З любов'ю до України
З Любов’ю до України
Сучасні українські вечорниці
Мета: виховувати у користувачів любов до України, почуття гордості за славне минуле рідного народу, почуття національної самосвідомості та громадянської активності, прищеплювати повагу до українських традицій і обрядів, формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту, милосердя, працьовитість, популяризувати краєзнавчу літературу.
Форма проведення: сучасні українські вечорниці.
Тип сценарію: оригінальний.
Наочне оформлення: виставка-інсталяція “Голопристанщина – це Україна!”, мапа України.
Реквізити і аксесуари: рушники, вишиванки, паперові квіти жовтого і блакитного кольорів, маски тварин.
Аудиторія: творчі люди Голопристанщини.
Сценарій заходу
Ведучий 1: Доброго дня, шановні гості! Є у нашого народу чудова традиція – збиратися на вечорниці, де ми відроджуємо усе найкраще, що є в народі: його пісню, мову, історію, етнографію. То ж, розпочинаємо сучасні українські вечорниці “З любов’ю до України”.
Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
Читець:
Краю мій коханий, щире твоє слово.
Небо твоє ніжно-голубе.
Рідна Україно, земле колискова,
обіймаю піснею тебе.
Світе мій широкий, воленько ласкава,
доле моя, радосте моя!
Вічна Україно, квітне твоя слава
невмирущим співом солов’я.
Краю мій зелений, золото вербове,
стежко моя, роси голубі!
Мати Україно, сонце чорноброве,
уклоняюсь піснею тобі.
(Петро Перебійніс. Уклоняюсь піснею)
(звучить пісня “Україна” (сл. та муз.Т.Петриненка) у виконанні Тараса Петриненка)
Ведучий 2: Збереглася легенда про рідну землю.
У сиву давнину сотворив Бог народи і роздавав їм землю. Дуже поспішали наші пращури, але запізнились, і землі їм не дісталося. Прийшли вони до Бога, а він у цей час молився. Через деякий час Бог повернувся до посланців і сказав: “Ви добрі, чемні та чуйні люди. За чим ви прийшли до мене?”. Дізнавшись, запропонував їм гарну чорну землю.
– Ні, – відповіли наші предки. Там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. Нам не потрібна чужа земля.
– Тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там є все: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете берегти її, то вона буде ваша, а ні – ворогова.
(відеопрезентація “Пейзажі України”)
Ведучий 1: Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета, передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його прагнення і заповіти.
(відео-екскурс “Моя Україно прекрасна, пісень і волі сторона”)
Ведучий 2: Уявіть, що ви потрапили в Україну 2020 року. Я тримаю в руках жовті та блакитні квіточки – символічні кольори України. Пропоную кожному з вас взяти квітку і спрогнозувати майбутнє України за формулою:
Я бачу Україну…
Я хотів(ла) би, щоб Україна…
Запишіть своє побажання, а потім підійдіть до мапи України і прикріпіть свою квітку вздовж кордону країни на знак єднання з Батьківщиною.
Ведучий 1: Велика Батьківщина починається з маленького куточка, де ти народився і виріс, де минули дитячі роки. То ж для нас Україна починається саме тут – у рідній Голій Пристані. Всі відвідувачі нашої книгозбірні можуть ознайомитися з виставкою-інсталяцією “Голопристанщина – це Україна!”.
(презентація книжкової виставки “Голопристанщина – це Україна!”)
Ведучий 2: Наш український народ – це дуже давня нація, і живе він на цій святій землі уже багато тисяч років. А тому у людей виробилися за багато тисячоліть певні звички, традиції, за якими відразу можна впізнати українця серед сотень інших націй і народностей.
Наш народ дуже майстерний. Він уміє багато чого робити, може здивувати людей витворами мистецтва. Наші люди – гончарі, можуть плести з лози меблі, ковалі... А жінки і вишивають, і плетуть, і прядуть. Українку по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю.
(виконується український народний танець)
Ведучий 1: Українці дуже поважають і цінують свою сім’ю, свою родину, народні звичаї та традиції. Із давніх часів повелося в українців так, що вони дуже поважають матір та батька, які дали їм життя. Навіть прислів’я таке є: «Хто матір зневажає, того бог карає». А в свою чергу, матір та батько повинні привчати своїх дітей ще змалку до звичаїв, традицій та обрядів.
(звучить пісня “Діти України” (Світлана Весна)
Ведучий 2: А зараз пропоную всім присутнім відповісти на запитання вікторини “Моя Україна”.
Столиця України. (Київ)
Козацький човен. (Чайка)
Герб України (Тризуб)
Обрядовий хліб, який печуть на Великдень. (Пасха)
Найвища гора України. (Говерла)
Назва карпатської ялинки. (Смерека)
Головні повітряні ворота України. (Бориспіль)
Найвідоміший сучасний футболіст України. (Андрій Шевченко)
Грошова одиниця України. (Гривня)
Приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)
Розписані великодні яйця. (Писанки)
Найбільше озеро України. (Синевир)
Зібрані цього дня лікарські трави вважаються найцілющими. (Свято Івана Купала)
Скільки страв повинно бути на столі у Святий вечір? (Дванадцять)
Народна назва одного з найголовніших літніх свят, до якого православна церква приурочила свято Трійці. (Зелена, Клечальна неділя – «Зелені свята»)
Швидкий український танок. (Гопак)
Як називався перший вищий навчальний заклад Східної Європи? (Києво-Могилянська академія)
Хто з українських письменників узяв собі псевдонім – назву своєї національності. (Леся Українка)
На території якого материка розташована Україна? (Євразія)
Місто, центр Західної України, засноване близько 1256 р. Данилом Галицьким і назване ним, за однією з легенд, на честь свого сина. (Львів)
Ведучий 1: Яка велика віра нашого народу у свою країну. Справжні патріоти неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.
Читець:
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
(Ліна Костенко, "Маруся Чурай")
Ведучий 2: Всі ви діти – України-неньки, то ж у творчості кожного є рядки, які певним чином стосуються Батьківщини. А зараз я пропоную розпочати традиційне читання по колу, яке сьогодні називатиметься «Патріотичні рядки мого натхнення».
(гості читають свої нові твори)
Ведучий 1: Українці вміють бачити і творити красу. Тому серед них так багато поетів, співаків, художників, казкарів... А скільки є в нашого народу казок, повір’їв, легенд, дум, прислів’їв та приказок — на всі випадки життя! От, наприклад: “Із щастя та горя скувалася доля”, “До свого роду — хоч через воду”, “Чоловік у домі — голова, а жінка — душа”. Українських сумних та веселих пісень не перелічити — це все світла, добра і щира душа мого народу.
А чи багато ви знаєте пісень? Ну хоча б таких, які починаються зі слів: “Ой ...”
(у грі беруть участь дві команди гостей. Команди співають по черзі до тих пір, поки не вичерпається запас пісень.)
Ведучий 2: З давніх-давен наш народ славиться чудовим почуттям гумору. То ж зараз ми послухаємо гуморески Павла Глазового у вашому, шановні гості, виконанні.
(присутні одягають маски з зображенням героїв гуморесок і читають за ролями)
Документ
В багатьох до жартів є охота.
В зоопарку, просто серед дня,
На велику клітку бегемота
Почепив хтось вивіску: «Свиня».
Бегемот ображений закляк:
Як то можна жартувати так?
Стука‑грюка мордою об грати,
Хоче кляту вивіску зірвати.
А осел, що швендяв навмання
Біля клітки, загорлав:
– Не грюкай!
В документі сказано: свиня,
То сиди тихенько там і хрюкай.
(джерело)
Маленький дачник
Разом з мамою і татком на канікули в село
Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло
І до чого ж здивувалось городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло – що б ви думали? – коня.
Довго-довго із-за тину придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: – Но!
– Дядю, коник не поїде! – хлопчик вискочив на тин. –
Доки ви сиділи в хаті, з нього витік весь бензин.
(джерело)
Таткова радість
Татко хвалиться синочком: – Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин і звірів.–
Тітка книгу товстелезну дістає із шафи.
– Що оце? – кива на зебру.
– Це такі зирафи.
– А оце? – осла підносить.
– Це таке лосатко.
– А оце? – на мавпу тиче.
– А оце мій татко!
(джерело)
Копієчка
Прийшла в гості до невістки сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає, як осіння муха:
– Ой невісточко, невдале у тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате, німе, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць, а ще не балака.
Даю йому копієчку, воно каже: кака.
А невістка відказує: – Чого ж дивуваться?
Хто вам тепер за копійку скаже, що ви цяця?
(джерело)
Ведучий 1: Наш народ – добрий, гостинний і щедрий. Тому завжди зустрічають друзів хлібом-сіллю. Це вже стало нашою давньою традицією, звичаєм. Так повелося з давніх часів і дійшло до нас.
Українці відомі на весь світ своїми гастрономічними уподобаннями.
(відеопрезентація “Українські смаколики”)
Ведучий 2: Шановні гості, щойно ви переглянули, а тепер зможете і скуштувати найвідоміші страви української кухні.
Отож просимо всіх пригощатися!
(звучить пісня “А мій милий вареничків хоче”)
(частування гостей найулюбленішими українськими стравами (сало, вареники, пампушки, потапці та інші)
Ведучий 1: От і закінчилися наші вечорниці. Хай ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. До зустрічі!
Сценарій підготувала Лілія Мошачкова, Комунальний заклад “Голопристанська районна бібліотека”
