за 2016 рік

Свято Миколая

Із року в рік дітлахи чекають цього дня -19 грудня, коли прийде Святий Миколай. От і цього року Святий Миколай завітав у Чистопільський дитячий садок «Малятко». Діти радо зустріли гостей. Вони брали активну участь в іграх, відгадували загадки, весело танцювали. Дітлахам дуже сподобались пісні та танок звірят, вони розповідали вірші святому Миколаю. За це Миколай віддячив їх солодкими подарунками. Жоден малюк не залишився без подарунка, навіть ті дітки, які хворіли і не були присутні на святі.
У другій половині дня Святий Миколай завітав і у Чистопільську ЗОШ. Діти брали активну участь у вікторинах, відгадували загадки, розповідали вірші, співали пісні, гра­ли в ігри. Школярі взяли активну участь у конкурсі на кра­щу щедрівку. Журі підбило підсумки та визначило переможців: 1 місце отримав дует Світлана Хруленко (7 кл.) та Каміла Куценко (5 кл.), друге місце - Єлизавета Гуцуцуй та Валентина Журавель (6 кл.). Третє місце розділили Альбіна Зубач (3 кл.) та Юлія Панченко (2 кл.). За участь у конкурсі діти отримали грамоти, солодкі призи і подяки. Від Святого Миколая всі присутні на святі діти отримали солодкі подарунки.
Я вдячна керівництву школи та дітям, які завжди йдуть на співпрацю у проведенні різноманітних заходів. Користу­ючись нагодою, від щирого серця всіх вітаю з наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим. Бажаю міцного здоро­в'я, довголіття, миру, процвітання у ваших родинах. Нехай всі негаразди залишаться у старому році, а в новий рік прий­де спокій, добробут. Бажаю, щоб на вашому шляху зустрі­чалися тільки добрі люди, такі, яким був Святий Миколай.

Т. Горнова, завідувач Чистопільської сільської бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №52 (30 груд.). – С.8.

Весело відзначили свято Миколая

19 жовтня до селищного будинку культури N91 та се­лищної бібліотеки №1 завітали третьокласники Верх-ньорогачицької ЗОШ №2 разом зі своєю вчителькою Т. І. Зуй. Ми запросили своїх юних читачів, щоб разом з ними відсвяткувати день Святого Миколая.
Бібліотекар В.О. Мульська ознайомила школярів з історією виникнення свята, розповіла про добрі справи, які робить для дітей і дорослих Святий Миколай. А потім усі разом весело святкували - водили хороводи, співали пісень, розповідали віршики, відгадували загадки. А потім Святий Миколай (його роль виконав директор СБК №1 В. Я. Вовк) привітав дітей зі святом, запитав їх, чи доб­ре поводились, і вручив солодкі подарунки.
Маленькі школярики ще довго веселились і не хотіли розходитись, а ми запрошували їх приходити у наш зак­лад на Новорічні свята разом з батьками.

В. Мульська,  завідуюча селищною бібліотекою №1 // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.) . – С. 3

"Бібліомиколайчики" у дитсадку

Віра дітей у казку почи­нається ще задовго до шко­ли - у дитячому садочку. Тут діти не лише весело прово­дять час, але й вперше зна­йомляться з казковими персонажами, пізнають світ че­рез гру. Грудень багатий на чарівні свята, він замикає тепло, а як утворюється на землі груда, погукує Миколаю: "Брате, пусти Зиму". І розпочи­наються зимові розваги. Тож і працівники ра­йонної бібліотеки розпочали зимо­вий цикл свят, за­вітавши до вихо­ванців ясел-садка «Берізка».
Розпочалася зустріч з озна­йомлення дітей із зимовими загадками, а потім діти вчилися склада­ти сніговика з окремих ча­стинок. Та найбільший емоційний настрій діти от­римали, граючись в імпро­візовані сніжки, наввипе­редки ходили на лижах та збирали сніжинки у дитячі відерця.
Найбільшу цікавість дітей привернув чарів­ний сундучок. Бібліомиколай­чики віддали ключик від нього дітям за активну участь у святі. Відкривши його спільними зусиллями, учасники свя­та знайшли подарунки від Святого Миколая.

Л. Ничик, директор централь­ної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.

Славим тебе, Святий Миколай!

Сніги покрили поля і гори, Інеєм блищить і ліс, і гай. Іде до нас крізь ниви й гори Святий угодний Миколай.
Напередодні дня Святого Миколая працівники селищ­ного будинку культури №3 та селищної бібліотеки №3 про­вели свято для своїх маленьких односельців.
Ми розповіли дітям про доброчинні справи Святого Миколая та привітали їх зі святом. Діти весело і дружно відгадували загадки, брали активну участь у різноманіт­них іграх та конкурсах.
Під кінець заходу Святий Миколай роздав дітлахам подарунки та солодощі. Вони залишились задоволені проведеним заходом.

Т. Кувшинова, завідуюча СБК №3, Т. Соколова, завідуюча селищною бібліотекою №3 // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.

Свято для маленьких читачів

Святий Миколай - одне з найулюбленіших дитячих свят. Для них свято Миколая - особливе, тому що він обов'яз­ково дарує їмподарунки. Тому й працівники районної бібліотеки для дітей не могли залишатись осторонь у цей час. Напередодні свята 16 грудня 2016 року стіни бібліо­теки об'єднали всіх діток, які тим чи іншим чином мають відношення до спільноти маленьких читайликів.
Були визначені переможці за підсумками конкурсу ди­тячих малюнків «Дитяча фантазія», «Малюнок з книгою» та «Казкові герої». Вони нагороджені грамотами і солодо­щами. Діти, котрі протягом року брали участь у масових заходах, які проводились у бібліотеці, теж отримали со­лодощі та подяки. Не залишилися без солодких подарунків і постійні читачі та й просто дітлахи, які завітали на гости­ни до бібліотеки.
А потім бібліотекарі влаштували для своїх маленьких гостей змагання, ігри, вікторини, танці та пісні. Свято для дітей закінчилося солодким столом з приємним чаюван­ням. Ніби у сімейному колі школярі весело та завзято про­вели свій час.

А. Бедюх, бібліотекар районної бібліотеки для дітей // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.

Дякуємо за привітання

Верхньорогачицький відділ культури виносить подяку депутату обласної ради Василю Анатолійовичу Рудику за привітання до Дня працівників культури та аматорів народного мистецтва. Василь Анатолійович постійно нас підтримує та надає допомогу в організації заходів, присвячених державним та ювілейним датам. У цьому році завдяки його спонсорській допомозі було здійсне­но ремонт дитячої кімнати у районній бібліотеці для дітей. Подарунком для дітей стали комплекти книг, які подарував депутат обласної ради.
Дякуємо Василю Анатолійовичу та маємо надію на його подальшу співпрацю з нами. Будемо раді, якщо до потреб закладів культури з розумінням та підтримкою поставляться й депутати районної та місцевих рад.

Верхньорогачицький відділ культури // Рідний край. – 2016. – №46 (18 листоп.). – С.4.

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек

Шановні працівники бібліотечної мережі району, від щирого серця вітаємо вас з Всеукраїнським днем бібліотек!
Бібліотекар стоїть біля витоків мудрості, він зберігай і провідник, який забезпечує користувачам доступ до інформації, знань, і, через книгу, наукове та художнє сло­во утверджує високі духовні ідеали нації. Бібліотечне мережа - це не лише зібрання текстів та документів, це великий світ соціальних комунікацій, місце, де зростають діти, формуються особистості. Сьо­годні майбутнє за бібліотеками, які поєднують тради­ційну культуру спілкування з книгою з новими інформа­ційними технологіями. Разом із вами це свято відзначає багатомільйонний загал читачів, вихованих в дусі поваги до бібліотек - храмів книжкової мудрості. Щиро дякуємо вам за високий професіоналізм, без­межну, подвижницьку відданість своїй справі. Зичимо вам здоров'я на довгі роки, нових творчих здобутків, енергії, наполегливості, непохитної віри у свою велику мету!

Голова районної державної Н.О.Тарасова, голова районної ради адміністрації Г.І. Нестеренко // Рідний край. – 2016. – №39 (30 верес.). – С.1.

Історія бібліотечної справи в районі

Бібліотекарі району. 90-і роки

Початок бібліотечної справи в районі сягає в далекі 20-і роки XX століття. Наприкінці грудня 1920 року у селі почали функціонувати бібліотека і дві хати-читальні. Фонд бібліотеки налічував близько трьох десятків книг та брошур. У 1923 році Верхній Ро­гачик став районним цент­ром. На той час бібліотека вела велику просвітницьку роботу, випускаючи агі­таційні листівки політично­го напрямку. Основним чи­тацьким контингентом бібліотеки були учні, адже тільки 22% населення зна­ло грамоту.

Верхиьорогачицький район пережив не одну реорганізацію. У 1930 році ра­йон було ліквідовано, а його територію приєднано до Великолепетиського району. У 1932 році на території села Іскра було побудовано клуб, у якому виділено місце для бібліотеки. У 1936 році на території селища в колгоспі ім. Д. Бідного було відкрито громадський кабінет для читання, до фонду якого входили газети та журнали. У 1937-1941 роках завідуючою бібліотекою працювала Варвара Прокопівна Парасочка. Під час окупації селища німецькими за­гарбниками бібліотека не функціонувала.
У 1946 році Верхній Рогачик стає по адміністратив­ному поділу районним центром. Бібліотечним обслуго­вуванням на той час було охоплено 14,3 тис. чоловік. Діє бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, чоти­ри селищні та 12 сільських бібліотек. З 1 липня 1946 року районною бібліотекою завідує Віра Овсіївна Шусть. Діяльність районної бібліотеки розпоча­лась з фонду в кількості 400 примірників. Бібліотека роз­міщувалась у кімнаті з восьми квадратних метрів та на­лічувала близько трьохсот читачів. У червні 1951 року бібліотеці виділили нове приміщення, яке складалося з чо­тирьох кімнат загальною площею 200 квадратних метрів.
З 1948 року майже двадцять років бібліотекою заві­дував Яків Григорович Белявцев - людина, до самоза­буття закохана у книгу. На той час книжковий фонд бібліотеки вже складав тридцять тисяч

Чергове засідання ветеранського клубу «Надвечір'я», створеного при ЦРБ. 2015 рік

примірників, бібліотека обслуговувала 625 читачів. Читальний зал отримував 98 назв центральних газет та журналів. З 1949 року районна бібліотека користується послу­гами міжбібліотечного абонементу. За замовленнями читачів книги одержували з Херсонської обласної бібліотеки ім. Горького, Київської державної республі­канської бібліотеки ім. КПРС, Одеської державної наукової бібліотеки ім. Горького.
У 1951 році в районі відкрилася бібліотека для дітей, яка розміщувалась у будинку Пилипенків по вул. Юві­лейній. Історія бібліотеки пов'язана з іменами бібліо­течних працівників К.П. Клименко, З.Т. Стукановської, Н.П. Романій, Л.М. Гончарової. З 1963 по 1965 рік районну бібліотеку очолював Ва­силь Петрович Горбатий. На початку 70-х років бібліо­теку очолювали Тетяна Кирилівна Піщанська, Любов Миколаївна Гончарова, Н.М. Базик.
У 1978 році була створена централізована бібліотеч­на система, яку до 1985 року очолювала Клавдія Пет­рівна Клименко. У цей період в бібліотеки прийшло працювати молоде освічене покоління бібліотекарів: Ольга Василівна Барнаш, Надія Іванівна Сурган, Любов Іванів­на Давидко, Ольга Миколаївна Кривоспицька, для яких прикладом у роботі, наставниками були Марія Мусіївна Панченко та Олена Терентіївна Конченко. Близько трид­цяти років працювала методистом у районній бібліотеці Ніна Андріївна Шакун. І початківці, і досвідчені настав­ники віддавали бібліотечній справі всі свої знання, умін­ня та майстерність у пошуку потрібної інформації для чи­тача. Це вони організовували літературні вікторини, бібліотечні уроки, читацькі конференції.
У бібліотеці розпочина­ли свою трудову біографію Л.Д. Шакун, В.П. Кученко, Т.П. Мішечкіна, О.І. Рояка, О.В. Тушевська, В.Р. Ярмак, В.А. Лаговська, Л.І. Крот, Л.В. Бойко, С.В. Савченко та ін.
У 70-х-80-х роках у бібліотеках району ведеться широка пропаганда доку­ментів і матеріалів партійних форумів, стратегічного кур­су партії та вивчення діяль­ності її основоположників. Крім політичного замовлен­ня посилюється роль бібліо­тек в організації змістовно­го дозвілля населення. Роз­вивається мережа клубів і любительських об'єднань за інтересами, введена нова форма  роботи  -  бригадні абонементи.
З 1987 по 1999 рік цент­ралізовану районну бібліо­течну систему очолювала Людмила Петрівна Ничик. На цей час у районі працю­вала 21 бібліотека: центральна районна бібліотека, ра­йонна бібліотека для дітей, чотири селищних та 15 сільських бібліотек. У бібліотеках впроваджувалися нові форми роботи, вводилися платні послуги. Бібліотека організувала клуби за інтересами: клуб "Орієнтир", де проводилися зустрічі старшокласників з воїнами-інтернаціоналістами, представниками різних професій, та клуб "Крій та шиття", на базі якого органі­зували курси по шиттю та в'язанню.
У 1990 році районна бібліотека для дорослих і район­на бібліотека для дітей перейшли у нове приміщення в районному будинку культури. Бібліотека розмістилась на другому поверсі у восьми кімнатах: абонемент, читаль­ний зал, методичний кабінет, відділ комплектування та обробки літератури, відділ єдиного фонду та три кімна­ти відведено для обслуговування читачів-дітей. Книжковий фонд районної бібліотеки в той час налічу­вав близько 35 тис. екземплярів книг, у дитячій бібліо­теці налічувалося близько 10 тис. книг. Гарною традицією в ті роки було проведення вечорниць для працівників бібліотек району. При районній бібліотеці був створений клуб "Ювіляр", учасники якого вшановували ветеранів культурно-освітньої роботи. Духовним наставником клу­бу була методист районної бібліотеки Н.А. Шакун.
 

Приміщення бібліотеки. 60-і

Фонд періодичних видань у читальному залі був різноманітним. У 1993 році з районного бюджету було виділено 170 тис. карбованців на переплату газет і жур­налів. У ті роки родзинкою роботи районної бібліотеки були фольклорні свята, які організовували бібліотекарі, де вшановували народних умільців, організовуючи вистав­ки їхніх робіт. У 1997 році пройшла реорганізація мережі бібліотек району. Усі селищні і сільські бібліотеки були пере­ведені на баланс колгоспів, а з 2001 року - на баланс сільських рад. Бібліотекарі працювали на 0,5 ставки. Були закриті три бібліотеки - Бабинська, Пролетарсь­ка і Вишневська.
З 1998 по 2011 рік директором районної бібліотеки працювала Світлана Степанівна Дорошенко, з 2011 по 2015 рік -  Наталя Вікторівна Левадна, їх помічниками стало молоде покоління бібліотекарів: Н.В. Музика, А.В. Сурган, І.М. Желєзняк, Т.С. Сазонова.
У 2013 році був створений комунальний заклад "Верхньорогачицька центральна районна бібліотека", який об'єднав бібліотеки для дорослих та дітей. У вересні 2016 року знову проходить реорганізація бібліотек в єдину бібліотечну систему.
В історію бібліотечної справи у районі ввійшла тру­дова діяльність селищних та сільських бібліотекарів Р.П. Міщенко, Н.І. Васильєвої, В.М. Дяченко, В.О, Байші, В.І. Жук, К.Р. Котляр, Р.О. Михайленко, Н.С. Федоришиної, Т.Д. Онищенко, І.О. Соколової, Г.М. Зінченко, Л.П. Со-ляник, Я.О. Кур'янінової, В.О. Жданової, Н.Т. Галушко, М.М. Зюлєвої, Л.П. Самчук, Л.І. Головко, В.І. Матвійчук, Л.І. Ковтун, В.Б. Назаренко, Л.І. Дорошенко, В.О. Мульської, які були і є справжніми майстрами бібліотеч­ної справи.
Згідно з Указом Президента України від 14 травня 1998 № 471/98. 30 вересня в Україні відзначається Все­український день бібліотек. Тож дозвольте мені привіта­ти всіх бібліотекарів району, ветеранів бібліотечної праці з професійним святом.

Бібліотека...Тиша...І століття...
Історія... І тисячі книжкових див,
Благословляєм вас на довголіття,
Всіх тих, хто труд цей славний полюбив.
Професія, як світ, стара і давня.
Від перших зшитків до товстих томів.
Ви любите і бережете вірно
Пилинки часу й заповідь віків.
Щасливі ви... Вам слово довіряли
Франко й Шевченко, і Сковорода.
Давали ви не книги під розписку,
А читачам - великий світ.
Вітаю з святом, друзі, Вас!
Хай Вас хранить Господь до скону,
А був би з мене богомаз,
Я б написала з Вас ікону.

Л. Ничик, директор центральної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №39 (30 верес.). – С.3.

Святкуємо ювілей країни

Напередодні великого державного свята - 25-ої річниці Незалежності України районна бібліотека прове­ла з школярами засідання в інтелект-кафе. Темою зустрічі був відомий вислів "З Україною в серці". Волон­терська бригада бібліотеки (6 учнів третього класу ЗОШ №1) ознайомила присутніх з древньою легендою, яка свідчить про те, як Бог подарував людям прекрасну зем­лю, яку назвали "Україна". Наша держава - золота чарів­на сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосиче­на. Багато ніжних, ласкавих, поетичних слів було сказа­но учнями, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народи­лись і живуть. Піснями та віршами про­славляли Ук­раїну Бедюх Кіра, Іванченко Саша, Альбіна Вовк, Маша Давидко, Софія Федоришина, Ксенія та Ангеліна Без­дольні, Лісничий Владис­лав та ін. На Україні є прекрасний звичай: зуст­річати гостей хлібом та сіллю. На нашому святі були присутні гості -заступник голови районної державної адміністрації С.М. Нестеренко та начальник відділу освіти райдержадміні-страції А.М. Пахомова, яким юнак в національному кос­тюмі - Саша Бабич підніс на вишитому рушнику коровай. З привітальним словом до присутніх звернулася Світлана Михайлівна Несте­ренко, яка побажала дітям гарно вчитися, своїми спра­вами прославляти свою землю, нашу країну, наш на­род. Зі словами молитви про Україну до присутніх звернувся Владислав Лісни­чий:

Всевидящий наш
Отче і Владико,
Тобі молюся і між
всіх незгод
Тебе благаю -
не покинь навіки
Вкраїнську землю
і її народ.

В той час, коли в залі лунали вірші та пісні, гуртківці районного будинку дитячої та юнацької творчості малювали малюнки про українську символіку. Зал прикрашали творчі роботи гуртківців БДЮТ. Всі діти, які були присутні на святі, живим ланцюгом відтво­рили карту України, яка була намальована на площі біля районного будинку культури. Після урочистих хвилин школярів та всіх відвідувачів інтелект-кафе чекав приємний сюрприз - солодощі та солодкі напої. В переддень свята районну бібліотеку для дітей відвідав депутат обласної ради В.А.Рудик, який подару­вав учням солодкі подарунки.
Кожне свято для дітей закінчується іграми, розвага­ми, вікторинами. Не було винятком і дане свято. Діти з цікавістю складали карту України з пазлів, збирали ко­шики з фруктів та овочів, якими багата Україна. Закін­чилось свято рухливими іграми, які так подобаються нашій метушливій малечі.

Л. Ничик, директор КЗ "Верхньорогачицька центральна районна бібліотека" // Рідний край. – 2016. – №34 (26 серп.). – С.5.

До 230-річчя заснування Верхнього Рогачика. Історію потрібно пам'ятати. З рукописних джерел районної бібліотеки

У 1923 році постано­вою Всеукраїнського Цен­трального Виконавчого Ко­мітету № 308 «Про адміні­стративно-територіальний поділ Катеринославщини» був створений Верхньороачицький район, який увійшов до складу Меліто­польського округу Катери­нославської губернії. До складу новоствореного району були включені те­риторії ліквідованих Верх­ньорогачицької, Малолепетиської, Ушкальської во­лостей. Верхньорогачицький район пережив не одну ре­організацію. У 1930 році район було ліквідовано, а його територію приєднано до Великолепетиського. Вдруге район відновлений у 1946 році уже у складі Херсонської області. Так він проіснував до 1963 року і знову був розфор­мований. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 року Верхньорогачицький район відновлений у своїх сучас­них межах. За роки довоєнних п'я­тирічок технічне оснащен­ня сільського господарства і наполеглива праця хлібо­робів дали змогу значно підвищувати культуру зем­леробства. У 1929 році у Верхньому Рогачику були організовані 14 колгоспів - ім. Шевченка, ім. Чапаєва, ім. Блюхера, "Червоний шлях", "Політвідділ" та інші. На допомогу новоствореним господарствам у 1931 році організовується ма­шинно-тракторна станція. Того ж року випустив пер­шу продукцію маслозавод, будівництво якого почало­ся 1928 року, а через дея­кий час став працювати працювати харчовий комбінат. У 30-ті роки змінюється зовнішній вигляд Верхньо­го Рогачика: будуються нові приміщення, на вули­цях та в дворах висаджу­ються

Кінотеатр "Дружба". 1970

дерева. У сільський побут увійшли електрое­нергія, радіо та кіно. На Всесоюзній сільськогосподарській ви­ставці 1940 року трудівни­ки сільськогосподарських артілей демонстрували свої досягнення. У Книзі Пошани відзначені кращі колгоспи Верхнього Рога­чика - "Політвідділ" та "Заповіт Ілліча". Учасником виставки була також Верхньорогачицька МТС, яка 1938 року мала 36 тракторів і 52 комбайни, швид­ко і якісно обслуговувала колгоспи району. Мирна Праця жителів Верхнього Рогачика була перервана віроломним на­падом фашистської Німеч­чини на СРСР. 15 вересня 1941 року у Верхній Рога­чик увірвалися німецько-фашистські війська. Окупа­ційна влада встановила "новий порядок". За роки окупації тортурам було піддано 137 жителів села, вивезено на каторжні робо­ти до Німеччини 350 чо­ловік. Важкими були роки окупації, але наші земляки вистояли і дочекалися по­вернення радянських військ. У ході стрімкого осін­нього наступу 1943 року ра­дянські війська вступили на територію Верхньорогачицького району. Спалахну­ли бої за районний центр. На початку листопада частину його вдалося визволи­ти від ворога, але невдовзі гітлерівці, підтягнувши ре­зерви, змусили радянські війська відступити. Верхній Рогачик, з рядом населених пунктів, увійшов у систему оборони Нікопольського плацдарму. Бої за його ліквідацію точилися з груд­ня 1943 року і весь січень 1944 року. Численними ата­ками бійці 37-ї гвардійської  танкової бригади 5-ї удар­ної армії, 3-ї гвардійської та 28-ї армії 4-го Українського фронту з 1 по 8 лютого 1944 року ліквідували плацдарм. Перемогу святкували не тільки бійці, а й мешканці Верхнього Рогачика, Михайлівки, Первомаївки, Ушкалки, Бабиного, Нижнього Рогачика, Чистопілля, Олексіївки, Кожум'яків. 7 лютого 1944 року ра­дянські війська зламали спротив фашистських військ і ліквідували плац­дарм. У кровопролитних боях тисячі радянських сол­датів та офіцерів показали приклад мужності та герої­зму. 789 місцевих жителів боролися з гітлерівцями на фронтах війни, 396 з них за­гинули в боях з ворогом. За мужність і героїзм 300 чо­ловік відзначені орденами та медалями СРСР.  Відступаючи, ворог ни­щив все, що уціліло. 787 бу­динків колгоспників, лікар­ня, школа, бібліотека, ди­тячі ясла, майстерні МТС, маслозавод були спалені. Особливо відзначили­ся під час боїв за звільнен­ня району член військової ради 5-ї ударної армії гене­рал-майор Ісмаїл Булатович Булатов, командир 50-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор Ан-тон Станіславович Влади-чанський, командир 40-ї  гвардійської дивізії полков­ник Михайло Олександро­вич Федоров, начальник політвідділу полковник Павло Іванович Черенков, командири полків Яків Матвійович Орлов та Пан-телей Іванович Сіненко, командир 37-ї гвардійсь­кої танкової бригади 2-го гвардійського механізова­ного

Першотравнева демонстрація. 1954 рік.

корпусу 5-ї ударної армії 4-го Українського фронту Петро Юліанович Корбут. Після визволення райо­ну першим став до ладу маслозавод, який випускав високоякісну і конкурен­тоздатну продукцію: верш­кове масло, морозиво, козеїн. У різні часи маслоза­водом керували Григорій Омелянович Іващенко, Іван Терентійович  Гаркуша, Ми­кола Іванович Різак, Ана­толій Васильович Сахно, Микола Васильович Яворницький. Згодом відновив роботу харчовий комбінат, у подальшому переймено-ваний на харчосмакову фабрику. На ній працюва­ли олійний, ковбасний, кондитерський цехи, виго­товляли газовані напої. Керували фабрикою Ми­кола Іванович Ігнатенко, Федір Іванович Чорний, Дмитро Михайлович Ро-маній, Анатолій Матвійо­вич Рєзнік. Став до ладу міжколгоспний комбікор­мовий завод. Першим його керівником був Василь Васильович Павлен­ко, а потім на чолі трудово­го колективу став Федір Іванович Чорний. У 50-ті роки XX сто­ліття з метою господарсь­кого зміцнення і подаль­шого розвитку 14 сільськогосподарських артілей об'єдналися у ве­ликі господарства:
Колгосп імені Шев­ченка. Його керівниками в різний час були Гаврило Олексійович Овсяк, Леонід Сергійович Сіденко та Геннадій Семенович По­грібний. Основним напрямком господарства було тварин­ництво. На території госпо­дарства діяв найбільший у районі свинокомплекс на 15 тисяч голів. На сьо­годнішній день базовим господарством, на тери­торії колгоспу ім. Шевченка є сільськогосподарське то­вариство "Таврія", яке очо­лює Іван Ілліч Капсамун.
Колгосп «Комуніст». На чолі цього колгоспу працювали Іван Сергійович Безпалько, Микола Михай­лович Діденко, Іван Дмит­рович Безрідний, Микола Миколайович Новіков. Ос­новною галуззю виробниц­тва було птахівництво. Працював птахокомплекс на 25 тисяч голів птиці, ви­роблялося 5 мільйонів яєць. Сьогодні основну ча­стину земель, які належали цьому колгоспу, обробляє фермерське господарство "Росток" (керівник В'ячеслав Дмитрович Малахов).
Колгосп «Росія». Очо­лювали господарство Кузьма Кузьмич Нечипас, Володимир Андрійович Байша, Віктор Васильо­вич Мусієнко, Михайло Кирилович Піщанськийта Василь Михайлович Вербицький. Колгосп займав­ся вирощуванням ранніх та пізніх зернових і олій­них культур. Найбільший урожай зернових колгос­пники отримали у 1972 році, який становив 32,2 центнера з гектара.
Колгосп «Перемо­га». У різні роки його очо­лювали Федір Федорович Ганжа, Євген Андрійович Байша, Дмитро Микола­йович Ващенко, Володи­мир Андрійович Байша, завдяки якому вдалося зберегти матеріально-технічну базу господар­ства в той час, коли у сільському господарстві почався розвал, та Іван Іванович Сидорякін. Працювали млин, олійний цех, пекарня. Хлібом власного вироб­ництва забезпечувався комплекс "школа - дитса­док". Борошном, олією і хлібом забезпечувалися усі бажаючі члени колгос­пу. Жителі сіл Леніно, Вишневе і центральної садиби колгоспу, а також тваринницький та інші ви­робничі об'єкти без пере­боїв отримували питну воду з 9 артезіанських свердловин. У наш час кращі тра­диції колгоспу продовжує приватне підприємство "Агропростір", яке створив Олег Юрійович Павлишин.
Колгосп «Аврора». Головами господарства у різні роки працювали: Микола Олександрович Іваненко, Петро Васильо­вич Савченко, Микола Ва­сильович Яворницький, Віктор Іванович Чорненко. Широкого розвитку в господарстві набуло зрошуване землеробство.
Колгосп імені Карла Маркса. Це степове гос­подарство очолювали Ми­кола Миколайович Прокопенко, Анатолій Олександ­рович Грицаєнко, Лідія Олександрівна Грицаєнко. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні зернових, олійних та технічних куль­тур. Велика частина зе­мель колгоспу була під зрошенням, а хліб з пе­карні господарства знали далеко за межами нашого району. У 2000-і роки ба­зовим господарством на цій території стало фер­мерське господарство "Промінь", яке очолює син Анатолія Олександровича - Олександр Анатолійович Грицаєнко.

Споруджується новий об'єкт

Колгосп «Дружба». Колгосп базувався у ма­льовничому селі Зелене. Тут люди вміють і гарно співати, і гарно працюва­ти. Головами цього кол­госпу працювали Павло Савелійович Тимошенко, Олександр Іванович Момот та Григорій Петрович Маслов. Колгосп мав 446 гек­тарів зрошуваних земель, свинокомплекс на 3000 голів, вівцекомплекс на 5000 голів, об'єкти соц-, культпобуту. Господарство славилося високими при­ростами великої рогатої худоби - до 1 кг на добу. За олією до зеленівської олійниці їхали не лише з району, а й з усієї області.
Колгосп «Родина». Це господарство - най­більше за територією, до його складу входило чоти­ри бригади. Колгоспники займалися рослинницт­вом та тваринництвом. Мали потужний машинно-тракторний парк. Голова­ми колгоспу в свій час пра­цювали Петро Сергійович Лич - завдяки його уміло­му керівництву колгосп став мільйонером, Гри­горій Єфремович Астахов, Василь Іларіонович Ємець та Федір Гаврилович Не­стеренко. Сьогодні справу своїх попередників про­довжує Сергій Михайло­вич Ребізант. Колгосп мав зрошувальну систему. Ви­сокі досягнення були здо­буті колгоспниками по се­редньодобовому прирос­ту ваги свиней.
Колгосп «Револю­ція». Базувався колгосп на території сіл Ушкалка, Ба­бине та Нижній Рогачик. Головами цього колгоспу працювали Франц Рафаї-лович Хілінський, Микола Федотович Бачинський, Василь Семенович Михальчук та Олександр Йо­сипович Кучинський, який до сьогодні очолює СТОВ "Дніпро". Свій трудовий шлях у машинно-трак­торній станції колгоспу розпочинали Герой Соціалістичної праці та двічі Герой України Дмитро Ко­стянтинович Моторний та майбутній голова колгос­пу ім. Карла Маркса Ми­кола Миколайович Прокопенко.
Радгосп «Рогачик» - велике багатогалузеве господарство. Першим його очолив Василь Афанасійович Лавриненко, який передав естафету Миколі Федотовичу Бачинському. Господарство налічувало 24 тисячі голів овець, 3200 голів великої рогатої худоби, 5500 голів свиней, 5000 голів птиці. З техніки мали 157 трак­торів, 40 комбайнів, 85 вантажних автомобілів. У цьому господарстві отри­мала звання Героя Соціа­лістичної праці Ганна Пет­рівна Коржук. На сьогоднішній день фермерсь­ке господарство "Еліта" (голова Олександр Ми­хайлович Македон), яке створене на базі колишнього радгоспу, є флагма­ном сільськогосподарсь­кого виробництва району.
Радгосп «Чистопільський», який створе­но шляхом поділу радгос­пу "Рогачик" на два госпо­дарства. Керували ним Михайло Григорович Ко­пійко та Микола Михайло­вич Логвінов. Господар­ство спеціалізувалося на вирощуванні овець. Ос­новними господарствами на його території є агро­фірма "Чистопілля" (очо­лює родина Поспєлових) та фермерське господар­ство "Універсал-агро" (керівник Костянтин Вікторо­вич Слоневський).
Рибне господарство «Дружній рибалка» базу­валося поблизу села Ушкалка. Анатолій Параскж, Микола Бондаренко, Анна Михайлівна Бровко, Сергій Іванович Похваленко - це ті керівники, які

Телевежа у Верхньому Рогачику. 70-ті роки

забезпечували рибою не лише наш район, але й сусідні. У пам'яті залишилися одноразові вилови риби обсягом до 120 тонн. Сьо­годні традиції цього госпо­дарства продовжує това­риство "Лиман" на чолі Миколою Андрійовичем Гончаренком. У 2012 році в районному рейтингу "Лю­дина року-2012" госпо­дарство стало перемож­цем у номінації "Трудовий колектив року". Микола  Андрійович займає актив­ну життєву позицію, пе­реймається проблемами громади, був депутатом районної ради.
У роки восьмої п'я­тирічки у Верхньому Рога­чику значного розвитку набула промисловість. Тут були створені комбінат ко­мунальних підприємств, ним керували Олександр Євгенович Стуканрвський, Микола Петрович Жованик, комбінат побутового обслуговування на чолі з Катериною Павлівною Худенко, Анатолієм Микито­вичем Колесником, ра­йонне відділення "Сільгосптехніки", міжколгоспна організація шляхового бу­дівництва, інкубаторно-птахівнича станція, яка не­розривно пов'язана з ім'ям Олександра Василь­овича Добишева, район­на друкарня, якою довгий час керував Віктор Сергі­йович Мельник. Працівники «Сільгос­птехніки» надавали вели­ку допомогу колгоспам у ремонті машин і ме­ханізмів, перевиконували п'ятирічні плани. Найбіль­ший внесок у розвиток цієї  організації внесли її кері­вники Володимир Мико­лайович Головінов, Петро Петрович Желізняк, Ва­лерій Павлович Аліпов.
«Міжколгоспбуд», створений 1956 року, за п'ятиріччя подвоїв обсяг будівельно-монтажних робіт і 1970 року виконав їх на 468 тис. крб. При буді­вельній організації працю­вав цегельний завод, який випускав щороку 2 млн. штук цегли. З відходів де­ревини тут освоїли вироб­ництво арболіту, який ви­користовувався як деше­вий будівельний та ізоля­ційний матеріал. Керували цією потужною організа­цією Микола Іванович Прядко, Едуард Михайло­вич Мельник, Анатолій Пи­липович Рудик. Уряд високо оцінив до­сягнення трудівників Вер­хнього Рогачика у розвит­ку сільськогосподарського виробництва і нагоро­див 382 працівників орде­нами та медалями. З них семеро отримали найви­щу відзнаку - орден Лені­на: Микола Антонович Дронь, Григорій Тарасович Романій, Мико рилович Таран, Петро Тихонович Четверик,  Григорій Юхимович Шаян, Володимир Васильович Скільсара, Марія Іванівна Самсоненко.
У ці часи великого роз­маху набуло будівництво об'єктів соціально-куль­турного призначення та житлового фонду. У 1974 році введено в дію першу, а в 1986 році - другу чергу будівлі дитячого садка "Берізка", у 1978 році -корпуси центральної ра­йонної лікарні, корпус мо­лодших класів загально­освітньої школи №1, ра­йонний універмаг. На по­чатку 1980-х років були збудовані кафе "Юність", комбінат побутових підприємств. У 1986 році був закладений перший камінь у будівництво ра­йонного будинку культури, який вступив у дію в 1990 році. Будувалися нові ву­лиці, багатоквартирні бу­динки на вулицях Леніна, Ювілейна, Владичансько-го. У 1986 році в районі введено в дію 3600 квад­ратних метрів житла. На честь сорокаріччя Пере­моги у Великій Вітчизняній війні збудовано нову вули­цю, на якій під ключ було здано 10 будинків садиб­ного типу з усіма госпо­дарськими прибудовами та асфальтованими дво­рами. З нагоди відкриття нової вулиці на базі "Пере­моги" відбувся обласний семінар з будівництва житла та об'єктів соц-культпобуту. У роботі се­мінару взяли участь пер­ший секретар обкому партії Андрій Миколайович Гіренко, керівники районів області.
У 70-80-ті роки у свій час Верхньорогачицьким районом керували: Радомир Олексійович Резнік, Григорій Єфремович Аста­хов, Ніна Григорівна Стукановська. Головами рай­виконкому були Григорій Петрович Старина, Воло­димир Кирилович Бойко, Дмитро Прокопович Бон­даренко, Ніна Григорівна Стукановська, Микола Юрійович Ємцев, Петро Васильович Савченко. У 90-ті - 2000-і роки місцеве самоврядування району очолювали Ніна Григорівна Стукановська, Володимир Андрійович Байша, Володимир Яко­вич Белявцев, Валентина Іванівна Маловічко, Тарас Васильович Яковина. У районному комітеті комсомолу отримали пу­тівку в життя колишні його перші секретарі: Тамара Петрівна Іванюшенко, Олександр Іванович Коро­тиш, Галина Петрівна Та­ран, Надія Василівна Фесенко, Сергій Олександ­рович Музика, Сергій Дмитрович Гордієнко. Одним із стратегічних напрямків розвитку дер­жави була торгівля. Район­не споживче товариство забезпечувало товарами народного споживання жителів райцентру та всіх сіл району. Очолювали цей важливий напрямок Андрій Лаврентійович Ружицький, Віктор Кузьмо­вич Страх, Володимир Кирилович Бойко, Дмитро Михайлович Романій. У часи розбудови на­родногосподарського комплексу вірними захис­никами соціалістичної власності стали працівни­ки органів внутрішніх справ. Керманичем рай­онного відділу внутрішніх справ упродовж 13 років був Володимир Прокопо-вич Овдієнко, якому допо­магав опорний пункт на чолі з Дмитром Пилипо­вичем Бедюхом. Не стояли осторонь і працівники бюджетної сфери та управлінці: більш ніж сорок років віддав культурно-освітній галузі Віктор Пилипович Марковський, з них май­же 40 років пропрацював начальником відділу куль­тури, у фінансовій сфері району майже все своє трудове життя працював Іван Іванович П'ятигорець. Багато років відда­ли державній службі Віктор Прокопович Заруба, Ніна Петрівна Молчанова, Володимир Степа­нович Молчанов, Анатолій Павлович Виселко, Юрій Миколайович Куцевалов, Людмила Болеславівна Романчук, Любов Олек­сандрівна Новікова, Лю­бов Григорівна Бірдус. Свого часу управління сільського господарства очолювали Іван Іванович Несвітєй, який працював з 1967 по 1982 рік, Мико­ла Миколайович Прокопенко, Лідія Олександрі­вна Грицаєнко, Микола Миколайович Новіков, Іван Іванович Сидорякін, Іван Іванович Іващенко.
Великий внесок у роз­виток медичної галузі внесли колишні головні лікарі центральної район­ної лікарні Володимир Федорович Кучеренко, Петро Васильович Керекелиця, Валентина Володимирівна Дорошенко, Валерій Володимирович Тимошенко, Микола Іва­нович Синьоокий. Неза­перечним авторитетом серед населення району завжди користувалася Валентина Гаврилівна Мартюк - лікар-педіатр, заслужений лікар України, кавалер ордена Княгині Ольги. Виховання підростаю­чого покоління - справа у всі часи благородна та поважна. Освітню галузь району піднімали та роз­вивали Віра Іванівна Деменнікова, Анатолій Гри­горович Селезньов, Воло­димир Якович Белявцев, Валентина Іванівна Мало­вічко. Директори шкіл, які залишили великий слід у освітньому літописі райо­ну: Василь Григорович Тригуб, Микола Кузьмович Димнич, Іван Васильович Ковеза, Паша Федорівна Байша, Василь Никифорович Шаройко, Іван Никифорович Чхайло. Без­цінний внесок у становлення молодого покоління зробили заслужені вчителі України Любов Прокопівна Матвійчук, Алла Іванівна Назаренко, Людмила Дмитрівна Кондрацова. Алла Іванівна та Людмила Дмитрівна і сьогодні сіють у дитячі душі розумне, добре, вічне.
На жаль чи на щастя, історію не можна змінити, бо вона - минуле, а час не має зворотного відліку. Але історію треба пам'я­тати, щоб черпати з її сто­рінок не лише знання, а й наснагу працювати в ім'я майбутнього.

Л. Ничик, директор центральної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №30 (29 лип.). – С.2, 4.

Діти - наше майбутнє

Дитинство - найважливіший період у житті кожної пюдини. Саме в цей час вона формується фізично, мо­рально, набуваючи необхідних знань, умінь і навичок. Ми, дорослі, повинні робити все можливе, аби життя дітей було щасливим. І тому напередодні Міжнародно­го дня захисту дітей у селищній бібліотеці №2 був орга­нізований і проведений цікавий розважальний захід.  Завідуюча селищною бібліотекою №2 А.В. Дорошен­ко провела з дітьми конкурси, вікторини, брейн-ринг «Що? Де? Коли?», переможцем якого стала Альона Дурицька. Денис Васильченко, Оленка Кінаш, Настя Дурицька, Женя Цебро розповіли вірші про Україну та щасливе  дитинство. Альона Дурицька, Віка і Ліля Максименко  затанцювали гарний танок. Усі дітки також брали активну участь у різноманітних іграх. Свято сподобалось усім учасникам і вони залиши­лись задоволені проведеним заходом.

А. Дорошенко, завідуюча селищною бібліотекою №2 // Рідний край. – 2016. –  №24 (17 черв.). – С.5.

Книга - це мудрість століть

Хоч слово, мова, книга з'являється в різні часи, але вони міцно пов'язані між собою. Без слова немає людської мови, без мови - книги, без книги -знань. У останні дні навчаль­ного року до селищної бібліотеки №1 завітали учні молодших класів ра­зом зі своїми вчителями І.А. Медвідь та І.О. Собко. Разом з дітьми ми прове­ли бесіду про книги - чому потрібно берегти і шанува­ти книгу. Дітки розповіли про те, які книги вони про­читали протягом року, розказували багато віршів, загадок, прислів'їв про книгу. Адже саме книга сприяє вихованню,ботри­маючи у руках цікаву кни­гу, забуваєш про навко­лишній світ, з головою по­ринаєш у події. Отже, най­цікавіший скарб для люди­ни - книга. Як стверджував Е. Хордвік, "Любов до книги -найбільша нагорода. Це надихає, збуджує, заспо­коює і дає безмежні знан­ня про світ і безцінний досвід. Це моральне світло".

В. Мульська, завідувач селищною бібліотекою №1 // Рідний край. – 2016. – №23 (10 черв.). – С.4.

Світ дитинства, світ казковий

Всі ми родом із дитинства, з країни мрії і казок. І тільки дитячі серця є найбільш чистими, доб­рими і світлими. І як кожному хочеться побувати у цьому каз­ковому світі! При підтримці Ушкальської сільської ради ми створили в свою маленьку країну казок, радості та розваг для школярів Ушкальської ЗОШ та вихованців дитячого садка "Пролісок". У  святі взяли участь 80 юних та зовсім маленьких учасників. Насиченим та різноманітним було це свято. Діти демонстрували свої таланти у вокальному, танцювальному, театральному жан­рах, брали участь у різноманіт­них іграх, конкурсах, важливі­шим з яких був конкурс малюн­ку на асфальті, який називався "Моя мрія". У ньому переважа­ли малюнки-побажання миру на землі. Охоче та активно діти брали участь у веселих стартах, за які отримували солодощі. На завершення свята дітла­хи випустили у небо повітряні кульки з найзаповітнішою мрією, після чого всі отримали морозиво. Щасливі та задоволені повернулися дітлахи додому.

Працівники Ушкальського СБК та бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №23 (10 черв.). – С.4.

Стартував обласний профіквест «В долонях степу і Дніпра»

З метою сприяння на­ціонально-патріотичному вихованню шкільної молоді, запобігання молодіжного безробіття, розширення знань підростаючого поко­ління про перспективи роз­витку нашого краю в області запроваджено інноваційний проект для учнівської мо­лоді "Обласний профіквест "В долонях степу і Дніпра". 12 травня 2016 року ко­манда "БЕМС" Верхньорогачицької гімназії та координатори проекту в районі - завідуюча Верхньорогачицької бібліотеки для дітей А.В. Сурган, класний кері­вник 8-а класу Л.М. Земба, методист відділу освіти С.В. Самойлова відвідали Херсонський аграрний уні­верситет, де відбулася пре­зентація проекту. Юних учасників привітали керівники області, члени об­ласного організаційного ко­мітету та юні артисти міста. Основними завданнями проектує поглиблене вивчен­ня школярами рідного краю, його унікальних природних та культурно-історичних пам'я­ток; виховання патріотизму; популяризація серед учнівсь­кої молоді актуальних на рин­ку праці Херсонщини про­фесій туристично-рекреацій­ного спрямування. Проект розроблений на проведення трьох етапів: 1- організаційний, 2 - на­вчально-дослідницький, 3 -підсумковий. Нашій команді протягом 2016-2017 років потрібно буде визначити туристичне при­вабливі об'єкти нашого райо­ну та скласти туристично-ек­скурсійні маршрути. Згідно із визначеним маршрутом зібрати та вивчити матеріали краєзнавчого характеру. У за­вершальному етапі проекту буде складено туристичний путівник нашого району. Школярі змагатимуться в таких номінаціях: кращий туристичний маршрут; кра­ща РР-кампанія; кращий гід - екскурсовод. Робота передбачає бути цікавою, пізнавальною та креативною. Бажаємо нашій команді успіхів та перемог!

А. Сурган, завідуюча Верхньорогачицькою бібліотекою для дітей, координатор проекту // Рідний край. – 2016. – №21 (27 трав.). – С.2.

Вдячна за співпрацю

Перед Великоднем у Чистопільській сільській бібліотеці пройшла виставка малюнків до свята. Учні 4 класу разом зі своїм класним керівником Н.В. Шершень при­ходили на гостини до бібліотеки, розповідали вірші про Великдень, про писанки. Я розповіла дітям про звичаї та обряди. Великдень - це одне з найбільших після Різдва християнських свят. У цьому році це свято припало на початок травня. У цей день люди гарно одягаються і йдуть освячувати паски та яйця. У цей день люди віта­ються не як звичайно, а поздоровляють один одного "Христос воскрес!". А на другий день за традицією ходили в гості, христосувалися, обмінювалися освячени­ми яйцями. У. конкурсі малюнків активну участь брали учні шко­ли. Я щиро хочу подякувати за співпрацю керівництву школи, учителям, а також дітям, що беруть активну участь у проведенні всіх заходів і свят. Також щира вдячність сільському голові С.Г. Шуть за матеріальну та моральну підтримку у роботі та житті бібліотеки. Тож давайте не забувати про духовні традиції, на­родні звичаї, моральні засади своїх предків.

Т. Горнова, завідувач Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №20 (20 трав.). – С.4.

Подарунок бібліотеці від депутата

Книга - неоціненний скарб, подарований попередні­ми поколіннями. Це найбільше диво, створене руками людини на шляху до щастя і світлого майбутнього. Це добре розуміє депутат Херсонської обласної ради Василь Анатолійович Рудик, тому і завітав до районної бібліоте­ки для дітей з подарунком. Юним користувачам районної книгозбірні депутат подарував дитячі книжки на різні читацькі уподобання. Василь Анатолійович зазначив, що у квітні ми відзначаємо Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим, важливу роль дитячих книжок у формуванні духовного і інтелектуального розвитку дітей. Нові книги миттєво розійшлися серед читачів. З ве­ликою цікавістю діти розглядали та вибирали собі для читання нові яскраві книжки. Адже навіть зараз, коли чи не в кожному домі є телевізор і комп'ютер, книга зали­шається незмінним другом та помічником, допомагає пізнати світ, а нерідко навіть змінює долі. Найбільшим уподобанням для нашого гостя є дитячі енциклопедії. Вони інформують учнів про різні галузі людського життя, надають їжу для розвитку мислення, знайомлять читачів з рослинним та тваринним світом нашої планети. Для допитливих читачів енциклопедії є універсальними книгами, де можна знайти відповідь на питання: де? коли? чому? До Міжнародного дня захисту дітей Василь Анатолійович пообіцяв подарувати юним читачам добірку ілюстрованих дитячих енциклопедій. Ми з нетерпінням будемо чекати нових подарунків.

Л. Ничик, директор КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №19 (13 трав.). – С.5.

День пам'яті Чорнобильської трагедії

Вже 30 гірких літ ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі. Чи чуєш ти, світе, як гірко ридає полин, яктяжко і туж­но моєму народу болить... Такими словами 26 квітня розпочався день пам'яті Чорнобильської трагедії у Чистопільському клубі, який сільський бібліотекар Т.І. Гор­нова та завідуюча клубом А.Ю. Дьогтєва провели для жителів села та учнів загальноосвітньої школи. На по­чатку заходу переглянули фільм на мультимедійному проекторі. Потім ведуча розповіла, що Чорнобиль став зловісним знаком найсильніших саморуйнівних дій людини. Мирний атом в одну ніч став лютим ворогом, не­видимими променями забираючи людські життя. Учні 8 класу розповідали вірші про те страшне лихо, яке у мир­ний час за 30 гірких років забрало тисячі невинних жертв Чорнобильської катастрофи. Серед них: пожежники, ліквідатори, колишні експлуатаційники - атомники, при-п'ятчани, військовослужбовці, лікарі, які приймали пер­шу лавину опромінення. Діти, які бігали дивитись на по­жежу та рожеву заграву, старі, які порались за 5 км від реактора. Пом'янули їх хвилиною мовчання,  А.Ю. Дьогтєва та учениця 8 класу Анна Токова вико­нали пісні: "Спогади про Чорнобиль", "Лелеки". Я маю надію, що донесли до присутніх цей страшний біль, про це страшне атомне лихо. 26 квітня у нашій пам'яті та в пам'яті українського на­роду - це день чорнобильського лиха, болю, диму, пе­рестороги. І забути це чи викреслити із нашої пам'яті неможливо.

Т. Горнова, завідуюча Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №18 (06 трав.). – С.5.

Стендова виставка "Спротив геноциду"

Пам'яті мільйонів украї­нських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталі­нським тоталітаризмом у 1932-1933 роках; пам'яті тисяч українських сіл і ху­торів, які щезли з лиця землі після найбільшої тра­гедії XX століття, присвяче­на обласна стендова вис­тавка «Спротив геноциду». У нашому районі виставка експонувалася з 7 по 14 квітня у районному будин­ку культури. Її відвідали жи­телі району та учні загаль­ноосвітніх шкіл. Побутує міф про відсутність спротиву украї­нських селян більшовиць­ким грабіжникам напере­додні та під час голодомо­ру. Стенди виставки у доку­ментальній формі розвію­ють цей міф, розповідаю­чи, як тисячі українців бо­ролися, зокрема, зі зброєю в руках, відстоювали право на свободу та життя. Вис­тавка демонструє факти та докази опору, який чинив український народ. Повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. У 1930 році в Україні відбулося понад 4000 масових протестних виступів, у яких взя­ли участь близько 1,2 млн. осіб. За 6 місяців 1932 року ГПУ зафіксувало 900 вис­тупів, з колгоспів вийшли 41 200 селянських госпо­дарств, півтисячі сільських рад відмовлялися прийма­ти плани заготівель. Голоду­ючи, селяни нападали на зерносховища, де зберіга­лося відібране зерно, сабо­тували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду взялися за зброю: у 1932 році відбулося понад 1000 актів збройного опору. Режим боявся, що ук­раїнський спротив призве­де до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Украї­ну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь - ним став штуч­но організований голод. Як жити народу з такою спадщиною? Як йому вихо­вувати своїх дітей? Як збе­регти оптимізм? На ці та інші питання дає відповідь дана виставка. Бібліотекарі районної бібліотеки для дітей разом зі своїми читачами у дос­тупній для дітей формі пройшли етапами експо­нованої виставки.

Юлія Бойко, мето­дист КЗ «Верхньорогачицька центральна ра­йонна бібліотека» // Рідний край. – 2016. – №16 (22 квіт.). – С.3.

Районний конкурс «Кращий читач року»

«Я чув, що життя - непо­гана річ, але я віддаю пере­вагу читанню». Логан Пірсол Сміт

Цікавим виявився кон­курс серед учнів 6-7 класів «Кращий читач року», який провели працівники районної бібліотеки для дітей 15 квітня 2016 року у районно­му будинку культури. Зма­галися конкурсанти в семи конкурсах, основним з них був захист читацького фор­муляру. Учні презентували книги, які їм дуже сподобались, та рекомендували їх прочитати своїм одно­літкам. Завдання для учнів були різнопланові, але всі вони стосувалися книги. У рамках роботи бібліотеки була створена виставка-бе-нефіс «Кращий читач року», її мета - привернути увагу до книги через близькі інте­реси користувачів. Психо­логи мають докази того, що читання справді робить нас кращими людьми. Проте в добу інтернету книжка стає видом, що зникає, тому наші працівники знаходять цікаві методи заохочення дітей до читання. Конкурс виявив, якими різними є уподобання на­ших читачів. Так, Дар'я Же-лєзняченко, Олександр Ле­вадний, Олена Вовк полюбляють читати сучасну украї­нську прозу та пригоди. Юлія Дмитрієва любить творчість Т.Г. Шевченка, Анастасія Чубарь добре знається на українській на­родній творчості, Тетяна Нечипас та Анастасія Клинько із задоволенням читають твори сучасних за­рубіжних авторів. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує вам про незви­чайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навко­лишній світ. Нерідко книга, прочитана у дитинстві, за­лишається в пам'яті на все життя. Конкурсанти не тільки залишили відгуки про про­читані книги, але й зробили покази слайдів про улюблених письменників, про свою участь у житті бібліо­теки. Журі було тяжко обра­ти кращих, та все ж пере­можців визначили. Перше місце було присуджено учениці ЗОШ №2 Юлії Дмитрієвій, друге місце от­римала учениця Верхньо­рогачицької гімназії Дар'я Желєзняченко, третє місце виборов учень Верхньоро­гачицької гімназії Олек­сандр Левадний. Конкурси «Кращий чи­тач року» проходять щорі­чно у сільських, шкільних бібліотеках. Бажаємо на­шим юним книголюбам брати у них участь та вибо­рювати призові місця.

А. Бедюх, бібліотекар районної бібліотеки для дітей // Рідний край. – 2016. – №16 (22 квіт.). – С.3.

Поезія - це завжди неповторність

З глибини народного життя прийшла поезія Та­раса, з горя народу та його звитяжної боротьби виспі­валась вона. Шевченко за­лишив нам свої національні духовні надбання - твори і світлу добру пам'ять про себе. До дня народження Т.Г. Шевченка у Чис-топільській сільській бібліо­теці пройшла виставка ма­люнків, у якій активну участь взяли місцеві школярі. Дуже сподобались ро­боти учнів 5 класу Надії Ка­люжної, Ангеліни По-літанської, Вікторії Штаку, Єлизавети Гуцуцуй, Воло­димира Токового, Вікторії Плєхової, Діани Рєзнік та учнів 8 класу Віктора Нюнькіна, Владислава Єрмачен-ка, В'ячеслава Кучеренка. Велике спасибі дітям і вчи­телям Чистопільської ЗОШ за активну участь у житті сільської бібліотеки. 16 березня 2016 року у бібліотеці пройшов конкурс віршів до дня народження Ліни Василівни Костенко. Кажуть, що талант, якщо він є, то проллється в усьому. Це ж можна сказати і про ге-ніальність поетеси, нашої сучасниці, якій 19 березня виповнилося 86 років. Учні 1-5 класів взяли активну участь у конкурсі. Розпочав­ся конкурс гарними слова­ми з віршів Ліни Костенко. Як і в усіх конкурсах, було обрано журі, до складу яко­го увійшли: Людмила Михайлівна Желєзняк, Ніна Миколаївна Польська та На­таля Вікторівна Шершень. Діти читали вірші таланови­тої поетеси щиро, завзято, від усієї душі. У конкурсі взя­ли участь 17 учасників, журі довго не могло визначити­ся з переможцями. Але од­ноголосним рішенням пер­ше місце виборола учениця 2 класу Альбіна Зубач, на другому-учениця 1 класу Дана Коломієць, третє місце зайняв учень 3 класу Михай­ло Альошин. Подяками відзначені Олександра Карпяк(1 кл.), Костянтин Дьогтєв (1 кл.), Максим Більдей (2 кл.), Дана Рєзнік (5 кл.). Після конкурсу всіх дітей пригоща­ли чаєм та солодощами. Кон­курс закінчився, але залиши­лися приємні враження. Можна впевнено сказати, що наші діти знають, люблять і вміють читати твори. Проводячи такі заходи, маємо надію, що твори ук­раїнських поетів завжди залишаться щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги нашо­го народу. «Поезія - це зав­жди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Т. Горнова, завідуюча Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №12 (25 берез.). – С.4.

Поетичний камертон Ліни Костенко

На базі Верхньорогачицької гімназії відбувся фестиваль «Поетичний ка­мертон Ліни Костенко», у якому взяли участь шко­лярі 6-7 класів. Знайом­ство з талановитою поетесою розпочалося словами: Змири гординю, приклони коліна, торкнись душею їхньої строки, Чурай Маруся, Леся, горда Ліна -Богині слова і святі жінки. Кажуть, що та­лант, якщо він є, про­являється в усьому. Це можна сказати про геніальність по­етеси, нашої сучас­ниці Ліни Костенко, якій 19 березня виповни­лося 86 років від дня народження. Учні читали по­езію Ліни Костенко, про­дивлялись відеоролики з піснями на слова геніальної поетеси та слухали її поезію у виконанні Богдана Ступки та Ніни Матвієнко. Ліна Костенко - це уні­кальне явище в українській літературі, і не тільки в ук­раїнській, а й у європейській, світовій, тому що такої глибини переживань і самокритичності сучасна література ще не знала. Вона не просто геніальний поет - це складна, щедра на добро, спрагла до щас­тя і волі українська душа. Це - нові теми, образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі, але співзвучні загальнолюдсь­ким. Митцю не треба наго­род, його судьба нагоро­дила, Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. Незабутні миті - у кож­ному вірші Ліни Костенко і всі вони наші - українські. Українці можуть пишатися, що знайшли себе в геніаль­ності поетеси. Виконавці поезіі'Ліни Костенко донес­ли до кожного слухача всю глибину і неповторність ге­ніальної поетеси.

Л. Ничик, директор КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №12 (25 берез.). – С.5.

Згадали земляків - афганців

15 лютого в Україні традиційно відзначаєть­ся як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. З часів сивої давнини охороняти землю, сто­яти на захисті інтересів держави, першими зус­трічати ворога було справою честі кращих і найдостойніших синів. Воїни-інтернаціоналісти підтримували мирне населення, охороняли спокій та відстоювали державні інтереси інших країн. Вони з гідністю виконали свій обов'язок. У нашому селі народились, жили і навчались у місцевій школі хлопці, яким згодом довелось воювати в Афганістані. Це Микола Васильович Ілько, який пройшов пекло афганської війни, а помер у мирний час, Сергій Олександрович Пічурін повернувся живим з афганської війни, але трагічно загинув у мирний час, Едуард Ана­толійович Іванченко, який народився у нашому селі, але школу закінчив у Верхньому Рогачику, загинув під час бойових дій в Афганістані. 15 лютого працівники бібліотеки та сільсько­го будинку культури запросили на виховну годи­ну учнів 8-10 класів Ушкальської ЗОНІ, щоб вша­нувати пам'ять тих, хто поліг в афганських уще­линах, та поклонитись тим, хто прийшов живий, але з пораненою душею. Діти уважно слухали розповіді про наших героїв. На жаль, їх батьків, які могли б розповісти про своїх синів, теж уже немає в живих. Народна мудрість говорить, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі свого джерела, але захистити себе земля сама не може - це святий обов'язок тих, хто їсть хліб, п'є воду, милується красою рідної землі. Тому і ста­вали хлопці в ряди солдат, виконуючи інтернаціо­нальний обов'язок. Гинули хлопці на чужій землі, а разом з ними пішло в небуття чиєсь щастя, за­гинули їх ненароджені діти. Вони вічно живуть у зболених серцях рідних, усміхаються зі сторінок солдатських альбомів. Ми теж організу­вали у бібліотеці виставку фотографій на­ших земляків-афганців, з якою ознайоми­лися старшокласники. Разом з учнями ми згадали кінофільм "9 рота", у якому якраз і йшло­ся про останні дні перебування радянсь­ких воїнів на афганській землі. Діти з ве­ликою повагою цікавилися подіями цієї війни і були вдячні за змістовну роз­повідь. Ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, пішовши у безсмертя. Роки йдуть. Час лікує рани. Будемо берегти вічну пам'­ять про наших земляків.

Н. Петренко, завідуюча Ушкальською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №6 (12 лют.). – С.3.

Урок патріотичної книги

У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити сво­го життя. Це рідний батькі­вський край, де вперше ди­тиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, які радували серце своїм розмаїттям. Тому й присвячується цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, опо­відань і т. д. Коли ворог приходить на рідну землю, щоб відібрати в тебе це все, людина починає з ним боротьбу різними засобами. Темі патріотично­го виховання був присвяче­ний урок з учнями Верхньо-рогачицької ЗОШ №2. Бібліотекарі ра- йонної бібліотеки розповіли дітям, яку далекому минулому наші пращури боронили свою землю від полчищ князя Дарія, від набігів кочівників. Окремою сторінкою уроку було ознайомлення з творами українських пись­менників про часи козацтва та чумацтва. Учням був вик­ладений цікавий матеріал про заснування поселень на нашій землі. Героїчним подіям Вели­кої Вітчизняної війни присвячена ціла серія книг на­ших земляків К. Сушка, Ф. Залати, А. Вирлича, О. Гаци, які покликані навча­ти молоде покоління доро­жити рідною домівкою, і якщо треба - її захищати. Негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних дідів та батьків. У цей не­простий час нам потрібні мир  і злагода  для здійснення нагальних внутрішніх завдань - на­самперед соціально-еко­номічних. Нам сьогодні, як ніколи, потрібна не просто праця, а граничне напру­ження   зусиль.   Певною мірою  його  можна  по­рівняти з тим, що виявляв наш народ у період бо­ротьби за свою свободу. На мультимедійному об­ладнанні були показані відеоролики про історію та  боротьбу  за   неза­лежність нашої землі.

Л. Ничик, директор КЗ "ВЦРБ" // Рідний край. – 2016. – №6 (12 лют.). – С.3.

Ми пам'ятаємо події далекого 1944-го

72 роки назад відлунали останні постріли на території нашого району. Та не заживають і до цих днів рани в людських серцях. І в ці святкові дні ми подумки знову і знову звертаємося до тих суворих років, тих героїчних днів.  Районна бібліотека для дітей організувала для своїх читачів книжкову виставку «Подвиг і біль Нікопольського плацдарму». Юне поколі­ння повинно знати про події тих часів. Звільнення Верхньорогачицького району розпочалося 30-31 жовтня 1943 року війська­ми 4-го Українського фронту. Бої на Ніко­польському плацдармі, до якого входив і Верхній Рогачик, точилися більше трьох місяців. 8 лютого 1944 року Верхньорогачиць-кий район був остаточно звільнений від оку­пантів. Іще боями гула розвихрена земля, А вже з барвистими квітками ступила тиша на поля. І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець. Удари з заходу і сходу сказали ворогу: «Кінець!» Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів. Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів. І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі, І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи Такої тиші на землі. Сьогодні день пам'яті і скорботи, день радості і печалі, тож давайте не забувати усіх полеглих, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. Минає рік за роком. Піднявся з руїн наш слав­ний Верхній Рогачик. Наступає ювілей нашого краю - 230-річчя з дня його створення. І тим, що сьогодні ми живемо на цій прекрасній землі, ми завдячуємо нашим визволителям. Спасибі їм за те, що вистояли, що перемогли.

Т. Сазонова, бібліотекар КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №5 (05 лют.). – С.3.