, нерозуміння...
Вірші Галини Дмитрівни Нігачової дуже злободенні, зворушливі, ніжні, ліричні та патріотичні, теж «зіткані з любові», беруть за душу, хвилюють серце, глибоко проникають в розум, нікого не залишають байдужими, вони ллються з глибини її доброї, глибоко патріотичної, щедрої душі безперервним струменем чаруючи, підкорюючи, надихаючи.
Шанувальники поезій Галини Дмитрівни завжди з нетерпінням чекають її нових віршів, її публічних виступів - вони завжди цікаві, щирі, неповторні.
Активним учасником літературного об'єднання «Дивослово» Галина Нігачова стала давно, не пропускає жодного засідання й завжди приходить з новими доробками - гарними віршами. Вона дуже активно співпрацює з бібліотекою як класний керівник, багаторічний читач, її ім'я занесене до Книги Пошани кращих читачів Каланчацької центральної районної бібліотеки.
На літературно - тематичному вечорі - реквіємі «Герої не вмирають. Вони повертаються на небо», який проводився до першої річниці революції Гідності Галина Дмитрівна зачитала свій вірш - проникливий, хвилюючий «А ти був на Майдані ?» Центральна районна бібліотека виготовила книжкові закладки, розмістивши на них цей вірш Галини Нігачової та вірш «Небесна сотня» Анатолія Суганяка, теж нашого місцевого поета, активного учасника клубу «Дивослово».
Зануріться й ви в чарівне джерело її невичерпного поетичного дарування! Літературні скарби Галини Нігачової - чисті діаманти, заманять, зачарують... Потрапиш в полон - потонеш в поетичній красі...
Збірнички поезій Галини Нігачової «Ця дивна жінка, зіткана з любові» та «Світанкові ранки» разом з книжками її колег по перу - літераторів Каланчацького краю до Вашої уваги в літературно - мистецькому залі центральної районної книгозбірні, на виставці «Парад книг рідної Таврії» та на літературному блозі у всесвітній мережі інтернет «Каланчак літературний».

Н.Федкевич, директор ЦБС // Слава праці. – 2015. – №40 (08 жовт.). – С.5

Свято для ветеранів

1 жовтня бібліотекар Привільської сільської бібліотеки Папко Алла Вікторівна запросила ветеранів праці села разом відсвяткувати Міжнародний день громадян похилого віку (а в Україні це також і День ветерана). В організації цього свята брала участь і рада ветеранів села. Адже це день, який дозволяє висловити глибоку пошану до найстаріших представників товариства, які закладали матеріальну базу незалежної держави, є носіями кращих трудових традицій і духовних багатств. Люди похилого віку - це люди, найбільше багатство яких досвід, знання, уміння, мудрість; це люди, які заслуговують подяку за сумлінну працю та неоціненний внесок у розвиток країни. За їх плечима нелегкий життєвий шлях.
У приміщенні сільського будинку культури ветеранів праці зустрічали школярі Привільської початкової школи з квітами. Учням другого класу (кл.керівник Шендрик Л.В.) і третього класу (кл. керівник Олексієвець А.В.) Алла Вікторівна надала право першими привітати зі святом людей старшого покоління. Було приємно чути від дітей про їх любов до дідусів і бабусь, виражену школярами у віршах та піснях. Кажуть, що у людей після виходу на пенсію дещо змінюється ставлення до життя, характер, поведінка. Але всі як один присутні в залі щиро були зворушені поздоровленням дітей.
Вдячні ветерани були і секретарю сільської ради Ковш Поліні Володимирівні, яка поздоровила всіх зі святом та побажала їм здоров'я, добра, радості, довголіття, миру і злагоди в душах у цей неспокійний час.
Мабуть, жодне свято у Привіллі не обходиться без народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Українські вечорниці» (керівник Тимошенко Н.В.), який також приготував свою невелику концертну програму.
Насамкінець Алла Вікторівна ще раз висловила повагу людям похилого віку і запросила всіх ветеранів до святкового столу. На жаль, не всі ветерани в силу віку чи з інших причин залишилися в клубі. Але ті, хто залишився - не пошкодували. Нехай стіл був досить скромним, але скрашували його жарти та спів. «Вечорниці» співали пісні зі свого репертуару, співали всім столом пісні минулих років. Дякуючи чудовому слуху, Тимошенко Н.В. швидко підхоплювала на баяні незнайомі їй мелодії. Адже пісня у музичному супроводі - це як коштовний камінь у дорогій оправі. Розходилися по домівках всі з думкою, що свято вдалося.

В.Галабурда // Слава праці. – 2015. – №40 (08 жовт.). – С.5.

І знову свято у Макарівці...

У селі Макарівка щорічно відзначається День людей похилого віку. Це - свято подяка Людям, від яких ми переймаємо мудрі поради, настанови. Адже недаремно в народі говорять, що: «Життя прожити - не поле перейти».
Це свято в нашому селі пройшло з великим успіхом. Поділитися своїм досвідом, поспілкуватися прийшло багато односельців. За святково накритим столом звучали народні пісні, вірші. Також прийшли привітати старше покоління діти села. Цим ми завдячуємо сільському голові Сучок Андрію Миколайовичу, Морозову Валерію Олександровичу та його вокальному ансамблю «Бирюза». Спасибі говоримо нашому спонсору «Тріал Агро» Окуненку Ігорю Миколайовичу, а також завдячуємо:Харатін В.П., Самойловій В.В., Наумовій Н.К., Луценко Л.В., Олянін С. О.
Від усієї душі говоримо всім «Спасибі», бажаємо Вам і вашим родинам сімейного затишку, благополуччя, миру.
Життя хай Ваше буде світлим, А серце щирим і привітним, Здровя ж - ніби той граніт На цілу сотню й більше літ, Хай буде все у Вас в порядку Добра Вам, щастя і достатку! Низький уклін, Вам односельці!

Музичний керівник Макарівського СБК Жданова Н.Л. та бібліотекар Наумова І.О. // Слава праці. – 2015. – №40 (08 жовт.). – С.10.

Реальна підтримка

Падіння реальної заробітної плати, підвищення цін, тарифів, політична нестабільність, невизначеність майбутнього... Це причини, які нерідко приводять людей до стресів. І в таких нелегких умовах більшість з нас шукає оптимальну стратегію поведінки. Одні знаходять її у занятті спортом, в реалізації улюбленого захоплення, інші- беруть участь в роботі любительських об'єднань, клубів за інтересами, в художній самодіяльності Щороку зростає кількість заходів, урізноманітнюються форми їх проведення і все це здебільшого відбувається безкоштовно.
Працівники культури нашого району завжди дбали про залучення різноманітних верств населення до участі в художній самодіяльності, організовують і проводять культурно-мистецькі заходи, які досить добре сприймає населення.
На території кожної сільської ради працюють бібліотечні філії та Будинки культури. Вже традицією стало в кожному селі силами працівників культури проводити свята сіл, а також концертне- розважальні заходи до різноманітних свят. Тому важко уявити, що в тому чи іншому селі буде закрито клуб чи бібліотеку, не працюватимуть школи естетичного виховання Контрольні цифри бюджету 2016 року вже сьогодні змусили хвилюватися всіх працівників культури району, адже забезпеченість фінансами на 63 відсотки. Як утримати всіх фахівців, не скоротити кількість учнів у школах естетичного виховання? Питання, яке непокоїть всіх.
Порадившись у колективах, вирішили звернутись до сільських та селищних голів з проханням підтримати в цей нелегкий час галузь культури району, не загубити на території сільських та селищних рад клубні установи. Зазначу, що частково була зневіра і вагання: чи зрозуміють чи підтримають? Перші зустрічі, розмови про ситуацію , що склалася з фінансуванням культури вселили надію. Гаврилівський сільський голова І.М.Вовченко сама розпочала розмову як наступного року житиме сільська культура і тут же порадила, щоб зверталися за підтримкою і допомогою. До речі, колектив Гаврилівського будинку культуру один кращих в районі, тут на високому рівні організовуються й проводяться заходи.Учасники художньої самодіяльності щоразу не лише красуються в нових, яскравих костюмах, але демонструють професіоналізм, творчий підхід до справи.
Як радісно і приємно було чути від Новоолександрівського сільського голови, Яцишиної Наталії Михайлівни, що вона в курсі ситуації,що незважаючи як складеться з виборами, вона зарані переконуватиме депутатів про необхідність виділити субвенцію для утримання працівників культури.
З таким же розумінням поставився до вирішення цієї проблеми Хорлівський сільський голова- Лебідь Олег Олександрович. Він без вагань говорив, що підтримуватиме не лише культуру, а й всю соціальне- культурну сферу Хорлів.
Не уявляють без роботи закладів культури на території своїх рад Мирненський селищний голова Реут Анжела Анатоліївна, Олександрівський- Лабушний Андрій Григорович, Олексіівський - Камєнєв Олег Анатолійович. Цілковиту підтримку і розуміння знайшли в виконучої обов'язків сільського голови Новокиївки Слідкевич Тамари Петрівни.
Взагалі жоден сільський голова не був категоричним.І хоч деякі ще думають, зважують, підраховують яким фінансовим ресурсом можуть поділитися, все ж надія є, що реальною підтримкою збережемо заклади культури на селі.

І. Лапенко, начальник відділу культури РДА // Слава праці. – 2015. – №39 (01 жовт.). – С.2.

Книжковий храм села

Є у професійному календарі свято, яке об'єднує людей різних поколінь та професій: 30 вересня - День працівників бібліотек. З їх рук та мудрих порад формується бажання набувати знань і мудрості.
Та, на жаль, сьогодні храм книжкового багатства на селі не зможе прожити без допомоги благодійників. І сьогодні хочемо назвати імена небайдужих односельців, приватних підприємців села: Дудченка Юрія Валентиновича, Михайлової Тетяни Леонідівни, Ковальчук Марини Леонідівни, Хандусенко Лідії Григорівни, котрі передплатили для бібліотеки різні газети та журнали. Зробила свій благодійний внесок і завідувачка бібліотеки Митковська Наталя Сергіївна, щоб односельці могли читати потрібні періодичні видання. Адже саме сюди вони приходять, аби дізнатися з підшивок про те, що робиться у районі, області та у державі. Наталя Сергіївна знає смаки кожного, у тому числі й дітей. Тим, хто вперше приходить до читального залу і не може зробити вибір самостійно, вона дає пораду, з'ясовує те, що людині подобається, чим вона цікавиться, і пропонує відповідне видання. Маючи значний досвід у бібліотекарській справі, Н.М.Митковська створює навколо себе атмосферу добра, тепла, взаєморозуміння. То ж і тягнуться до неї і діти, і дорослі. Так, наприклад, вона організувала бібліотечний клуб «Атаманочка», якому виповнюється чотири роки. У ньому багато молодих, але Наталя Сергіївна особливо пишається ветеранами, а саме: Пильщик Ольга Леонтіївна, Савіцька Євгенія Геннадіївна, Кудревська Раїса Марківна, Громова Лідія Єлізарівна, Панченко Надія Олександрівна, Савчук Неоніла Василівна, Щедрінова Галина Олександрівна, Кручаненко Олександра Пилипівна, Смолякова Тамара Григорівна, Руденко Валентина Іванівна, Цибанюк Тетяна Миколаївна, Коваленко Ніна Іванівна, Михайлова Надія Петрівна.
У всіх цих жіночок не лише натруджені мозолясті, руки, а й щедра душа. Не зважаючи на вік, залишаючи усі домашні справи, йдуть до читального залу бібліотеки із задоволеням та радістю. Тут спілкуються, співчувають та співпереживають людям, у кого біда, підтримують, дають поради. А скільки вони знають старовинних народних пісень! Як почнуть співати, то цим пісням немає кінця.
Отож, хоч свято минуло, ми щиро бажаємо Наталі Сергіївні та усім бібліотечним працівникам району здоров'я і тепла. Нехай кожного читача веде стежина до храму науки

Смолякова Т., Костецька О. - члени клубу «Атаманочка», с.Олександрівна // Слава праці. – 2015. – №39 (01 жовт.). – С.3.

Цей дивний світ бібліотека

Формування людини - надзвичайно складний процес, результативність якого значною мірою залежить від забезпечення послідовності у її вихованні та розвитку. Повноцінний розвиток особистості в соціумі може успішно забезпечити неперервна освіта, її основою є базові навички, які людина набуває в дитинстві.
Неперервність дошкільної та початкової ланок освіти забезпечується як підготовкою дітей до школи, так і створенням оптимальних педагогічних умов для безкризового переходу до наступної освітньої ланки, тобто адаптації дитини до навчання у школі.
Ми поділяємо думку вчених, що важливою умовою забезпечення наступності є взаємодія дитячого садка, школи та сім'ї.
Тому для організації якісної роботи з даного питання між нашим дошкільним закладом та Новоолександрівською ЗОШ І-ІІІ ступенів укладена угода про співпрацю. Щороку складається план спільної роботи з питання наступності, в якому передбачаються такі форми роботи як: екскурсії дітей старших груп до школи, спільні виставки робіт з образотворчої діяльності, спільні свята та розваги, відвідування уроків у школі вихователями старших груп, запрошення вчителів початкових класів на батьківські збори та підсумкові заняття.
Цікавою та повчальною для дошкільнят старшої групи стала екскурсія до шкільної бібліотеки, яку дуже вдало організувала і провела Фурсенко Оксана Василівна бібліотекар Новоолександрівської школи. Приємно, що на порозі школи дітей зустрічали разом з Оксаною Василівною директор школи Меркотан Наталія Миколаївна і сільський бібліотекар Осіпчук Наталя Михайлівна. Під час екскурсії діти познайомились з правами й обов'язками читачів, внутрішнім облаштуванням бібліотеки, розглянули виставки, завітали до «книжкової лікарні», а завдяки літературній вікторині - згадали казкових героїв.
Оксана Василівна зачарувала дітей розповіддю про творчість Т.Г.Шевченка, провела цікаву словесну гру «Національні та народні символи України», організувала перегляд мультфільму «Як козаки сіль купували», після перегляду якого звернула увагу на національний одяг козаків. Діти уважно слухали, відповідали на запитання, це свідчить про зростаючий інтерес дошкільнят до минулого України, до краю, де вони народилися.
Нею було оформлено ряд тематичних поличок, зокрема:
-поличку книг Т.Г.Шевченка «Великий син великого народу»
-поличку «Підручники, за якими вчилися наші тата й мами»;
-поличку нових надходжень «Яка я гарненька, коли я новенька».
-виставку стенд дитячих казок «Аліса в країні книжкових див» -виставку книг з історії України і української символіки «Вічно жива Україна», «Моя країна Україна»
Вся подорож по бібліотеці була пронизана духом патріотизму.
Наприкінці бібліотечної зустрічі майбутні першокласники запросили Оксану Василівну в гості у садочок, щоб показати їй свої улюблені книжки, пообіцяли приходити до бібліотеки, коли стануть першокласниками.
Як вихователь я зробила висновок: бібліотека - храм добра і знань, до якого приходять ледь навчившись читати. Екскурсія до шкільної бібліотеки, це цікавий захід, спрямований на популяризацію дитячого читання, діти насправді потоваришувати з книгою.
А Оксана Василівна - бібліотекар, який докладає багато зусиль, уміння, винахідливості, щоб для маленьких читачів бібліотека стала казковою домівкою. Дякуємо їй за цікаву подорож у країну книги.

Вихователь Новоолександрівського  ясла-садка «Сонечко» Будько Л.І. // Слава праці. – 2015. – №38 (24 верес.). – С.3.

Вражаюча подорож до перлини Таврійського краю

Учасники обласного семінару економістів районних управлінь водного господарства Херсонщини після насиченої програми занять відвідали перлину таврійського краю біля Чорного моря - наші славнозвісні Хорли.
У мальовничому селі Хорли радо зустріла семінаристів сільський бібліотекар Євгенія Юдіна й стала розповідачем, екскурсоводом, співрозмовником майже на цілі дві години. Євгенія Сергіївна розповіла про півострів Хорли, який формою і контуром нагадує міні- копію півострова Крим, зі знанням справи зробила дуже цікавий екскурс в історію села, про засновницю порту Хорли - Софію Богданівну Фальц - Фейн та її родину, і про цілющі джерела питної «срібної води», і про перешийок, лікувальні грязі, повітря, яке за вмістом йоду вважається найбільш насиченим у світі, і про ДОК і багато - багато чого...
Учасників семінару вразила та захопила розповідь про новаторство, титанічна працелюбність і людяність баронеси Софії Богданівни Фальц - Фейн, любов до Батьківщини в роки лихоліть героїв - земляків, невтомна праця селян. Прозвучали імена великих людей, які залишили помітний слід в історії села Хорли, Каланчацького району та в історії нашої Батьківщини. Крім Софії Богданівни Фальц - Фейн та її родини, прославили таврійський край капітан I рангу Балтійського флоту Норченко О.М., учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер двох орденів Слави Маляренко І.М., Заслужений хірург України Костянтинов К.М., заслужений лікар України, член Спілки письменників України Фогель Н.Д., воїн - інтернаціоналіст, лейтенант, кавалер ордена «Червоної Зірки» Смірнов С.Л.,- загинув в Афганістані, генерал, заслужений юрист України Черніков В.Ю., заслужений художник України Захарченко В.С.
Сколихнула уяву семінаристів легенда про «Купальницю» - трагічну історію кохання... Євгенія Юдіна розповіла про дві мармурові скульптури «Купальниця» для фонтанів, встановлені в Хорлах та Асканії Новій...
Цікава розповідь про устричну ферму викликала багато запитань та жваве обговорення. Про це написано у повісті Н.Д.Фогеля «Буран», в якій автор змістовно описує життя порту Хорли, Устричного хутору та устричної ферми. З великим зацікавленням слухали присутні і про ДОК - депо по ремонту кораблів і барж, яке знаходилося поблизу устричних островів. Зараз ці острови стали домівкою для птахів, а від ДОКу залишилися два джерела питної води, одне - на березі, друге в морі.
Семінаристи довідалися, що на мапі України одне - єдине село з назвою «Хорли», це неповторний, неймовірно гарний, мальовничий куточок - півострів Хорли на півдні Херсонщини у нашому Каланчацькому районі.
Євгенія Сергіївна представила відвідувачам бібліотеки книжково -ілюстративну виставку літератури, статей з періодичних видань про Хорли - його цікаву історію та сьогодення.
Присутні щиро дякували бібліотекарю за дуже цікаву розповідь -екскурсію рідним селом.

Галина Корнієнко, головний економіст Каланчацького управління водного господарства // Слава праці. – 2015. – №38 (24 верес.). – С.3.

Оспівувач скіфських тюльпанів

Наша бібліотека шанує пам'ять визнаних людей району, які залишили по собі добрий слід на землі, приємні спогади в громаді. До таких людей можна сміливо віднести ім'я нашого талановитого місцевого поета, чудову людину Петра Васильовича ГЕРАСИМЧУКА.
В історію району він увійшов як поет, автор Гімну селища Каланчак, як людина великої душевної чистоти та благородства  душі.
Хто хоча б раз у житті стикався з Петром Васильовичем, спілкувався з ним, хоча б раз перетиналися з ним життєві стежки, той запам'ятав його щирість, порядність, чуйність та доброту й такими ж чистими, світлими, проникливими є його вірші, які Петро Васильович почав писати вже в зрілому віці, осмислено, причому несподівано, якось у нього зненацька навіялось, зримувалось й пішли самі собою ... То патріотичні, то життєво - повчальні, то легкі з гумором, то ніжні, то зворушливі...
Він був активним учасником нашого літературного об'єднання, на засідання кожного разу приходив з зошитом нових віршів, читав, обговорював з колегами по перу свої нові твори. Й, звичайно ж, його віршами захоплювалися всі присутні, просили прочитати знов й знов, дати переписати... А як тепло він відгукувався про оточуючих, друзів, як він любив свій край, свою землю, її красоти!
А як він любив життя...
Так склалася доля, що він дуже рано залишив цей світ, пішов, не попрощавшись, не залишив заповітів, напутніх побажань, якихось слів, лише вірші... вірші... вірші... Й своє добре ім'я!
У його творчому доробку є вірші присвячені учасникам боїв за свободу рідної землі «Ви в безсмертя стежкою тишіта...», до 2000 - річчя Різдва Христового «Спаси нас, Господи, спаси нас і помилуй!», до Пасхальних свят «Намалюй Великодні Свята...», вірші присвячені рідній країні «Батьківщина зоряна моя», «Рідна земле, моя Україно», красі рідної землі «Скіфські тюльпани», улюбленим поетам, першій вчительці... Петро Васильович декілька віршів присвятив своїй родині «Дружна сім'я - міцна держава», «Намалюй мені, тату, весну!», своїм рідним та близьким людям. Щемно торкається всіх струн душі вірш «Простіть, батьки!» Високим поетичним словом він прославив наш край.
Життєвий та творчий шлях Петра Васильовича, його вірші представлені в літературному альманасі «Каланчак літературний», який недавно побачив світ і є до послуг жителів району та гостей краю в центральній районній бібліотеці, бібліотеці для дітей а також - в Херсонській обласній, універсальній, науковії бібліотеці ім. Олеся Гончара та на літературному блозі у світовій мережі інтернет «Каланчак літературний» за адресою: http://kalanchakcbs.blogspot.com.
Центральна района бібліотека підготувала та віддрукувала збірничок його поезій «Скіфські тюльпани».
З нагоди 221 -ї річниці заснування Каланчака згадаймо  людину, яка вперше написала рядки Головної пісні селища.

Надія Федкевич, дирктор ЦБС // Слава праці. – 2015. – №37 (17 верес.). – С.2.

Святкували всім селом

Дехто вважає, що зараз, коли на сході України проливається кров, не на часі святкування. Але ж незалежність нашої країни занадто дорого нам далася, щоб обійти увагою цю дату. Недарма Президент України Петро Порошенко видав Указ «Про відзначення 24-ї річниці незалежності України», яким зобов'язав державні органи сприяти громадським організаціям у проведенні культурно-мистецьких, спортивних та молодіжних акцій.
Не обійшли увагою це свято і в Привіллі. 24 серпня о 8 годині у місцевому СБК розпочався шаховий турнір, який тривав до 13 години. Переможцями турніру було визнано Марченка Івана (1 місце), Попка Андрія (2 місце), Гришка Івана (3 місце).
Об 11 годині в приміщенні сільської бібліотеки була проведена тематична година та гра-вікторина для дітей на тему «Я - людина, ми - родина, дім наш - Україна».
А о 20 годині жителі та гості села зійшлися на святково прибрану площу перед сільським будинком культури. Господинею вечірнього святкування була Тимошенко Н.В. Концертну програму вечора обставили урочисто-святково: з виносом прапорів, виконанням державного Гімну України, поздоровленням односельців з черговою річницею незалежності країни сільського голови Шендрика Ю.В. та окремим вшануванням тих жителів Привільської сільської ради, які брали чи беруть участь в АТО, захищають рубежі країни на території району.
Наталя Вікторівна запросила всіх присутніх помолитися з нею за Україну, її народ і особливо за тих, хто сьогодні знаходиться в зоні АТО, щоб усі вони повернулися додому живими і здоровими. Було видно як всі, хто знаходився на притихлій площі, пройнялися молитвою.
Далі учасники народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Українські вечорниці» (керівник Тимошенко Н.В.) від душі веселили жартівливими піснями всіх присутніх. У концерті взяли участь і діти. Папко Альбіна розповіла чудовий вірш про Україну. А Хомицька Світлана та Шендрик Ксенія подарували всім українську народну пісню «І хліб пекти». Щоб усі присутні відчули єдність з «Вечорницями», їм було запропоновано виконати разом усім знайому пісню «Червона рута». Завершила концертну програму Наталя Тимошенко піснею «Велична та могутня Україна».
Після виносу прапорів, виконання державного Гімну України жителів та гостей села чекали ігри (сільський голова Ю.В. Шендрик знайшов можливість виділити на призи невелику суму грошей) та святкова дискотека, яка тривала до 2-ї години.
Ми щиро вдячні всім, хто допоміг нам провести на високому рівні це свято.

В. Галабурда // Слава праці. – 2015. – №35 (03 верес.). – С.3.  

Квіти українського віночка

Квіти українського віночка, оспівані в піснях, зібрали відвідувачів Каланчацької центральної районної бібліотеки на цікаве літературно-музичне дійство - засідання читацького об'єднання за інтересами «Спілкуймось!», присвячене Дню Прапора та Дню Незалежності України.
На захід прийшли й керівники району та селища -Г.І.Загорулько - голова Каланчацької РДА, С.Б.Пацай - голова Каланчацької районної ради, В.К.Зінчук - Каланчацький селищний голова, І.М.Лапенко - начальник відділу культури і туризму Каланчацької РДА.
Подивись на квіти України!
Скільки квітів у її саду!
Кожна квітка - справжняя перлина,
Як намисто, я вінок сплету.
Виберу найкращі з усіх квітів,
Душу квітів зможу прочитати
І вінок найкращий в світі
Буде Ненька - Україна мати.
Активний читач бібліотеки, ведуча заходу Тетяна Петруненко у вступному слові тепло привітала присутніх з найголовнішим святом нашої країни - Днем Незалежності та запросила на літературно - музичне дійство, присвячене одному з невід'ємних атрибутів, символів українського народу - українського віночка. Вона зауважила, що український вінок - це краса і оберіг нашого життя.
Присутні на заході майже на півтори години занурились в цікаву історію українського віночка, побачили відеоролик про квіти, які вплітаються в український віночок, традиції його плетіння, місце кожної квітки у вінку та її значення.

Надія Федкевич директор ЦБС // Слава праці. – 2015. – №34 (27 серп.). – С.1.

Симфонія клубу "Дивослово"

В цей дивний світ Чарівних слів Іду до нього Знову й знову. В собі зібрав Він нас, митців. Шановний клуб наш «Дивослово».
Літературний клуб «Дивослово», який працює на базі районної бібліотеки, було створено з ініціативи директора централізованої бібліотечної системи Надії Василівни Федкевич. За покликом її душі з'явилися й інші клуби - «Спілкуймося», «Старшокласник», «Сектор мистецтв». Ця неспокійної вдачі жінка змогла Каланчацьку районну бібліотеку вивести на міжнародний рівень.
Перші засідання клубу відбулися на початку 2007 року. Він об'єднує самодіяльних поетів, прозаїків та просто шанувальників літературного слова. Першим керівником клубу була Інна Сергіївна Красновська, дуже талановита та неординарна особистість. Вона доклала чимало зусиль до того, щоб клуб став цікавим, творчим, і невтомно шукала обдарованих людей. Близько двадцяти чоловік стали учасниками творчих засідань, презентацій книжок, зустрічей, виставок. За ці роки відбулося багато заходів.
Запам'ятався глядачам літературний вечір пам'яті П.І.Бігана - поета-земляка. Не можливо забути й сповнену душевного щему презентацію книги Віри Дмитрівни Реут «Борги наші». На жаль, обох цих людей уже немає в живих, але залишилася їх незабутня творча спадщина.
Сьогодні наш клуб живе новим життям. Очолює його також прекрасна талановита людина, за фахом театральний критик, Ірина Петрівна Добровольська. З 2012 року ми з нею разом: різні за віком, освітою, думками, стилями. Але всіх нас об'єднує любов до літературного слова. У теплій дружній обстановці ми читаємо свої вірші, прозові твори, обговорюємо, критикуємо, проводимо творчі зустрічі. Так, наприклад, гостею нашого клубу була поетеса-землячка Юлія Шовкун. За допомогою Ірини Петрівни проведено великий захід до річниці Революції Гідності «Герої Майдану». Дізналися про українського поета-емігранта Тодося Осьмачку. На широкому засіданні разом з учасниками клубу «Спілкуймося» ми говорили про любов. «Любов - це діло неосудне...».
Серед п'ятнадцяти дійсних членів клубу постійними відвідувачами є наші творчі «аксакали» Євген Мартинович Ейсмонт та Анатолій Степанович Суганяк. З новими доробками поспішають сюди Валентина Данько, Любов Радіонова, Ольга Марченко, Володимир Войтюк. Трирічний стаж, як член клубу «Дивослово», маю і я. Тут відбувалося моє становлення, тут проходили і презентації перших книг «Ця дивна жінка, зіткана з любові» та «Операція «Вісла». Готуються до виходу в світ «Світанкові роси» та «Дозвольте присвятити Вам...».
Наш клуб має великі творчі плани на майбутнє. Восени запланована зустріч з херсонськими поетами Валерієм Куликом та Олегом Олексюком. Хочемо також більше дізнатися про творчість Андрія Кокотюхи. Проведемо вечір поезії «Відчути запах листопада».
Тож наш літературний клуб самодіяльних поетів, письменників, шанувальників високого слова «Дивослово» запрошує до себе тих, хто пише вірші, прозу, пісні, любить слухати і обмінюватися думками про почуте та прочитане. Приходьте до нас, не ховайте свої твори десь у шухлядах. Приносьте, сміливо читайте, поповнюйте ряди творчих людей нашого селища. А ми зробимо все, щоб ви ніколи не пошкодували про втрачений час. Ваші твори читатиме широкий загал.

Галина Нігачова, член клубу «Дивослово» // Слава праці. – 2015. – №34 (27 серп.). – С.3.  

Моє село - моя частинка долі...

Днями до нашої Каланчацької центральної районної бібліотеки завітала відома на Херсонщині людина, знаний, досвідчений, високопрофесійний редактор-упорядник, письменник, краєзнавець, наша землячка Людмила Іванівна Постригай (дівоче прізвище Бугаєнко). Вчитель-філолог за фахом, вона довгий час працювала в рідній Гаврилівці Каланчацького району. Розумне, добре, вічне Людмила Іванівна «сіяла» і в сусідній При-вільській школі та Каховському районі.
З 1990 року Людмила Іванівна викладає українську мову та літературу херсонським школярам. Де б не працювала, які б посади не займала, вона пронесла через десятиріччя велику любов до рідної мови, до рідного слова, до рідної землі, до свого села та його трудівників. А маючи неабиякий хист до літературознавства, сміливо почала писати, складати, упорядковувати, редагувати літературні скарби своїх  друзів, знайомих, свої   особисті та подавати до друку.
Тривалий час була керівником шкільного гуртка «Літературне краєзнавство», з 2008 року - член літературного клубу "Елінг", а з 2010 - літературної вітальні та «Парусу надії». Чимало часу присвячує історико-краєзнавчим розвідкам.
У 2009 році вийшла в світ її перша книжка «Як же вас не любити, школо і сад...», присвячена 100-річчю з дня заснування рідного села Гаврилівки нашого Каланчацького району, де проживають її батьки, теж знані в районі вчителі.
Людмила Іванівна друкувалася на сторінках газет «Зірка», «Слава праці». «Шкільний світ». Вона редактор збірки поезій «Степова перлина», автор довідника «Письменники Херсонщини», збірника біографічних даних «Приглашаем в Любовьландию» (про батьків, рідну матусю Бугаєнко /Голуб Надію Павлівну).
Людмила Постригай нагороджена медаллю «За трудову доблесть» та Почесною Грамотою Міністерства освіти України.
Двічі дипломант літературного конкурсу імені Б.Лавриньова за літературно-навчальне видання «Ужиття -з казкою», двотомника літературознавчого видання «Своє і по-своєму» та книжки-літопису «На шкільному вітрильнику - океаном Знань».
Під час відвідин нашої бібліотеки Людмила Іванівна подарувала користувачам книгозбірні збірнички своїх творів «Приглашаем в Любовьландию», «На шкільному вітрильнику - океаном Знань», бібліографічний покажчик «Лауреати й дипломанты литературной премии имени Бориса Лавренева. 2010-2014 гг».
З творами Л.І. Постригай, її життєвим та творчим шляхом запрошуємо познайомитися у літературно-мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки, на нашому літературному блозі у всесвітній мережі Інтернет та на сторінках літературного Альманаху «Каланчак літературний».
Зазирнемо у літературний світ Людмили Постригай, разом з героями творів помандруємо на шкільному вітрильнику - океаном Знань...

Н. Федкевич, директор ЦБС // Слава праці. – 2015. – №32 (13 серп.). – С.4.  

Каланчак літературний

Побачив світ провісник літературного надбання нашого таврійського краю, перший номер альманаху «Каланчак літературний».
Каланчацька центральна районна бібліотека пише літературознавчу історію району, а з метою залучення широких кіл громадськості до національної культурної спадщини, просування талановитих людей нашого краю та їх чудових прозових та поетичних творів, вирішила підготувати та видрукувати літературний альманах місцевих письменників та поетів-фундаторів, видатних постатей, що стоять у витоків літературної спадщини Каланчацького краю, сучасних письменників та поетів, молодих талантів, фольклору нашої рідної таврійської землі - «Каланчак літературний».
Скільки прекрасних, талановитих, видатних імен дав світові наш Каланчацький район! Майже всі вони представлені в нашому першому номері літературного альманаху.
Гортаючи сторінки літературних творів письменників та поетів рідного краю, пірнувши в неповторний спектр краси та величі художнього слова, наповнюєшся великою гордістю за свій край, тепло та зворушливо стає на душі.
Кожний народ, селище народжує своїх поетів, письменників, талановитих людей, які прославляють та звеличують свою малу Батьківщину, вносять свій колорит, задушевність, свою неповторність...
Твори наших письменників та поетів навіяні прибоєм Чорного моря та рівнинами причорноморських степів з ковилою й полянами реліктових тюльпанів, від яких не відвести зачарованих очей, загадкових скіфських курганів, безкраїм морем золотої пшениці, звивистими берегами річечки Каланча, потопаючій зелені верб й, звичайно ж, славних рук наших трударів -хліборобів, вівчарів, будівельників, закоханих у свою землю, свій народ, у свою малу Батьківщину. Творіння вдихнули й найбільш цікаві історичні події, факти та пам'ятки, описані древнєгрецьким істориком Геродотом, переселення Турбаївських сімей з Полтавщини у 1794 році, заснувавши постійне поселення на нашій землі, неповторний внесок династії роду Фальц-Фейнів й, особливо, «господарки Херсонських степів», «Золотої рибки» -Софії Богданівни в економічний та соціальний розвиток багатьох населених пунктів краю наприкінці XIX - на початку XX століття, будівництво залізниці до АР Крим під керівництвом авторитетного головного інженера Вадима, на честь якого названа станція.
Багатий талановитими людьми наш Таврійський край!
До «золотого фонду» світової літератури увійшли імена Івана Даниловича Дніпровського (Шевченка), Наума Давидовича Фогеля, Василя Михайловича Іздебського. Ці прізвища були й будуть фундаторами, мірилами літературного слова, художньої спадщини нашого славного Причорномор'я.
На зміну одному поколінню приходить інше, зі своїми поглядами, критеріями, постулатами, вже інші особистості художніми образами далі пишуть історію нашого краю, а молоді талановиті ростки теж полонять своїм поетичним словом романтичні душі односельців та гостей краю.
Літературний альманах складається з декількох розділів, зокрема: «У витоків», де представлені дописи «Іван Дніпровський - наш земляк», «Наум Фогель - великий письменник», «Наум Фогель - видатний лікар!», «Іздебський Василь Михайлович «Там, де колихалась ковила...».
У розділ «Наші сучасники» увійшли нариси «І.П. Біган. Поет-патріот, поет-лірик», «В.М. Войтюк «Земля моя - частинка України!», «П.В. Герасимчук «І Ви пішли від нас в безсмертя...», «Г.Й. Єрмишко «В ній невичерпна творча сила», «Н.В. Колесник «А таємнії мрії лягають в рядочки віршів...», «О.Є. Кузьменко «Симфонія душі, або Чи поговоримо, серце, ми з тобою...», «В.М. Куршпіль «Грай, сопілко, грай», «В.Л. Кучерова «І здається мені, ще все попереду...», «Л.Ю. Леоновець «У моїх віршах - всі мої переживання!», «Г.Д. Нігачова - «Посмішка Ваша всіх полонить, і губи червоні, і карії очі...», «Л.А. Норченко «Стихи вечностью станут - в них одно откровенье», «В.М. Пащенко - оспівувач Таврійських степів», «Л.І. Постригай «Моє село - моя частинка долі», «В.Д. Реут - Вчитель! Педагог! Письменник!», «Г.А. Рудницький - письменник, журналіст, краєзнавець», «Н.О. Стародуб «Люблю... Люблю...Люблю...», «О.М. Стринжа «Я народилась у вільній країні...», «А.С. Суганяк «Посіємо, друзі, любов!», «В.С.Чистіков - журналіст, краєзнавець, людина з великої літери!», «С.О. Чурай «У кожного в житті буває дощ...», «Н.Л. Шелест «Поки надія в серці не згасне...», «Ю.С. Шовкун: «Я люблю, беззавітно люблю...», «Є.М. Ейсмонт «Слово римою і слово прозою», «М.П. Ярова «Письменник, колега, друг читачів».
Декого з цих славних імен, на превеликий жаль, вже немає серед нас.
В альманасі представлено і фольклор нашого краю під назвою «Безцінне багатство народу - його фольклор».
Твори наших місцевих письменників щирі, поетичні та ліричні, публіцистичні, романтичні та патріотичні, є дуже гарні поетичні твори-присвяти, присутня громадянська, любовна, інтимна та пейзажна лірика.
Літературні скарби наших земляків відображають душу народу, його внутрішню велич і красу, безмежну любов до рідної країни, своєї малої батьківщини, рідних та близьких людей, невичерпної краси природи та краси самовідданої праці, глибокі душевні переживання та красу романтичних почуттів.
У центральній районній книгозбірні відбулася презентація літературного збірника. На літературному святі книги були присутні місцеві письменники та поети, любителі та шанувальники художнього слова, актив бібліотеки. Присутні з насолодою «пірнули» в літературне джерело нашого Каланчацького краю - в справжній дивограй художнього слова.
Відкрийте та перегорніть і Ви сторінки нашого альманаху «Каланчак літературний»!
Ви будете приємно вражені та зачаровані глибиною їхнього художньо-поетичного дарування.

Н. Федкевич, директор ЦБС // Слава праці. – 2015. – №26 (02 лип.). – С.3.  

Для різних поколінь

Наша бібліотека виступає посередником між жителями села і місцевою владою, інформуючи своїх читачів про актуальні новини з життя села та сільської ради.
На засіданні клубу «Надія» соціальний працівник Червоночабанської сільради Верлатова Ірина Вікторівна та землевпорядник Курбанова Тетяна Миколаївна інформували щодо оформлення субсидій, про виплати малозабезпеченим сім'ям, про земельне законодавство та оформлення спадщини.
Ми також проводимо на дому обмін книг і періодичних видань, дбаючи про те, щоб жителі села були обізнані з головними новинами.

І.О.Наумова, бібліотекар с. Макарівка // Слава праці. – 2016. – №26 (02 лип.). – С.4.  

Кто не помнит своего прошлого, не будет иметь будущего

Сегодня я хочу о женщине Вам рассказать, Которую должны мы знать и уважать.
Так много нам оставила она, А мы разрушили почти что всё до тла.
"Хозяйка Херсонских степей" Елена Ермолаева.
15 мая 2015 года исполнилось 180 лет со дня рождения баронессы Софьи Богдановны Фальц-Фейн.
Эта энергичная, целеустремленная женщина создала на херсонских землях целую свою империю с садами, полями, развитым животноводством, фабриками и заводами, портом Хорлы и одноименным городом, утопавшим в цветах, садах, прудах с белыми и черными лебедями. Её корабли "Лидия, "София" "Алая Зоря" бороздили Чёрное море, перевозя пассажиров и грузы в Одессу и другие города. Корабли многих стран мира причаливали к берегам полуострова Хорлы за заморским товаром, который привозили и увозили в 11 стран мира.
Она создала в городе Хорлы развитую инфраструктуру. Здесь были банк и монетный двор, гимназия, школа, училище, больница, телеграф, иллюзион, две тысячи жителей говорящих на разных языках и ни одного жандарма. А зачем? В городе - сказке все уважали и любили друг друга. Талантливых детей С. Б. за свой счет учила даже в Германии. Делать добрые дела она не уставала. Жители Хорлов играли на многих музыкальных инструментах в ансамбле "Потешные ряды"и оркестре.
Она строила дешевые столовые в Херсоне и Одессе для малоимущих, да разве обо всём расскажешь на странице газеты. О ней надо писать книги и читать их, чтобы знать о её душе и огромном сердце, в котором жила любовь, согревающая всех.
Но это рассказ о бизнес-леди, а вы познакомтесь с чудной женщиной.
София Б. Ф-Ф. родилась в зажиточной семье немецких колонистов Кнауф, осевших в Екатеринославе, была незаурядным человеком. Она обладала острым умом, особым шармом, женским очарованием, великолепным вкусом. Знала несколько иностранных языков.
По воспоминаниям своего любимого внука, талантливого человека и знаменитого мецената - барона Эдуарда Александровича Фальц-Фейна - "Она была  кокеткой, но не стеснялась  мужчин, свободно говорила с ними. Была не просто хороша собой, но так грациозно от природы и с таким живым  и острым умом, что всякое её движение было красиво,  всякое слово кстати. Платья  пошиты со столичным шиком - все из шелка, из бархата  самых нежных оттенков, что бы подчеркнуть яркую свежесть её натурального румянца. Любоваться ею и слушать её спокойный и насмешливый голос, уже было счастьем. А когда она склонялась к клавишам "Эрара", можно было не стесняясь, хорошенько рассмотреть её чудный профиль, благородную осанку".
И не удивительно, что два брата Эдуард и Густав Фальц-Фейн, приехавшие в Екатеринослав искать себе невест, оба влюбились в неё. Она же отдала свое сердце Густаву. Но по иронии судьбы Эдуард был старшим братом, а по обычаям тех времен, жениться младший сын не имел права первым. Первым должен был жениться старший брат.
Их дед Фридрих Фейн очень рассердился на своих внуков - "Что невест мало в Екатеринославе, что вы влюбились в одну?". Собравшись, он поехал в Екатеринослав посмотреть на ту, что забрала оба сердца его детей. Но когда он познакомился с Софи, то сам был очарован ею и железной своей волей решил её судьбу.
Вышла она замуж за старшего сына Эдуарда Ивановича Фальц-Фейна - одного из наследников знаменитой фамилии немецких колонистов в Новоруссии. Они владели тогда крупнейшим в России овцеводческим хозяйством и одним из лучших конных заводов, вели торговлю шкурами, шерстью и мясом через одесский порт.
Софья Богдановна - мать семерых детей: шесть мальчиков и дочь Лидия. Она отдает всю себя воспитанию своих детей и ведению дома. В возрасте 44 лет Эдуард - первый муж умирает, завещая своему брату Густаву (который так и не женился), заботу о своей семье и детях. Через год Софья Богдановна и Густав Фальц-Фейн женятся. Они прожили счастливейшее годы своей жизни вместе, но смерть забирает его.
После смерти двух мужей с 1890 года баронесса становится главой рода Фальц-Фейн. Изучив бизнес и маркетинг в своей библиотеке, она основывает порт Хорлы на Чёрном море, вокруг которого строит город Хорлы для работников своего порта. Она создала город-утопию, о котором мечтали французские утописты.
Газеты тех времен писали, об этом нам пишет сам Пикуль в своих статьях: - "Я видел Хорлы только на фотографиях и тоже хотел бы в них жить. Хорлы напоминали мне тот мир, в котором, наверное, жили романтики и бродяги ослепительной гриновской мечты. Внешне город был похож на оранжерею среди прудов, экзотических клумб, вдоль широких улочек, белели односемейные дома, утопавших в цветении фруктовых садов, здесь как в романах А. Грина, жители говорили на многих языках, не ведая розни, и не хватало разве легконогой Ассоли, ждущей с моря корабль под алыми парусами".
До революции Россия занимала первое место по частному предпринимательству, побивая рекорды даже американсхих бизнесменов, которым никак не откажешь в умении делать деньги. Среди множества финансовых воротил, среди именитых "королей" ртути и чая, самоваров и ситца, швейных иголок и золотой канители для эполет встречается не мало идеалистов, которые свои прибыли обращали в пользу государства и народа. Именно таких людей до сих пор уважают в нашей стране. Достаточно напомнить имена купцов Латкиных, Сидорова, Мамонтова, Третьякова, Бахрушена и Станиславского-Алексеева. Но совсем забыта Софья Богдановна Фальц-Фейн, о которой в начале века много говорили и писали в газетах.
Эта красивая импозантная дама обладала большой практической сметкой и живи она в Америке, могла бы стать героиней Джек - лондонских романов..."
Но справедливость восторжествует и имя Софьи Богдановны Фальц-Фейн будет золотыми буквами вписано в историю нашей страны.
05 июня 2015 года жители и гости поселка Хорлы провели праздничное мероприятие, посвященное 180- летию со дня рождения Софьи Богдановны Фальц-Фейн. В 10.00 в помещении библиотеки всех встретила её хозяйка - Юдина Евгения Сергеевна. Гостей было столько, что все с трудом поместились в уютной библиотеке, где собран архив рода Фальц-Фейнов с портретами, книгами, фотографиями. Перед собравшимися с речью выступили Юдина Е. С., Ермолаева Е. В., Озеран Н. А.
Следующая часть мероприятия проходила в доме культуры. Этой праздничной дате была приурочена выставка картин художника Захарченко В. К. и работ детей, посещающих студию изобразительного искусства. Все картины были развешаны на стенах в зале, а на сцене стояли портреты виновницы торжества Софьи Богдановны Фальц-Фейн, фотографии увековечившие её труды и портрет дедушки художника, который работал архитектором в Хорлах у баронессы.
Слово было предоставлено Климову В. В. - автору книги "Создавая рай... История рода Фальц-Фейнов." Он сказал много теплых слов о роде баронов и подарил свои книги Юдиной Е. С., директору школы О. Н. Кондратовой, за оказанную помощь в создании его книги.
Вячеслав Карпович Захарченко рассказал всем присутствующим о талантливых детях, живущих в Хорлах, и показал работы студийцев.
В красивых украинских костюмах с веночками выступили ученицы школы Юдина А., Юдина К., Панасейко А., Лемешева А., они же участницы ансамбля дома культуры, исполнили свои песни о родном селе и родине. Также прозвучали песни, исполненные А. Л. Щербиной. Всех участников мероприятия поздравил барон - внук баронессы Эдуард Александрович Фальц-Фейн по телефону.
Завершилось это прекрасное мероприятие стихами Озеран Н. А., посвященными Хорлам, Софье Богдановне и возложением цветов у стеллы основательницы порта Хорлы.
Добрые дела, как их не черни, все равно будут сиять в веках.

Е. Еермолаев // Слава праці. – 2015. – №25 (26 черв.). – С.4.  

Незабутнє

22 червня 1941 року. За цими словами - незабутня історія, крізь роки та десятиліття. За ними - життя і смерті шго багатьох наших односельців, котрих покликала війна. Ті,  кому судилося вернутися додому нагороджені орденами  і медалями. Але не задля цього вони воювали на фротах, дійшли до Берліна, долали усі труднощі, дивилися смерті в очі та ховали своїх бойових побратимів. Робили це для того, щоб на землі був мир, щоб ми бачили світле майбутнє.
Біля Партизанського будинку культури встановлено погруддя Герою Радянського Союзу Тимофію Яковичу Левицькому. Він пройшов усю війну, став досвідченим командиром саперного відділення, кавалер орденів Слави 2-го і 3-го ступенів. Під час форсування Дунаю під Будапештом у 1945 році одним з перших дістався ворожих укріплень і, не зважаючи на важке поранення, прийняв на себе командування ротою та утримував плацдарм.
Та вижити нашому земляку у цьому пекельному поєдинку не вдалося. Та й похований він на чужій землі. Звання Героя отримав посмертно.
Отож 22 червня,  у День скорботи і  вшанування пам'яті жертв війни в Україні, вдячні односельці віддали йому та іншим воїнам шану. Біля пам'ятника у вигляді розгорнутої книги на мармуровій плиті викарбувані їх імена, а з 2013 року на цьому священному місці палахкотить Вічний вогонь.
Про незгасні події війни та незабутні імена її учасників говорила голова органу самоорганізації населення Бруяко Лариса Климівна. Під сумну мелодію пісень воєнної тематики відбулося покладання квітів, звучали слова вдячності.
.. А ще ми усі прагнемо, щоб, нарешті, настав мир на нашій рідній Україні.

О. Войтюк, бібліотекар Партизанської філії №1 // Слава праці. – 2015. – №25 (26 черв.). – С.4.  

Свято радості та одвічної надії

Ми, дорослі, маємо захищати дітей, піклуватись про них, зігрівати теплом та любов'ю кожне маленьке серце. Прагнути, щоб вони були здоровими і прославляли Україну, родину, рідний край.
Усі ці бажання макарівці продемонстрували у Міжнародний день захисту дітей, вітаючи маленьких односельців, їх батьків та рідних. Справжнє святкове дійство організувала з цієї нагоди Червоночабанська сільська рада у Макарівському клубі.
Відповідно оформили зал, створили цікаву розважальну програму з іграми та конкурсами, під час яких демонстрували свої вміння прийомам захисту під час нападу члени спортивного гуртка під керівництвом Кошелєва Олександра. А на завершення частували малечу морозивом.
Дивлячись на щасливі очі та радісні посмішки маленьких учасників свята, не виникало сумнівів у тому, що воно вдалося.
Долучилася до заходів і сільська бібліотека, провівши ранок «Нехай щирий сміх дитячий над Україною лунає», а також - конкурс малюнків «Ми за мир і сонце на планеті». Активну участь взяли школярі Дар'я та Андрій Іожиця, Максим Циганко, Вероніка Ващук, Кирило Савенко.

Завідуюча Макарівським СБК Савостіна Н.Г. та бібліотекар Наумова І.О.  // Слава праці. – 2015. – №24 (19 черв.). – С.4.

Захоплюючий талант дивовижної жінки

Тихенько відкривши двері читального залу Каланчацької районної бібліотеки, я зупинилася у захопленні, тому що ідучи на персональну виставку Ази Бойко «Ажурна краса» не очікувала такого різноманіття моделей , не думала, що можна гачком зв'язати халат, чоловічу футболку, брючний костюм та багато чого ін. Взагалі ніколи не задумувалася, що можна весь одяг собі зв'язати.
У родині Стеренків Аза було пізньою, але дуже бажаною дитиною. Виплекана батьківською любов'ю, вона зростала у повній гармонії, серед дивовижної природи херсонських степів та озер. І цю любов вона несе по життю, даруючи усім близьким та рідним. Рано вийшла заміж, народила чудового синочка, переїхали в Каланчак, відкрили свою справу. Працюючи на базарі та маючи вільний час, молода жінка кожну хвилиночку присвячує своєму захопленню, її постійно можна побачити з гачком в руках, на ній майже завжди одяг створений власноруч. Близько десяти років Аза живе цим захопленням, а сталося це так: якось попав їй до рук журнал з дивовижною ажурною красою, маючи час вирішила спробувати зв'язати гачком кофту - робота видалася складною, але сам процес захопив, цю річ побачила донька подруги і попросила щоб Аза і їй таку зв'язала, це її надихнуло, адже дівчина наскільки полюбила кофтинку, що майже не знімала. З тих пір колекція її робіт дуже поповнилася, багато речей вона подарувала. Майстриня наскільки удосконалила техніку роботи, що вже сама придумає узори та моделі, до неї звертаються за порадами та настановами у цій непростій в'язальній справі.
Вона з таким захопленням, з такою жагою розповідала за себе, своє життя, про своїх друзів, вона така справжня, така повноцінна, від неї неможливо було відірвати погляду, весь час хотілося посміхатися. Після закінчення зустрічі вироби можна було приміряти, ближче роздивитися, а мені взагалі пощастило - майстриня подарувала мені чудову сукню, котра вже стала улюбленою річчю у моєму гардеробі.
Знаю точно, що колекції цієї невгамовної красуні, ще будуть поповнятися і впевнена вже скоро на неї чекає виставка обласного та міжнародного рівня. Тому хай щастить їй у всьому!

Світлана Суганяк // Слава праці. – 2015. – №22 (05 черв.). – С.4.  

Відчинені двері для всіх

Кілька значимих заходів проведено у нашій сільській бібліотеці до 70-річчя Перемоги. Це книжкова виставка «Низький уклін солдату визволителю», бібліографічний огляд «Пам'ять про подвиги ваші несемо в серцях молодих». А 9 Травня, разом з працівниками клубу, організовано літературно-музичну композицію «Пісня в солдатській шинелі».
Загалом хочеться сказати, що двері сільської книгозбірні відчинені для кожного, і, незалежно від віку, тут можна реалізувати свої духовні запити.
Ми тісно співпрацюємо з виконавчим комітетом Червоночабанської сільської ради, а також - з фермерськими господарствами «Ін-Агро», «ТРІ-ЄЛ-Агро» (директор Окуненко І.М.), котрий виступає спонсором для нашого закладу у проведенні масових заходів та передплаті періодичних видань.
Читачі мають змогу ознайомитися з 15-ма періодичними виданнями.
Також при бібліотеці працює дитячий клуб «Юний краєзнавець», а для дорослих - «Надія». До речі, чергове засідання цього клубу, яке відбулося 30 квітня у формі «посиденьок», було присвячене темі «Невістки та свекрухи». Для учнів 5-7 класів проведено вікторину «Книга - світ, книга -серцю привіт». На наступному засіданні «Надії» маємо намір зустрітися з сільським головою Сучок А.М. і землевпорядником Курбановою Т.М., також - з представником управління Пенсійного фонду.
Усе це проводимо для наших земляків, макарівців, щоб вони не минали нашу світлу, лагідну, любов'ю зігріту бібліотеку.

І.О.Наумова, сільський бібліотекар // Слава праці. – 2015. – №19 (15 трав.). – С.4.  

"Несу нащадкам спогади свої..."

Про події минулих років ми знаємо із книг і фільмів. На жаль, залишається все менше і менше серед нас тих, хто приніс Перемогу нашій державі в 1945 році. Час стрімко йде вперед, стала історією Друга Світова війна, незабаром будемо відзначати 70-річчя з дня її закінчення. За ці роки виросло кілька поколінь дорослих людей, що не чули гарматного грому і вибуху бомб.
Районна дитяча бібліотека включилась у Всеукраїнський сімейний конкурс «Книга пам'яті мого роду», відвідавши родину Колінько Віри Никифорівни, яка поділилася своїми спогадами про воєнне лихоліття, створили відео-книгу.
Зі спогадів Віри Никифорівни : Війна прийшла і в родину Колінько. Брата Олексія було призвано на службу, з війни він не повернувся. Ми до цих пір не знаємо, де він загинув і при яких обставинах. Я до червня 1943 року працювала в колгоспі ім. Петровського (дир. Димид Андрійович Ткаленко) на загальних роботах. А в червні Степашко Григорій - староста колгоспу, приніс повістку, в якій вказувалось, коли прибути в комендатуру (вона була біля сьогоднішнього магазину «Перлина степу», в будиночку, який згорів). Я не хотіла покидати рідний дім, та накази старости треба було виконувати. Разом з подругами взяли деякі речі і харчі і прийшли до комендатури. Нас посадили на підводи й повезли в Цюрупинськ, завантажили як худобу в товарні вагони із заґратованими колючим дротом вікнами і повезли до Німеччини. Прибули в м. Плац, а звідти в м. Петельці. Нас, як товар, купували німці на базарі. Мене купив пізно ввечері Гібнер Август. Він був сам шахтарем, але господарство тримав велике. Доводилось працювати в полі сіяли зерно, косили, в'язали снопи, молотили, а місцевість була гориста, то ще й збирали каміння на цій землі. Працювала і в будинку, поралась по господарству, варила їсти, доглядала дітей. Було дуже важко, та єдине, що заспокоювало, господар не бив. Та звістка про перемогу була найкращою. Радості не було меж! Потім нас зігнали в табір (пам'ятаю, що командував Міркулов). Звідти нас (радянських дівчат) направили в м. Опель на спиртзавод. Тут (на його території) були корови. Дівчата були доярками, а я розвозила молоко по військовим частинам. Потім нас відправили додому. Повернувшись, в червні 1945 року, пішла працювати в колгосп «Перемога» пташницею. Наша бригада: Чурай Марія Андріївна, Кривенко Олександра Григорівна, Куркіна Євдокія Іванівна та я - бригадир - була передовою, перевиконувала плани, неодноразово були переможцями соціалістичного змагання. За нелегку працю в 1971 році нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапора».
Вірі Никифорівні днями виповнилося 90 років, колектив дитячої бібліотеки щиро вітає з ювілеєм та з днем Перемоги. Бажаємо міцного здоров'я, щастя, добра, нехай буде світлим кожен день у вашому житті.

Красновид С. - завідуюча районною бібліотекою для дітей // Слава праці. – 2015. – №18 (08 трав.). – С.3.  

Дай, боже, ніколи нам війни не знати

Нам не треба війни, не треба - Ми за спокій і мир на Землі, Щоб не коршаки в чистому небі, А космічні пливли кораблі, Щоб щасливо зростали діти І не бачили жаху війни... М.Уманець
Буяє квітуча весна. Ми готуємося до зустрічі сімдесятої річниці, як скінчилася велика війна. У рамках шкільного міні-проекту «Збережемо пам'ять про подвиг» у школі організовано тематичну книжково-ілюстровану виставку «Земле! Перемогу 1945 не забудь!», проведено інформаційну годину у бібліотеці з даної теми, проводимо трудові операції «Допоможемо ветеранові!», «Меморіал», провели зустріч-спогади «Очима тих, хто бачив війну» сумісно з сільською бібліотекою. Ветерани та діти війни: Руденко В.Г., Руденко В.І., Громова Л.І., Савчук Н.В., Кручаненко О.П. розказали учням, яка страшна війна, наскільки кращий мир. Замість дитячих пісеньок ветерани і діти війни чули розриви бомб, замість чистого неба бачили літаки-бомбардувальники. Вони не знали, що таке іграшки.
«Коли зустрічаєшся з очевидцями подій Другої Світової війни, слухаєш їх розповіді, перед очима постає весь жах, людський біль, страшні втрати - обов'язкові супутники кривавої війни.
Величезне щастя для нашого покоління - жити в мирний час. Нам важко уявити, через що довелося пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Давайте будемо пам'ятати - з вдячністю та смутком - про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи - нашою дійсністю»,- такі висновки були зроблені учнями 11 класу Стахурською Юлією, Сотніковою Поліною, Кіперчуком Олександром.

М.Процюк, заступник директора з навчально-виховної роботи Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів // Слава праці. – 2015. – №17 (01 трав.). –С.2.  

Будь патріотом - читай українське

Роль книги у житті людини важко переоцінити. Одним з головних засобів виховання духовної культури особистості людини є його активне залучення до читання, інтерес до якого стрімко падає в наші дні через вплив інтернету.
«Читання - ось найкраще навчання» - стверджує народна мудрість. В цьому переконуєшся щоразу, коли мова заходить про роль книги в житті людини. Читання книг - це велика духовна цінність, відпочинок та насолода для душі, адже книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Саме тому., з метою заохочення дітей до читання книг, популяризації української книги, дитячих періодичних видань у Хорлівській ЗОШ І - III ст. пройшов тиждень дитячого читання під гаслом «Будь патріотом  - читай українське».
У Відкрили тиждень святковою  лінійкою,   на якій бібліотекар Юдіна Є. С. представила дітям книжкові виставки: «Добрий день, книжковий тижню», «Книга скарб, цінуй його». На протязі тижня в цікавій та змістовній формі пройшли різноманітні заходи, а саме: години спілкування «Структура книги. Народження української книги», «Бібліотека - центр інформації», усний журнал «Книга - наш друг, наш учитель», літературні вікторини та калейдоскопи «У казки на гостинах», «Подорожуючи сторінками української сучасної книги » тощо. Найбільше дітей зацікавили заходи у формі змагать та конкурсів, акція доброчинності «Подаруй книгу бібліотеці» та нові надходження до бібліотеки, які представила Євп Сергіївна.   Неабияку увагу викликав у дітей огляд літератури «Книжки, які у бібліотеці в одному екземплярі».     Кожному хотілося доторкнутися до найстаршої книги 1947 року, потримати в руках найменший екземпляр - збірку віршів, який вмішується в долоні, розглянути яскраві сторінки сучасних дитячих тематичних  енциклопедій. З натхненням школярі взялися до лікування книжок у «Книжковій лікарні», щоб продовжити їх існування. На  підвищеній  нотці закінчилися дні зустрічі з українською книгою та нагородженням найактивніших   учасників. Любіть і шануйте книгу, зустрічайтеся з нею щодня, черпайте з неї знання і натхнення. До нових зустрічей!

Вчителі початкових класів Хорлівської ЗОШ І - III ст. Арсенович О. О., Лємєшева О. М.  // Слава праці" №17 від 01.05.2015 р., с.4) 

Проти атому, це значить за життя

Чорнобильська трагедія Лише молитва здатна передати Всю глибину вселенської біди, Що змусила всю Землю застогнати.,.
Чорнобильська біда. Чорнобильська біда. Коли отруєні ліси, повітря і вода,
Коли, щоб своїх діток врятувати, Доводиться дім рідний залишати
24 квітня в Олександрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів саме такими словами розпочався вечір - зустріч «Дзвони чорнобильські душу тривожать», на яку запросили жителя нашого села - учасника ліквідації Чорнобильської трагедії Получанова Леоніда Миколайовича. Члени бібліотечного гуртка підібрали матеріал і обладнали тематичну виставку «Чорнобиль: трагедія, подвиг, попередження». Провели експрес-інформацію.
Леонід Миколайович розповів, що 26 квітня 1986 року в Україні сталася найтяжча катастрофа в атомній промисловості, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електротанції. Руйнування мало вибуховий характер. Відбувся потужний радіоактивний викид, що призвів  радіоактивного забруднення прилеглої території,  повітряного середовища, поверхневих ґрунтових вод.
Вибух зруйнував корпус реактора, почали плавитись паливні стрижні, радіація вийшла назовні. Коли він і ще 4 юнаки з Каланчацького району у 1986 році прибули на атомну станцію, їм поставили завдання закидати в стержень реактора з даху викинуті труби. Для виконання завдання давалася 1 хвилина, сиреною попереджали, що хвилина вже закінчилася. Інша група скидала графіт в реактор.
На ліквідації наслідків трагедії Леонід Миколайович разом із земляками пробув майже 20 днів. Вони здійснили неочікуваний подвиг, забувши, що вони тільки смертні люди, а не безсмертні боги, тамували шалений вогонь довкола двох сотень тонн ядерного палива, яке містилось у розірваному череві енергоблока. Воно будь-якої миті могло бути викинуте в довкілля і розпорошене, могло посилити масштаби трагедії. І наші звичайні люди, приборкавши вогонь пекла, пішли у вічність.
Наш односелець нагороджений медаллю «Учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», почесними грамотами, подяками за вагомий внесок у ліквідацію наслідків трагедії.
Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя. Пам'ять - це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших.

Н.Митковська, бібліотекар (газета "Слава праці" №17 від 01.05.2015 р., с.7) 

Відомі постаті нашого краю

Саме таку назву має колективна творча справа, яку розпочали учні 5-11 класів Каланчацької ЗОШ №2.
Отримавши  завдання познайомитися з уславленими людьми нашого краю, учні та їхні наставники розпочали творчий «похід». Проводили зустрічі з обраними героями, створювали та презентували свої доробки.
Найменші учасники творчої справи - п'ятикласники, разом з класним керівником Білан О.В., створили цікаву розповідь про вокальний ансамбль «Южаночка» Партизанського селищного будинку культури, учасники якого часті гості у нашій школі. А учні 7-А класу (кл. керівник Жила Л.О.) присвятили свою презентацію творчій сім'ї Крайнових - Лідії Веніамінівни та синів Олега й Олександра, прослухавши в запису немало вокальних композицій у їхньому виконанні. Мої вихованці, учні 6-А класу, детальніше вивчили біографію нашого місцевого ентузіаста, лісівника, творця зелених насаджень райцентру та району - Архіпова Володимира Івановича. Його самого уже три роки немає серед живих, але справа його рукотворна ще довго служитиме землякам, їхньому здоров'ю та настрою. Адже не скрізь у степових районах є такі прекрасні оази.
Творчим доробком бібліотекаря Молдован Маргарити Миколаївни - вишивками у чорно-білому стилі, зацікавилися вихованці Людмили Віталіївни Скороход. Завітавши до школи, майстриня розповіла про техніку виконання своїх робіт та подальші плани.
Серед великої кількості презентацій вигідно виділялася робота учнів 7-Б класу, котрі разом зі своїм керівником, Кишиневською С.В., представили молоду, але вже досвідчену вишивальницю Коваленко Вікторію, вона була однією з учасниць створення Всеукраїнського рушника єднання.
А як не розповісти про нашого каланчацького «соловейка» Тетяну Петрівну Подвисоцьку, Заслужену артистку України з естрадного співу. І не тільки  розповісти,  а й вкотре помилуватися її співом.
Ще одна творча людина, засновник вокального колективу «Степовичка», Заслужений працівник культури Лідія Єгорівна Дем'янова стала героїнею презентації учнів 8-Б класу. Багато фотокарток   промайнуло на слайдах про виступи цього відомого та улюбленого колективу. Відрадно було дізнатися, що й наш вчитель початкових класів Семикопенко Любов Михайлівна довгий час була учасницею «Степовички».
Разом зі своїми дев'ятикласниками Маліновська Н.М. підготувала розповідь про видатного лікаря, письменника, уродженця Каланчака, Фогеля Наума Давидовича. Він прославив наш край не лише умінням лікувати людей, а й поетичними та прозовими творами про Херсонщину.
Дещо дивним для мене був вибір учнів 9-Б класу і їх керівника БудькоТ.М., котрі побажали ближчого знайомства зі мною, створивши гарний відео-ряд про життя та творчість.
Десятикласників (кл.керівник Шаровага М.В.) зацікавила яскрава постать Одєгова Олександра Івановича, капітана III рангу Чорноморського Флоту і художника-мореніста, у доробку якого більше сотні картин. А ще він - різьбляр по дереву та чудовий столяр, який створює есклюзивні меблі.
Наші випускники - одинадцятикласники - на чолі з Куюн С.О., продемонстрували свою розповідь про Лімакову Людмилу Миколаївну - директора Херсонського економіко-правового коледжу. Людину, яка відродила цей навчальний заклад і завдяки якій він став кращим в Україні. У ньому здобувало освіту не одне покоління каланчакців.
Переконана, що такий захід дуже потрібен нашим учням. Вони відкрили для себе багато нових імен тих людей, коїрі своєю працею, своїм талантом прославили наш край. Було вирішено продовжувати цю справу і дізнаватися про яскраві особистості, якими багата ка-ланчацька земля.

Нічагова Г.Д.  (газета "Слава праці" №16 від 24.04.2015 р., с.3) 

Свято книги

Читання - це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе В. О. Сухомлинський
З глибокої давнини складає людство шану книзі - другу та пораднику. Хоч наш вік і вік технологій та де б ми були, не тримаючи в руках книги.
Шкільна бібліотека - це яскравий маяк у величезному океані, до якого поспішають читачі, щоб доторкнутися до таємних глибин мистецтва і дістати невідомі для них перлини мудрості минулих поколінь. Допомогти учням оволодіти глибоким і міцним знанням з основних наук не можливо без задоволення їх книгою та інформацією.
З 30 березня по 03 квітня в школі проводився Тиждень дитячої та юнацької книги. Програмою Тижня передбачено багато змістовних, цікавих та захоплюючих заходів. В рамках Тижня було проведено: виховна година «Люби - рідне, читай - українське», бібліотечний урок-презентація «Як народжується книга», екскурсія по бібліотеці «Хай буде книга - твій насущний хліб», літературний турнір «Найкраще у житті - це книга», «бібліотечний урок - подорож «По країні Казкарія разом з В.Сухомлинським», рейд-перевірка підручників, бібліографічний огляд книжкової виставки «Сучасна українська книга», година цікавої інфорформації «Парк читання» (Пам'ятники літературним героям), зустріч з головним бібліотекарем відділу інтернет-послуг Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки Хурсою Світланою Станіславівною.
Особливо запам'яталась дітям зустріч, яка пройшла весело та корисно, адже учні не тільки цікаво провели час, а й дізналися багато нової іннформації.
Цей день був насичений бібліотечними сюрпризами. Учні 4-5 класів пограли в гру, відому мільйонам - футбол, але це був не звичайний футбол, а літературний. Діти, об'єднавшись в команди, змагалися як справжні професіонали! Правильно виконане завдання - це гол, забитий в ворота команди суперників. А Тайми -завдання були такими непередбачуваними, як на справжньому полі стадіону: "літературні пазли", загадки, Остерівські за-дачки, чарівні трикутники та інші. "Читацький матч" був дуже напружений, проте закінчився нічиєю, адже у літературному футболі виграють усі! Наймолодші і найдопитливіші учні, які полюбляють читати енциклопедії, з задоволенням поринули у світ пернатих під час заходу "Знайомі незнайомці". Дізнались багато пташиних секретів, як виглядає око фламінго або пір'їнка цесарки, а ще слухали багато пташиного співу, вгадуючи його власників.
Приємно, що більшість підлітків віддали перевагу прочитаним книгам, аніж їхнім екранізаціям. Поціновувачі кіно та прихильники книг, були серед учнів 6-7 класів. На ігровому кіносеансі «Імперія кіно» на всіх чекали креативні рубрики: «Смайли-ки», «Звукові родзинки», «СтопКадр», «Дитинство в об'єктиві» і навіть «Дрес-код».
Під час заходу учні дізналися про книги з історію кінематографу та переглянули цікаві буктрейлери.   Відкриття і здивування дітей, захоплення вчителів, а ще веселий настрій всіх-всіх, - наповнили школу цього дня!   Радіємо з нагоди такої зустрічі, дякуємо за приїзд Світлані Станіславівні. Нехай дитяче читання буде без обмежень!

Бібліотекар Новоолександрівської ЗОШ ФУРСЕНКО О.В. (газета "Слава праці" №16 від 24.04.2015 р., с.3) 

Великодні барви

У Каланчаку, біля Свято-Михайлівської каплиці, 10 квітня відбулося свято Великодня. Присутні побачили символічне Великоднє деревце. Прикраси, які майоріли на його гілочках були вироблені руками наших місцевих майстрів, а також дітей. Вітаючи присутніх з Великоднем, ведуча розповіла про значимість цього свята для кожного християнина. А далі воно продовжилось у стінах районної дитячої бібліотеки, де були представлені роботи майстрів. Загалом, це вишиті рушники та ікони, а також писанки та художні ковальські вироби. Родзинкою виставки стали роботи рукодільників гуртка «Юні фантазери», керівником якого є талановита майстриня Інна Красновська. Вона провела майстер-клас з розпису писанки, а про художні ковальські вироби розповів Пуцай Сергій.
Гарний настрій дарували глядачам учасники художньої самодіяльності: народний гурт «Хто» селищного будинку культури «Жовтневий», солістка районного Будинку культури Тетяна Подвисоцька, солістка селищного будинку культури «Партизанський» Лідія Крайнова,сімейний дует Світлани та Геннадія Гришко селищного будинку культури «Жовтневий».
Присутні отримали велике задоволення від проведеного заходу.

(За інформацією РДА) (газета "Слава праці" №15 від 17.04.2015 р., с.1) 

Чарівниця книжкових полиць

Коли заходжу до районної дитячої бібліотеки, то інколи зустрічаю там посивілу літню жінку. Вона то книжку на полиці поправляє, то милується квітами на підвіконні. Часом розпитує дітей, які книги вони читають. Спочатку я подумала, що це чиясь бабуся приходить сюди з онуками. І розповіла про неї мамі. - Ні, це не чиясь бабуся. Це - Лідія Дмитрівна Лебідь, колишня завідувачка районної дитячої бібліотеки, - пояснила мама.
А ввечері я почула матусину розповідь про те, як вона уперше познайомилася з Лідією Дмитрівною, коли матуся була ще маленькою першокласницею. Разом із подругою Світланою несміливо зайшла до бібліотеки, щоб записатися, їх привітно зустріла гарна, усміхнена жінка. Мама сказала, що дуже хоче навчитися гарно читати. Бібліотекар посміхнулася, взяла її за руку і повела до полиць, де стояло безліч книг. Вона знайомила з книгами, а маленькій школярці здавалося, що це чарівна царівна всього цього багатства. А потім запропонувала записатися. Запитала маму, як звати її батьків. Дівчина розгубилася й сказала, що мама - Надія, тато - Дмитро. Лідія Дмитрівна усміхнулася і запропонувала прийти разом з батьками. Мамі було трішки прикро, але бажання читати не зникло. Наступного разу прийшла зі своєю мамою, і її записали. З тих пір минуло багато часу. За словами матусі, вона виросла в нашій дитячій бібліотеці. А колишніх бібліотекарів Лебідь Лідію Дмитрівну та Жолуденко Віру Іванівну пам'ятає донині.
Після розповіді моєї мами, коли я знову у дитячій книгозбірні побачила Лідію Дмитрівну, то також подумала, що дійсно це хоч і старенька , майже 88 років їй , але все ж та чарівниця книжкових полиць.

Нігачова Вікторія, 6 клас, Каланчацька ЗОШ№2, читачка районної дитячої бібліотеки (газета "Слава праці" №15 від 17.04.2015 р., с.3) 

Разом працювати - разом відпочивати

Торік на території мікрорайону «Партизан» було відкрито ігровий майданчик «Веселка», від чого і справді весело стало нашій дітворі.
Але нам, дорослим, цього мало. Ми так хочемо, щоб життя наше мінялося на краще. І громада вирішила розширити свої можливості у створенні нового спортивного - футбольного, волейбольного та баскетбольного поля - для дітей середнього та старшого шкільного віку.
Велику допомогу у цьому нам надали селищний голова Зінчук В.К., секретар ради Харченко С.І., керівник апарату РДА Харченко О.Ф., директор Будинку культури Крайнова Л.В., а також - Калашник В.І., Біган Т., Копаненко Т. та ін.
Звичайно ж, такої спільної праці не було б без організатора суботника, керівника органу самоорганізації населення Бруяко Л.К. Вона завжди з оптимізмом дивиться на світ, і цього дня зуміла зібрати чимало людей - дорослих та дітей. Особливо активними були Слоніне Кирило, трійнята Котляр (Настя, Катруся та Юрасик), двійнята Віннікові (Віталіна та Вікторія), Буренко Наталочка, Еккерт Саша та Олексій, Овчаренко Оля, Слоніне Аня, Віннікова На-таша. До речі, вони ще й активні читачі нашої бібліотеки.
У житті багато проблем, здолати які завжди легше разом.

Войтюк Ольга, бібліотекар Партизанської філії №1 (газета "Слава праці" №15 від 17.04.2015 р., с.3) 

Жива легенда сучасності, гордість України!

До славного ювілею, 85-річчя, Ліни Костенко в центральній районній бібліотеці пройшли поетичні читання «Поетичний камертон Ліни Костенко», в програмі яких літературні години «Я вибрала долю сама», буктрейлер „Крізь роки і печалі", музичні хвилинки „Ліна Костенко „Моя любове", „Ліна Костенко „Душа" та слайд - шоу поезій „Послухаю цей дощ", „І все на світі треба пережити", „Я дуже тяжко вами відболіла".
У літературно - мистецькому залі оформлено виставку - портрет «поетеси для епох».
Актив бібліотечного об'єднання «Дивослово» організував та провів для відвідувачів центральної районної книгозбірні День інформації „Я вибрала долю сама".
Бібліотекарі сільських та селищних філій - активні популяризатори творчості Ліни Костенко, в книгозбірнях оформили виставки, перегляди та тематичні полиці «І день, і ніч, і мить, і вічність...», «Читаємо Ліну Костенко», «Творчість Ліни Костенко - всім жителям громади», «Вечірнє сонце. Дякую за день ...», «Ліна Костенко - жива легенда сучасності», «Видатна українська поетеса - Ліна Костенко» та інші.
Юні шанувальники творчості шанованої ювілярки взяли участь в обласному фестивалі виконавської майстерності, у двох категоріях - читців та художників.
Наші переможці: Гюрджан Карина (ілюстрація до вірша Л.Костенко "Крила"), Бєляк Ліза {ілюстрація до вірша "Пісенька-весняночка"), Тихонюк Даша (ілюстрація до вірша "Здивовані квіти") Усі вони - учениці Каланчацької ЗОШ №1. Вітаємо юних з перемогою!
Конкурси пройшли дуже цікаво, захоплююче, адже взяти участь в них виявило бажання дуже багато дітей та підлітків. Районною бібліотекою для дітей до фестивалю оформлено перегляд поезій Ліни Костенко та творів про її життєвий та творчий шлях «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом!» По закінченні конкурсу оформлено виставку ілюстрацій творів «Поезії Ліни Костенко -очима юних художників».
За рекомендацією методичного кабінету бібліотечної системи в більшості сільських книгозбірень проведено цикл різноманітних заходів - поетичний зорепад "Маю тільки небо над собою, маю тільки душу при собі...", на які завітали не тільки постійні відвідувачі бібліотек, а й жителі місцевих громад.
Не випадково, що наша геніальна поетеса - Ліна Костенко народилась саме ранньою весною, коли просинається природа, оживає все навкруги... Вона всією своєю творчістю, своїм героїчним життям утверджує Мир, Добро, Красу!

Н.Федкевич, директор ЦБС (газета "Слава праці" №13 від 03.04.2015 р., с.3) 

Говорили про те, що хвилює

Цікава і потрібна розмова відбулася у літературно-мистецькому залі центральної районної бібліотеки учасників клубу "Спілкуймось!" та керівників району і селища

Організатор зустрічі, керівник об'єднання Т.Д.Петруненко, зважила на проблемні запитання присутніх, тому найперше надала слово для інформації голові районної державної адміністрації Ганні Загорулько. Вона ж розповіла про загальну суспільно-політичну обстановку у районі, продовольче забезпечення, організацію цьогорічного зрошувального сезону водою Північно-Кримського каналу, рисосіння, ціноутворення та ситуацію з бюджетним фінансуванням.
Детальніше про бюджет району говорив голова районної ради М.М.Котелевич, зупинившись також на проблемах опалення та харчування хворих у центральній районній лікарні, облаштування районного музею.
Про соціальне обслуговування людей похилого віку, пенсіонерів, інвалідів, надання субсидій та інші послуги управління соціального захисту населення розповіла начальник управління Вікторія Рильська. А щодо пенсійного забезпечення громадян дала роз'ясненння начальник відділу управління Пенсійного фонду у Каланчацькому районі Віталіна Шендрик.
Широкий спектр питань стосовно діяльності каланчацької громади, виконкому селищної ради висвітлив селищний голова Володимир Зінчук. А саме: про принципи формування бюджету за новим законодавством, його наповнення та використання державних субвенцій. Про утримання закладів бюджетної сфери, освітлення та ремонт вулиць, вивезення сміття, тарифи на комунальні послуги, нові податки та збори з фізичних та юридичних осіб.
Голова районної ради ветеранів Надія Куюн вкотре зауважила, наскільки ускладнюється життя людей похилого віку і що може зробити влада, громадські організації, щоб полегшити його. Учасники читацького об'єднання за інтересами «Спілкуймось!» С.О.Боднарук, Л.К.Бруяко, Н.Ю.Кушнір, Л.О.Суганяк, Л.Є.Дем'янова, Т.Ф.Андрєєва, Т.Ф.Овчаренко, Т.О.Скороход, Г.К.Панасюк, Ю.В.Радіонова не лише ставили запитання, а й вносили пропозиції щодо розв'язання спільних проблем. Зокрема, вони звернулися до селищного голови з прпозицією ініціювати проведення акції «Квітуча садиба - квітуча громада». Було б непогано, щоб її підтримали і в інших населених пунктах району.
До заходу було підібрано цікаві матеріали та оформлено перегляд літератури, періодичних видань, буклетів та пам'яток «Юристи - на користь людям».

Директор Каланчацької ЦБС Н.Федкевич (газета "Слава праці" №10 від 13.03.2015 р., с.3)    

Одна у нас, єдина Україна!

Під такою назвою пройшла година громадянськості у формі діалогу з використанням інтерактивних форм роботи. Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією і саме ми гордимося, що живемо в цій державі - такими словами розпочалася загальношкільна година-діалог.
Усі учасники на «Поїзді єднання» віртуальне проїхали із заходу на схід, з півночі на південь, занурившись в глибини давньої історії і повернувшись у сучасність.
Учні початкових класів під керівництвом заступника директора з навчально-виховної роботи Марини Миколаївни Процюк розповіли присутнім, яка складна ситуація в нашій країні «Всіь люди від дітлахів до старшого покоління щиро і болісно переймаються долею України. Саме тому. Ми - учні - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками маємо збагачувати її, бути гідними своїх предків, любити рідну землю, берегти волю і незалежність України, шанувати свій народ і мову солов'їну..».
Гра «Підкажи словечко» не залишила жодного байдужого.
Учні середніх і старших класів під керівництвом учителя історії Лілії Петрівни Сербин наголосили, що 20 лютого - у річницю Майдану, Революції Гідності ми згадуємо героїв Небесної Сотні.
Молоді юнаки, побачивши, коли йдеться про честь та гідність своєї країни, коли ворог посягнув на територіальну цілісність, коли виник гурт зрадників країни, не могли вести дискусії, а йшли воювати на Майдан. Це - обов'язок кожного. Не залежить це, де ти живеш, де служив, ким працюєш.
Тому ми сьогодні вдячні тим, хто відстоював і відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас із вами. Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники.
Тож не ділімо Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона - єдина, одна родина, одна сім'я.
Географічну вікторину «Найкраще місце в Україні» провела Шуліка В. (11 кл.), де за словесним описом потрібно відгадати географічні об'єкти нашої України.
Члени - бібліотечного гуртка «Юний книголюб» підготували тематичну поличку «Життя - як політ зірки», на якій представлено книжки-саморобки виготовлені власноруч гуртківцями (матеріал для книжечок підбирали з Інтернет ресурсів).
Із сльозами на очах всі присутні слухали пісні про Україну та Героїв Майдану у виконанні Таківської Дар'ї (5кл.), Кудревської О. (9кл.). Музичне оформлення було підготовлено музичним керівником Ярулліним Ї.Ф.
У кінці години-діалогу Марина Миколаївна Процюк наголосила на тому, щоб кожен з присутніх завжди відчував себе частиною нашої славної держави, що діти - її сьогодення і майбутнє, саме їм творити долю Батьківщини. У кожного є можливість зробити свій внесок у розвиток нашої єдиної України. Якщо будемо жити в злагоді, братерстві, будемо поважати, розуміти, підтримувати один одного, якщо у кожного в серці буде гордість і любов до своєї землі - наша Україна розквітне.
Бажаємо усім нам жити в Україні - єдиній країні.

Н.Митковська, бібліотекар, с. Олександрівна (газета "Слава праці" №8 від 27.02.2015 р., с.2)    

Від Різдва до Водохреща

Наші відвідувачі -люди поважного віку -відзначають у святково прикрашеному літературно - мистецькому залі Каланчацької центральної районної бібліотеки величні свята - від Різдва до Водохреща.
Ведучі - керівник читацького об'єднання за інтересами «Спілкуймось!» Т.Д.Петруненко та працівник територіального центру обслуговування одиноких непрацездатних громадян Л.А.Родіонова вітають теплими, гарними словами гостей свята, розповідають про звичаї, що перед Різдвом : 6 січня у кожній хаті готують Багату вечерю. Про те, що вечеря повинна складатися із 12 пісних страв. Обов'язковими стравами є кутя - з горіхами, медом, родзинками. Узвар із сухофруктів і печений коровай, або хлібець, пироги. У меню Святвечора традиційно входять рибні страви, голубці з пшона, капуста, горох, гриби та інша пісна їжа. Молодь збиралася докупи і вже під вечір починали ходити колядники від хати до хати, вітаючи господарів.
Й розпочався імпровізований Святвечір. Гості зустрічають Діда і Бабу (В.М.Куршпіль та А.О.Рощук). Дід сідає до столу, а баба подає на стіл страви... та пригадує молодість. Чується стук і голоси за дверима, заходять колядники - колектив художньої самодіяльності Жовтневського БК (Директор В.Я.Дикий) з вітаннями, піснями, гуморесками...
Далі ведучі розповіда¬ють про Вечерю напередодні Нового року (13 січня), вона називається Щедрою, або Меланки. Вона не має обов'язкової кількості страв, але має бути вельми смаковитою : ковбаси, смажене м'ясо, печеня, локшина і обов'язково млинці, як прообраз Сонця. Варили другу кутю, заправляючи її смальцем. Від того вечеря називалася Щедрою, а звідси й Щедрий вечір. Ходили щедрувальники з хати в хату, співали Меланки.
На свято до нас завітала й Меланка (М.М.Бекетов) з дуже гарними вітаннями, звеселила присутніх чудовим гумором.
Не забарилась і Коза, прийшла з кошиком подарунків, й собі дещо нащедрувала - не скупились гості на гроші для Року Кози, щоб рік був щедрим та багатим в кожній оселі, в кожній домівці!
Зал дружно, гучними оплесками зустрічає щедрувальників, всі з великим захопленням слухають. щедрівки та підспівують, щиро дякують за чудові щедрівки та побажання, запрошують до святкового столу...
Ведучі вечора далі знайомлять гостей з традиціями святкування вже Нового року за старим стилем, яке продовжується цілу ніч, а рано вранці 14 січня ходять посівальники. Ходять ватаги зі своїми поздоровленнями. Й каже Тетяна Дмитрівна: «Зустрічаймо нову ватагу щедрувальники - жіночий вокальний колектив «Осіннє золото» Як гарно співає цей чудовий ансамбль, який створила заслужений працівник культури України Л.Є.Дем'янова.
«Ось ми і діждали третього свята - святе Водохреща. Свято Водохреща називають Богоявленням. У пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня ми святкуємо Водохреща. У церкві, а також на річці чи на озері, після молитви віруючих, Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зцілює від хвороб" - кажуть ведучі. -«Цілюща свята вода завжди допомагала вигнати за поріг чвари та ненависть, заздрість та розбрат, натомість надійно оберігала від зла, робила нас усіх ближчими одне до одного, об'єднувала в ім'я України. Та звертаються до учасників святкового дійства зі словами побажання: «Будьте здорові, як джерельна вода, будьте багаті, як Рідна Українська Земля, будьте сильними та міцними, як могутні дуби, будьте привабливими, як червона калина. Тож нехай Свята Вода зцілює і єднає ваші душі, примножує достаток у кожному домі, плодить щастя і здоров'я на многії -многії літа. Миру Вам і Божої Благодаті!»
Святкували гарно, тепло, по-домашньому, в колі друзів, всі разом співали пісень, жартували, а завершився вечір піснею „І в вас і в нас хай буде гаразд!"
Гарне видалося свято у наших відвідувачів книгозбірні «Від Різдва до Водохреща», надовго запам'ятається воно його учасникам та працівникам бібліотеки.

Директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич (газета "Слава праці" №5 від 06.02.2015 р., с.4)    

Пишуть вдячні

Через інвалідність я далі свого подвір'я не виходжу. Свої дні наповнюю переважно читанням книг. А їх мені  просто додому приносить наш сільський бібліотекар Євгенія Сергіївна Юдіна.
Ось і незадовго до Новоріччя, хоч погода була дуже те неспритливою, прийшла до мене «наша Женя» і принесла книги. Кажу їй: можна було б перечекати негоду, а вона у відповідь: можна, але ж без книг сумно...».
Щиро дякую через нашу районну газету цій енергійній небайдужій людині за її моральну підтримку та допомогу. Нехай 2015 -й рік не внесе у роботу та особисте життя Євгенії Сергіївни печалі й потрясінь, а навпаки - додасть снаги та здоров'я.

З  повагою,  Андрієвський Василь Григорович з с.Хорли   (газета "Слава праці" №1 від 09.01.2015 р., с.4)    

Бібліотекарі - ювіляри йдуть на відпочинок ...Хай щастить у новому статусі!

Наші ветерани бібліотечної праці, ювіляри 2014 року, Олена Іванівна Дудченко та Валентина Петрівна Харатін прощаються з бібліотекою, користувачами, йдуть на заслужебий відпочинок...
Дуже швидко пливуть роки... Наче вчора, молоденькі, обоє дуже гарні, стрункі, мов берізки, з великим багажем бібліотечних знань, з великим бажанням нести односельцям знання, добро, щедрість свого гарячого серця, з великою любов'ю до книги, до бібліотеки, до її відвідувачів, переступили поріг сільських книгозбірень й залишились працювати в бібліотеці ... Майже по 40 років бібліотечного стажу... Величезний досвід... Великий авторитет в громаді, в районі, серед читачів, колег по роботі, односельців...
Долі цих двох жіночок дуже схожі. Валентина Петрівна Харатін та Олена Іванівна Дудченко - обоє все своє свідоме життя присвятили служінню книзі, бібліотеці, читачам, жителям своїх сел - Макарівка та Гаврилівка. іх всі знають в обличчя, їх всі поважають, люблять, довірять, звертаються по допомогу, пораду, з ними приємно поспілкуватись, обговорити новини, радитись.
А починали свій трудовий шлях ще в радянські часи, коли бібліотеки були помічниками партійних організацій. Приходилось Олені Іванівні та Валентині Петрівні крім основної бібліотечної роботи, бути ще й агітаторами та політінформаторами, відвідувати ферми великої рогатої худоби та польові стани, носити працівникам полів та ферм нові газети та книжки, проводити там голосні читки та бесіди, усні журнали та читацькі конференції, тематичні вечори та бібліографічні огляди, виготовляти стіннівки - «Бойові листки» та «Блискавки» ...
Крім того, вони в селі займались переписом населення, ходили по вулицях збирати яйця, в полі - сапали кукурудзу, соняшник, буряк, збирали помідори та виноград, переписували собак... Тепер про той період життя згадують з гумором, та ще з якимось ніжним смутком, приємною ностальгією...
Й ось пролетіли роки... Ці чудові жіночки Валентина Петрівна та Олена Іванівна, давно стали асами бібліотечної справи в районі, вони творчі, активні, всім відомі в рідному селі -від малого до старого, охопили бібліотечним обслуговуванням майже все село, а скільки поколінь читачів пройшло через бібліотеку, скільки книжок видано, скільки оформлено книжкових виставок та на які тільки теми, скільки проведено масових заходів, вони ведуть клуби за інтересами, мають багато нагород, живуть бібліотекою, дихають бібліотекою, віддають їй все тепло своєї щедрої на доброї душі, не уявляють себе поза своєї рідної сільської книгозбірні...
Але таке воно життя... Настав час йти на відпочинок...
Працівники центральної районної бібліотеки влаштували своїм колегам святковий прощальний вечір. Й почалося свято ... Вступну узагальнюючу «бесіду» та оригінальну перевірку на відповідність на присвоєння почесного звання «Пенсіонер» майстерно провела з «кандидатами» бібліотекар О.А.Гавран. За легким здійманням руки на свято завітали почесні гості: Богиня Роботи «Трудівниця» - О.О.Гриценко, Богиня Відпустки «Гульбана» - Н.В.Яковлєва, Богиня Зарплати «Копійчина» - О.П.Качур, Богиня Пенсії «Зберкнижиця» - В.А.Бабічева. Всі Богині предстали у відповідних костюмах, з своїми настановами, порадими, вказівками та влаштували для «юних пенсіонерок» - Валентини Петрівни та Олени Іванівни різні гумористичні випробовування, які вони витримали з честю.
З теперішніми їхніми правами та обов'язками познайомила колег Т.Д.Петруненко. Вона й провела з ними Клятву Пенсіонера. З новим розпорядком дня в статусі Молодого Пенсіонера їх познайомила колега І.П.Добровольська, а з порадами - як облаштувати свою кімнату - розставити диван, телевізор та холодильник, щоб не вставати лишній раз з дивану, хіба що за покликом природи, як дивитися правильно телевізор, ввела в курс справи бібліотекар Н.А.Хребір.
Привітати колег з святом приїхала бібліотекар Новопавлівської філії Л.М.Шаваровська. Тепле, оригінальне, цікаве вітання колегам, подругам, й, звичайно ж, дуже гарні квіти -хризантеми, від щирої душі!
А бібліотекар М.М.Молдован підвела підсумки свята, а потім пішли багаточисельні вітання та поради колег, квіти, подарунки, теплі, щирі побажання - не забувати свої бібліотеки, відвідувати центральну районну книгозбірню, консультувати та допомагати новим працівникам цих філій, приходити на бібліотечні свята ...
Учасники свята довго не розходились, пригадували цікаві випадки з бібліотечного життя, давали поради, шуткували, сміялись, тепло, щиро, відверто спілкувались, адже у нас -одна велика дружна бібліотечна родина!

Директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич (газета "Слава праці" №1 від 09.01.2015 р., с.4)  

Повернувся додому з АТО

У той час, коли в українському Криму несподівано з'явилися путінські «зелені чоловічки», а кремлівські агенти збурили не лише населення півострова, а й Дон­басу, Володимир Харатін з села Мака-рівки Каланчацького району без виклику повісткою з'явився у військкомат. Він у перших лавах пішов добровольцем в АТО. В одній із нерівних сутичок з воро­гом його та кількох бойових побратимів головорізи так званої ЛНР взяли у полон. Півроку Володимир та його товариші зносили нелюдські знущання й тортури в неволі. - Володимира тричі виводили на  розстріл, - доповнила директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич. - На очах нашого земляка було вбито кількох його товаришів. Зносити торту­ри Володимиру дедалі ставало важче. Він замислив підірвати себе на гранаті. Та думки про родину додавали йому силі терпіння. Напевне, Володя наро­дився у сорочці. Українські бійці вряту­вали з полону не лише його, а й інших героїв. На радість матері Володимир провер­нувся додому. А в зоні АТО досі несе ратну службу його молодший брат В 'ячеслав.

(газета "Новий день" №50 від 10.12.2015 р., с.24) 

Літо з книгою

Дітлахи молодшого та старшого шкільного віку - активні учасники інформаційно-розважальної програми Каланчацької' ЦБС «Канікули з книгою». Душею масових заходів стали бібліотекарі Наталя Яковлєва, Маргарита Молдован, Ольга Гавриш і Наталія Хребір.
- У всіх відділах районної бібліотеки, літературно-мистецькій залі та в міні-центрі інтернету, за безпосередньої участі юних читачів, проходять цікаві конкурси, ігри, обговорення прочитаних книг та інші цікаві масові заходи, - акцентувала Надія Федкевич, директор ЦБС. - А в новому навчальному році почуте й побачене стане їм у великій пригоді.

Підготував Микола Буковинець (газета "Новий день" №30 від 23.07.2015 р., с.18) 

За досвідом - до колег

Чотири найкращі бібліотечні працівники Херсонщини - серед них директор Каланчацької ЦБС Надія Федкевич - нещодавно повернулися з Івано-Франківська. Ця поїздка мала діловий та пізнавально-ознайомлювальний характер. З 20 переможців конкурсу програми «Бібліоміст» з півдня та центру України чотири переможці представляли нашу область.
- Нам була надана можливість ближче познайомитися та вивчити досвід роботи бібліотечних працівників Івано-Франківщини, - розповіла Надія Федкевич. - До глибин душі схвилювали непідробний патріотизм горян, їхня щира гостинність та цікаві пам'ятки рідної природи. Спогади про тепле спілкування з колегами-бібліотекарями й доброзичливими мешканцями Калуша, Долини та Яремчі назавжди збережуться у наших серцях.

(газета "Новий день" №26 від 25.06.2015 р., с.17) 

Зустріч читачів з керівниками

До клубу «Спілкуємось» Каланчацької ЦБС цього весняного дня запросили десятки читачів на зустріч із головами РДА та райради Ганною Загорулько й Миколою Котелевичем, селищним головою Каланчака Володимиром Зінчуком, начальниками управління соціального захисту РДА Вікторією Рильського та відділу призначення пенсій районного управління соціального захисту Віталіною Шендрик. У зустрічі також взяла участь голова ради ветеранів району Надія Куюн, Актуальний захід організувала Тетяна Петруненко, бібліотекарка відділу обслуговування, керівник клубу.
- Серед питань, що сьогодні найбільше хвилюють мешканців каланчацького Причорномор'я, - бюджетне фінансування, соціальний захист малозабезпечених верств населення, небезпека підтоплення населених пунктів, водопостачання та освітлення вулиць у райцентрі, подача на поля води Північно-Кримського каналу, ціноутворення на ринках і магазинах, матеріальна підтримка військовослужбовців і добровольців, котрі захищають територіальну цілісність України в зоні АТО та інші, - уточнила Надія Федкевич, директор ЦБС. - На не завжди зручні запитання наших читачів Світлани Бондарук, Лариси Бруяко, Любові Суганяк, Лідії Дем'янової та інших, намагалися дати вичерпні відповіді керівники району та служб.
Учасники зустрічі ініціювали проведення акції «Квітуча садиба - квітуча громада».

(газета "Новий день" №18 від 30.04.2015 р., с.17) 

Книги - додому

Немає нічого дорожчого в житті, ніж щире співчуття та безкорислива допомога людям з обмеженими фізичними можливостями. Працівники книгозбірень Каланчацького району підкріплюють це справжньою турботою. Наприклад, бібліотекарка з Хорлів Євгенія Юдіна забезпечує цікавими книгами та періодикою на дому інваліда Василя Андрієвського. А працівниця бібліотеки села Привілля Алла Папко постійно приносить книги своїм однофамільцям братам Юрію та Андрію. Вони, на жаль, також не можуть самостійно відвідати книгозбірню, як і мешканець Каланчака Олексій Тишевський. «Його замовлення на книги та газети виконує завідуюча відділу обслуговування ЦБС Олена Гриценко, - доповнила Валентина Бабічева, методист. - Дуже приємно, що наші читачі позитивно відгукуються про високу культуру обслуговування».
Директор ЦБС Надія Федкевич тримає під особистим контролем як цю, так й інші корисні справи.

Підготував Микола Гурепко (газета "Новий день" №11 від 12.03.2015 р., с.20)