Мова – душа нації

Мова – душа нації

Літературно-мистецький вечір

Сценарій проведення заходу

(відео “Українська мова”)

Ведучий 1: “Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування”, – писав відомий український письменник XIX століття Панас Мирний.
9 листопада українська громада відзначає велике свято – День української писемності та мови.

Ведучий 2: Українська мова – це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле – український народ.

Ведучий 1: Словесність – початок усіх наук. Вона – джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, як говориться у прислів’ї: слово до слова – зложиться мова!..

Ведучий 2: Коли йдеться про виникнення української мови як мови українського народу, багато українців асоціюють її із сучасною літературною мовою, тобто тією, яка щодня звучить по радіо й телебаченню, яку вивчають у школах, якою друкують книжки й газети. Проте національна мова — це не тільки спільна для всієї нації літературна мова, опрацьована майстрами художнього слова, але й мова народна, діалектна.

Ведучий 1: Народно-діалектне мовлення розвивалося за своїми внутрішніми законами і майже не залежало від державного чи релігійного життя суспільства. Саме в народному мовленні виникли ті специфічні фонетичні, граматичні, лексичні риси, які згодом стали характерними особливостями української мови.

Ведучий 2: У пам'ятках другої половини XI ст. вже засвідчено чимало українських діалектних особливостей. Формування української мови, як і інших східнослов`янських, почалося від праслов`янського періоду і розтягнулося на декілька століть. Найраніше процес становлення східнослов`янських мов розпочася з української мови через те, що майже вся територія нинішньої України була частиною прабатьківщини слов`ян, а інші східнослов`янські регіони в той час ще були заселені неслов`янськими племенами – балтами та фінно-уграми. Отже, рубіж ХІ-ХІІ ст. можна умовно визнати початком самостійної історії  української мови як мови українського народу.
(відео  “Історична казка: Українська мова в Київській Русі”)

Ведучий 1: Сучасну українську мову започаткував Іван Петрович Котляревський. “Енеїда” І. П. Котляревського стала першим великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.
(відео “Енеїда”)

Ведучий 2: Однак виникнення і остаточне сформування нової української літературної мови не було раптовим, миттєвим явищем. Літературний, мовотворчий процес формування нової української літератури і літературної мови тривав майже півстоліття і закінчився літературно-мовною діяльністю Т.Шевченка.

Ведучий 1: Мовознавець Іван Огієнко у своїй праці “Історія української літературної мови” сказав про це таким чином:
“В історії розвою української літературної мови Шевченко закінчив ту добу, що розпочалася Котляревським і велася його наслідувачами. Він став синтезою цієї мови і він же поставив її на добру путь дальшого розвою”.

(джерело)

Ведучий 2: Здавалося б, що далі українська мова мала розвиватися і вільно поширюватись. Але протягом багатьох століть українську мову намагалися знищити загарбники: росіяни, поляки, чехи, румуни, угорці… Удавалися до найбрутальніших методів мововбивства, аби досягти одного: знищити носія мови – українську націю.

В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів, гарячу,
І осліпити, й повести
На чорні торжища, незрячу,
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язнили, кидали за ґрати,
Зробить калікою з калік
Тебе хотіли, рідна мати.

(Максим Рильський “Рідна мова”)

(джерело)

Ведучий 1: Існувало 134 заборони на українську мову, починаючи з царських і до брежнєвських часів. Ось деякі з них:

• 1753 р. Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
• 1817 р. Постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою.
• 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники та літературу для народного читання українською мовою.
• 1876 р. Указ Олександра ІІ (Емський указ) про заборону ввозу до імперії будь-яких книжок і брошур українською мовою.
• 1888 р. Олександр ІІІ видав указ про заборону вживання в офіційних установах українською мовою та хрещення дітей українськими іменами.
• У 30-х рр. були фізично знищені найвидатніші українці: письменники, художники, вчені, а їх твори вилучені з бібліотек.
• У 1970 р. Міністерство освіти СРСР видало наказ про затвердження усіх дисертацій у Москві та їх захист виключно російською мовою.

Яка ще мова витримала таке переслідування? Її зживали зі світу, плюндрували, зневажали, принижували, відтісняли на другий чи десь аж на десятий план.
(відео “Історія русифікації. Як москалі нищили українську мову”)

Ведучий 2: Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.

Ведучий 1: Наше завдання — берегти мову, цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. А чи все ми знаємо про українську мову?
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:

• розвеселити
• розрадити
• вселити надію
• викликати посмішку
• переконати
• ощасливити
• зцілити
• причарувати
• возвеличити
• приголомшити і т.ін.

Ведучий 2. А скільки є прислів’їв про мову! До речі, чи знаєте ви їх? Пропоную вам гру “Закінчи прислів’я”:

• Лагідне слово – ... (ключ до серця).
• Язик кісток не має, ...(але кістки ламає).
• Слово – не горобець, ... (вилетить – не впіймаєш).
• Слухай сто разів, ... (а говори раз).
• Хто хоче більше знати, ... (треба менше спати).
• Шабля ранить голову, а слово – ... (душу).
• Від гарних слів... (язик не облізе).
• Умієш говорити – ... (умій слухати).
• Краще мовчати... (аніж брехати).

Ведучий 1: На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла третє місце після перської та французької мов, а за милозвучністю її порівнюють з італійською. Милозвучність (або евфонія) української мови досягається насамперед рівномірним розпо­діленням голосних і приголосних звуків у мовному потоці.

Ведучий 2: Асонанси та алітерації, тобто повтори голосних і приголосних відповідно, надають мові музичності. Пишуться навіть поезії, всі слова у яких починаються з однієї літери! Наприклад, вірш “Світанок” поетеси Надії Красоткіної.

Читець:

Сад спочиває. Спить спокійно.
Ставок старечий стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться...Світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся! Скільки спати!
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати:
Стрижі – стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна!

(джерело)

Ведучий 1: Дійсно, в українській мові є дуже багато способів висловити свої думки не лише зрозуміло, а й поетично, цікаво та незвичайно. Пропоную вам розшифрувати деякі фразеологізми:

Бити байдики (нічого не робити);
Дати гарбуза (відмовити);
Спіймати облизня (потерпіти невдачу);
П'ятами накивати (утекти);
Молоти язиком (вести неважливі розмови, базікати);
Повісити носа (засмутитися);
Росте як на дріжджах (швидко);
Вилами по воді писано (невгадно);
Обценьками слова не витягнеш (не доб’єшся нічого);
Схрестити мечі (вступити в бій);
Вискочив як Пилип з конопель (зненацька бовкнув);
Мало каші з’їв (недосвідчений);
Наламати дров (наробити помилок);
Його мати моїй матері двоюрідна Параска (чужа);
Дати волю язику (зайве говорити);
Сім п’ятниць на тиждень (непостійний);
Кіт наплакав (мало);
Води в рот набрати (замовкнути);
Вітер у голові свище (несерйозний);
Заварити кашу (щось затіяти);
У Бога теля з’їсти (завинити перед кимось);
Накивати п’ятами (втекти).

Ведучий 2: Я сподіваюсь, що ви переконалися, яка багата й унікальна наша мова і скільки у ній є цікавих особливостей! А якщо ні – ось ще кілька цікавих фактів про українську мову.
(відео “Цікаві факти про українську мову”)

Ведучий 1: Чи добре ви знаєте українську мову? Ми всі часом помиляємося, мимоволі вживаємо кальки з російської мови чи неправильно наголошуємо слова. І не дивно! Ще Вольтер у свій час сказав: "Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя". Деякі помилки трапляються надто часто. Пропоную звернути на них увагу та намагатися їх уникати.
(відео 6 “15 найчастіших помилок в українській мові”)

Ведучий 2: В рамках найсвіжішого (березень 2015) з ґрунтовних всеукраїнських досліджень мови було опитано 17000 респондентів безпосередньо в обласних центрах. Абсолютна більшість мешканців обласних центрів у Західній Україні і відносна більшість у Центральній Україні спілкуються вдома українською мовою. Цей показник становить у Львові 93%, у Вінниці – 70%, у Черкасах – 52%, у Полтаві – 47%, у Києві – 27%, у Херсоні – лише 11%.

Ведучий 1: Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріотів. Мова – це основне мірило національних цінностей. Тому вона стала мішенню для ворога, який знає, що, вбиваючи мову, – він вбиває нашу душу. Захист рідної мови – найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоствердження. Захищаючи українську мову, ми обороняємо власну національну гідність.
(відео “Українська мова – наша безпека”)

Ведучий 2: Кажуть, народ є живим, допоки живе його мова. “Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – помре нація”. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову – багату, розвинену, гнучку. Багатство мови зберігається у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові та незліченній кількості чудових українських пісень.
(відео “Тіна Кароль. Голос . Діти. Україна – це ти” (слова Тіни Кароль та Миколи Бровченка, музика Тіни Кароль)

Читець:

Українська мова –
Це серця мого подих,
Ти – небесна ласка, ясна височінь.
Ти для мене, мово,
Як ковток повітря.
Ти – моє майбутнє й синя далечінь.

Ведучий 1: Неминуче наступить той час, коли ми будемо жити за законами цивілізованих країн, де люди розмовляють рідною мовою, а не чужинською: француз вдома не говорить німецькою, а англієць – французькою. Бо мова – основна ознака національного характеру. Чому ж ми все ще говоримо російською?

Ведучий 2: Українцю! Розмовляй українською мовою удома, на роботі, в школі та на вулиці! Не ображайся, а дякуй тому, хто зробив тобі зауваження за неправильне вживання слів української мови. Борись за чистоту рідної мови!

Ведучий 1: Якщо ти – російськомовний українець, то поверни свою душу додому, до прадідівського, до рідного, говори українською, співай українською. Не твоя вина в тому, що ти став російськомовним. Так склалися історичні обставини. Але твій обов’язок – відроджувати рідну мову та культуру, утверджувати нашу державу! Обирай українське!
(відео “Країна починається з тебе! Українська мова”)

Використані матеріали:

Грималюк І. М. Мововбивство і не тільки… / І.М.Грималюк. – Вид. 3-тє, випр., допов. – Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. – 40 с.
Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1994. – 218 с.
http://abetka.ukrlife.org/mova1.htm
http://www.philology.kiev.ua/Lingur/art_35.htm
http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/research/analitichniy_oglyad_stanovische_ukrainskoi_movi_v_20142015_rokakh/
http://komintdnzvovk.odessaedu.net/ru/article/stsenarii-do-dnya-pisemnosti-2.html

Сценарій підготувала Тютюнникова А., (КЗ "Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара" Херсонської обласної ради)