Україно, земле яснозора! На калинах – пісня солов'я
Україно, земле яснозора! на калинах – пісня солов’я
Вечір
Читальний зал святково прикрашений. Звучить пісня Ніни Матвієнко “Квітка-душа” (Слова: Діана Гольде. Музика: Костянтин Меладзе)) .
Виходять ведучі – дівчина і юнак у національних костюмах (всі виступаючі у національних костюмах).
Ведучий 1:
Я – українка! Вигодувана й випестувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я виростала, рідну мою Україну.
Ведучий 2:
Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, славний захисник свого роду і Вітчизни.
Ведучий 1:
Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.
Давня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:
- Рушаймо у край!
Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – “Україна”.
Читець:
Україно, я – донька вірна твоя.
Ти для мене єдина у світі.
У гаях твоїх люблю спів солов`я
І краплинку роси на житі.
Небо твоє я синє люблю
І калину в червонім намисті,
І столітнього дуба в саду,
І бабине літо на жовтім листі.
Твої верби плакучі люблю,
Що заглядають в дніпровську воду.
Україно моя, усе я зроблю,
Щоб ніхто не забрав твою вроду!
Я гори твої і ріки люблю,
І степи, яким краю не знаю.
Україно! Рідна державо моя!
Краще за тебе нічого немає!
(Копаєва Дарина, “Рідна державо моя”)
(джерело)
Ведучий 2:
Україна – золота, чарівна сторона. Земле, рясно уквітчана, зеленню закосичена! Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Ведучий 1:
Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і степові простори, Полісся, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.
Читець:
Україно! Прекрасна державо моя!
Є в тобі і ліси , і озера, і ріки.
Твоя мова – то спів солов`я,
А минуле – то слава навіки!
Україно! Мирна державо моя,
Всі віки ти лише захищалась.
На кривавих полях кров лилася твоя,
Ти з ворогом мужньо змагалась!
І сьогодні ще гинуть твої вірні сини
За єдність, за мир, за любов, за свободу,
За те, щоб затихли гармати війни,
Щоб вільно й щасливо жилося народу!
Україно! Чудова державо моя!
Люблю твоє синє високе небо!
У душі моїй б`ється душа твоя,
Я молюся за тебе, живу для тебе!
(Єфіменко Марія “Моїй Україні”)
(джерело)
Ведучий 2: Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета, передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.
Яка велика віра у нашу країну, наш народ! Справжні патріоти своєї неньки України, вони зізнаються в любові до України своїм поетичним словом.
(на фоні пісні А.Лорак “Мальви” (Слова: Богдана Гури, музика: Володимира Івасюка))
Читець:
Україно, матінко моя,
Люба моя ненько,
Я за тебе Господа молю,
Ти живи, рідненька!
Кров`ю вся земля полита,
І брат брата убиває,
Матері сльозами вмиті,
Хлопчик таточка чекає.
Не вернувся, не побачиш,
Куля серце зупинила,
І зостанеться в душі
Тільки образ милий.
Одягнула Україна
Колір чорної жалоби,
Бо загинули її сини,
Мирні хлібороби.
Молюсь, щоб замовкли гармати,
Щоб колосилось жито на лану,
Що перестала плакать і журитись мати,
Щоб ми навік забули за війну!
Нехай панує мир в країні,
Ми його будем захищати.
Хай щасливою буде кожна родина
І з нами Україна - мати.
(Покора Анастасія “Моя Україна”)
(джерело)
Читець:
Уклін тобі, український солдате,
Охоронцю усіх блок-постів.
Ти стоїш, щоб не плакала мати,
Щоб наш прапор завжди майорів!
Ми вдячні, солдате, тобі,
Що тримаєш в руці автомата,
Що у цій нелегкій боротьбі
Не збираєшся ти відступати.
На Донбасі ще й досі стріляють гармати,
Осколками плачуть поля,
Та стоять непорушно наші солдати,
Бо за ними Вкраїна – наша земля!
Будь обережним і мужнім, солдате,
Життя і здоров`я своє збережи,
Бо чекає тебе і дружина, і мати,
Донька, і синок, і сестра тебе жде.
Настала весна, прийде і літо,
Але не це важливо зараз для нас.
Головне – щоб нікого не було уже вбито,
Щоб мирним став наш Донбас!
Я бажаю тобі, український солдате,
Подолати зневіру, біль і утому,
І з перемогою, з прапором нашим
Живим і здоровим вернутись додому.
Я молюся за тебе, солдат України,
Вертайся живим у домівку свою.
Хай соборною буде моя Батьківщина,
Хай на небі Господь почує молитву мою.
У нас тут спокійно, дерева цвітуть,
Зацвіта білоквітно калина…
Я вірю тобі : вороги не пройдуть,
Буде жити моя Україна!
(Паламарчук Катерина “Лист солдату”)
(джерело)
Читець:
Війна… Страждання, сльози линуть!
Перевернулося життя!
Невинні люди гинуть, гинуть,
А всюди біль і боротьба.
Війна… Солдат на полі бою
Стоїть і захищає всіх:
Жінок, дітей і свою долю.
І бореться відважно він
За честь і славу України!
Доводить ворогу весь час,
Що Батьківщина в нас єдина,
І кожен Патріот із нас!
Стоїть солдат на полі бою,
Щоб захистити нашу долю.
Своїм всім тілом закриває,
Людей серця обороняє.
Повсюди крики, бруд і шум.
Пролито крові вже багато.
Стоїть солдат, на серці сум.
Стоїть він на виду у Бога.
Відважно, з честю, знає те,
Що захистить він все навколо,
Що все це все ж таки мине,
Що буде українцям воля,
І горе нас вже обмине.
Повсюди страх, а кров тече,
А він стоїть вже до загину,
Поки не скінчиться війна!
Стоїть до мирного життя.
Стоїть, назад не повертає.
Сміливо, з гордістю стоїть,
Щоб мати сліз не проливала,
Щоб повернувся сам живий!
Я знаю, всі його чекають,
Але ж що трапилось із ним?
Тяжке поранення у серце!
Він до останнього стояв,
А потім впав вже на коліна
І тихо-тихо він сказав:
“Я ще не вмер, ще я живий,
Хоч холод в голові кружляє.
Не чую я ніякий біль,
Душа болить і відлітає.
Прости, матусю, свого сина,
Що не вернувся я живим!
Не плач і не кричи за мною,
Пишайся, що твій син герой”…
І ми ніколи не забудем
Війни тієї, що на Сході.
І довго пам′ятати будем
Синів, що не прийшли сьогодні.
І вдячні ми за те герою,
Що він є прикладом для нас.
І захищає нашу землю
У важчий на Вкраїні час.
За те, що ми живем на світі,
За те, що в кожного сім′я.
І наша рідна Батьківщина,
Якою я пишаюся!!!
(Асланова Карина “Герої не вмирають”)
(джерело)
Читець:
Мамо, пробач, я не вернуся до тебе…
Гармати вдарили здаля -
Здригнулося спокійне небо,
Осколками заплакала земля.
Мене ударило у груди…
Ні, я не плакав, не кричав.
Я просто, чуєш, мамо, бачив:
Осколок із грудей моїх стирчав!
Він доторкнувсь до мого серця,
Але не встиг ще зупинить…
Не сердься, рідна, ой не сердься,
Бо ж я не міг по-іншому вчинить.
Не міг ховатися за спини,
І довідку у лікаря купить,
Бо Україна в нас одна-єдина,
Самі ж ви вчили ради неї жить!
А жить чомусь судилось мало,
Не долітав, не долюбив, не доспівав,
Але я вдячний, мамо, вам і тату,
Що правильні книжки читав.
Простіть мене, мамо, простіть мене, тату,
Я ніколи уже не вернусь…
Подивіться на зорі, подивіться на небо…
Я звідти вам усміхнусь…
(Банко Володимир “Лист з передової”)
(джерело)
(Звучить пісня “Новий день над Україною” у виконанні Василя Зінкевича (слова: Степан Галябарда, музика: Богдан Кучер)
Ведучий 1:
Україна моя починається –
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
(Осадчук Петро “Україна моя починається…”
(джерело)
Ведучий 2: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України, де ми народилися.
(Звучить пісня “Чуєш, мамо” у виконанні Назарія Яремчука (слова Михайла Ткача, музика Олександра Злотника). Спочатку голосно, потім звук притишується).
Ведучий 1: З мами починається життя, з мами починається пісня, з мами починається Батьківщина. Скільки теплих слів сказано про матір, скільки пісень написано, скільки віршів! Матінко, мамо, ненько... Що є святішого за ці слова? У всі часи її – прародительку роду людського – звеличували, обожнювали. Бо від малечку і протягом багатьох літ супроводжують нас у житті її ніжна ласка, палка любов і турбота. Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Такою ж святою любов’ю палають наші серця до неньки-України.
Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Ведучий 2:
Можна втратити все, але мати Вітчизну.
Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить –
і запахне бузок… Бо не все одцвіло.
Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
з тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
до живого струмка, до святої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя!
(Перебійніс Петро "Можна втратити все, але мати Вітчизну")
(джерело)
(Звучить пісня “Моя Україна” у виконанні Н.Бучинської (слова Юрія Рябчинського, музика Ніколо Петраша)
Ведучий 1: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками піднімайте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.
Ведучий 2: Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.
(Звучить пісня “На Україну повернусь” у виконанні Іво Бобула (слова Степана Галябарди, музика Остапа Гавриша))
Ведучий 1: Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це – першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.
Ведучий 2:
Всевидящий наш Отче і Владико,
Тобі молюся і між всіх незгод
Тебе благаю – не покинь навіки
Вкраїнську землю і її народ.
Згаси, о Боже, між братами чвари,
Спаси і вбережи від нових бід,
Щоб не зростали знову яничари,
Щоб в славі процвітав козацький рід.
(джерело)
Ведучий 1:
Звільни нам душі від страху й облуди,
А Україну від нових оков,
Щоби людьми вовік лишались люди,
Щоб не лилась невинна кров.
Не повтори Чорнобильського шквалу
Для нинішніх й прийдешніх поколінь.
Даруй нам волю, щастя і державу,
На многії літа, даруй… Амінь.
(джерело)
(звучить пісня “Заспіваймо пісню за Україну” (слова та музика Олександра Пономарьова))
Сценарій підготували працівники центральної бібліотеки “Каховської районної об’єднаної бібліотеки”
