“Чарівній Україні спадщина Олеся Гончара”

Чарівній Україні спадщина Олеся Гончара

ювілейний бал класика

“Народ має відродитися в людяності, в чутті братерства й справедливості
дарованому йому колись від небес.
У цьому сенс буття, тільки в цьому смисл того,
що людина з'явилась на світ і дістала собі в дарунок планету”. 

Олесь Гончар

Обладнання: портрет О. Гончара у вишитому рушнику, фотографії, декорації для сценок, костюми для учасників монтажу, куточок письменника (журнальний столик, на ньому фото О. Гончара, книги), записи мелодій пісень воєнних років, відеокасета Згадуючи Олеся Гончара”.
               (висвітлюється портрет Олеся Гончара)

Ведучий 1. Твори Олеся Гончара відомі далеко за межами України. Їх перекладено більш ніж 40 мовами світу, багато разів вони перевидавалися, завоювали широке коло шанувальників.

Ведучий 2. А почався його життєвий шлях 3 квітня 1918 року у селі Ломівка неподалік Катеринослава (згодом м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро)  у родині Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків.

Ведучий 1. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Бабуся замінила майбутньому письменникові матір. У 1927 році при вступі до школи Олександр Біличенко був записаний як Олесь Гончар. Чому ж Гончар? “Материн брат, дядько Яків (Гончар) повів у школу, як настав час, і записав: ГОНЧАР. Ось і усе. По – маминому, бабусиному, дідусевому. Так і прижилось”, – пояснював Олесь Терентійович.

Ведучий 2. Перші уроки йому дала неписьменна селянка, і були то уроки добра і краси, чесності й душевного максималізму. Над  усе мріяла вона, щоб хоч онук вивчився і став великим чоловіком.

Ведучий 1. Мову і літературу у семирічці викладав у нього старий досвідчений вчитель, який прищеплював молоді “палку любов до рідного слова, красного письменства”. Як згадує Гончар, саме він дав йому і “це чисто українське ім’я “Олесь”.

Ведучий 2. Першими літературними вчителями його були, окрім Т. Шевченко, чий “Кобзар” він читав вечорами бабусі й тіткам, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Григорій Косинка.

Ведучий 1. Тридцяті роки в житті Олеся Гончара – період формування його як митця. До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник.

Ведучий 2. У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Через багато років письменник згадував: “Коли я переступив поріг університету, у всьому місті не було людини, щасливішої за мене, здійснилася заповітна мрія: з радісним завмиранням серця ступив я в цей сонячний храм науки…”.

Ведучий 1. Ранні оповідання й повісті (“Черешні цвітуть”, “Іван Мостовий” тощо) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті. 1936 р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гончар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій.  Цьому бажанню тоді не судилося збутися, але через п’ять літ він таки “кинув синій портфель” і разом з іншими студентами Харківського університету у червні 1941 р. пішов добровольцем на фронт. 

Він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї – не дуже сприятливі місця для творчості. Але й за таких нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Після закінчення війни повертається до навчання. Пише романи “Альпи”, “Голубий Дунай”, “Злата Прага”, які склали трилогію  “Прапороносці” (1946–1948 р.р.), яка посіла гідне місце серед найкращих зразків світової воєнної прози, витримавши понад 150 видань. 

Ведучий 2. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом “конспектами почуттів”, “поетичними чернетками для майбутніх творів”. Лише через 40 років Олесь Гончар укладе окрему їх книжку під назвою “Фронтові поезії” (1985 р.) Сьогоднішнє прочитання їх переконує, що це справді так. Ліричний герой “Атаки”, “Думи про Батьківщину”, “Братів” та інших фронтових поезій Гончара духовно, емоційно близький до героїв повоєнних його новел і романів.

Читець 1. Скрегоче залізом округа,
           Смертю повітря фурчить.
           Я знаю той ступінь напруги,
           Коли вже ніщо не страшить.

Святе божевілля атаки
В тобі поглинає все.
Через яри та байраки
Незнавана сила несе.

Немає ні рідних, ні любих,
Нема ні жалю, ні тривог.
Байдужим стаєш до згуби,
Могутнім стаєш, як Бог.
               Олесь Гончар Атака”

Ведучий 1. Ці рядки написані 24-річним бійцем Олесем Гончаром. Таких атак було чимало в його фронтовому житті, бо йому, добровольцю студентського батальйону, довелося пройти через усі пекельні кола війни – від першого до останнього. Вогонь і перемога, оточення й два поранення, три медалі “За відвагу”, орден Слави, орден Червоної Зірки.

Читець 2. Сніги!  Не  сніги,  а  ріллі, 
           Наорані  смертю  за  мить. 
           І  хлопець –  одне  вугілля  – 
           Біля  танка  свого  лежить. 

Руку  підняв  до  неба. 
Крик  занімів  на  вустах. 
Бо  жити  б  йому  ще  треба 
В  незайманих  десь  містах, 

Ще  б  чути  довкола  себе 
Той  гомін  прекрасних  міст. 
Бунтуючи,  зняв  до  неба 
Чорний  кулак  танкіст. 

І  руки  його  обгорілі 
Не  хочуть  такого  кінця! 
І  зуби  аж  сяють  білі 
На  спаленій  масці  лиця! 

Бо  то  ж  недомріяна  мрія, 
То  ж  вірність  його  комусь  – 
Напис  на  танку  біліє: 
 “Жди  – я  вернусь!”.
              Олесь Гончар Танкіст

Читець 3. Мене війна веде все далі
           Просторами чужих земель.
           Де й наші птиці не літали,
           Іду, мов давній менестрель.

Я вірю в пісню, як в молитву,
І смерть, здається, на війні
Щадить мене в найтяжчих битвах
За… недоспівані пісні.
               Олесь Гончар “Мене війна веде все далі”

Читець 4. Здрастуй, мій сонячний краю,
           Ти снишся мені і тут,
           Серцем щодня я літаю
           До тебе, за бистрий Прут.

Як пишуть листи солдати,
Тужливо стає мені.
Кому ж мені написати,
Якій догукнути рідні?
              Олесь Гончар “Думи про Батьківщину”

Читець 1. Той – мамі, а той – дружині,
           Той – сестрам, а той – братам.
           А я напишу – Україні!
           Сонцю її і степам,
           Сивим, як згадки, могилам,
           Шо тонуть в імлі голубій,
           Шляхам, окутаним пилом,
           Якими пішли ми в бій.
                         Олесь Гончар “Думи про Батьківщину”

Читець 2. Опалений полум’ям бою,
           В диму прокоптілий гіркім,
           Гордись, піхотинцю, собою,
           Званням рядовим своїм…

Що й чорту було б не під силу, –
Усе ти витримать зміг.
Ти пекла пройшов горнило
І все-таки – переміг!
              Олесь Гончар “Піхотинець

Ведучий 1. Фронтова “наука” навіки закарбується в серці Олеся Гончара. Навчить сприймати не тільки світлі, барвисті кольори довколишнього світу, а примусить серйозно замислитися над вічними людськими проблемами, тривожитися за долю всієї планети.

Ведучий 2. Герої його творів, навіть гинучи, вірили, що після них буде інакше, і все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в сонячний день Перемоги, скаже: це був останній кошмар на землі.

Ведучий 1. Найпліднішими для Олеся Гончара як митця були саме 60-ті роки, позначені “Хрущовською відлигою”. Тоді були написані такі непересічні в українській літературі романи, як “Людина і зброя”, за яку автор одержує Шевченківську премію, “Тронка”, “Собор”.

Ведучий 2. За світовідчуттям Олесь Гончар був близький до Олександра Довженка, який усе життя мріяв змінити світ, зробити його кращим. О. Гончар був поетом-романтиком, спрагло тягнувся до краси. Герої його новел – творці, мислителі, господарі своєї землі. 

Ведучий 1. “Думаймо про велике”, – такими словами звернувся Олесь Гончар, голова Cпілки письменників України, до учасників V з’їзду письменників.

З його іменем тісно пов’язане наше національне відродження. Особливо часто можна було почути його пристрасний, схвильований голос в 90-х роках. Це він відкрив установчу конференцію Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, Установчий з’їзд Народного руху України, виступав на мітингах і різноманітних демократичних з’їздах, у такий спосіб мовби благословляючи всіх нас будь-що обстояти незалежну тепер Україну, підняти її з руїни.

Ведучий 2. Доля Олеся Гончара, світоча української нації, так зріднена з долею України, як зріднені мати й син. Життя і творчість О. Гончара тісно пов’язане і з Таврійським краєм. На матеріалі степового краю ним створені оповідання, новели, статті, а також романи й повісті: “Таврія”, “Перекоп”, “Тронка”, “Берег любові”,  “Бригантина”, “Чари – комиші”, “На косі”. Герої О. Гончара – прості трудівники, які задумуються над сенсом життя, над призначенням людини, причетністю до історії краю. У своїх творах він завжди орієнтувався на найвищі світові критерії та ідеали.

Ведучий 1. Слухаймо Олеся Гончара – він навіть смертю своєю, на останній путі у вічність, зібрав нас у народ, як небесно-золота хоругва, і заповітно прошепотав, як молитву: “…Бережіть Україну”. 

Ведучий 2. Українці гідно вшанували пам’ять Олеся Гончара: встановлені меморіальні дошки на будинку письменника, хата – музей,  пам’ятник у м. Києві в парку імені О. Гончара, присвоєні імена школам, університету, де навчався письменник, бібліотекам, засновано чотири державні академічні стипендії ім. О. Гончара, національним банком України у серії “Видатні особистості України” введено в обіг пам’ятну монету “Олесь Гончар”. В зв’язку з декомунізацією вулицю Фрунзе, що в нашому місті Бериславі, перейменовано на вулицю Олеся Гончара. В 2018 році, з нагоди ювілею письменника, в місті Дніпро розпочато зйомки фільму про життя та творчість Олеся Гончара.

Ведучий 1. Олесь Гончар підніс нашу культуру на світовий рівень. І велика заслуга його в тому, що є багато кому цю святу справу продовжувати, є кому ще активніше виводити Україну, її талановитий народ на світові обрії.

Ведучий 2. Олесь Гончар, як Дніпро, як наше Придніпров’я. “Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим”. Олесь Гончар.

  Підготувала:  Центральна районна бібліотека
Бериславської ЦБС.

Календар подій

      1
234 5 678
9101112131415
16171819202122
23 24 2526272829
30