за 2016 рік

Далеко в небі в чарівну ніч можна почути срібні дзвіночки: то Святий Миколай поспішає на зустріч з нами, він приносить дітям даруночки, ховає їх в черевички та під подушки.
Завітав Чудотворець цього року і до селищної бібліотеки та привітав користувачів з цим величним святом.
В бібліотеці було відтворено інтер'єр української хати: на стінах вишиті рушники, в центрі - стіл зі святковими стравами, виставка дитячих малюнків та листів до Святого Миколая.
Разом з Чудотворцем (Д. Дашковська) на свято завітали ангели (X. Матвєєва, А. Латунен-ко) та відомі капосники чортики (А. Герасимова, М. Шапоняк). Мама (Д. Трибунська) зі свої­ми сценічними дітками (О. Підмогильна, А. Шапоняк, Д. Савицький) співали та читали вірші для Святого Миколая. До цього долучилися і глядачі. Бібліотекар провела «Хвилинку добра», гру «Це все я...», вікторину «У грудні, що не день, то свято».
Кожен учасник свята, а це були не тільки діти, а й дорослі, поласували тістечками-«мико-лайчиками» та запашним чаєм, кошти на які виділила селищна рада (О. Грушко).
Завершилося свято чудовою поезією «Не зачиняйте сьогодні двері...», яку прочитала Д. Далікорій.

Ірина Кутіщева, бібліотекар селищної бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №52  (23 груд.). – С. 6.

Казкове містечко для сірозької дітвори

Справжньою подією для Сірогоз стала поява ігрового майданчика для дітей! Прямо в центрі селища, на тери­торії нещодавно облаштованого парку несподівано для всіх сірогозців «виросло» барвисте міні-містечко з гой­далками, лавками, пісочницею, дитячою гіркою, граль­ною машиною-гойдалкою, драбинками, баскетбольним кільцем. Встановлювали майданчик власними зусиллями місцеві жителі під керівництвом сільського голови Ігоря Логвінова.
— Дякую односельцям, які відгукнулися на заклик про до­помогу в облаштуванні ігрово­го майданчика, - говорить рільський голова. - Так, Геннадій Чернишов надав допомогу в організації роботи, а Василь Смеречинський, Микола Кушнєрук, Сергій Черемісін, Мико­ла Білий, Станіслав Білий, Олександр Колесник працюва­ли безпосередньо на суботнику. До справи взялися з ентуз­іазмом і великою відповідаль­ністю - адже «приймати» робо­ту будуть діти! До речі, встановленню майданчика передувала чимала підготовча робота. Треба було розчистити і розрівняти територію, завезти пісок та цемент, підготувати розчин, зібрати саму конструк­цію «містечка» та ін.
Ігор Іванович зауважив, що нове ігрове містечко - це лише один з подарунків для місцевої дітвори. Днями ма­лечу й підлітків чекає ще кілька приємних сюрпризи. Нещодавно в дошкільній групі, яка функціонує на базі Сірогозької загальноосвітньої школи, облаштовано ди­тячий спортивний комплекс, який включає в себе шведсь­ку стінку і батут. А на території шкільного спортивного майданчика буде встановлено п'ять вуличних тренажерів і тенірний стіл.
Приємно відзначити, що депутати.сільської ради підтримали ініціативу очільника сільської ради Ігоря Лог­вінова щодо виділення коштів з бюджету сільської ради на ці придбання. Звісно, ігрові майданчики, спортивні комплекси і тренажери коштують чимало, проте всі вит­рати і зусилля повертаються з лишком, коли бачиш, яку радість і задоволення отримують діти під час активного відпочинку і занять спортом на свіжому повітрі.
Я, як бібіліотекар, звісно зацікавлена, щоб діти більше читали,  були частими гостя­ми в сільській бібліотеці. Але в той же час, коли я бачу як  дітвора бігає, стрибає, сміється, спілкується, одним словом, активно відпочиває на свіжому повітрі, а не сидить за комп'ютер­ними іграми з планшетами і телефонами в руках, радію з того, Що є достойна альтернатива для їх розвитку і змістовного дозвілля, до того ж з користю для здоров'я. Та й батьки сірогозьких діточок задоволені тим, що місцева влада вирішила одну з нагальних проблем се­лища - облаштувала для дітей гарне й безпечне місце для ігор і занять спортом. Нині, за словами дорослих, «у Сірогозах є куди піти з малечею на прогулянку». І це не­заперечна позитивна реальність сьогодення нашого се­лища!
В переддень Дня місцевого самоврядування від імені вдячних батьків сірогозької дітвори передаю щирі вітан­ня очільнику і депутатському корпусу Сірогозької сільської ради. Бажаю їм сил, здоров'я і наснаги для втілення в реальність всіх задумів та починань, спрямо­ваних на розвиток і процвітання рідного селища

Олександра Шелофаст, бібліотекар Сірогозької сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. –  2016. –  №49 (02 груд.). –  С.3.

Моє село - серця рідна пристань

Святкування Дня села в селі Братське вже стало гарною традицією. Тож і в цьому році його організа­тори підготували концерт «Село моє - земля моїх батьків», якому передувала урочиста частина. Од­носельців тепло привітав і поздоровив з днем народження села та прийдешнім Днем пра­цівників сільського господарства Братський сільський голова Геннадій Здановський. Та­кож він прочитав прекрасний вірш «Моя Ук­раїна», яким і відкрив святкову концертну програму, під час якої прозвучали теплі при­вітальні слова на адресу земляків-учасників АТО, наймолодших і найстарших жителів села, багатодітних сімей та ін. Братчани вшанували хвилиною мовчання світлу пам'­ять загиблих у зоні проведення АТО та в роки Другої світової війни.
Щедрими оп­лесками нагоро­дили глядачі дітей -учасників флешмобу, які представили танцювально-музичну компо­зицію з жовто-блакитними стя­гами. Також учні початкової шко­ли порадували всіх майстерним виконанням пісень і декламацією віршів. Супроводжувався їх виступ слайд-презентацією «Маленькі долоньки», змонто­ваною з фотографій наймолодших жителів села Братське. А дорослі із задоволенням переглянули відео фільм «Гортаючи сторінки старого альбому -2».
Приємним подарунком односельцям стали пісні «Мамина сорочка» і «Пісня батькам» у виконанні Ольги Москаленко і Анни Комарницької, сучасні ест­радні й народні українські пісні, які заспівали Олена Дурбасенко, Надія Саніна та жіночий ансамбль.
Гучними оплесками глядачі зустріли виконавців гу­мористичних інсценівок «Дві куми», «Інтернет вели­ка сила», «Чекайте мене сьогодні в гості».
Приємною несподіванкою і подарункам сусідам-братчанам став музичний номер у виконанні жителя села Заповітне Степана Кречика, який, акомпаную­чи собі на гармошці, заспівав українську народну пісню «В саду гуляла». Ще одне музичне вітання, віртуозну зіграну на саксофоні композицію, подару­вав глядачам гість свята Євген Вільчинський.
Та на цьому святкування не закінчилося. Після концерту, ввечері братчан і гостей села запросили на народні гулянні та дискотеку. Тож день села у Братському відзначили гуч­но, по-родинно­му, з добром і любо­в'ю.
За допомогу в орган­ізації й проведенні свя­та села щиро дякуємо директору і вчителям Степненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Надії Саніній, Оксані Комарницькій, Наталії Москаленко, педагогам Братської початкової школи Ларисі Здановській та Ірині Жупині, працівникам Братської школи-садка Лесі Гр'ушко, Інні Гуменюк, Валентині Довгій, Марії Байко і вихован­цям цього навчального закладу.
Слова подяки адресуємо Братському сільському голові Геннадію Здановському, котрий береже і пле­кає славні традиції й звичаї нашого села, примножує його здобутки, опікується проблемами місцевої гро­мади, з розумінням ставиться до нагальних проблем своїх односельців. Окрема вдячність Геннадію Вікто­ровичу і депутатському корпусу Братської сільської ради за кошти, які було виділено з сільського бюдже­ту на святкування дня села.

Ганна Ревенко, завідувач Братського сільського клубу, Марія Здановська, бібліотекар Братської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – №48 (25 листоп.). – С.4.

Село моє, заквітчане піснями

В усі часи Нижні Торгаї славилися добрими і таланови­тими, роботящими та творчими, неспокійними і бунтів­ними людьми. На долю села за його 176-річну історію випало немало драматичних і неординарних подій. Було багато радощів і безмір суму, мінялись часи і епохи, село розквітало та занепадало. Та історію його завжди писали люди, неспокійні і небайдужі.
4 листопада Нижньоторгаївська громада відсвяткува­ла День села. Центром свята став сільський Будинок куль­тури, де ледь вмістилися всі охочі - представники різних поколінь нижньоторгаївців. Радувало те, що було багато дітей і молоді.
Гарні віншувальні слова, чудові пісні лунали на адресу всіх трудових колективів Нижніх Торгаїв, присвяти його найстрашим та наймолодшим жителям, матерям-герої-ням і багатодітним сім'ям, військовослужбовцям Збройних сил України - землякам-нижньоторгаївцям, які нині боронять рубежі України.
Святкували тепло, по-домашньому, зі щедрим ча­стуванням, до речі, фірменним нижньоторгаївським - українським кулішем та турецьким пловом! А на де­серт подавали - каву, чай, цукерки й печиво.
Ігри, танці, забави, спів у караоке, щирі розмови, усміхнені обличчя, дружні потиски рук - свято вдало­ся на славу. Отож усі нижньоторгаївці будуть з нетер­пінням чекати наступного Дня села.

Тетяна Шпак, бібліотекар Нижньоторгаївської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №46 (11 листоп.). – С.4.

Українське військо сильне справжніми патріотами

14 жовтня з нагоди Дня захисника України у Дем'янівському будинку куль­тури відбулася зустріч з військослужбовцями учасниками антитерористичної операції.
З вітальними словами до присутніх звернулися сільський голова Володи­мир Толкачов та секретар ради Валентина Верхоляк. Вони тепло поздорови­ли хлопців зі святом та побажали їм міцного здоров'я, витримки, впевненості у собі, добра, благополуччя, мирного неба.
Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам'ять героїв, які полягли в боях захищаючи Батьківщину. На знак пошани до світлої пам'яті дем'янівців, що загинули у роки Другої світової війни, учасники АТО Олександр Безуглий, Віктор Безуглий, Володи­мир Настюк, Олексій Сафонов та Артем Скрипаль поклали корзини з квітами до Меморіалу загиблим воїнам-односельцям.
Ми пишаємося нашими земляками - захисниками рідної землі, зокрема, воїнами, учасниками АТО, справжніми патріотами, які стали уособленням мужності та честі!

Ірина Бондар, бібліотекар Дем'янівської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – №43 (21 жовт.). – С.2.

Подарунок дитячій бібліотеці

Чи хтось буде заперечувати, що хороша бібліотека є книж­ковим відображенням Всесвіту? Мабуть, ні! Поки живе бібліотека - живе народ, адже вона - скарбниця всіх ба­гатств духу людського.
Це добре розуміє підприємець Василь Пшеничний, який активно і свідомо підтримує Нижньосірогозьку районну бібліотеку для дітей, її життєдіяльність, беручи участь в постійній акції «Подаруй книгу бібліотеці». Нещодавно наша бібліотека отримала в дарунок від цієї людини, закоханої в літературне слово, 40 книг українських та світових авторів. Книжки, подаровані Василем Леонідовичем, користуються неабияким успіхом, бо вони - життя нашого буремного часу.
Дитяча бібліотека сьогодні - то радість, розрада, втіха, моральне задоволення. Адже захоплення книгою для на­ших дітей-користувачів є невід'ємною частиною духовного життя.
До речі, книжки, які ми отримали в дарунок, стануть у на­годі не лише дітям, які читають за програмою, а й батькам -котрі полюбляють гостросюжетні детективи, історичні та пригодницькі романи тощо.
Василю Пшеничному бажаємо міцного здоров'я, про­цвітання та успіхів у всіх починаннях. Ваше гаряче серце, великодушність, чуйність і доброта роблять життя кращим. Колектив книгозбірні висловлює Вам щиру подяку за спон­сорську підтримку і посильну допомогу. Величезне людське спасибі!

Олександра Польська, завідувач філії «Нижньосірогозька районна бібліотека для дітей» // Червоний промінь. – 2016. – №43 (21 жовт.). – С.3.

Свято життєвої осені у Вільному

Відповідно до міжнародних стандартів особою похи­лого віку вважають людину після 65 років. Нині в насе­лених пунктах Вільненської сільської ради проживає 85 осіб такої вікової категорії. Напередодні Дня людей похилого віку, у святковий, щедро напоєний теплом осінній день у чудовому товаристві вільненці зібрали­ся на годину спілкування «Чаювання зі старими друзя­ми!», щоб віддати шану і повагу людям, за спиною кот­рих великий віковий і життєвий шлях.
Пенсіонери зручно розташувалися за столиками, щедро накритими різноманітними кондитерськими ви­робами, печивом та солодкими напоями. Цікаву про­граму для них підготувала директор сільського Будин­ку культури Наталія Черевко. Ведуча заходу Тетяна Яковенко розповіла про долі всіх присутніх, які багато в чому схожі одна на одну. Про кожного можна писати романи і повісті, і буде то бентежна розповідь про їх стійкість, мужність, праце­любність, відданість громадському обов'язку. Учасники концертної програми віддали шану тому поколінню, яке вистраждало під чорним крилом голо­доморів, вистояло криваве пекло Другої світової війни, відбудувало зруйноване і допомагає нам творити май­бутнє. Вшанували хліборобів, працівників тваринниць­кої галузі, освіти, медицини та найстаріших мешканців сіл.
Музичні вітання лунали з уст Наталії Черевко та жіно­чого співочого колективу «Джерело» з с. Змагання. З привітальним словом до зібрання звернулася Вільненський сільський голова Світлана Куріна:
- Народна мудрість стверд­жує: хто старість не поважає, той себе обкрадає. «Повага до старості» полягає в прийнятно­му ставленні суспільства до кожного окремого громадянина пенсійного віку, до літніх людей. Вони мають бути забезпечені увагою та пошаною. Тож бажаю вам, шановні, - зазначила сільський голова, - ніколи не відчувати самотності і розчару­вань, що руйнують душу людини та менше вибоїн на життєвому шляху. Щоб завжди суп­роводжував вас гарний настрій, надія на завтрашній день, захищене, гідне сьогодення. Щоб завжди ви відчу­вали турботу, підтримку і допомогу від рідних, чули тільки привітні слова, а вас оточували сімейна увага та піклування тепло і затишок, міцне плече, на яке можна схилити голову.
В процесі невимушеного спілкування під мелодії ліричних пісень, у теплій атмосфері поважні гості діли­лися переживаннями, радощами й турботами, обго­ворювали особисті та соціальні проблеми, побутові й буденні теми. Душевна близькість, потужна енергія пісні так надихнула вільненців, що вони ще і ще проси­ли співати для них нових і нових пісень, які підтриму­вав увесь зал. А далі було продовжено концертно-привітальну про­граму. Тамара Шваб, Тамара Сидоркіна, Микола Мироненко читали присутнім вірші. З гарними словами, сповненими життєвого оптимізму, до присутніх звер­нулася Любов Данілейко. Позитивною енергією заря­дили присутніх української пісні у виконанні Олени Лавренюк, Ніни Макарчук, Віри Кияшко, Ольги Гришиної, Надії Плавської, Тетяни Турик, Тетяни Семчук. На ад­ресу всіх цих виконавців лунали гучні оплески.
Це була надзвичайна година спілкування. Свято вда­лося. Посивілі бабусі й дідусі відчували себе справді щасливими, в усіх залишилися незабутні враження. Прощаючись, домовлялися про наступну зустріч у такій же атмосфері та щиро дякували організаторам свята: сільському голові Світлані Куріній, директору сільського Будинку культури Наталії Черевко, приватному підприємцю Антоніні Токар.

Ірина Сич, бібліотекар Вільненської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №41 (07 жовт.). – С.4.

Мрії про Україну: дитячий погляд

30 вересня в обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки відбулася церемонія нагородження переможців об­ласного етапу Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Мрії про Україну: дитячий погляд», основним завданням якого було утвердження в свідомості та почуттях юних громадян патріотичних цінностей, переконань і поваги до своєї країни, українського народу, його культури, звичаїв та традицій. Організаторами конкурсу виступили Фонд Миколи Томенка «Рідна країна» та Національна бібліотека України для дітей.
На розгляд журі обласного етапу конкурсу надійшли 89 по­етичних, 34 прозових творів та 142 малюнка, які були пред­ставлені номінаціях: «Прозові твори», «Поетичні твори» та «Малюнки». Журі оцінило творчі роботи учасників і визначило пере­можців, які найбільш змістовно, творчо, оригінально, нестан­дартно представили свої роботи. На церемонію нагородження до обласної бібліотеки для дітей запросили юних учасників з Нижньосірогозького рай­ону, які посіли призові місця:
- в номінації «Прозові твори» - І місце - Анастасія Нівіна (с. Нижні Торгаї,   Нижньоторгаївська сільська  бібліотека);
- в номінації «Малюнки» - І місце - Валентина Безгінова (с. Верхні Сірогози, Верхньосірогозька сільська бібліотека), - III місце - Михайло Шутак (с. Степне, Степненська сільська бібліотека).
Переможцям було вручено дипломи та подарунки.

Олександра Польська, завідувач філії «Нижньосірогозька районна бібліотека для дітей» // Червоний промінь. – 2016. – №41 (07 жовт.). – С.5.

30 вересня - всеукраїнський день бібліотек

Шановні бібліотекарі! Прийміть вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!
Бібліотекар - перший вісник краси і знання! Адже це ви відкриваєте ворота в країну Знань і з мовчазних полиць і добуваєте тепле слово для освіти спраглих душею. Ваше любляче тепле серце, мудре слово творить істинне чудо з тими, хто того прагне.
Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, творчої наснаги, міцного здоров'я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у вашій благородній просвітницькій справі.

Павло Павлов, голова райдержадміністрації. Іван Яців, голова районної ради

Щиро вітаю зі святом бібліотекарів!

30 вересня наше суспільство віддає данину шани под­вижникам бібліотечної справи, людям, які присвятили своє життя служінню книзі та знанням. Бо ж вони забез­печують нерозривний зв'язок минулого і сьогодення, одер­жання повного огляду інформації зі світового простору, сприяють піднесенню інтелектуального рівня народу. Бажаю вам, шановні працівники бібліотек, а також читачам, усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров 'я, щасливих відкриттів непрочитаних сторінок, творчих успіхів.

Сергій Долецький, Верхньоторгаївський сільський голова

Величезне спасибі Вам, дорогі друзі!

Професія бібліотекаря була і залишається однією з найбільш зат­ребуваних суспільством. Недарма терпляча, безкорисна, держав­ної ваги робота працівників книгозбірень викликає глибоку повагу і захоплення.
Нехай це свято принесе вам гордість за свою професію, прагнен­ня до творчості, дух взаєморозуміння з читачами та колегами.
Від усієї душі бажаю бібліотекарям наснаги, щастя, добра і про­цвітання!

Ігор Логвінов, Сірогозькнй сільський голова // Червоний промінь. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.3.

Дорогі бібліотекарі!

В день вашого професійного свята вітаю вас та бажаю міцного здоров'я, сімейного благополуччя, родинного затишку, а також удос­коналення професійних якостей. Не секрет, що професія бібліоте­каря нелегка, але в соціальному плані вона надзвичайно важлива. Від вас залежить інтелектуальне майбутнє нашої держави та її успі­шний розвиток. Тож дозвольте ще раз поздоровити вас з цим свя­том і побажати щастя та впевненості у власних силах.

Геннадій Здановський, Братський сільський голова

Шановні володарі книжок та книжкових полиць, ветерани галузі!

В день вашого професійного свята наше суспільство віддає данину шани подвижникам бібліотечної справи. Саме ви - розпорядники долі книг, перші провідники читацького інтересу. Свою професію ви вва­жаєте не просто роботою, а й своєю місією на землі, покликанням душі.
Успіхів вам у вашій благородній просвітницькій справі, натхнення і плідних звершень, міцного здоров'я і достатку, віри, надії, любові! мудрості у здійсненні благородної місії на користь рідної   України.

Ольга Шевченко, завідувач сектору культури і туризму райдержадміністрації. Олена Тверда, директор КЗ «Нижньосірогозька центральна районна бібліотека»

Прийміть вітання в переддень Всеукраїнського дня бібліотек!

Справжніми помічниками та порадниками на шля­ху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі - вірні збирачі духовних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного. Саме бібліотекарі допомагають читачам бути обізнаними в сучасних проблемах, пізнавати реальну картину світу. Бажаю вам, шановні бібліотекарі, радості, щастя та нових успіхів у вашій благородній роботі.

Володимир Толкачов, Дем'янівський сільський голова

Зі святом, шановні бібліотекарі!

Книгозбірні додають нам мудрості, стають нашим дороговказом на шляху інформаційного простору, наповнюють наші серця неповторними емоціями то як незгасимий смолоскип осв­ітлюють шлях життя. Доносячи до людей увесь спектр інформаційних потоків, вони сприя­ють всебічному розвитку особистості, вихованню кращих громадських якостей і патріо­тичної свідомості населення.
Бажаю вам, шановні бібліотекарі, міцного здоров'я, довголіття, родинного затишку, друж­нього взаєморозуміння та підтримки.

Світлана Марковська, Новопетрівський сільський голова

Вітаю з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!

Бібліотекарі - це порадники на шляхи до вершини знань та мудрості, хранителі духовних скарбів та провідники у світ непізнаного. На їх плечі лягає велика відповідальність, адже щоб підібрати книгу відповідно до смаків та інтересів відвідувача необхідно, насамперед, самому бути високоінтелектуальною людиною і вміти неупереджено судити про літературу.
Щиро бажаю вам, шановні бібліотекарі, а також читачам, усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров 'я, щасливих відкриттів непрочитаних сторінок і творчих успіхів для благо Української держави.

Тетяна Ганелі, Вербівськнй сільський голова

Шановні бібліотекарі! Щиро вітаю вас з професійним святом!

У дитинстві великі книгозбірні асоціюються з дивною країною, де може ожити казка. З віком розумієш, що бібліотека, то справжня скарбниця знань. І саме бібліотекарі, є хранителями цієї країни і вірними провідниками по ній.
Незмінні супутники людей цієї професії - високий професіоналізм, вміння зрозуміти з півслова, людяність та відкритість сердець.
Саме завдяки вашій самовідданій праці, ентузіазму, закоханості в слово, бібліотекам не страшні виклики інформаційних технологій, з якими друкованому слову подекуди важко кон­курувати. Тож нехай не полишає вас натхнення до роботи за жодних обставин. Здоров'я вам, щастя, миру та достатку.

Григорій Герасімов, Верхньосірогозький сільський голова // Червоний промінь. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.3.

Вчителько моя, зоре степова...

Школа... Поринаю у спогади і перед очима пролинають перший і останній дзвоники, бо вісім років шкільного жит­тя пролетіли одним днем.
Коли ви завітаєте на свято до шко­ли, неодмінно зустрінете тут вчителів-пенсіонерів, яких ностальгія кличе до своєї другої домівки. Свято йде, вони усміхаються, проте, прикриваючись букетами квітів, крадькома змаху­ють сльозу. Всі такі різні, але мудрі й добрі. Вони завжди разом зі свої­ми учнями радіють святам й дола­ють шкільні негаразди.
У 1980 році маленькими пташе­нятами залетіли ми до Верхньоторгаївської школи і пригорнула нас своїми крилами перша вчи­телька - Слишик Галина Семенівна. В пам'яті залишився перший урок, і що на партах стояли у нас невеличкі глобуси, а Галина Семенівна розповідала нам цікаві історії про країни, моря та океани...
Згодом ми вже виводили рівненькі літери, вчилися рахува­ти. Худенька, сивочола вчителька завжди була разом з нами, навча­ла грамоті, згуртовувала у колек­тив. Коли ж вона пішла на заслужений відпочинок, ми, та той час уже шестикласниками ходили вітати її з днем народження і, по­вірте, такого чудесного тортика «Наполеон», який вона спекла для нас власноруч, я більше ніде не куштувала. Той смак запам'ятав­ся на все життя, то смак мого ди­тинства.
Справжньою класною мамою стала для нас учитель математи­ки Дорохівська Ніна Миколаївна. Дядько Піфагор дуже, мабуть, на нас сердився, бо ми ніяк не хотіли вивчати точні математичні науки, тож і старалися відволікати вчительку на уроці своїми «класними» проблемами - то нам треба до «Зірниці» підготува­тися, то номери художньої самодіяль­ності до свята обговорити, то скласти план по здачі макулатури.
Строга і справедлива Ніна Миколаї­вна старалася, щоб ми були єдиним колективом, сім'єю, лідерами у школі -  тож точні науки відкладалися на потім і вирішувалися наші «нагальні» пробле­ми». Та, коли підходило те «потім» - ох, і'екзаменувала ж вона нас! Заува­жу, що в 5 класі ми всі успішно здали обов'язковий екзамен по математиці.
Справжнім педагогом-майстром була для нас Іващенко Любов Опанасівна. З нею ми вивчали російську мову. На її уроках було цікаво, бо проводила їх учителька у своєрідній, нестан­дартній формі, завжди «приправляла» повчальними життєвими історіями.
Культурна, стильна, з рівною осан­кою, Любов Опанасівна завжди була і залишається прикладом для багатьох жінок. Впевнена, кожен з її колишніх учнів запам'ятав про неї щось особли­ве. Мені ж згадується таке: до уроку нам треба було взяти в бібліотеці кни­гу на російській мові і виписати з неї цитати. Виявилося, що в книгозбірні така книга була лише на українській мові. Як і всі діти, я була винахідливою, тому, недовго думаючи, зробила власний переклад! І не лише зробила, а ще й дала списати його половині класу! Інша ж половина однокласників на урок прийшли з нічим. Яке було здивуван­ня, коли другого дня, отримуючи свої зошити, всі побачили там двійки, і лише в мене була трійка. Ця прозорливість вчительки мене приємно вразила. Ми потім ще довго дискутували, чи то Лю­бов Опанасівна здогадалася, що саме я «перекладач», чи вирішила зробити мені маленький подарунок до дня на­родження, який я того дня відзначала. Ще й досі особисто мені ставить оц­інки вчителька української мови та літератури Ружицька Людмила Леонтіївна. Читаючи вірші зі сцени, я завжди крадькома поглядаю на неї: чи хитає вона схвально головою, чи ні. Саме завдяки її урокам всі випускники Верхньоторгаївської школи гарно знають і вільно спілкуються співучою українсь­кою мовою.
Незважаючи на вік, Людмила Леонті­ївна така ж енергійна, як і в роки моєї шкільної юності. Односельці обрали цю толеранту, доброзичливу, мудру жінку головою ради ветеранів села. Нині ми разом з нею організовуємо і проводи­мо зустрічі, концерти та вогники для пенсіонерів Верхніх Торгаїв. Дуже приємно, що Людмила Леонітївна завжди підсумовує зроблене, подякує, підка­же, що можна зробити ще краще.
Весь свій час віддавала роботі в школі Ружицька Ніна Миколаївна. Вчитель географії, директор школи, шанована колега. Вона завжди скрізь наводила лад - і в класах, і на пришкільній ділянці. Школа була сенсом її життя.
А як не згадати молоду, енергій­ну піонервожату Слотвінську Наталію Опанасівну! Це під її керів­ництвом ми їздили на зльоти, зма­гання, конкурси, співали пісні та варили смачну юшку.
Взагалі вісім років шкільного життя прожиті цікаво, весело, бо біля нас були такі вчителі, як Ва­лентина Іванівна Гачківська, Лідія Максимівна Бокова, Ольга Борис­івна Стоянівська, Олександр Миколайович Гаврильченко та ін. Всі вони доклали чимало зусиль, аби ми були вихованими, отримали гарні знання, поважали один од­ного, любили свій край, свою Бать­ківщину.
Школа відкрила свої двері у ши­рокий світ мені й моїм одноклас­никам у 1988 році. На порозі були лихі 90-ті роки. Та ніхто з нас не став на криву стежину життя. Се­ред нас є підприємці, педагоги, кухарі, водії і нашим учителям за нас не соромно. Саме завдяки їх старанням ми навчилися жити по-правді, творити добро і бути лю­дяними. Дякуємо їм за це.
Швидко минають роки... Школа й далі з року в рік відчиняє двері для своїх пташенят, а відпускає їх у світ уже соколятами. Тут працю­ють нові вчителі з власним стилем викладацької діяльності, та всіх їх об'єднує любов до своїх вихованців і благородне покликання - вчити!
Добрі, чуйні, справедливі, чесні наші вчителі! Вітаю вас зі святом! Зичу море щастя, сонячних доріг, хороших учнів, подальших успіхів, безмежної енергії та наснаги у ваших добрих справах. Нехай обминають вас болі та тривоги, хай стелиться довго життєва дорога!

Від імені випускників 1988 року Верхньоторгаївської восьмирічної школи Оксана Кудловська, бібліотекар Верхньоторгаївської сільської бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.6.

Пам'ятаємо і шануємо подвиг народних месників

22 вересня в селі Братське біля стели воїнам-визволителям відбувся мітинг-реквієм «Дорогами партизанської сла­ви».
Живі квіти на знак вшанування нео­ціненного подвигу партизанів та підпільників, які пожертвували своїм жит­тям у боротьбі за свободу і незалежність нашої Вітчизни в роки Другої світової війни, поклали вихованці Братської школи-садка, вчителі, працівники місцевого сільського клубу та бібліотеки.
Звертаючись до юних земляків, бібліо­текар Марія Здановська розповіла цікаві факти про зародження партизансько-підпільного руху в Україні. Вона заува­жила, що цей день покли­каний висловити повагу до захисників Батьківщини, які в роки Другої світової війни ціною свого життя захищали свободу і мир рідного краю від фашис­тської агресії.
Недарма партизанський рух на Україні називають «другим фронтом». Масовість участі українського наро­ду у війні та сила опору з фашистсь­кими загарбниками стали одними з основних факторів безумовної і ос­таточної перемоги над окупантами.
В період війни налічувалося близько 6200 партизанських угрупувань та загонів. У них служили майже мільйон людей. Ці невидимі війська понесли величезні людські втрати під час боротьби з гітлерівським військом.
Завідувач місцевого сільського клубу Ганна Ревенко розповіла, що ударів по ворогу завдавали й члени підпільного загону під керівництвом І.Д.Височина та М.В.Купрія, що діяв на Сірогозщині.
Вона зазначила, що День партизансь­кої слави - лише мала частина у вшану­ванні сучасним поколінням людей, які колись належали до партизанського руху. Внесок цих героїв у визволення України просто неоціненний. Тож за ініціативи ве­теранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у роки Другої світової війни та увічнення їх пам'яті з 2001 року в Ук­раїні відзначають День партизанської слави.
Учні Братської школи-садка з почуттям безмежної подяки й любові до ветеранів, колишніх підпільників і партизанів, захис­ників та визволителів рідної землі - усіх, кого ми з гордістю називаємонародни­ми месниками, прочитали віршовані ряд­ки і вшанували пам'ять полеглих хвили­ною мовчання.
Цього ж дня для школярів було органі­зовано екскурсію в сільську бібліотеку, під час якої бібліотекар Марія Здановсь­ка провела огляд книжкової виставки «Пам'ять про минуле», де презентувала краєзнавчу літературу, по темі, воєнні ме­муари підпільників та художні книги про дітей-героїв.
З літератури, представленої на вис­тавці, можна дізнатись багато цікавої інформації про підпільну діяльність в Ук­раїні в роки Другої світової війни.

Ганна Ревенко, завідувач Братського сільського клубу. Марія Здановська, бібліотекар Братської сільської бібліотєки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.7.

Моє село, краплиночка на карті

24 вересня на святково прибраній центральній площі села Дем'янівка зібрались усі сельчани - від старого до малого, щоб усією громадою відзначити День села.
Допоки не розпочалися урочистості, дем'янівці та гості  свята мали гарну нагоду оглянути прекрасну виставку декоративно-ужиткового мистецтва, на яку представили свої творчі доробки учні Дем'янівської школи та місцеві умільці і майстрині.
Затим земляків тепло привітав з днем народження малої, Батьківщини сільський голова Володимир Толкачов. Він побажав дем'янівцям миру, злагоди та добробуту, а селу - процвітання.
Після привітальної частини очільник сільської громади ви­конав почесну місію - за вагомий внесок у розвиток Дем'янівської громади відзначив грамотами районної державної адміністрації, районної та сільської ради директора місце­вого комунального підприємства О.С.Тимець, завідувача ФАПу Л.В.Любомську, депутата сільської ради В.І.Ковален­ко, вихователя дошкільного навчального закладу Н.М. Урбаневич, жіночий ансамбль «Журавка» (художній керівник У.Й.Селіванова), голову фермерського господарства «Нива» З.М.Малишенко, директо­ра Дем'янівської ЗОШ І-ІІ ступенів С.В.Шестобуз, футбольну команду села (капітан О.М.Галацан). Цього дня дем'янівці віддали данину шани та поваги світлій пам'яті тих, хто боронив рідну землю і відстоював її свободу в роки Другої світової війни, а також військовос­лужбовцям і добровольцям, які ціною власного життя нині виборю­ють свободу та цілісність України у зоні проведення Антитерористичної операції.
Після хвилини мовчання учасник АТО Володимир Настюк та воїн-афганець Іван Канаш виконали почес­ну місію покладання квітів до підніжжя меморіалу загиблих у роки Другої світової війни воїнів-односельців.
Після урочистої частини заходу розпочалася святкова програма. Цього дня віншували гарними, теплими словами і дарували подару­ночки, а також чудові концертні номери довгожителям і наймолодшим жителям Дем'янівки, подружнім парам ювілярам сімейного життя, ювілярам року, майстриням-вишивальницям і квітникаркам-аматоркам.
Гарні пісні: і народні, і сучасні звучали у виконанні талановитих виконавців та творчих колективів рай­онного Будинку культури і учасників художньої самодіяльності Дем'янівського сільського будинку куль­тури.
Після концерту всіх запросили до святкового столу посмакувати дем'янівськими смаколиками. Ва­лентина Безуглій та Ольга Жиляєва, а також Ілона і Павло Малихіни пригощали всіх охочих пампушка­ми з часничком, наваристою юш­кою, густим кулішом і солодощами.
До пізнього вечора гриміла музика, веселились люди. Свято вдалося, адже в Дем'янівці вміють не тільки добре працювати, але й чудово відпочивати!

Ірина Бондар, бібліотекар Дем 'янівської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №40 (30 верес.). – С.7.

до 160-річчя І.Франка

Апостол духу "Каменяр"

27 серпня виповнилося 160 років від дня народження великого сина України, її духовного пророка, титана думки і праці Івана Яковича Фран­ка. Для селищної бібліотеки ювілей Каменяра - це добра нагода показа­ти Франка користувачам різного віку, як захоплюючого казкаря й опов­ідача, ніжного лірика й глибокого філософа. Тож в ювілей знаного в усьому світі українця бібліотека запросила нижньосірогозців до літературної вітальні на літературний вечір «Гар­монія душі», створений на основі спогадів про поета, а також його віршів та пісень на слова митця. Основний зміст композиції становили діалоги між чотирма порами року, кожна з яких висвітлювала ту чи іншу грань душі Каменяра. Так, Весна (Д. Трибунська) розповіла про дитинство Франка, а Літо (А. Латуненко) - про рідний край та батьківський дім. Осінь (А. Герасимова) повела мову про кохання митця і любовну лірику, Зима ж (X. Матвєєва) -  про безмежний океан творчості великого Каменяра. 
В. Величко та Д. Бородай інсценізували уривок з п'єси «Квітка папо­роті», а М. Шапоняк душевно читав любовну поезію І. Франка. Не стояли осторонь і маленькі користувачі. Вони запропонували пе­реглянути стару народну казку «Ріпка», переказану Франком по-новому, насичену сентиментами українського побуту. Найменшенькій артистці -  Мишці Сіроманці (С. Матвєєва) - виповнилося лише три з полови­ною рочки. Бібліотекар ознайомила з книжковою виставкою-вшануванням «Каз­кар, байкар, поет і Довбуша нащадок» та прочитала уривки з таких відо­мих творів, як «Мойсей», «Земле, моя всеплодющая мати» та «Каме­нярі».

Ірина Кутіщева, бібліотекар Нижньосірогозької селищної бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №37 (09 верес.). – С.7.

Особливе свято відзначили особливо!

В кожному населеному пункті Сірогозщини є свої традиції відзначення та святкування особ­ливих дат і подій, державних та релігійних свят. Цього року ненька-Україна і всі їі громадяни відзначали 25-річний ювілей незалежності нашої держави, а в його переддень - День Державного Прапора України.
Тож 23 серпня, в день Державного Прапора України, аматори Першопокровського сільського будинку культури представили на розсуд глядачів цікаву концертну програму. Після її завершення небо над селом розквітло мільярдами яскравих зірочок - спалахів свят­кового феєрверку. Подбав про це - Першопокровський сільський голова Євген Васильченко, за що односельці йому щиро дякують. Дійство було насправді чаруючим. А ось 25-річчя незалежності України - особ­ливу дату в житті нашої країни і нашого народу, члени оргкомітету з проведення свята запро­понували відзначити з «родзинкою», організу­вати й провести такий захід, якого до того в Першопокровці ніколи не проводили!
На відміну від інших населених пунктів Сірогозщини балка Великі Сірогози, що протікає через територію Першопокровської сільської ради, завжди з водою. Щороку навесні сюди повертаються на гніздування лебеді, водиться чимало диких качок, у прибережних заростях оселилися ондатри (водяні криси), а в гайках, що ростуть по берегах водойми, - фазани. Одним словом, балка в Першопокровці - це чудове місце для відпочинку, де можна поми­луватися краєвидами, влаштува­ти пікнік, покупатися, і, звичайно ж, порибалити. Тому й вирішили, що цьогоріч­ною «родзинкою» свята, на дода­чу до інших, традиційних заходів, має стати проведення Риболов­ного турніру, а його учасниками - як «професіонали» (звичайно ж за місцевими мірками), так і рибалки-початківці. Охочих позмагатися і спробувати рибальського щастя виявилося восьме­ро: Віктор Буйний, Володимир Кравченко, Дмитро Побіл, Дмитро Тишечко, Євген Мартинов, Микола Дойонко, Михайло Шардін та Во­лодимир Лі. 24 серпня о восьмій ранку було розподілено місця для лову і змагання розпочалося! Тривало воно цілу добу -до восьмої ранку наступного дня. Кожен рибалка мав чималу групу підтримки. Родичі, друзі, знайомі, сусіди не лише підбадьорювали учас­ників змагань, а й допома­гали їм варити справжню рибальську юшку з присма­ком димка та запахом сте­пової трави. За розмовами, анекдота­ми і смакуванням свіженької ухи час сплинув непомітно. Почалося найц­ікавіше - зважування улову і підбиття підсумків.
Беззаперечним переможцем було визнано Дмитра Побіла, який упіймав коропа вагою на 7,5 кг! Йому дістався головний приз Риболов­ного турніру - спінінг. Друге місце і приз - ри­боловну катушку за рішенням журі вручили Володимиру Кравченку. Всіх учасника турніру було відзначено гра­мотами та подяками, а найголовніше - всі вони отримали заряд позитивних емоцій і гарного настрою, залишились дуже задоволені таким святковим відпочинком. Одноголосне було прийнято рішення - ри­боловні турніри проводити щороку, і запрошу­вати на них охочих з інших сіл району. Тож, шановна громадо Сірогозщини, люби­телі риболовлі та ухи, Першопокровці гостинно запрошують вас на відпочинок. Гарний настрій і яскраві емоції гарантуємо!

Євгенія Тимошевська, бібліотекар Першопокровської сільської бібліотеки-філїі // Червоний промінь. – 2016. – №36 (02 верес.). – С.9.

Добра господиня - щастя берегиня

Богом назначено жінці бути Матір'ю, Берегинею сімейного вогнища та Натхненницею чоловіка на жит­тєвий подвиг.  Як Берегиня сімейного вогнища, жінка створює в сім'ї затишок, спокій, тепло. Господарська нескінченна та непомітна робота падає на її плечі. Але, що поробиш, таке її покликання, така її роль у сім'ї. Поки чоловік за­безпечує жінку та дітей, захищає їх від ворогів, вона «прикриває тил», щоб чоловік повертався в затишний дім, де пахне борщем і пирогами, до лагідної дружини та веселих, слухняних діточок.  Як Натхненниця чоловіка, жінка надихає його бути сильним, духовно багатим, пра­цювати над своєю душею, адже це най­тяжчий труд. Жінка є його опорою в усіх справах, помічницею та мудрою по­радницею. Разом - вони велика сила! Бо мудрість - це вміння про­щати, мудрість - це спроможність зробити зі свого чоловіка голову сім'ї, мудрість - це вміння вчасно підтримати, порадити, прижаліти, а бо ж за потреби, навпаки, - нагримати й підштовхнути до рішучих дій!
Адже у чоловіка зовсім інше по­кликання ніж у жінки. Він по при­роді своїй Воїн, Захисник та Году­вальник. Він сильніший у всіх своїх проявах, ніж жінка. Чоловік - кері­внику всякій справі, голова, а жінка - лагідна помічниця. Так, жінка більш відповідальна, і це також до­помагає їй правильно скоригувати по­ведінку свого судженого, щоб він думав, що це він сам такий мудрий. Щастя та добробут панують у такому домі, де виконуються ці прості закони сімейного життя. Про риси жіночої та чоловічої душі, про їх місце в житті я почула кілька років тому від Лідії Тихонівни Яворської, під час відвідин Анатолівської сільської бібліотеки, де жінка на той час працювала. Вона розповіла про премудрості сімейних взаємовідносин, говорила, що вчитися секретам подружнього життя, потрібно роками. Сама Лідія Тихонівна - при­клад справжньої Берегині сімейного вогнища, надійної помічниці свого чоловіка - знаного в районі керівника сільськогосподарського товариства Петра Петровича Яворського, разом з яким вони ось уже п'ятдесят років живуть у щасливому шлюбі. Вона - порадниця і взірець своїм дітям Галині та Олександру, мудра та любляча наставниця чотирьом онукам і маленькій правнучці. А для своїх численних учнів, яких протягом 37 років пе­дагогічної діяльності в Анатолівській школі вона випус­тила кілька сотень - прекрасна наставниця, учителька закохана у предмет, який викладала. З притаманною життєвою мудрістю розповідає Лідія Тихонівна і про взаємовідносини дітей та батьків:
- З народженням дітей все наше життя змінюється і підкоряється їм - маленьким, бажаним, невгамовним, чудесним і самим-самим чудовим. А колись такими ж маленькими і бажаними були ми самі - для наших мам і тат. І в метушні повсякденних турбот і справ не потрібно забувати їх, наших батьків. Адже часом єдиний сенс життя для них - це ми і наші діти. Тому так хочеть­ся повернути нашим батькам, хоча б частину тієї лю­бові і доброти, які вони вклали в нас. Адже все, чого особисто я досягла в житті, - продовжує Лідія Яворсь-ка, - це завдяки батькам - звичайним селянам - Тихону і Прасковії Іваницьким. Зауважу, що нас в сім'ї було дев'ятеро! Проте тато й мама знаходили час для на­шого виховання, зробили все, аби ми виросли поряд­ними і працьовитими. Звісно, їм нелегко було підняти всіх нас на ноги, аби ми далі самостійно і достойно торували свій життєвий шлях. Наприклад, саме батьки допомогли мені свого часу здійснити заповітну мрію -вивчитися на вчительку. Тож після закінчення Анатолі­вської школи я здобула професію в Бериславському педучилищі - стала вчителем початкових класів. А зго­дом, уже працюючи в рідній школі за фахом, навчалася в Херсонському педінституті. Пропрацювала в школі аж до виходу на пенсію. Викладала російську мову та літературу, світову літературу, була завучем. А уваги ж потребувала і сім'я -чоловік та двійко діточок; ретельної підготовки вимагала робота: кожний урок мав відповідати вимогам часу, бути цікавим. А ще - громадські до­ручення. Молода була - все всти­гала! - з посмішкою ділиться со­кровенним Лідія Тихонівна. Роки роботи в школі моя співбе­сідниця характеризує, як щасливі й незабутні, адже саме в цей пер­іод до неї прийшли повага і висо­кий авторитет, вона заслужила шану серед тих, хто її знає. Грамоти різних рівнів, серед яких є і відзнаки Міністерства ос­віти, знак «Відмінник освіти» - Лідія Тихонівна Яворська вже мала порівняно у молодому віці, бо пра­цювала на освітянській ниві з повною віддачею сил і знань. Після виходу на пенсію для Лідії Яворської стала і дітищем, і другою домі­вкою сільська бібліотека. Саме на роки її ке­рівництва закладом припадає період найбільшого розквіту сільської книгозбірні.  Навряд чи доля бібліотеки склалася б так успішно, якби не мудрий, вправний і натхненний її керівник.
Лідія Тихонівна завжди повна ідей, нових планів і про­ектів, які активно втілює у життя. Нині вона опановує новий вид діяльності - торгівлю. І це після майже соро­ка років роботи в школі та десяти років роботи на по­саді завідувача бібліотеки! Інколи дивуєшся, звідки у цієї жінки береться стільки енергії та творчого потенціалу. А потім розумієш: вона черпає їх зі своєї роботи. Ось, що сама вона говорить з цього приводу:
- Для мене робота ніколи не була тягарем. Я працю­вала у великому шкільному колективі, і для мене це ніко­ли не було важко. Так само і тепер відчуваю підтримку рідних і це додає мені стимулу. Крім того, працювати в магазині для мене не проблема, бо я люблю людей, намагаюся їм допомогти у вирішенні тих чи інших пи­тань, задовольнити споживчі потреби. Лідія Тихонівна енергійна жінка, яка тримається завж­ди з гідністю в різних життєвих і трудових ситуаціях. Вміє стримано і терпляче, ретельно зважуючи й аналі­зуючи приймати рішення. Стояти твердо, не схиляти­ся. В переддень прекрасного 70-річного ювілею хочеть­ся побажати іменинниці щоб вона була багата на міцне здоров'я, заквітчана успіхами дітей, рясно засіяна усмішками онуків та радістю правнучки, трудовими здо­бутками всієї великої родини Яворських, а ще - любо­в'ю, повагою, шаною і підтримкою друзів та знайомих і всякими життєвими гараздами.

Віта Копенко // Червоний промінь. – 2016. – №35 (26 серп.). – С.4.

Пустощі та кримінальна відповідальність

Всі вже не раз чули про те, що почастішали випадки дитячої злочин­ності. Багато причин є для цього в нашому сьогоденні. Але головна з них - підлітки не знають законів і роблять багато помилок. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності! У рамках проведення години-застереження «Пустощі та криміналь­на відповідальність», що пройшла в центральній дитячій районній бібліотеці, для бесіди було запрошено лейтенанта Нижньосірогозь-кого районного відділення поліції Юлію Цибульську та вихованців Ниж-ньосірогозького пришкільного табору «Країна мрій». Лейтенант розповіла присутнім, про хибну думку багатьох, що закон за скоєний підлітком злочин ніяких серйозних заходів не передбачає, що неповнолітні користуються в цій сфері особливими привілеями і пільгами. Позиція кримінальної відповідальності зовсім інша. Непов­нолітні несуть кримінальну відповідальність на тих же правах, що й дорослі злочинці. В підлітковому віці діти більш емоційні. Різні підліткові проблеми можуть призводити до депресії. І саме в цей час їм як ніколи потрібна допомога рідних чи близьких, щоб направити їх на правильний шлях. Батьки повинні більше приділяти уваги своїм дітям, спілкуватися з ними, цікавитися про проблеми, котрі турбують їхніх дітей, щоб не упустити можливість і виховати їх хорошими і шляхетними людьми. Окрім ознайомлення дітей з кримінальною відповідальністю Юлія Цибульська розповіла школярам про особливості здобуття професії поліцейського, що допомагає зробити життя людей і всього суспіль­ства кращим.

Олена Тверда, директор центральної районної бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №26 (24 черв.). – С.4.

Вирушаємо у профіквест рідним краєм!

Учням 7 та 8 класу Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів Євгену Болотову, Микиті Бородаю, Яні Колесник, Анні Крав­ченко, Наталії Москаленко, Євгену Пономаренку, Вікторії Тюшко, Вікторії Черняк, Максиму Шапоняку, Микиті Шкарупі випала нагода представляти Сірогозщину в інновацій­ному проекті для учнівської молоді «Обласний профіквест «В долонях степу і Дніпра». В ході реалізації проекту учні-учасники виконуватимуть різноманітні завдання: визначатимуть туристично-приваб­ливі об'єкти та.складатимуть туристично-екскурсійні мар­шрути по району, організовуватимуть літні експедиції за прокладеним маршрутом з відвідуванням визначених об'єктів з метою їх фотографування і відеозйомки, укладатимуть «туристичний путівник» - у формі веб-сторінки у блозі про­екту, розроблятимуть РR-кампанії власного екскурсійного маршруту та туристичних об'єктів тощо. Сподіваємось, що команда школярів, прокладаючи но­вий туристичний маршрут Херсонщиною, відкриє собі й світові наш чудесний край з глибоким історичним корінням і незрівнянними природними багатствам.

Олександра Польська, завідувач філії КЗ «Нижньосірогозька районна бібліотека для дітей» // Червоний промінь. – №24 (10 черв.). – С.5.

Мелодії дитинства

В перший день літа, коли вся країна відзначає свято наймиліших, найрідніших, найдорожчих наших дітей, селищні бібліотека та Будинок культури запросили малечу та їх батьків на музичну казкову програму «Моє дитинство золоте». Учасники свята разом з Івасиком Телесиком (М. Шапоняк), Феєю Казок (А. Герасимова) та відомою капосницею Бабою Ягою (Д. Трибунська) подорожували улюбленими українськими каз­ками. Зустрілись вони з вередливою Козою-Дерезою (А. Шапоняк), Дідом (Д. Дашковським), Паном Коцьким (А. Величко), Зайчиком (В. Величко), Вовком (О. Величко) та Царівною Несміяною (В. Дар'єнко). Під час мандрівки лунали пісні, діти декламували вірші, активно змагалися в різноманітних конкурсах: «Знайомство», «Карлики та велетні», «Чарівна хустинка», мали змогу переглянути виставку малюнків «Казковий вернісаж» та книжковий калейдоскоп «Літо». Всі потрудилися на славу, тож і отримали смачне морозиво, про яке подбала селищна рада (О. Грушко), постійний спонсор всіх наших заходів. Діти - найдорожчий наш скарб, найбільше багатство Землі. Тож нехай їх завжди зігріває любов, розквітають на їхніх личках усмішки і вони будуть щасливими.

Ірина Кутіщєва, бібліотекар селищної бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №24 (10 черв.). – С.4.

Каждый человек талантлив в свое время

Если перефразировать известное выражение «Каждый человек талантлив по-своему», можно также сказать «Каждый человек талантлив в свое время». И история о нашем однокласснике служит тому подтверждением. Готовясь к встрече одноклассников - выпускников 1986 года Верхнесерогозской школы - 30 лет спустя, созваниваясь с теми, кто уехал из родных мест, мне пришлось разыскать и пообщаться с нашим одноклассником Юрием Сашкиным. Сейчас он живет в г. Запорожье, работает на заводе и, как оказалось, Юра не так давно открыл в себе удивительную способность - он пишет стихи! Когда мы учились в одном классе, жили по-соседству, ничего подобного за ним не замечалось, и никак в творческом плане он себя не проявлял. Трудолюбивый, честный, скромный парень, очень заботливый сын. Но никак не поэт. А тут, вдруг, слышу в телефонной трубке: «К огромному моему сожалению, приехать на встречу не могу, но в каче­стве теплого привета моей малой родине и всем одноклассникам пришлю свои стихи». Вот это да! Я этому очень удивилась, оказывается, бывает, что с годами раскрывается в человеке неизвестный до сего потенциал и, по сути, «физика» с «лирикой» таки могут дружить! Слесарь завода  «Мотор-Сич» и поэт в одном лице - наш одноклассник Юрий! Прочитав полученные электронные сообщения со стихами Юрия, я уже не просто удивлялась, а по-настоящему восхищалась! К слову сказать, сейчас, как библиотекарь, я занимаюсь оформлением альбома авторских стихов нашего земляка для ознакомле­ния всех читателей Серогозской сельской библиотеки с его творчеством. На суд серогозцев (и с позволения автора) выношу поэтические работы нашего земляка Юрия Сашкина.
Тоска по Родине
Скажи мне - ты откуда, ветер? Как ты забрел в эти края? Кого ты по дороге встретил? И как там - Родина моя?! Стоит ли дом, где я родился? Зацвел ли сад, что я садил? Поют ли свои песни птицы? И как там все, с кем дружен я? Напомни мне тот запах сада В весенней утренней росе. Напомни мне биенье сердца На пограничной полосе... Скажи мне - почему так редко Я стал на родине бывать? И, как оторванная ветка, Я начинаю засыхать? Наверное, один ты знаешь, Как хочется порой Взлететь вот так, как ты летаешь И в путь отправиться... домой! Обнять друзей, что век не видел, Спеть с ними песни, как тогда, Простить тех, кто меня обидел И вспомнить школьные года! (*автор служил  срочную  службу в пограничных войсках).
Утро
По нескошенным травам с утра, Босиком, разгоняя ужей, Я иду, умываясь росой, И светло, и легко на душе. Над полями кружится туман, Словно дым над осенней листвой, Может быть, от него я чуть пьян И на сердце смиренный покой. В красках утренней ранней зари Я встречаю прохладный рассвет, Зябнут ноги босые мои И от ночи следа больше нет! В небо жаворонок упорхнул, Разогнав своим пением лень. Я здороваюсь с миром со всем - С добрым утром тебя, новый день!
Свет
Я чувствую движение планет. Я слышу, как земля дышать устала. Я вижу этот ярко-белый свет, Но здесь его осталось слишком мало. Здесь очень трудно Отыскать добро и правду, Мне искать уже нет силы. Я начинаю путать, где добро, где зло, От этого порой невыносимо....Я часто думаю о тех, кто был до нас - Они ушли, но в памяти все живы. Уйдем и мы..., когда наступит час, Вплетут и нашим коням косы в гривы... И те, кто был, учили быть добрей, А мне казалось, что добро - то слабость. Но в мире нету ничего сильней! И я молюсь, чтоб все так и осталось...!
Об авторе:
Юрий Сашкин родился 30 августа 1969 года в поселке Серогозы, в семье железнодорож­ников. Закончил Верхнесерогозскую среднюю школу, поступил в Херсонское кооператив­ное училище, после окончания - отслужил армию, вернулся в родной поселок, женил­ся. В 1996 году вместе с семьей переехал в Запорожскую область. В настоящее время живет и работает в г. Запорожье. Имеет дво­их дочерей. Начал писать стихи «для себя» уже после 40 лет.

Александра Шелофаст, библиотекарь Серогозской сельськой  библиотеки // Червоний промінь. – 2016. – №24 (10 черв.). – С.2.

Перший день літа Верхньоторгаївської дітвори

Коли дитина оточена любов'ю, відчуває сердечне тепло і турботу дорослих, тоді й дивиться на світ радісними очима, помічаючи най-тонші відтінки веселкових барв, а в її душі проростають найкращі по­чуття. Саме така атмосфера, яка променилася світлом добра і мило­сердя, панувала під час свята, влаштованого з нагоди Міжнародного дня захисту дітей у Верхніх Торгаях. Місцем проведення заходу став не так давно облаштований ігровий майданчик. Саме тут, під відкритим небом на свіжому повітрі аніматори, що приїхали з м. Каховка, влаштували для верхньоторгаївської малечі веселі конкурси, розваги і змагання. Казкові герої Мальвіна, Артемон, Чародій та вередлива Коза знай­шли підхід, як до найменшеньких діток, так і до вибагливи дорослих, що завітали на свято. Всім ніколи було нудьгувати за веселими розва­гами. А насамкінець свята маленькі верхньоторгаївці отримали соло­дощі та морозиво. А тепер кілька слів про організаторів і спонсорів святкового заходу. Потурбувалися про те, аби Міжнародний день захисту дітей став справжнім святковим подарунком для місцевої малечі, Верхньоторгаївський сільський голова Сергій Долецький та директор ТОВ «Промінь-2» Віктор Назаревич. Від імені учасників свята та їх батьків щиросердно дякуємо їм за це. Слід додати, що під час недільної служби, що проходила в костьолі, отець Олександр Богомаз поздоровив діток з Міжнародним днем за­хисту дітей і благословив їх та їх батьків.

Оксана Кудловська, бібліотекар Верхньоторгаївської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №23 (03 черв.). – С.2.

Вишиванки з АТО

З нетерпінням чекали верхньоторгаївці повернення із зони АТО свого земляка, директора Будин­ку культури Віталія Рябка. Найбільше, мабуть, за ним сумувала молодь села. Бо без нього не проводилися в клубі дискотеки. Перебуваючи у відпустці, Віталій завітав до рідної Верхньоторгаївської ЗОШ І-ІІ ступенів і шко­лярі подарували земляку та його побратимам прапор України з побажаннями перемоги і скорішого повернення додому. Військовослужбовці були приємно здивовані дитячому щиросердному «верхньоторгаївському привіту». Відбитки дитячих долоньок і побажання школярів, написані на прапорі, гріли їх в негожі дні. Під цим прапором хлопці, призвані до лав Збройних сил України з різних куточків нашої держави: Миколаєва, Полтави, Херсона, Ровенщини, боронили її кордони. Тож на взаєм бійці 14-ї бригади «Стріла-10» четвертої хвилі мобілізації із вдячністю за дитячу небайдужість, патріотизм та віру в перемогу передали подарунок у Верхньоторгаївську школу -українські вишиванки, на яких неначе лягли стежками сум їх і біль, радість та горе. В кольорі червоного та чорного переплелися кохання і журба. Цими вишиванками хлопці передали свій палкий привіт верхньоторгаївським учням, аби діти плекали українські традиції, берегли честь та гідність неньки-України.

Оксана Кудловська, бібліотекар Верхньоторгаївської бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №21 (20 трав.). – С.2.

Свято у Верхніх Торгаях

Теплого травневого ранку жителі села Верхні Торгаї зібралися біля меморіалу воїнам, що загинули в роки Другої світової війни, аби вшанувати їх світлу пам'ять і віддати данину подвигу, який вони здійснили більше семидесяти років тому, захищаючи нашу Батьківщину від нацизму. Саме тут відбувся урочистий мітинг, присвячений Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, котрий відкрив сільський голова Сергій Долецький. Він висловив глибоку синівську вдячність ветеранам та учасникам бойових дій, солдатським вдовам, щиро подякував дітям війни, що на своїх плечах винесли тягар воєнних років та піднімали країну з руїн у післявоєнний час. Побажав миру й злагоди землякам-верхньоторгаївцям. Теплі привітальні слова адресувала односельцям го­лова ради ветеранів села Людмила Ружицька. Вона вис­ловила безмежну вдячність усім, хто відстояв Батьків­щину, виявив нездоланну мужність та незламність духу в роки Другої світової війни. Зі світлим Днем Перемоги привітали зібрання най­меншенькі жителі села - вихованці дошкільного на­вчального закладу «Ромашка» та учні Верхньоторгаївської ЗОШ І-ІІ сту­пенів. Гарні пісні прозвучали у виконанні Олесі Фелюк та Тетяни Залєвської. Світлу пам'ять односельців, які за-гинули на фронтах Другої світової війни, та воїнів, які боронили і визволя­ли село Верхні Тор-гаї, учасники мітин-гу вшанували хвили-ною мовчання та покладанням квітів до підніжжя ме­моріалу. Почесне право першими покла­сти квіти до пам'ятника геро­ям минулої війни було надано верхньоторгаївцям, учасникам АТО Віктору Чер­нецькому та Віталію Рябку. Від імені вдяч­них жителів села висловлюю сло­ва подяки Верхньоторгаївському сільському голові Сер­гію Долецькому, який потурбувався не лише про впо­рядкування території, а й про проведення ремонту ме­моріалу загиблим у роки Другої світової війни. Окреме спасибі йому передають учасники та діти війни нашого села за подарунки, які вони отримала в переддень свя­та, за увагу і турботу з боку органів місцевого самовря­дування.

Оксана Кудловська, бібліотекар Верхньоторгаївської сільської бібліотеки-філїі // Червоний промінь. – 2016. – №20 (13 трав.). – С.2.

Спільними зусиллями

Минулого тижня в с. Партизани впоряд­кували місцеве кладовище. Небайдужі сільчани прибрали місце останнього спо­чинку рідних і близьких. За кілька годин «гарячої» роботи очистили цвинтар від бурянів та сміття. Кладовище стало чис­тим, тож родичі похованих за багатовіко­вою традицією зможуть на провідну неділу провідати та згадати рідних людей. Хочу висловити подяку людям, небайду­жим до проблем села, які відгукнулися на прохання навести порядок до Великодніх та поминальних свят на кладовищі, а саме: Валентині та Івану Білоусам, Марині Мятка, Валентині Буркун, Юлії і Сергію Морозовим, Галині Качалка, Ігорю, Тетяні і Вікто­ру Смагліям, Ользі Колодій, Людмилі та Світлані Пархоменкам, Віті та Денису Піддубним, Андрію Харкову, Ларисі та Віктору Бодровим, Анатолію Сьєдіну, Те­тяні Шевель, Таї Козміч, Валентині Мороз. Окрему подяку висловлюємо голові фер­мерського господарства «Магнолія» Ми­колі Дудці за наданий транспорт для підве­зення людей на толоку та надані гербіци-би для знешкодження багаторічних бур'­янів.

Юлія Морозова, бібліотекар сільської бібліотеки-філії с. Партизани // Червоний промінь. – 2016. – №18 (29 квіт.). – С.7.

Мені Чорнобиль у снах часто сниться

У Верхньосірогозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів прой­шла зустріч з ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, організована працівниками сільського Будин­ком культури, сільської бібліотеки і школи. На захід запросили земляків-ліквідаторів Володимира Мезенцева і Миколу Роговсько-го. Гості розповіли дітям, як боролися з неви­димим та жорстоким ворогом - радіацією, про її згубні наслідки, аби учні зрозуміли, що для збереження життя на землі необхідно кожно­му усвідомити: ми - не володарі природи, а лише її частина. Віршовані рядки у прочитанні школярів та журливі пісні у виконанні аматорів сільського Будинку культури нагадали події тридцятирічної минувшини - страшну техногенну катаст­рофу, що сталася на Чорнобильській АЕС. До присутніх звернулися сільський голова Григорій Герасимов, директор школи Леонід Стадніченко та заступник директора з на­вчально-виховної роботи Валерій Черемісін. Вони подякували ліквідаторам за їх героїзм та мужність, побажали міцного здоров'я і просто­го щастя. Згадали цього дня і вшанували хвилиною мов­чання загиблих ліквідаторів, які ціною власно­го життя захистили світ від «мирного» атому.

Світлана Герасімова, директор Верхньосірогозького будинку культури. Тетяна Маслова, завідувач Верхньосірогозької сільської бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №18 (29 квіт.). – С.2.

У здоровому тілі - здоровий дух

Під таким гаслом 7 квітня у Всесвітній день здо­ров'я першопокровчани влаштували вело-флеш-моб. Його учасниками стали небайдужі до свого здоров'я жителі села різного віку, з-поміж них учні та вчителі Першопокровської школи і працівники місцевого Будинку культури. Велопробігу передувала невелика розважаль­но-пізнавальна програма, під час якої школярі по­казали знання приказок і прислів'їв про здоро­в'я. Сфотографувавшись на згадку, учасники велопробігу вирушили в,дорогу. Насамперед, вони проїхалися вулицями села та поздоровили одно­сельців із Всесвітнім днем здоров'я, і звичайно ж побажали їм, аби здоров'я міцнішало, а гарний настрій та позитивні емоції його поліпшували. Сповнені позитивних вражень, учасники вело­пробігу вирушили в дорогу. В майбутньому пла­нується проводити схожі заходи і залучати до участі в них ще більше учасників.

Євгенія Тимошевська, бібліотекар Першопокровської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №16 (15 квіт.). – С.4.

Свято казкове - свято книжкове

Щороку під час весняних канікул в усі міста і села нашої країни приходить книжкове свято. Звичайно, селищна бібліотека не залишилася осторонь цієї події, тож підготувала для дітей та дорослих бага­то цікавих ідей. Передусім, це проведення фестивалю-параду казкових героїв «Книга просить на гостини, в неї свято - іменини», де гостей зустрічала господиня книжкової країни Королева Книга, а веселий Бура-тіно завітав з ключиком від чарівних дверей. Відкривши їх, діти зустрілися зі своїми улюблени­ми казковими героями, разом з якими взяли участь у веселих пізнавальних іграх, вікторинах, конкур­сах малюнків «Намалюй улюбленого героя» і декламаторів «Хай завжди буде книга!» та заспівали веселих пісень, присвячених книзі. Учасники теат­ру книги «Диво-цвіт» показали повчальну виставу «Пригоди української книги». Фестиваль-парад також пройшов і в дошкільно­му навчальному закладі №3. Малюки отримали ба­гато вражень від проведеного для них свята. А най­більше задоволення отримали самі учні, адже вони старалися показати свій талант акторів. Завдяки коштам, які надала селищна рада (се­лищний голова Олександр Грушко), всі учасники святкового дійства отримали в подарунок книжки.

Ірина Кутіщева, бібліотекар селищної бібліотеки // Червоний промінь. – 2016. – №15 (08 квіт.). – С.7.

На гостинах у Великого Кобзаря

Дитинство - це той неповторний час, коли мала людина відкри­ває для себе світ, коли в ній жевріє іскринка творчості, а саме життя є стихією гри, що для дитини - найсерйозніше заняття. Саме добра дитяча книга відіграє важливу роль у житті дитини. Книга! Вона поруч із самого народження. З моменту появи на світ людина починає вчитися. Вона вчиться ходити, говорити, пізнає навколишній світ. Її вчать сонячний промінь і метелик, який сів на квітку, кумедна картинка та добра пісня, і весела гра і улюблена  книга. Перші казки й вірші читають нам мама і тато, братик та сест­ричка. Книга розповідає нам про казкових бога­тирів, про шкільне жит­тя, про далекі країни. З книгою кожен з нас може мандрувати в минуле і в 'майбутнє. Про все на  світі розповідає книга. На початку квітня діти і дорослі всього світу святкують Міжнародний день дитячої книги - свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради з дитячої книги. Відзначається воно щороку за рішенням ЮНЕСКО (починаючи з 1967 року) 2 квітня - в день народження велико­го казкаря Ганса Крістіана Андерсена. І тому скрізь, у всіх країнах і народів Андерсен вважається королем свята. В історії літератури мало знайдеться письменників, які б зас­луговували на звання: «Великий казкар», «Добрий чарівник», «Ко­роль казок». Адже Г. К. Андерсен є одним з найулюбленіших каз­карів усіх часів і народів. Його чарівному перу належать романи, п'єси, вірші, проте, в літературі він залишився, насамперед, як автор казок та історій для дітей і дорослих: «Снігова королева», «Гидке каченя», «Кресало» та інших, що склали 24 збірки. Його казки перекладені більш як 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, балетів. Сам Андерсен у кінці життя, оцінюючи свій талант, визнав, що радість прийшла до нього в образі «музи, яка обдарувала його всім багатством казок - найчистішим у світі золотом, що виблискує вог­ником у дитячих оченятах, дзвенить сміхом на вустах дітей і батьків». З нагоди свята в Нижньоторгаївській сільській бібліотеці для учнів 3-го класу було проведено літературну мандрівку «На гос­тинах у великого Казкаря». Юні читачі з великим задоволенням переглянули відеопрезен-тації та послухали розповідь про життя і творчість Г.К.Андерсена. Приємною несподіванкою для учасників свята стала поява Прин­цеси - героїні багатьох казок датського письменника (в ролі якої виступила Наталка Солоненко), і'яка стала помічницею бібліо­текаря у проведенні вікторини «Ми любимо казки Андерсена», ігор «Плутанина» та «Чарівна скринька». Також діти відгадали за­гадки з «Казкового кошика» та отримали солодкі призи, їх увагу привернула до себе книжкова виставка-калейдоскоп «Великий казкар Ганс Крістіан Андерсен». Казки Андерсена читають сьогодні і читатимуть тому, що в них є все, що повинно завжди жити в людині: повага до мужності, доброта і співчуття, любов до людей та зневага до пихатих і без­сердечних. А святкування Міжнародного дня дитячої книги є на­глядний показник того, що книга, яка створена саме для дитини, має великий вплив на формування її характеру та становлення як людини. Дитячі книги вбирають у себе дивовижний, невичерп­ний, чарівний світ, який дитина відкриває для себе саме завдяки книжці.

Тетяна Шпак, завідувач Нижньоторгаївської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №15 (08 квіт.). – С.7.

Буде військо України - буде Україна

Протягом усієї багатовікової історії нашої Батьківщини український народ вище за все цінував вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, що боролися  за торжество добра та справедливості.  В районній бібліотеці для учнів 8А кла су (класний керівник Ганна Пантелей)  було проведено патріотично-виховну го дину «Буде військо України - буде Украї на».  На захід запросили  заступника  військового комісара Нижньосірогозько-Іванівського об'єднаного районного  військового комісаріату, начальника  відділення комплектування, майора Івана Супруна. Він розповів школярам -  майбутнім захисникам Вітчизни про умови служби за контрактом у Збройних силах України та про різноманітність військових професій. Зокрема, заступник воєнкома вів мову про випускників Нижньосірогозької школи різних років, які обрали для себе професію військового. Ганна Пантелей на завершення заходу зазначила, що підготовку до військової служби слід починати з юнацького віку, вчитися бути витривалими та терплячими, не боятися труднощів, пам'ятати, що армія - могутній щит і меч нашої Вітчизни.

Олександра Польська,  завідувач філії «Нижньосірогозька  бібліотека для дітей» // Червоний промінь. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.

Книга вчить, як на світі жити

Під таким гаслом завітали до Верхньоторгаївської сільської бібліотеки вихованці місцевого дошкільного навчального закладу «Ромашка» разом зі своїми виховате­лем Наталею Разінковою та завідувачем закладу Аллою Лойчик. Відрадно, що такі маленькі діточки вже виявляють інтерес до книги, знайомляться з творчістю Наталії Забіли.Тараса Шевченка, Лесі Українки. Старшим вихованцям було цікаво погортати книги, а меншеньким - вгадувати по портретах авторів творів. Щоб малеча не відволікалася, вихователька ставила їм запитання, на які вони з радістю відповідали, та декламувала вірші Шевченка, котрі дітки уважно слухали. І хоча вихованці дитсадка пробули в бібліотеці недовго, бо холодно, та від тепла їх гарячих дитячих сердечок наче ожили стіни книгозбірні, неначе усміхнувся крізь вуса Тарас... Дякую наставникам дитячого садочка за прищеплення діткам любові до книги та сподіваюсь знову їх побачити в нашій бібліотеці. Навесні за кошти сільської ради заплановано ремонт Будинку культури із заміною вікон, дверей та ремонтом даху. Тож, сподіваюся, що бібліотека більш гостинно та тепло зустрічатиме своїх читачів.

Оксана Кудловська, бібліотекар Верхньоторгаївської сільської бібліотеки-філії // Червоний промінь. – 2016. – №13 (25 берез.). – С.4.