Головна Бібліотеки регіону Бібліотеки Херсонщини на сторінках професійної преси за 2018 рік Формування методичного простору в бібліотечному середовищі України в пострадянський період

Формування методичного простору в бібліотечному середовищі України в пострадянський період

Формування методичного простору в бібліотечному середовищі України у пострадянський період

У статті розглядаються процеси формування методичної діяльності у бібліотечній справі України з 1991 р. і дотепер, а саме: створення нової організаційної структури методичної служби, трансформації методичних функцій; аналізуються нові тенденції, сучасні форми та методи методичної діяльності.

Наприкінці 1980 – на по­чатку 1990-х років ме­тодична служба бібліо­тек України зіткнулася зі значними проблемами. Кардинальні полі­тичні зміни в суспільстві – розпад СРСР, формування державних інс­титуцій незалежної України, ново­го державного устрою призвели до руйнації всієї системи координат, у межах якої існували бібліотеки. Методична діяльність – це той нап­рямок, який в той час найбільше піддавався критиці як уособлення командно-адміністративної систе­ми управління. Методична служба сприймалася як форма ідеологіч­ного диктату, нав’язування бібліо­текам шаблонності, трафаретності, безальтернативності в діях. Взагалі методична діяльність, що існува­ла за радянських часів, – явище суперечливе. З одного боку, вона була каталізатором бібліотечної справи, забезпечувала системний характер її розвитку, доступність усіх видів методичної допомо­ги. З іншого боку, методи роботи служби – це інструмент керівницт­ва і контролю за бібліотеками, невід'ємна складова радянського типу управління державою. У фаховій бібліотечній пресі навіть дис­кутувалося питання щодо необхід­ності такої служби як методична, пропонувалося ліквідувати і її систему, і структури. Це спричинило на нетривалий час згасання методич­ної діяльності у бібліотеках України.
Багато бібліотек реорганізо­вували методичні відділи у служби маркетингу, менеджменту, реклами бібліотечних послуг, проблемно-дослідницькі тощо. Нерідко такі перейменування не супроводжу­валися змінами функцій відділів, хоча інколи зміни були суттєвими. Методичні центри почали втрача­ти вплив на бібліотеки. Невизначеність статусу методичної служби, тривала нестача коштів, що не да­вало можливості регулярно відві­дувати бібліотеки; скорочення шта­тів методистів призвели до сумних наслідків. У 1990-х роках у публіч­них бібліотеках Харкова були май­же повністю вилучені зі штатного розпису посади методистів. На всі публічні бібліотеки міста залиши­лося лише три методисти тільки у Центральній міській бібліотеці. В ін­ших регіонах України ситуація була аналогічною. Внаслідок цієї ситуації бібліотечні заклади отримали певну свободу і змушені були вирішувати багато важливих питань самотуж­ки. Не всім колективам це було під силу. Сильні, творчі колективи до­лали труднощі, але і їм важко було без допомоги методичних центрів.
Тому поступово прийшло ус­відомлення того, що методична служба себе не вичерпала, що жод­на бібліотека не в змозі самостій­но відстежувати, опановувати та впроваджувати новації за різними напрямками роботи, узагальнюва­ти та надавати рекомендації щодо їх використання, аналізувати роботу бібліотек мережі, здійснювати прогнозування. Стало очевидним, що без ідеологічного навантаження методична діяльність, як і раніше, зберігає свою сутність і важливі системні функції, які підтримують цілісність бібліотечної системи.
Водночас почала руйнуватися організаційна структура системи методичного забезпечення: втра­чено було всесоюзні, методичні центри, які виконували синтезуючі функції, акумулювали інформацію про діяльність вітчизняних бібліо­тек різних рівнів. Особливістю системи методичного забезпечення в Україні було існування так званих зональних методичних центрів. Згідно з постановою від 1964 р. Ко­місії Міністерства культури УРСР «Про роботу наукових бібліотек і визначення напрямів їх діяльності на допомогу бібліотекам республіки», «Положення про організацію науково-методичної, бібліографіч­ної роботи наукових бібліотек на допомогу бібліотекам республі­ки» (затвердженим Міністерством культури УРСР у 1964 р.) Державна республіканська бібліотека УРСР ім. КПРС, Державна історична біб­ліотека УРСР, Львівська державна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Одеська і Харківська державні нау­кові бібліотеки здійснювали орга­нізаційно-методичне керівництво бібліотеками республіки шляхом ведення комплексу питань з організації пропаганди літератури з окремих галузей знань та шляхом здійснення методичного керівницт­ва бібліотеками в окремих групах областей.
Але, починаючи з 1990-х років, зональні методичні центри Украї­ни поступово втратили вплив на бібліотеки. Насамперед, фінансові проблеми перешкоджали регу­лярно відвідувати бібліотеки своїх регіонів для надання методичної допомоги. Іншою причиною була повна розгубленість методистів зональних центрів перед новими реаліями, неготовність швидко реа­гувати на виклики часу.
Існували й об'єктивні причини втрати впливу. Так, наприклад, Харківська державна наукова бібліоте­ка (ХДНБ) імені В. Г. Короленка здійс­нювала організаційно-методичне керівництво бібліотеками України з питань пропаганди літератури з техніки. Але з 1991 р. структура еко­номіки України почала радикально змінюватися: розпочалися проце­си деіндустріалізації, закривались підприємства, потреби в технічних знаннях різко зменшилися.
Хоча спроби зберегти свій вплив на бібліотеки східного регіо­ну України у ХДНБ були здійснені. Методисти бібліотеки, всупереч обмеженим фінансовим можливос­тям, все ж намагалися відвідувати регіон, вивчати й узагальнювати досвід колег, надавати методичну допомогу. Результатом цієї роботи була серія методичних посібників «У бібліотеках Східної України», під­готовлених у 2002-2011 рр. У цих виданнях висвітлювалися такі пи­тання: фандрейзинг у бібліотеках, інтернет-центри публічних бібліо­тек, краєзнавча діяльність, пробле­ми методичного забезпечення біб­ліотек, бібліотечно-інформаційне забезпечення виробничої сфери, економіки, бізнесу та ін.
Інший зональний методичний центр – Одеська державна науко­ва бібліотека імені М. Горького з 1964 р. була визначена як методич­ний центр для бібліотек України з пропаганди природничо-наукової літератури та атеїзму. Бібліотеці вдалося зберегти за собою напря­мок з популяризації природни­чо-наукових та екологічних знань, замість атеїзму забезпечувати ме­тодичною допомогою релігієзнавче просвітництво. Діяльність інших методичних зональних центрів фактично припинилася. Методичні центри державного рівня теж не відразу зреагували на те, що стали головними у цій системі, і на певний час звузили свої функції. Минув час перш ніж вони стали повноцінними методичними центрами.
Не отримуючи достатньої ме­тодичної допомоги від методичних центрів вищого рівня обласні та інші низові методичні центри зму­шені були займатися методичним самозабезпеченням. Тобто, зміни­лися статус і роль колишніх ланок єдиної системи методичного забезпечення. Базовий процес методичного забезпечення фактично почав здійснюватися на трьох рів­нях: всеукраїнському, обласному і низовому.
Під впливом об’єктивних чин­ників змінювалася не тільки орга­нізаційна система, але й характер методичної роботи. Перехід від методиста-інспектора до методиста-експерта, консультанта змінив взаємостосунки між методистами та бібліотечними працівниками, що стали партнерськими. Відсутність диктату, заданості однакових для всіх «правил гри» сприяла тому, що кожна бібліотека змогла обирати свої, властиві тільки їй, варіанти іс­нування.
Процес трансформації мето­дичної служби в Україні здійсню­вався стихійно, конструктивної програми її модернізації бібліотеч­на спільнота не запропонувала. Не відбулося оновлення норматив­но-правового забезпечення сфери методичної діяльності. І зараз сфера методичної діяльності в Україні нічим не регулюється, порядок її функціонування, на жаль, норма­тивне не розроблений. З часом після нетривалого занепаду мето­дичної служби відбувався її певний ренесанс. У назви деяких відділів повернувся термін «методичний». Робота методистів почала напов­нювалась новим змістом.
Одночасно спостерігалося розширення методичного прос­тору за рахунок небібліотечних структур. Першими такими струк­турами стали громадські бібліотеч­ні товариства. Одним із них було Харківське бібліотечне товариство (ХБТ), створене у 1990 р., що стави­ло завдання сприяти розширенню співробітництва бібліотек, їх коопе­рації та координації. Важливу роль у налагодженні комунікації між біб­ліотеками різних видів відіграла секція науково-методичної роботи при ХБТ, створена у 1997 р. З 2011 р. секція продовжує працювати при Харківському відділенні Української бібліотечної асоціації (УБА).
У 1995 р. відбулася установча конференція УБА, яка розпочала здійснювати методичну діяльність, беручи участь у розробці методичних і нормативних документів, ініціюючи інноваційні проекти, ак­тивно займаючись адвокацією, під­вищенням кваліфікації бібліотечних працівників. УБА у 2002 р. спільно з Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв засну­вали Центр безперервної інформа­ційно-бібліотечної освіти, в якому навчаються бібліотечні працівники. УБА співпрацює з вітчизняними та закордонними фондами, організа­ціями (фонд «Відродження», Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (ІРЕХ), Інститут відкритого суспільства, Британська Рада, Гете-Інститут, Посольство США в Україні). З їх допомогою були реалізовані проекти, які дали можливість осучаснити роботу українських бібліотек. УБА виступила партнером у реалізації одного з найбільш масштабних міжнародних проектів в Україні – «Бібліоміст». Завдяки цій програмі в Україні відкрито й оснащено сучасною комп’ютерною технікою 25 тренінгових центрів, за допомогою яких підвищився рівень комп’ютерної грамотності не тіль­ки читачів, але й бібліотечних працівників. Дякуючи «Бібліомосту», бібліотекарі отримали змогу брати участь у різних програмах профе­сійного розвитку, у різноманітних онлайн конкурсах. Все це сприяло формуванню нового професійного світогляду методистів.
Сучасна методична практи­ка відрізняється різноманітністю змісту, форм, методів, продуктів методичної діяльності. Традиційні напрямки методичної діяльності за­лишилися, а саме: аналізування дія­льності бібліотек, методичний моні­торинг, виявлення і впровадження інновацій, розробка методик і підготовка методичних матеріалів, організація безперервної освіти бібліотечних кадрів. З’явилися і розвиваються не властиві раніше методичній службі такі напрямки, як прогнозування, проектно-прог­рамна діяльність, рекламна діяль­ність, паблік-рилейшнз.
Базовим для методичної діяль­ності завжди був аналітичний напрямок, він таким залишаєть­ся і зараз. Саме на основі аналізу будується вся система методичної роботи. Обласні наукові бібліо­теки щороку готують статистичні збірники та аналітичні огляди, екс­пертно-діагностичні аналізи діяль­ності бібліотек області, наприклад: «Діяльність бібліотек Івано-Франківщини ... рік», «Бібліотеки Вінниччини у.... році», «Волинь бібліотечна .... рік», «Методичний центр ОУНБ» рекомендує» (Дніпропетровська ОУНБ), «У нас в бібліотеках» (Закар­патська ОУНБ) тощо.
Особливістю сучасного періо­ду є збільшення обсягу видань науково-методичного характеру. Видається велика кількість мето­дичних рекомендацій різної тема­тики, наприклад: «Індивідуальне обслуговування читачів: імідж та етика професійної поведінки бібліотекаря» (методика проведення тренінгу для бібліотекарів, Чернівецька ОУНБ), «Організація бібліо­течних фондів публічних бібліо­тек» (Рівненська ОУНБ), «Бібліотека об’єднує молодь: форми і методи обслуговування молоді» (Черні­вецька ОУНБ), «Соціальне парт­нерство – формула успіху сучасної бібліотеки» (Черкаська ОУНБ). В об­ластях видаються навіть продовжу­вані професійні видання, професій­ні журнали, зокрема: «Бібліотечна Дніпропетровщина», «Бібліотечна орбіта» (Кіровоградська ОУНБ), «Бібліотечна практика» (Миколаїв­ська ОУНБ), «Калейдоскоп досвіду» (Херсонська ОУНБ).
Активізувався й осучаснився навчально-методичний напрямок. Радикально на нього вплинули інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали дис­танційні форми навчання, зокре­ма: інтернет-конференції, онлайн тренінги, вебінари («Бібліотечне обслуговування: нова реальність», «Модернізація бібліотечних фон­дів» – Хмельницька ОУНБ), творчі майстерні методистів (Волинська ОУНБ), скайп-зустрічі, онлайн клуби методистів (Хмельницька ОУНБ – «Сучасний методист»), відео-конференції («Маркетинг у соціа­льних мережах: сучасні тренди та вимоги просування» – Рівненська ОУНБ), електронні дистанційні кур­си («Основи моніторингу та оцінки діяльності публічних бібліотек», «Адвокація», «Бібліотеки – мости до е-урядування» – Миколаївська ОУНБ).
Важливо також і те, що віртуальне середовище надало ве­ликі можливості для самостійного професійного розвитку завдяки наявності на сайтах методичних центрів повнотекстових версій професійних видань, інформації про конкурси, проекти, конферен­ції, а також нагоду під’єднатися до заходів в онлайн-режимі. Дистан­ційні форми навчальних занять дозволяють бібліотекам незалежно від території, без додаткових вит­рат брати участь у навчальних за­ходах, причому не лише свого ме­тодичного центру, але й будь-якого. Наявність відеоархівів конферен­цій, семінарів, тренінгів дозволяє повертатися до них індивідуально.
Професійний розвиток про­довжує здійснюватися не лише у віртуальному, але й у традиційно­му режимі – в обласній школі бібліотечних інновацій (Чернівецька ОУНБ), школі бібліотечного лідера (Рівненська ОУНБ), обласній квіт­невій школі методиста, обласній травневій школі керівника-лідера, обласній виїзній проблемно-твор­чій лабораторії (Дніпропетровська ОУНБ), обласному конкурсі бібліо­течних ініціатив «Сучасна бібліоте­ка: розвиваємо місцеві громади» (Хмельницька ОУНБ), різноманіт­них тренінгах, ділових іграх тощо.
На науково-методичну діяль­ність все більше впливає електрон­не середовище, відкриваючи нові можливості для її ефективного здійснення. Основними майдан­чиками науково-методичної діяль­ності зараз стали сайти, портали, соціальні медіа (блоги, сторінки у соціальних мережах, форуми тощо).
Більшість головних методич­них центрів України створили окре­мі сторінки на бібліотечних сайтах, присвячених методичній діяльнос­ті, наприклад: «Бібліотечному фа­хівцю», «Бібліотекарю», «Методист on-lіnе», «На допомогу бібліотека­рю», «Фахівці бібліосервісу» тощо. 70% ОУНБ мають такі тематичні модулі. Першою розпочала цю дія­льність Національна парламент­ська бібліотека України, створив­ши у 2004 р. методичний модуль «Бібліотекар України». Сьогодні – це самостійний інформаційний ресурс, відомий як методичний сайт «Бібліотечному фахівцю», на якому представлена велика кількість ко­рисної інформації для бібліотека­рів, а також надається можливість отримати віртуальні консультації з різних напрямків бібліотечної ро­боти.
На тематичних модулях біб­ліотек України зосереджений знач­ний масив матеріалів, що є необ­хідним для методистів, зокрема: з питань законодавчого забезпечен­ня галузі, професійного розвитку (програми конференцій, семінарів, тренінгів), узагальнений досвід роботи бібліотек, видавнича дія­льність, результати бібліотечних конкурсів, методичні рекомендації. Матеріали методичного характеру зосереджені також і на сайті УБА, де виставляється інформація для підвищення кваліфікації, висвітлю­ються новини бібліотечного середовища України тощо.
Популярною формою мере­жевої комунікації стали такі біб­ліотечні блоги: «Бібліометодистка» (Хмельницька ОУНБ), «Методичний блог» (Рівненська ОУНБ), «Бібліосвіт міста» (Запорізька ОУНБ) та ін. У бібліотечному середовищі України їх небагато, хоча вони не є складними у створенні, підтримці, наповненні. Зараз більш розповсюдженими ста­ють бібліотечні сторінки у Facebоок.
Інформаційні технології суттє­во вплинули на базові функції методичної діяльності – аналітичну, навчальну, інформаційну, комуніка­ційну. Моніторинг діяльності бібліо­тек можна здійснювати, використо­вуючи інформацію, виставлену на бібліотечних сайтах. Обстеження бібліотек перемістилося у віртуаль­не середовище, а це скорочує кіль­кість виїздів безпосередньо до біб­ліотек. З’явилися принципово інші способи інформування бібліотека­рів і організації доступу до фахо­вої інформації, а саме: повні тексти статей з професійних видань, пра­вових документів, доповідей, довідкових матеріалів. Переміщення методичних ресурсів в електронне середовище робить їх більш дос­тупними.
У навчально-методичну діяль­ність методистів активно впроваджуються сучасні дистанційні фор­ми, які підняли її на якісно новий рівень. В електронному середовищі здійснюється методичне консуль­тування через скайп, електронну пошту, соціальні мережі. Дистан­ційні форми спілкування зробили цю діяльність більш оперативною. Віртуальне методичне середовище формує нові ролі методиста, серед яких – куратор контенту, редактор сайту, навігатор мережевих ресур­сів тощо.
Активне використання ме­тодистами сучасного інструмен­тарію – інформаційних техноло­гій – зробило методичну діяльність більш динамічною, доступною для великої кількості бібліотек, відк­рило можливості для подальшої трансформації методичних служб у сучасний варіант – дистанційні консалтингові.
Протягом останніх 27 років методична діяльність довела свою гнучкість, спроможність методистів відмовлятися від застарілих стереотипів, знаходити сучасні пріо­ритети у змісті, формах роботи. А от відчутної професійної уваги до проблем методичної діяльності бібліотек не спостерігається. Від­сутні дискусії на сторінках фахо­вих видань, у соціальних мережах. Дуже рідко з’являються проблемні статті з питань методичної роботи, а коли з’являються (як наприклад: Соцков О. В. Що нам робити з ме­тодичною службою бібліотек? Роздуми вголос // Бібл. форум України. – 2015. – № 1. – С. 38–39), то прохо­дять повз увагу фахівців.
Методична діяльність переста­ла бути предметом обговорення на науково-практичних конференціях. Єдина в Україні за останні десятиліт­тя науково-практична конференція «Методична діяльність бібліотек: традиції, інновації, перспективи» була організована і проведена в ХДНБ у 2004 р. Конференція була довгоочікуваною і затребуваною у керівників бібліотек та фахівців методичних служб.
Деякі аспекти методичної ро­боти обговорювалися на міжнарод­них наукових читаннях «Українське бібліотекознавство в українському вимірі», організованому ХДНБ з на­годи 105-річниці відділу бібліотеко­знавства у 2011 р. На цьому заході виступали з доповідями представ­ники бібліотек-методичних центрів України, науковці Харківської дер­жавної академії культури.
З 2007 р. один раз на два роки Національна парламентська бібліо­тека України, а нині Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, проводить «Школу мето­диста», на яку запрошуються представники національних, державних, обласних бібліотек Міністерства культури України. Школі не тільки вдається підтримувати стійкий ін­терес до методичних проблем, але й допомагати їх вирішувати.
Методична діяльність в Україні потребує унормування, оновлення нормативно-правової бази. Було б доцільно підготувати комплекс регламентуючих документів (наприк­лад: «Науково-методична діяльність бібліотек-методичних центрів», «Примірний порядок функціону­вання системи методичного забез­печення бібліотек в Україні», де виз­начити місце методичних центрів у системі методичного забезпечення, види методичних послуг, індика­тори методичної діяльності). Існує потреба у розробці документів, що регламентують технологічні ас­пекти методичної роботи в умовах електронних технологій (критерії оцінки роботи методистів в Інтернеті, експертиза створених елект­ронних ресурсів тощо).
У 1990-х роках, під час руйнації бібліотечної системи України, коли зникали цілі мережі бібліотек (пар­тійні, профспілкові), деякі бібліотеки втратили свої методичні центри, наприклад, низові технічні бібліо­теки. Тому актуальною стала ідея створення на регіональному рівні об'єднаних методичних центрів для бібліотек різних систем і відомств, зокрема, спеціальної координацій­ної служби для бібліотек великого міста. Прикладом формування та­ких нетрадиційних форматів мето­дичного впливу є координаційна діяльність бібліотек різних систем м. Харкова.
Функцію координації вико­нує секція науково-методичної та науково-дослідної роботи спо­чатку Харківського бібліотечного товариства, а з 2011 р. при Харків­ському відділенні УБА, яка щороку складає та затверджує «Зведений план науково-методичної та науко­во-дослідної діяльності методич­них центрів, громадських бібліотеч­них об'єднань м. Харкова». Таким чином упорядковується координа­ція науково-методичної діяльнос­ті головних методичних центрів м. Харкова.
Отже, методична діяльність українських бібліотек не втратила значення. Головним змістовним елементом методичної служби, як і раніше, залишилася розробка ме­тодики бібліотечної роботи, основ­ним завданням зараз є надання реальної методичної допомоги, яка базується на вивченні потреб бібліотек у методичних послугах. Методисти мають навчити бібліоте­карів працювати на випередження, щоб не тільки сьогодні відстояти своє місце книгозбірень «під сонцем», але і завоювати авторитет у суспільстві завтрашнього дня.

Використані джерела:

1. Греськів О. Науково-методична діяльність у контексті функціонування сучасної бібліотеки / О. Греськів //Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника: історія і сучасність : доп. та повідомл. міжнар. наук. конф. (28–30 жовтня 2010 р.). – Львів, 2010. – С. 73–76.
2. Животовська В. Науково-методична діяльність бібліотек: традиції, інновації, перспективи / В. Животовська // Бібл. форум України. – 2005. – № 2. – С. 24–27.
3. Куніч О. П. Методична робота ХДНБ ім. В. Г. Короленка: становлення, тенденції розвитку / О. П. Куніч // Методична діяльність бібліотек: традиції, інновації, перспективи : матеріали регіон, наук.-практ. конф. 2 листоп. 2004 р. (до 100-річчя від. бібліотекознавства) / Харків, держ. наук, б-ка ім. В. Г. Короленка. – Харків, 2005. – С. 3–37.
4. Лобузіна К. Шляхи інтеграції бібліотечної діяльності до онлайнового середовища / К. Лобузіна // Вісн. Кн. палати. – 2012. – № 7. – С. 30–34.
5. Луньова І. Є. Науково-методична діяльність Дніпропетровської ОУНБ: історія, аспекти модернізації, практичний досвід /1. Є. Луньова // Українське бібліотекознавство в історичному вимірі: до 140-річчя від дня народження Л. Б. Хавкіної: (за матеріалами Міжнар. наук, читань з нагоди 105 річниці від. бібліотекознавства) /Держ. закл. «Харків, держ. наук, б-ка ім. В. Г. Короленка». – Харків, 2012. – С. 70–75.
6. Мудроха В. О. Методична діяльність бібліотек: сучасний стан та проблеми / В. О. Мудроха // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства : матеріали наук.-практ. конф. – Львів, 2010. – С. 326–335.
7. Новальська Т. Шляхи вирішення проблем дефіциту кваліфікованих кадрів у бібліотеках України / Т. Новальська, Н. Бачинська // Вісн. Кн. палати. – 2015. – № 6. – С. 18–20.
8. Цуріна І. О. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій: метод, аспект / І. О. Цуріна // Українське бібліотекознавство в історичному вимірі: до 140-річчя від дня народження Л. Б. Хавкіної: (за матеріалами Міжнар. наук. читань з нагоди 105-ї річниці від. бібліотекознавства) /Держ. закл. «Харків, держ. наук, б-ка ім. В. Г. Короленка». – Харків, 2012. – С. 70–75.

Галина Ковальчук, методист Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка // Бібліотечний форум: історія, теорія і практика. – 2018. – №3(13). – С. 26–30.

Календар подій

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930