за 2017 рік

Покликання - дарувати світло в кожен дім...

22 грудня своє професійне свято відзначають енергетики. День енергетика в Україні святкують у найбільш короткий світловий день року, що можна вважати досить символічним, бо робота енергетиків в цей час найбільше помітна, вона полягає в забезпеченні одного з найважливіших благ цивілізації — тепла і світла.
Ми так звикли до благ цивілізації, до того, що в будинку у нас завжди світло, що «працюють» телевізор і холодильник, що можна закип'ятити воду в електрочайнику, закласти прання в машинку-автоматі думаємо, що так було завжди і по-іншому бути не може. А коли не горять лампочки, а як іще гірше - гаснуть монітори комп'ютера - це вже катастрофа! Але ж так було не завжди! І щоб в наші будинки прийшла електроенергія, за всім цим була величезна праця і ентузіазм «першовідкривачів» світла і тепла.
Професія електри­ка - це ризик і покликан­ня, вона об'єднує мужніх, працелюбних людей, які вдень і вночі, в негоду, за будь-яких обставин за­безпечують подачу елек­троенергії, борються за її раціональне використан­ня.
За кожним кіловатом електроенергії - професі­оналізм спеціалістів, мон­терів, водіїв, диспетчерів і, звичайно, ж начальника електричних мереж.
У грудневі дні дале­кого 1960 року у селище Каланчак прийшла елек­трика. Перша електрична лампочка загорілася піз­но ввечері у Каланчацькій школі №1. То було вели­чезне диво і радість. З тих пір електричні мережі ра­йону все більше удоско­налювалися і електрика стала частинкою нашого життя.
І не було би тієї радос­ті в очах тодішніх жителів Каланчака, якби не напо­легливість та ентузіазм ветерана праці, першого начальника Каланчацького району електричних мереж Володимира Іва­новича Первозванного. Він уже пішов з життя, але залишив після себе до­бру пам'ять і світло, яке завжди сяятиме в оселях каланчакців.
У людей, яким до­велося працювати із Во­лодимиром Івановичем, про нього залишилися тільки приємні спогади. Грамотний, досвідче­ний спеціаліст, відмінний організатор, він корис­тувався беззаперечним авторитетом у колективі, який сам і створив. Він був Енергетик з великої бук­ви, непересічна людина, люблячий чоловік, тато й дідусь, добрий, чуйний, поояпний житель селища.
Із вдячністю згадують те­перішні працівники РЕМ і про чудову цінну технічну бібліотеку, яку збирав Во­лодимир Іванович упро­довж свого життя і яку його дружина Лариса Сте­панівна Первозванна пе­редала його колегам.
Напередодні дня енергетика, в пам'ять про визначну людину, чиїми руками була розпочата розбудова електричної га­лузі на нашій степовій те­риторії, зібралися учні 9-А класу ЗОШ №1 (кл. кер. Асєєва О.М.) в дитячій біблі­отеці на чергове засідання «Клубу цікавих зустрічей». І «поплили» спогади про самого Володимира Івано­вича Первозванного, про його життєвий шлях, про те, як давалися перші кіловати електроенергії у Каланчацькому районі...
Народився В.І. Первозванний 26 червня 1936 року в Каланчаку по вули­ці Скадовській. Тут закін­чив школу, тут мріяв літати в блакитному небі країні, тому й вступає до льотного училища ім. С.О. Леваневського в місті Миколаєві, яке пізніше було перейме­новане у Миколаївське вій­ськово-морське мінно-тор­педне авіаційне училище. Але тяжке воєнне дитин­ство і післявоєнна юність не дали мрії здійснитися. Під час навчання погіршив­ся стан здоров'я і про небо довелося забути. Володи­мир Іванович повертається додому, бо дуже любив Ка­ланчак, маму і своїх рідних.
У його трудовій книж­ці перший запис з'явився 1 квітня 1958 року - «При­значити старшим касиром Каланчацької ощадкаси». І хоча перше квітня вважаєть­ся днем веселощів, трудове життя Володимира Іванови­ча було зовсім не райдуж­ним. Шлях, пройдений до того часу, як його призначи­ли начальником Каланчаць-кого району електричних мереж, був довгим, важким і тернистим. Працював Во­лодимир Іванович і в Калан­чацькій районній редакції, і в механічному училищі електриком, і в колишньому БМУ електромонтажником. З часом його призначали інженером Чаплинського РЕМ, а потім Скадовського. І всюди, де б не працював Володимир Іванович, його любили та поважали за са­мовіддану працю, наполе­гливість, відповідальність за доручену справу.
01 квітня 1972 року Во­лодимира Івановича було призначено начальником РЕМ Каланчацького району, на якій він сумлінно працю­вав до свого виходу на пен­сію. За свою самовіддану працю Володимир Іванович був багаторазово нагоро­джений Почесними грамо­тами, грошовими преміями. Йому не раз оголошували Подяку від Херсонського обласного РЕМ. А в 1984 році Володимир Іванович був нагороджений медаллю «Ветеран праці».
Проте, головне досяг­нення Володимира Івано­вича і його бригади - це перші електричні лампоч­ки, які з'явилися в будинках каланчакців, а потім - і ціла електрична мережа району.
На зустріч до читачів була запрошена дружи­на Володимира Івановича, колишній вчитель укра­їнської мови та літерату­ри Каланчацької ЗОШ №1 Лариса Степанівна Первозванна. Вона згадала про життєвий шлях чоловіка, про труднощі і нерозумін­ня керівництва того часу, коли зводилися стовпи, тяглися дроти. У цій нелегкій роботі В.І.Первозванного розуміли, підтримували та допомагали, як він говорив «Мої хлопці», - Леонід Проніцький, Радмир Кравченко, Іван Масюк, Іван Овчаренко та інші. На той час не було ні техніки, ні спеціалістів, але було велике бажання зробити селище і район «освітленим». І в 1960 році селище Каланчак був з електрикою.
Потім прийшло ви­знання і в своєму районі, і в сусідніх, і Володимира Івановича стали запро­шувати на допомогу в Чаплинку і в м. Скадовськ. Лариса Степанівна нада­ла фото з життя Володи­мира Івановича, сімейні світлини, за що їй велике спасибі.
Приємними спогада­ми про В.І.Первозванного поділилася і гостя нашо­го заходу - Климашівська Лариса Іванівна, також ко­лишній начальник Каланчацького РЕМ, яка з ра­дістю завітала до читачів диуячої бібліотеки. Вона розповіла дітям, що весь час вдячна Володимиру Івановичу і як досвідчено­му керівнику, і як добрій людини, як справжньому патріоту своєї маленької Батьківщини. І Володи­мир Іванович заслуговує на це, бо в кожному домі є частинка його праці, тепло його рук. І тепер з упевненістю можна сказа, що покликання. В.І.Первозванного було - дарувати людям світло.
Зустріч закінчилася словами самого Воло­димира Івановича: «Як приємно відчувати себе причетним до цього вели­чезного дива, ім'я якого енергетика. Електрифі­кація не закінчилася і не закінчиться ніколи, бо щодня життя і природа вносить свої корективи у електричні мережі ра­йону».Тож нехай буде світло в нашій Україні, в кожній домівці і в кожній душі!

Гончарова В. В., бібліотекар дитячої бібліотеки // Слава праці. – 2017. – №51 (21 груд.). – С.4.

Волонтерству в дитячій бібліотеці бути!

Чомусь прийнято вва­жати, що волонтер-ства в дитячих бібліотеках бути не може. Але це не так. Волонтерство було, є і буде, поки жива книга і радість спілкування з нею!
Народженням волонтер­ського руху в дитячій біблі­отеці Каланчацької ЦБС по праву можна вважати 2008 рік. Тоді стартувала обласна акція «Читай і стань успіш­ним», метою якої було про­сування дитячої книги на Херсонщині за допомогою волонтерів. Найактивніші та креативні читачі середнього віку дитячої бібліотеки се­лища Каланчак об'єдналися в дві волонтерські бригади «Чомусики» і «Буквоїди», щоб залучати малюків до читання, дарувати радість спілкування з книгою, бути для них дру­гом і порадником у світі дитя­чих книжок.
А починали з найпрості­шого: читання вголос за ро­лями, ігрових програм, ляль­кових вистав у бібліотечному театрі «Дюймовочка». І по­ступово прихід волонтерів стали чекати не тільки ма­люки і дошкільнята, а й чи­тачі початкових класів усіх шкіл селища Каланчак. Адже кожна така зустріч перетворювалася на справжнє свято Читання і Книги! Волонтери розповідали і показували, як класно проводити час в колі її Величності Книги, залуча­ли читанням дітей, які із за­доволенням занурювалися в книжковий світ.
Веселі та емоційні, в кос­тюмах літературних героїв вони піднімали настрій не тільки малюків, а й їхніх бать­ків, вихователів і вчителів, налаштовували всіх на хви­лю читаючої людини. Разом з дітьми волонтери читали, мріяли, малювали, майстру­вали, ну і, звичайно, ж фан­тазували!
Багато цікавих заходів проведено нашими волонтерами в дитячих са­дочках райцентру. Була за­початкована така форма ро­боти у дитсадках як «Читання в пісочниці». Тут і пробуджен­ня інтересу до читання кни­ги з юного віку і залучення нових читачів до бібліотеки. Наші волонтери приходили в дитячі садочки тоді, коли діти були на прогулянці, гра­лися на дитячих майданчи­ках. І саме в цей час з ними працювали наші волонтери, читали їм казки, проводили різні ігри. Зву­чав у літній тиші приємний го­лос волонтера, що розповідав про кумедних звірят, про при­годи Колобка, про цікавий світ тварин. У двох групах створили міні біблі­отечки і назвали «Піжамна бібліотека». Працювали наші волонтери і в групах продо­вженого дня шкіл райцентру під назвою «Бібліотечна «продльонка», де наші поміч­ники не тільки читали книги, а й лікували їх, підшивали газе­ти та журнали.
Літо для бібліотечних во­лонтерів - це завжди «гаря­ча» пора. Двері нашої дитя­чої бібліотеки під час літних канікул були відкриті для цікавого та змістовного від­починку. І справжні любителі книжкових пригод та подоро­жей в цей час із задоволен­ням приходили в бібліотеку за цікавою книжкою, пограти в різні ігри, подорожувати морськими хвилями. Тут всіх чекали бібліотекарі разом зі своїми помічниками - во­лонтерами. Майже кожного дня відбувалися зустрічі, лі­тературні ігри, вікторини для дітей та всіх бажаючих юних мешканців селища. Хлоп-чики-волонтери допомогли виготовити «чарівну пара­сольку». А потім всі гралися в «Літературну карусель»! Це було справжнє свято!
У рамках волонтерської акції проводили та­кий цікавий захід - бібліо­течний уїк-енд під назвою «Книжковий пікнік». Цей за­хід проводився під відкритим небом у парках нашого сели­ща, який і започаткували як постійну форму роботи. У цей день бібліотекарі зі сво­їми помічниками-волонтерами влаштувалися в тіні дерев і дітвора тут же обступала їх, з цікавістю розглядала літературу, барвисті жур­нали «Малятко», «Стежка», «Пізнайко», а потім ще на свіжому повітрі відповідали на питання вікторини «Літе­ратурного меню» та слухали цікаву казку. Волонтери роз­давали всім присутнім виготовлені саморуч буклети «Що таке бібліотека?». Наш «Книжковий пікнік» безсум­нівно знайшов свою аудито­рію!
Волонтери дитячої бібліотеки не за­бувають також про те, що вони українці, патріоти ве­ликої країни, тому з гордіс­тю розповідають маленьким читачам про її багаторічну історію, героїчне і славне минуле, традиції та обряди наших предків.
А про роботу волонте­рів «розповідає» яскраво оформлений своїми руками фотоальбом, де зібрано най­більш цікаві справи бібліо­течних помічників. Він щодня стає більш змістовнішим. А серед найкращих волонте­рів - Мартинова Тетяна (6-Б ЗОШ№1), Ляшевич Олексій (6-В ЗОШ№1), Білоброва Валерія і Шилова Руслана (8-А ЗОШ№1).
Літературне волонтерство - справа вельми цікава, корисна і почесна!
Волонтер дитячої бібліо­теки - це звучить гордо! Заві­тайте до дитячої бібліотеки! Тут завжди будуть раді вам!

Красновид С.О. // Слава праці. – 2017. – №49 (07 груд.). – С.3.

Конкурс!... Є перемога!

Ксенія Шендрик, активна читачка Привільської філії Каланчацької ЦБС, - переможець обласного етапу конкурсу "Творчі канікули" в номінації «І в кожному із нас уже живе філософ!».
Влітку наша бібліотечна система брала участь у Всеукра­їнському дитячому літературному конкурсі «Творчі канікули», організаторами якого були Національна секція Міжнародної ради з дитячої книги (ІВВУ), Національна спілка письменників України, Українська асоціація працівників бібліотек для дітей, Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Національна бібліотека України для дітей. Органі­заційно-методичне забез­печення Конкурсу здійсню­вала Національна бібліотека України для дітей. Конкурс проводився в електронному форматі. За результатами проведення Конкурсу буде видано збірку творів-переможців.
Мета проведеного Кон­курсу — сприяння форму­ванню у дітей та підлітків патріотичних почуттів — лю­бові до рідної природи, краю, Батьківщини; прищеплення любові до рідної мови; роз­виток естетичної свідомості, здатності до творчої самореалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей та талантів дітей. Завдання Конкурсу — самоідентифікація дитини як невід'ємної частини українського суспільства; розвиток інтелектуального потенціалу України; пошук дієвих та гармонійних форм націо­нально-патріотичного виховання; збереження культурної спад­щини України, залучення широкого загалу дітей та підлітків до активної участі в культурному житті країни; підвищення культур­ного рівня дітей.
Конкурс проводився у два тури: перший - на обласному рів­ні; другий, підсумковий - у місті Києві.
Конкурс проводився у 7 номінаціях. Від нашої бібліотечної системи на Конкурс було надіслано 5 творчих робіт. Ксенія Шендрик з Привільської сільської бібліотеки-філії перемогла у номінації «І в кожному із нас уже живе філософ!» Нагородження переможців відбулося 21 листопада 2017 року в місті Херсоні. Ми щиро вітаємо дівчину з прекрасною перемогою та бажа­ємо їй в подальшому натхнення і творчих успіхів.

Надія Федкевич, директор Каланчацької центральної бібліотечної системи // Слава праці. – 2017. – №49 (07 груд.). – С.4.

Запалимо свічки

Дзвони нам 'яті б'ють у скронях, іх відлуння летить увись, 33-й страшний, голодний, У майбутнім - не повторись!

Кажуть, що минуле не належить нікому, зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь. І саме їм належить винести з ньо­го всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися ніде І ні­коли, хоч якою очевидною була запланованість голо­ду 32 - 33 років, правду про нього ретельно приховували. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади со­тень очевидців оприлюдне­ні тільки тоді, коли Україна здобула незалежність. Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського наро­ду, непоправно винищений голодомором голодних років. 24 листопада художній керівник Роздольненсько-го БК Бондар І. В. спільно із сільським бібліотекарем Штефлюк О. М. провели Акцію пам'яті 85-х роковин Голодомору в Україні. Вша­нували жертв голодомору запаленням свічок. Була ор­ганізована літературна ви­ставка "Аби дійти до нас, збу­дити в наших серцях пам'ять ", бо багато сторінок про нашу історію вписано кри­вавим і чорним. Всі присутні поставили свічки, вшанува­ли хвилиною мовчання усіх, хто загинув під час Голодо­морів.

К. Бондар, с. Роздольне  // Слава праці. – 2017. – №48 (30 листоп.). – С.2.

Не будьмо байдужими до минулого

Напередодні цієї тра­гічної дати ми вшановували пам'ять мільйонів співвітчиз­ників, які загинули в Україні від найжахливішого в історії людства злочину — Голодо­мору, що назавжди змінив хід історії українського народу, ставши одним з найважчих випробувань, які випали на його долю.
Вихованці бібліотечного гуртка «Юний книголюб» під керівництвом шкільного бі­бліотекаря Наталії Сергіївни Митковської до дня вшануван­ня пам'яті жертв Голодоморів презентували книжково-ілюстровану виставку-факт «Не згасне свічка пам'яті народ­ної», на якій представлено ар­хівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії. Провели Історичну годину пам'яті та скорботи «Пам'ятаємо за­вжди, не повторимо ніколи», яка супроводжувалася матері­алами слайд-презентації.
Ведучі, дев'ятикласниці Салюк Тетяна та Сарапанюк Юлія, зазначили, що злочи­ни проти людяності не мають терміну давності. Сьогодні Голодомор - не історична дав­нина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем прони­зує пам'ять, його очевидців і сучасне покоління. І наш свя­тий обов'язок - закарбувати у серцях пам'ять про невинно заморених голодом жителів України.
Запрошені односельці-очевидці третього удару голо­домору, 1946-1947 років, Пан­ченко Надія Олександрівна і Руденко Валентина Іванівна розповідали про ті події, які за­карбувалися у їхній пам'яті та ділилися спогадами своїх бать­ків, рідних.
Затамувавши подих, слу­хали присутні односельчанок, яким довелося побачити і пережити голодні роки. Ви­ступаючі, ретельно підбирали слова, описували жахіття тих років. Із тремтінням у голосі згадували своїх близьких, од­носельців, які навічно зали­шилися у їхній пам'яті юними та молодими. Надія Олексан­дрівна Панченко прочитала власний автобіографічний вірш «Життя прожити - не поле перейти», який присутні слухали, затамувавши подих та зі сльозами на очах.
Валентина Іванівна і На­дія Олександрівна звернулися до присутніх: «Не будьте бай­дужими до минулого, не зали­шайтеся осторонь сьогодення і майбуття нашого народу. Нехай у цей скорботний день вогники свічок об'єднують нас у любові до рідної землі, очистять наші душі, зроблять добрішими і мудрішими».
Віршовані рядки у вико­нанні учнів школи Басарукіної А., Бейник Н., Грицуняк І., Саітова А. (З кл.), Коваль­чука П. (4 кл.), Гриценко О., Ізбишевої А. (6 кл.) прони­кли у душі кожного з присут­ніх. Стримані і тепліі слова не залишили байдужими ба­гато сердець.
Присутні у жалобі схилили голови та хвили­ною мовчання вшанували пам'ять співвітчизників, які загинули від голодоморів. Вони згасли, як зорі, але вічно житимуть в наших сер­цях і душах.
Світла пам'ять тим, хто став безневинною жертвою голодоморів.

Н.Митковська, бібліотекар, с.Олександрівна // Слава праці. – 2017. – №48 (30 листоп.). – С.2.

Ідеї, які варто почути і втілити у життя

10 листопада у читальному залі Каланчацької ЦБС відбулося засідання клу­бу небайдужих, креативних інтелектуалів під назвою «Майданчик ідей». Публічна бібліотека - інформаційно-ресурсний центр, базова інституція інформаційної, культурної, освітньої інфраструктури громади й тому вийшла з ініціативою створення такої площадки.
Бібліотека через ЗМІ, інформаційний стенд в центрі селища, соцмережі зверну­лася до всіх, хто любить свій край, вболі­ває за подальший розвиток нашої грома­ди, є патріотом свого селища та запросила в центральну бібліотеку для участі в клубі громадських ініціатив «Майданчик ідей».
Було чітко вибудовано план та мету заходу, а саме: проблеми ОТГ (виявлення, обговорення шляхів та строків їх по­долання, внесення проблемних питань на сесію ОТГ); громадські ініціативи, ідеї розвитку ОТГ та ін.
Надія Федкевич, завідувачка КЦБС, у вступному слові наголосила, що цей клуб створений для того, аби налагоди­ти тісний зв'язок між людьми та владою, щоб розумні, освічені люди могли пода­вати ідеї та шляхи для їх впровадження і все задля покращення життя у громаді. Крім того, Надія Василівна запропонува­ла створити громадську організацію, яка буде займатися покращенням добробуту життя, перетворенням сіл громади в еко­логічно-чисті та квітучі садиби, сучасні європейські містечка, дана організація буде брати участь у конкурсах, грантах і, надіємося, здобуватиме перемогу. Але поки це лише мрії та думки і без підтрим­ки влади вони так і можуть залишитися «Майданчиком ідей».

Світлана Коваль // Слава праці. – 2017. – №46 (16 листоп.). – С.2.

Слово, яке дивує

Минулого тижня місцеві літератори та поціновувачі літератури відзначали 10-річчя створення клубу «Дивослово», згадували всіх, хто був причетний до його створення.
Першими й найбільш активними учасниками літературного об'єднання були - палкий патріот свого народу Анатолій Степанович Суганяк, Євген Мартинович Ейсмонт з великим життєвим досвідом, чудова жіночка - Людмила Юріївна Леоновець, талановита й дуже скромна поетеса Наталя Леонідівна Шелест.
У витоків «Дивослова» стояла й Алла Миколаївна Козачок... Людина надзви­чайно теплої та світлої аури. Вірші Алли Миколаївни - життєві, добрі, щирі, як і сама вона випромінює ненав'язливе тепло та доброту.
Відвідували «Дивослово», дарували свої поезії, і навіть збірнички поезій, молоді поетичні обдарування - Неля Кузьменко, Саша Тупиця, Неля Колєсник, Наташа Стародуб...
Самодіяльна поетеса Тетяна Подвисоцька, визнана співачка не тільки на Херсонщині, а й далеко за її межами, також була учасницею літературного клубу. Тетяна Петрівна пише гарні ліричні вірші, вона автор декількох пісень, зокрема, відомої пісні „Моя таврійська рідна сторона", яку сама дуже майстерно й ви­конує.
Клуб відвідувала й талановита поетеса Світлана Гургач (Кльопка). Свій пер­ший вірш Світлана написала в 14 років, а коли навчалася в школі, твори на уроках літератури писала віршами.
Були ще інші дорослі й молоді літературні обдарування...
Із великою теплотою присутні згадали наших дуже талановитих літераторів -  також перших учасників «Дивослова», які пішли у вічність, але залишили до­брий слід на нашій землі, у пам'яті вдячних односельців, це - П.В. Герасимчук, П.І.Біган, Л.Д.Сувертека, С.О.Чурай... Пам'ятаю засідання з їх участю: цікаві, змістовні - читання віршів, обговорення, суперечки на політичні теми, іноді на підвищених тонах... Ми пам'ятаємо П.В.Герасимчука ще як і автора Гімну Каланчака.
Організатором і керівником більше 5 років, аж до 2012 року була активний бібліотекар Інна Красновська, яка сама також писала гарні ліричні вірші. Згодом її змінила Ірина Петрівна Добровольська. Гарним надбанням бібліотеки став аль­манах «Каланчак літературний», в який увійшли імена 27 місцевих літераторів та їх твори, а також фольклор краю.
Того святкового дня самодіяльні поети та шанувальники літератури, серед яких були Галина Нігачова, Алла Козачок, Ольга Марченко, Іван Сорокін, Любов Радіонова, Володимир Войтюк, Лариса Климашівська, Любов Стринжа, Ва­лентина Данько, Любов Степко та ін. читали свої вірші, розповідали про те, що змусило їх творити...
Поезія... Вона народжує, окрилює, надає впевненості, звеселяє, несе в наше життя лише добро, красу, натхнення, любов, кохання... Вона об'єднує.
Шановні наші літератори! Бажаю, аби й надалі у ваших творчих душах на­роджувалися нові й нові літературні образи, нові поетичні шедеври. Ааби Велика Любов до України зігрівала кожну літеру, написану вами, аби все, що7випливло з-під вашого пера, було й надалі цікавим, змістовим.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №45 (09 листоп.). – С.4.

Ми любимо бібліотеку

Днями у Хорлівській сільській бібліотеці було прове­дено захід «Ознайомлення з бібліотекою». Святково прикрашена читальня кольоровими кульками, осінні­ми букетами квітів разом зі своєю господинею зу­стрічали найменших читачів.
Бібліотекар Євгенія Сергіївна разом із веду­чими  вчителями Оле­ною Олександрівною Арсенович та Ольгою Миколаївною Лемеше­вою розповіли присут­нім, шо таке бібліотека, ознайомили з її відділа­ми та бібліотечною тер­мінологією. Учні жваво відповідали на питання вікторини про бібліотеку та книги. Потім провели посвяту першокласни­ків у читачі. Діти урочис­то дали клятву бережно ставитися до безцінного скар­бу людства - книжок. Євге­нія Сергіївна виписала учням формуляри, до яких записала перші обрані ними книжки - казки та подарувала дітворі подаруночки - олівці, ручки і дитячі книжечки.
Ведучі розіграли перед гляда­чами веселу та комічну сценку про Читайлика і Незнайлика. Підсумком заходу стало відзначення кращих читачів грамотами. Ними стали Адамчук Олена (учениця 5 класу), Міцута Кате­рина, Луніна Варвара, Ткаченко Богдана (учениці 4 класу), а Тиханська Анастасія та Колногуз Іван (учні 4 класу) отримали дипломи за постійну активність у бібліотечних заходах.

Арсенович О. О., Лємєшева О. М., вчителі початкових класів Хорлівської ЗОШ  // Слава праці. – 2017. – №42 (19 жовт.). – С.1.

Каланчацькі "Супер-бабусі"

Існує небагато речей, які збагачують наше життя більше, ніж спо­гади про родинне тепло, спільні історії й особливі моменти, що пов'язують нас із бабусями та ді­дусями.
У кожної людини є коха­на бабця, про яку ми часто згадуємо. Ба більше, її при­сутність незмінна в родині щоразу, коли ми робимо те, що є унікальним і характер­ним для неї: печемо торт за давнім рецеп­том або лікує­мо горло, ви­користовуючи один із домаш­ніх засобів, які пам'ятаємо ще з дитинства.
Бабуся часто виконує роль мами, вона дарує тепло, затишок, радість і щасливе дитинство, вона допомагає нам стати тими, ким ми є зараз. Можливо, вона й робить певні помил­ки, але це ніяк не прирів­нюється до всього подаро­ваного нею добра. Вона є символом коріння родини, ми завжди цінуватимемо ті моменти, які розділила з нами наша бабуся. Адже ці стосунки відрізняються від взаємин дітей із батьками: вони значно тепліші й дуже емоційні. Найбільший спа­док, який залишають нам наші бабусі аж ніяк не ма­теріальний. Це їхній досвід і цінності, набуті впродовж усього життя.
У літературно-мистець­кій залі центральної біблі­отеки напередодні свята Віри, Надії, Любові та Дня похилого віку відбулася конкурсне-розважальна програма: «Супер-Бабуся!»
Бабуленька, бабусень­ка, або просто ба ... - так ми ласкаво називаємо на­шого друга, заступницю, виховательку, кулінарку, берегиню домашнього вогнища - бабусю. Словом ба­буся - це Бабуся!
Статистики підрахува­ли, що бабуся, яка догля­дає за сім'єю, вимиває в середньому протягом року 18 тис. виделок, 13 тис. тарілок, 8 тис. чашок, причому загальна вага посуду, перенесеного із кухонної шафи до обіднього сто­лу і назад, за рік досягає 5 тонн.
Взяти участь у конкурс­но-розважальній програмі "Супер-Бабуся!" зважили­ся п'ять бабусь з онуками. Але в останній день під­готовки залишилися лише три відважних бабусі з онучками: Петруненко Те­тяна Дмитрівна з онукою Ганною, Бабич Любов Олек­сіївна з онукою Міленою, Крупач Алла Михайлівна з онукою Софією.
Із самого початку кон­курсу бабусі відповіли на декілька запитань. Зокре­ма, коли ви відчули себе справжньою бабусею, ким бути цікавіше - мамою або бабусею, у чому ви бачите  своє завдання як бабусі, яка найщасливіша хвили­на у вашому житті, ким ви мріяли стати в юності, чи доводилося вам про щось пошкодувати в жит­ті, чи відчуваєте ви себе бабусею? Потім команди змагалися в наступних кон­курсах: «Ненаглядний мій», «Казковий аукціон», жар­тівливому - «Передбачення долі», "Спортивному", інте­лектуальному - «Продовж прислів'я», «Несправний пилосмок», «Весела пря­жа», «Заспо­кой немовля», «Пізнавальна розминка».
По закін­ченні конкурсу журі підби­ло оцінки і вийшло, що всі три пари є переможцями. Директор бібліотеки Надія Федкевич вручила коман­дам подяки за перемогу та активну участь у житті біблі­отеки.
Учасниці конкурсу дов­го не розходилися по до­мівкам, обговорювали участь в конкурсах, сма­кували солодкі подарунки, ділилися враженнями і дякували організаторам за­ходу - бібліотекарям відділу обслуговування Олені Гри­ценко та Маргариті Молдо­ван, ведучій - бібліотекарю Ользі Гавран.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №42 (19 жовт.). – С.3.

Хай не спішать літа на ваш поріг!

І знову свято в Новокиївці! Поспішають пенсіонери та "ветерани" праці до будинку культури. Це ж наше свято, нас пенсіонерів-ветеранів праці вшановують, нашу багаторічну і плідну трудову діяльність, яку ми принесли в свій час нашій державі, нашій Батьківщині. В залі лунає музика, метушаться дітки - це наші юні артисти.
Святкову зустріч розпоча­ли ведучі: бібліотекар Части­ло С.В. та педагог-організатор Юріна О.В. На адресу кожного з присутніх було сказано багато теплих слів.
Зі щирими сло­вами привітання звернувся до старень­ких виконуючий обов'язки старости Юрін Ю.М. Побажав здоров'я, миру, злаго­ди всім нам, нашим дітям та онукам. Адже нелегка життєва до­рога була у сивочолих бабусь та дідусів. А те­пер залишилася тільки шана і повага від мо­лодшого покоління.
А який хороший концерт показали учні Новокиївського НВК. Дівчатка в українських костю­мах та вишиванках. Як завжди зачаровує  своїми піснями за­вуч школи Грозинська М.Г. - це наш соловейко. Люблять її в на­шому селі за талант, за доброту і повагу до людей. Своєю піснею зачарувала і директор будинку культури Барган Н.Є. Всі слуха­ли, затамувавши подих.
Не можливо не згадати наш колектив «Горлиця». Наших жіночок, які не бай­дужі до життя нашого села. А які гуморески читає у 81 рік Крамар Г.С.! Його можна слухати і слухати, і смія­тися, сміятися...
На завершення всіх при­сутніх частували солодощами і напоями, співали пісень, діли­лися враженнями.
Ми від всіх пенсіонерів дякуємо небайдужим жителям нашого села за вашу доброту і працю, що ви шануєте нас пен­сіонерів і просто людей похило­го віку. Дай вам Боже здоров'я міцного, миру, достатку, а голо­вне, щоб не було 'війни. Бере­жімо свою рідну Україну, своє село.

За дорученням пенсіонерів с. Новокиївка  Березніцька Л.І. // Слава праці. – 2017. – №42 (19 жовт.). – С.3.

Добром і любов'ю серце оберігаємо

Чудовий подарунок, літературно-музичну композицію «Добром і любов'ю серця об­ігріємо» для наших односельців з нагоди Дня людей поважного віку підготували і про­вели активісти села, учні місцевої школи у сільській бібліотеці. Музичний супровід ви­ступаючим забезпечив Крупа П.М.
Із вітальними словами до присутніх у залі звер­нулися інспектори села с.Олександрівка Гонта В.В. та Круглякова В.М., які наголосили, що такі зустрічі — це хороша на­года пильніше зосеред­итися на проблемах літніх людей, ще раз засвідчити всенародну повагу вете­ранам війни і праці, на­шим батькам і матерям, старшим друзям, за чиїми плечима нелегкі життєві дороги та вкриті сивиною скроні.
Юні ведучі (учні шко­ли) Салюк Т. та Крупа Я., звертаючись до присутніх гостей, наголосили, що важкі випробування ви­пали на їхню долю. Але вони вистояли і далі про­довжують активно діяти у всіх сферах суспільно­го життя, демонструючи приклад небайдужого ставлення до майбутнього своєї країни. Люди стар­шого покоління для нас є джерелом народної му­дрості, їх практичний життєвий досвід — не­розривний місток, який з'єднує покоління.
Тому наш прямий обов'язок — створити для громадян поважного віку гідні умови життя, забез­печити належний захист та підтримку.
На святі звучали ві­рші, легенди у виконанні учнів нашої школи: Кос-тецької В. (2кл.), Бейник Н., Грицуняк І. (З кл.), Ковальчук П., Левицької Ю. (4 кл.), Кулікової В. (5 кл.), Ґонти Є., Бондарен­ка А. (7кл.), які декламу­вали емоційно, з почут­тям поваги до присутніх.
Гості слухали, зата­мувавши подих, як ме­лодійно, задушевно ви­конували пісні: Саітова В., вихователь дитячого садка, дует Борщун Б. та Левицька Ю. (учні 7 та 4 кл.), Грицуняк І., Делі­катна Ю.(7 кл.), Раків-ська Д. (8 кл.), Стахурська В.(10кл.).
Запальні танці вико­нали Делікатна Ю., Ра-ківська Д., Салюк Т. (9 кл.), Стахурська В.
А як захоплено та зі сміхом слухали гуморес­ки у виконанні Українця А. А.!
Щирі привітання та побажання пролунали для Кудревської Р.М. за її дочку, Оксану Леонідівну Буганову, яка нещодавно отримала орден «Берегит ня України».
1 жовтня відсвятку­вали й день працівників освіти. У нашому залі були присутні учителі-ве-терани, яким присвятили слова вдячності за не­втомну працю і самовід­даність, за те, що несли людям добро, вчили ціну­вати та поважати людей.
У свою чергу Грицу­няк Н.А., активна учас­ниця клубу «Атаманочки», прочитала поетичні рядки, адресовані своїм подругам з побажаннями, щоб ніколи не спорожні­ли і не збідніли наші сер­ця, наші скриньки щастя, нехай вони відкривають­ся назустріч один одному, дбайливо зберігаючи до­рогі спогади, передаючи їх дітям й онукам з поко­ління в покоління.
На закінчення від іме­ні усіх учасників свята ведучі побажали: «Прийміть слова глибокої вдячності за все, що зроблено вами заради нашого майбут­нього. Ваша праця, по­двиг, ставлення до людей — це приклад для наслі­дування сучасній молоді. Нехай осіння пора, в яку ви вступили, буде світлою й ласкавою, сповненою душевного тепла, увагою і турботою близьких!
Довгих і щасливих вам років життя! Будьте здо­рові, радійте успіхам ді­тей та онуків! Миру вам, оптимізму і благополуч­чя!».
Дякуючи адміністра­ції сільської ради, після свята присутні перейшли до солодкого столу, де пригощалися печивом, цукерками та напоями і ділилися приємними вра­женнями від святкового дійства.

В.В. Гонта, інспектор с. Олександрівна Калан­чацької селищної ради // Слава праці. – 2017. – №40 (05 жовт.). – С.3.

Веселка талантів Каланчацьких митців (Продовження. Початок у №39)

До скарбнички народних майстрів увійшло й прізвище Катерини Корнивни Сидо­рової. Вона представила на огляд свої чудові роботи - весняні, святкові, неповторні.
І з кожним виробом, кож­ною новою знахідкою при­ходить, вдосконалюється майстерність. Все цікавіші ви­роби, все цікавіше їх виготов­ляти...
Катерина Корніївна розпо­віла, що захоплення прийшло само по собі, захопило, запо­лонило серце та душу, що ес­кізи самі приходять у її творчій уяві, задуми народжуються зненацька, а руки підкоре­ні творчій фантазії - творять, творять, творять чудеса!
Майстриня вишиваль­ниця Ольга Григорівна Марченко не уявляє свого життя без улюбленої справи - вишивання. Для вишивання вона завжди знаходить вільну хвилинку, які б справи не були важливі, термінові, але виши­вання - понад усе!
Вишивати Ольга Григорів­на почала змалечку, починала з маленьких робіт, купувала в магазині малюнки на канві, сама малювала на полотні.
І всі вишивки виготовляла з великою любов'ю, з великою старанністю і все виходило дуже гарно. В цьому захо­пленні її підтримувала матуся, допомагала, консультувала, підказувала..., адже саме рідна ненька вперше дала їй в ручки голку з ниточкою й пока­зала перший стібок...
Народилася Ольга Григо­рівна в Запоріжській області, в Каланчак переїхала у 1968 році. Закінчила Мелітополь­ський сільськогосподарський технікум, працювала за фа­хом, але ніколи не покидала улюблену справу - вишивання.
У великій, цікавій та дуже гарній колекції Ольги Григо­рівни представлені різні види вишивок, чарують око гармо­нійно, з великим смаком ви­шиті серветки, картини.
Крім вишивання Ольга Григорівна залюбки вирощує квіти, займається в'язанням на спицях... її життєве кре­до «Ні хвилини без улюбленої справи - вишивання!».
Світ починається з краси... Саме з краси, ніжності, непо­вторності починаються ви­шивки Маргарити Миколаїв­ни Молдован.
Можливо та­лант майстра - це гени, а ще й скарбниця най­цінніших родин­них традицій, вміння їх берегти й бажання сво-1 їми витворами дарувати радість людям. Саме таку радість дарує односельцям Маргарита Мико­лаївна.
Свої роботи майстриня ха­рактеризує, як , Вишиті мрії".
Маргарита Миколаївна за фахом педагог-філолог, але вже багато років є працівни­ком центральної бібліотеки. Саме в бібліотеці вона почала відкривати свої таланти.
Маргарита Миколаївна наділена невичерпною фан­тазію, талантом чародійної самобутньої майстрині, реалі­зовує власні творчі фантазії...
Сергій Ана­толійович Селєзньов - чудовий  само­бутній  майстер гончар із села  М.Горького. Про нього не раз пи­сала наша районка.
Гончарство -одна з найдавні­ших професій та захоплень. Гон­чарне ремесло взаємодіє з усіма стихиями (водою, зем­лею, повітрям, вогнем), а Сер­гій Анатолійович майстерно володіє цією справою.
Сергій Анатолійович справжній Майстер «Золоті руки» виготовив в домашніх умовах велику колекцію своїх чудових виробів, від яких не відірвати погляд. І чого тільки він не виготовив, колекція дуже велика, діапазон фантазії дуже ви­сокий - від кіль­кості назв до ши­роти вжиткових призначень, вироби виготовлені з різної глини - за складом, жирністю та кольором.
Гончар по­винен перетворити шматок глини на казковий витвір мис­тецтва, а «закріпити» чудо-вироби потрібно в печі, тут також своя технологія - витримати режим температури, час випікання...
А про себе Сергій Анато­лійович розповідає, що пе­реїхав з дружиною до нас в район не так давно, тут йому сподобалась природа. Сам він за професією взуттєвик, народився в місті Запоріжжя. Гончарською справою по­чав займатися з 2002 року, а захопив його нею старенький дідусь, який живе біля підніжжя гори м. Ялта, що в АР Крим, там він вперше виготовив гончарські вироби та музичні інстру­менти.
Доречі, Сергій Анатолійович не тільки виготовляє музичні інструмен­ти, а й добре грає на них.
Перебуваючи в зоні АТО, не по­кинув свого захо­плення, займався ще й керамікою... наш смі­ливий, мужній й в той же час, дуже талановитий Сергій Селєзньов.
Свої унікальні вироби представила на святі селища й Наталія Сергіївна Мотрюк - майстер-миловар.
За роки миловаріння у творчому доробку молодої майстрині назбиралося уже понад кілька сотень виробів з мила.
Зі слів майстрині: «Працювати з милом дуже легко і го­ловне у тім, що можна втілити у реальність будь-яку свою фантазію, створити мило різ­ної форми та кольору. Але, все ж таки, хотілося чогось справ­ді натурального, домашнього. Так я дійшла до виготовлення мила «з нуля», яке потребує певної майстерності.
Створювати мило для мене - це абсолютно творчий процес, де я використовую не тільки теоретичні знання і практику, а й у повній мірі за­стосовую свою уяву, фанта­зію та креативність. І найціка­віше у цьому те, що ніколи не знаєш яким буде результат.
Безсумнівна перевага домашнього мила - це зви­чайно, його природні та на­туральні інгредієнти, пози­тивна особиста енергетика, яка присутня у кожному шма­точку, індивідуальний та продуманий підхід до кожного рецепту, оригінальна форма та дизайн».
Відвідувачі на довго зупи­нялися біля майстрині, роз­глядали, мацали, нюхали й купляли на подарунки та осо­бистого користування... За­мовляли...
Голова Капанчацької ОТГ Володимир Зінчук щиро при­вітав кожного народного умільця зі святом селища, по­дякував за участь в виставці майстрів та вручив подяки.
Невичерпне джерело творчих обдарувань!
Творити красу! Нести людям любов, добро, красу, насолоду!
Виставку виробів народ­них умільців організували бі­бліотекарі Олена Гриценко та Маргарита Молдован.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №40 (05 жовт.). – С.4.

Веселка талантів Каланчацьких митців

Відшуміло свято селища Каланчак, але не всі мали змогу побачити виставку на­ших талановитих майстрів...
Чарівний світ мистецтва... Він не залишає байдужим нікого. Як жодна жива істота на землі, людина наділена всепроникним зором, неви­черпною фантазією, чародійним доторком до всього, що відкрила Природа.
Ці таємниці заховані в душі народу, як знак великого таланту. Задумаємося на мить, що кличе людину до творчості? Поклик серця, душі, по­таємний внутрішній голос, потреба духовного самовираження?
Справжнє мистецтво неможливо розкласти по полицях. Справжнє мистецтво - це спалах душі ідолі, це всеперемагаюча весна світу.
Наші умільці - вони різні за профілями своєї діяльності, в кож­ного з них своя доля, але всіх їх об'єднує одне — любов до творчос­ті, до краси, до життя...
На виставці були представ­лені роботи І. С. Красновської, О. А. Марченко, Д. В. Вишневської, К. С. Сміцької, Д. М. Ісаєва, М. М. Молдован, О. О. Канівець, Т. В. Савченко, К. К. Сидорової, Н. С. Мотркж, С. А. Селезньова.
Зазирнемо на виставку наших умільців, пірнемо в красу, перегля­немо їх прекрасні чудові картини, вишиванки, фотокартини, поробки...
Чарівні візерунки Дар'ї Вишневської. Поробки з бісеру, кар­тини з вишивки, бісеру та нитяної графіки...
Свій творчий шлях Дар'я Вишневська почала з раннього ди­тинства. Ще будучи школяркою Каланчацької ЗОШ № 2 старанно, зі смаком добирала речі власного вбрання, намагаючись вразити всіх своєю оригінальністю. В усьому цьому їй допомагала матуся. Вона завжди надихала доню створити щось нове, краще, ніж попереднє, мама забезпечувала необхідними матеріалами, інструментами, най­кращою літературою в сфері твор­чості, що продовжує робити і нині, надихаючи на нові творчі пошуки.
З 2006 року працює в Дитячо-юнацькому центрі на посаді керів­ника гуртка вишивки та бісероплетіння. У «скромній» колекції Дар'ї є вишиті картини (різними техніка­ми), безліч різноманітних квітів з бісеру, сувеніри, прикраси, топіарі, панно тощо.
Дар'я Вікторівна в своїй роботі керується принципом - кожна ди­тина це особистість, яка потребує до себе уваги, індивідуального підходу, і основна задача вчителя зна­йти цей підхід.
На виставці були представлені картини Дмитра Миколайовича Ісаєва.
Кожна пора року має свою особливу чарівність. Це дуже тонко примітив Дмитро Миколайович і вдало схоплює фотоапаратом кож­ну неповторну мить.
Автор чудової колекції фото-картин народився і закінчив шко­лу в місті Петербург. Виховував­ся в родині творчій, інтелігентній. Мати - Регіна Дмитрівна - сама родом із Каланчака, професійний скульптор за освітою. Дідусь знана і шанована людина у селищі Каланчак - Дми­тро Федотович Кличановський багато років пра­цював директо­ром школи, був чудовим педаго­гом, закінчив два й курси Ленінградської художньої академії, Мос­ковський літера­турний інститут, був особисто знайомий з Олек­сандром Солженициним та Йосипом Бродським. Каланчак став для Дмитра Ми­колайовича другою Батьківщиною. Він маленьким при­їздив в Каланчак на літні канікули дідуся і бабусі. З дитинства відчував особливий потяг до природи, осо­бливо захопився рибальством і вже понад 30 років не залишає свого хобі, став справжнім професійним ри­балкою, власноруч виготовляє різні рибальські снасті, має «золоті руки» майстра.
У нього майже дві тисячі фотогра­фій... Кожна пора року має свою неповторну красу. Вдало зроблений знімок - велика радість для самого автора. Кожна фотографія - це сюжетно закінчена робота.
Зачарували відвідувачів виставки роботи Катерини Степанівни Сміцької та її сім'ї.
Родина Сміцьких надзвичайно талановита, та­лановита з діда-прадіда. В родині особливе, шано­бливе ставлення до природи, закоханість в її красу й велике бажання наблизити цю кра­су до людей своїми творчими робота­ми, наповнити відчуттям пахощів весняного цвітіння, духмяним по­вітрям літніх трав, п'янким духом осіннього зів'ялого листя. Мабуть, тому їх роботи хвилюють, сповнюють відчуттям радості буття. Широ­ке різнобарв'я, розмаїття почуттів: від шаленої весняної радості до глибинного осіннього смутку - діапазон краси, який відображений в роботах родини Сміцьких.
Що дуже приємно та незвич­но, що в цій родині вишивають поколіннями майже всі члени сім'ї, господиня Катерина Сте­панівна - натхненник творчості в родині. Скатертини, серветки, подушки, простирадла... І навіть великі картини незбагненної краси.
Красновська Інна Сергіївн художниця - «Цвітиця».
Багато робіт Інни Сергії про ауру людини, або як говорить художниця, про її „Цвітицю", що походить вія чарівних слів „цвіт" і „птиця". Це і є напрямком її творчості. Виставки її робіт були організовані в районі, в містах Києві та Херсоні.
Вдивляєшся в картини Інни Сергіївни і ніби потрапляєш у казковий, фантастичний світ любові, життєвої мудрості, незбагненної краси.
Роботи виконані аквареллю, пластиліном, рідше простим олівцем, все залежить від настрою художниці. За відгуками глядачів ці дивні малюнки мають неабиякі властивості заряджати сильною позитивною енергією, піднімають настрій, їх хочеться бачити знов і знову....
Інна малює з раннього дитинства, каже, що ніби Всевишній водить її руками, і часто вона сама не знає наперед, якою вийде картина, це загадка для неї самої. Тільки душа відчуває в такі моменти особливий настрій, завжди позитивний. Двох однакових картин ніколи не виходить.
Підчас виставки Інна Красновська за власною ініціативою влаштувала бодіарт.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №39 (28 верес.). – С.4. Продовження в наступному номері газети

Із Всеукраїнським днем бібліотек!

Приємна новина до професійного свята!
І знов Каланчацька бібліотека - переможець!
Переможець в конкурсі дослідницьких робіт «Історія біблі­отек Херсонщини» до Всеукраїнського Дня бібліотек, автор дослідження директор бібліотечної системи Надія Федкевич.
Бібліотека нагороджена почесною грамотою та сертифіка­том на канцелярські товари.
Користуючись нагодою, щиро дякуємо нашим спонсорам та помічникам Миколі Григоровичу та Галині Олексіївні Матвієнкам за надання бібліотеці транспорту для поїздки на свят­кування Всеукраїнського Дня бібліотек у м. Херсон в обласну наукову універсальну бібліотеку ім. О.Гончара.
Каланчацька бібліо­тека сьогодні - це сучасна, загальнодос­тупна, інформаційна і культурно-просвітницька установа, яка забезпечує повне, якісне і оператив­не бібліотечно-бібліогра­фічне та довідково-інфор­маційне обслуговування населення Каланчацької громади та гостей краю на основі широкого до­ступу до фондів бібліотеч­ної системи та всесвітньої мережі Інтернет.
А ще наша бібліотека - креативна, з інновацій­ними підходами, постій­но впроваджує сучасні інформаційні технології... Постійно бере участь в обласних Всеукраїнських та міжнародних конкур­сах, акціях, фестивалях й, майже завжди, пере­магає.
Каланчацька бібліо­тека є однією з кращих центральних публічних бі­бліотек України.
У книгозбірні діловий, творчий, високопрофесійний колектив. 30 вересня святкуватимемо своє професійне свято, святкуватимемо з новими ідеями, новими здобутками, новими успіхами, новими пере­могами...
Щиро вітаю всіх пра­цівників Каланчацької централізованої бібліо­течної системи, бібліо­текарів шкільних бібліо­тек, наших користувачів та відвідувачів, учасни­ків читацьких об'єднань та бібліотечних клубів за інтересами, наших дру­зів та партнерів з .чудо­вим святом - Всеукраїн­ським Днем бібліотек!
Бажаю всім вам миру, міцного здоров'я, великого щастя, бла­гополуччя та успіхів у подальшому розвитку інноваційних ідей. Не­хай щастям і любов'ю наповнюється кожен день вашого життя, а праця на благо корис­тувачів, відвідувачів за­ходів, жителів громади приносить задоволення і радість.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №39 (28 верес.). – С.4.

Дбають спільно

Відвідувачі, які цими днями по­бували в Хорлівській сільській бібліотеці, були приємно вражені, адже натомість старих обшар­паних столів вони побачили зручні нові, а до них — сучасні стільці. Тепер можна зручно розміс­титися читачам під час проведення заходів. При­дбання цих меблів стало можливим завдяки ко­штам, виділеним з район­ного бюджету.
Сільський голова Ле­бідь О.О. теж приєднав­ся до створення кращих умов роботи культпрацівників, виділивши кошти для придбання господар­ських та канцелярських товарів. Тож, ми, сільські культпрацівники, вдячні за увагу відділу культури і туризму райдержадміністрації, голові районної державної адміністрації, депутатам районної ради та нашому сільському го­лові. Розраховуємо, що така співпраця допоможе вирішити нагальні потре­би соціально-культурної сфери села.

Л.Щетина, директор Хорлівського сільського будинку культури // Слава праці. – 2017. – №38 (21 верес.). – С.2.

Каланчак... рідна земле моя...

Щороку посеред вересня наше селище святкує день наро­дження. На свою чергову річницю Каланчак убрався у свят­кове вбрання, кожен двір, кожна сім'я, кожна організація та підприємство підготувалися вісвяткувати цю дату.
У такі свята, як День се­лища, кожен його житель відчуває себе частиною великої родини, частиною своєї могутньої Батьківщи­ни. Усі ми об'єднані великою любов'ю до нашого рідно­го селища працею, добром, милосердям. Наша Каланчацька центральна бібліотека приготувала до свята різ­номанітні заходи.
Прийшовши до літера­турно-мистецької зали ви одразу ж побачите виставку-інсталяцію «Знатні люди Ка­ланчацького краю», цікавою і пізнавальною є й книжкова виставка «Мій край - краса моя і гордість».
До уваги відвідувачів створено папки-накопичувачі «Тут Батьківщини моєї початок», «Організації та під­приємства громади», «Мій рідний край», «Господарка Херсонських степів», «Наш край у другій світовій війні», «Невідомий Іван Дніпров­ський», «Каланчак літератур­ний». Матеріалів, документів зібрано вже багато, папки постійно поповнюються но­вими й новими цікавими зна­хідками.
Побачили світ альбом "Сузір'я талантів Каланчаць­кого краю" (про талановитих людей), альманах «Каланчак літературний» (про місцевих літераторів), «Каланчак... Перлина таврійського краю» (нарис про сьогодення Каланчака, про його славних людей - трудівників, підпри­ємства та організації, шко­ли та лікарню... проміжком більше 70 років) та літера­турні збірки поетів нашого краю (П.В.Герасимчука - автора Гімну про Каланчак, П.І.Бігана, Г.Д.Нігачової).
Для наших відвідувачів та користувачів бібліотекарі завжди пропонують перегля­нути відеофайли та ролики, презентації, які створено та розміщено.»на.» сторінках. «Інтернет-ресурсу, про наш рідний Каланчак, проведе­но історичне дослідження вулиці ім. Т.Я.Левицького.
Змістовною та цікавою інформацією про різнома­нітні події в нашому селищі поповнюються бібліотечні блоги у всесвітній мережі Інтернет - «Каланчак літе­ратурний» та «Блог Каланчацької ЦБС».
Днями в Каланчацькій центральній бібліотеці від­будеться захід - презента­ція юної художниці Тетяни Дичок «Магія звичайного олівця» й, звичайно, ми зно­ву поповнимо сторінки альбому «Сузір'я талантів Каланчацького краю» ще одним нашим митцем.
Шановні односельці, дорогі Каланчакці! Ми за­вжди раді вітати вас у нашій бібліотеці, ми із задоволен­ням допоможемо вам зна­йти потрібну інформацію або літературу.
Бажаємо усім добра, здоров'я, родинного затиш­ку. Нехай у кожній домівці панують мир і спокій, збува­ються мрії та плани. Гарного святкового настрою! При­ємних зустрічей! Теплих по­смішок! Нехай квітне наша рідна Каланчацька земля!

Олена Гриценко, завід­уюча відділом обслугову­вання Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №38 (21 верес.). – С.3.

Краса, що окрилює світ

До головного свята країни - Дня незалежності в літературно-мистецькій залі Каланчацької цен­тральної книгозбірні серед циклу заходів відбулося свято краси - Година знайомств «Краса окрилює світ». Присутні за заході, а це учасники читацького об'єднання людей поважного віку «Спілкуймось!» та відвідувачі сектору мистецтв, здійснили віртуальну мандрівку в м. Олешки, що на нашій Херсонщині, ознайомилися з творчістю художниці - самородка Поліпи Райко. Були й інші подорожі та знайомства з талановитими українками...
До заходу було оформ­лено виставку-інсталяцію та підготовлено Web-подорожі й відео-замальовки.
Бібліотекар відділу об­слуговування Маргарита Молдован розпочала годину знайомств вступним словом, зокрема, зауважила, що День незалежності - головне свя­то для кожної країни світу. Україна відчуває його урочис­тість особливо гостро, адже століттями український на­род боровся за незалежність своєї Батьківщини. 24 серпня 1991 року історична справед­ливість була відновлена - Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. Цього року наша держава відзначила свій 26-й рік народження.
За роки Незалежності України немало віднайдено нових імен, які стали знако­вими в історії, політиці, на­уці, культурі. Багато українців чимало зробили не лише для вітчизняної, а й світової куль­тури. Не будемо говорити про всіх - згадаємо лише кілька прізвищ: Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Поліна Райко. Що ж об'єднує ці пріз­вища? По-перше -це жінки, а по-друге - художниці. Та й доля у них була не з легких...
Далі представлення Кате­рини Білокур та її геніальних творів...
Катерина Білокур - талант від Бога та вели­чезна праця!
Катерину Білокур, всесвітньовідомий майстер пен­зля Пабло Пікассо назвав геніальною, побачивши на колективній виставці українського мистецтва "ЮНЕСКО - 1957" (Париж, Дувр) ві­сім її робіт. Полотнами "Цар Колос", "Берізка", "Квіти затином", "Колгоспне поле", "Буйна" він буквально зача­рувався.
Катерина Білокур на­родилася 7 грудня 1900 р. на Полтавщині в с. Богданівка в незаможній селянській роди­ні. Тож її мрії про навчання залишилися мріями, про що вона писала пізніше в спові­дальних листах-новелах.
Життєвий і творчий шлях Білокур не має аналогів на світовому мистець­кому об­ширі XX століття. Не маючи навіть по­чаткової шкільної освіти, вона вчи­лася сама: оволоділа грамотою, багато чи­тала і сво­єю працею досягла найвищих мистець­ких вершин.
«...Вже в молодості стала я кой у кого доставати книги і з них узнала, що є на світі такі люди - художники і яка їх робота. І якимсь чарівним, прекрасним показалось мені те велике слово художник. От я й сказала собі, що чи рано, чи пізно, хоч на старості літ, а буду художником, буду - і все!»
З молодих літ К.Білокур страждала від нерозуміння рідними її творчих поривань. Наділена від природи даром художнього бачення світу та унікальною пам'яттю, Кате­рина Білокур жила й творила, виборюючи право на маляр­ську творчість. Лише заміром на самогубство відвоювала в батьків право малювати що­дня, якщо "все ділечко впо­раю".
Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні вчителів-наставників. За її висловом, "тягла свій віз пізнання само­тужки". Починала малювати на фанері, пізніше навчилася грун­тувати полотно, розводити фар­би, робити саморобні пензлики. Очевидно боже провидіння во­дило її рукою, вчило розрізняти кольори, тони, групувати палі­тру барв.
Мальовнича манера Ка­терини Василівни, що сфор­мувалася на початку 30-х ро­ків, упродовж усього життя залишалася майже незмінною. Мистецький стиль - "білокурівський" живопис долучився до загальноприйнятого визна­чення "жанр квітів".
Найвідданішим учителем і натхненником творчості Кате­рини Білокур була навколишня природа рідного села, особливо квіти, що найбільше зачарову­вали її душу...
Далі знайомство з художницею світової культури Марією Приймаченко. Бібліотекар зосередила увагу присутніх на тому, що доля народних художниць тісно і невід­дільно пов'язана з рідною землею. Болотня Київської області - рідне село Марії Приймаченко. Тут вона народилася 12 січня 1909 року. її дитинство було затьмарене страшною недугою - поліомієлі­том. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, за­гострило слух і зір.
Й далі Маргарита Молдо­ван продовжила: «Творчість Марії Приймаченко стала відо­мою від 1936 року, коли впер­ше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки "Звірі з Болотні". Саме тоді її за­прошують до експерименталь­них майстерень при Київському музеї українського мистецтва. В цей час вона не лише малює, а й вишиває, захоплюється ке­рамікою. У Музеї українського народного декоративного мис­тецтва зберігаються її керамічні вази, тарелі, прикрашені роз­писом із фантастичних звірів, птахів, казкових істот.
Світ образів Марії Прийма­ченко - казковий, чарівний, фантастичний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання, враження від яких органічно переплетені з навколишньою дійсністю. В її творах фантас­тичне - життєве, а реальне - фантастичне.
«Починалося все це так, - згадує художниця. - Якось біля хати над річкою на квітучому лузі пасла я гусей. На піску ма­лювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синю­ватий глей. Набрала його в пелену і розмалювувала нашу хату...". Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди про­сили і їхні хати прикрасити. Дивувались, радили вчитися..."
Учасники заходу дізналися, що творчість Марії Прийма­ченко стала взірцем для її сина Федора. Він продовжує сімейну традицію - малює казкових зві­рів ("Морський рак", "Танцює лебедиха", цикл робіт "Людина на землі").
Бібліотекар нагадала, що 1991 року Марії Приймаченко не стало. Народна художниця все своє життя прожила в рідно­му селі Болотня, невіддільна від його радощів і горя, від його ле­генд і переказів, пісенної твор­чості, від чарівного поліського краєвиду. Вона є класиком на­родного мистецтва. За участь у виставці народного мистецтва 1936 року Приймаченко наго­родили дипломом першого сту­пеня. З того часу її твори з не­змінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варша­ві, Софії, Монреалі, Празі. Вона - Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шев­ченка 1966 р.
Її ім'я, як "зірка першої вели­чини" назване у "Всесвітній ен­циклопедії наївного малярства", виданій у Белграді у 1984 році.
Наступна зустріч із ма­льованим світом Поліни Райко.
"Я щаслива тоді, коли ма­люю", - казала Поліна Райко, мешканка міста Цюрупинськ, що за 4 кілометри на південний схід від Херсону (тепер Олешки). У свої 70 років вона йшла у плав­ні річки за городом і там спілку­валася з птахами. В очереті серед співу птахів знаходила душевний спокій і розраду. Поступово ат­мосферу плавнів переносила й у свою хату, де за допомогою ема­левих фарб творила на стінах свій світ, пропущений через душу.
Полотнами для сільської художниці слугували стіни, стелі й двері 6-тикімнатної хати, хвіртки, паркани і га­ражні ворота. Найбільше любила Поліна Райко малювати птахів - різних форм, кольо­рів та видів. На стінах особли­во запримітно домашніх ка­чок, гусей та ластівок; також є півники, сови й дятли.
Деякі картини Райко змальовувала також зі сну, що напередодні був їй на­снився, а бувало що й цікаві для себе образи знаходила на етикетках від пляшок на­поїв, на обгортках цукерок, листівках, конвертах. Зокре­ма, у сні побачила так звану "статую свободи" у вигляді військової медсестри й зранку намалювала її на одній зі стін. Кажуть, у часи війни Поліна Райко працювала саме такою військовою медсестрою.
Є й інші зафіксовані фар­бами біографічні сюжети: на стінах увіковічнила і трьох своїх сестер. Зобразила їх з крилами, сидячи на місяцях-молодиках. І кожній подару­вала по букету квітів.
Поряд з дівчинкою і хлоп­чиком намалювала ангела-охоронця. Як не на Землі, то хоч на тому світі Поліна Райко прагнула вберегти своїх дітей. Трагічні долі випали двом ді­тям художниці. Доросла донь­ка загинула в автокатастрофі, а неблагополучний син відсиджував терміни за ґратами.
Після повернення з тюр­ми син не зрозумів материної творчості й подумав, що та збожеволіла. Перебуваючи одного разу в запої, син ки­нувся на матір з ножем, наніс­ши кілька глибоких поранень. І невдовзі через зловживання алкоголем пішов з життя.
Втративши рідних, По­ліна Райко рятується одним лише мистецтвом. Воно її жи­вить і стимулює жити далі.
Двоє онуків бабусі, що ли­шилися від доньки, видно, не дуже спілкувалися з бабусею. Й після її відходу розписану хату не вагаючись продали...
На завершення заходу ведуча навела вислів Сергія Дяченка, співавтора каталогу робіт Поліни Райко "Дорога до раю", працівника Херсон­ського обласного краєзнав­чого музею: "Є речі, які не зачіпають, хоча й грамотно правильно зроблені, а є речі, які зачіпають, пронизують наскрізь. Щирість, передача емоцій, воно зачіпає. Але от одного місцевого художника творчість Поліни Райко не за­чепила, каже, не розумію, що ви тут знаходите, це звичайні дитячі малюнки. І так може кожен. Але ж я розумію, що так може не кожен. Важко це пояснити. Тут і набір кольо­рів, і сміливість мазку, компо­зиції, і самі образи. Тут багато що вражає, зокрема, і те, що розписами покритий весь хат­ній простір".
Учасники свята краси довго не розходилися, пере­глядали альбоми, книжки, обговорювали почуте й поба­чене, ділилися враженнями...

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №37 (14 верес.). – С.3.

Оновлене приміщення дитячої бібліотеки

Для більшості школярів бібліотека є справж­ньою знахідкою, адже тільки там можна діс­тати будь-яку книгу, журнал, у вільному доступі скористатися комп'ютером та Інтернетом.
Як би там не було, але це справжнє щас­тя, що районна влада звернула увагу на тех­нічний стан приміщень Каланчацької районної дитячої бібліотеки і ви­ділила кошти на капі­тальний ремонт, який не проводився майже 30 років. У приміщенні бі­бліотеки перекрито дах, відремонтовано стіни, стелю, підлогу, встанов­лено пластикові вікна. Хоча полеміка серед жи­телів Каланчака була така: чи повернеться бібліотека до цього приміщен­ня, чи можливо буде черговий магазин, чи бар.
До дитячої бібліотеки заходять місцеві жителі і пози­тивно оціню­ють ці зміни. «У цю бібліотеку я ходила ще в дитинстві, те­пер воджу сюди дітей та онуків. Тут ста­ло так затишно, красиво, світло. Єдине побажан­ня — щоб з'являлися нові меблі та розширювався асортимент нових книг та періодики» - такими дум­ками поділилася постій­на читачка Стародуб Т.І. - Роботи було дуже багато! — розповідає дирек­тор бібліотеки Світлана Олександрівна Красновид - Наш архів, а це понад 16 тисяч книг довелося збирати, перев'язувати і на час ремонту вивозити до центральної бібліоте­ки для збереження, після закінчення робіт знову перевозити книги на­зад і розставляти на міс­ця. Зовнішній ремонт ми вже робили самі, не шкодуючи ані сил, ані часу. За що тепер маємо відмінний результат.
Справді, бібліотека стала як «нова копійка», і з упевненістю тепер її можна назвати гордістю та окрасою рідного се­лища.

Власна інформація // Слава праці. – 2017. – №33 (17 серп.). – С.3.

Сум та біль огортають серце...

Полетіла у вічність світла душа першого фахівця та найстарі­шого бібліотекаря на Каланчацькій землі.
Зовсім недавно ми вітали колегу, ветерана бібліотечної справи з по­важним ювілеєм. Раділи, що найстаріший бібліоте­кар району святкує своє 90-річчя.
А вже днями провели її в останню путь, назавжди попрощалися з прекрас­ною, світлої душі люди­ною, вчителем, наставни­ком, Людиною з Великої Літери - ЛІДІЄЮ ДМИ­ТРІВНОЮ ЛЕБІДЬ.
Її життя, її плани, її мрії — то була бібліотека, читачі, книжки.
Як обізнаний та досвід­чений фахівець вона вміло прищеплювала любов до читання та бережливого ставлення до книжок. З великою любов'ю стави­лася до кожного читача. Знаходила теплі, привітні, прості та зрозумілі слова кожному юному відвід­увачу книгозбірні. Не ра­хуючись з часом, з кожним знаходила хвилинки, щоб поговорити,обговорити прочитане, завжди пропо­нувала щось корисне та ці­каве.
Особисто знала кожного читача. Багатьом поколін­ням каланчацьких малюків, дітей та підлітків відкрила безмежний світ літератури саме Лідія Дмитрівна Ле­бідь.
Лідія Дмитрівна уосо­блювала собою кращу дитя­чу бібліотеку Херсонщини другої половини XX століт­тя, Людина — гордість біблі­отечної справи.
Народилася Лідія Дми­трівна Лебідь (з дому Петрівська) 24 грудня 1926 року в селі Новокиївка на­шого району, там пройшло її дитинство, навчання в Новокиївській школі. Любов до книги та читання про­явилася ще у шкільні роки.
Після  закінчення Херсонського училища куль­тури у 1948 році за направ­ленням приїхала на роботу в Каланчак.
Лідія Дмитрівна Лебідь — перший спеціаліст-бібліотекар в Каланчацькому районі.
12 серпня 1950 року, коли районна бібліотека для дітей відокремилася від до­рослої, Лідія Дмитрівна, не замислюючись, очолила ра­йонну дитячу книгозбірню.
Каланчацька дитяча книгозбірня під її керівни­цтвом зразу ж стала кращою в Херсонській області. Пор­трет нашої колеги постійно прикрашав Дошку Пошани Херсонської обласної біблі­отеки для дітей.
Навіть не уявити, скіль­ком поколінням юних при­щепила Лідія Дмитрівна любов до читання, скільки книжок прочитала особис­то та видала на руки юним читачам, скільком відвід­увачам книгозбірні була наставником, дала пораду, відкрила широкий простір у велике життя завдяки про­читаним книжкам та одер­жаним знанням!
Пішовши на заслуже­ний відпочинок, не поли­шала думати про рідну бі­бліотеку, де кожну книжку, а їх було майже 20 тисяч, сотні чи тисячі разів брала до рук, рекомендуючи чита­чам, оформлюючи книжкові виставки, чи проводячи масові заходи.
До кожної книж­ки, навіть брошури, Лідія Дмитрівна ста­вилася дуже бережно, дбайливо та відповідаль­но, по-державному. Роз­мовляючи з юними від­відувачами книгозбірні часто казала: «Книжку треба берегти! Вона не твоя й не моя, вона — дер­жавна. Книжка — на віки!».
Для декількох поко­лінь бібліотекарів Лідія Дмитрівна Лебідь стала вчителем, наставником, прикладом до наслідуван­ня.
... Полишила цей світ добра світла душа, пре­красна людина, взірець працелюба, відданості професії, любові до улю­бленої справи...
Такою була наша коле­га Лідія Дмитрівна Лебідь, такою назавжди зали­шиться в наших серцях...

За дорученням великого колективу бібліотекарів

Надія Федкевич // Слава праці. – 2017. – №33 (17 серп.). – С.4.

А їй здавалося, що все попереду...

Вона була мрійли­ва, будувала плани, надіялася, вірила, що все хороше, щасливе у неї ще попереду.
Минає три роки з того сумного серпневого дня, як пішла у вічність наша коле­га — бібліотекар з великої літери Валентина Леоні­дівна Кучерова...
Й, мабуть, не було жодного дня, коли б ми не згадали її, згадали теплим, добрим словом й сумом, що так рано та несподівано ві­дійшла у інший світ.
Творча та лірична, за­гадкова та романтична на­тура, добра, порядна, щира, прекрасна душа...
Валентина Леонідівна — це цілий світ знань, почуттів, порядності, високої відпо­відальності, любові, скром­ності...
Вона віддавала любимій бібліотеці та її користува­чам, відвідувачам читацького об'єднання «Спілкуймось!», всю себе, без останку, не ра­хувалася з часом, проблема­ми зі здоров'ям...
У безмежний та мудрий світ літератури вона пірнула ще дівчинкою й пронесла цю любов через усе життя. Опо­відання, нариси, новели, замальовки — ліричні й роман­тичні, сумні та зворушливі, вони з'являлися все частіше й частіше, але підвищена скромність не дозволи їй поділитися з оточуючими, ко­легами, односельцями своїми творіннями. Вони просто ля­гали рядочок за рядком у зви­чайних учнівських зошитах...
Вдячні читачі бібліотеки постійно, з великою вдячніс­тю згадують свого улюбле­ного бібліотекаря — «ходячу енциклопедію», багатьом поколінням вона привила любов до книжки, до читан­ня, іншим стала вчителем, порадником, наставником, а хто ознайомився з її літера­турним надбанням, був за­чарований її романтичною творчістю й надовго зали­шився в прекрасному полоні щирих почуттів...
Й особисте життя у Ва­лентини Леонідівни було нерозривно пов'язане з бі­бліотекою, книгою, чита­чами...
Про її долю можна пи­сати книжки.

Їхні долі поєднала бібліотека

Їхні долі поєдна­ла бібліотека - море книг, і всі такі цікаві, захоплюючі...
Він читав з самого малечку, зачитувався но­чами, адже й матуся за­хоплювалася читанням у вільні хвилини. Батька він не пам'ятав, але бабуся пригадувала, що І він також полюбляв читати й знаходив в цьому захо­пленні радість життя.
Вона, як кажуть у на­роді, професійна «читал­ка», бібліотекар за фахом та покликанням душі...
І так склалося, а може й повинно було бути, що од­ного осіннього надвечір'я він завітав до бібліотеки — дома вже все перечи­тав, у сусідів теж, а вона, господиня книжкового царства — молода, гарна, з великими розкосими очи­ма — притягувала, вабила — не відірвати погляд, обслуговувала відвідувачів й поглядала на нього... А її погляд — такий ніжний, про­никливий, переливається веселковими барвами, наче б то кличе — загаянь в мої очі, в їх глибину, а яскравий вогник зацікавленості, тро­хи грайливості, відчувається не тільки в очах, а йде десь з самої глибини душі, зама­нює та промовляє, давай по­говоримо, у нас є що сказати один одному..., скажи щось приємне...
А він стояв, посміхався загадково, наче чекав, щоб вона сама заговорила пер­шою, а вона, теж зачарова­на, стояла, намагалася й не могла пригадати, з якої це книжки герой..., і нарешті відважилась...
Їхні погляди зустріли­ся... І він, наче на якусь се­кунду, завмер — в душі щось йойкнуло, а в серці розкоти­лось тепло — він усвідомив — це вона, його дівчина, його красуня, його половинка!
Він не дуже сміливий в таких ситуаціях, а вона, як справжня господиня цар­ства книг, отямилась пер­шою й заговорила..., наче струмочок з чистого дже­рельця прокотився її голо­сок, вона запропонувала... обговорити книжку, яку він тримав в руках і дещо про неї чув, а вона, наче зна­ла, нещодавно перечитала вже вкотре. Так і розмова зав'язалася, не на одну хви­линку...
Читачі розійшлися — їх обслужила колега, робочий день закінчився, а вони все говорили і говорили, не могли наговоритися...
З того пам'ятного дня він приходив до бібліотеки все частіше, майже кожного дня, і вже не тільки обміняти книжки, а більше, щоб по­бачити її — яснооку дівчину своєї мрії — бібліотекарку, таку гарну, з великими, тро­хи розкосими очима, таку знаючу, обізнану в літерату­рі, яка запала в душу з пер­шого погляду, і як пізніше усвідомив — назавжди!
Їхні зустрічі продовжува­лися не довго, він зрозумів, що без неї вже жити не може, без її ясних очей, ніжного погляду, приємного голосоч­ку й доброти, яка так і ллєть­ся з глибини щедрої душі...
...Вони побралися. А інакше не могло й бути.
Рівно через рік, у день її на­родження, у них народила­ся донечка, така ж, як вона, гарна, ясноока, з великими, трохи розкосими очима... І ім'я їй вони дали — теж світле, гарне, величаве.
І як пізніше виявилося, дівчинка зростала така ж закохана в книгу, читання і рідну бібліотеку...
... Вони ж свою любов до книги, до бібліотеки, до читання пронесли че­рез усе життя — читали до­вгими зимовими вечорами — поодинці та вголос, об­говорювали прочитане, а вона приносила з бібліоте­ки нові й нові книжки, ще й попереджала, довго не затримувати, бо в бібліоте­ці на ці книжки вже утво­рилася черга...
Але ніщо в цьому світі не буває вічне — тільки ске­лі, море, музика та книж­ки. Одного весняного дня його не стало... Це сталося несподівано, ніщо не про­віщало біди...
І вже після декількох років самотності, вона зга­дувала їхню першу зустріч у бібліотеці, ту книжку, що поєднала їхні серця, ту ніжність, любов, взаємо­розуміння, яку вони про­несли через роки... і загад­ково усміхалася: «Я дуже люблю книжки, бібліотеку і не дарма обрала професію бібліотекаря!»
А три роки тому й її не стало, вона полетіла до свого голуба у вічність...

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №34 (03 серп.). – С.4.

Каланчацька ЦБС - завжди переможець!

Лариса Шаваровська бібліотекар Каланчацької цен­тралізованої бібліотечної системи - Лауреат обласного конкурсу бібліотечних WEB-проектів за яскраве і зміс­товне висвітлення роботи з користувачами - дітьми у Блозі бібліотеки у Всесвітній мережі Інтернет.
Лариса Миколаївна нагороджена дипломом обласно­го управління культури Херсонської обласної державної адміністрації та бібліотечкою цікавої дитячої літератури. Щиросердно вітаємо колегу з черговою перемогою!!!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №26 (29 черв.). – С.1.

П'ять сходинок до успіху, увікни бібліотеку!

При Каланчацькій бібліотеці для дітей протягом 5 років працювали волонтерські бригади, в рамках проекту «П'ять сходинок до успіху: увімкни бібліотеку!», який ініціювала Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки.
На початку кожного року для кожної волонтерської бригади, а їх при бібліотеці працювало дві: «Чомусики» та «Буквоїди», складалися плани роботи, розподіляли­ся обов'язки між членами бригад, проводилася цікава волонтерська робота та вівся її облік - опис, фотографії, відгуки...
Юні каланчацькі волонте­ри це: відповідальні, обда­ровані, люблячі, оптимістич­ні, наполегливі, толерантні, енергійні, розумні. Кожен з членів волонтерських бри­гад за 5 років напрацьовував свою «власну програму» - ві­кторини, загадки, «скарбни­цю» цікавих фактів, які вони потім використовували для зацікавлення своєї «слухаць­кої аудиторії». Вся робота висвітлювалася в альбомі «П'ять сходинок до успіху». Щороку разом з волонтера­ми подорожували і мультяшні герої: перший рік - Кіт Матроскін, другий рік - Смішарики, третій рік - Козаки, чет­вертий рік - Війні Пух і п'ятий рік - Незнайко.
Вони не тільки цікаво розповідали про нове, але й розгадували кросворди, за­гадки, чайнворди, вікторини, згадували прислів'я, приказ­ки, читали вірші, малювали малюнки.
Майже кожен захід, що проводиться в дитячій бібліотеці, не проходив без участі маленьких помічників. Ця група волонтерів приєд­налася до спільноти «Дитячі бібліотеки Херсонщини» та зареєструвалася в Google+.
У бібліотеці оформлено папку - накопичувач відгуків на прочитані книги: «Відгуки читачів у вишиванці» та «Ен­циклопедія малюнків». Члени волонтерських бригад актив­ні помічники та учасники ма­сових заходів, які проводить дитяча бібліотека.
Щороку 5 грудня світо­ва спільнота відзначає Між­народний День Волонтера, і якиий завжди святкують разом: волонтери та бібліо­текарі. Члени волонтерських бригад не тільки відпочили, а й позмагалися між собою в грі «Бібліо-гейм: від читача до волонтера», де «Чомусики» і «Буквоїди» проявили свою ерудицію, кмітливість та конкурс на знання літе­ратури. В кінці гри для всіх учасників відбулося «Капе­люшкове дефіле», в якому кожен учасник відгадував ім'я літературно героя і одя­гав його капелюшок.
Гарним завершенням свята стало вручення Сер­тифікатів за активну участь у волонтерському русі.
Й ось, днями в обласній бібліотеці для дітей ім. Дні­прової Чайки відбулося під­биття підсумків цієї 5-ої річ­ної акції.
Каланчацька дитяча бі­бліотека була нагороджена «Дипломом» за кращий Альбом-літопис обласної акції на підтримку дитячрго читан­ня та «Подякою» за активну творчу роботу з популяриза­ції сучасної української дитя­чої літератури, значні успіхи в організації бібліотечного волонтерського руху в рамках обласної акції та бібліо­течною цікавої дитячої літе­ратури.
Щиро вітаємо наші во­лонтерські бригади з такими чудовими нагородами. Спо­діваємось, отриманні знання знадобляться юним у по­дальшому житті.
Дитяча бібліотека також брала участь в конкурсі WEB -проектів дитячих і шкільних бібліотек, який проводився в області вперше. Надійшло 26 заявок від 21 бібліотеки області. І знову наша бібліо­тека серед переможців. Ми нагороджені «Дипломом II ступеня» у номінації «Кращий сайт/блог бібліотеки для ді­тей» та «Дипломом» у номі­нації «Краща сторінка/група у соціальних мережах». При­ємно отримувати заслужені нагороди за свою творчу працю.
Юних користувачів та їх друзів - бібліотекарів по­переду чекають ще багато нових проектів, цікавих кон­курсів та фестивалів. Літо, канікули, але літературні герої, цікаві подорожі, нові знайомства та неймовірні враження чекають на юних допитливих «Чомусиків».
Ласкаво запрошуємо, у бібліотеці канікул немає!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №24 (15 черв.). – С.3.

Свято сподівань та надій

Спільними зусиллями бібліотеки та школи, в приміщенні сільського будинку культури було проведено свято для дітей села - «Свято сподівань та надій».
Цього року ми не мали змоги придбати дітям солодощі та призи, але і без них свято вдалося. Сценарій свята був підібраний таким чином, що всі діти були задіяні в ньому і знаходилися в постійному русі. Діти грали в ігри, співали, читали вірші, танцювали, малювали свої мрії. На свято за­вітали навіть вихованці дитячого садочка, та вони не стояли осторонь, а активно брали участь в усіх розвагах. Наприкін­ці свята діти залюбки співали караоке.
Хоча цього року керівники громади не згадали про нас, ми все ж сподіваємось, що в майбутньому вони не забува­тимуть про дітей. Адже в цей день кожен маленький член суспільства чекає чогось більшого від життя і в наших силах їм це дати.

Папко А., с.Привілля // Слава праці. – 2017. – №23 (08 черв.). – С.4.

З родини йде життя людини

З такою темою відбулося засі­дання клубу «Спілкуймось!» Каланчацької центральної бібліо­теки 15 травня в день відзначення Дня сім'ї, а 14 травня в цьому році відзначався День матері. Зустріч членів клубу була цікава тим, що відбулася щира розмова про любов і долю, про найважливіше у житті кожної людини - сім'ю, родину.
Наша дорога у життя, у великий світ починається з домівки, з мате­ринського серця, від батьківського порогу. Через усе життя ми несемо в душі першу стежину дитинства, яка озивається в нашій пам'яті дзвоном чистих криниць, тепли­ми та студеними росами, скрипом хвіртки, хатнім порогом, річкою, городом, обсадженими вербами. Доречно прозвучали пісні «Смере­кова хата» та «Душі криниця».
Мова про матір розпочалася з народного прислів'я «Жінка для совіту, теща для привіту, а матін­ка рідна - краща усього світу». Бо вона МАТИ, душа сім'ї, берегиня домашнього вогнища, тепла і за­тишку. Рідну матір згадують у мо­литвах, про матір пишуть поети, її оспівують у піснях. Мати-берегиня стоїть біля витоків нового життя, вона плекає це життя і зміц­нює, у цьому її Боже призначення і найголовніша сутність на землі. Члени клубу Данько В.І., Бруяка Л.К., Марченко О.Г., Снігурська Д.М., Климашівська Л.І. зачитали вірші, присвячені матері, а дует у складі Крайнової Л.В. і Бруяки Л.К. заспівали гарних пісень.
У багатьох наших членів клу­бу уже немає батьків, вони пішли від нас, віддавши нам всю свою любов. Сумно і боляче від цього на душі. Та щоб зустріч не була суцільно сумною Ваня Сорокін, учень Каланчацької ЗОШ №1, розповів гумористичний вірш «Як я маму заміж віддавав». Також учні цієї ж школи Дятлова Аня і Самарський Артем привітали всіх присутніх, присвятивши своє вітання родині: «Вогнище родинне на білому світі єдине, як і Дніпрова течія, домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім'я...». Прозвучали пісні «Ро­дина» у виконанні Н.Яремчука та «Мої батьки» у виконанні О.Вінника.
На завершення зустрічі від­булося частування чаєм, за яким усі члени клубу співали задушевні пісні про маму, про сім'ю. Розходилися усі розчуле­ні і задоволені.

Тетяна Петруненко, керів­ник клубу «Спілкуймось!» // Слава праці. – 2017. – №21 (25 трав.). – С.2.

Тиждень молодіжної книги - завжди свято для молоді!

Днями в Каланчацькій центральній бібліо­теці цікаво та змістовно пройшов Тиждень моло­діжної книги «Закохати­ся в ... Книгу!»
Свято-подорож в цар­ство різноманітних книг охопило старшокласників Каланчацьких шкіл № 1 та № 2, шкіл сіл Каланчацької об'єднаної територіальної громади, молодь селища. У бібліотеках з'явилося бага­то нових користувачів, акти­візувалося читання, бібліо­текарі почули багато теплих слів, подяк...
Цикли заходів, віртуаль­них подорожей, десантів, круїзів країнами і континен­тами, конкурси, ігри, змаган­ня, екологічні десанти, а ще виставки, фотографування, і звичайно, гумор, жарти, ви­гадування та призи...
День перший. Акція «Ви ще не читаєте? Тоді ми йдемо до Вас!». Книжкова алея під дубом... Й не тільки під дубом! Бібліотекарі з чита­чами - молоддю подоро­жували алеями, парковою зоною селища, знайоми­ли пересічних перехожих з цікавими книжками на всі смаки, рекомендували, ра­дили... До участі в «Книж­ковій алеї під дубом» долу­чилися багато перехожих, молоді мами з немовлятами, юнаки та дівчата, Каланчацький селищний голова Володимир Зінчук, керівник управління соціального за­хисту населення Вікторія Рильська, друзі бібліотеки...
День другий Тижня мо­лодіжної книги. Книжкове розмаїття «Знайди свою X - Книгу!» До уваги моло­ді захоплююча виставка -книжкове розмаїття, на якій представлені книжки на всі смаки, кожна книжка вдяг­нута у «загадкову сукню», яка активно приваблює від­відувачів та спонукає погор­тати її сторінки, викликає великий інтерес до її прочи­тання...
Протягом дня відбуло­ся безліч цікавих діалогів «Книжка - Читач - Бібліоте­кар!».
Третій день Тижня мо­лодіжної книги в Каланчацькій центральній бібліотеці розпочався віртуальною мандрівною «Чорнобиль, net» і був присвячений Чор­нобильській катастрофі та її жахливим наслідкам. Мо­лодь дізналася про страшну екологічну трагедію XX століття, яка забрала життя ти­сяч й тисяч життів, скалічила людські долі, зруйнувала, забруднила нашу землю ще довго-довго буде в пам'яті багатьох поколінь народу України...
Цього дня молодь також здійснила онлайн-тур на далекий схід - відзначила 2017-й - Рік Японії в Україні. Книжкова виставка "Країна вранішнього сонця" постійно приваблює молодь, охо­чих ближче ознайомитися з цією загадковою країною. Японія - особлива країна, загадкова та контрастна. Сакура, фудзіяма, ікебана - ці слова немов зачарову­ють нас своїм звучанням, а японські бойові мистецтва захоплюють юнаків, живо­пис - романтичних дівчат. А японська комп'ютерна тех­ніка та автомобілі - мрія ба­гатьох українців...
Але є ще Хіросіма і На­гасакі - моторошні спогади про знищені міста... Про ці події була окрема розмова, окрема сторінка заходу...
Четвертий день мо­лодіжної книги пройшов в Каланчацькій центральній бібліотеці двома цікавими та захоплюючими захода­ми, це - «Селфі з книгою» та віртуальна презентація різноманітних витворів у вигляді книги «Креативні ви#твори». Юнаки й дівча­та залюбки робили різні жартівливі селфі з різними цікавими книжками, вига­дували, фотографувалися, жартували. Заходи дуже за­хопили молодь...
Ось і п'ятий день Тижня молодіжної книги в Калан­чацькій центральній бібліо­теці!
Цього дня бібліотекар абонементу обслуговування юнацтва, керівник читацько­го об'єднання «Старшоклас­ник» Ольга Качур запросила молодь взяти участь в Екологічному калейдоскопі «Екологія - дзвони сього­дення», який проводився в рамках місячника «За чисте довкілля» і був присвячений Дню Землі. У програмі дня - бесіда з екологічних знань, подорож-обговорення «По­дорож Україною», анкету­вання, а ще молодь залюбки взяла участь в екологічному десанті по висадженню де­рев та квітів біля бібліотеки.
Закінчився Тиждень мо­лодіжної книги, залишивши позаду багато гарних спо­гадів, теплих зустрічей, пе­реглянутих цікавих книжок, віртуальних подорожей, ці­кавих селфі та нових читачів

Надія Федкевич, дирек­тор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №20 (18 трав.). – С.4.

Печальні переливи дзвонів Чорнобиля

Пам'ять — це кни­га, в якій записа­но все: і життя країни, і життя людини. 26 квітня 1986 року стало днем біди для мільйонів людей, яку спричинив вибух на чет­вертому реакторі ЧАЕС. 31 рік тому вогонь чорнобильської ката­строфи обпалив Україну, залишив свій чорний слід на інших європейських державах.
У ліквідації його на­слідків брало участь по­над вісімсот тисяч осіб. Серед учасників-ліквідаторів трагедії були наші земляки: Получанов Ле­онід Миколайович та Кондратюк Микола Гри­горович.
Леонід Миколайович ПОЛУЧАНОВ у вересні 1986 р. за направленням Каланчацького райвійськкомату ліквідовував наслідки на Чорнобильській АЕС. Сьогодні зга­дує ті події:
«Коли прибули на станцію, нас (групу з восьми чоловік) підняли на останній поверх станції і по телевізору показали, де лежать інструменти, якими ми повинні працю­вати. На нас одягай свин­цеві пластини - на голову, груди, спину, видали ру­кавиці свинцево-гумові і дозатори. Пожежною драбиною піднялися на дах, де взяли інструменти: лопати, багри. Нашим завданням було скинути трубу в дір­ку реактора (вісім метрів труба, яку викинуло ви­бухом на дах будівлі). Ця труба виділяла багато раді­аційного забруднення. На роботу нам виділили одну хвилину. Сирена сповіща­ла про закінчення хвили­ни, але якщо ми не встига­ли впоратися із завданням, роботу продовжували. Ніхто не залишав об'єкт. На станції ми пробули два тижні».
А далі ветеран продо­вжує: «У вересні 1986 року мені, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль­ській АЕС, вру­чили подяку, в якій говориться: «Виконуючи за­вдання в незви­чайно складній обстановці, Ви впевнено про­йшли випробу­вання на муж­ність і стійкість, проявили високі морально-полі­тичні і психоло­гічні якості. Гли­боке розуміння відповідальності за доручену справу допомогло Вам внести вагомий внесок у справу ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській атомній електростанції. Висловлюємо Вам сердечну подяку за зразкове виконання патрі­отичного обов'язку перед Батьківщиною».
У 2012 р. Получанова Л. М. нагороджено Почесною грамотою за самовідда­ність, мужність і професій­ну майстерність, виявлені при ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи та з нагоди Дня вшану­вання учасників ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС. У 2016 р. - нагороджено орденом III ступеня «За мужність».
КОНДРАТЮК Микола Григорович 25 травня 1988 р. був призваний Одеським військовим округом, як військовозобов'язаний, на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (30 км. зона).
По жовтень 1988 р. брав участь у різних роботах. В обов'язки його групи вхо­дило: очистка забрудненої території (знімання верхнього забрудненого шару ґрунту, вивіз радіоактив­них відходів і використаної техніки в спеціально від­ведені місця (радіоактивні могильники).
За період виконання обов'язків з ліквідації ава­рії отримав підвищення звання - з єфрейтора до сержанта.
11 серпня 1988 р. отри­мав подяку учаснику лік­відації наслідків аварії на Чорнобильській АС, в якій також було відзначено мужність і героїзм ліквіда­тора наслідків аварії.
21 серпня 1988 р. отри­мав подяку «молодшому сержанту за високі мо­рально-бойові якості, дисциплінованість і само­відданість, проявлені привиконанні державного за­вдання з ліквідації наслід­ків аварії на ЧАЕС».
Леонід Миколайович Получанов та Микола Гри­горович Кондратюк нагороджені медаллю «Учас­нику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Більше 30 років ми­нуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Аварія стала для нас уро­ком, за який заплачено дорогою ціною. Траге­дія в тому, що наслідки цієї аварії будуть давати про себе знати ще ба­гато десятиліть. Вплив чорнобильської аварії на здоров'я людей дуже значний і є проблемою не тільки для нас, а й для наступних поколінь.
Ваш подвиг, шанов­ні ліквідатори, назавжди записаний у літопис людської мужності, на­вічно закарбований у пам'яті українського народу. Глибока вам шана й подяка.
Ми схиляємо голови перед вами, приборкува­чами ядерної стихії, адже події тридцятиоднорічної давнини наклали свій незабутній відбиток на ваше і наше життя.
Журавлиним ключем
відлітають літа,
Сивина засріблила вже скроні,
Тільки в серці у Вашім та ж струна золота,
Те ж тепло незгасиме -
в долонях.

Н.С.Митковська, бібліотекар с. Олександрівка // Слава праці. – 2017. – №17 (27 квіт.). – С.2.

В'язання - краса і затишок!

У секторі мистецтв Каланчацької центральної бібліоте­ки відбулася презентація чудових виробів, вив'язаних гачком та виготовлених зі звичайного паперу май­стрині - золоті руки Олександри Маслової. Виставка її витворів пройшла під назвою «Краса і затишок».
Плетіння гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва з'явився багато століть тому. З давніх-давен одяг собі та своїм близьким жінка виготовляла сама, вишивала рушники, прикрашала власний дім вишитими та в'язаними виробами, вкладала в них свою душу, тепло своїх долонь.
Ведуча заходу бібліотекар Маргарита Молдован запросила учас­ників презентації зробити подорож у часі - заглянути на декілька століть у минуле. І перш за все, згадати давньогрецький міф про Арахну... Й так, крок за кроком, подорожуючи в часі, учасники заходу дізналися багато цікавого про розвиток плетіння гачком адже цікавинки цього виду декоративно-ужиткового мистецтва дійсно губляться в глибинах історії, а період розвитку ремесла був тривалим...
Ведуча розповіла багато про види в'язання та давні традиції цьо­го мистецтва. А ще бібліотекар зауважила, що в'язання не лише відганяє похмурі думки, але і сприяє гарному настрою. Далі ведуча представила гостю бібліотеки - майстриню, яка залюбки займаєть­ся в'язанням гачком й не тільки ... Це - Олександра МАСЛОВА.
Усі, хто мав нагоду спілкуватися з Сашею, скажуть, що добрішої та завзятішої людини треба ще пошукати. Завжди привітна, усміхне­на. Кожна хвилинка її дня розписана - хіба вона має час для чогось ыншого, незапланованого? Виявляється - має!
Перш ніж надати слово майстрині, ведуча дещо розповіла про неї. Саша зростала дівчинкою старанною, усе завжди доводила до кінця, гарно навчалася, тому після успішного закінчення школи вступила до Херсонського аграрного університету на економічний факультет. Саме там почалаписати вірші...
Після закінчення навчання Олександра пішла працювати бухгал­тером у відділ освіти Каланчацької райдержадміністрації. Сьогод­ні працює бухгалтером у нашій Каланчацькій об'єднаній територі­альній громаді. В'язанням гачком Саша захопилася, перебуваючи в декретній відпустці. Сьогодні важко навіть перерахувати різно­маніття її виробів: це й шапочки, оздоблені квітами, сукні, кофтин­ки, одяг для ляльок, наволочки для подушок, чешки, костюмчики, пончо та багато чого іншого. Це справжні витвори мистецтва - шедеври краси!
А потім їй стало цікаво оволодіти мистецтвом плетіння кошиків та корзинок. Ця робота .дуже клопітка і займає багато часу й сил, але ж результат говорить сам за себе. Згодом майстриня навчила цієї роботи свою маму, Ольгу В'ячеславівну, і вже разом вони створюва­ли вироби не лише для себе та рідних, а й для усіх, хто хотів їх придбати. Коли Олександра хоче відволіктися, вона робить щось нове - паперові квіти, різноманітні сувеніри. Дає повний вихід для своєї творчої фантазії... А їй меж немає!
Усі люди різні, і по-різному вони творять. Хтось, перед тим як взятись до роботи, довго обмірковує її, виважує кожен крок, інший одразу ж береться за роботу і в нього все виходить. Як творить Олександра? Про свої захоплення розповіла сама майстриня. Вона представила учасникам заходу весь процес виготовлення полотна або мережива вручну з ниток за допомогою в'язального гачка, про­демонструвала свої вироби - гарні, цікаві, неповторні... На прохання присутніх Олександра провела майстер-клас з плетіння кошиків із паперу, зокрема, показала як це зробити зі звичайної газети.
Виставка дуже зацікавила відвідувачів, які довго не розходилися, роздивлялися вироби, розпитували майстриню....

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №17 (27 квіт.). – С.3.

Професійно куховарити можна не тільки на кухні, а й у дитячій бібліотеці

У рамках Тижня ди­тячої книги користувачів дитячої бібліотеки було запрошено на Літератур­ну дегустацію, де діти розповідали про україн­ські страви, які найбільш поширені у нас на Україні. Наша Україна здавна сла­виться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паля­ниці й галушки, вареники й ковбаси відомі далеко за межами України.
Наша національна куліна­рія нараховує сотні рецептів, про які й розповідала наша гостя Арнаутова Валентина Луківна, за професією кухар, яка все життя пропрацюва­ла в закладах громадського харчування, приїхавши до Ка-ланчака після закінчення Чер­каського технікуму в травні 1971 року.
Без чого не можна уяви­ти український обід? Ну, зви­чайно, без борщу! Ця страва сприймається як те, без чого не можна обійтися, без чого відразу розпадеться  життє­вий  ланцюг. Валентина Лу­ківна  розповідала:   і  скільки буває видів борщу, і як приготувати різні завиванці, і страви з картоплі, яка вважа­ється другим хлібом у нас, в українців. Дуже тепло згадувала про свою  наставницю Тетяненко Ніну Дми­трівну, з якою працю­вала довгий час в за­кладах громадського харчування і побува­ла з нею на Олімпіаді 1980 року, де году­вали багато гостей, проводила багато різних майстер-класів у Києві. Поділилася свої­ми фірмовими стравами - це «Лапша по-капанчацьки», блюдо «М'ясо-бомба», та найбільше подобається готу­вати «Яблука з сирною начин­кою та родзинками». А також відмітила, що кухар повинен володіти такими якостями, як відповідальність, чесність, акуратність, витривалість. Для успішного оволодіння профе­сією необхідно мати творчий початок, розвинену уяву, ори­гінальність, винахідливість і чесність. Наприкінці заходу діти спробували на смак «Лі­тературну дегустацію» за кни­гами М. Гоголя та Ж.Берна, Керрол та І.Роздобудько, І.Котляревського та Д.Дефо, М.Вовчок та Л.Лагін.

Красновид С.  завідуюча дитячою бібліотекою // Слава праці. – 2017. – №17 (27 квіт.). – С.4.

Сузір'я жіночої поезії - у "Дивослові"

«Сузір'я жіночої поезії» - під такою ро­мантичною і глибинно-космічною назвою пройшло засідання читацького клубу місцевих літераторів «Дивослово» в літературно-мис­тецькому залі Каланчацької центральної біблі­отеки.
Говорили про красу, кохання, страждання, метання, душевне сум'яття мовою віршованого рядочка, народженого духом і серцем жінки. То що ж таке жіноча поезія?

Что такое женская поэзия?
Кто на зто может дать ответ?
Может быть, ходьба по краю? Лезвию?
Может быть. А может быть и нет.
Может зто песнь исповедальная,
Что исходит из глубин души,
Нежная, пронзительно печальная?
Может, но с ответом не спеши...

Про засідання літературного об'єднання розповідає його керівник та організатор зустрі­чі Ірина Добровольська: «Ми намагалися зро­зуміти хто вона, чим живе і дихає, але достат­ньо відкрити її творіння і все саме стане на свої місця. Тільки жінка може донести справжні почуття, які так важко буває описати словами.

Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
Прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!

Тільки жінка навіть у най­складніші моменти життя за­лишається прекрасною. Тільки жінка одночасно може бути і слабкою і сильною.
Вірші написані жінками, за­вжди викликають ураган емоцій і відчуттів, не можливо навіть уявити якою б була поезія, як би в неї не вклала нотку своєї душевності і щирості жінка.

Простягни мені руку
Через ріки неправди і горя.
Простягни мені руку -
Хай тебе, не лякає негода!
Міцно стиснемо пальці -
Нас недолі не розтоптати.
Та й пустим вінки купальські
І будемо долі питати,
Може, все, що досі було,
Лише тінь від її крила?
Простягни мені руку,
Щоб устояти я могла.

Важко бути поетом, зважаючи на те, що про все вже давно написано. Важко бути по­етом, коли поезія практично не продається у жодному її вигляді - книжки, журнальні пу­блікації, виступи перед широкою аудиторією. Важко бути поетом, коли твоє покликання здебільшого асоціюється із неробством, або ж якоюсь приватною віддушиною, а тому сприй­мається як хобі, за яке ти відповідаєш сама. І водночас поетом бути легко - допомагає віра в те, що ти із Творцем на одній хвилі.

...зневажу
Муки і страждання -
Буду вчитись обживати вись,
Бо земля - зупинка для прощання,
Ми - транзитом: з вічності - кудись...
А яка глибина і філософічність, образність і метафоричність притаманна українській поезії!
Розхристана і дика, як сова,
Спиває ніч мінорні схлипи вулиць.
У зав'язь мрій вплітаються слова,
Де ще живе мій неземний прибулець.
Люблю цей час. І тишу. Й самоту.
Із чаші неба пити трунок дива.
І відчувати простір, висоту,
І вірити, що пишеш - знать, щаслива...
І наближати космос до трави,
Аби душа ширяла поза часом,
Шепочучи високі молитви
У парі із окриленим Пегасом...
Так легко, добре. Завше б так було...
Виповідати марно. Відчуваю...
Натхнення біле ангельське крило
Відносить Душу... А куди... Не знаю...»

Більше двох годин тривало засідання, ак­тивні члени клубу Глушко Р.А., Марченко О.Г., Нігачова Г.Д., Козачок А.М., Смолієнко Л.В. із захопленням читали вірші Л. Костенко, Ю. Шовкун, Г. Чубач, Г. Гордасе-вич, С. Костюк, А. Ахматової, М. Цвєтаєвої, Б. Ахмадуліної.
А активний учасник літе­ратурного об'єднання та автор декількох лірично-поетичних збірничків Володимир Войтюк із молодечим запалом і щиріс­тю читав вірші, присвячені ча­рівним жінкам.
Ірина Добровольська озна­йомила присутніх з творчістю незаслужено забутої Марусі Вольчарівни і коротким, але неймовірно яскравим життє­вим і творчим шляхом О. Теліги.
Активно долучилися до засідання і нові адепти Бабенко Т. М., Пшенична Л. С., Стринжа Л. О., читаючи улюблене і ділячись власними думками й почуттями.
На завершення в рамках місячника еко­логії «За чисте довкілля» активна та постійна учасниця клубу каланчацьких літераторів Ольга Марченко, закохана у квіти і красу, подару­вала всім присутнім розсаду рожевих ромашок. Тож хай краса живе у наших душах і буяє навколо нас!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №16 (20 квіт.). – С.4.

Мовою вірша

Тиха молитва до тебе лиш звернена,
Земле прекрасна ранкова моя!
Сплеском небес над твої­ми озерами
Даль журавлина і в сні промовля...

В. Кулик

Благословенна й щедра на таланти степова Україна, зігріта ласкавим сонцем, заколисана буйними вітра­ми козацької вольниці.
Херсонщина - місце, де творили і творять свої шедеври митці слова: Ми­кола Куліш, Іван Дніпров­ський, Алла Тютюнник, Микола Братан, Анатолій Кичинський, Валерій Ку­лик...
06 квітня стіни Новокиївського навчально-ви­ховного комплексу гостин­но вітали нашого земляка, поета, перекладача, жур­наліста, громадського ді­яча, одного з найгеніальніших постатей рідного краю - Валерія Павловича Кулика.
Творчу зустріч було підготовлено з Ініціативи Частило Світлани Василів­ни, бібліотекаря сільської бібліотеки та у співпраці з Сорокун Людмилою Олек­сандрівною, бібліотекарем Новокиївського НВК.
Літературну вітальню розпочала директор на­вчально-виховного комп­лексу Сисоєнко Валентина Миколаївна з вітального слова до митця та словами вдячності за візит до на­шого закладу. Валентина Миколаївна розповіла, що Новокиївську школу та­кож відвідував видатний український письменник Олесь Гончар. Свідчен­ням цього є світлина, яка зберігається в музеї історії школи.
На заході лунали по­езії автора у виконанні учениць 9 класу Сидорен­ко Поліни та Шацило Яни, до уваги школярів пред­ставлено презентацію жит­тєвого і творчого шляху поета, підготовлену педагогом-організатором Юріною Оксаною Володими­рівною, звучали пісні, які виконував дует «Карамель­ки» у складі Барган Анастасії та Муравицької Окса­ни (керівник Барган Н.Є). Гість читав свої твори, ділився роздумами, вра­женнями, розповідав про свої дитячі та юнацькі роки, відповідав на запитання.
В актовій залі панувала легка і весела атмосфера. Ведучі заходу бібліотекар Частило Світлана Василів­на, заступник директора Грозинська Марина Гри­горівна наводили цікаві факти з біографії нашого земляка, знайомили учнів з творчим доробком май­стра слова, закликали до вивчення творчості пись­менників рідного краю.
У своєму змістовному виступі перед дітьми Ва­лерій Павлович зазначив, що для кожної людини Батьківщина - це те міс­це, куди постійно линеш серцем, куди хочеться по­вертатися. Тому найяскра­вішими у творах митця є образи рідного краю, саду, материнської хати:

Благословенна степова земля...
Осіння даль...
Чаплинські небокраї...
Як бачу вас, то серце завмира -
Така безмірна радість промовля...

Учні щиро пройнялися творчістю Валерія Кули­ка. Вони із задоволенням спілкувалися з поетом, слухали його вірші, зна­йомилися із його збірками поезій, пісень, перекладів. Мали унікальну можли­вість придбати книжку з автографом автора.
Творчість нашого славного зем­ляка все біль­ше здобуває прихильників. Письменник має свій стиль, що привертає увагу, важ­ливе місце у змістовній індивідуаль­ній поетичній стилістиці ав­тора посідає форма. Ві-ршам при­таманна осо­блива свіжість вражень, людяність, ду­шевна теплота, мудрість, що спонукає читача до роздумів:

О сущий рух! Щаслива мить світання.
Всезримий світ, дорога степова...
Як добре, що знаходять­ся слова.
Ромашки в полі... Далеч первозданна...
Боготворю тебе, моя ко­хана...
Омріяна поезіє жива!

Саме у творчому дороб­ку В. Кулика криється сенс буття, кредо поета, сила його промовистого слова і поетичного голосу справж­нього українця.
Ми горді тим, що мали можливість спілкуватися з поетом, творчість якого - це «чистих літер диво-красоти».

Грозинська М.Г., заступник директора з навчаль­ної роботи Новокиївського навчально-виховного комплексу // Слава праці. – 2017. – №16 (20 квіт.). – С.4.

Журавлина пісня братові-лебедику

Днями наша Каланчацька центральна бібліотека знову одер­жала чудовий подарунок - літературно-художнє видання,   збірничок   есе, поезій, пісень, гуморесок від лауреата численних лі­тературних премій, члена Національної спілки жур­налістів   України,   члена
Національної спілки пись­менників України Марії Йосипівни Баліцької з Терно­пільщини - давнього друга нашої книгозбір­ні...
Ця та­лановита жінка - ав­торка чис­ленних збі­рок поезій, віршованої прози, роз-мальованок, книг для дітей та юнацтва, малої прози, п'єс, текстів пісень «Пісенне намисто», духовних збірок, романів, книги пам'яті, філософ­ських міркувань...
Упорядкована нею збірка «Татові» лягла в основу проведених Каланчацькою бібліотекою декількох тематичних ве­чорів.
Поезії Марії Баліцької та пісні на її слова звучать у вітчизняних та зарубіж­них радіоефірах, по теле­баченню, на концертах, конкурсах, фестивалях, чимало творів письменниці увійшли до шкільної програми.
Багато своїх прекрасних книжок Марія Йосипівна вже  подарувала нашій центральній та Новопавлівській сільській бібліоте­кам.   Подарована нам дня­ми книж­ка «Жу­равлина пісня» присвяче­на брато­ві пись­менниці, учаснику антитерористичної опера­ції, Герою Світла - Воло­димиру Йосиповичу Шаваровському.
Володимир Шаваровський рік і місяць вірою й правдою відслужив в АТО, неодноразово смерть диха­ла йому в обличчя, але вистояв, повернувся живий, та дуже хворий... два тижні... й пішов у вічність у свої 49 років...
Страшна втрата! На зем­лі українській не стало ще одного Героя - Патріота України, на небі засвітилася нова яскрава зірочка, що вічно світитиме добрим й чес­ним людям!
У передмові до книжки говориться: «Сповіддю душі і серця є нова книжка «Жу­равлина пісня»... Авторка словом сестри звертається до наймолодшого брата і відкриває книжку-пам'ять щирою присвятою: «Чую, брате, пісню твою Журавли­ну - Молитву Світлої Душі - і поспішаю увічнити спо­гад...».
Марія Баліцька лине сердечними споминами у босоноге ди­тинство брата, пише із се­стринською любов'ю про їхню калино­ву колисочку, про рідну хату у селі Гнидова Залозецького району... Яке розкинулося на берегах по­дільської річки Правий Серет, де народили­ся, зростали у багатодітній сім'ї, ставали на крилї) і звідки вилітали у світ, взяв­ши у придане з батьківських вуст молитву - як найсвяті-ший оберіг душі.
У книзі наскрізною нит­кою проходить пошанівок до коріння роду, повага до традицій і звичаїв рідного народу, любов до Украї­ни, ідея гармонії Людини і Природи.
Білим цвітом виспівує калина під вікном збудо­ваної батьками хати «Жу­равлину пісню» братові-лебедику, нагадуючи, що спасіння людини - в Лю­бові Христа Спасителя, з Джерела якої намагаються черпати спокій просвітле­ні християни.
Особливі сторінки книжки - цикл присвят «Небесній Сотні» і Ли­царям Української Землі; телефонні розмови з бра­том, який перебував у зоні АТО , деяка ін­форма­ція з пер­ших вуст взята за основу «Журавлиної пісні».
Від  щирого серця дякуємо шанов­ній Ма­рії Йоси­півні за чудову книжку. Для на­шої бібліотеки - це дій­сно, дуже цінна знахідка, а читачів запрошуємо пе­реглянути збірку, впевне­ні, вона залишить добрий слід у вашій душі!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС  // Слава праці. – 2017. – №15 (13 квіт.). – С.3.

Тиждень дитячого читання в дитячій бібліотеці

Щорічно, в Україні навесні, у березні, проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Традицію започатковано в да­лекому 1944 р. У той непро­стий час, обпалений крилом війни, приділялась велика увага дитячій книзі, яка несла святе слово дітям - майбут­нім творцям, винахідникам, вченим. У незалежній Україні тиждень дитячої та юнацької книги було засновано 22 люто­го 1993 року, а з 2009 року він отримав назву Всеукраїнський тиждень дитячого читання.
Проведення масштабних заходів - чудова нагода для популяризації серед дітей чи­тання, книги і, власне, бібліо­теки - як скарбниці знань.
Цьогорічний тиждень ди­тячої книги в нашій дитячій бібліотеці проходить під гас­лом: «Будь патріотом - читай українське!»
Відкриття Тижня кни­ги відбудеться Літературним рандеву «Literary rendezvours «Чудесія з Алісою в бібліотеч­ній країні» (до 185-річчя здня народження Льюс Керролла).
В інші дні теж багато ці­кавих заходів: літературний ранок «Велетень по імені Чукоша» (до 135-річчя з дня на­родження К.І.Чуковського), літератур­ний ба­лаганчик «Зустріч з театральни­ми «Скрєпками», гра «Літератур­на дегустація. Спробуй на смак літературну піцу», історична сага роду Фальц-Фейнів «Во­лодарка Таврійських степів», інтелектуальний турнір «Ігри патріотів Херсонщини», на­родознавча година «Свято Ве­ликодньої писанки», конкурс на кращу писанку «Нумо, пен­злю, потанцюй, гарно писан­ку малюй», етнографічна гра «Барвистий оберіг».
Усіх читачів бібліотеки ми запрошуємо взяти участь у на­званих заходах.

Красновид С.,  завідуюча дитячою бібліотекою  // Слава праці. – 2017. – №14 (06 квіт.). – С.4.

Владислав Дейнеко - гість Каланчацької книгозбірні!

Керівник енергетичних програм Аналітичного Центру Регі­онального співробітництва, волонтер Владислав Дейнеко відвідав Каланчацьку центральну бібліотеку з чудовими подарунками.
Книжковий фонд централь­ної книгозбірні Каланчацької об'єднаної громади поповнився дуже цікавими та цінними книж­ками патріотичного спрямування - «Війна не поставила нас на ко­ліна» львівського журналіста Юрія Скобала та двома томами книг «Вклонимось доземно українсько­му солдату».
Навесні 2014 року, коли все довкола квітло та розпускалося, пробуджувалося нове життя, у наш дім постукала війна. Підступний ворог прийшов зі сходу, прийшов звідти, звідки упродовж багатьох століть з лихими намірами ступав своїм чоботом на нашу землю.
Проте, на його шляху стали українські патріоти, котрі, всту­пивши у лави Збройних Сил, На­ціональної гвардії та добровольчих батальйонів, вирушили на схід країни і стали стіною між грізним і підступним ворогом і українським народом. А за ними надійним ти­лом стали активісти волонтер­ських рухів. Про цих новітніх героїв розповідають ці книжки.
Книга «Війна не поставила нас на коліна» Юрія Скобала вміщює публікації про події, що відбува­лися під Іловайськом, Донецьком, Маріуполем, Щастям, Кримським, Авдіївкою та іншими населеними пунктами, розташованими в гаря­чих точках Сходу нашої країни.
Хто вони, захисники України, яку ціну платять, виконуючи свій громадянський обов'язок?
Відповіді на ці питання можна знайти в книгах «Вклонимось до­земно українському солдату».
За кожною історією - справ­жній герой, який самовіддано лю­бить свою Батьківщину і служить їй, віддаючи всі сили і ризикуючи життям заради миру та спокою українського народу, його свобо­ди, державності, могутності і про­цвітання.
На прикладах таких захисників Вітчизни виховуватимуться май­бутні покоління українців.
Ці видання повинні стати на­стільними книгами кожного свідо­мого українця!
Ці книги є прикладом і зраз­ком мужності і героїзму!
Безмежно вдячні пану Владиславу Дейнеко за дуже гарний та цінній подарунок. Книжки, по­даровані ним, змістовно попо­внили фонд центральної бібліоте­ки про події АТО, впевнені, вони користуватимуться неабиякою увагою та попитом у відвідувачів книгозбірні.
Висловлюємо надію на по­дальшу співпрацю!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС  // Слава праці. – 2017. – №13 (30 берез.). – С.4.

Тарасове невмируще слово!

Щовесни, коли тануть сніги,
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Такими словами розпочали поетичні читання учні 1-4 класів до 203-ої річниці від дня народження Тараса Григоровича Шев­ченка - видатного сина українського народу, у бібліотеці.
До свята обладнано книжкову літературно-біографічну виставку-портрет «Велич Тараса - велич України». Спочатку юні читачі ознайомилися з біографією Тараса Григоровича, яка су­проводжувалася веб-презентацією. Дізналися, що Шевченко один із тих небагатьох, чиє ім'я сприймається, як символ кра­їни, українського народу. Він не вивчав життя рідного народу як спостерігач, а жив його життям.
«Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщи­ни», - писав Тарас Шевченко. Ці слова найточніше висловлю­ють зміст його життя та творчості.
Читачі 1-4 класів презентували виставку робіт до творів письменника. Під час поетичних читань «Тарасові слова - то правда жива» звучали уривки віршів поета, які виконували учні 1-4 класів.
На закінчення заходу прозвучало звернення до присутніх про те, щоб училися говорити українською мовою, користую­чись чудовою поезією Тараса Григоровича.
І хочеться вірити, що нас завжди на життєвому шляху буде супроводжувати
Тарасова пристрасть.
Тарасова мудрість
Тарасове невмируще слово!

Н.С. Митковська, бібліотекар с. Олександрівка  // Слава праці. – 2017. – №13 (30 берез.). – С.4.

Об'єднана Каланчацька громада - це краще? Обговорюємо перші кроки становлення Каланчацької об'єднаної громади!

У літературно-мис­тецькій залі Каланчацької центральної бібліо­теки відбулося чергове засідання читацького об'єднання людей поважного віку «Спілкуй­мось!», де було роз­глянуто питання, яке хвилює всіх.
З утворенням у груд­ні минулого року Каланчацької територіальної об'єднаної громади пе­ред жителями населених пунктів шести сільських та однієї селищної ради по­стало питання «Об'єднана Каланчацька громада — це краще?», хоча часу про­йшло замало, щоб робити якісь висновки. Але, як в народі кажуть: «Як кора­бель назвеш, так він і по­пливе», тобто, який даси йому старт. Сьогодні ще рано давати оцінку — краще це чи ні. Як у кожної нової справи — є проблеми, за­вдання... Й почалася цікава розмова — обговорення ор­ганізації та становлення на­шої громади. Над чим вона працює, з якими проблема­ми зіткнулася, які плани, які перспективи станов­лення, розвитку...
На зустріч із учасника­ми читацького об'єднання прийшов перший заступ­ник Каланчацького се­лищного голови Андрій Лабушний — колишній Олександрівський сіль­ський голова, йому й було задано це питання — адже воно неабияк хвилює всіх. Андрій Григорович розпо­вів про етапи становлення територіальних громад. У районі їх створено дві — Ка­ланчацька, яка об'єднала селище Каланчак і села, які входили до складу рад — Новокиївської, Новопавлівської, Гаврилівської, Олександрівської, Привільської, Роздольненської, та Мирненська — відповід­но — селище Мирне і села Преображенської сільської ради. А населені пункти трьох сільських рад — Хорлівської, Новоолександрів-ької та Олексіївської не побажали приєднатися до жодної з громад.
Територіально села Хорли та Олексіївка, у відповідності до законо­давства про місцеве са­моврядування, можуть приєднатися тільки до Каланчацької громади, в той же час село Новоолександрівка має право обирати між двома громадами, адже знаходиться територіально між ними.
Андрій Григорович детально розповів про перші кроки становлення громади, зокрема, - обра­но голову громади, депу­татів, створено виконав­чий комітет, поступово створюються управління та відділи, проводяться конкурси на заміщення вакантних посад, вико­навчі органи комплекту­ються кадрами...
Далі Андрій Лабушний зупинився на першочер­гових проблемах громади, найперше, на фінансу­ванні всіх бюджетних закладів, податковій систе­мі тощо. Він повідомив присутнім, що в селах, які увійшли в громаду, будуть проведені вибори старост, адже сьогодні, з утворен­ням громади, виконувати обов'язки старост залиши­лися сільські голови.
Учасники заходу дізна­лися, що громада отри­мала значний ресурс, але більшість цих коштів йде на освіту та медицину. Об­говорити сучасний стан, перспективи громади ви­явилося багато бажаючих - велася відверта розмова. В обговоренні взяли ак­тивну участь: заслужений працівник культури Лідія Дем'янова, яка цікавилася доходами, що отримува­тиме об'єднана територі­альна громада; активна відвідувачка бібліотеки Ла­риса Бруяко задала питан­ня, чому дехто із жителів села Олександрівка ініці­ював вихід села з ОТГ, а також чи можливий такий процес в громаді. Раїса Глушко цікавилася питан­нями мінімальної заробіт­ної плати та чи доступним буде берег Чорного моря в селі Хорли для жителів Каланчака та сіл нашої громади, адже Хорлівська сільська рада не увійшла до Каланчацької об'єднаної громади, а залишилася поза її межами. Питання одержання безкоштовних ліків, особливо наркотич­них засобів для онкологіч­них хворих, надійшло від Надії Каленської. Жите­лів громади цікавила доля районної лікарні (Алла Козачок), питання рекон­струкції очисних споруд, їх нормальне функціону­вання, екологія в селищі та селах громади (Ольга Марченко).
Крмі того, Раїса Глуш­ко ще раз звернулася до за­ступника Каланчацького селищного голови Андрія Лабушного з питаннями про шляхи залучення ін­вестицій для наповнення бюджету та цікавилася до­лею недобудованої школи в мікрорайоні «Преображенський».
Андрій Григорович дав вичерпні відповіді всім учасникам зустрічі.
Присутні подякували Лабушному А. Г. за ви­ступ на засіданні клубу та цікаві роз'яснення щодо сьогодення і перспективи становлення та розвитку Каланчацької об'єднаної територіальної громади.

Тетяна Петруненко, керівник читацького об'єднання «Спілкуймось!» // Слава праці. – 2017. – №11 (16 берез.). – С.2.

Читаємо, слухаємо Шевченка... й вишиваємо!

До дня народження генія української літератури в бібліотеках Каланчацької громади проводяться цикли різ­ номанітних заходів. До
уваги відвідувачів виставки творів Великого Кобзаря, цікава література біографічного характеру, виставки «Кобзарева світлиця», «Тарас Шевченко. Шляхами великої долі», «І мене в сім'ї великій...», «Т.Г.Шевченко — художник», «Шевченківськими стежками» «Лауреати Шевченківських премій» тощо.
Відвідувачі залюбки знайомляться з літературою, представленою на виставках та переглядах, розширюють знання позашкільною програмою, юні беруть активну участь у Шевченківських вікторинах, літературних конкурсах.
Працівниками центральної книгозбірні створено відеоролик «Спішу у світ Шевченквого слова...»
Запрошуємо до бібліотек, тут ви знайдете для себе багато цікавого та пізнавального!

Надія Федкевич, Директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №11 (16 берез.). – С.2.

А біль Афгану - навіки...

Минають дні, ідуть роки.
Життя листки
перегортає.
А біль Афгану — навіки,
В душі чомусь
не замовкає.

15 лютого наша дер­жава відзначала День вшанування учасників бойових дій на тери­торії інших держав. В зв'язку з цими поді­ями старшокласники ЗОШ№2 відвідали ра­йонну дитячу бібліоте­ку, де було проведено вечір пам'яті «А біль Афгану — навіки, в душі чомусь не замовкає». Діти переглянули доку­ментальні кадри з хро­нічки афганської війни, слухали історичні фак­ти про цю страшну по­дію, вірші про героїв. Та особливо запам'яталась учням зустріч з воїном-афганцем Заїкою Сергі­єм Валентиновичем. Ця зустріч, яка була побудована у формі діалогу, дала можливість дітям створити уяву про ті події, що відбувалися багато років тому; зрозуміти велику небезпеку військових конфліктів.
Сергій Валентинович побажав дітям чистого мирного неба, добра і любові до своєї Бать­ківщини. Учні приві­тали гостя квітами та зробили фото з ним на пам'ять.

// Слава праці. – 2017. – №8 (23 лют.). – С.3.

"Вишита мелодія душі"

Свою майстерність вишивання народні уміль­ці передавали з покоління в покоління. І їхні вміння і навички дійшли до нашо­го часу.
Якщо людина хоче вишивати, Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Таким словами роз­почалася зустріч у Клу­бі цікавих зустрічей, що працює при районній ди­тячій бібліотеці, з юною майстринею вишивання та моделювання одя­гу Канівець Юлією Олександрівною. Під час зустрічі Юля поділилася своїми спогадами з дитин­ства.
— Коли я була ще зовсім маленькою ді­вчинкою, то мала ба­гато ляльок. Усі вони були різного розміру й різного виду. Вони були такі рідні мені, гарненькі, я 'їх дуже любила. Але був у них один недолік: всі вони мали лише по одному платтячку. Це мене засмучува­ло і тому я вирішила допомогти їм: влас­норучно створити для них щось новеньке. Мої бабу­ся і мама тоді підтрима­ли мене й дали якихось клаптиків тканини. Так з цього все й почалося. Спочатку шила різні види одягу для своїх ляльок, а потім почала моделювати і для себе.
Але крім шиття, мене найбільше захоплює ви­шивання. Тут я відчуваю себе справжньою майстри­нею! Адже я можу з допо­могою звичайних ниток, голок та бісеру створити щось неймовірно гарне, розкрити свої горизонти уяви. Крім схем з Інтер-нету, є роботи й авторські, які потім були зроблені на подарунок мамі — іко­на «Святая Валентина», брату та подругам — це «Анджеліна Джолі», «Інь і Янь», «Космос», «Зоряна ніч Ван Гога», Пасхальний рушничок і багато інших.
Моє хобі — це те, що повинно бути у кожної людини, адже воно при­носить позитивні емоції, гріє душу і заманює. У багатьох людей хобі асоціюється з відпочинком і релаксацією. Для когось це улюблена справа, яка захоплює і приносить море задоволення. Виши­вають зараз усі, але, щоб привернути увагу до робіт не тільки людей старшого віку, а й молодь, вишивка має бути сучасною!».
Учасники Клубу ціка­вих зустрічей були заво­рожені її вишиванками, моделями з пошитого одя­гу, зичили їй творчого натхнення, добра і здійснен­ня задумів і мрій. Зустріч принесла всім велике за­доволення і багато вражень від юної майстрині.

Красновид С.О., завід­уюча дитячою бібліотекою // Слава праці. – 2017. – №6 (09 лют.). – С.3.

"Бажаю багато свят і зустрічей"

Ось і закінчились найяскравіші зимові свята. Для того щоб їм подякувати і провести їх і зібрала пані-господиня Ірина до себе гостей із клубів «Дивослово» і «Спілкуємося». У цьому святі взяв участь і я, почув про них багато історій, наслухався щедрівок і колядок.
Було радісно і весело. Правда, мені стало жаль, що дуже хороші люди чомусь старіють і стають бабусями. Але най­красивішими! А щоб їм було веселіше, нам онукам, треба відкласти «смартфони» і «планшети», а дідусям і відкладати нічого не треба, а тільки захотіти прийти в ці клуби, бо ді­дусів цього разу було тільки два.
Які тут люди добрі і привітні, жалісливі і щедрі. Тож бажаю їм здоров'я, багато свят і зустрічей. А ще присвячую свій ві­ршик, правда, останні рядки мені допомогла написати бабуся.

Всім Вам!
Україна — це Ви її будували.
Україна — це Ви, що її захищали.
Це мій дід, це мій прадід.
Це матуся і тато, це рідненька бабуся.
Це родина моя - і я нею горджуся!
Україна - це Вчитель, що навчить, підбадьорить.
Це мій друг, що в печалі примчиться, подзвонить.
Україна — мала Батьківщина моя.
Правда, є ще одна — це планета Земля.
І була б моя воля — замість залпів гармат
Хай почув би весь Всесвіт, як у нас в Україні
Мелодійно і тихо лише дзвони у храмах
На свята звучать.

Сорокін Ваня, учень 4-Б класу Каланчацької ЗОШ №1 // Слава праці. – 2017. – №5 (02 лют.). – С.7.

Бібліотека - центр одержання інформації, центр інновацій, центр перемог!

Продовження, початок у №1 від 5 січня 2017 року

За досягненнями та перемогами біблі­отеки стоять наші спеціалісти Олена Гриценко, Ольга Гавран, Наталя Хребір, Ва­лентина Бабічева, Наталя Яковлєва, Ольга Качур, Маргарита Молдован, Ірина Добровольська, наш широкий актив користувачів та відвідувачів, зокрема, Тетяна Петруненко, Любов Радіонова, Галина Нігачова, Ніна Наумова, Валентина Данько, Інна Качур, Саша Шульга та багато-багато інших.
Бібліотечна діяльність колективу кни­гозбірні щоденно насичена пошуковою, бібліографічною, довідковою, інформа­ційною роботою, проведенням масових заходів з усіх актуальних тем сучасності, до державних свят, ювілеїв видатних діячів країни та світу, письменників та поетів.
Активно працюють читацькі клуби та об'єднання за інтересами - для молоді «Старшокласник», місцевих літераторів «Дивослово», людей поважного віку «Спіл­куймося!», діє літературний театр «Бібліо-Арт», розповідає про історію та сьогоден­ня бібліотек району музейна експозиція розвитку бібліотечної справи в районі, неабияким авторитетом та популярніс­тю користуються сектори краєзнавства та мистецтв, організовуються виставки - презентації наших талановитих людей -народних умільців, продовжуватимуться проекти «Все для Вас» та «Бібліотека йде в люди» й інші акції.
Бібліотека активно займалася видав­ничою діяльністю - побачив світ другий номер бібліографічного покажчика «Каланчацька ЦБС на сторінках періодичних видань», видрукувано Альманах «Каланчак літературний» та «Альбом умільців «Творці краси Каланчацького краю», збір­нички поезій декількох наших місцевих по­етів.
Бібліотека - є методичним центром, по­стійно надається методична та практична допомога всім бібліотекам району.
Про свою багатогранну діяльність кни­гозбірня постійно інформує на сторінках районної газети «Слава праці» та облас­ному часописі «Новий день», на бібліотеч­них блогах і сторінках у всесвітній мережі Інтернет, протягом року розміщено більше 100 дописів з фотографіями, які перегля­нуло більше 140 тисяч відвідувачів.
З метою подальшого покращення ро­боти бібліотеки щодо правової освіти населення, здійснення інформаційно-правової діяльності, спрямованої на під­вищення правової обізнаності різних верств населення налагоджена співпраця з Каланчацьким бюро правової допомо­ги Голопристанського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Активізувалася співпраця з Каланчаць­ким районним підрозділом Скадовського міжрайонного відділу кримінально-вико­навчої інспекції - підопічні інспекції разом з працівниками та самостійно часто відвідують бібліотечні заходи, користуються послугами Інтернет-центру.
Належна увага приділяється відвід­увачам з числа національних меншин, обслуговування людей з обмеженими можливостями за місцем проживання чи перебування.
Хто ще з односельців потребує інформа­ційного та бібліотечного обслуговування на дому - будь ласка, звертайтеся, ми не обминемо Вас увагою.
Успіхи, перемоги, нагороди ... Але біблі­отека не зупиняється на досягнутому та не «спочиватиме на лаврах».
Що рік наступний нам готує ?
Підбиваючи підсумки, звичайно ж, пла­нуємо. Збережемо досвід, кращі традиції, розвиватимемо початі справи, впроваджу­ватимемо інновації.
У новому році бібліотека намітила нові напрями діяльності. Зокрема, плануєть­ся електронна доставка інформації на за­мовлення користувачів, побачать світ нові друковані видання: «Каланчак: крізь роки та відстані», це краєзнавчий нарис у спога­дах та фактах протягом майже 70-років та збірничок «Літературним словом славимо наш Каланчак».
Плануємо розширити проектну та грантову діяльність - написання проектних пропозицій не тільки для бібліотек, а й для нашої новоствореної об'єднаної громади. Адже досвід у нас досить великий та успіш­ний - сім міжнародних грантів! Це - співп­раця з міжнародними організаціями, обмін досвідом, значне покращення матеріаль­но-технічної бази бюджетних установ, нові інвестиції, робочі місця.
У наших планах на 2017 рік створення електронного каталогу всіх документів краєзнавчого характеру - дуже важливо зберегти та поширювати наше краєзнав­ство у світі, а ще немаловажне - створення привабливості краю заради впровадження інвестицій та розвитку туризму.
Бібліотека - центр громади! І це вже ак­сіома!
У нашій затишній літературно-мистець­кій залі разом з керівництвом громади та активними депутатами, небайдужими 5інтелектуала-I ми, молодими  активістами та досвідченими односельцями плануємо ство­рити об'єднання - комунікаційну площадку для громадських ініціатив, інтер­есів та пропози­цій «Майданчик ідей» - з метою обговорення шляхів вирішен­ня нагальних проблем гро­мади, обгово­рення та впровадження інноваційних ідей, кращих зразків господарювання, залучен­ня інвестицій, створення робочих місць, покращення добробуту життя наших одно­сельців, перетворення селища та сіл гро­мади в квітучі садиби, сучасні європейські містечка.
Ласкаво просимо до бібліотеки з пропо­зиціями, ідеями, зауваженнями, побажан­нями! Завітавши один раз - ви прийдете до нас знов й знов ...
У нас інформаційно, цікаво, захоплююче, ви знайдете собі оазу для душі!

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №2 (12 січ.). – С. 3.

Бібліотека - центр одержання інформації, центр інновацій, центр перемог!

Бібліотека...   Серце  завмира,
Коли пірнаю в тишу таєм­ничу,
Святилище пізнання і до­бра,
Що в майбуття через ми­нуле кличе. Бібліотека...
Вступаючи в Новий 2017 рік, аналізуємо рік, що ми­нув, звітуємо перед гро­мадою. 2016 рік був осо­бливо «врожайним» для Каланчацької центральної районної бібліотеки. У нас багато нових здобутків, пи­шаємося цікавими надбан­нями, успіхами, перемога­ми, нагородами.
2016 рік дещо зміцнив матеріально-технічну базу, ще більше утвердив нашу й так широку популярність та авторитет у світовому інформаційному просторі, ще раз підтвердив, що Каланчацька центральна районна книгозбірня - краща серед районних бібліотек Херсон­щини й одна з кращих серед бібліотек України.
Ми крокуємо у новий рік з вірою і надією на нові великі та малі успіхи, надіємось на стабільність, мир, добро та справедливість, впевненість у завтрашньому дні, благо­получчя та процвітання всіх бібліотек системи, які, на­решті, працюватимуть на повні ставки, сподіваємося на перетворення їх в сучасні, теплі, затишні установи, на­повнені новими книжками, необхідними періодичними виданнями, сучасним тех­нічним обладнанням, під­ключеним до всесвітньої мережі Інтернет, бібліотеки, працюючі на рівні світових стандартів...
Протягом року книгозбір­ня перемогала - займала перші місця у всіх обласних конкурсах, фестивалях і ак­ціях та у двох Всеукраїнських конкурсах.
У січні наша центральна районна бібліотека написа­ла проект «Все про Європу: слухай, читай, дізнавайся у пунктах Європейської Ін­формації в бібліотеках» та перша, на той час єдина серед районів Херсонщини, виграла Грант Української бібліотечної асоціації за під­тримки Європейського Сою­зу за програмою «Еразмус+» (Жан Моне).
Ми створили Пункт Євро­пейської Інформації, облад­нали інформаційні зони, за­довольняємо інформаційні потреби жителів райойу та гостей краю в отриманні простої доступної інформа­ції з питань євроінтеграції та Європейського Союзу, на­даємо можливість познайо­митись ближче з Європою, її країнами та народами, їх життєвими постулатами, дізнатись, як наша країна крокує в Європейську Спіль­ноту.
На VI обласному фести­валі молодіжного читання і права «Відкрий свою кни­гу!» з проектом «Поділись любов'ю до України» у червні 2016 року ЦРБ знову отри­мала перемогу серед біблі­отек Херсонщини. Колектив книгозбірні нагороджено дипломом переможця та великою бібліотечкою літе­ратури.
І знов приємна новина ... Досвід діяльності Пункту Єв­ропейської Інформації нашої Каланчацької центральної книгозбірні визнано кра­щим, вартий наслідування! У Всеукраїнському віснику «Все про Європу в бібліоте­ках» у рубриці «Досвід робо­ти Пунктів Європейської ін­формації» розміщено допис з фотографіями.
Вересень приніс нам чер­гову перемогу, це перше місце на X обласному юві­лейному фестивалі «Бібліо­течна палітра Херсонщини» в конкурсі інноваційних ідей. Нагорода - сучасний план­шет «Lenovo» та бібліотечка сучасної літератури.
Нова перемога Калан­чацької центральної район­ної бібліотеки у жовтні за підсумками обласної па­тріотичної акції «Герої XXI століття». Й знов Диплом переможця, подарунки - су­часний планшет та бібліо­течка цікавої літератури.
У рамках Всеукраїнсько­го конкурсу «Бібліотека як сучасний інформаційний центр» журі отримало 128 заявок від сільських, селищ­них, районних, міських та обласних бібліотек з біль­шості областей України. За результатами конкурсу були одібрані 24 кращих, серед них Каланчацька центральна районна бібліотека - єдина серед бібліотек Херсонщи­ни! П'ята перемога цього року у Всеукраїнському кон­курсі принесла призи - нові книжки від провідних укра­їнських видавництв: Фоліо, Брайт Стар Паблішинг, Наш Формат, Самміт книга, Ви­давництво Анетти Антоненко, компанії «Нова пошта».
Наші здобутки, успіхи, перемоги - це результат командної роботи всього колективу бібліотеки. Наш колектив дуже творчий та працьовитий, постійно в ін­формаційному пошуку. Май­же всі заходи проводяться із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

Надія Федкевич, ди­ректор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2017. – №1 (05 січ.). – С. 3.

Продовження у наступному номері

Враження від прочитаного

Завітавши до бібліотеки, чи­тач шукає почитати щось цікаве та новеньке. Ось і у мене в руках книга Юрія Щербака «Хроніка міста Ярополя», яка дуже дивує своєю неповторністю. Пись­менник у реалістичну розповідь вводить казково-фантастичні епізоди. Починається книжка з оповіді про вічну людську тугу за щастям і непрості стосунки казки та дійсності. Ілюзію щас­ливого життя в щасливому місті руйнує хлопчик своїм запитан­ням: «Мене не цікавить у яких будинках житимуть люди через скількись там років. Мене ці­кавить одне: чи не боятимуться люди одне одного? Чи довіряти­муть одне одному?»
Ще в своїй повісті письмен­ник використав деякі моменти з життя видатних людей. Напри­клад, в ній невигадана історія художниці Марії Поліщук. Все про неї, що він написав, стосу­ється народної художниці - Ма­рії Примаченко.
Деякі оповіді в даній кни­зі нагадують притчі, легенди, казки. Є тут розповідь і про роль мистецтва в революції: «Не забувайте і про мистецтво: в перервах між боями люди, втомлені від стрілянини, по­требують якихось світлих візій, які б наповнювали їхні серця життєстверджуючим оптиміз­мом, відволікаючи думки від по­хмурих реалій навколишнього світу, від нестачі їжі, занедбаних вулиць, порожніх будинків з ви­битими шибками».
Юрій Щербак вигадав свій Яропіль, дав волю своїй фанта­зії. У цьому місті відбуваються дива: письменник перемінює часи, поєднує елементи фантас­тики з дійсністю. Автор пише: «Я хотів створити фантастично-гротескову версію нашої історії». І ми бачимо в книжці бурхливі події української минувшини. «Не втікайте від свого минуло­го, - застерігає письменник, - бо хто знає - яким світлом освітить воно ваше життя завтра. І ніко­ли не забувайте, що людина без минулого - все одно, що річи­ще без води - висохле дно, яке не відає, задля чого воно існує, задля якої спраглої землі, задля якого моря...»
І на останок хочеться напи­сати рядки, які є епіграфом цієї книжки: «Один у одного пита­єм: нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?» Т. Шев­ченка.

Другальова Надія // Слава праці. – 2017. – №1 (05 січ.). – С. 4.

"Старий лев" у Каланчаку

На Херсонщині стало багаторічною традицією дарувати бібліотеками книги. А чи не найприємніше отримувати но­винки літератури з вітчизняних видавництв та з рук місце-вих поетів, прозаїків, драматургів. Необділена увагою літе­раторів області та Інших регіонів України центральна бібліо­тека Каланчацької територіальної громади • Нещодавно її директор Надія Федкевич одержала чималеньку посилку з 20 кращих прозових та поетичних книг — дарунок видав­ництва «Старий Лев» із древнього міста Львова.
— Новинки прози, поетичні збірки стали відчутним дже­релом поповнення нашого бібліотечного фонду й корисни­ми тим, хто цікавиться сучасною українською літературою, ~ висловила думку Надія Федкевич. - Серед надісланих у дарунок книг увагу привертають «Тінь у дзеркалі» Катерини Михаліциної, «Супергерої» Олени Гусейновоїта інших, Особ­ливої уваги заслуговує збірник поезій «Небо. Кручі. Провал­ля. Вода» Василя Стуса, одного з найтрагічніших та глибин­них українських поетів XX століття. До неї увійшли вірші, пе­реклади та статті, що стали найважливішими для художньо-естетичного світогляду Василя Стуса. Почесне місце у нас також відведено книгам львівських майстрів слова Василя Махна, Мірика Бондара, Катерини Калитко та інших.
В оновленій літературно-мистецькій залі книгозбірні: оформлені виставки подарованих книг, їх поповнюють майже щотижня.
За словами пані Надії, працівники бібліотеки та читачі дуже задоволені дарунком талановитої авторки з міста Голої Пристані, члена НОЖУ Марії Ярової. Вона не вперше ділиться з каланчакцями власними книжками.
Цього разу пані Марія презентувала дитячу книжку «Іринині скарби» та збірник нарисів «Народжена жити». Цілі десятиріччя жінка присвятила нелегкому письменницько­му ремеслу. За її плечима — навчання на журфаку Шев-ченкового університету, з-під її пера вийшло у світ майже 30 книг прози та поезій, її заслужено відзначено дипло­мом «Почесний громадянин міста Голої Пристані».

Підготував Микола Гурепко // Новий день. – 2017. – №32 (02 серп.). – С.19.

Майстриня та її виставка

У літературно-мистецькій залі Каланчацької централь­ної бібліотеки мешканців та гостей запрошують на різно­манітні читацькі конференції, обговорення новинок літе­ратури, зустрічі з людьми цікавих доль, народними уміль­цями, поетами, керівниками громади. Цього разу відбу­лася тепла зустріч з майстринею з в'язання гачком Олек-сандрою Масловою. Своїми враженнями поділилася ди­ректор ЦБ Надія Федкевич.
– На виставці «В'язання – краса й затишок!» майст­рині з Каланчака Олександри Маслової привертають увагу мешканців та гостей понад 20 її кращих робіт, – доповнила пані Надія. – Також талановита жінка пред­ставила оригінальні кошики, інші вироби з паперу. Із за­доволенням ознайомилися з її і поетичною творчістю.
Свої вірші Олександра присвячує рідній Вітчизні, при­роді, коханню. Секрети її майстерності залюбки опано­вує донечка Софійка.
Олександра Маслова має диплом економіста Херсонського державного аграрного університету, працює бухгалтером Каланчацької об'єднаної громади.

Підготував Микола Гурепко // Новий день. – 2017. – №28 (05 лип.). – С.18.

Літопис рідного краю

Як і багато років поспіль, Каланчацька центральна бібліо­тека місцевої об'єднаної територіальної громади знову ста­ла однією з переможниць Всеукраїнської акції «Жива су­часна бібліотека». Завдяки цьому книгозбірня отримала цікаві новинки літератури та періодики. Нові надходження доступні для читачів її гостинної мистецької зали.
– Наша книгозбірня стала єдиною з Херсонщини, що вийшла переможцем у Всеукраїнській акції та увійшла до двадцятки кращих бібліотек нашої держави, – говорить директор ЦБ Надія Федкевич (на фото). – Не пориваємо дружніх зв'язків як з бібліотеками та майстрами красного слова інших районів області, так і регіонів України. Лише останнім часом отримали книгу «Журавлина пісня» – хви­люючу розповідь про нашого земляка, загиблого смертю героя у зоні АТО Володимира Шаваровського. Її авторка з Тернопільщини, член НСЖУ і НСПУ Марія Баліцька – давній друг нашої бібліотеки. Творчий доробок талановитої жінки, а це десятки книг прози та поезій, зацікавив не лише до­рослих, а й молодь. У кожній книзі письменниці – справжній патріотизм і любов до рідної Вітчизни.
Як стало відомо, директорка ЦБ Надія Федкевич вида­ла краєзнавчий нарис «Каланчак – перлина Таврійського краю». Це – розповідь про знатних людей, пам'ятні події, становлення та здобутки трудових колективів, керівників підприємств та організацій, спогади старожилів тощо. Ви­дання ілюстроване рідкісними фотографіями.
Немає сумніву, що її праця зацікавить не тільки меш­канців причорноморського району, а й краєзнавців, до­слідників, освітян, учнівську та студентську молодь, гостей.

Микола Буковинець // Новий день. – 2017. – №17 (19 квіт.). – С.10.

Пізнають Україну та рідний край

У Каланчацькій ЦБС триває цикл змістовних заходів для учнівської та студентської молоді «Джерело рідного краю». Вже проведені кілька інформаційних годин «Відкриваємо Україну! Пізнаємо Херсонщину!» та інші за активної участі старшокласників Каланчацької ЗОШ № 1.
— Ці заходи пройшли на належному інформаційно-пізнавальному рівні завдяки чи не найактивнішому спри­янню вчителя географіїНіни Наумової, - розповіла дирек­тор ЦБС Надія Федкевич. — Молодь глибше ознайом­люється з рідною Україною та малою батьківщиною.
У книгозбірнях ЦБС мало не щодня відбуваються цікаві масово-пізнавальні заходи, зокрема теплі спілкування з відомими земляками та гостями, читацькі конференції, обговорення новинок художньої та прикладної літерату­ри, зустрічі у клубах за інтересами та багато іншого.

Підготував Микола Гурепко  // Новий день. – 2017. – №16 (12 квіт.). – С.13.

Краща бібліотека громади

У селі Новопавлівці Каланчацької об'єднаної територіаль­ної громади дорослих та юних читачів обслуговує бібліотека майже з 10-тисячним фондом. Також сельчани мають мож­ливість отримувати літературу та посібники з книгозбірень Каланчака та Херсона. Понад 20 років життя присвятила бібліотечній справі Лариса Шаваровська, випускниця Київ­ського державного університету культури і мистецтв. Крім того, вона очолює місцеву громадську організацію «Надія». Серед її корисних справ — благоустрій, водопостачання, со­ціальний захист людей з обмеженими можливостями.
— За сприяння в. о. старости села Віктора Труби, пані Лариса створила клуб за інтересами «Альтаїр», — розпо­віла директор бібліотеки Каланчацької ЦБС Надія Федкевич. — Новопавлівська бібліотека у недалекому минуло­му — активна учасниця районних, обласних, всеукраїн­ських конкурсів та оглядів. Зокрема, на обласному кон­курсі «Бібліотечна палітра Херсонщини» неодноразово посідала призові місця.
Завдяки участі у конкурсі сільська книгозбірня одер­жала такі бажані цінні призи — кольоровий телевізор, му­зичний центр та сотні книг вітчизняних видавництв.

Підготував Микола Гурепко  // Новий день. – 2017. – №9 (22 лют.). – С. 20.

Ваші права захистять

При Каланчацькій ЦРБ діє пункт правової допомоги з питань захисту прав людини. Крім куточка новинок літе­ратури за тематикою, завжди під рукою бібліотекарів та читачів буклети, пам'ятки, інструкції тощо.
— У тісній взаємодії з керівником Каланчацького район­ного бюро правової допомоги Голопристанського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Тетяною Філіпповою всім бажаючим надаються вичерпні консультації з питань працевлаштування, отримання спадщини, субсидій, а також внутрішньо переміщеним особам, учасникам АТО та їхнім родинам, — доповнила Надія Федкевич, директор ЦРБ. — Відповідальність за важливий на­прям роботи покладена на досвідчених працівників район­ної книгозбірні Олену Гриценко та Наталю Яковлєву.
Нещодавно бібліотекарі та читачі зустрілися з Тетяною Філіпповою, котра не тільки акцентувала увагу на важли­вості своєчасного та кваліфікованого надання правової допомоги населенню району, а й дала вичерпні відповіді на поставлені запитання.

Підготував Микола Гурепко // Новий день. – 2017. – №4 (18 січ.). – С. 18.