за 2016 рік
Свято Миколая
Із року в рік дітлахи чекають цього дня -19 грудня, коли прийде Святий Миколай. От і цього року Святий Миколай завітав у Чистопільський дитячий садок «Малятко». Діти радо зустріли гостей. Вони брали активну участь в іграх, відгадували загадки, весело танцювали. Дітлахам дуже сподобались пісні та танок звірят, вони розповідали вірші святому Миколаю. За це Миколай віддячив їх солодкими подарунками. Жоден малюк не залишився без подарунка, навіть ті дітки, які хворіли і не були присутні на святі.
У другій половині дня Святий Миколай завітав і у Чистопільську ЗОШ. Діти брали активну участь у вікторинах, відгадували загадки, розповідали вірші, співали пісні, грали в ігри. Школярі взяли активну участь у конкурсі на кращу щедрівку. Журі підбило підсумки та визначило переможців: 1 місце отримав дует Світлана Хруленко (7 кл.) та Каміла Куценко (5 кл.), друге місце - Єлизавета Гуцуцуй та Валентина Журавель (6 кл.). Третє місце розділили Альбіна Зубач (3 кл.) та Юлія Панченко (2 кл.). За участь у конкурсі діти отримали грамоти, солодкі призи і подяки. Від Святого Миколая всі присутні на святі діти отримали солодкі подарунки.
Я вдячна керівництву школи та дітям, які завжди йдуть на співпрацю у проведенні різноманітних заходів. Користуючись нагодою, від щирого серця всіх вітаю з наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим. Бажаю міцного здоров'я, довголіття, миру, процвітання у ваших родинах. Нехай всі негаразди залишаться у старому році, а в новий рік прийде спокій, добробут. Бажаю, щоб на вашому шляху зустрічалися тільки добрі люди, такі, яким був Святий Миколай.
Т. Горнова, завідувач Чистопільської сільської бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №52 (30 груд.). – С.8.
Весело відзначили свято Миколая
19 жовтня до селищного будинку культури N91 та селищної бібліотеки №1 завітали третьокласники Верх-ньорогачицької ЗОШ №2 разом зі своєю вчителькою Т. І. Зуй. Ми запросили своїх юних читачів, щоб разом з ними відсвяткувати день Святого Миколая.
Бібліотекар В.О. Мульська ознайомила школярів з історією виникнення свята, розповіла про добрі справи, які робить для дітей і дорослих Святий Миколай. А потім усі разом весело святкували - водили хороводи, співали пісень, розповідали віршики, відгадували загадки. А потім Святий Миколай (його роль виконав директор СБК №1 В. Я. Вовк) привітав дітей зі святом, запитав їх, чи добре поводились, і вручив солодкі подарунки.
Маленькі школярики ще довго веселились і не хотіли розходитись, а ми запрошували їх приходити у наш заклад на Новорічні свята разом з батьками.
В. Мульська, завідуюча селищною бібліотекою №1 // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.) . – С. 3
"Бібліомиколайчики" у дитсадку
Віра дітей у казку починається ще задовго до школи - у дитячому садочку. Тут діти не лише весело проводять час, але й вперше знайомляться з казковими персонажами, пізнають світ через гру. Грудень багатий на чарівні свята, він замикає тепло, а як утворюється на землі груда, погукує Миколаю: "Брате, пусти Зиму". І розпочинаються зимові розваги. Тож і працівники районної бібліотеки розпочали зимовий цикл свят, завітавши до вихованців ясел-садка «Берізка».
Розпочалася зустріч з ознайомлення дітей із зимовими загадками, а потім діти вчилися складати сніговика з окремих частинок. Та найбільший емоційний настрій діти отримали, граючись в імпровізовані сніжки, наввипередки ходили на лижах та збирали сніжинки у дитячі відерця.
Найбільшу цікавість дітей привернув чарівний сундучок. Бібліомиколайчики віддали ключик від нього дітям за активну участь у святі. Відкривши його спільними зусиллями, учасники свята знайшли подарунки від Святого Миколая.
Л. Ничик, директор центральної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.
Славим тебе, Святий Миколай!
Сніги покрили поля і гори, Інеєм блищить і ліс, і гай. Іде до нас крізь ниви й гори Святий угодний Миколай.
Напередодні дня Святого Миколая працівники селищного будинку культури №3 та селищної бібліотеки №3 провели свято для своїх маленьких односельців.
Ми розповіли дітям про доброчинні справи Святого Миколая та привітали їх зі святом. Діти весело і дружно відгадували загадки, брали активну участь у різноманітних іграх та конкурсах.
Під кінець заходу Святий Миколай роздав дітлахам подарунки та солодощі. Вони залишились задоволені проведеним заходом.
Т. Кувшинова, завідуюча СБК №3, Т. Соколова, завідуюча селищною бібліотекою №3 // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.
Свято для маленьких читачів
Святий Миколай - одне з найулюбленіших дитячих свят. Для них свято Миколая - особливе, тому що він обов'язково дарує їмподарунки. Тому й працівники районної бібліотеки для дітей не могли залишатись осторонь у цей час. Напередодні свята 16 грудня 2016 року стіни бібліотеки об'єднали всіх діток, які тим чи іншим чином мають відношення до спільноти маленьких читайликів.
Були визначені переможці за підсумками конкурсу дитячих малюнків «Дитяча фантазія», «Малюнок з книгою» та «Казкові герої». Вони нагороджені грамотами і солодощами. Діти, котрі протягом року брали участь у масових заходах, які проводились у бібліотеці, теж отримали солодощі та подяки. Не залишилися без солодких подарунків і постійні читачі та й просто дітлахи, які завітали на гостини до бібліотеки.
А потім бібліотекарі влаштували для своїх маленьких гостей змагання, ігри, вікторини, танці та пісні. Свято для дітей закінчилося солодким столом з приємним чаюванням. Ніби у сімейному колі школярі весело та завзято провели свій час.
А. Бедюх, бібліотекар районної бібліотеки для дітей // Рідний край. – 2016. – №51 (23 груд.). – С.3.
Дякуємо за привітання
Верхньорогачицький відділ культури виносить подяку депутату обласної ради Василю Анатолійовичу Рудику за привітання до Дня працівників культури та аматорів народного мистецтва. Василь Анатолійович постійно нас підтримує та надає допомогу в організації заходів, присвячених державним та ювілейним датам. У цьому році завдяки його спонсорській допомозі було здійснено ремонт дитячої кімнати у районній бібліотеці для дітей. Подарунком для дітей стали комплекти книг, які подарував депутат обласної ради.
Дякуємо Василю Анатолійовичу та маємо надію на його подальшу співпрацю з нами. Будемо раді, якщо до потреб закладів культури з розумінням та підтримкою поставляться й депутати районної та місцевих рад.
Верхньорогачицький відділ культури // Рідний край. – 2016. – №46 (18 листоп.). – С.4.
30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек
Шановні працівники бібліотечної мережі району, від щирого серця вітаємо вас з Всеукраїнським днем бібліотек!
Бібліотекар стоїть біля витоків мудрості, він зберігай і провідник, який забезпечує користувачам доступ до інформації, знань, і, через книгу, наукове та художнє слово утверджує високі духовні ідеали нації. Бібліотечне мережа - це не лише зібрання текстів та документів, це великий світ соціальних комунікацій, місце, де зростають діти, формуються особистості. Сьогодні майбутнє за бібліотеками, які поєднують традиційну культуру спілкування з книгою з новими інформаційними технологіями. Разом із вами це свято відзначає багатомільйонний загал читачів, вихованих в дусі поваги до бібліотек - храмів книжкової мудрості. Щиро дякуємо вам за високий професіоналізм, безмежну, подвижницьку відданість своїй справі. Зичимо вам здоров'я на довгі роки, нових творчих здобутків, енергії, наполегливості, непохитної віри у свою велику мету!
Голова районної державної Н.О.Тарасова, голова районної ради адміністрації Г.І. Нестеренко // Рідний край. – 2016. – №39 (30 верес.). – С.1.
Історія бібліотечної справи в районі
Бібліотекарі району. 90-і роки |
Початок бібліотечної справи в районі сягає в далекі 20-і роки XX століття. Наприкінці грудня 1920 року у селі почали функціонувати бібліотека і дві хати-читальні. Фонд бібліотеки налічував близько трьох десятків книг та брошур. У 1923 році Верхній Рогачик став районним центром. На той час бібліотека вела велику просвітницьку роботу, випускаючи агітаційні листівки політичного напрямку. Основним читацьким контингентом бібліотеки були учні, адже тільки 22% населення знало грамоту.
Верхиьорогачицький район пережив не одну реорганізацію. У 1930 році район було ліквідовано, а його територію приєднано до Великолепетиського району. У 1932 році на території села Іскра було побудовано клуб, у якому виділено місце для бібліотеки. У 1936 році на території селища в колгоспі ім. Д. Бідного було відкрито громадський кабінет для читання, до фонду якого входили газети та журнали. У 1937-1941 роках завідуючою бібліотекою працювала Варвара Прокопівна Парасочка. Під час окупації селища німецькими загарбниками бібліотека не функціонувала.
У 1946 році Верхній Рогачик стає по адміністративному поділу районним центром. Бібліотечним обслуговуванням на той час було охоплено 14,3 тис. чоловік. Діє бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, чотири селищні та 12 сільських бібліотек. З 1 липня 1946 року районною бібліотекою завідує Віра Овсіївна Шусть. Діяльність районної бібліотеки розпочалась з фонду в кількості 400 примірників. Бібліотека розміщувалась у кімнаті з восьми квадратних метрів та налічувала близько трьохсот читачів. У червні 1951 року бібліотеці виділили нове приміщення, яке складалося з чотирьох кімнат загальною площею 200 квадратних метрів.
З 1948 року майже двадцять років бібліотекою завідував Яків Григорович Белявцев - людина, до самозабуття закохана у книгу. На той час книжковий фонд бібліотеки вже складав тридцять тисяч
Чергове засідання ветеранського клубу «Надвечір'я», створеного при ЦРБ. 2015 рік |
примірників, бібліотека обслуговувала 625 читачів. Читальний зал отримував 98 назв центральних газет та журналів. З 1949 року районна бібліотека користується послугами міжбібліотечного абонементу. За замовленнями читачів книги одержували з Херсонської обласної бібліотеки ім. Горького, Київської державної республіканської бібліотеки ім. КПРС, Одеської державної наукової бібліотеки ім. Горького.
У 1951 році в районі відкрилася бібліотека для дітей, яка розміщувалась у будинку Пилипенків по вул. Ювілейній. Історія бібліотеки пов'язана з іменами бібліотечних працівників К.П. Клименко, З.Т. Стукановської, Н.П. Романій, Л.М. Гончарової. З 1963 по 1965 рік районну бібліотеку очолював Василь Петрович Горбатий. На початку 70-х років бібліотеку очолювали Тетяна Кирилівна Піщанська, Любов Миколаївна Гончарова, Н.М. Базик.
У 1978 році була створена централізована бібліотечна система, яку до 1985 року очолювала Клавдія Петрівна Клименко. У цей період в бібліотеки прийшло працювати молоде освічене покоління бібліотекарів: Ольга Василівна Барнаш, Надія Іванівна Сурган, Любов Іванівна Давидко, Ольга Миколаївна Кривоспицька, для яких прикладом у роботі, наставниками були Марія Мусіївна Панченко та Олена Терентіївна Конченко. Близько тридцяти років працювала методистом у районній бібліотеці Ніна Андріївна Шакун. І початківці, і досвідчені наставники віддавали бібліотечній справі всі свої знання, уміння та майстерність у пошуку потрібної інформації для читача. Це вони організовували літературні вікторини, бібліотечні уроки, читацькі конференції.
У бібліотеці розпочинали свою трудову біографію Л.Д. Шакун, В.П. Кученко, Т.П. Мішечкіна, О.І. Рояка, О.В. Тушевська, В.Р. Ярмак, В.А. Лаговська, Л.І. Крот, Л.В. Бойко, С.В. Савченко та ін.
У 70-х-80-х роках у бібліотеках району ведеться широка пропаганда документів і матеріалів партійних форумів, стратегічного курсу партії та вивчення діяльності її основоположників. Крім політичного замовлення посилюється роль бібліотек в організації змістовного дозвілля населення. Розвивається мережа клубів і любительських об'єднань за інтересами, введена нова форма роботи - бригадні абонементи.
З 1987 по 1999 рік централізовану районну бібліотечну систему очолювала Людмила Петрівна Ничик. На цей час у районі працювала 21 бібліотека: центральна районна бібліотека, районна бібліотека для дітей, чотири селищних та 15 сільських бібліотек. У бібліотеках впроваджувалися нові форми роботи, вводилися платні послуги. Бібліотека організувала клуби за інтересами: клуб "Орієнтир", де проводилися зустрічі старшокласників з воїнами-інтернаціоналістами, представниками різних професій, та клуб "Крій та шиття", на базі якого організували курси по шиттю та в'язанню.
У 1990 році районна бібліотека для дорослих і районна бібліотека для дітей перейшли у нове приміщення в районному будинку культури. Бібліотека розмістилась на другому поверсі у восьми кімнатах: абонемент, читальний зал, методичний кабінет, відділ комплектування та обробки літератури, відділ єдиного фонду та три кімнати відведено для обслуговування читачів-дітей. Книжковий фонд районної бібліотеки в той час налічував близько 35 тис. екземплярів книг, у дитячій бібліотеці налічувалося близько 10 тис. книг. Гарною традицією в ті роки було проведення вечорниць для працівників бібліотек району. При районній бібліотеці був створений клуб "Ювіляр", учасники якого вшановували ветеранів культурно-освітньої роботи. Духовним наставником клубу була методист районної бібліотеки Н.А. Шакун.
Приміщення бібліотеки. 60-і |
Фонд періодичних видань у читальному залі був різноманітним. У 1993 році з районного бюджету було виділено 170 тис. карбованців на переплату газет і журналів. У ті роки родзинкою роботи районної бібліотеки були фольклорні свята, які організовували бібліотекарі, де вшановували народних умільців, організовуючи виставки їхніх робіт. У 1997 році пройшла реорганізація мережі бібліотек району. Усі селищні і сільські бібліотеки були переведені на баланс колгоспів, а з 2001 року - на баланс сільських рад. Бібліотекарі працювали на 0,5 ставки. Були закриті три бібліотеки - Бабинська, Пролетарська і Вишневська.
З 1998 по 2011 рік директором районної бібліотеки працювала Світлана Степанівна Дорошенко, з 2011 по 2015 рік - Наталя Вікторівна Левадна, їх помічниками стало молоде покоління бібліотекарів: Н.В. Музика, А.В. Сурган, І.М. Желєзняк, Т.С. Сазонова.
У 2013 році був створений комунальний заклад "Верхньорогачицька центральна районна бібліотека", який об'єднав бібліотеки для дорослих та дітей. У вересні 2016 року знову проходить реорганізація бібліотек в єдину бібліотечну систему.
В історію бібліотечної справи у районі ввійшла трудова діяльність селищних та сільських бібліотекарів Р.П. Міщенко, Н.І. Васильєвої, В.М. Дяченко, В.О, Байші, В.І. Жук, К.Р. Котляр, Р.О. Михайленко, Н.С. Федоришиної, Т.Д. Онищенко, І.О. Соколової, Г.М. Зінченко, Л.П. Со-ляник, Я.О. Кур'янінової, В.О. Жданової, Н.Т. Галушко, М.М. Зюлєвої, Л.П. Самчук, Л.І. Головко, В.І. Матвійчук, Л.І. Ковтун, В.Б. Назаренко, Л.І. Дорошенко, В.О. Мульської, які були і є справжніми майстрами бібліотечної справи.
Згідно з Указом Президента України від 14 травня 1998 № 471/98. 30 вересня в Україні відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Тож дозвольте мені привітати всіх бібліотекарів району, ветеранів бібліотечної праці з професійним святом.
Бібліотека...Тиша...І століття...
Історія... І тисячі книжкових див,
Благословляєм вас на довголіття,
Всіх тих, хто труд цей славний полюбив.
Професія, як світ, стара і давня.
Від перших зшитків до товстих томів.
Ви любите і бережете вірно
Пилинки часу й заповідь віків.
Щасливі ви... Вам слово довіряли
Франко й Шевченко, і Сковорода.
Давали ви не книги під розписку,
А читачам - великий світ.
Вітаю з святом, друзі, Вас!
Хай Вас хранить Господь до скону,
А був би з мене богомаз,
Я б написала з Вас ікону.
Л. Ничик, директор центральної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №39 (30 верес.). – С.3.
Святкуємо ювілей країни
Напередодні великого державного свята - 25-ої річниці Незалежності України районна бібліотека провела з школярами засідання в інтелект-кафе. Темою зустрічі був відомий вислів "З Україною в серці". Волонтерська бригада бібліотеки (6 учнів третього класу ЗОШ №1) ознайомила присутніх з древньою легендою, яка свідчить про те, як Бог подарував людям прекрасну землю, яку назвали "Україна". Наша держава - золота чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Багато ніжних, ласкавих, поетичних слів було сказано учнями, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. Піснями та віршами прославляли Україну Бедюх Кіра, Іванченко Саша, Альбіна Вовк, Маша Давидко, Софія Федоришина, Ксенія та Ангеліна Бездольні, Лісничий Владислав та ін. На Україні є прекрасний звичай: зустрічати гостей хлібом та сіллю. На нашому святі були присутні гості -заступник голови районної державної адміністрації С.М. Нестеренко та начальник відділу освіти райдержадміні-страції А.М. Пахомова, яким юнак в національному костюмі - Саша Бабич підніс на вишитому рушнику коровай. З привітальним словом до присутніх звернулася Світлана Михайлівна Нестеренко, яка побажала дітям гарно вчитися, своїми справами прославляти свою землю, нашу країну, наш народ. Зі словами молитви про Україну до присутніх звернувся Владислав Лісничий:
Всевидящий наш
Отче і Владико,
Тобі молюся і між
всіх незгод
Тебе благаю -
не покинь навіки
Вкраїнську землю
і її народ.
В той час, коли в залі лунали вірші та пісні, гуртківці районного будинку дитячої та юнацької творчості малювали малюнки про українську символіку. Зал прикрашали творчі роботи гуртківців БДЮТ. Всі діти, які були присутні на святі, живим ланцюгом відтворили карту України, яка була намальована на площі біля районного будинку культури. Після урочистих хвилин школярів та всіх відвідувачів інтелект-кафе чекав приємний сюрприз - солодощі та солодкі напої. В переддень свята районну бібліотеку для дітей відвідав депутат обласної ради В.А.Рудик, який подарував учням солодкі подарунки.
Кожне свято для дітей закінчується іграми, розвагами, вікторинами. Не було винятком і дане свято. Діти з цікавістю складали карту України з пазлів, збирали кошики з фруктів та овочів, якими багата Україна. Закінчилось свято рухливими іграми, які так подобаються нашій метушливій малечі.
Л. Ничик, директор КЗ "Верхньорогачицька центральна районна бібліотека" // Рідний край. – 2016. – №34 (26 серп.). – С.5.
До 230-річчя заснування Верхнього Рогачика. Історію потрібно пам'ятати. З рукописних джерел районної бібліотеки
У 1923 році постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету № 308 «Про адміністративно-територіальний поділ Катеринославщини» був створений Верхньороачицький район, який увійшов до складу Мелітопольського округу Катеринославської губернії. До складу новоствореного району були включені території ліквідованих Верхньорогачицької, Малолепетиської, Ушкальської волостей. Верхньорогачицький район пережив не одну реорганізацію. У 1930 році район було ліквідовано, а його територію приєднано до Великолепетиського. Вдруге район відновлений у 1946 році уже у складі Херсонської області. Так він проіснував до 1963 року і знову був розформований. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 року Верхньорогачицький район відновлений у своїх сучасних межах. За роки довоєнних п'ятирічок технічне оснащення сільського господарства і наполеглива праця хліборобів дали змогу значно підвищувати культуру землеробства. У 1929 році у Верхньому Рогачику були організовані 14 колгоспів - ім. Шевченка, ім. Чапаєва, ім. Блюхера, "Червоний шлях", "Політвідділ" та інші. На допомогу новоствореним господарствам у 1931 році організовується машинно-тракторна станція. Того ж року випустив першу продукцію маслозавод, будівництво якого почалося 1928 року, а через деякий час став працювати працювати харчовий комбінат. У 30-ті роки змінюється зовнішній вигляд Верхнього Рогачика: будуються нові приміщення, на вулицях та в дворах висаджуються
Кінотеатр "Дружба". 1970 |
дерева. У сільський побут увійшли електроенергія, радіо та кіно. На Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1940 року трудівники сільськогосподарських артілей демонстрували свої досягнення. У Книзі Пошани відзначені кращі колгоспи Верхнього Рогачика - "Політвідділ" та "Заповіт Ілліча". Учасником виставки була також Верхньорогачицька МТС, яка 1938 року мала 36 тракторів і 52 комбайни, швидко і якісно обслуговувала колгоспи району. Мирна Праця жителів Верхнього Рогачика була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на СРСР. 15 вересня 1941 року у Верхній Рогачик увірвалися німецько-фашистські війська. Окупаційна влада встановила "новий порядок". За роки окупації тортурам було піддано 137 жителів села, вивезено на каторжні роботи до Німеччини 350 чоловік. Важкими були роки окупації, але наші земляки вистояли і дочекалися повернення радянських військ. У ході стрімкого осіннього наступу 1943 року радянські війська вступили на територію Верхньорогачицького району. Спалахнули бої за районний центр. На початку листопада частину його вдалося визволити від ворога, але невдовзі гітлерівці, підтягнувши резерви, змусили радянські війська відступити. Верхній Рогачик, з рядом населених пунктів, увійшов у систему оборони Нікопольського плацдарму. Бої за його ліквідацію точилися з грудня 1943 року і весь січень 1944 року. Численними атаками бійці 37-ї гвардійської танкової бригади 5-ї ударної армії, 3-ї гвардійської та 28-ї армії 4-го Українського фронту з 1 по 8 лютого 1944 року ліквідували плацдарм. Перемогу святкували не тільки бійці, а й мешканці Верхнього Рогачика, Михайлівки, Первомаївки, Ушкалки, Бабиного, Нижнього Рогачика, Чистопілля, Олексіївки, Кожум'яків. 7 лютого 1944 року радянські війська зламали спротив фашистських військ і ліквідували плацдарм. У кровопролитних боях тисячі радянських солдатів та офіцерів показали приклад мужності та героїзму. 789 місцевих жителів боролися з гітлерівцями на фронтах війни, 396 з них загинули в боях з ворогом. За мужність і героїзм 300 чоловік відзначені орденами та медалями СРСР. Відступаючи, ворог нищив все, що уціліло. 787 будинків колгоспників, лікарня, школа, бібліотека, дитячі ясла, майстерні МТС, маслозавод були спалені. Особливо відзначилися під час боїв за звільнення району член військової ради 5-ї ударної армії генерал-майор Ісмаїл Булатович Булатов, командир 50-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор Ан-тон Станіславович Влади-чанський, командир 40-ї гвардійської дивізії полковник Михайло Олександрович Федоров, начальник політвідділу полковник Павло Іванович Черенков, командири полків Яків Матвійович Орлов та Пан-телей Іванович Сіненко, командир 37-ї гвардійської танкової бригади 2-го гвардійського механізованого
Першотравнева демонстрація. 1954 рік. |
корпусу 5-ї ударної армії 4-го Українського фронту Петро Юліанович Корбут. Після визволення району першим став до ладу маслозавод, який випускав високоякісну і конкурентоздатну продукцію: вершкове масло, морозиво, козеїн. У різні часи маслозаводом керували Григорій Омелянович Іващенко, Іван Терентійович Гаркуша, Микола Іванович Різак, Анатолій Васильович Сахно, Микола Васильович Яворницький. Згодом відновив роботу харчовий комбінат, у подальшому переймено-ваний на харчосмакову фабрику. На ній працювали олійний, ковбасний, кондитерський цехи, виготовляли газовані напої. Керували фабрикою Микола Іванович Ігнатенко, Федір Іванович Чорний, Дмитро Михайлович Ро-маній, Анатолій Матвійович Рєзнік. Став до ладу міжколгоспний комбікормовий завод. Першим його керівником був Василь Васильович Павленко, а потім на чолі трудового колективу став Федір Іванович Чорний. У 50-ті роки XX століття з метою господарського зміцнення і подальшого розвитку 14 сільськогосподарських артілей об'єдналися у великі господарства:
Колгосп імені Шевченка. Його керівниками в різний час були Гаврило Олексійович Овсяк, Леонід Сергійович Сіденко та Геннадій Семенович Погрібний. Основним напрямком господарства було тваринництво. На території господарства діяв найбільший у районі свинокомплекс на 15 тисяч голів. На сьогоднішній день базовим господарством, на території колгоспу ім. Шевченка є сільськогосподарське товариство "Таврія", яке очолює Іван Ілліч Капсамун.
Колгосп «Комуніст». На чолі цього колгоспу працювали Іван Сергійович Безпалько, Микола Михайлович Діденко, Іван Дмитрович Безрідний, Микола Миколайович Новіков. Основною галуззю виробництва було птахівництво. Працював птахокомплекс на 25 тисяч голів птиці, вироблялося 5 мільйонів яєць. Сьогодні основну частину земель, які належали цьому колгоспу, обробляє фермерське господарство "Росток" (керівник В'ячеслав Дмитрович Малахов).
Колгосп «Росія». Очолювали господарство Кузьма Кузьмич Нечипас, Володимир Андрійович Байша, Віктор Васильович Мусієнко, Михайло Кирилович Піщанськийта Василь Михайлович Вербицький. Колгосп займався вирощуванням ранніх та пізніх зернових і олійних культур. Найбільший урожай зернових колгоспники отримали у 1972 році, який становив 32,2 центнера з гектара.
Колгосп «Перемога». У різні роки його очолювали Федір Федорович Ганжа, Євген Андрійович Байша, Дмитро Миколайович Ващенко, Володимир Андрійович Байша, завдяки якому вдалося зберегти матеріально-технічну базу господарства в той час, коли у сільському господарстві почався розвал, та Іван Іванович Сидорякін. Працювали млин, олійний цех, пекарня. Хлібом власного виробництва забезпечувався комплекс "школа - дитсадок". Борошном, олією і хлібом забезпечувалися усі бажаючі члени колгоспу. Жителі сіл Леніно, Вишневе і центральної садиби колгоспу, а також тваринницький та інші виробничі об'єкти без перебоїв отримували питну воду з 9 артезіанських свердловин. У наш час кращі традиції колгоспу продовжує приватне підприємство "Агропростір", яке створив Олег Юрійович Павлишин.
Колгосп «Аврора». Головами господарства у різні роки працювали: Микола Олександрович Іваненко, Петро Васильович Савченко, Микола Васильович Яворницький, Віктор Іванович Чорненко. Широкого розвитку в господарстві набуло зрошуване землеробство.
Колгосп імені Карла Маркса. Це степове господарство очолювали Микола Миколайович Прокопенко, Анатолій Олександрович Грицаєнко, Лідія Олександрівна Грицаєнко. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні зернових, олійних та технічних культур. Велика частина земель колгоспу була під зрошенням, а хліб з пекарні господарства знали далеко за межами нашого району. У 2000-і роки базовим господарством на цій території стало фермерське господарство "Промінь", яке очолює син Анатолія Олександровича - Олександр Анатолійович Грицаєнко.
Споруджується новий об'єкт |
Колгосп «Дружба». Колгосп базувався у мальовничому селі Зелене. Тут люди вміють і гарно співати, і гарно працювати. Головами цього колгоспу працювали Павло Савелійович Тимошенко, Олександр Іванович Момот та Григорій Петрович Маслов. Колгосп мав 446 гектарів зрошуваних земель, свинокомплекс на 3000 голів, вівцекомплекс на 5000 голів, об'єкти соц-, культпобуту. Господарство славилося високими приростами великої рогатої худоби - до 1 кг на добу. За олією до зеленівської олійниці їхали не лише з району, а й з усієї області.
Колгосп «Родина». Це господарство - найбільше за територією, до його складу входило чотири бригади. Колгоспники займалися рослинництвом та тваринництвом. Мали потужний машинно-тракторний парк. Головами колгоспу в свій час працювали Петро Сергійович Лич - завдяки його умілому керівництву колгосп став мільйонером, Григорій Єфремович Астахов, Василь Іларіонович Ємець та Федір Гаврилович Нестеренко. Сьогодні справу своїх попередників продовжує Сергій Михайлович Ребізант. Колгосп мав зрошувальну систему. Високі досягнення були здобуті колгоспниками по середньодобовому приросту ваги свиней.
Колгосп «Революція». Базувався колгосп на території сіл Ушкалка, Бабине та Нижній Рогачик. Головами цього колгоспу працювали Франц Рафаї-лович Хілінський, Микола Федотович Бачинський, Василь Семенович Михальчук та Олександр Йосипович Кучинський, який до сьогодні очолює СТОВ "Дніпро". Свій трудовий шлях у машинно-тракторній станції колгоспу розпочинали Герой Соціалістичної праці та двічі Герой України Дмитро Костянтинович Моторний та майбутній голова колгоспу ім. Карла Маркса Микола Миколайович Прокопенко.
Радгосп «Рогачик» - велике багатогалузеве господарство. Першим його очолив Василь Афанасійович Лавриненко, який передав естафету Миколі Федотовичу Бачинському. Господарство налічувало 24 тисячі голів овець, 3200 голів великої рогатої худоби, 5500 голів свиней, 5000 голів птиці. З техніки мали 157 тракторів, 40 комбайнів, 85 вантажних автомобілів. У цьому господарстві отримала звання Героя Соціалістичної праці Ганна Петрівна Коржук. На сьогоднішній день фермерське господарство "Еліта" (голова Олександр Михайлович Македон), яке створене на базі колишнього радгоспу, є флагманом сільськогосподарського виробництва району.
Радгосп «Чистопільський», який створено шляхом поділу радгоспу "Рогачик" на два господарства. Керували ним Михайло Григорович Копійко та Микола Михайлович Логвінов. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні овець. Основними господарствами на його території є агрофірма "Чистопілля" (очолює родина Поспєлових) та фермерське господарство "Універсал-агро" (керівник Костянтин Вікторович Слоневський).
Рибне господарство «Дружній рибалка» базувалося поблизу села Ушкалка. Анатолій Параскж, Микола Бондаренко, Анна Михайлівна Бровко, Сергій Іванович Похваленко - це ті керівники, які
Телевежа у Верхньому Рогачику. 70-ті роки |
забезпечували рибою не лише наш район, але й сусідні. У пам'яті залишилися одноразові вилови риби обсягом до 120 тонн. Сьогодні традиції цього господарства продовжує товариство "Лиман" на чолі Миколою Андрійовичем Гончаренком. У 2012 році в районному рейтингу "Людина року-2012" господарство стало переможцем у номінації "Трудовий колектив року". Микола Андрійович займає активну життєву позицію, переймається проблемами громади, був депутатом районної ради.
У роки восьмої п'ятирічки у Верхньому Рогачику значного розвитку набула промисловість. Тут були створені комбінат комунальних підприємств, ним керували Олександр Євгенович Стуканрвський, Микола Петрович Жованик, комбінат побутового обслуговування на чолі з Катериною Павлівною Худенко, Анатолієм Микитовичем Колесником, районне відділення "Сільгосптехніки", міжколгоспна організація шляхового будівництва, інкубаторно-птахівнича станція, яка нерозривно пов'язана з ім'ям Олександра Васильовича Добишева, районна друкарня, якою довгий час керував Віктор Сергійович Мельник. Працівники «Сільгосптехніки» надавали велику допомогу колгоспам у ремонті машин і механізмів, перевиконували п'ятирічні плани. Найбільший внесок у розвиток цієї організації внесли її керівники Володимир Миколайович Головінов, Петро Петрович Желізняк, Валерій Павлович Аліпов.
«Міжколгоспбуд», створений 1956 року, за п'ятиріччя подвоїв обсяг будівельно-монтажних робіт і 1970 року виконав їх на 468 тис. крб. При будівельній організації працював цегельний завод, який випускав щороку 2 млн. штук цегли. З відходів деревини тут освоїли виробництво арболіту, який використовувався як дешевий будівельний та ізоляційний матеріал. Керували цією потужною організацією Микола Іванович Прядко, Едуард Михайлович Мельник, Анатолій Пилипович Рудик. Уряд високо оцінив досягнення трудівників Верхнього Рогачика у розвитку сільськогосподарського виробництва і нагородив 382 працівників орденами та медалями. З них семеро отримали найвищу відзнаку - орден Леніна: Микола Антонович Дронь, Григорій Тарасович Романій, Мико рилович Таран, Петро Тихонович Четверик, Григорій Юхимович Шаян, Володимир Васильович Скільсара, Марія Іванівна Самсоненко.
У ці часи великого розмаху набуло будівництво об'єктів соціально-культурного призначення та житлового фонду. У 1974 році введено в дію першу, а в 1986 році - другу чергу будівлі дитячого садка "Берізка", у 1978 році -корпуси центральної районної лікарні, корпус молодших класів загальноосвітньої школи №1, районний універмаг. На початку 1980-х років були збудовані кафе "Юність", комбінат побутових підприємств. У 1986 році був закладений перший камінь у будівництво районного будинку культури, який вступив у дію в 1990 році. Будувалися нові вулиці, багатоквартирні будинки на вулицях Леніна, Ювілейна, Владичансько-го. У 1986 році в районі введено в дію 3600 квадратних метрів житла. На честь сорокаріччя Перемоги у Великій Вітчизняній війні збудовано нову вулицю, на якій під ключ було здано 10 будинків садибного типу з усіма господарськими прибудовами та асфальтованими дворами. З нагоди відкриття нової вулиці на базі "Перемоги" відбувся обласний семінар з будівництва житла та об'єктів соц-культпобуту. У роботі семінару взяли участь перший секретар обкому партії Андрій Миколайович Гіренко, керівники районів області.
У 70-80-ті роки у свій час Верхньорогачицьким районом керували: Радомир Олексійович Резнік, Григорій Єфремович Астахов, Ніна Григорівна Стукановська. Головами райвиконкому були Григорій Петрович Старина, Володимир Кирилович Бойко, Дмитро Прокопович Бондаренко, Ніна Григорівна Стукановська, Микола Юрійович Ємцев, Петро Васильович Савченко. У 90-ті - 2000-і роки місцеве самоврядування району очолювали Ніна Григорівна Стукановська, Володимир Андрійович Байша, Володимир Якович Белявцев, Валентина Іванівна Маловічко, Тарас Васильович Яковина. У районному комітеті комсомолу отримали путівку в життя колишні його перші секретарі: Тамара Петрівна Іванюшенко, Олександр Іванович Коротиш, Галина Петрівна Таран, Надія Василівна Фесенко, Сергій Олександрович Музика, Сергій Дмитрович Гордієнко. Одним із стратегічних напрямків розвитку держави була торгівля. Районне споживче товариство забезпечувало товарами народного споживання жителів райцентру та всіх сіл району. Очолювали цей важливий напрямок Андрій Лаврентійович Ружицький, Віктор Кузьмович Страх, Володимир Кирилович Бойко, Дмитро Михайлович Романій. У часи розбудови народногосподарського комплексу вірними захисниками соціалістичної власності стали працівники органів внутрішніх справ. Керманичем районного відділу внутрішніх справ упродовж 13 років був Володимир Прокопо-вич Овдієнко, якому допомагав опорний пункт на чолі з Дмитром Пилиповичем Бедюхом. Не стояли осторонь і працівники бюджетної сфери та управлінці: більш ніж сорок років віддав культурно-освітній галузі Віктор Пилипович Марковський, з них майже 40 років пропрацював начальником відділу культури, у фінансовій сфері району майже все своє трудове життя працював Іван Іванович П'ятигорець. Багато років віддали державній службі Віктор Прокопович Заруба, Ніна Петрівна Молчанова, Володимир Степанович Молчанов, Анатолій Павлович Виселко, Юрій Миколайович Куцевалов, Людмила Болеславівна Романчук, Любов Олександрівна Новікова, Любов Григорівна Бірдус. Свого часу управління сільського господарства очолювали Іван Іванович Несвітєй, який працював з 1967 по 1982 рік, Микола Миколайович Прокопенко, Лідія Олександрівна Грицаєнко, Микола Миколайович Новіков, Іван Іванович Сидорякін, Іван Іванович Іващенко.
Великий внесок у розвиток медичної галузі внесли колишні головні лікарі центральної районної лікарні Володимир Федорович Кучеренко, Петро Васильович Керекелиця, Валентина Володимирівна Дорошенко, Валерій Володимирович Тимошенко, Микола Іванович Синьоокий. Незаперечним авторитетом серед населення району завжди користувалася Валентина Гаврилівна Мартюк - лікар-педіатр, заслужений лікар України, кавалер ордена Княгині Ольги. Виховання підростаючого покоління - справа у всі часи благородна та поважна. Освітню галузь району піднімали та розвивали Віра Іванівна Деменнікова, Анатолій Григорович Селезньов, Володимир Якович Белявцев, Валентина Іванівна Маловічко. Директори шкіл, які залишили великий слід у освітньому літописі району: Василь Григорович Тригуб, Микола Кузьмович Димнич, Іван Васильович Ковеза, Паша Федорівна Байша, Василь Никифорович Шаройко, Іван Никифорович Чхайло. Безцінний внесок у становлення молодого покоління зробили заслужені вчителі України Любов Прокопівна Матвійчук, Алла Іванівна Назаренко, Людмила Дмитрівна Кондрацова. Алла Іванівна та Людмила Дмитрівна і сьогодні сіють у дитячі душі розумне, добре, вічне.
На жаль чи на щастя, історію не можна змінити, бо вона - минуле, а час не має зворотного відліку. Але історію треба пам'ятати, щоб черпати з її сторінок не лише знання, а й наснагу працювати в ім'я майбутнього.
Л. Ничик, директор центральної районної бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №30 (29 лип.). – С.2, 4.
Діти - наше майбутнє
Дитинство - найважливіший період у житті кожної пюдини. Саме в цей час вона формується фізично, морально, набуваючи необхідних знань, умінь і навичок. Ми, дорослі, повинні робити все можливе, аби життя дітей було щасливим. І тому напередодні Міжнародного дня захисту дітей у селищній бібліотеці №2 був організований і проведений цікавий розважальний захід. Завідуюча селищною бібліотекою №2 А.В. Дорошенко провела з дітьми конкурси, вікторини, брейн-ринг «Що? Де? Коли?», переможцем якого стала Альона Дурицька. Денис Васильченко, Оленка Кінаш, Настя Дурицька, Женя Цебро розповіли вірші про Україну та щасливе дитинство. Альона Дурицька, Віка і Ліля Максименко затанцювали гарний танок. Усі дітки також брали активну участь у різноманітних іграх. Свято сподобалось усім учасникам і вони залишились задоволені проведеним заходом.
А. Дорошенко, завідуюча селищною бібліотекою №2 // Рідний край. – 2016. – №24 (17 черв.). – С.5.
Книга - це мудрість століть
Хоч слово, мова, книга з'являється в різні часи, але вони міцно пов'язані між собою. Без слова немає людської мови, без мови - книги, без книги -знань. У останні дні навчального року до селищної бібліотеки №1 завітали учні молодших класів разом зі своїми вчителями І.А. Медвідь та І.О. Собко. Разом з дітьми ми провели бесіду про книги - чому потрібно берегти і шанувати книгу. Дітки розповіли про те, які книги вони прочитали протягом року, розказували багато віршів, загадок, прислів'їв про книгу. Адже саме книга сприяє вихованню,ботримаючи у руках цікаву книгу, забуваєш про навколишній світ, з головою поринаєш у події. Отже, найцікавіший скарб для людини - книга. Як стверджував Е. Хордвік, "Любов до книги -найбільша нагорода. Це надихає, збуджує, заспокоює і дає безмежні знання про світ і безцінний досвід. Це моральне світло".
В. Мульська, завідувач селищною бібліотекою №1 // Рідний край. – 2016. – №23 (10 черв.). – С.4.
Світ дитинства, світ казковий
Всі ми родом із дитинства, з країни мрії і казок. І тільки дитячі серця є найбільш чистими, добрими і світлими. І як кожному хочеться побувати у цьому казковому світі! При підтримці Ушкальської сільської ради ми створили в свою маленьку країну казок, радості та розваг для школярів Ушкальської ЗОШ та вихованців дитячого садка "Пролісок". У святі взяли участь 80 юних та зовсім маленьких учасників. Насиченим та різноманітним було це свято. Діти демонстрували свої таланти у вокальному, танцювальному, театральному жанрах, брали участь у різноманітних іграх, конкурсах, важливішим з яких був конкурс малюнку на асфальті, який називався "Моя мрія". У ньому переважали малюнки-побажання миру на землі. Охоче та активно діти брали участь у веселих стартах, за які отримували солодощі. На завершення свята дітлахи випустили у небо повітряні кульки з найзаповітнішою мрією, після чого всі отримали морозиво. Щасливі та задоволені повернулися дітлахи додому.
Працівники Ушкальського СБК та бібліотеки // Рідний край. – 2016. – №23 (10 черв.). – С.4.
Стартував обласний профіквест «В долонях степу і Дніпра»
З метою сприяння національно-патріотичному вихованню шкільної молоді, запобігання молодіжного безробіття, розширення знань підростаючого покоління про перспективи розвитку нашого краю в області запроваджено інноваційний проект для учнівської молоді "Обласний профіквест "В долонях степу і Дніпра". 12 травня 2016 року команда "БЕМС" Верхньорогачицької гімназії та координатори проекту в районі - завідуюча Верхньорогачицької бібліотеки для дітей А.В. Сурган, класний керівник 8-а класу Л.М. Земба, методист відділу освіти С.В. Самойлова відвідали Херсонський аграрний університет, де відбулася презентація проекту. Юних учасників привітали керівники області, члени обласного організаційного комітету та юні артисти міста. Основними завданнями проектує поглиблене вивчення школярами рідного краю, його унікальних природних та культурно-історичних пам'яток; виховання патріотизму; популяризація серед учнівської молоді актуальних на ринку праці Херсонщини професій туристично-рекреаційного спрямування. Проект розроблений на проведення трьох етапів: 1- організаційний, 2 - навчально-дослідницький, 3 -підсумковий. Нашій команді протягом 2016-2017 років потрібно буде визначити туристичне привабливі об'єкти нашого району та скласти туристично-екскурсійні маршрути. Згідно із визначеним маршрутом зібрати та вивчити матеріали краєзнавчого характеру. У завершальному етапі проекту буде складено туристичний путівник нашого району. Школярі змагатимуться в таких номінаціях: кращий туристичний маршрут; краща РР-кампанія; кращий гід - екскурсовод. Робота передбачає бути цікавою, пізнавальною та креативною. Бажаємо нашій команді успіхів та перемог!
А. Сурган, завідуюча Верхньорогачицькою бібліотекою для дітей, координатор проекту // Рідний край. – 2016. – №21 (27 трав.). – С.2.
Вдячна за співпрацю
Перед Великоднем у Чистопільській сільській бібліотеці пройшла виставка малюнків до свята. Учні 4 класу разом зі своїм класним керівником Н.В. Шершень приходили на гостини до бібліотеки, розповідали вірші про Великдень, про писанки. Я розповіла дітям про звичаї та обряди. Великдень - це одне з найбільших після Різдва християнських свят. У цьому році це свято припало на початок травня. У цей день люди гарно одягаються і йдуть освячувати паски та яйця. У цей день люди вітаються не як звичайно, а поздоровляють один одного "Христос воскрес!". А на другий день за традицією ходили в гості, христосувалися, обмінювалися освяченими яйцями. У. конкурсі малюнків активну участь брали учні школи. Я щиро хочу подякувати за співпрацю керівництву школи, учителям, а також дітям, що беруть активну участь у проведенні всіх заходів і свят. Також щира вдячність сільському голові С.Г. Шуть за матеріальну та моральну підтримку у роботі та житті бібліотеки. Тож давайте не забувати про духовні традиції, народні звичаї, моральні засади своїх предків.
Т. Горнова, завідувач Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №20 (20 трав.). – С.4.
Подарунок бібліотеці від депутата
Книга - неоціненний скарб, подарований попередніми поколіннями. Це найбільше диво, створене руками людини на шляху до щастя і світлого майбутнього. Це добре розуміє депутат Херсонської обласної ради Василь Анатолійович Рудик, тому і завітав до районної бібліотеки для дітей з подарунком. Юним користувачам районної книгозбірні депутат подарував дитячі книжки на різні читацькі уподобання. Василь Анатолійович зазначив, що у квітні ми відзначаємо Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим, важливу роль дитячих книжок у формуванні духовного і інтелектуального розвитку дітей. Нові книги миттєво розійшлися серед читачів. З великою цікавістю діти розглядали та вибирали собі для читання нові яскраві книжки. Адже навіть зараз, коли чи не в кожному домі є телевізор і комп'ютер, книга залишається незмінним другом та помічником, допомагає пізнати світ, а нерідко навіть змінює долі. Найбільшим уподобанням для нашого гостя є дитячі енциклопедії. Вони інформують учнів про різні галузі людського життя, надають їжу для розвитку мислення, знайомлять читачів з рослинним та тваринним світом нашої планети. Для допитливих читачів енциклопедії є універсальними книгами, де можна знайти відповідь на питання: де? коли? чому? До Міжнародного дня захисту дітей Василь Анатолійович пообіцяв подарувати юним читачам добірку ілюстрованих дитячих енциклопедій. Ми з нетерпінням будемо чекати нових подарунків.
Л. Ничик, директор КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №19 (13 трав.). – С.5.
День пам'яті Чорнобильської трагедії
Вже 30 гірких літ ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки, у чорному болі. Чи чуєш ти, світе, як гірко ридає полин, яктяжко і тужно моєму народу болить... Такими словами 26 квітня розпочався день пам'яті Чорнобильської трагедії у Чистопільському клубі, який сільський бібліотекар Т.І. Горнова та завідуюча клубом А.Ю. Дьогтєва провели для жителів села та учнів загальноосвітньої школи. На початку заходу переглянули фільм на мультимедійному проекторі. Потім ведуча розповіла, що Чорнобиль став зловісним знаком найсильніших саморуйнівних дій людини. Мирний атом в одну ніч став лютим ворогом, невидимими променями забираючи людські життя. Учні 8 класу розповідали вірші про те страшне лихо, яке у мирний час за 30 гірких років забрало тисячі невинних жертв Чорнобильської катастрофи. Серед них: пожежники, ліквідатори, колишні експлуатаційники - атомники, при-п'ятчани, військовослужбовці, лікарі, які приймали першу лавину опромінення. Діти, які бігали дивитись на пожежу та рожеву заграву, старі, які порались за 5 км від реактора. Пом'янули їх хвилиною мовчання, А.Ю. Дьогтєва та учениця 8 класу Анна Токова виконали пісні: "Спогади про Чорнобиль", "Лелеки". Я маю надію, що донесли до присутніх цей страшний біль, про це страшне атомне лихо. 26 квітня у нашій пам'яті та в пам'яті українського народу - це день чорнобильського лиха, болю, диму, перестороги. І забути це чи викреслити із нашої пам'яті неможливо.
Т. Горнова, завідуюча Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №18 (06 трав.). – С.5.
Стендова виставка "Спротив геноциду"
Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках; пам'яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячена обласна стендова виставка «Спротив геноциду». У нашому районі виставка експонувалася з 7 по 14 квітня у районному будинку культури. Її відвідали жителі району та учні загальноосвітніх шкіл. Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час голодомору. Стенди виставки у документальній формі розвіюють цей міф, розповідаючи, як тисячі українців боролися, зокрема, зі зброєю в руках, відстоювали право на свободу та життя. Виставка демонструє факти та докази опору, який чинив український народ. Повстання 1930-1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. У 1930 році в Україні відбулося понад 4000 масових протестних виступів, у яких взяли участь близько 1,2 млн. осіб. За 6 місяців 1932 року ГПУ зафіксувало 900 виступів, з колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, півтисячі сільських рад відмовлялися приймати плани заготівель. Голодуючи, селяни нападали на зерносховища, де зберігалося відібране зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та викликаного ним голоду взялися за зброю: у 1932 році відбулося понад 1000 актів збройного опору. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння: адже у першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Україну. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь - ним став штучно організований голод. Як жити народу з такою спадщиною? Як йому виховувати своїх дітей? Як зберегти оптимізм? На ці та інші питання дає відповідь дана виставка. Бібліотекарі районної бібліотеки для дітей разом зі своїми читачами у доступній для дітей формі пройшли етапами експонованої виставки.
Юлія Бойко, методист КЗ «Верхньорогачицька центральна районна бібліотека» // Рідний край. – 2016. – №16 (22 квіт.). – С.3.
Районний конкурс «Кращий читач року»
«Я чув, що життя - непогана річ, але я віддаю перевагу читанню». Логан Пірсол Сміт
Цікавим виявився конкурс серед учнів 6-7 класів «Кращий читач року», який провели працівники районної бібліотеки для дітей 15 квітня 2016 року у районному будинку культури. Змагалися конкурсанти в семи конкурсах, основним з них був захист читацького формуляру. Учні презентували книги, які їм дуже сподобались, та рекомендували їх прочитати своїм одноліткам. Завдання для учнів були різнопланові, але всі вони стосувалися книги. У рамках роботи бібліотеки була створена виставка-бе-нефіс «Кращий читач року», її мета - привернути увагу до книги через близькі інтереси користувачів. Психологи мають докази того, що читання справді робить нас кращими людьми. Проте в добу інтернету книжка стає видом, що зникає, тому наші працівники знаходять цікаві методи заохочення дітей до читання. Конкурс виявив, якими різними є уподобання наших читачів. Так, Дар'я Же-лєзняченко, Олександр Левадний, Олена Вовк полюбляють читати сучасну українську прозу та пригоди. Юлія Дмитрієва любить творчість Т.Г. Шевченка, Анастасія Чубарь добре знається на українській народній творчості, Тетяна Нечипас та Анастасія Клинько із задоволенням читають твори сучасних зарубіжних авторів. Книга - мудрий друг, який, не вміючи говорити, розказує вам про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. Нерідко книга, прочитана у дитинстві, залишається в пам'яті на все життя. Конкурсанти не тільки залишили відгуки про прочитані книги, але й зробили покази слайдів про улюблених письменників, про свою участь у житті бібліотеки. Журі було тяжко обрати кращих, та все ж переможців визначили. Перше місце було присуджено учениці ЗОШ №2 Юлії Дмитрієвій, друге місце отримала учениця Верхньорогачицької гімназії Дар'я Желєзняченко, третє місце виборов учень Верхньорогачицької гімназії Олександр Левадний. Конкурси «Кращий читач року» проходять щорічно у сільських, шкільних бібліотеках. Бажаємо нашим юним книголюбам брати у них участь та виборювати призові місця.
А. Бедюх, бібліотекар районної бібліотеки для дітей // Рідний край. – 2016. – №16 (22 квіт.). – С.3.
Поезія - це завжди неповторність
З глибини народного життя прийшла поезія Тараса, з горя народу та його звитяжної боротьби виспівалась вона. Шевченко залишив нам свої національні духовні надбання - твори і світлу добру пам'ять про себе. До дня народження Т.Г. Шевченка у Чис-топільській сільській бібліотеці пройшла виставка малюнків, у якій активну участь взяли місцеві школярі. Дуже сподобались роботи учнів 5 класу Надії Калюжної, Ангеліни По-літанської, Вікторії Штаку, Єлизавети Гуцуцуй, Володимира Токового, Вікторії Плєхової, Діани Рєзнік та учнів 8 класу Віктора Нюнькіна, Владислава Єрмачен-ка, В'ячеслава Кучеренка. Велике спасибі дітям і вчителям Чистопільської ЗОШ за активну участь у житті сільської бібліотеки. 16 березня 2016 року у бібліотеці пройшов конкурс віршів до дня народження Ліни Василівни Костенко. Кажуть, що талант, якщо він є, то проллється в усьому. Це ж можна сказати і про ге-ніальність поетеси, нашої сучасниці, якій 19 березня виповнилося 86 років. Учні 1-5 класів взяли активну участь у конкурсі. Розпочався конкурс гарними словами з віршів Ліни Костенко. Як і в усіх конкурсах, було обрано журі, до складу якого увійшли: Людмила Михайлівна Желєзняк, Ніна Миколаївна Польська та Наталя Вікторівна Шершень. Діти читали вірші талановитої поетеси щиро, завзято, від усієї душі. У конкурсі взяли участь 17 учасників, журі довго не могло визначитися з переможцями. Але одноголосним рішенням перше місце виборола учениця 2 класу Альбіна Зубач, на другому-учениця 1 класу Дана Коломієць, третє місце зайняв учень 3 класу Михайло Альошин. Подяками відзначені Олександра Карпяк(1 кл.), Костянтин Дьогтєв (1 кл.), Максим Більдей (2 кл.), Дана Рєзнік (5 кл.). Після конкурсу всіх дітей пригощали чаєм та солодощами. Конкурс закінчився, але залишилися приємні враження. Можна впевнено сказати, що наші діти знають, люблять і вміють читати твори. Проводячи такі заходи, маємо надію, що твори українських поетів завжди залишаться щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги нашого народу. «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Т. Горнова, завідуюча Чистопільською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №12 (25 берез.). – С.4.
Поетичний камертон Ліни Костенко
На базі Верхньорогачицької гімназії відбувся фестиваль «Поетичний камертон Ліни Костенко», у якому взяли участь школярі 6-7 класів. Знайомство з талановитою поетесою розпочалося словами: Змири гординю, приклони коліна, торкнись душею їхньої строки, Чурай Маруся, Леся, горда Ліна -Богині слова і святі жінки. Кажуть, що талант, якщо він є, проявляється в усьому. Це можна сказати про геніальність поетеси, нашої сучасниці Ліни Костенко, якій 19 березня виповнилося 86 років від дня народження. Учні читали поезію Ліни Костенко, продивлялись відеоролики з піснями на слова геніальної поетеси та слухали її поезію у виконанні Богдана Ступки та Ніни Матвієнко. Ліна Костенко - це унікальне явище в українській літературі, і не тільки в українській, а й у європейській, світовій, тому що такої глибини переживань і самокритичності сучасна література ще не знала. Вона не просто геніальний поет - це складна, щедра на добро, спрагла до щастя і волі українська душа. Це - нові теми, образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі, але співзвучні загальнолюдським. Митцю не треба нагород, його судьба нагородила, Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. Незабутні миті - у кожному вірші Ліни Костенко і всі вони наші - українські. Українці можуть пишатися, що знайшли себе в геніальності поетеси. Виконавці поезіі'Ліни Костенко донесли до кожного слухача всю глибину і неповторність геніальної поетеси.
Л. Ничик, директор КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №12 (25 берез.). – С.5.
Згадали земляків - афганців
15 лютого в Україні традиційно відзначається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. З часів сивої давнини охороняти землю, стояти на захисті інтересів держави, першими зустрічати ворога було справою честі кращих і найдостойніших синів. Воїни-інтернаціоналісти підтримували мирне населення, охороняли спокій та відстоювали державні інтереси інших країн. Вони з гідністю виконали свій обов'язок. У нашому селі народились, жили і навчались у місцевій школі хлопці, яким згодом довелось воювати в Афганістані. Це Микола Васильович Ілько, який пройшов пекло афганської війни, а помер у мирний час, Сергій Олександрович Пічурін повернувся живим з афганської війни, але трагічно загинув у мирний час, Едуард Анатолійович Іванченко, який народився у нашому селі, але школу закінчив у Верхньому Рогачику, загинув під час бойових дій в Афганістані. 15 лютого працівники бібліотеки та сільського будинку культури запросили на виховну годину учнів 8-10 класів Ушкальської ЗОНІ, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та поклонитись тим, хто прийшов живий, але з пораненою душею. Діти уважно слухали розповіді про наших героїв. На жаль, їх батьків, які могли б розповісти про своїх синів, теж уже немає в живих. Народна мудрість говорить, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі свого джерела, але захистити себе земля сама не може - це святий обов'язок тих, хто їсть хліб, п'є воду, милується красою рідної землі. Тому і ставали хлопці в ряди солдат, виконуючи інтернаціональний обов'язок. Гинули хлопці на чужій землі, а разом з ними пішло в небуття чиєсь щастя, загинули їх ненароджені діти. Вони вічно живуть у зболених серцях рідних, усміхаються зі сторінок солдатських альбомів. Ми теж організували у бібліотеці виставку фотографій наших земляків-афганців, з якою ознайомилися старшокласники. Разом з учнями ми згадали кінофільм "9 рота", у якому якраз і йшлося про останні дні перебування радянських воїнів на афганській землі. Діти з великою повагою цікавилися подіями цієї війни і були вдячні за змістовну розповідь. Ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, пішовши у безсмертя. Роки йдуть. Час лікує рани. Будемо берегти вічну пам'ять про наших земляків.
Н. Петренко, завідуюча Ушкальською сільською бібліотекою // Рідний край. – 2016. – №6 (12 лют.). – С.3.
Урок патріотичної книги
У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів, які радували серце своїм розмаїттям. Тому й присвячується цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, оповідань і т. д. Коли ворог приходить на рідну землю, щоб відібрати в тебе це все, людина починає з ним боротьбу різними засобами. Темі патріотичного виховання був присвячений урок з учнями Верхньо-рогачицької ЗОШ №2. Бібліотекарі ра- йонної бібліотеки розповіли дітям, яку далекому минулому наші пращури боронили свою землю від полчищ князя Дарія, від набігів кочівників. Окремою сторінкою уроку було ознайомлення з творами українських письменників про часи козацтва та чумацтва. Учням був викладений цікавий матеріал про заснування поселень на нашій землі. Героїчним подіям Великої Вітчизняної війни присвячена ціла серія книг наших земляків К. Сушка, Ф. Залати, А. Вирлича, О. Гаци, які покликані навчати молоде покоління дорожити рідною домівкою, і якщо треба - її захищати. Негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних дідів та батьків. У цей непростий час нам потрібні мир і злагода для здійснення нагальних внутрішніх завдань - насамперед соціально-економічних. Нам сьогодні, як ніколи, потрібна не просто праця, а граничне напруження зусиль. Певною мірою його можна порівняти з тим, що виявляв наш народ у період боротьби за свою свободу. На мультимедійному обладнанні були показані відеоролики про історію та боротьбу за незалежність нашої землі.
Л. Ничик, директор КЗ "ВЦРБ" // Рідний край. – 2016. – №6 (12 лют.). – С.3.
Ми пам'ятаємо події далекого 1944-го
72 роки назад відлунали останні постріли на території нашого району. Та не заживають і до цих днів рани в людських серцях. І в ці святкові дні ми подумки знову і знову звертаємося до тих суворих років, тих героїчних днів. Районна бібліотека для дітей організувала для своїх читачів книжкову виставку «Подвиг і біль Нікопольського плацдарму». Юне покоління повинно знати про події тих часів. Звільнення Верхньорогачицького району розпочалося 30-31 жовтня 1943 року військами 4-го Українського фронту. Бої на Нікопольському плацдармі, до якого входив і Верхній Рогачик, точилися більше трьох місяців. 8 лютого 1944 року Верхньорогачиць-кий район був остаточно звільнений від окупантів. Іще боями гула розвихрена земля, А вже з барвистими квітками ступила тиша на поля. І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець. Удари з заходу і сходу сказали ворогу: «Кінець!» Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів. Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів. І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі, І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи Такої тиші на землі. Сьогодні день пам'яті і скорботи, день радості і печалі, тож давайте не забувати усіх полеглих, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. Минає рік за роком. Піднявся з руїн наш славний Верхній Рогачик. Наступає ювілей нашого краю - 230-річчя з дня його створення. І тим, що сьогодні ми живемо на цій прекрасній землі, ми завдячуємо нашим визволителям. Спасибі їм за те, що вистояли, що перемогли.
Т. Сазонова, бібліотекар КЗ «ВЦРБ» // Рідний край. – 2016. – №5 (05 лют.). – С.3.