“Смаглява Таврія Олеся Гончара”

“Смаглява Таврія Олеся Гончара”

літературна імпреза

“ …Ще квіттям зійду я в полях України,
Ще Вам провіщатиму радості день!”

Олесь Гончар

На екрані висвітлено портрет Олеся Гончара на фоні музики Мирослава Скорика “Мелодія”.

Ведучий 1. Олесь Гончар не був, а є, і сьогодні він найвеличніша особистість нашого часу. І через десять, двадцять років він буде нашим сучасником, бо це з його вуст новітня Україна підхопила слова про рідну мову, про суверенітет, незалежність України.

“Щастя народитися українцем – найвища краса, краса вірності – сказав він вустами своїх героїв і сам був утіленням цієї краси і правди”.

Сторіччю великого українського письменника Олесю Гончару присвячується Літературний марафон “Олесь Гончар – Людина світу, син Дніпра”. Вірш Д. Кононенко “Мов Тронка у степах”, читає Ілона Чепурна: 0.10–0.45).

Ведучий 2.  В цьому році ми відзначаємо 100-річчя з дня народження великого українського письменника, громадського та літературного діяча Олеся Гончара.

Олесь Гончар – це велика епоха в українській літературі,  його постать на тлі тієї епохи постає як феномен в українському вимірі.

Усією силою свого мистецького таланту він порушив найглибинніші проблеми великого, разом з тим простого, сповненого драматизму нашого національного буття, возвеличив найцінніші людські ідеали і принципи, збагатив рідну мову, культуру, писемність.

Ведучий 1. Він впевнено увійшов в українську літературу після виходу в світ свого першого великого твору “Прапороносці”, став лауреатом декількох Державних премій, визначним інтелектуалом світу (це звання присвоєно йому Кембріджським університетом), борцем за збереження миру, мав звання академіка, а Канадський Альбертійський університет надав йому почесний докторат з літератури.

Глибоке філософське осмислення дійсності, проникнення в таїну людської душі, важливість і масштабність питань, порушених письменником, уміння бачити прекрасне у житті, людях, природі і завдяки тонкому художньому смаку передати своє світовідчуття людям – такі прикметні риси Олеся Гончара.

“Маю любов іншу, любов трудових людей і їй віддаватиму себе до кінця, з ними бути хочу, я їм потрібен, вони прийняли мене в душі свої. Сам іноді недооцінюєш своєї роботи, ці люди допомагають зрозуміти її суть…”.

Ведучий 2. Його твори, позначені глибоким ліризмом, увійшли до скарбниці національної культури, а ім’я його належить до славної когорти великих письменників світу. П’ятдесят літ сумлінно й строго служив українській літературі, здавши в арсенал зброю, п’ятдесят літ тримав у руці перо, працюючи на благо рідної України, рідного народу. “Ти вже належиш йому. Він оберігає тебе, дає тобі наснагу, від нього єдиного чуєш слово підтримки й любові. З ним бути невіддільно – в цьому істина”. Цілі покоління виросли на його творчості, беручи собі за орієнтири його ідеали добра та істини.

“Дякую Богові, що дав мені народитися українцем”, – писав Олесь Гончар.
               (Літературний марафон “Олесь Гончар – Людина світу, син Дніпра”. Уривок з роману “Собор”, читає Володимир Сагун: 4.12–6.47).

Ведучий 1.  Дитячі і юнацькі роки Олеся Гончара пройшли на Полтавщині і Дніпропетровщині, проте нашому південному регіону справді поталанило, життя і творчість тісно переплелись з Херсонським краєм. Значну частину своєї діяльності він присвятив Херсонщині, її працьовитим людям. Він любив простих, відкритих степівчан, допомагав у вирішенні різних життєвих проблем і присвячував їм свої твори. Сонячний степовий край надихнув митця на створення найвизначніших своїх оповідань і романів “Таврія”, “Перекоп”, “Тронка”, “Берег любові”.

Ведучий 2.  “Херсон… Я знаю і люблю його давно – і в цьому є, звичайно, свої особисті причини: декілька літ наполегливої праці я провів під його гостинним дахом, працюючи над романами “Перекоп” і “Таврія”, а пізніше – над “Тронкою”. Книги ці, як відомо, народжувалися із життя, із історичної достовірності, яка тут, в степу під Херсоном і в самому місті постійно обступала мене», – писав він у 1970 році.
               (вірш Олеся Гончара “Думи про Батьківщину”, читає актор ХОАМД ім. Миколи Куліша Євген Гамаюнов)

Ведучий 1. Херсонці вважають його своїм земляком, бо він прославив Херсонщину, оспівав її легендарну історію, показав наших людей у праці, в побуті – високих, добрих, гуманних.

В один зі своїх перших візитів на Херсонщину Олесь Гончар так писав про асканійський степ: “Їдемо степом асканійським. А над нами в розріджених хмарах сонце бреде, пливе у вигляді серпа. І ось цей сліпучий серп… Моторошно трохи. Потемнілий, притемнений степ, який я звик бачити в такім сонячнім блиску… Холодно було б жити під таким серпом… Почуваєш, яке це щастя – сонце. І що неділиме. Єдине і для нас, і для Італії, і для Хіросіми… Але й під тим серпом у всьому небі над заповідником жайворонки щебечуть, щебечуть… Їх ніщо не лякає”.

Олесь Гончар був закоханий в Таврію, її людей – про це він так багато написав у своїх творах та  вміло описав Таврійські степи, здається нічим не видатні пейзажі: “Дедалі більше видніє, степ ширшає, розпросторюється після нічної мли. А на сході, за блискучими стовпами ракет, між сивими козацькими могилами, несподівано з’являється червоний вершечок ще одного кургана, і той курган свіжий, молодий, дедалі більше росте, піднімається над смугою обрію. Аж поки став зовсім круглим, став не курганом, а сонцем”.
                 (Літературний марафон “Олесь Гончар – Людина світу, син Дніпра”. Уривок з роману “Таврія”, читає Аліна Найденко: 2.19 –  4.11).

Ведучий 2.  Немає такого району, закутка Херсонщини, більш-менш примітного села, господарства, де б не побував багаторічний посланець нашого краю у найвищому державному органі влади. Адже тричі мешканці херсонського регіону обирали Олеся Гончара депутатом від свого округу. Його радо зустрічали в трудових колективах, вузах, школах. Теплі слова привітань, квіти, черги за автографом видатного письменника.

Передвиборні зустрічі, депутатські звіти, ділові розмови з виборцями проходили і у Великій Олександрівці.
               (розповідь делегата зібрання про зустріч  з Олесем Гончарем)

Ведучий 1. Очолюючи в 1959–1971 роках Спілку письменників України, О. Гончар дбайливо ставився до молодих, обдарованих літераторів, він виховав цілі покоління талановитих письменників.

Олесь Гончар був ініціатором створення Херсонського відділення Спілки письменників України, допомагав і підтримував наших творчих земляків теплим батьківським словом, розумними порадами, стежив і радів кожному їх успіхові, тепло і щиро згадував про них у своїх усних виступах. Це і Микола Братан, і Валерій Кулик, і Олена Марущак, і Володимир Чуприна.

Гідним учнем виявився М. Братан, поет, прозаїк, перекладач, член НСПУ, заслужений діяч мистецтв України. Вийшла книга Миколи Івановича “І краса, і держава” – це вже його друга літературознавча праця про О. Гончара.
                (вірш-посвята Миколи Братана Олесю Гончару “Соняховий реквієм”, читає Віктор Братан)

Ведучий 2. Олесь Гончар підніс нашу культуру на світовий рівень. Тому 14 липня 2005 року Указом Президента України за самовіддане служіння Україні на ниві літератури, визначний особистий внесок у національне та духовне відродження незалежної української держави, утвердження ідеалів правди, людської гідності і добра Олесю Гончару присвоєне звання Героя України. І велика заслуга його в тому, що є багато кому цю святу справу продовжувати, є кому ще активніше виводити Україну, її талановитий народ на світові обрії.

“…Слухаймо ж Олеся Гончара, який від чистої, молодої лебединої душі проспівав у літературі свою першу пісню любові і на схилі літ, молодий духом, відлетів у небеса з лебединою піснею на устах. Слухаймо уважно його соборне слово, віщий голос тронки в українському степу. Слухаймо душею, і може відкриється нам велика таїна, яку він залишив нам, сущим і прийдешнім, у дивному предивному чай-слові…”.

Ведучий 1. Сьогодні ми бережемо його книжки, вчитуємося у його мудрі думки і ніби відчуваємо на сторінках тепло рук Гончара і чується його тихий зворушливий голос:

“Вітаю красу Херсона, вітаю його чудових людей, бажаю вам,  друзі, радісної, творчої праці і щастя в житті. Вічного квітування цьому сонячному місту нашої прекрасної України”.
                 (вірш-посвята Василя Загороднюка Олесю Гончару)

Використані джерела:

1. Степ : лiт.-худож. альм. / Упр. культури і туризму Херсон. облдержадмін., Херсон. обл. орг. Нац. спілки письм. України; голов. ред. О. Г. Бутузов. – Херсон : б. в., 1991 – . – Засновано 1886 р. Поновлено 1991 р. – 2009, № 17 / редкол.: В. С. Загороднюк (упоряд.) [та ін.]. – Херсон : Айлант, 2009. – 108 с. : ілюстр.
2. Степ [Текст] : лiт.-худож. альм. / Упр. культури Херс. обл. держадмін. – Херсон : [б. в.], 1991 – . – Засновано 1886 року. Поновлено 1991 року. – 2004, № 13 / редкол.: Л. Марченко (голова) [та ін.]. – Херсон : Титан, 2004. - 294 с. : ілюстр.
3. Степ [Текст] : лiт.-худож. альм. / Упр. культури Херс. обл. держадмін. – Херсон : [б. в.], 1991 – . ­– Засновано 1886 року. Поновлено 1991 року. – 2002, № 11 / редкол.: Л. Марченко (голова) [та ін.]. – Херсон : Просвіта, 2002. – 159 с.
4. Творча майстерня [Текст] : зб. сценаріїв / Упр. культури і туризму Херсон. облдержадмін., Обл. універ. наук. б-ка ім. О. Гончара. Наук.-метод. від. Від. обслуг. – Херсон : ХОУНБГ, 2003. –  Вип. 7 / уклад. Т. Л. Сватула, відп. ред. Л. І. Зелена. – 2008. – 61 с.

Підготувала: Юлія Кашталєт, бібліотекар Білокриницької сільської бібліотеки-філії
 КУ “Великоолександрівська РЦБС”.