за 2016 рік

Бібліотекарі про права та обов'язки неповнолітніх

З 5 по 9 грудня у КЗ «Високопільська центральна районна бібліотека» прово­дився вже традиційний Всеукраїнський тиждень права.
З метою надання правової освіти дітям, формування у них правової свідомості та культури, ознайомлення молоді з основ­ними питаннями законодавства щодо дітей та підлітків, з найбільш поширени­ми прикладами правопорушень серед молоді, розкриттям причин правопору­шень та їх наслідків, розвитку в учнів по­чуття відповідальності за свої вчинки, дії, а також про шкідливі звички, відбулося засідання правового клубу «Людина і суспільство».
Для учнів старших класів КЗ «Високо­пільська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Тиждень роз­почався проведенням Всеукраїнського уроку «Права людини», на якому школярі ознайомилися зі своїми правами та обо­в'язками. Також відбувся урок, на якому розглянули питання правової відповідальності неповнолітніх, та перегляну­ли відеоролик «Проблеми злочинності серед неповнолітніх», проведено бесіду «Ні! Шкідливим звичкам» з переглядом відеоролика «Це не сон».
У закладі проходили різноманітні конкурси, ігри інформаційного, освітнього та виховного характеру на правову тематику; бібліоте­карі провели огляд літерату­ри біля книжкових виставок «Правова культура», «Мо­лодь обирає здоров'я», «Шкідливі звички - шлях у безодню», «Юридичний світ» та пізнавального стен­ду «Види покарань».

// Високе поле. – 2016. – №51 (16 груд.). – С. 4.

Учасники «Вільної сцени» у Зарічному

З метою популяризації аматорського мистецтва, підвищення професійного рівня та виконавської май­стерності аматорських ко­лективів, а також популяри­зації культурних надбань учасники театральної студії «Вільна сцена» районного Бу­динку культури зі своїми творчими доробками від­відують малі села Високопільщини.
Так, минулого тижня твор­чий десант, який очолила мо­лодий спеціаліст районного Будинку культури Христина Пасічник, заручившись тран­спортною підтримкою сільського голови Юрія Худо­би, висадився у Зарічному. Зустрічало село культармійців з райцентру не лише своєю мальовничістю, а і неабиякою привітністю. Берегині культурного осе­редку села - завідуюча СБК Лариса Леонінкова та бібліо­текар Тетяна Гончаренко, го­стинно провели екскурсію закладом та залюбки запро­сили артистів театральної студії на сцену. А їм було, що показати.

«Село і люди» - таку назву має театралізована музична вистава, прем'єра якої прой­шла саме у Зарічному. Сати­рична комедія за основою п'єси нашого земляка, украї­нського письменника, драматурга, режисера, газетяра Миколи Куліша «Отак загинув Гуска», але у сучасній обробці, прийшлася до смаку зарічненцям.
Вистава Куліша на довгі роки була втрачена для глядача через заборону вла­ди, та сьогодні учасники «Вільної сцени» поставили її в абсолютно новому баченні. У п'єсі дотепні діалоги, епатажні репліки, жартівливі вислови, комічні персонажі - щирі, відкриті, ніжні - вони закохують глядача у свого героя.
Ось так відбувся обмін вра­женнями між селянами та аматорами сцени. Кожна зі сторін отримала від того щось своє: глядачі - пози­тивні емоції, аматори ж - за­доволення від того, що змог­ли подарувати ті непідробні враження, що випромінював невибагливий споглядач. А для артиста, певно, то найго­ловніше, бо знову і знову пробуджується натхнення на подальшу творчість.

Інна Ткач // Високе поле.  – 2016. – №44/45 (04 листоп.). – С.2.

Низький уклін вам добрі люди!

У наш нелегкий час людей, які потребують турботи та матері­альної допомоги, стає все більше і більше. Важко знайти людину, здатну сприймати чужі проблеми як свої. І як чудово, що такі люди все-таки є!
Колектив КЗ «Високопільська центральна районна бібліотека» висловлює щиру подяку за спонсорську підтримку і посильну до­помогу у підписці періодичних видань на 2017 рік П. Є. Безверхньому, Н. І. Пристемській, О. А. Чередніченку, Н. М. Березінській, О. В. Литвиненко, А. М. Пурику.
Добрі справи не залишаються непоміченими - вони, як маяки, світять тим, хто чекає допомоги. Ви даруєте не просто матері­альні цінності, а приносите людям радість і задоволення від про­читаної газети чи журналу. Нехай ваша доброта і щедрість повер­нуться до вас сторицею. Бажаємо вам усіляких благ, здоров'я, процвітання і побільше тепла на вашому життєвому шляху!

З повагою директор КЗ «Високопільська ЦРБ» Н. І. Тарабака // Високе поле. – 2016. – №44/45 (04 листоп.). – С.2.

Шануймо захисників!

У селищі Архангельському до Дня Захисника України пройшло ряд заходів. Аграр­ний ліцей з 10-15 жовтня про­водив «Тиждень Захисника України», а загальноосвітній заклад цими ж днями організував розваги, конкурси та ігрища, де хлопчаки змагали­ся у першості зі спритності та дотепності. Спільно з Будин­ком культури 13 жовтня вша­новували воїнів АТО невелич­ким концертом. Ведуча Тетя­на Малюжонок нагадала про наших пращурів - величних козаків, дідусів-ветеранів Другої Світової війни і про наших сучасників - захисників Українсь­кої Державності. У ході зустрічі воїни-АТОвці в своїх промовах наголосили про велике значення таких людських якос­тей як вірність, відданість та взаємо­допомога. Побажали миру, злагоди і розквіту ненці Україні!
Діти й дорослі дякували мужнім синам України за наданий мир і захист їхнім до­мівкам. Насамкінець вручили запроше­ним на захід воїнам АТО. Сергію Васюку і Вадиму Слюзку, квіти.  14жовтня в  сесійній залі селищної ради було проведено урочистий вогник. УУчасникам антитерористичної операції Дмитру Анфаровичу, Сергію Васюку, Івану Вітковському; Вадиму Кисельову, Вадиму Слюзку, Віталію Теслі, Сергію Шаповалу було вручено ордени «Батьківщина, Мужність, Честь». Добровольцю Миколі Гончаруку вручили орден «Велика Україна. 25 років незалежності». Кош­ти на придбання відзнак виділив депутатський кор­пус Архан­гельської се­лищної ради.
Воїнам де­монструвала­ся відеохроніка з їхніх архівів та інших дже­рел про тяжкі військові будні 2014 - 2015 років. Пере­гляд світлин та коротжометражних фільмів пере­носив їх та усіх присутніх у ті вогняні часи небезпеки, болю і горя. Проте всі герої вірять у краще, вони впев­нені у спільній перемозі.
Шанували цього дня не тільки атовців-архангельців, а й побратимів Миколи Ва­сильовича Гончарука. А саме його бойо­вий екіпаж у складі командира, стрілка та наводчика їхньої БМП.
Організатори накрили стіл для зап­рошених, за яким хлопці не без супере­чок розповідали про свої воєнні шляхи, події, бої і хвилини відпочинку. Кожному з них випало на долю нелегке випробування на міць, силу і волю. Тож, хай той пекельний проміжок вашого життя увінчається довгоочікуваною волею і неза­лежністю для всього українського наро­ду! Слава Україні! Завдяки таким Геро­ям, як ви! Слава і Честь (незліченно разів) Вам, Захисники Вітчизни! Бережи, Боже, кожного, хто боронив і боронить сьогодні нашу землю!

Ольга Ванзяк, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №43 (21 жовт.). – С.2.

Осіння пора життя

Теплої погожої надвечірньої пори, 30 вересня, вітальна зала Архангельського будинку культури була людною. Пра­цівники культури, учасники художньої самодіяльності при­вітали гостей зі святом. Винуватцями зібрання були наші шановані односельці поважного віку.
Селищний голова Володимир Гриньок привітав їх добрим словом та своїми авторськими віршами й гуморескою. Ва­лентина Ґриньок зворушила й потішила колег «по цеху» зга­даним жанром. Потішили вихованці Світлани Чиж, неодно­разово виконуючи пісні. Свій спів дарував й директор закла­ду В'ячеслав Педченко. Від імені ветеранської організації їх вітала Алла Прядко, згадуючи трудовий шлях кожного. Го­ловною окрасою заходу було авторське читання віршів Віктора Педченка. Віктор Гаврилович своєю римою заглянув у саму потаємну шпаринку людської душі.
Друга частина вогника проходила за «солодким» столом з піснями, що виконували наші винуватці під супровід баяніста і директора Будинку культури В. Пед­ченка. Під час цього заходу Володимир Ґриньок привітав ї бібліотекарів з професійним святом. Ганні Тонконіг вру­чив подяку за багаторічну працю, а бібліотечній філії № 1 подарував щойно видану книгу «Велика Україна. 25 років Незалежності». На її сторінках включена інформація про селище Архангельське. У підготовці та проведенні заходу взяли участь Га­лина Чайка, Олена Петренко, Алла Прядко, Наталя Дубина та Ярина Ставицька.

Ольга Ванзяк, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №41 (07 жовт.). – С.2.

Бібліотека і громада: орієнтири на майбутнє

Живе бібліотека у селі, Для тебе, щоб умів ти розуміти, Що хліб і книга на однім столі, Як щастя і добро повинні жити.
«Сьогодні книгозбірні - це інфор­маційні, культурні заклади, які роб­лять вагомий внесок у розвиток українського державотворення, - так розпочала свій виступ Наталія Тарабака, завідуюча КЗ «Цент­ральна районна бібліотека» під час громадських слухань, що пройш­ли напередодні професійного свята бібліотекарів на тему «Бібліо­тека і громада: орієнтири на май­бутнє». У ході заходу присутні бібліотекарі, активні читачі мали змогу висловитися про рольта зна­чення сільської бібліотеки в умо­вах сьогодення.
На даний час головним завдан­ням бібліотеки та бібліотекаря є вивчати потреби різних соціаль­них груп, своєчасно реагувати на зміни в суспільстві та намага­тися надавати саме ті послуги, яких потребують жител і села. Але для того, щоб бібліотечні закла­ди району могли і надалі викону­вати на сучасному рівні роль інформаційного центру, їм потрібні нові книги, повноцінна передплата періодичних видань, доступ до Інтернету, розуміння та підтримка з боку влади.
Аби задовольнити потреби чита­ча, бібліотекарі району проводять різні форми роботи. Зокрема уже четвертий рік поспіль проводить­ся акція «Подаруй бібліотеці кни­гу», введено нові послуги «Обслу­говування поза межами бібліоте­ки», читання під відкритим небом. З метою патріотичного виховання у кожній бібліотеці створено центри взаємодопомоги учасникам та сім'ям АТО. Центральна ра­йонна бібліотека бере активну участь у всеук­раїнських та обласних акціях та конкурсах: «Герої 21 століття», «Бібліотека українсько­го воїна», «З любов'ю до України», «П'ять сходи­нок до успіху», «В доло­нях степу та Дніпра» та ін. Працівники бібліо­тек беруть активну участь в обласних семінарах-практикумах, квестах, соціологічних дослідженнях. Також Наталія Тарабака вважає, що необхідною складовою ус­пішної роботи бібліотекаря є взає­модія із закладами освіти, культу­ри, районним краєзнавчим му­зеєм, а також органами влади.
З метою вивчення громадської думки щодо роботи сільських кни­гозбірень кожен бібліотекар у своїй громаді провів опитування «Якою має бути бібліотека нашої громади?» В анкетах респонден­ти повинні були дати відлові на питання: чи задоволені роботою бібліотеки, її розміщенням, мате­ріально-технічною базою і т. д.
«92% моїх опитаних задоволені роботою бібліотеки, - говорить Ольга Ванзяк, бібліотекарка за Архангелського. - Але є 8% тих, хто не те щоб не задоволені роботою, а висловлюють думку, що у бібліотеці вже все застаріло. Лю­дям хочеться чогось нового: і онов­леного інтер'єру читацької зали, обладнання... Інші висловлюють бажання, щоб був тут і Wi-Fi».
Бібліотекар із Зарічного Тетя­на Гончаренко говорить наступ­не: «Мої респонденти найбільше тяжіють до інноваційних техно­логій. Так як книгозбірня онов­люється мало, то не всю інфор­мацію можна знайти. Тому є по­треба у комп'ютері та доступі до Інтернету».
Цікавою видалася розповідь про власну роботу бібліотекаря з Іванівки Світлани Жолобчук. Крім своєї основної роботи, жінка з власної ініціативи робить і дарує фото своїм односельцям з різноманітних заходів. А ще у бібліотеці облаштувала ігровий куточок для малюків.
Сучасна бібліотечна мережа Високопільщини має низку неви-рішених проблем і болючих пи­тань. Основною проблемою є відсутність коштів на комплекту­вання бібліотечних фондів, пе­редплату періодичних видань, на створення необхідних матері­ально-технічних умов роботи, а у деяких закладах не тільки опалення немає, а й світла. А ось, наприклад, бібліотекар з Князівки Олена Борис подякувала владі за оновлений ремонт закладу, проте нарікала на те, що надто маленьке приміщення кни­гозбірні, де немає змоги прово­дити масові заходи.
Часто бібліотекарі на селі пра­цюють просто на ентузіазмі. А могли б запропонувати набагато більше різноманітних заходів, та, на жаль, майже всі вони працюють у режимі неповної робочої зайнятості (на 0,5 чи 0,25 ставки). Тому багато роботи роблять понаднор­мове: і розноскою книг, і організа­цією святкових заходів вони най­частіше займаються у неробочий час. Головне те, що жоден з них не нарікає на свою роботу, не звинувачує владу у тому, що по­кращення умов існування мережі бібліотечних закладів району не ставлять собі у пріоритеті, а про­сто кожен висловлює злободенні проблеми своєї роботи.
А ще дуже часто бібліотекарів називають безкоштовними психо­терапевтами, а бібліотеки - хра­мами для душ. Адже всі як один бібліотекарі району говорять, що їхні читачі приходять до книгозбірні не завжди по літературу, а просто погомоніти про наболіле, вилити душу, обговорити життєважливі проблеми суспільства. І тут, хто ж як не бібліотекар може відчути настрій людини, знайти ключик до її душі, побачити її емоційний стан, а ще й порадити необхідну літе­ратуру під той стан.
Привітати бібліотекарів з про­фесійним святом прийшла заступник голови РДА Надія Пурик. Вона подякувала їм за само­віддану роботу, погодившись з тим, що держава перед культу­рою дійсно завинила. Натомість висловила вдячність за те, що бібліотека тісно співпрацює з громадою, зі школами, садочка­ми, тим самим виконуючи одну з найголовніших місій - патріотич­ного виховання молоді.

Інна Ткач // Високе поле. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.2.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

Шановні бібліотекарі району!
Прийміть найщиріші вітання з наго­ди Всеукраїнського дня бібліотек! Це свято символізує глибоку пова­гу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури.
Сучасні бібліотеки - потужне ба­гатство нації, які задовольняють на­укові і культурні потреби грома­дян, забезпечують нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, одер­жання повного огляду інформації зі світового простору, сприяють піднесенню інтелектуального рівня народу. Саме завдяки сумлінній праці бібліотекарів підтримуються кращі традиції бібліотечної справи, запро­ваджуються сучасні технології, інвестиційні проекти, завдяки яким бібліо­теки поповнюють свої ресурси, онов­люють свою техніку, поліпшують свій матеріально-технічний стан, створю­ються умови для підвищення рівня освіти та духовності громадянського суспільства.
Від щирого серця бажаємо вам, шановні бібліотекарі, міцного здо­ров'я, сімейного благополуччя, творчої наснаги, добра, миру, відчуття справжнього задоволення від своєї роботи та нових успіхів на ниві просвітницького служіння людям!

Заступник голови районної державної адміністрації Н. І. Пурик, голова районної ради С.В.Овчрук // Високе поле. – 2016. – №40. –  (30 верес.). – С.1.

До Дня партизанської слави

Уже п'ятнадцять років поспіль щоріч­но, 22 вересня, відзначається День партизанської слави на державному рівні. Це данина всенародної поваги і шани до тих, хто в суворий воєнний час боровся із гітлерівськими окупантами в тилу ворога, не шкодуючи свого життя.
Партизанський рух на Україні визнаний важливою складовою частиною Євро­пейського руху Опору в роки Другої світо­вої війни. Партизани і підпільники своїм життям доводили відданість Батьківщині, проявили героїзм, патріотизм, хо­робрість і мужність в боротьбі з ворогом на окупованій ним території. Біля 200 тисяч партизан і підпільників нагород­жені орденами і медалями, 223-м при­своєно високе звання Героя Радянсько­го Союзу. На території України брали участь 501750 бійців і осіб командно-політичного складу.
Героїчні і трагічні сторінки боротьби за­лишили для історії партизани і підпільни­ки Херсонщини. Чотири партизанські за­гони, сім партизанських груп, більше двадцяти підпільних організацій і груп діяло в нашій області.
Терор, переслідування, погрози, розст­ріли і повішання не могли зламати опір на­шого народу. Все частіше з'являлися ан­тифашистські листівки, продовжувався саботаж діям окупаційної влади, злітали в повітря ворожі ешелони з військовою тех­нікою, живою силою; зривалися важливі об'єкти, мости; звільнялися полоненні наші солдати з тимчасових гестапівських тюрем, виводились з ладу лінії зв'язку, до­бувалась важлива інформація, яка ряту­вала сотні людей від вивезення за кордон на примусові роботи і багато іншого.
Так, були жертви і трагічні наслідки. Були недоліки в організаційній роботі. Не­достатній досвід підпільної роботи, не­досконала конспірація, зрада непереві-рених спільників та бажаючих заробити обіцяні гестапівцями тисячі карбованців на смерті патріотів - все це не може зать­марити велич, значимість партизанської підпільної боротьби.
Районна рада ветеранів оголосила тиж­день роботи по героїко-патріотичному вихо­ванню (15-22.09.16). У закладах освіти, культури, бібліотеках проведено різноманітні за­ходи до Дня партизанської слави.
До Високопільської школи завітали за­відуюча краєзнавчим музеєм Л. П.Кіреєва, голова районної ради ветеранів і кері­вник клубного об'єднання «Відродження» Г. А. Зікрач. Вони для учнів 9-Б класу (клас­ний керівник Т. С. Бойко), провели годину Пам'яті «Нескорені. Вклоняє­мось! Пам'ятаємо!», де мова йшла про парти­занський рух і підпілля на Херсонщині і в нашому районі.
У 10 класі (класний ке­рівник К. С. Войтенко), до розповідей попе­редніх організаторів за­ходів долучилася запро­шена учасниця війни Віра Михайлівна Пурик. Коли розпочалася війна, то як виявилось пізніше, її та ще одного однокласника порекомендували вчителі школи на зв'язківців з партизанами. Дев'ятирічною дівчинкою уважна, з хоро­шою пам'яттю, вивчала адреси, запам'ятовувала шлях, яким треба віднести партизанам записки, заховані в палич­ках бузини, де легко вичищалася сере­динка і закладалось донесення. Ніби відшукувати йшла корову, а насправді несла цінну інформацію про плани фа­шистів. Небезпека і страх проймалися думкою, що і її невеличка робота допо­магає громити фашистів.
У 6 класі школи (класний керівник Н. В. Глазун), заочну зустріч з дітьми-героями партизанами і підпільниками з назвою «їх пам'ятатимуть вічно» провела О. В. Навітня, голова Високопільської селищної ветеранської організації.
Їх подвиги закликають нас усіх вірно бе­регти пам'ять, бути непохитними борця­ми проти зла і насильства, жити чесни­ми і безстрашними, якими лишались вони до останньої хвилини свого життя. Вклонімося їм і пам'ятаємо!

Г. А. Зікрач, голова районної ради ветеранів // Високе поле. – 2016. – №39 (23 верес.). – С.2.

Мрії та перешкоди

Все людське життя - це досягнення різноманітних цілей: отримання освіти, забезпечення стабільного достатку та здорової атмосфери в сім'ї, самоствердження в суспільстві, самореалізація тощо. Аби досягати їх, не по­рушуючи закон, людина повинна долати на шляху до успіху. Саме про перешкоди, які заважають отримати бажа­не, та про особистісні якості людини, які є запорукою успіху в досягненні життєвих вершин, йшлося натренін-говому занятті «Життєві цілі та перешкоди», організова­ному фахівцями Високопільського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції спільно з волонтера­ми клубного об'єднання «Людина і суспільство», що діє при КЗ «Високопільська центральна районна бібліоте­ка», для осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. У ході тренінгу правопорушники замислились над влас­ними життєвими цілями, проаналізували перешкоди, які можуть їм завадити в досягненні бажаного, і найголовніше - засуджені визначились, які саме особистісні якості ста­нуть їм у нагоді, аби подолати визначені труднощі, не по­рушуючи закону в майбутньому.

Валентин Малюк, фахівець Високопільського РС КВІ // Високе поле. – 2016. – №24 (10 черв.). – С.1.

Тиждень Книги у Зарічнянській школі

Всі хороші книги схожі в одно­му, - коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно на­завжди при вас і залишиться. Е. Хемінгуей. 
З 14 по 18 березня в Заріч­нянській ЗОШ І ступеня-дитячий садок проходив Тиждень дитячої та юнацької книги. У перегонах «книжкової траси» взяли участь учні, яких підбадьорювали казкові літературні герої. Літературні перегони склада­лися з декількох «заїздів». Перший заїзд «Старт» - розпо­чався урочистою лінійкою на тему: «Хто скаже, що без книж­ки...», де учні Єлизавета Бойко, Даша Царьова, Євген Толсту-щенко, Валентина Кучерява дек­ламували вірші про те, як вони люблять і шанують книги. Підчас «Казкового заїзду» створено виставку улюблених дитячих книг, проведено конкурс малюнків, організовано екскурсію до сільської бібліотеки, де вони по­знайомилися з різною літерату­рою, взяли участь в конкурсі «Каз­кові загадки», розповіли, як поводитьися з книгою. Наступний заїзд - «Літератур­ний», під час якого було прове­дено бібліотечний урок «Як на­роджується книга». Тут дітлахи мали згадати назву твору та його автора, прослухавши зап­ропонований уривок. Працівник бібліотеки через ігрові форми роботи популяризувала читан­ня та бібліотечні послуги. Шко­лярі взяли активну участь в акції «Подаруй бібліотеці книгу». Такі учні як Є. Бойко (1 клас), Б. Сєдікова (2 клас), Д. Царьова (З клас), В. Кучерява (4 клас) були нагороджені грамотами, як кращі читачі бібліотеки. На завершення Тижня книги було проведено літературно-театралізоване свято «І знов у мандри запрошують книги». Святкування проходило весе­ло, подарувало зустрічі з літе­ратурними героями.

Оксана Бойко // Високе поле. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.

Найкращий читач - 2016

16 березня у Високопільській районній дитячій бібліотеці відбувся II етап конкурсу «Вели­ка книга читацьких рекордів Хер­сонщини» на звання найкращо­го читача 2016 року. Вже багато років поспіль проводиться цей конкурс. Він здобув попу­лярність у юних книголюбів, і все більше дітей приймають у ньому участь. Цього року перевіряли власні сили під час літературних змагань учні 6-7 класів. Виборю­вати звання «Найкращого чита­ча» прибуло 19 юних читачів із усього Високопільського району. Кожен із учасників зміг оці­нити рівень своєї начитаності. Хочеться відзначити високу за­гальну ерудицію школярів, що говорить про велику любов до літературного слова, до читан­ня взагалі. Цей конкурс наочно показав, що юні читачі Високопільщини розуміють, що найкращий їх друг і товариш - це мудра, корисна книга, яка була і є не лише дже­релом, а їй справжнім виховате­лем. За результатами проведе­них конкурсних завдань було визначено переможців другого етапу конкурсу. Кращими читачами району у 2016 році стали Ірина Север'янова, учениця 6 класу КЗ «Високопільська ЗОШ І-ІІІ ст.», (Князівська бібліотека-філія) та Емма Шнайдер, 7 клас ВСШІІ ІІ-ІІІ ст. «Обдаро­ваність» ХОР. Переможці конкурсу отрима­ли грамоти та подарунки, а всі учасники були нагороджені дипломами.

Інна Кравченко, бібліотекар КЗ «Високопільська ЦРБ» // Високе поле. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.

Вкраїнська жінко, ти — богиня

Коли настає весна і на вули­цях з'являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і у місті відзна­чається велике свято - Міжна­родний день жінок - свято весни і кохання. Так і в нашій Ольгинській сі­льській бібліо­теці 7 березня зібралися на свято дорогих та рідних нам ма­тусь, бабусь, се­стер-всіх жінок, аби привітати жінку- маті р, жінку-берегиню, жінку-світоч, че­рез яку Господь посилає немовля до хати. У першому слові «мама», яке вимовляє немовля - надлюдські глибини скарбів, а мамина ко­лискова звучить найніжнішою му­зикою, навіть тоді, коли сріблять­ся наші скроні. Не мав би світ скільки геніїв, якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері, бо вона завжди міцно тримає свічку жит­тя, затуляючи її тендітний вогник від подиху вітру, від подиху зла. Завжди любляча, ніжна, дорога, з теплим поглядом, з відкритою душею - тільки мама. Хлопчики та дівчатка привіта­ли зі святом посивілих жінок і мо­лодих дівчат гарними віршами та піснями. Наше село - багатонаціональ­не: в нім живуть, крім українців, білоруси, росіяни, молдовани та румуни. Тож найдорожче в світі слово «мама» - звучало різними  мовами урочисто І свято, тендіт­но і стривожено, щиро і ніжно, з великою любов'ю, з відкритим серцем, від якого танула душа, котилися сльози, мліло в грудях. Звучали вірші місцевої поете­си Ольги Салтан. Ось один з них, присвячений вкраїнській жінці -любячій, коханій, жаданій: Вкраїнська жінка, ти - богиня, Сім V своєї берегиня, У тебе личко, як з роси, Мужчини мліють від краси. Кохана жінка - ти бажана, Тримаєш міцно оберіг, Ти завжди люба, ти - жадана, Ти свято бережеш свій рід. Красива жінка - моя гідність, Ти моє світло, чистота, В твоїх очах весна і ніжність, Кохання на вустах медових розквіта. Твої вуста - то справжні чари, А свідки тому - очі волошкові, А серце - то весна в розпалі, То як же жити без любові?
На тебе глянеш - мед квітковий.
Розкрий же квітки пелюстки!
Ти загадковістю чаруєш
Усе життя, усі віки.
Вкраїнська жінка, ти - богиня,
Сім'ї своєї берегиня,
Нехай співають ясени
Для тебе гімни кожної весни.
Дякуючи нашим постійним спонсорам, голові СТОВ «Нива» Юрію Барабашу та Валерію Гіленку, дітки отримали по ве­ликій плитці шоколадку, тому за­лишилися щасливими і задово­леними. Ніжною мовою, неначе солов'ї­ною піснею, яка пробивалася з бруньками в гаю, лунали вітання:
Любіть жінок - їх старість не торкнеться.
Вони, як квіти будуть розквітать.
І та любов луною відзоветься -
Ви будете під хмарами літать!

Віта Штопенко, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №11 (11 берез.). – С.1.

Районний конкурс читців

З метою виховання любові до рідної мови, слова народу, рідної землі, підвищення естетичного ви­ховання дітей та юнацтва, підтримки талановитої молоді 4 березня у районній центральній бібліо­теці відбувся щорічний районний огляд-конкурс читців «Світлиця Кобзаревих дум». В конкурсі взя­ли участь представники двох вікових категорій: 14-20 років та від 21 до 75 років. Також відповідно до положення були підготовлені твори Лесі Українки та Івана Франка.  Свою творчість на суд журі представили 32 кон­курсанти із Архангельського, Високопілля, Ново-вознесенського, Новопетрівки, Іванівки, Ольгино-го, Князівки, Тополиного, Потьомкиного, Малої Шестірні. Слід відзначити кращих, а саме: в І віковій категорії І місце виборола Ірина Север'янова з Князівки, II місце розділили між собою Євген Бедри­нець з Нововознесенського та Емма Шнайдер зі ВСШІ «Обдарованність» ХОР, III місце дісталося Карині Калінкі з Високопілля. У другій віковій кате­горії переможницею стала Олена Скляр з Іванівки за авторські твори. Найактивнішими учасниками на заході були учні зі ВСШІ «Обдарованість» ХОР. До огляду учасникам були представлені вистав­ки творів Тараса Шевченка «Вдивляється Тарас у душу України», Івана Франка «Непоборний син землі», Лесі Українки «Крилате слово - от моя стріла». Фахівці РБК, організатори Шевченківських чи­тань, вкотре відзначили, що до лав талановитих та закоханих в українських титанів мистецтва дода­ються щоразу нові активні читці.

// Високе поле. – 2016. – №11 (11 берез.). – С.7.

Життя прожить - не поле перейти

Жіноча доля... Скільки їй присвячено по­етами віршів, описана вона в романах, зня­то про неї кінофільмів. Подивишся, в одних доля - рідніша матінки, вона наповнює їх любов'ю, благополуччям, затишком, а в інших - гірша польового полину. Існує по­вір'я: Господь дає людині стільки випробу­вань, скільки вона зможе витримати. Чим сильніший дух, чим глибша віра, тому Тво­рець дає і більші іспити. Як знать, як знать... У Новомиколаївці всі знають Правосудько Марію Єфремівну. Старше покоління пам'­ятає її чепурною, тендітною, з бездонними блакитними очима. 1 березня їй виповни­лося 90 років, а значить, як ви розумієте на її долю прийшлися і голод, і війна з розру­хою, полоном, виснажливою працею. Та да­вайте все по-порядку. Сім'я була великою, для подружжя Чорнобаїв Єфрема та Олек­сандри це був другий шлюб. У кожного з них були свої діти, які об'єдналися у велику сім'ю. І хоча подружжю було більше 40 років, наро­дилася в них донечка - Марійка, в 1926 році. В 1934 році в селі почалася колективіза­ція. Кожен, хто мав худобу, збрую, плуги, молотарки повинні віддати у тільки створе­ний колгосп. На той час сім'я Чорнобаїв втратила годувальника і Олександра Васи­лівна з Марійкою жили в сина Степана з його сім'єю. В господарстві тримали коня, якого виростили з лошати. Дуже шкода було його заводити в колгоспну стайню, але нічого не вдієш, за непокору відправляли цілими сім'ями до Сибіру. Та невістка не змогла жити з тим, що відвели коня. І однієї ночі, пересиливши страх, викрала його і при­вела додому. Тієї ж ночі родина погрузила пожитки. І всі поїхали у Кривий Ріг.  У роки війни знову матері та дочці довело­ся вернутися назад до села. Рідної домівки не було, їх прихистила хрещена мати - Пан-телея Яницька. В селі «нові господарі» вста­новили свої закони. Наділяли всіх працездатних землею в обробіток. В кого були коси, серпи - ті косили, в кого не було - рвали руками. В'язали в снопи, складали в копиці. Великими граблями збирали все збіжжя до останнього колоска. Молодь змушували рити окопи. У один із таких днів у 1943-му п'ятнадцять підлітків погнали на Велико-олександрівку. Марія Єфремівна згадує: «Нас погрузили в вагони, в яких перевозили скотину, і повезли до Німеччини. Біля Ста-росільського мосту стояли батьки тих дітей, яких вивозили на чужину. Вони стояли і кри­чали нам, але ми нічого не чули, бо власний крик заглушив усе. В дорозі ніхто нас не го­дував, і навіть водички не давали. В кого були які сухарики, на тому і трималися. Я, а зі мною ще вісім односельців, потрапили в місто Обергаузен на будівництво. Праця була тяжкою: розбирали завали, розванта­жували баржі. Годували дуже погано: на сніданок грамів під двісті чорного хліба і ка­вовий напій. В обід баланда, в якій де-не-де плавала бруква. В вечорі давали баланду, якщо залишалася від обіду». Із Обергаузена Марійку разом з іншими підлітками перевели в інше місце, де об'єдна­ли. В цій групі був за віком старший від інших Василь Кононенко, якому припала до душі молода дівчина з блакитними очи­ма. Він підгодову­вав її чим міг - то картоплину прине­се, то сухарика дасть. Освідчився їй в коханні, пропо­нував після визволення поїхати на Харків­щину, де проживали його батьки, і одружи­тися. Та чи було це кохання взаємним? В 1945 році після американських арти­лерійських обстрілів табір був звільнений військами союзників, а саме американцями від фашистів, а ув'язнені переведені в Берлін до радянських військ. Потім їх фор­мували по областях і відправляли додому. Рідне село після окупації було частково зруйноване, а так як чоловіків багато не по­вернулося з фронту, треба було важку ро­боту виконувати дітям та жінкам. Працюва­ли прицепщиками на тракторах, у посівну -на сівалках. І знову чорним крилом накрив село голод 1947 р., але для тих, хто працю­вав в колгоспі, варили обіди - затірку або галушки. Здається, цій жінці на віку була написана тільки праця, праця, праця. Від Херсона до Дніпропетровська про­кладали насипну дорогу, і туди також на­правили її. Ось, як згадує Марія Єфремів­на: «Наша ділянка була біля села Понятівка. Залишимо одну кухарку варити обід, а самі - на дорогу. Автомашина привезе щебінь, вигрузить, а ми лопатами та носил­ками розносили, розрівнювали, закладали дорогу. Руки покрилися кров'яними водян­ками, боліли, ноги боліли, крутили. Так пра­цювали, доки не закінчили свою ділянку». Здається, доля усміхнулася їй, коли вона зустріла молодого, худорлявого, працьовитого парубка - Івана. Після вес­ілля, як заведено, молода пішла жити до Іванової господи. Жили дружньо, обоє працювали в колгоспі, вдома тримали господарство: корову, поросят, гусей. У 1953 році поховала матір. На 47 році життя Марію Єфремівну знову спіткало горе. Чоловік попросив допомогти пора­тися з колгоспними бичками, поїхали підводою на ниву по буряки. Коні були но­ровливі, понесли. Жінка не втрималася, впала на ріллю, отримавши травму спини. Три місяці лежала на витяжці у районній лікарні, а потім іще був рік реабілітації. - Маріє Єфремівно, - запитую я, - пам'­ятаю, як Іван Дмитрович часто сварився нецензурною лайкою, а Вас він не ображав? Очі в неї засвітилися, на губах заграла усмішка: - Так, був такий гріх у нього, але це було не від злоби. Люди звикли до того і гово­рили, що це для зв'язку слів. Ваня ніколи не ображав мене, не кричав, не докоряв ні разу, бо кохав. Та і я його. У перший день весни до хати ветерана-ювіляра Марії Єфремівни Правосудько за­вітали актив сільської ради на чолі з -.»'/< сільським головою Анатолієм Чорномор-ченком, знайомі та сусіди. Сільський голо­ва подякував Марії Єфремівні за внесок в розбудову нашої держави, вручив їй пода­рунок, побажавши, в першу чергу, миру, міцного здоров'я, радіти кожному новому дню. Хай у Ваше віконце світить лагідне сон­це і Бог подарує іще багато років життя!

Галина Іващенко, сільський бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №10 (04 берез.). – С.5.

Вітрила її долі

Минулої п'ятниці у районному Будинку культури проходила літературна година, присвячена 145-річчю з дня народження Лесі Українки. Наділена потужними і стійкими грома­дянськими почуттями, високим благород­ним обов'язком, Леся вірно і повноцінно служила людям, віддаючи свої сили, знан­ня, енергію, талант боротьбі за їхнє щас­тя, за наближення і торжество на землі справедливості, добра, гуманістичних ідеалів. Літературна спадщина Лесі Украї­нки - органічна і невіддільна Складова ча­стина української літератури й культури. Тож читати твори поетеси це насолода. Організатор заходу Христина Пасічник ознайомила учасників - учнів старших класів Високопільської ЗОШ, з яскрави­ми сторінками життя поетеси крізь при­зму світлин і поштівок. Також провела з школярами цікаву вікторину. Діти залюб­ки прочитали підготовані ними вірші ювілярки. Бібліотекар Наталя Туз підготувала для учасників літературної сторінки розгорну­ту книжково-ілюстративну експозицію: «Я в серці маю те, що не вмирає!»

Тетяна Осміннікова // Високе поле. – 2016. – №10 (04 берез.). – С.5.

Поетична година у Ольгинській бібліотеці

У суботу, 6 лютого, у Оль­гинській бібліо­теці відбулася зустріч з місце­вою поетесою Ольгою Михай­лівною Салтан, приуроченадоії життєвого юві­лею - 60-річчя від дня народ­ження, а також виходу у світ нової поетичної збірки під на­звою «Мелодії мого життя». Повироста­ли діти, підро­стають онуки, а душа молода і відкрита, романтична і любляча. Бо у ній сер­це чуйне, мудре, повне поваги і співчуття до людей. Живе по законам Краси і Справедли­вості, який засвоїла ще з пелюшок матері. Живе по традиції. А традиція міцна у нашого народу. І творчість її - тому підтвердження. Як тривожно і святково звучитьїї вірш «Звіт матері»:
- Мамо, моя рідная мамо!
Я тобі пишу сьогодні звіт.
Шістдесят років - це уже немало...
Хоч людей зібралося небагато, бо не усі прихильники поезії, але за чашкою чаю і со­лодощами, які приготувала С. Ковалень, відбу­лася тепла родинна розмова. Бо поетеса при­їздить дуже рідко до рідної домівки. Тому й зустрічають її з повагою та теплом. І це відчут­но. Але яке ж це щастя насолодитися поезією в авторському виконанні. Браво! Дуже солодкі віршики дитячі, бо вони зростали разом з онуками, фільтровані душею і люблячі. У віршах про Батьківщину, про рідний край Високопільський відчутна любов до рідного степу, до людей, які працюють на ниві, щирість, патріотизм. Материнська тема завжди на висоті, бо сло­во «мама» виткане любов'ю до своїх чад. Вірш «Сину», присвячений учаснику АТО Руслану Ґонті, не залишив байдужим нікого, бо всі знають, коли хлопець потрапив до шпиталю у тяжкому стані, мати за дві години, зібравшись, виїхала до Запоріжжя, куди переправили на ліку­вання їїсина, бо знала, як потрібна йому утяжку хвилину. Бо тільки мати може розвести чорні хмари руками, тільки вона може піти у вогонь і у воду, обігріти душевним материнським теплом.
Мой сыночек любимый.
Мой хороший, родной.
Мы всегда будем вместе
И я рядом с гобой...
За теплою розмовою незчулися і як про­летів час. Присутні подякували Ользі Ми­хайлівні за гарну творчу годину, за те, що у її віршах відчули і побачили красу рідного краю, яка відкрилася усім через призму її дивовиж­ного таланту, з почуттям ніжності до світу. І до тих, хто живе у ньому!
Дивлюсь накури і серце завмирає,
Роса - як діаманти на траві.
Щасливий той, хто відчуває:
Рай там, де ми
На рідній нам землі!

Віта Штопенко, бібліотекар Ольгинської бібліотеки // Високе поле. – 2016. – №7 (12 лют.). – С.3.