за 2016 рік
Бібліотекарі про права та обов'язки неповнолітніх
З 5 по 9 грудня у КЗ «Високопільська центральна районна бібліотека» проводився вже традиційний Всеукраїнський тиждень права.
З метою надання правової освіти дітям, формування у них правової свідомості та культури, ознайомлення молоді з основними питаннями законодавства щодо дітей та підлітків, з найбільш поширеними прикладами правопорушень серед молоді, розкриттям причин правопорушень та їх наслідків, розвитку в учнів почуття відповідальності за свої вчинки, дії, а також про шкідливі звички, відбулося засідання правового клубу «Людина і суспільство».
Для учнів старших класів КЗ «Високопільська ЗОШ І-ІІІ ступенів» Тиждень розпочався проведенням Всеукраїнського уроку «Права людини», на якому школярі ознайомилися зі своїми правами та обов'язками. Також відбувся урок, на якому розглянули питання правової відповідальності неповнолітніх, та переглянули відеоролик «Проблеми злочинності серед неповнолітніх», проведено бесіду «Ні! Шкідливим звичкам» з переглядом відеоролика «Це не сон».
У закладі проходили різноманітні конкурси, ігри інформаційного, освітнього та виховного характеру на правову тематику; бібліотекарі провели огляд літератури біля книжкових виставок «Правова культура», «Молодь обирає здоров'я», «Шкідливі звички - шлях у безодню», «Юридичний світ» та пізнавального стенду «Види покарань».
// Високе поле. – 2016. – №51 (16 груд.). – С. 4.
Учасники «Вільної сцени» у Зарічному
З метою популяризації аматорського мистецтва, підвищення професійного рівня та виконавської майстерності аматорських колективів, а також популяризації культурних надбань учасники театральної студії «Вільна сцена» районного Будинку культури зі своїми творчими доробками відвідують малі села Високопільщини.
Так, минулого тижня творчий десант, який очолила молодий спеціаліст районного Будинку культури Христина Пасічник, заручившись транспортною підтримкою сільського голови Юрія Худоби, висадився у Зарічному. Зустрічало село культармійців з райцентру не лише своєю мальовничістю, а і неабиякою привітністю. Берегині культурного осередку села - завідуюча СБК Лариса Леонінкова та бібліотекар Тетяна Гончаренко, гостинно провели екскурсію закладом та залюбки запросили артистів театральної студії на сцену. А їм було, що показати.
«Село і люди» - таку назву має театралізована музична вистава, прем'єра якої пройшла саме у Зарічному. Сатирична комедія за основою п'єси нашого земляка, українського письменника, драматурга, режисера, газетяра Миколи Куліша «Отак загинув Гуска», але у сучасній обробці, прийшлася до смаку зарічненцям.
Вистава Куліша на довгі роки була втрачена для глядача через заборону влади, та сьогодні учасники «Вільної сцени» поставили її в абсолютно новому баченні. У п'єсі дотепні діалоги, епатажні репліки, жартівливі вислови, комічні персонажі - щирі, відкриті, ніжні - вони закохують глядача у свого героя.
Ось так відбувся обмін враженнями між селянами та аматорами сцени. Кожна зі сторін отримала від того щось своє: глядачі - позитивні емоції, аматори ж - задоволення від того, що змогли подарувати ті непідробні враження, що випромінював невибагливий споглядач. А для артиста, певно, то найголовніше, бо знову і знову пробуджується натхнення на подальшу творчість.
Інна Ткач // Високе поле. – 2016. – №44/45 (04 листоп.). – С.2.
Низький уклін вам добрі люди!
У наш нелегкий час людей, які потребують турботи та матеріальної допомоги, стає все більше і більше. Важко знайти людину, здатну сприймати чужі проблеми як свої. І як чудово, що такі люди все-таки є!
Колектив КЗ «Високопільська центральна районна бібліотека» висловлює щиру подяку за спонсорську підтримку і посильну допомогу у підписці періодичних видань на 2017 рік П. Є. Безверхньому, Н. І. Пристемській, О. А. Чередніченку, Н. М. Березінській, О. В. Литвиненко, А. М. Пурику.
Добрі справи не залишаються непоміченими - вони, як маяки, світять тим, хто чекає допомоги. Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а приносите людям радість і задоволення від прочитаної газети чи журналу. Нехай ваша доброта і щедрість повернуться до вас сторицею. Бажаємо вам усіляких благ, здоров'я, процвітання і побільше тепла на вашому життєвому шляху!
З повагою директор КЗ «Високопільська ЦРБ» Н. І. Тарабака // Високе поле. – 2016. – №44/45 (04 листоп.). – С.2.
Шануймо захисників!
У селищі Архангельському до Дня Захисника України пройшло ряд заходів. Аграрний ліцей з 10-15 жовтня проводив «Тиждень Захисника України», а загальноосвітній заклад цими ж днями організував розваги, конкурси та ігрища, де хлопчаки змагалися у першості зі спритності та дотепності. Спільно з Будинком культури 13 жовтня вшановували воїнів АТО невеличким концертом. Ведуча Тетяна Малюжонок нагадала про наших пращурів - величних козаків, дідусів-ветеранів Другої Світової війни і про наших сучасників - захисників Української Державності. У ході зустрічі воїни-АТОвці в своїх промовах наголосили про велике значення таких людських якостей як вірність, відданість та взаємодопомога. Побажали миру, злагоди і розквіту ненці Україні!
Діти й дорослі дякували мужнім синам України за наданий мир і захист їхнім домівкам. Насамкінець вручили запрошеним на захід воїнам АТО. Сергію Васюку і Вадиму Слюзку, квіти. 14жовтня в сесійній залі селищної ради було проведено урочистий вогник. УУчасникам антитерористичної операції Дмитру Анфаровичу, Сергію Васюку, Івану Вітковському; Вадиму Кисельову, Вадиму Слюзку, Віталію Теслі, Сергію Шаповалу було вручено ордени «Батьківщина, Мужність, Честь». Добровольцю Миколі Гончаруку вручили орден «Велика Україна. 25 років незалежності». Кошти на придбання відзнак виділив депутатський корпус Архангельської селищної ради.
Воїнам демонструвалася відеохроніка з їхніх архівів та інших джерел про тяжкі військові будні 2014 - 2015 років. Перегляд світлин та коротжометражних фільмів переносив їх та усіх присутніх у ті вогняні часи небезпеки, болю і горя. Проте всі герої вірять у краще, вони впевнені у спільній перемозі.
Шанували цього дня не тільки атовців-архангельців, а й побратимів Миколи Васильовича Гончарука. А саме його бойовий екіпаж у складі командира, стрілка та наводчика їхньої БМП.
Організатори накрили стіл для запрошених, за яким хлопці не без суперечок розповідали про свої воєнні шляхи, події, бої і хвилини відпочинку. Кожному з них випало на долю нелегке випробування на міць, силу і волю. Тож, хай той пекельний проміжок вашого життя увінчається довгоочікуваною волею і незалежністю для всього українського народу! Слава Україні! Завдяки таким Героям, як ви! Слава і Честь (незліченно разів) Вам, Захисники Вітчизни! Бережи, Боже, кожного, хто боронив і боронить сьогодні нашу землю!
Ольга Ванзяк, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №43 (21 жовт.). – С.2.
Осіння пора життя
Теплої погожої надвечірньої пори, 30 вересня, вітальна зала Архангельського будинку культури була людною. Працівники культури, учасники художньої самодіяльності привітали гостей зі святом. Винуватцями зібрання були наші шановані односельці поважного віку.
Селищний голова Володимир Гриньок привітав їх добрим словом та своїми авторськими віршами й гуморескою. Валентина Ґриньок зворушила й потішила колег «по цеху» згаданим жанром. Потішили вихованці Світлани Чиж, неодноразово виконуючи пісні. Свій спів дарував й директор закладу В'ячеслав Педченко. Від імені ветеранської організації їх вітала Алла Прядко, згадуючи трудовий шлях кожного. Головною окрасою заходу було авторське читання віршів Віктора Педченка. Віктор Гаврилович своєю римою заглянув у саму потаємну шпаринку людської душі.
Друга частина вогника проходила за «солодким» столом з піснями, що виконували наші винуватці під супровід баяніста і директора Будинку культури В. Педченка. Під час цього заходу Володимир Ґриньок привітав ї бібліотекарів з професійним святом. Ганні Тонконіг вручив подяку за багаторічну працю, а бібліотечній філії № 1 подарував щойно видану книгу «Велика Україна. 25 років Незалежності». На її сторінках включена інформація про селище Архангельське. У підготовці та проведенні заходу взяли участь Галина Чайка, Олена Петренко, Алла Прядко, Наталя Дубина та Ярина Ставицька.
Ольга Ванзяк, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №41 (07 жовт.). – С.2.
Бібліотека і громада: орієнтири на майбутнє
Живе бібліотека у селі, Для тебе, щоб умів ти розуміти, Що хліб і книга на однім столі, Як щастя і добро повинні жити.
«Сьогодні книгозбірні - це інформаційні, культурні заклади, які роблять вагомий внесок у розвиток українського державотворення, - так розпочала свій виступ Наталія Тарабака, завідуюча КЗ «Центральна районна бібліотека» під час громадських слухань, що пройшли напередодні професійного свята бібліотекарів на тему «Бібліотека і громада: орієнтири на майбутнє». У ході заходу присутні бібліотекарі, активні читачі мали змогу висловитися про рольта значення сільської бібліотеки в умовах сьогодення.
На даний час головним завданням бібліотеки та бібліотекаря є вивчати потреби різних соціальних груп, своєчасно реагувати на зміни в суспільстві та намагатися надавати саме ті послуги, яких потребують жител і села. Але для того, щоб бібліотечні заклади району могли і надалі виконувати на сучасному рівні роль інформаційного центру, їм потрібні нові книги, повноцінна передплата періодичних видань, доступ до Інтернету, розуміння та підтримка з боку влади.
Аби задовольнити потреби читача, бібліотекарі району проводять різні форми роботи. Зокрема уже четвертий рік поспіль проводиться акція «Подаруй бібліотеці книгу», введено нові послуги «Обслуговування поза межами бібліотеки», читання під відкритим небом. З метою патріотичного виховання у кожній бібліотеці створено центри взаємодопомоги учасникам та сім'ям АТО. Центральна районна бібліотека бере активну участь у всеукраїнських та обласних акціях та конкурсах: «Герої 21 століття», «Бібліотека українського воїна», «З любов'ю до України», «П'ять сходинок до успіху», «В долонях степу та Дніпра» та ін. Працівники бібліотек беруть активну участь в обласних семінарах-практикумах, квестах, соціологічних дослідженнях. Також Наталія Тарабака вважає, що необхідною складовою успішної роботи бібліотекаря є взаємодія із закладами освіти, культури, районним краєзнавчим музеєм, а також органами влади.
З метою вивчення громадської думки щодо роботи сільських книгозбірень кожен бібліотекар у своїй громаді провів опитування «Якою має бути бібліотека нашої громади?» В анкетах респонденти повинні були дати відлові на питання: чи задоволені роботою бібліотеки, її розміщенням, матеріально-технічною базою і т. д.
«92% моїх опитаних задоволені роботою бібліотеки, - говорить Ольга Ванзяк, бібліотекарка за Архангелського. - Але є 8% тих, хто не те щоб не задоволені роботою, а висловлюють думку, що у бібліотеці вже все застаріло. Людям хочеться чогось нового: і оновленого інтер'єру читацької зали, обладнання... Інші висловлюють бажання, щоб був тут і Wi-Fi».
Бібліотекар із Зарічного Тетяна Гончаренко говорить наступне: «Мої респонденти найбільше тяжіють до інноваційних технологій. Так як книгозбірня оновлюється мало, то не всю інформацію можна знайти. Тому є потреба у комп'ютері та доступі до Інтернету».
Цікавою видалася розповідь про власну роботу бібліотекаря з Іванівки Світлани Жолобчук. Крім своєї основної роботи, жінка з власної ініціативи робить і дарує фото своїм односельцям з різноманітних заходів. А ще у бібліотеці облаштувала ігровий куточок для малюків.
Сучасна бібліотечна мережа Високопільщини має низку неви-рішених проблем і болючих питань. Основною проблемою є відсутність коштів на комплектування бібліотечних фондів, передплату періодичних видань, на створення необхідних матеріально-технічних умов роботи, а у деяких закладах не тільки опалення немає, а й світла. А ось, наприклад, бібліотекар з Князівки Олена Борис подякувала владі за оновлений ремонт закладу, проте нарікала на те, що надто маленьке приміщення книгозбірні, де немає змоги проводити масові заходи.
Часто бібліотекарі на селі працюють просто на ентузіазмі. А могли б запропонувати набагато більше різноманітних заходів, та, на жаль, майже всі вони працюють у режимі неповної робочої зайнятості (на 0,5 чи 0,25 ставки). Тому багато роботи роблять понаднормове: і розноскою книг, і організацією святкових заходів вони найчастіше займаються у неробочий час. Головне те, що жоден з них не нарікає на свою роботу, не звинувачує владу у тому, що покращення умов існування мережі бібліотечних закладів району не ставлять собі у пріоритеті, а просто кожен висловлює злободенні проблеми своєї роботи.
А ще дуже часто бібліотекарів називають безкоштовними психотерапевтами, а бібліотеки - храмами для душ. Адже всі як один бібліотекарі району говорять, що їхні читачі приходять до книгозбірні не завжди по літературу, а просто погомоніти про наболіле, вилити душу, обговорити життєважливі проблеми суспільства. І тут, хто ж як не бібліотекар може відчути настрій людини, знайти ключик до її душі, побачити її емоційний стан, а ще й порадити необхідну літературу під той стан.
Привітати бібліотекарів з професійним святом прийшла заступник голови РДА Надія Пурик. Вона подякувала їм за самовіддану роботу, погодившись з тим, що держава перед культурою дійсно завинила. Натомість висловила вдячність за те, що бібліотека тісно співпрацює з громадою, зі школами, садочками, тим самим виконуючи одну з найголовніших місій - патріотичного виховання молоді.
Інна Ткач // Високе поле. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.2.
30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек
Шановні бібліотекарі району!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек! Це свято символізує глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури.
Сучасні бібліотеки - потужне багатство нації, які задовольняють наукові і культурні потреби громадян, забезпечують нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, одержання повного огляду інформації зі світового простору, сприяють піднесенню інтелектуального рівня народу. Саме завдяки сумлінній праці бібліотекарів підтримуються кращі традиції бібліотечної справи, запроваджуються сучасні технології, інвестиційні проекти, завдяки яким бібліотеки поповнюють свої ресурси, оновлюють свою техніку, поліпшують свій матеріально-технічний стан, створюються умови для підвищення рівня освіти та духовності громадянського суспільства.
Від щирого серця бажаємо вам, шановні бібліотекарі, міцного здоров'я, сімейного благополуччя, творчої наснаги, добра, миру, відчуття справжнього задоволення від своєї роботи та нових успіхів на ниві просвітницького служіння людям!
Заступник голови районної державної адміністрації Н. І. Пурик, голова районної ради С.В.Овчрук // Високе поле. – 2016. – №40. – (30 верес.). – С.1.
До Дня партизанської слави
Уже п'ятнадцять років поспіль щорічно, 22 вересня, відзначається День партизанської слави на державному рівні. Це данина всенародної поваги і шани до тих, хто в суворий воєнний час боровся із гітлерівськими окупантами в тилу ворога, не шкодуючи свого життя.
Партизанський рух на Україні визнаний важливою складовою частиною Європейського руху Опору в роки Другої світової війни. Партизани і підпільники своїм життям доводили відданість Батьківщині, проявили героїзм, патріотизм, хоробрість і мужність в боротьбі з ворогом на окупованій ним території. Біля 200 тисяч партизан і підпільників нагороджені орденами і медалями, 223-м присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. На території України брали участь 501750 бійців і осіб командно-політичного складу.
Героїчні і трагічні сторінки боротьби залишили для історії партизани і підпільники Херсонщини. Чотири партизанські загони, сім партизанських груп, більше двадцяти підпільних організацій і груп діяло в нашій області.
Терор, переслідування, погрози, розстріли і повішання не могли зламати опір нашого народу. Все частіше з'являлися антифашистські листівки, продовжувався саботаж діям окупаційної влади, злітали в повітря ворожі ешелони з військовою технікою, живою силою; зривалися важливі об'єкти, мости; звільнялися полоненні наші солдати з тимчасових гестапівських тюрем, виводились з ладу лінії зв'язку, добувалась важлива інформація, яка рятувала сотні людей від вивезення за кордон на примусові роботи і багато іншого.
Так, були жертви і трагічні наслідки. Були недоліки в організаційній роботі. Недостатній досвід підпільної роботи, недосконала конспірація, зрада непереві-рених спільників та бажаючих заробити обіцяні гестапівцями тисячі карбованців на смерті патріотів - все це не може затьмарити велич, значимість партизанської підпільної боротьби.
Районна рада ветеранів оголосила тиждень роботи по героїко-патріотичному вихованню (15-22.09.16). У закладах освіти, культури, бібліотеках проведено різноманітні заходи до Дня партизанської слави.
До Високопільської школи завітали завідуюча краєзнавчим музеєм Л. П.Кіреєва, голова районної ради ветеранів і керівник клубного об'єднання «Відродження» Г. А. Зікрач. Вони для учнів 9-Б класу (класний керівник Т. С. Бойко), провели годину Пам'яті «Нескорені. Вклоняємось! Пам'ятаємо!», де мова йшла про партизанський рух і підпілля на Херсонщині і в нашому районі.
У 10 класі (класний керівник К. С. Войтенко), до розповідей попередніх організаторів заходів долучилася запрошена учасниця війни Віра Михайлівна Пурик. Коли розпочалася війна, то як виявилось пізніше, її та ще одного однокласника порекомендували вчителі школи на зв'язківців з партизанами. Дев'ятирічною дівчинкою уважна, з хорошою пам'яттю, вивчала адреси, запам'ятовувала шлях, яким треба віднести партизанам записки, заховані в паличках бузини, де легко вичищалася серединка і закладалось донесення. Ніби відшукувати йшла корову, а насправді несла цінну інформацію про плани фашистів. Небезпека і страх проймалися думкою, що і її невеличка робота допомагає громити фашистів.
У 6 класі школи (класний керівник Н. В. Глазун), заочну зустріч з дітьми-героями партизанами і підпільниками з назвою «їх пам'ятатимуть вічно» провела О. В. Навітня, голова Високопільської селищної ветеранської організації.
Їх подвиги закликають нас усіх вірно берегти пам'ять, бути непохитними борцями проти зла і насильства, жити чесними і безстрашними, якими лишались вони до останньої хвилини свого життя. Вклонімося їм і пам'ятаємо!
Г. А. Зікрач, голова районної ради ветеранів // Високе поле. – 2016. – №39 (23 верес.). – С.2.
Мрії та перешкоди
Все людське життя - це досягнення різноманітних цілей: отримання освіти, забезпечення стабільного достатку та здорової атмосфери в сім'ї, самоствердження в суспільстві, самореалізація тощо. Аби досягати їх, не порушуючи закон, людина повинна долати на шляху до успіху. Саме про перешкоди, які заважають отримати бажане, та про особистісні якості людини, які є запорукою успіху в досягненні життєвих вершин, йшлося натренін-говому занятті «Життєві цілі та перешкоди», організованому фахівцями Високопільського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції спільно з волонтерами клубного об'єднання «Людина і суспільство», що діє при КЗ «Високопільська центральна районна бібліотека», для осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. У ході тренінгу правопорушники замислились над власними життєвими цілями, проаналізували перешкоди, які можуть їм завадити в досягненні бажаного, і найголовніше - засуджені визначились, які саме особистісні якості стануть їм у нагоді, аби подолати визначені труднощі, не порушуючи закону в майбутньому.
Валентин Малюк, фахівець Високопільського РС КВІ // Високе поле. – 2016. – №24 (10 черв.). – С.1.
Тиждень Книги у Зарічнянській школі
Всі хороші книги схожі в одному, - коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться. Е. Хемінгуей.
З 14 по 18 березня в Зарічнянській ЗОШ І ступеня-дитячий садок проходив Тиждень дитячої та юнацької книги. У перегонах «книжкової траси» взяли участь учні, яких підбадьорювали казкові літературні герої. Літературні перегони складалися з декількох «заїздів». Перший заїзд «Старт» - розпочався урочистою лінійкою на тему: «Хто скаже, що без книжки...», де учні Єлизавета Бойко, Даша Царьова, Євген Толсту-щенко, Валентина Кучерява декламували вірші про те, як вони люблять і шанують книги. Підчас «Казкового заїзду» створено виставку улюблених дитячих книг, проведено конкурс малюнків, організовано екскурсію до сільської бібліотеки, де вони познайомилися з різною літературою, взяли участь в конкурсі «Казкові загадки», розповіли, як поводитьися з книгою. Наступний заїзд - «Літературний», під час якого було проведено бібліотечний урок «Як народжується книга». Тут дітлахи мали згадати назву твору та його автора, прослухавши запропонований уривок. Працівник бібліотеки через ігрові форми роботи популяризувала читання та бібліотечні послуги. Школярі взяли активну участь в акції «Подаруй бібліотеці книгу». Такі учні як Є. Бойко (1 клас), Б. Сєдікова (2 клас), Д. Царьова (З клас), В. Кучерява (4 клас) були нагороджені грамотами, як кращі читачі бібліотеки. На завершення Тижня книги було проведено літературно-театралізоване свято «І знов у мандри запрошують книги». Святкування проходило весело, подарувало зустрічі з літературними героями.
Оксана Бойко // Високе поле. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.
Найкращий читач - 2016
16 березня у Високопільській районній дитячій бібліотеці відбувся II етап конкурсу «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини» на звання найкращого читача 2016 року. Вже багато років поспіль проводиться цей конкурс. Він здобув популярність у юних книголюбів, і все більше дітей приймають у ньому участь. Цього року перевіряли власні сили під час літературних змагань учні 6-7 класів. Виборювати звання «Найкращого читача» прибуло 19 юних читачів із усього Високопільського району. Кожен із учасників зміг оцінити рівень своєї начитаності. Хочеться відзначити високу загальну ерудицію школярів, що говорить про велику любов до літературного слова, до читання взагалі. Цей конкурс наочно показав, що юні читачі Високопільщини розуміють, що найкращий їх друг і товариш - це мудра, корисна книга, яка була і є не лише джерелом, а їй справжнім вихователем. За результатами проведених конкурсних завдань було визначено переможців другого етапу конкурсу. Кращими читачами району у 2016 році стали Ірина Север'янова, учениця 6 класу КЗ «Високопільська ЗОШ І-ІІІ ст.», (Князівська бібліотека-філія) та Емма Шнайдер, 7 клас ВСШІІ ІІ-ІІІ ст. «Обдарованість» ХОР. Переможці конкурсу отримали грамоти та подарунки, а всі учасники були нагороджені дипломами.
Інна Кравченко, бібліотекар КЗ «Високопільська ЦРБ» // Високе поле. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.
Вкраїнська жінко, ти — богиня
Коли настає весна і на вулицях з'являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і у місті відзначається велике свято - Міжнародний день жінок - свято весни і кохання. Так і в нашій Ольгинській сільській бібліотеці 7 березня зібралися на свято дорогих та рідних нам матусь, бабусь, сестер-всіх жінок, аби привітати жінку- маті р, жінку-берегиню, жінку-світоч, через яку Господь посилає немовля до хати. У першому слові «мама», яке вимовляє немовля - надлюдські глибини скарбів, а мамина колискова звучить найніжнішою музикою, навіть тоді, коли срібляться наші скроні. Не мав би світ скільки геніїв, якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері, бо вона завжди міцно тримає свічку життя, затуляючи її тендітний вогник від подиху вітру, від подиху зла. Завжди любляча, ніжна, дорога, з теплим поглядом, з відкритою душею - тільки мама. Хлопчики та дівчатка привітали зі святом посивілих жінок і молодих дівчат гарними віршами та піснями. Наше село - багатонаціональне: в нім живуть, крім українців, білоруси, росіяни, молдовани та румуни. Тож найдорожче в світі слово «мама» - звучало різними мовами урочисто І свято, тендітно і стривожено, щиро і ніжно, з великою любов'ю, з відкритим серцем, від якого танула душа, котилися сльози, мліло в грудях. Звучали вірші місцевої поетеси Ольги Салтан. Ось один з них, присвячений вкраїнській жінці -любячій, коханій, жаданій: Вкраїнська жінка, ти - богиня, Сім V своєї берегиня, У тебе личко, як з роси, Мужчини мліють від краси. Кохана жінка - ти бажана, Тримаєш міцно оберіг, Ти завжди люба, ти - жадана, Ти свято бережеш свій рід. Красива жінка - моя гідність, Ти моє світло, чистота, В твоїх очах весна і ніжність, Кохання на вустах медових розквіта. Твої вуста - то справжні чари, А свідки тому - очі волошкові, А серце - то весна в розпалі, То як же жити без любові?
На тебе глянеш - мед квітковий.
Розкрий же квітки пелюстки!
Ти загадковістю чаруєш
Усе життя, усі віки.
Вкраїнська жінка, ти - богиня,
Сім'ї своєї берегиня,
Нехай співають ясени
Для тебе гімни кожної весни.
Дякуючи нашим постійним спонсорам, голові СТОВ «Нива» Юрію Барабашу та Валерію Гіленку, дітки отримали по великій плитці шоколадку, тому залишилися щасливими і задоволеними. Ніжною мовою, неначе солов'їною піснею, яка пробивалася з бруньками в гаю, лунали вітання:
Любіть жінок - їх старість не торкнеться.
Вони, як квіти будуть розквітать.
І та любов луною відзоветься -
Ви будете під хмарами літать!
Віта Штопенко, бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №11 (11 берез.). – С.1.
Районний конкурс читців
З метою виховання любові до рідної мови, слова народу, рідної землі, підвищення естетичного виховання дітей та юнацтва, підтримки талановитої молоді 4 березня у районній центральній бібліотеці відбувся щорічний районний огляд-конкурс читців «Світлиця Кобзаревих дум». В конкурсі взяли участь представники двох вікових категорій: 14-20 років та від 21 до 75 років. Також відповідно до положення були підготовлені твори Лесі Українки та Івана Франка. Свою творчість на суд журі представили 32 конкурсанти із Архангельського, Високопілля, Ново-вознесенського, Новопетрівки, Іванівки, Ольгино-го, Князівки, Тополиного, Потьомкиного, Малої Шестірні. Слід відзначити кращих, а саме: в І віковій категорії І місце виборола Ірина Север'янова з Князівки, II місце розділили між собою Євген Бедринець з Нововознесенського та Емма Шнайдер зі ВСШІ «Обдарованність» ХОР, III місце дісталося Карині Калінкі з Високопілля. У другій віковій категорії переможницею стала Олена Скляр з Іванівки за авторські твори. Найактивнішими учасниками на заході були учні зі ВСШІ «Обдарованість» ХОР. До огляду учасникам були представлені виставки творів Тараса Шевченка «Вдивляється Тарас у душу України», Івана Франка «Непоборний син землі», Лесі Українки «Крилате слово - от моя стріла». Фахівці РБК, організатори Шевченківських читань, вкотре відзначили, що до лав талановитих та закоханих в українських титанів мистецтва додаються щоразу нові активні читці.
// Високе поле. – 2016. – №11 (11 берез.). – С.7.
Життя прожить - не поле перейти
Жіноча доля... Скільки їй присвячено поетами віршів, описана вона в романах, знято про неї кінофільмів. Подивишся, в одних доля - рідніша матінки, вона наповнює їх любов'ю, благополуччям, затишком, а в інших - гірша польового полину. Існує повір'я: Господь дає людині стільки випробувань, скільки вона зможе витримати. Чим сильніший дух, чим глибша віра, тому Творець дає і більші іспити. Як знать, як знать... У Новомиколаївці всі знають Правосудько Марію Єфремівну. Старше покоління пам'ятає її чепурною, тендітною, з бездонними блакитними очима. 1 березня їй виповнилося 90 років, а значить, як ви розумієте на її долю прийшлися і голод, і війна з розрухою, полоном, виснажливою працею. Та давайте все по-порядку. Сім'я була великою, для подружжя Чорнобаїв Єфрема та Олександри це був другий шлюб. У кожного з них були свої діти, які об'єдналися у велику сім'ю. І хоча подружжю було більше 40 років, народилася в них донечка - Марійка, в 1926 році. В 1934 році в селі почалася колективізація. Кожен, хто мав худобу, збрую, плуги, молотарки повинні віддати у тільки створений колгосп. На той час сім'я Чорнобаїв втратила годувальника і Олександра Василівна з Марійкою жили в сина Степана з його сім'єю. В господарстві тримали коня, якого виростили з лошати. Дуже шкода було його заводити в колгоспну стайню, але нічого не вдієш, за непокору відправляли цілими сім'ями до Сибіру. Та невістка не змогла жити з тим, що відвели коня. І однієї ночі, пересиливши страх, викрала його і привела додому. Тієї ж ночі родина погрузила пожитки. І всі поїхали у Кривий Ріг. У роки війни знову матері та дочці довелося вернутися назад до села. Рідної домівки не було, їх прихистила хрещена мати - Пан-телея Яницька. В селі «нові господарі» встановили свої закони. Наділяли всіх працездатних землею в обробіток. В кого були коси, серпи - ті косили, в кого не було - рвали руками. В'язали в снопи, складали в копиці. Великими граблями збирали все збіжжя до останнього колоска. Молодь змушували рити окопи. У один із таких днів у 1943-му п'ятнадцять підлітків погнали на Велико-олександрівку. Марія Єфремівна згадує: «Нас погрузили в вагони, в яких перевозили скотину, і повезли до Німеччини. Біля Ста-росільського мосту стояли батьки тих дітей, яких вивозили на чужину. Вони стояли і кричали нам, але ми нічого не чули, бо власний крик заглушив усе. В дорозі ніхто нас не годував, і навіть водички не давали. В кого були які сухарики, на тому і трималися. Я, а зі мною ще вісім односельців, потрапили в місто Обергаузен на будівництво. Праця була тяжкою: розбирали завали, розвантажували баржі. Годували дуже погано: на сніданок грамів під двісті чорного хліба і кавовий напій. В обід баланда, в якій де-не-де плавала бруква. В вечорі давали баланду, якщо залишалася від обіду». Із Обергаузена Марійку разом з іншими підлітками перевели в інше місце, де об'єднали. В цій групі був за віком старший від інших Василь Кононенко, якому припала до душі молода дівчина з блакитними очима. Він підгодовував її чим міг - то картоплину принесе, то сухарика дасть. Освідчився їй в коханні, пропонував після визволення поїхати на Харківщину, де проживали його батьки, і одружитися. Та чи було це кохання взаємним? В 1945 році після американських артилерійських обстрілів табір був звільнений військами союзників, а саме американцями від фашистів, а ув'язнені переведені в Берлін до радянських військ. Потім їх формували по областях і відправляли додому. Рідне село після окупації було частково зруйноване, а так як чоловіків багато не повернулося з фронту, треба було важку роботу виконувати дітям та жінкам. Працювали прицепщиками на тракторах, у посівну -на сівалках. І знову чорним крилом накрив село голод 1947 р., але для тих, хто працював в колгоспі, варили обіди - затірку або галушки. Здається, цій жінці на віку була написана тільки праця, праця, праця. Від Херсона до Дніпропетровська прокладали насипну дорогу, і туди також направили її. Ось, як згадує Марія Єфремівна: «Наша ділянка була біля села Понятівка. Залишимо одну кухарку варити обід, а самі - на дорогу. Автомашина привезе щебінь, вигрузить, а ми лопатами та носилками розносили, розрівнювали, закладали дорогу. Руки покрилися кров'яними водянками, боліли, ноги боліли, крутили. Так працювали, доки не закінчили свою ділянку». Здається, доля усміхнулася їй, коли вона зустріла молодого, худорлявого, працьовитого парубка - Івана. Після весілля, як заведено, молода пішла жити до Іванової господи. Жили дружньо, обоє працювали в колгоспі, вдома тримали господарство: корову, поросят, гусей. У 1953 році поховала матір. На 47 році життя Марію Єфремівну знову спіткало горе. Чоловік попросив допомогти поратися з колгоспними бичками, поїхали підводою на ниву по буряки. Коні були норовливі, понесли. Жінка не втрималася, впала на ріллю, отримавши травму спини. Три місяці лежала на витяжці у районній лікарні, а потім іще був рік реабілітації. - Маріє Єфремівно, - запитую я, - пам'ятаю, як Іван Дмитрович часто сварився нецензурною лайкою, а Вас він не ображав? Очі в неї засвітилися, на губах заграла усмішка: - Так, був такий гріх у нього, але це було не від злоби. Люди звикли до того і говорили, що це для зв'язку слів. Ваня ніколи не ображав мене, не кричав, не докоряв ні разу, бо кохав. Та і я його. У перший день весни до хати ветерана-ювіляра Марії Єфремівни Правосудько завітали актив сільської ради на чолі з -.»'/< сільським головою Анатолієм Чорномор-ченком, знайомі та сусіди. Сільський голова подякував Марії Єфремівні за внесок в розбудову нашої держави, вручив їй подарунок, побажавши, в першу чергу, миру, міцного здоров'я, радіти кожному новому дню. Хай у Ваше віконце світить лагідне сонце і Бог подарує іще багато років життя!
Галина Іващенко, сільський бібліотекар // Високе поле. – 2016. – №10 (04 берез.). – С.5.
Вітрила її долі
Минулої п'ятниці у районному Будинку культури проходила літературна година, присвячена 145-річчю з дня народження Лесі Українки. Наділена потужними і стійкими громадянськими почуттями, високим благородним обов'язком, Леся вірно і повноцінно служила людям, віддаючи свої сили, знання, енергію, талант боротьбі за їхнє щастя, за наближення і торжество на землі справедливості, добра, гуманістичних ідеалів. Літературна спадщина Лесі Українки - органічна і невіддільна Складова частина української літератури й культури. Тож читати твори поетеси це насолода. Організатор заходу Христина Пасічник ознайомила учасників - учнів старших класів Високопільської ЗОШ, з яскравими сторінками життя поетеси крізь призму світлин і поштівок. Також провела з школярами цікаву вікторину. Діти залюбки прочитали підготовані ними вірші ювілярки. Бібліотекар Наталя Туз підготувала для учасників літературної сторінки розгорнуту книжково-ілюстративну експозицію: «Я в серці маю те, що не вмирає!»
Тетяна Осміннікова // Високе поле. – 2016. – №10 (04 берез.). – С.5.
Поетична година у Ольгинській бібліотеці
У суботу, 6 лютого, у Ольгинській бібліотеці відбулася зустріч з місцевою поетесою Ольгою Михайлівною Салтан, приуроченадоії життєвого ювілею - 60-річчя від дня народження, а також виходу у світ нової поетичної збірки під назвою «Мелодії мого життя». Повиростали діти, підростають онуки, а душа молода і відкрита, романтична і любляча. Бо у ній серце чуйне, мудре, повне поваги і співчуття до людей. Живе по законам Краси і Справедливості, який засвоїла ще з пелюшок матері. Живе по традиції. А традиція міцна у нашого народу. І творчість її - тому підтвердження. Як тривожно і святково звучитьїї вірш «Звіт матері»:
- Мамо, моя рідная мамо!
Я тобі пишу сьогодні звіт.
Шістдесят років - це уже немало...
Хоч людей зібралося небагато, бо не усі прихильники поезії, але за чашкою чаю і солодощами, які приготувала С. Ковалень, відбулася тепла родинна розмова. Бо поетеса приїздить дуже рідко до рідної домівки. Тому й зустрічають її з повагою та теплом. І це відчутно. Але яке ж це щастя насолодитися поезією в авторському виконанні. Браво! Дуже солодкі віршики дитячі, бо вони зростали разом з онуками, фільтровані душею і люблячі. У віршах про Батьківщину, про рідний край Високопільський відчутна любов до рідного степу, до людей, які працюють на ниві, щирість, патріотизм. Материнська тема завжди на висоті, бо слово «мама» виткане любов'ю до своїх чад. Вірш «Сину», присвячений учаснику АТО Руслану Ґонті, не залишив байдужим нікого, бо всі знають, коли хлопець потрапив до шпиталю у тяжкому стані, мати за дві години, зібравшись, виїхала до Запоріжжя, куди переправили на лікування їїсина, бо знала, як потрібна йому утяжку хвилину. Бо тільки мати може розвести чорні хмари руками, тільки вона може піти у вогонь і у воду, обігріти душевним материнським теплом.
Мой сыночек любимый.
Мой хороший, родной.
Мы всегда будем вместе
И я рядом с гобой...
За теплою розмовою незчулися і як пролетів час. Присутні подякували Ользі Михайлівні за гарну творчу годину, за те, що у її віршах відчули і побачили красу рідного краю, яка відкрилася усім через призму її дивовижного таланту, з почуттям ніжності до світу. І до тих, хто живе у ньому!
Дивлюсь накури і серце завмирає,
Роса - як діаманти на траві.
Щасливий той, хто відчуває:
Рай там, де ми
На рідній нам землі!
Віта Штопенко, бібліотекар Ольгинської бібліотеки // Високе поле. – 2016. – №7 (12 лют.). – С.3.