Українські бібліотеки: сховище книг чи центр громади?

Сховище книг чи центр спільнот: куди рухаються українські бібліотеки

Чим є бібліотека в ХХІ столітті? Місцем для самореалізації, де всі охочі можуть прочитати лекцію? Простором для навчання та розвитку, де проходять тренінги з підвищення кваліфікації або освітні курси? Чи просто будівлею, де можна скористатися безкоштовним інтернетом, без необхідності замовляти чергову чашку кави?

Під тиском змін у суспільстві, бібліотека перестає бути сакральним сховищем книг і перетворюється на багатофункціональний простір. Такі процеси ми можемо помітити, спостерігаючи за Нью-Йоркською публічною бібліотекою очима режисера-документаліста Фредеріка Вайземана у його фільмі “Ex Libris: The New York Public Library” (2017). Кожна з 92-х філій бібліотеки стає відображенням району міста, в якому вона розташована, та запитів його мешканців.

Не зважаючи на існування досить розгалуженої мережі публічних бібліотек в Україні, далеко не всі з них є відкритими для суспільства. Але є багато й таких, які адаптуються, розвиваються і поступово перетворюються на справжні центри спільнот. Ми поспілкувалися з людьми, які працюють в українських бібліотеках і проектах, пов’язаних з бібліотеками та дізналися, чим, окрім книг, можна зацікавити сучасних відвідувачів, а також чи може бібліотека бути доступною для різних груп населення.

Марія Грищенко, аналітикиня CEDOS у сфері міського розвитку:

Публічні бібліотеки в містах завжди відігравали важливу соціальну, освітню та культурну функцію. Сьогодні бібліотеки і як інституції, і як простір переживають трансформації, пов’язані з викликами часу: відтік користувачів, зміна характеру та носіїв знання, зміна цінностей і стилів життя. Бібліотеки мають адаптуватися до сучасних умов. Більш того, стратегії трансформації бібліотек повинні стати важливою складовою міських стратегій та політик.
Під час навчання на освітній програмі з Інтегрованого розвитку від CANactions у Вільнюсі, ми з колегами досліджували трансформацію бібліотек в Литві та Україні. Деякі знахідки з цього досвіду будуть корисними для наших бібліотек.

Мультифункціональність – бібліотеки мають стати суспільним простором. Тут мають відбуватися заходи для різної аудиторії, починаючи від звичних освітніх подій до вечірок і виставок сучасного мистецтва. Корисною практикою є проведення подій у міському просторі поза бібліотекою. В нагоді стануть партнерства з іншими організаціями, освітніми центрами, громадськими організаціями або спільнотами мешканців, наприклад, ОСББ.

Простір має бути відкритим і доступним. Відвідувачам має бути зручно. Це стосується освітлення, меблів, робочих годин і, особливо, неформальності атмосфери. Необхідно відштовхуватися від того, що люди мають різні потреби для роботи – одним приємніше працювати в тиші, інших надихає жвава дискусія навколо. Особливо доступними бібліотеки мають бути для вразливих категорій – людей з інвалідністю, маломобільних.

Менше контролю – більше свободи самовираження. Зміна стилів життя і цінностей відвідувачів потребує зміни правил. Наприклад, можна дозволити приходити зі своїми напоями чи розширити можливості брати книги додому. Позитивно вплине на діяльність бібліотеки і можливість користуватися читальною залою без офіційних процедур. Запропонувати зареєструватись відвідувачам можна і потім – дайте їм можливість “призвичаїтися до місця”. Розуміння потреб аудиторії та відповідь на них.

Моніторинг потреб наявної, а також потенційної аудиторії дасть можливість зрозуміти, чого хочуть відвідувачі. Однак, важливо зберігати баланс між бажанням привабити нову аудиторію через створенням привабливого, сучасного, “молодіжного” дизайну і можливістю втратити наявну. Простір бібліотеки має “не відлякати” звичних відвідувачів – їм теж має бути тут затишно.

Зонування простору. Багатофункціональність простору має відповідати і його зонуванню. Для різних сценаріїв використання мають бути облаштовані відповідні простори. Наприклад, можливість зарезервувати кімнату для самостійної чи колективної роботи або організувати меблі так, щоби була можливість і для роботи поодинці (для тих, хто потребує індивідуального простору), для роботи в групі. Окремо варто мати і простір для дозвілля, відпочинку, спілкування, перекусу чи кави.

Мережевість. Передбачає розбудову зв’язків та налагодження дистанційного доступу до ресурсів бібліотеки. Важливим є і створення єдиного реєстру користувачів, щоби реєстрація в одній бібліотеці давала можливість доступу та роботи і в інших бібліотеках мережі без реєстрації.
Я розумію, що деякі рекомендації можуть суперечити існуючим юридичним підставам і нормам, тому питання трансформації бібліотек має бути вирішено на рівні стратегій та політик.

Університетська бібліотека у Вільнюсі. Фото: Raimondas Urbakavicius.

В малих і середніх містах України я часто стикаюся з відкритими до співпраці бібліотеками. Вони надають приміщення для проведення освітніх заходів, тренінгів, громадських обговорень. У них відбуваються покази фільмів та дискусії, зустрічі з цікавими людьми.

Більш того, такі бібліотеки є і свого роду коворкінгами, наприклад, у бібліотеці міста Червоноград місцева юристка консультує клієнтів. Хорошим прикладом “виходу” бібліотеки в міській простір є ініціатива бібліотеки Дарницького району Києва створити бібліотеку просто неба в парку “Позняки”. Акція мала як освітній, так і рекламний характер.

Варто пам’ятати, що в суспільно значущих місцях має бути не лише багатофункціональність, а й можливості зустрічей в одному просторі різних соціальних груп.

Простір бібліотеки має бути відкритим та доступним для всіх. Сьогодні літні люди є частими відвідувачами бібліотек. Для них мають бути створені зручні умови як для читання періодики, так і для спілкування. Можливо, варто запропонувати простір для гуртків для них. Відвідувачами бібліотек потенційно є і молоді батьки, тому треба створювати умови не лише для батьків, а й для дітей, навіть тих, хто ще не читає.

У суспільно значущих місцях має бути не лише багатофункціональність, а й можливості зустрічей в одному просторі різних соціальних груп. Наприклад, представників різних вікових груп. У цьому полягає важлива функція соціалізації. Як приклад, можна організувати події, де молодь буде навчати людей літнього віку комп’ютерній грамотності.

З іншого боку, в бажанні створювати сучасні яскраві простори може критися небезпека. Занадто “дорогий” та “стерильний” простір може привабити молодь і підприємців, однак він може відлякати соціально вразливі категорії, які є частими відвідувачами публічних бібліотек сьогодні.

Науково-технічна бібліотека імені Г. І. Денисенка. Фото з фейсбук-сторінки бібліотеки КПІ.

Окремо хочу сказати про студентські бібліотеки. Мені вдалося побувати в університетських бібліотеках у Німеччині, Литві, Австрії, Швейцарії, Польщі, Естонії та Франції. Вони більше нагадують освітні хаби або коворкінги з гнучким графіком роботи, часто 24/7, можливістю перекусу, кімнатою для індивідуальної роботи, просторами для колективних обговорень, доброзичливим персоналом.

Це приваблює студентів проводити час за навчанням саме в бібліотеках.
Є і українські позитивні приклади трансформації бібліотек, серед них Центр Шептицького в Українському католицькому університеті та відреставрована Науково-технічна бібліотека імені Денисенка. Хочеться, щоб такі зміни стали поширеною практикою, а університетські бібліотеки були відкритими для громади.

Люсьєна Шум, виконавча директорка Благодійного фонду “Бібліотечна країна”:

Міжнародний досвід демонструє, що майбутнє бібліотек за їхнім перетворенням в культурно-інформаційні центри, які будуть надавати широкий спектр послуг для різних цільових груп. Для цього треба провести системні зміни в бібліотечній галузі, які включатимуть перегляд застарілих законодавчих актів і нормативів, інформатизацію бібліотек та оновлення матеріально-технічної бази, оновлення книжкових фондів, перенавчання бібліотечних працівників з фокусом на сучасні компетенції. Бібліотека перестає бути читальнею та книгосховищем, а має крокувати в ногу з часом.

Теребовлянський центр культури та дозвілля.

В рамках проекту “Трансформація бібліотек в сучасні центри розвитку громад”, який впроваджував Благодійний фонд “Бібліотечна країна” у пілотних громадах Тернопільської області за підтримки Посольства Великобританії, ми ознайомилися з досвідом Теребовлянської громади. Там реформували бібліотечну мережу і створили Центри культури та дозвілля у чотирьох селах.

Вони повністю відремонтовані та модернізовані, мають сучасну інформаційну техніку, нові книги, зручний графік роботи для відвідувачів. Як результат, з початку роботи центрів кількість відвідувачів збільшилася на 85%.

Бібліотека має бути відкритою до будь-яких ініціатив громади, і відвідувачів важливо запитувати, що їм цікаво.

Обов’язковим для бібліотек має бути наявність комп’ютерів, доступу до інтернету. Актуальною буде дитяча зона з книгами і розвиваючими іграми. Дуже популярною є послуга “бібліоняня”, коли батьки можуть залишити дітей на певний час під наглядом бібліотекарів. Молодь можуть зацікавити різні тренінги, курси з програмування та робототехніки, тематичні вечірки. Для дорослих це консультації спеціалістів: юриста, психолога, з питань пенсій, субсидій; навчальні курси з комп’ютерної грамотності, підприємництва; вивчення мов.

Бібліотеки також можуть залучати волонтерів, які будуть допомагати в організації заходів, вести сторінку в соціальних мережах, генерувати креативні ідеї. Майже кожна бібліотека Великобританії має “друзів бібліотек”: волонтерські осередки, які беруть активну участь в її роботі.

Теребовлянський центр культури та дозвілля.

В бібліотеці мають бути сучасні книги для заохочення користувачів. Для цього можна залучати меценатів, адже книжкова благодійність набуває популярності. “Бібліотечна країна” впроваджує акцію “Подаруй книги рідній бібліотеці”, яка пропонує зручний механізм для поповнення книжкових фондів бібліотек.
Бібліотека – це місце, де кожен може отримати послугу безкоштовно або за дуже невеликі кошти. І тут при нагоді стануть різнопланові послуги саме для різних верств населення. Для дітей – пізнавальні заходи, для людей похилого віку – клуби спілкування або навчання сучасним знанням та навичкам, безробітним – місце, де допоможуть скласти резюме або пройти навчальні курси.

Влад Головко, колишній бібліотекар Відкритої бібліотеки красних мистецтв:

Зазвичай бібліотеку пояснюють через книжки. В українських бібліотеках ці книги, зазвичай, існують наче в якомусь смисловому вакуумі. Насправді вони про щось розповідають, описують, ставлять питання чи відповідають на них.

Відповідно, можна працювати з цим: якщо в бібліотеці з’являється книга про кіно, чому б не показати пов’язаній з книгою фільм і не влаштувати говорильню про нього та про книгу водночас? До того ж, наші бібліотеки як простори часто сприймаються як щось закрите та навіть вороже: десь це «совкова» нафталінна затхлість, а десь, навпаки, новомодна снобська зверхність. Часто така герметизація простору відбувається незалежно від команди бібліотеки. У такому разі треба працювати з позиціонуванням бібліотеки назовні та зміною її образу в спільноті. Але часто наші бібліотеки справді закриті й ворожі. Тоді потрібна докорінна зміна всієї структури, а може й творення нової.

Фото з фейсбук-сторінки Відкритої бібліотеки крáсних мистецтв.

Я був одним з учасників команди Відкритої бібліотеки крáсних мистецтв. Це приклад створення бібліотечного простору “з нуля”. Ми з друзями займалися Відкритою на волонтерських засадах: обговорювали концепцію, працювали в просторі, спілкувалися з відвідувачами, багато працювали в соцмережах. Спершу ми працювали раз на тиждень у приміщенні Школи фотографії Віктора Марущенка. Кожне наше відкриття було тематичною зустріччю, до якої ми готували корпус критичних текстів, ділилися матеріалами у вільному доступі, а в неділю зустрічалися наочно й усе це обговорювали.

Інклюзивність простору бібліотеки вже давно варто було б сприймати за замовчуванням.

За рік такої роботи довкола Відкритої утворилася цікава пластична спільнота, для якої треба було пропонувати вже щось більше – тоді ми влилися в арт-простір Плівка у Центрі Довженка, де працювали вже п’ять днів на тиждень. Цей проект уже закрито, але скоро там працюватиме нова бібліотека, яку створюють мої колеги з команди Відкритої.

Фото з фейсбук-сторінки Відкритої бібліотеки крáсних мистецтв.

Зараз доба мультидисциплінарності й гібридних медіумів, цим варто користуватися. Книга для сучасної бібліотеки – точка збірки історій, які можна розповісти одночасно у декілька способів: у постах в соцмережах, у вірусному відео, під час лекції чи обговорення у фізично осяжному просторі. Бібліотекам варто не боятися експериментувати з форматами, адже деколи привернути увагу до книги може не її анотація, а тематична рейв-вечірка чи чаювання з обговоренням. Насправді робити бібліотеку ексклюзивною для якоїсь конкретної групи набагато важче, та й рідко, коли доцільно. Інклюзивність простору бібліотеки вже давно варто було б сприймати за замовчуванням.

Ольга Пацеля, завідувачка філїі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені Заболотного:

Для трансформації українських бібліотек в центри громад, насамперед, необхідне усвідомлення змін та готовність змінюватись самих працівників бібліотек, необхідності виходити з зони особистого комфорту та за межі приміщення бібліотеки. Не просто декларувати зміни, а системно їх впроваджувати, вивчати та реагувати на запити суспільства.
Сьогодні є велика потреба в спілкуванні у безпечних, комфортних місцях.

Бібліотека може і має стати “третім місцем” в громадському просторі, де навчання проходить поруч із цікавим дозвіллям, є рівний доступ до інформації, зручні та сучасні сервіси. Бібліотека – дружнє середовище для людей різних соціальних верств, простір без бар’єрів для людей з інвалідністю, з дитячою кімнатою та кав’ярнею. Приміщення з сучасними кліматичними системами, просторі і світлі, електронний каталог, електронне замовлення книг.

Воркшоп Archintegration 2018. Фото з фейсбук-сторінки Бібліотеки імені Заболотного.

Необхідно працювати з користувачами, реагувати інноваційними і суспільно значимими пропозиціями, орієнтованими на потреби читачів. Бібліотека Заболотного стала обслуговувати користувачів на годину довше у вечірній час. Соціальний проект “Історія малих міст України” дає змогу громадам малих міст вивчати свою історію та ставати інвестиційно привабливими. Проект “Бібліотечні будівлі” ставить питання про проектування та облаштування бібліотечних будівель, демонструє світовий досвід з цього питання.

Бібліотека може і має стати “третім місцем” в громадському просторі і житті людини, де навчання проходить поруч з цікавим дозвіллям.

Дуже важливо налагоджувати ефективну комунікацію, знати громадську думку про роботу бібліотеки і спільно обговорювати, як трансформувати бібліотеку, щоби вона стала частиною їхнього життя. З 13 по 17 березня 2018 року пройшов воркшоп Archintegration 2018 зі створення дизайн-проектів публічного простору бібліотеки Заболотного. Молоді архітектори та студенти говорили про брендування бібліотеки, самоорієнтацію користувача, вільний доступ до книг, розташування меблів та кольорову гаму, демонстрували приклади використання терас та простору поруч з бібліотекою.

Все має значення. Бібліотека повинна давати більше, ніж очікують користувачі, та викликати у них приємні емоції і захоплення. Сьогодні успіх приносять насамперед нові ідеї; мислення не проблемами, а можливостями. Коли віє вітер, потрібно зводити не мури, а вітряки.

Вероніка Селега, кураторка проекту змін публічних бібліотек Києва:

Центр спільнот, місце соціалізації, публічний простір – це ті поняття, які включає в себе велике слово Бібліотека. Бібліотека – це коворкінг. І публічні бібліотеки не стають коворкінгами, вони завжди ними і були. Новий інтер’єр – це умова номер один. Умова номер два – достойний сервіс, який базується на зрозумілих послугах, таких як комфортний графік роботи, хороший інтернет, доступ до комп’ютера, принтери, сканери, розетки, зарядні пристрої. Безліч інших простих, актуальних сервісів. Умова номер три – це найголовніше – сучасна література, актуальні книги. Вони мають стати нормою публічної бібліотеки у кожному районі міста.

Міська бібліотека у Штутгарті. Фото Tobias Fischer, Unsplash.

У Відні та Берліні перевтілення відбулися близько 15 років тому, але історично у нас різні основи. Більш близькі для нас приклади Москви, Санкт-Петербурга, де бібліотечна традиція ідентична до Києва. Вражають, в першу чергу, кількість відвідувачів, їхній вік (25-30 років) та можливість працювати разом у групах.

Важливим моментом є усвідомлення того, що публічна бібліотека належить кожному з нас, це простір, який розвивається за рахунок участі громади, а не лише бібліотекарів.

Окрім книг, відвідувачів можна зацікавити додатковими заняття, спрямованими на дітей і підлітків. Наприклад, у бібліотеці Григоровича-Барського (імені Валі Котика) вже 4 місяці триває експеримент з безкоштовною програмою додаткових занять. Для дорослих також є заняття, лекції у вечірній час.

Бібліотека – це безбар’єрний простір, який враховує потреби абсолютно всіх людей. Людям похилого віку має бути зручно підійматися сходами, довго сидіти у кріслах. Людям з інвалідністю мають бути доступні всі зали і бібліотечні простори, навіть якщо вони розташовані на даху. Мама з немовлям не повинна просити дозволу змінити підгузки, просто має бути спеціальне місце для цієї потреби. Важливо усвідомлювати, що публічна бібліотека належить кожному з нас, це міський простір, який розвивається за рахунок участі громади, а не лише бібліотекарів.

Анастасія Боброва, контент-менеджерка Mistosite, 
джерело: https://mistosite.org.ua/uk/articles/skhovyshche-knyh-chy-tsentr-spilnot-kudy-rukhaiutsia-ukrainski-biblioteky.

 

Сучасні бібліотеки: куди піти полежати в гамаку та влаштувати презентацію

Ми вирішили трохи поговорити про бібліотеки – сучасних, інноваційних, надихаючих і змушуючих по-новому переосмислити їх призначення.

Бібліотека зараз вже не є тим інститутом, яким вона була ще кілька десятиліть тому. Змінюється суспільство, з'являються нові потреби, нові джерела інформації – а значить, і бібліотеки модернізуються, відповідаючи викликам часу.

Через діджіталізації бібліотеки втрачають свого відвідувача, і це важливий виклик для менеджменту: як перетворити простір зберігання та накопичення в простір створення та взаємодії, в те місце, куди хочеться повертатися знову. Бібліотеки залишаються місцями, де можна «сповільнити» час і в спокої знайти натхнення для нових справ і проектів.

Нове місце

Яка вона, сучасна бібліотека? В першу чергу різнопланова: вона орієнтується на своїх читачів, розуміючи, що у кожного свої культурні запити.

Сьогодні бібліотека – вже не просто місце зберігання книг і отримання інформації; все частіше вона перетворюється в “третє” місце – простір для творчості, презентацій, майданчик для спілкування. Такі “треті” місця особливо важливі для маленьких міст, де часто не вистачає локацій для взаємодії і отримання сучасних знань.

Яка головна функція бібліотеки? Якщо ми говоримо про книги, то це робота бібліотеки з читачами та інформацією. Книги поступово переходять в електронний формат, і, отже, змінюється культура читання. Важко визначити, добре це чи погано, але головне – люди продовжують читати.

За визначенням американського сайту ilovelibraries.org, сучасні бібліотеки поступово перетворюються в суспільні хаби (community hubs), місце, яке об'єднує людей і сприяє спілкуванню. В Європі ж все частіше підкреслюють роль бібліотек як community engagement – місця залучення громадськості до креативнив інноваційних проектів, центру творчості та співпраці.

Кожна бібліотека йде своїм шляхом. Ми розглянули кілька сучасних українських бібліотек і поцікавилися, чим вони живуть.

Botan, Київ

Перша приватна бібліотека на Воздвиженці

Про Botan я чула вже давно від своєї колеги – київського гіда, яка частенько туди заглядала почитати мотиваційні та бізнес-книги. Але сама я добралася туди тільки у вересні. І не просто поставила галочку “відвідала місце зі списку”, а щиро захопилася і пораділа, що в Україні з’являються такі місця.

Botan позиціонує себе як перша приватна бібліотека на Воздвиженці (район в центрі Києва – прим. авт.). Два поверхи сучасних залів зі столиками, диванами, гамаком і м'якими пуфами, щоб кожен знайшов собі зручне для читання місце.

Фото: Наталя Власенко.

Концепція: бібліотека сучасної і класичної літератури (з ухилом все ж в сучасну), багато книг, присвячених бізнесу, мотивації, копірайтингу, маркетингу, біографій відомих людей. Окремо є кілька полиць з книгами на продаж.

У Botan можна приходити просто так, зручно розташовуватися в кріслі і читати безкоштовно. Звучить казково, але це дійсно так (перевірено на власному досвіді). При бібліотеці також працює кафе, де можна купити чай-каву, печиво. Це не тайм-кафе, ніхто не обмежує ваше перебування.

Фото: Наталя Власенко.

Якщо хочете брати книги додому, є можливість придбати абонемент на місяць, його вартість 400 грн. Абонемент дає право брати необмежену кількість книг протягом місяця (за раз ви можете взяти одну книгу на руки; прочитали, принесли – і, будь ласка, беріть нову).

У Botan регулярно проходять літературні читання, акції та книжкові івенти. Для власників абонементів участь в таких заходах безкоштовна. Також в абонемент входить користування wi-fi в бібліотеці (якщо вам треба в тиші попрацювати), плюс вам відправлять відеозаписи і подкасти всіх подій, якщо ви раптом щось пропустили.

Адреса: м Київ, вул. Воздвиженська, 9-19.

Час роботи: щодня з 10:00 до 22:00.

Львівська “Медіатека”

Бібліотека та креативний простір

“Медіатека” – це великий проект, який був реалізований на основі Централізованої бібліотечної системи Львова для дорослих (ЦБС) за підтримки Львівської міської ради, відомого у Львові німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ та програми “Бібліоміст”.

Людмила Задорожна працювала в “Медіатека” 1 рік: “Коли “Медіатека” відкрилася, я була студенткою. Це була помітна подія. Пам’ятаю, як ходила сюди з друзями на різні заходи: кінопокази, лекції від школи джазу, подивитися виставки. Найбільше тоді мене вразила виставка раритетних велосипедів. Уявляєте, в бібліотеці! Але якщо бути точним, то, звичайно, в “медіатеці”. Це такий актуальний на сьогодні синтез. Коли відвідувачі приходять до нас вперше, то часто задають питання: що це таке? як працює? скільки коштує? Була бібліотека, а в 2014 році перетворилася у вільний простір. “Медіатека” поєднує в собі і перше, і друге. Прийшов, заповнив формуляр – читаєш книжки, працюєш за комп'ютером (тут їх 10 штук) або зі своїм лептопом. Крім цього, є два проектора, інтерактивна дошка, X-box. Послуги безкоштовні, це державна структура, відділ ЦБС”.

Простір складається з трьох залів: “Медіахол” (часто використовується для презентацій, воркшопів), “ГраVita” (камерний зал для майстер-класів, настільних ігор) і кінозал. В середньому в день проходить від 3 до 5 івентів. Якщо ви хочете провести тут свій захід, то повідомляєте адміністрації про його задум і записуєтеся в розклад (це можна зробити навіть в онлайн-режимі, написавши в Facebook).

ЦБС має благодійний фонд “Бібліотеки для людей”. Часто організатори заходів хочуть робити внески, на які робляться косметичні ремонти в бібліотеках-філіях, закупівля нових книг і матеріалів для творчості.

“Львівська бібліотечна структура включає в себе 22 бібліотеки. У 2016 році була прописана Стратегія розвитку всіх філій. У плані до 2025 року всі вони перетворяться в сучасні культурні центри, для яких книга і література залишаться в пріоритеті. Це довгий і тернистий шлях: ремонт приміщення, створення концепції місця, залучення до нього уваги, наповнення заходами. Бібліотека як інституція приймає виклик, а бібліотекар перетворюється в куратора проекту. Тут важливо зазначити, що система оцінювання роботи також повинна змінюватися. Зараз українські бібліотеки працюють за плановими показниками, затвердженими в СРСР”, – розповідає Людмила Задорожна.

Фото: Андрій Симоненко. Сторінка Медіатеки в Facebook.

“Головне завдання першої в Україні “Медіатеки” – бути привабливим місцем для розвитку і творчості”.

На сьогоднішній день “Медіатека” – це культурний центр, платформа для неформальної освіти та громадських ініціатив. Тут просто приємно провести час: сучасний дизайн, книжка під рукою, wi-fi. Взяти картонний стаканчик з кавою (до речі, в “Медіатеці” сортують сміття і пропагують екостиль), поговорити з відвідувачами, а ввечері гарантовано потрапити на якийсь івент.

Адреса: м. Львів, вул. Мулярская, 2а.
Час роботи: вівторок-п’ятниця з 11:00 до 21:00, в суботу – до 20:00, у неділю – до 19:00, понеділок вихідний.

Одеська обласна наукова бібліотека ім. М. С. Грушевського

Сучасний простір в публічній бібліотеці

Восени 2016 року в Одесі відкрилося новий сучасний простір в публічній бібліотеці ім. Грушевського. Сховище юридичних видань на першому поверсі було повністю переобладнано під сучасний публічний простір. Тепер тут знаходиться читальний зал з книгами з різних сфер знань – психології, історії, філософії, економіки, багато художньої літератури. Регулярно надходять новинки від популярних українських видавництв (“Фоліо”, “Видавництво Старого Лева” та ін.).

У сучасному читальному залі – нові меблі, широкі підвіконня з подушками, сучасний ремонт. Цікаве двох’ярусне планування: перший поверх – простір для роботи і читання; на другому поверсі розташовані стелажі з книгами.

Фото: Станіслав Кінка.

Тут можна не тільки читати, а й проводити презентації. Тут уже проходили Фестиваль української книги, Дні відкритих дверей, бібліотека була однією з основних локацій для проведення заходів II Міжнародного мовно-літературного фестивалю в жовтні 2017. У бібліотеці презентували свої нові романи сучасні автори: Андрій Курков, Богдан Коломійчук, Ірина Лобусова, Ян Валетов і багато інших. Регулярно проходять лекції на різні тематики, творчі зустрічі, поетичні вечори та освітні проекти.

Бібліотека відкрита до співтворчості, якщо є бажання провести свій захід, організувати зустріч, потрібно дати заявку і обговорити можливості та дату проведення з працівниками залу.

Адреса: вул. Троїцька, 49/51.

Час роботи: 10:00 – 8: 00 (вихідний понеділок).

Центр Шептицького, Львів

Ресурсно-інформаційний центр Українського католицького університету

На завершення бібліотечного матеріалу хочеться розповісти про найбільш новий та креативний простор, який з’явилося в цьому році, – центрі Митрополита Андрея Шептицького у Львові. Це ресурсно-інформаційний центр Українського католицького університету (УКУ), який об’єднує в собі навчальні аудиторії, публічний культурний простір, конференц-зали, дитячу зону, кафе, книжковий магазин, виставкову зону, адміністративні приміщення та бібліотеку.

Відкриття відбулося 10 вересня 2017 року. Центр будувався трохи більше двох років. Проект розробили у німецькому архітектурному бюро Behnisch Architecten і адаптували за участю львівського Chaplinskyy&Associates.

Фото: Олександр Ласки.

Світле просторе приміщення будували як eco-friendly – дружнє до навколишнього середовища. Наприклад, тут використані пасивні технології енергозбереження (термоізолятори, пасивні жалюзі на фасаді, які зберігають світло).

У будівлі 5 поверхів. Перший поверх відкритий для всіх відвідувачів, тобто і для студентів УКУ, і для тих, хто просто хоче зазирнути на екскурсію. Тут знаходяться рецепція, магазинчик з книгами та сувенірами, кафетерій, який обслуговує львівське соціальне підприємство “Горіховий дім” (40% свого прибутку воно направляє на допомогу жінкам, які опинилися в кризових ситуаціях).

Другий і третій поверхи об'єднують в собі бібліотеку та навчальні аудиторії. Також на третьому поверсі є зона з комп’ютерами. Четвертий поверх – свого роду коворкінг: тут є місця для роботи і читання. П’ятий поверх закритий для відвідувачів: тут знаходяться адміністративні приміщення. На підвальному поверсі є великий конференц-зал на 160 чоловік.

Фото: Юлія Лоу.

Фото: Юлія Лоу.

Бібліотеку не створювали з нуля: в нову будівлю переїхала бібліотека, яка була розташована в корпусі УКУ на вулиці Свєнціцького. Більшість видань тут знаходяться у вільному доступі, додатково замовляти потрібно тільки книги зі спецфондів.

Вартість абонементів варіюється від 100 до 750 грн. (в залежності від категорії відвідувачів і терміну дії абонемента). Ціни і деталі тут. Брати книги додому можуть тільки студенти, викладачі та співробітники УКУ. Для інших бажаючих такої можливості, на жаль, немає. Проте можна зробити копію (на сканері або принтері), щоб відтворити необхідні сторінки в зручній формі.

Адреса: м. Львів, вул. Козельницька, 2а.

Час роботи: понеділок-п’ятниця з 9:00 до 22:00, в суботу – з 10:00 до 17:00, у неділю – з 11:00 до 17:00.

Наталя Власенко, 
джерело: http://forshmag.me/2017/12/22/sovremennye-biblioteki-kuda-pojti-polezhat-v-gamake-i-ustroit-prezentatsiyu/.