Головна Електронний каталог Видано в бібліотеці Заради користувача працюємо та творимо “Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі”

“Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі”

“Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі”

патріотична година

Мета: формування національно-патріотичної свідомості молоді, готової до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, демократії, незалежності України; виховання самодостатнього толерантного громадянина; формування активної громадянської позиції читачів, підтримка зв’язку поколінь.

Обладнання: мультимедійне обладнання, альбом-реквієм “Хронологія мужності”, тематична виставка “На лінії вогню”, презентація.

Бібліотекар 1: Доброго дня, усім присутнім! Ми раді бачити вас на патріотичній годині “Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі”. Серед запрошених гостей – настоятель церкви ікони Пресвятої Богородиці Всіх скорботних радосте Митрофорний протоієрей Василій Гаврилюк. Ми просимо батюшку благословити наш захід.
(виступ отця Василія)

Учениця 1: Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.
                                        (джерело)

Учень 1: В цей день нас єднає думка єдина
Ми вільні, ми сильні, ми зробимо все
Щоб стала могутньою наша країна
Для нас Батьківщина понад усе.
                       (автор О. Мандрика)
(відео 1
Рабів до раю не пускають)

Учень 2: Нам довелося жити на одному з найважчих етапів розвитку нашої держави – етапі становлення. Саме нам випало будувати нову незалежну самобутню державу.

Учениця 2: Від нас залежить її щасливе майбутнє. Нам належить стати справжніми господарями на своїй землі, бо тільки “в своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.

Учень 3: Ні, не треба бити себе в груди і запевняти весь світ в своїй любові до Батьківщини, просто, вчися, опановуй професію, працюй на благо своєї країни, прославляй її, і тоді ніхто не посміє сказати, що ми нащадки “темних”, безграмотних рабів.

Бібліотекар 2: До слова запрошується директор комунального закладу “Нововоронцовська центральна районна бібліотека” Лукіна Любов Миколаївна.
(нагородження переможців  Всеукраїнського конкурсу “Я – європеєць” Вискуб Влада Геннадіївна, Шевчик Станіслав Сергійович)

Бібліотекар 1: Минає три роки після другого Майдану в Україні, іменованого Революцією гідності. Буремні події, що відбувалися тоді впродовж трьох холодних зимових місяців у центрі столиці, так чи інакше вплинули на кожну людину, яка має відкрите серце. Почалося все з того, що студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну!

Учениця 1: “Це було не багатолюдно, але все одно вражаюче і прекрасно. Острівець свободи під монументом Незалежності жив зовсім іншим життям. Тут чи не погодинно співали Гімн України. Це був священний ритуал цієї маленької республіки Свободи і Європи”.
                     (Марія Матіос “Приватний щоденник. Майдан. Війна”)

Учениця 2: “Подальші драматичні події на майдані змобілізували та об’єднали країну. “Україно! Вставай!” – тривожно гукали в ніч дзвони Золотоверхого Михайлівського собору. “Україно! Вставай!” – звучало в соціальних мережах. “Україно! Вставай!” – зазвучали дзвінкі голоси студентства. І Україна встала. Сотні тисяч людей прибули на Майдан. Розпочиналося те, що називають революцією. Людей вели обурення та гнів. Ніхто не знав, що і як буде, але всі знали, що не повинно бути так, як є”.
                     (Василь Базів “Армагеддон на майдані”)

Учень 1: “Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити. Майдан змінив свідомість людей. Більше того – на сторожі совісті кожного українця долею випадку поставив хлопців з Небесної Сотні. Вони віддали життя за те, щоб ми отримали шанс жити в оновленій країні”.
                   (Марко Рудневич “Я з Небесної сотні”)
(відео 2 “Герої не вмирають”)

Учень 2: “Хочеться вірити, що їхня жертва не була марною. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Революція Гідності обов'язково увійде в історію як приклад того, на що здатен народ, коли його довести до відчаю…”.
                  (Анатолій Анастасьєв “Територія гідності”)

Бібліотекар 1: З вогню – та в полум’я. Ця приказка як найточніше відбиває суть подій, які звалилися на кожного українця одразу після Майдану. Смертельна загроза нависла над рідною Вітчизною! Ворог, сіючи смерть на нашій землі, скропленій кров’ю героїв, прагне знищити Українську державу, поставити на коліна волелюбних українців, перетворити їх на рабів ї загнати в московське окупаційне ярмо. Воістину, за Тарасом Шевченком: “А москалі і світ Божий в путо закували”.
(слайд 1 “Братня навала”)

Бібліотекар 2: У книзі “Братня навала” в науково-популярному форматі розглядаються численні російсько-українські війни включно з Вітчизняною війною українців за незалежність, яка розпочалася зі вторгнення російських окупантів в Україну в лютому 2014 р. Простежено, що коріння цих війн сягають 12 ст. Показано постійні агресивні плани Московії/Росії заволодіти українськими землями. Описано мотиви, визрівання та хронологію, перебіг військових дій, наслідки війн та їх вплив на українську перспективу.

Учень 3: (Уривок) “Гірку чашу бездержавності та московської тиранії Україні судилося випити до дна. Нелюдський Голодомор-Геноцид, страхітливі репресії, нищення української мови, повальна русифікація – наочне тому підтвердження. Але попри все українство встояло, продемонструвавши гідну подиву здатність виживати в найкритичніших ситуаціях і тепер, на початку 21ст., піднявшись з колін, веде війну за справжню незалежність”.
(слайд 2 “Іловайськ”)

Бібліотекар 1: В 2015 році вийшла книга Євгена Положія “Іловайськ”. Один рік – занадто короткий термін, щоб достеменно розібратися в причинах “Іловайського котла”. Однак 365 днів достатньо для того, щоб записати та переказати історії солдат і офіцерів, що вижили в ньому. Деякі з цих історій читач легко впізнає – вони звучали в медіа. Та ще більше страшних та героїчних історій не потрапили ані в медіа, ані в книгу – трагедію і біль тих днів неможливо вмістити в жоден роман.

Бібліотекар 2: “Іловайськ” – книга про мужність, неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в “Іловайському котлі”. Це чесна книга про війну, про те, що навіть серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми. Автор почув історії близько сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях.

Працівник РБК: (Уривок) “Кільце навколо Іловайська стискалося. Ми знали про це і зі слів розвідки, і з нечастих розмов з рідними по телефону. Вони розповідали, що тільки лінивий не писав в Інтернеті і не говорив по телевізору, що під Іловайськом скоро буде “котел”. Ми нервували, але наказу про прорив зі штабу не надходило. Тепер більшість машин із пораненими не могли прорватися крізь оточення і поверталися назад. Для наступу ми не мали ані достатньо техніки, ані даних розвідки про кількість та розташування сил противника, ані детальних карт міста. Нас прирекли на найбезглуздіше заняття – сидіти в укриттях і служити живими мішенями для ворожої арти.

27-28 серпня бійці були вже вкрай виснажені. Підвал був забитий пораненими, боєкомплект доходив кінця. І ніхто не знав, скільки це все ще триватиме. Бійці чудово розуміли, що через день-два на них чекає повне оточення і знищення. Однак ніхто не опускав рук, всі билися до останнього, перетворивши в неприступні фортеці школу, депо та інші об’єкти.

28 серпня бійці заговорили про те, що є домовленість про “зелений коридор”. Як те виглядатиме і що конкретно означає, ніхто достеменно сказати не міг. Просто всі одразу повірили в диво і раділи, що залишаться живими. Рано-вранці всі готувалися до виходу з “котлу”. Після численних перемов з росіянами про умови виходу, була дана команда на прорив. Дві колони рушили близько восьмої ранку. Через кілька хвилин, всупереч домовленостям та воїнській честі, почався справжній обстріл.

Навколо йшов страшний бій. У полях вибухали міни, строчили автомати, бахкали гранатомети – отямившись від несподіваного нападу, українці давали жорстку відсіч”.

Бібліотекар 1: Тимчасова слідча комісія, створена у Верховній Раді для розслідування подій трагедії з’ясувала, що в “Іловайському котлі” загинули майже тисяча військовослужбовців. Чорний епізод війни на сході України, який завжди відгукуватиметься болючим ехом в наших серцях.

Бібліотекар 2: Захист незалежності України триває. В останні роки галерея живих і мертвих Героїв продовжує збільшуватися. До Небесної сотні приєднались Герої АТО, в тому числі, кіборги – захисники Донецького аеропорту, що боронили цей символ української незламності 242 дні.
(слайд 3 Військо України”)

Учень 1: (Уривок) “Нас штурмували найманці й підрозділи регулярної російської армії. Вони мали першокласну новітню зброю, зокрема снайперські гвинтівки. По нас гатили не лише з гармат і мінометів великого калібру, а й з “Градів”, “Ураганів”, “Смерчів”…Це надпотужна зброя, яка призводить до страшних руйнувань, а розліт осколків сягає кількох кілометрів. “Старший брат” перетворив цивільний аеропорт у такий собі полігон для випробування нових зразків зброї. Словом, якщо пекло справді існує, то ми його вже пройшли”.

Бібліотекар 1: Вороги їх називали “кіборгами”. І то були не комп’ютерні ігри у війну. Тоді почалася справжня війна. Сепаратист розповідав землякові телефоном: “Не знаю, хто захищає донецький аеропорт, але ми їх три місяці вибити не можемо. Пробували штурмувати, нам вломили, ми відійшли. Почали накривати “градами” – пірнають у колектори. Заливаємо колектори – вони під землю. Не знаю, хто там сидить, але це не люди, це кіборги”. Повідомлення з’явилося в соцмережах. Після цього поняття “кіборги” стало назвою загальною. Словом, яке назавжди увійшло в українську лексикологію і прикріпилося до захисників донецького аеропорту.

Бібліотекар 2: Крім точного пострілу, відбиття ворога, наші солдати знаходять хвилини для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров’ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих “Градів”. Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов’ю до України, налита бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні.
(слайд 4 Борис Гуменюк)

Бібліотекар 1: (Уривок) “Там живеш одним днем. І пишеш – про один день…І гадки не мав, що оті повідомлення, зумисне позбавлені “поетичності” як на те, щоб називатися віршами, а також новели стануть найголовнішим з усього, що зробив тоді”. Книга Бориса Гуменюка “Блокпост” зібрала майже все написане ним за останні два роки. Це книга про теперішність України, якою живе автор.

Працівник РБК: (Уривок)  “Під захистом дитячих долонь”.
“Із поганого, як каже наш друг і брат Дмитро Тимчук:
В хату, де ми живемо, прилетіла мінометна міна.
Із хорошого:
Поцілуйте нас в…, дурні кацапи. Трохи нас приглушило, але всі живі.
Коли почався обстріл, міни лягали в шахматному порядку, а коли почали вибухати у нас в дворі і в саду перед хатою, я інстинктивно повів очима по кімнаті, шукаючи кращого укриття.
– Одягни каску, – знехотя каже “Білий”, перехопивши мій погляд. А самі сидять каву п’ють. Неквапливо обговорюють деталі нашого нехитрого солдатського побуту: де розтяжки поставити, в кого б то генератор на кулемета виміняти, чим бліндаж укріпити. Звикли до подібних обстрілів, настільки звикли, що по цимбалах їм. Всі інші бійці в окопах. 200-300 метрів звідси. Там іде бій.
Коли прилетіла міна і пробила дах, стеля витримала, лише місцями обвалилася штукатурка і піднялася стіна пилюки.
– Каву не дали попити. Треба ще заварювати. Кляті москалі.
А вранці бачу – наша хата-казарма в оберегах, в дитячих малюнках, в дитячих долоньках, які захищають бійців краще за будь-яку броню”.

Бібліотекар 2: Країна стала блокпостом і зруйнувала зажерливий намір ворога. У ній знайшлися чоловіки, які знали, що без їхніх учинків країна впаде.
Сьогодні на нашому заході присутній голова спілки ветеранів АТО Юсупов Олександр Нігмадзянович. Він був безпосереднім учасником подій, про які ми дізнаємося лише із ЗМІ. Запрошуємо його до слова.

Бібліотекар 1: Наша країна – незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти суверенність рідної землі. У Конституції України сказано, що захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності – почесний обов'язок кожного молодого громадянина. І ми віримо, що наші хлопці і юнаки з честю його виконуватимуть.

Бібліотекар 2: До слова запрошується воєнком Нововоронцовсько-Високопільського об’єднаного військкомату, підполковник Олександр Непомящий.

Учениця 1: Ступаючи на  шлях війни, ми були готові до будь-чого. До крові та болю, до смертей, до втрат і, звісно ж, до перемог. Перемога – це взагалі все, чого ми прагнули. Але війна виявилася не чорно-білою. На ці дві смуги червоною, як кров, фарбою пролилося почуття, до якого ми не були готові. До любові. І під перехресним вогнем народжувалося нескорене, як і ми самі, кохання. Він і Вона. Їхнім стосункам не завадить ніщо і ніколи, бо це закон всесвіту – життя має продовжуватися за будь-яких умов. Майже у кожного з’явилася своя любов. У різних її проявах.
(звучить пісня Христини Панасюк “Я дочекаюсь тебе” у виконанні Сидорук Світлани та Волченської Діани на фоні відео 3) 
(слайд 5 Любов на лінії вогню”)

Учениця 2: Любов на лінії вогню глибша. Це і батьківська любов, і любов дружня, і любов до степів Донбасу. У збірці замальовок Васіліси Трофимович, чарівної дівчини зі сталевим характером бійця, письменниці, журналіста, колишнього прес-офіцера добровольчих формувань, яка понад півтора року провела в АТО разом зі своїми героями, сплелися разом реальні події. Документальні факти і справжні почуття, які увібрали і високу любов, і зраду, і розпач, і тугу за загиблим щастям.
(Уривок) “На цих сторінках зустрінуться історії болю та сліз, історії до сміху крізь сльози, історії тих, хто чекав і не дочекався, й історії тих, хто здобув свою особисту перемогу, доки наша країна продовжує війну.
Я вірю у мир після Перемоги. Я вірю в те, що війна не вічна. А найбільше я вірю в те, що врятує нас, – у незгасаючий вогонь, у світло наших душ”.

Бібліотекар 1: Та нажаль, кожного  дня із засобів масової інформації дізнаємося про нові жертви серед українських воїнів. Це означає, що батьки втрачають своїх синів, дружини – коханих чоловіків, діти – батьків, а ми – своїх захисників. Ми просимо священика отця Василія, щоб він підніс разом з нами молитви до Господа Бога за героїв, які віддали своє життя, захищаючи нашу Вітчизну.
(відео 4 Про Україну”)

Бібліотекар 1: Ми звертаємося до громадян України: у цей тяжкий, кривавий час кожен із нас мусить докласти свою частку зусиль у спільну справу оборони нашої святої землі від російських окупантів. Єднаймо ряди, гуртуймося і віримо в перемогу над ненависним ворогом.
Ми звертаємося до героїв, які зі зброєю в руках відстоюють священні рубежі нашої землі: будьте непохитними і мужніми! Ми з вами! Повертайтесь живими і з перемогою!
За нами правда. З нами Бог. Слава Україні!

Підготували: бібліотекар Н. Белінська та провідний бібліотекар
О. Мандрика,  КЗ Нововоронцовська центральна районна бібліотека”.

Календар подій

      1
234 5 678
9101112131415
16171819202122
23 24 2526272829
30