за 2018 рік

Храм науки і душі

Бібліотека... Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
вятилище пізнання і добра,
що в майбуття через минуле кличе.

Сьогодні важко переоцінити роль цих культурно-просвітниць­ких осередків у збережені та по­пуляризації знань, накопичених людством, їх внесок у розвиток вітчизняної освіти, збагачені ду­ховного потенціалу суспільства.
XXI століття, визнавши од­ним із головних своїх пріоритетів вільний об'єм і доступ до ін­формації, об'єктивно поставило професію бібліотекаря у пер­ший ряд найнеобхідніших і акту­альних. Справжніми помічника­ми та порадниками на шляху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі - вірні збирачі ду­ховних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного.
Саме Каланчацька цен­тральна бібліотечна система виконує свою просвітницьку мі­сію сповна. Бібліотеки - це дій­сно храм науки. У Каланчацькій ЦБС велика бібліотечна сім'я. Очолює її віддана своїй справі творча особистість - Федкевич Надія Василівна, справжній по­движник бібліотечної справи, генератор всіх починань, люди­на особливої породи, мозок якої складає всі знання і продукує як ЕОМ. Завдяки їй були вигра­ні гранти, які дали можливість отримати комп'ютери і створити комп'ютерний центр, її вірни­ми помічниками є: Гавран О.А., Гриценко О.О., Яковлєва Н.В., Молдован М.М., Бабічева В.А., Добровольська І.П., Качур О.П.
У бібліотеці зібрано скільки матеріалів про наш Каланчак, що вистачило б не на одну дисерта­цію. Бібліотекарі не тільки зібра­ли, а й дослідили і видали свої друковані твори. В них зібрано історію нашого краю, розповіді про людей праці, колективи, в яких вони працювали. І все це з фотографіями, яких уже напев­но не всі зберегли.
Маститі і молоді поети Каланчака можуть також бути завдячені їм. Вони випустили збірки творів наших поетів, про­водять зустрічі з ними та молод­дю - учнями шкіл селища.
Читальний зал бібліотеки - це дискозал, оформлений з любов'ю. Центром цього храму є сектор "Мій рідний край - моя краса і гордість". А працюють у ньому закохані в свою справу Гриценко О.О., Яковлєва Н.В. Варто звернутись до них, і тут же отримаєш все, що тобі потрібно, відчуєш взаємопорозуміння та під­тримку. Щороку в цьому залі я прово­джу уроки з курсу "Географія рідного краю". Учнів зна­йомлять з бібліо­течними джерела­ми про Каланчак, його історію, еко­номіку, людей. І все це працівники бібліотеки доносять дохідливе, використо­вуючи сучасні засоби, - Інтернет, комп'ютери, створені ними пре­зентації. А ще - це щирі, добрі, розумні люди. Закохані в книгу.
На абонементі вас привітно зустрінуть Молдован М. М. та Качур О.П., тут все у них завжди в порядку: книги розміщені в ряд, чіткі записи у формулярах -це їх святий обряд і вічне праг­нення, щоб всі зрозуміли, що у надій немає меж.
Особлива роль відведена Бабічевій В.А. Якщо не вдало­ся відшукати в нашій бібліотеці потрібну книгу, то тоді до не? - вона випише її з обласної бібліотеки навіть тоді, коли ти не знаєш ні автора, ні назви книги, а лише саму тему, яку потрібно розкрити.
Зараз під час використання в бібліотеках комп'ютерів і ме­режевих корпоративних техно­логій, з'явилися нові можливості для роботи з читачами. Гавран О.А. - одна з перших, хто ово­лодів комп'ютером та був пово­дирем в комп'ютерному центрі. Друк, оформлення презентацій та збірок - це її робота.
Є в бібліотеці особливий відділ - дитяча бібліотека, її гео­графічне положення поруч з на­шою школою, тож діти бувають там постійно. А для маленьких читачів дитяча бібліотека, як казка. Зали оформлені рука­ми бібліотекарів. Зі стін полиць дивляться герої книжок та муль­тфільмів. А працюють тут закохані в свою справу Гончарова В.В., Красновська І.С., Красновид С.О. Діти їх люблять, а бешкетники побоюються. Буду­чи класним керівником, я тісно співпрацювала з бібліотекарями. Заходів проведено стільки, що їх не злічити. Перерва для бібліоте­карів - це година пік: необхідно миттєво знайти, роздрукувати чи зробити ксерокопію. А потім 45 хвилин спокою і все повторюєть­ся знову. Крім учнів, там бувають часто й вчителі, і всі отримують допомогу, пораду та розраду.
Шановні бібліотекарі, милі лоцмани книжкового моря, феї, гарячі душі, що дарують радість іншим, скромні в житті, святі в мріях! Нехай оминають вас жит­тєві холоднечі, не згасне вогонь у ваших очах, на Землі шановані будьте!

Наумова Н.Л., вчитель географії // Слава праці. – 2018. – №39 (27 верес.). – С.2. ​

І знову успіхи, знов перемоги

Червень видався рясним на цікаві та приємні події в бібліотечному житті Херсонщини.
На бібліотечну спільноту чекали XIII щорічний обласний фестиваль молодіжного читан­ня «Відкрий свою книгу!» в смт Новотроїцькому та виїзна сесія для директорів централізованих бібліотечних систем об'єднаних територіальних громад «Туризм як тренд: інноваційна діяльність бібліотек на допомогу розвитку громади» у с. Стрілкове Геніческого району.
До цих заходів Капанчацька бібліотека готувалася за­здалегідь, готувалася старан­но та ґрунтовно.
Для участі у фестивалі бібліо­текою було підготовлено відеоролик «QR-KROSS «Бібліотека. Кни­га. Фентезі». Наш інноваційний проект презентував нову форму залучення молоді до читання фентезійної літератури шляхом організації та проведення QR-кросу з застосуванням QR-кодів. Для нашого першого QR-кросу було використано всім відомі книги-фентезі: Льюіс Керролл «Аліса в країні чудес», Клайв Стейплз Льюіс «Хроніки нарнії», Джордж Мартін «Песнь льда и пламени». Ці книги по­любляє читати наша молодь, за ними знято фільми.
Бібліотекою була прове­дена літературна фентезі-гра. Юнаки та дівчата, учасники QR-кросу, а це старшокласни­ки Каланчацьких ЗОШ № 1 та № 2 у дуже незвичних місцях знаходили штрих-коди, за до­помогою спеціального додатку в сучасних смартфонах роз­шифровували підказки і знахо­дили книги в каталогах, а далі й у фонді бібліотеки. А ще за допомогою QR- кодів можна знайти додаткову інформа­цію про ці книги, їх авторів в всесвітній мережі Інтернет, по­читати книги онлайн, чи поди­витися фільми, зняті за цими книгами.
Цікава гра не тільки для молоді, але й для дорослих та нас, бібліотекарів. Адже ми перевіряли спочатку на собі проект. Якщо було ці­каво та захоплююче нам, значить буде цікаво й ін­шим. Це підтвердилося і на фестивалі у Новотроїцьку, коли Ольга Гавран та Оле­на Гриценко, бібліотекарі Каланчацької бібліотеки, презентували проект для учасників ярмарку іннова­ційних ідей, всі залюбки взяли участь у пошуку книг, адже протягом всієї гри була присутня... магія.
Каланчацька  центральна бібліотека наго­роджена дипломом пе­реможця та бібліотечкою нової сучасної літератури для молоді.
А на сесію директорів бібліотечних систем Хер­сонщини у с. Стрілкове Геніческого району було підготовлено презентацію «Бібліотека як об'єкт ту­ризму: туристичні стежки ведуть до бібліотеки...».
Колегам з бібліотек Херсонщини та гостям з Києва було представлено ідею, мету, концепцію створення музейної екс­позиції, цікавинки, кроки становлення та етапи роз­витку, значущі події біблі­отеки, успіхи, перемоги, гранти, туристичне прива­бливі експонати, Книга По­шани кращих читачів, кра­єзнавчі друковані видання - особлива привабливість для туристів, методична робота, клуби за інтер­есами, книги, що прожили цікаве життя, репринтні видання, матеріали про ветеранів бібліотечної справи, історія бібліотеки у фотографіях, бібліотека в ЗМІ та на блозі в інтерне-ті, й звичайно ж, погляд в майбутнє, нові плани, мрії, інновації, креативні ідеї, напрацювання, що чека­ють на впровадження...
Каланчацька бібліоте­ка вже вкотре підтвердила сучасний інноваційний та креативний підхід щодо своєї діяльності, визнана кращою бібліотекою се­ред центральних бібліотек Херсонщини.
Приємною новиною стало Посвідчення Хер­сонського регіонального центру Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (ІВЕХ) за програ­мою «Бібліоміст» у співп­раці з Всеукраїнською бібліотечною асоціацією, Подяка від Херсонської обласної універсальної на­укової бібліотеки ім. Оле­ся Гончара за організацію проведення Великої літе­ратурної естафети «Гончар крокує Херсонщиною», присвяченої 100-річчю з дня народження письменника в бібліотеках ОТГ, та бібліотечка нової сучасної літератури.
Учасники  заходів отримали позивні емоції, незабутні вра­ження, нових друзів та бажання й надалі розвивати і вдоско­налювати бібліотечне обслуговування жи­телів своєї громади та гостей краю.
Висока оцінка на­ших проектів надихає нас творити та диву­вати своїх відвідува­чів та колег новими цікавими, креативними, захоплюючими проектами.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС  // Слава праці. – 2018. – №27 (05 лип.). – С.1,4. 

Подаруй бібліотеці книгу!

Вже багато років поспіль Каланчацька централізована біблі­отечна система проводить акцію «Подаруй бібліотеці книгу!». Ба­гато жителів громади долучили­ся до цієї акції. Багато цікавих книжок змінили своє місце про­живання - з домашньої книгозбі-реньки - у велику родину худож­ньої та різногалузевої літератури Храму Мудрості. 
Майже в кожного з нас вдо­ма є книги, які ми вже прочита­ли і можемо поділитись ними з іншими людьми, які захоплю­ються читанням. Здавалось би важко в наш час достукатися до людських сердець, та дуже при­ємно, що у нас в селищі так ба­гато небайдужих людей, які зна­ходять можливість відгукнутись на заклик про допомогу, зробити гарну справу, підтримати читачів і бібліотеки.
Нещодавно свої книги з домашніх бібліотек нам пере­дали Русол Ольга Анатоліївна та Сергій Пантелійович, Безугла Ольга Юрієвна, Авраменко Любов Іванівна, Чвань Світлана Григорівна, Каленська Надія Михайлівна, Холодир Микола Терентійович.
Ми завжди щиро і безмеж­но вдячні за подаровані книги, бо впевнені - вони обов'язково знайдуть свого читача і стануть важливою частинкою нашого цікавого і змістовного фонду.
Ми сподіваємося та віримо, що у 2018 році у нас буде наба­гато більше шанувальників книг та меценатів, а також коштів для поповнення фондів новою кни­гою. Приєднуйтесь до дружньо­го кола друзів бібліотеки!

Федкевич Н., директор Каланчацької ЦБС  // Слава праці. – 2018. – №22 (31 трав.). – С.3.

Вітаємо друга бібліотеки з нагородою!

Пишаємось своїми читача­ми та друзями!
Днями в Херсонському об­ласному драматичному театрі ім. М.Куліша відбулося святкування 100-річчя з дня утворення Това­риства Червоного Хреста Укра­їни.
На святкуванні були відзна­чені кращі керівники та активісти районних організацій Товариства Червоного Хреста України в Хер­сонській області. Але кращою з кращих була визнана голова Каланчацької районної організації, активний читач з багаторічним стажем, член бібліотечної ради Каланчацької центральної кни­гозбірні, керівник бібліотечного об'єднання людей поважного віку «Спілкуймось!» й, просто, давній друг, помічник бібліотеки й прекрасна людина Тетяна Дми­трівна Петруненко.
У Тетяни Петруненко дуже багато посад та захоплень, які вона виконує на громадських засадах. Вона відгукується на всі прохання, очолює громадські ор­ганізації, залюбки виконує гро­мадські доручення, зустрічається з дітьми та молодцю, передає свій досвід, вчить патріотизму та до­броті... її почесна безкорисна праця, вчинки, життєва позиція, оптимізм та доброчинність варті наслідування.
Тетяні Дмитрівні - єдиній активістці з Херсонщини, вру­чена вища нагорода Товариства Червоного Хреста України «По­чесна відзнака».
По приїзду в Каланчак, Те­тяна Дмитрівна відразу ж заві­тала до центральної бібліотеки, поділилася враженнями про святкування 100-річчяТовариства Червоного Хреста України та ... дозволила сфотографува­тися.
Пишаємось дружбою з Те­тяною Дмитрівною, радіємо, що серед наших користувачів є такі чудові люди — громадські діячі, активні, щиросердні, добрі, ви­соко відповідальні...
Вітаємо Вас, шановна Тетя­но Дмитрівно, з почесною нагоро­дою, бажаємо подальших успіхів в благородній справі - творити людям добро!

Надія Федкевич директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2018. – №19 (10 трав.). – С.3.

"Життя дано лише на добрі справи"

І знову в дитячій бібліотеці свято! І знову звучали фанфари і лунав радісний сміх, всюди були дитячі по­смішки і теплі слова! А привід для цього більш чим вагомий - Червоному Хресту України 100 років! Сто років найдобрішій і найбезкорисливішій організації у світі!
Одним із головних на­прямів волонтерського руху є поширення знань про основоположні принципи Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця серед дітей, тому не випадково про милосердя, про необхідність допомагати бідним, слабким і знедоленим, про те, що і до братів наших менших потрібно ставитися з добротою гово­рили в дитячій бібліотеці під час проведення святкової кон­курсно-розважальної програ­ми «І добро, і милосердя...» в рамках Місячника Червоного Хреста України. А гаслом його було речення «Життя дано лише на добрі справи».
Доброта живе в кожній дитячій книжці, в кожному літе­ратурному творі, тому на свято були  запрошені герої  книг Памели Треверс «Все   про   Мері Поппінс». Чу­дово і яскраво розповідали про новини місце­вої газети, про оголошення по­чатку свята дві англійські міссіс (волонтери ди­тячої бібліоте­ки Міліджаєва Віка та Віннікова Віталіна), а саме дійство вела сама місс Єндрю - біблі­отекар Гончарова В. В., під час якого вона із суворої і злої няні перетворилася в добру місс. І це не випадково, бо разом з дітьми, а це були учні 6-А класу Каланчацької ЗОШ №1 (кл. кер. Боженко Т. О.), під час проведення різноманітних конкурсів та завдань, теплом своїх «долоньок» прикрашали емблему Червоного Хреста, щоб вона нагадувала гарне сонечко.
А яке ж свято без подарунків? І вони були. Чудові, так необхідні учням канцеляр­ські товари від Товариства Червоного Хреста України отримав кожен із присутніх дітей, які вручила голова Ка-ланчацької районної органі­зації Товариства Червоного Хреста України Петруненко Т.Д.
Під час виступу Тетяна Дмитрівна зазначила, що кожен є членом товариства Червоного Хреста України, діяльність якого базується на гуманності, незалежності, добровільності, єдності, уні­версальності, що тільки від нас залежить, наскільки гу­манним і толерантним буде наше суспільство. І треба завжди пам'ятати, що світ і людське життя тримаються на таких поняттях як любов, милосердя, доброта, спів­чуття.
А завершилося справ­жнє Свято Доброти та Мило­сердя останньою порадою від місс Єндрю: «Візьміть чашу терпіння, влийте в неї повне серце любові, додайте дві жмені щедрості, посипте добротою, хлюпніть трохи гумору і додайте якомога більше віри. Все добре пере­мішайте. Намажте на шма­ток відпущеного вам життя і пропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху».
Якщо ти хочеш змінити світ, зроби його добрішим та кращим!

Гончарова В., бібліотекар дитячої бібліотеки ​// Слава праці. – 2018. – №18 (03 трав.). – С.4.

"Степова Україна" Володимира Войтюка

Нещодавно одне із засідань літературного об'єднання «Дивослово» було проведено у формі презентації Володимиром Войтюком нової збірки поезій «Цветет миндаль» під назвою «Моя земля - це часточка України», яке зібрало багато любителів літера­турного слова нашої громади.
Кожна людина значна і непо­вторна, тим більше, коли вона на­ділена самим Господом якимось незабутнім талантом. Може саме тому Володимир Миколайович за тематикою своїх творів і за ху­дожніми засобами їх вирішення є поетом. На перший погляд, тра­диційним, але за кожним віршем, за кожною довершеною строфою відчувається невтомна праця справжнього українця, котрому болить наша писана і неписана іс­торія, чию душу виповнює щирість людських почуттів, радує краса рідної природи.
Народився Володимир Ми­колайович в селищі Першотравневськ Дніпропетровської області. Першу літературну нагороду отри­мав у школі. Потім було навчання в Херсонському сільськогосподар­ському інституті. Літературні вечо­ри. Постійна наполеглива робота над поетичним словом, яка про­довжується і нині. Зовсім недавно поет презентував збірочку поезій «Степова Україна». Епіграфом його поетичної творчості стали слова з вірша «Моя земля - це часточка України».
Моя земля - це часточка Укра­їни.
Стелеться степ і до Роздоль­ного
Він ковшами забілів.
Жене солоний вітер подих моря
До кучугур Олешківських піс­ків.
У поезії Володимира Войтюка вражає нехитра вірність поета обраному ремеслу. За освітою він зооінженер, але як ніхто інший ро­зуміє душу української землі. А та земля надихає його на нові творчі здобутки. Тому до художнього сло­ва ставиться з граничною відпові­дальністю, як і годиться істинному обранцю Музи. Він не професій­ний поет, але все своє життя має справу зі словом.
Як відомо, багато людей зверта­ється до поезії, коли розкривається душа, хочеться висповідатись перед сучасниками, сказати вишуканим словом. І це вдається Володимиру Миколайовичу в кращих віршах. У них музика кованого ритму, пластич­на образність. Вболівання за україн­ський народ.
Я думаю про вічне незабутнє
І про зв'язок забутих і майбутніх поколінь.
І ми не зникли,
Не розійшлися по всім світі,
Шепоче тихий вітер з Сиваша -
Не зникне українська нація ні­коли,
Бо в кожнім з нас є степова душа.
А любов до світлого, поваги, доброти надихає поета писати у ві­ршах про працьовитих людей рідно­го села.
Цей Каланчацький люд -
Він працівник, борець і воїн,
За волю він боровся всі віки.
Важка його земля,
Суха його душа, як літнє поле,
Слова їх тверді, як пшеничні ко­лоски.
Велике бажання поета відкри­вати сутність природи, проникати в таємницю українського слова. Про­роче проголошувати істину, відчувати в ній життя і всезагальний зв'язок, бачити найтіснішу внутрішню єдність, мабуть це і є справжня поезія, коли природа і українське слово перебу­вають у єдності.
Шелестять діброви і летять ле­леки,
І хвилює вітер трави навесні,
Де ще ти почуєш мовне розма­їття -
Вимови народні гарні, як пісні.
Мова українська щедра на ужинок -
Це наша скарбни­ця, спадщина віків,
Мова українська -це добірні зерна
Й заповітне слово славних козаків.
Краєвиди рідного краю стають кращими, мальовничішими, ба­гатшими в уяві поета, він помічає в природі ту красу, яку б не по­мітив байдужий перехожий, і не тільки тонко помічає, а й гарно оспівує, мелодійно передає незрівняні пейзажі, які полонять його творчу душу.
Дорогою із Закладки в Центр, не доходячи до мосту, праворуч гордо­вито рядочком стоять верби, іх гілля похилилося додолу, сперечаючись із вітром. А під мостом тече тихень­ко річка Каланча і хоч вода в ній за­мулена, але на поверхні виглядає дзеркальною. У ній, розмовляючи з водою, миють свої коси уже не моло­ді верби.
...Тихо спить Каланчацька до­лина,
Тече річка - чарівна краса,
Гілля верб розмовляє з водою -
Це русалки чарівна краса.
Цю красу біля мосту створила шанована, поважна в нашому селі людина Чепурко Анатолій Іванович, бувший керуючий відділком радгос­пу «Жовтневий».
Ведуча  літературного об'єднання «Дивослово» Ірина Петрівна Добровольська гово­рить:
«Писати вірші Володимира Миколайовича Войтюка спонукає його життєва сутність - любов до рідного краю, рідної мови, своєї малої Батьківщини, гарного міс­течка Каланчак. У своїх віршах він виражає своє захоплення, від­даність, гарячу любов до рідної землі, до неньки України. Вірші овіяні вітрами степових просторів Таврії, хвилями Чорного моря, ро­мантичних духовних переживань, вони наповнені великою любов'ю до життя, мріями та поглядами в щасливе майбутнє. Життя Воло­димира Миколайовича склалося так, що рідна земля губилася за кримськими горизонтами, звідси й вірші російською мовою, хоча в них і панує дух рідної землі, який таїть­ся в полоні класичної поезії і збе­рігає вірність громадській ліриці, так і в самосповіді. Він є членом літературного об'єднання імені А.П. Чехова в місті Ялта, а також наш самодіяльний поет - активний член читацького клубу таланови­тих людей краю «Дивослово» цен­тральної районної бібліотеки. На засіданнях клубу поет презентує свої нові твори, обговорює їх з ко­легами по перу, радиться.
Нелегкими, а навіть крутими стежками ішов Володимир Мико­лайович по життю. Нехай же отча земля, рідне Каланчацьке небо та кришталеві джерела, ніжне про­міння сонця додають поету снаги, надихають на нові прекрасні по­езії і надовго продовжать творче життя».
Всім учасникам «Дивослова» я бажаю успіхів, здоров'я, мудрос­ті, хороших віршів. Розкривайте і надалі, шановні, нові таланти ка-ланчацької землі, даруйте людям радість поетичного слова!
«Дивослово»   наше,   добра хата,
Хороші люди, добра багато.
Де розгортається душа,
І слово хоче до вірша.
А я стою мов серед поля,
Вплітаю музику у слово,
Зерном вколихують жита,
Де визріває доброта.

Лідія Кишиневська  ​// Слава праці. – 2018. – №17 (26 квіт.). – С.4.

100 років милосердя очима дітей

18 квітня виповнилося сто років Товариству Червоного Хреста України. Члени гуртка "Юні фантазери" (учні Каланчацької ЗОШ № 1 з 1 по 4 кла­си), який працює при дитячій бібліотеці Каланчацької селищ­ної ради (керівник гуртка Красновська-Кафтан І. С.), взяли найактивнішу участь у відзна­ченні цієї знаменної дати.
Напередодні діти отримали завдання і підготували малюн­ки, на яких відобразили ми­лосердя та принципи роботи Товариства Червоного Хреста так, як вони це розуміють. І з цих дитячих малюнків у біблі­отеці оформлено виставку "В країні милосердя і добра".
На засіданні гуртка 12 квітня головою районної ор­ганізації ТЧХУ Петруненко Т. Д. та керівником гуртка Красновською-Кафтан І.С. було підбито підсумки кон­курсу на кращий малюнок. Враховуючи вік юних фан­тазерів і старання кожної дитини, Тетяна Дмитрів­на подякувала діткам за їх старання, привітала з такою знаменною датою - 100-річчям милосердя ТЧХУ та вручила всім учас­никам гуртка подарунки-альбоми й кольорові олівці, щоб вони і надалі творили свої "шедеври" так, як вони їх бачать і розуміють.

Красновська-Кафтан І.С., бібліотекар молодшого відділу Каланчацької районної бібліотеки для дітей  ​// Слава праці. – 2018. – №16 (19 квіт.). – С.4.

Свято гумору в бібліотеці

Давно ми так не сміялися... В народі кажуть: «Смійтеся на здоров'я!»
Вченими доведено, що сміх лікує від хвороб та подовжує життя лю­дини. З цим чудово справляється Капанчацька бібліотека, в цьому ми впевнилися, побувавши 1 квітня, в неділю, на святі сміху, підготовленому працівниками нашої бібліотеки.
Не рахуючись з особистим часом, у свій вихідний день вони вла­штували чудове свято гумору.
Це було дійсно неймовірно цікаве та супер гумористичне свято сміху. Тепла, доброзичлива атмосфера, а бібліотекарі справжні ар­тисти. Майже дві години тримали нас в прекрасному полоні весело­щів, гумору, дотепних жартів, конкурсів та сміху. Кожна репліка, кож­не слово викликало овації, сміх, а сценки були неперевершені, що у виконавській майстерності, що смішні.
Зустрічали гостей тьотя Соня та тьотя Мілочка з Одеси вітаннями та били усіх гілочками верби на щастя та здоров'я...
На свято гумору до нас завітали всім відомі артисти «Оля Полякова та Руслана Писанка», їхнє дотепне спілкування викликало шквал емо­цій та сміху, вони задали тон веселощів.
А «сімейний лікар з медсестрою перевірили у багатьох тиск, по­ставили діагноз, виписали ліки» та зразу ж й видали їх безкоштовно для лікування.
Ефект несподіванки влаштувала агент одеської туристичної фір­ми «День сміху», яка й супроводжували туристів з Каланчака. Свято гумору було представлене першоквітневою навколосвітньою подо­рожжю країнами світу: Францією, Німеччиною, Італією, Сполученими Штатами Америки, Грецією, Великобританією, Японією, а розпочав­ся круїз з рідної України, з Каланчака та Одеси - найвеселішого міста країни. Пам'ятки кожної країни, традиції, книжки, пісні, фірмові стра­ви, замороки... Й всі з веселим тонким гумором.
«Авіалайнер з каланчацькими туристами» успішно повернувся до України, учасники подорожі «приземлилися» знов таки в Одесі, на ву­лиці Дерибасовській підчас святкування там дня сміху...
На святі був й величезний «торт з сюрпризом» на сучасний лад...
А у гумористичних іграх та конкурсах залюбки брали участь всі присутні - насміялися досхочу, ще й призи отримали.
Присутні отримали заряд бадьорості, гарний настрій, насміялися від душі, а ще й взнали багато цікавого та корисного.
Веселий сміх, гучні оплески протягом двох годин - на здоров'я!
Свято підготували та провели Ольга Гавран, Олена Гриценко, На­таля Яковлева, Маргарита Молдован, Лариса Шаваровська, Наталія Хребір, Ольга Качур.

З великою подякою працівникам бібліотеки за чудове свято сміху Л.К.Бруяко та Л.В.Крайнова  ​// Слава праці. – 2018. – №14 (05 квіт.). – С.3.

"Вода - трудівниця, вода - мандрівниця"

Ще на початку 20 століття Сент-Екзюпері виголосив мудрі слова: «Не можна сказати, що вода необхідна для жит­тя: вона і є саме життя». І це істина. Вода - є основою життя. Вода необхідна люд­ству. Крапля води має силу, крапля води необхідна всім.
Прокинутися, вмити об­личчя, заварити чай, полити квіти - буденний ритуал для мільйонів українців. І водно­час - нездійсненна мрія для мільярдів мешканців планети. Кількість чистої води на пла­неті постійно зменшується. Щоб звернути на це увагу Генеральна Асамблея Органі­зації Об'єднаних Націй прого­лосила 22 березня Всесвітнім днем водних ресурсів. Його відзначають у більшості країн світу, і в Україні також.
Тому напередодні Дня води, з метою нагадати дітям про надзвичайну важливість водних ресурсів для оточуючо­го середовища, а особливо для Херсонщини, в дитячу бібліоте­ку на чергове засідання «Клубу Цікавих Зустрічей» - «Вода -трудівниця, вода - мандрівни­ця» були запрошені начальник дільниці №2 управління Північно-Кримського каналу Біган Іван Петрович і вчитель гео­графії Каланчацької ЗОЩ №1 Наумова Ніна Леонідівна та учні 8-Б класу цієї ж школи.
Ніхто не буде сперечатися, що головною штучною водною артерією Херсонщини і, звичайно ж, нашого Каланчацького району був і залишаєть­ся Північно-Кримський канал. Дітям, присутнім на цьому еко­логічному бібліоуроці, було важко повірити, що колись він не існував. Про могутність цієї найдо­вшої в Єв­ропі штучної споруди, протяжністю більше ніж 400 км, історії його ство­рення, будівництва та сучас­них проблем з показами відеофільму та відео презентації йшлося під час бесіди.
Величина, міць і краса каналу вражає, тому недар­ма Північно-Кримський канал називають ще восьмим ди­вом Херсонщини. Зараз гід­ротехнічний комплекс каналу складає: власне магістраль­ний канал, 37 водовипускних споруд, 3 водопідйомних і 5 дренажних насосних стан­цій, 11 підпірно-регулюючих споруд, 4 дюкери, 9 техно­логічних аварійних скидів, 38 водопропускних труб під каналом, 31,79 км закритої і 27,97 км відкритої колектор­но-дренажної мережі, 3 во­досховища повним об'ємом 61,9 млн. мЗ, 25 автомобіль­них мостів через канал, лінії диспетчерського зв'язку.
Дніпровська вода, яка тече рукотворним руслом ка­налу, несе з собою цілющу вологу для полів і садів Хер­сонщини. Треба тільки нею правильно і дбайливо корис­туватися. Про важливість ка­налу для Херсонської області, про екологічні водні проблеми на її території, розповіла дітям вчитель географії Наумова Ніна Леонідівна. Вона зазначила, що візитною карткою Херсонщини в світі є Північ­но-Кримський канал і наші херсонські кавуни, виро­щені на полях, зрошуваних його водою. І цим потрібно пишатися.
Іван Петрович Біган зу­пинився на важливості ка­налу саме для Каланчацького району, протяжність якого на його території становить майже 108 км. Саме 60 фа­хівців дільниці №2, началь­ником якої він є, стежать за порядком, цілодобово - за рівнем води і зберігають працездатність каналу на цій ділянці. Канал вміщує близько 40 млн. куб метрів води та щороку зрошує 4 тис. гектарів ріллі, 10 ти­сяч гектарів рисових чеків. Планується, що інвестора­ми щорічно буде додатко­во використовуватися ще близько 2 тис. га поливних полів. Маючи дніпровську воду, в Каланчацькому райо­ні стали вирощувати такі не­звичні для регіону рослини, як льон-довгунець, рицину, сафлору, шафран та отри­мувати два врожаї зернових.
Цьогоріч Північно-Кримський канал відзна­чає ювілей - 60 років як у травні 1958 року відбувся перший пуск дніпровської води через головну спору­ду. Тож нехай вода в ньому завжди буде чистою та ви­користовується на користь людству.

Гончарова В., бібліотекар Каланчацької бібліотеки для дітей  ​// Слава праці. – 2018. – №13 (29 берез.). – С.2.

Картини з Каланчака в посольстві Латвії

У Київському Будинку художника за підтримки посольства Латвії в Україні проходила виставка картин «Кольори душі». Її організатором виступила громадська організація «Барви життя». За ініціативи цієї організації в Київ були запрошені художники, які представили 180 картин з усієї України.
Свої дві роботи представила і наша колега - Красновська-Кафтан Інна Сергіївна. Її пластилінова картина «Вальс квітів» увійшла до 15 кращих, яка і була представлена 12 березня 2018 року в Посольстві Латвії. Виставку відкрив Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської республіки в Україні Юріс Пойканс, який відзначив, що цю виставку було відкрито в рамках святкування 100-річчя незалежності Латвії та пропаганди українського мистецтва, який вручив всім присутнім художникам цінні подарунки. Наша колега привезла морепозитивних емоцій від цікавих зустрічей та нових творчих знайомств.

Працівники Каланчацької бібліотеки для дітей ​// Слава праці. – 2018. – №12 (22 берез.). – С.1.

Ще слів нема. Поезія вже є. (Л. Костенко)

Вчора онук приїхав з Херсону, де прохо­див фестиеаль-конкурс, присвячений най-прозорливішому (саме такий епітет підібрав він, коли писав до неї лист) поету нашої су­часності Ліні Костенко, і раптом запитав: "А хто і навіщо навчив мене читати вірші?" Я не задумалася. Я знала. Тільки сказала: "По­пробуй зрозуміти". І зачитала вірш.
"Среди громов, среди огней,
Среди клокочущих страстей
В стихийно пламенном раздоре,
Она с небес слетает к нам -
Небесная, к земним синам,
С лазурной ясностью во взоре,
Й на бунтующее море
Льет примирительньїй єлей."
!849р. Ф.І. Тютчев.
"Вона - це поезія!" - випалив він. Саме так називався і вірш. Потім додала:  "А чим відрізняється людина від анге­ла"? "У Ангела є крила"- промовив онук. 
"А знаєш, що одне крило - це поезія, а друге - музика і саме вони допомагають нам на землі".    .
Я вже відчула цю допомогу, бо пройшла немалий життєвий шлях, я бачила долі лю­дей, яких разом з лікарями до життя витягу­вали пісні, вірші.
Ця особлива драматична історія відбу­лася і зі мною.
Ты положил мне на подушку лист,
Исписанный твоей рукою.
И там, конечно, бьш написам стих,
Не помню автора какого.
****
В Больнице я, болезнь со мной...
****
​Я брала лист твой снова, снова.
Перепечатывала из бумаги на себя.
За строчкой строчку, а за словом слово...
Какая в строчках сила!!!
Она ключи подобрала
И двери настежь все открыла.
Из букв и строчек
Мне дорогу быстро намостила.
И я по ней ушла...
И про болезнь забила.
Сказала: "Я Жива!"
Що поезія - сила, що вона з небес - зна­ють багато людей. Це мої рідні, друзі і це мої однодумці - чудові, талановиті члени клубу "Дивослово". Я знаю, що в районі і поза цим клубом є обдаровані Богом люди, які пишуть вірші. Так повелося, що у поетів немає ви­хідного дня, як і спокійної ночі.
"Виходять із ночей аж чорні, як шахтарі з забою..." - пише Л. Костенко.
І пані Ірена - президент Каланчацької держави поетів, яка ж Вам велика вдячність за те, що Ви ви­слуховуєте наші молитви. Бо вірш - це молитва, і робите для нас у себе цей маленький храм, де вже разом із віршами звучить найдушевніша музика-пісня у виконанні Лідії Романівни Кишиневської.
Сльози благодаті, сльози щастя на очах у всіх.
І плаче душа і відкликається на могутню, магічну силу віршів. Спробуйте цю силу, до­рослі, донесіть і до дітей, як несете з храмів запалені свічки, боячись, щоб вони не затух­ли, і вона, ця сила поезії, буде охороняти і допомагати вам завжди.
А ще трошки про ляльок, бо дуже їх лю­блю і до нині. Везу їх додому з усіх країв.
Як же близько підійшли вони один до од­ного. Поезія і лялька. Відчуваєте, що вони наші охоронці, яким ми довіряємося і які ні­коли не зрадять, не покинуть, вислухають і не заперечать. Тому з народження ми приту­ляємо міцно до себе ляльку і першим чуємо поетичну колискову - молитву.
З цими святами вас, добрі люди.

Л. Климашівська ​// Слава праці. – 2018. – №12 (22 берез.). – С.4.

Славу батьків - продовжити дітям...

Щодня йдучи центральною вулицею селища, прогу­люючись парковою зоною чи сквером, милуємося не­повторною красою зелених насаджень, гарно, красиво, творчо продуманими композиціями, високо профе­сійно висадженими за проектом, під керівництвом та особисто нашим знаним озеленювачем, почесним жи­телем селища Володимиром Івановичем Архиповим.
Любов до природи, оточуючого середовища, бажання створювати кра­су передалися його синові Юрію Архипову.
Юрій Володимирович намагається продовжити справу батька. Вже де­кілька років поспіль він на волонтерських засадах пі­клується про зелену красу нашого селища - займа­ється підстриганням кущів, чагарників, троянд, формує крони дерев та кущів на території парку та скверу, подвір'я КПП «Джерело», біля бібліотеки для дітей, біля приватного будинку на початку вулиці Михайлів­ської тощо.
Сьогодні Юрій Архипов, депутат Каланчацької селищної ради, виступив з ініціативою забезпечи­ти зберігання, розвиток і охорону об'єктів навколишнього середовища, здійснити повний облік кожного деревця, кожно­го кущика, піклування про кожне зелене насадження. Своє бачення майбутньої природоохоронної роботи він висловив створюючи комунальне підприємство «Екологічні системи».
Гарне, сміливе починан­ня, господарський підхід, плани обмірковані, про­думані, з перспективою на майбутнє перетворення на­шої каланчацької громади на гарне, зелене, квітуче, су­часне європейське містечко.
Але самотужки Юрію Володимировичу здійсни­ти намічене буде нелегко й, навіть, неможливо, тому підтримаймо його в благо­родному пориві, допоможемо всією громадою - хто словом, хто ділом, хто без­посередньою участю в виса­дженні нових дерев та кущів, охороні від пошкоджень та вирубки, оздобленні, ви­садженні квітів - створенні клумб, квітучих острівців, зони відпочинку. Адже наша паркова зона, наш сквер - це кисень, наше здоров'я, наше життя!

Надія Федкевич, директор Каланчацької центральної бібліотечної системи ​// Слава праці. – 2018. – №9 (01 берез.). – С.2.

Роздольненська філія - в новому приміщенні!

Дуже гарний подарунок до Різдвяних свят відвідувачам Роздольненської бібліотеки-філії Каланчацької централізованої бібліотечної системи зробив виконуючий обов'язки старости села Роздольне Каланчацької ОТГ Ігор Миколайович Семержий - світле, охай­не, просторе приміщення для бібліотеки виділено у сільській раді.
Що важливе в бібліотеці - книги та пе­ріодичні видання, книжкові виставки на різну тематику, відвідувачі та гарний на­стрій... Бібліотека на селі - це чи не єдине місце, де кожен житель може реалізувати своє право на вільний, рівноправний до­ступ до найрізноманітнішої інформації, отримати можливість для безперервної освіти, гармонійного розвитку своєї особистості, поспілкуватися, знайти відра­ду для душі... Ігор Миколайович планує встановити в книгозбірні комп'ютер, принтер, підключити до всесвітньої ме­режі Інтернет та пообіцяв надавати все­бічну допомогу у вирішенні нагальних проблем в роботі місцевої книгозбірні.
Розташування фонду за системою ББК дуже кропітка праця, але методист Валентина Бабічева та бібліотекарі цен­тральної бібліотеки Олена Гриценко, Маргарита Молдован та Ольга Гавран, бібліотекар дитячої книгозбірні Вален­тина Гончарова вправно та якісно за два дні впоралися з цією задачею.
Колеги з центральної та дитячої кни­гозбірень надали всебічну допомогу та проконсультували бібліотекаря Роздоль­ненської філії Олену Штефлюк з усіх пи­тань, адже вона працює в бібліотеці де­кілька місяців.
Після одержання методичних порад щодо наочності в бібліотеці Олена Ми­колаївна разом із колегами-фахівцями оформила книжкові тематичні виставки за такими напрямками: патріотизм, кра­єзнавство, туризм, літературознавство, екологічне та правове просвітництво, художньо-естетична культура, нові над­ходження тощо.
Маємо надію, що Роздольненська сільська бібліотека-філія за підтримки Семержия І. М. стане інформаційним центром села, однією з кращих книгозбірень Каланчацької ЦБС.

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС​ // Слава праці. – 2018. – №5 (01 лют.). – С.3.

Права - знати, памятати та реалізовувати!

«Закон можна вва­жати якісним тоді, коли зміст його є точним, якщо вимоги його справедливі, якщо він формує чесноти у громадянина» - Френсіс Бекон.
З таким епіграфом про­вів днями своє засідан­ня юнацький бібліотечний клуб «Старшокласник». Дев'ятикласники Калан­чацької ЗОШ № 2 разом з класними керівниками Нігачовою ГД. та Скороход Л.В. зібралися в літератур­но-мистецькій залі Калан­чацької центральної біблі­отеки, щоб поговорити на дуже важливу тему - тему відповідальності людини перед суспільством та дер­жавним законодавством.
Захід підготували бі­бліотекар, керівник клубу, організатор зустрічі Ольга Качур та актив читацького об'єднання. Вони й стали ведучими засідання.
Відкриваючи захід, ве­дучі зауважили, що шко­лярі вже подорослішали, стали підлітками, перед ними відкривається над­звичайно широкий світ, у якому є не лише добро, а й зло, не тільки мораль­ність, але й злочинність і тому дуже легко стати на хибний шлях. Як і раніше, батьки несуть відповідаль­ність за вчинки дітей. Але тепер ця відповідальність стосується і підлітків безпо­середньо, бо в них із віком, крім прав, з'являються ще й обов'язки.
З давніх-давен людина мала необхідність відстою­вати свої права. Спочатку це робили силою. Але коли виникли перші держави, у людське суспільство прий­шов новий закон права. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.
Учасники заходу дізна­лися, що в 1945 році з ме­тою вирішення будь-яких конфліктів та суперечок між країнами мирним шляхом за столом переговорів була створена міжнародна Орга­нізація Об'єднаних Націй. А 1948 року держави, що уві­йшли до ООН, підписали Загапьну Декларацію Прав лю­дини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити гро­мадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканість, свободу совісті, можливість дотримуватися своєї релігії.
Ведучі розповіли одно­клубникам, що загальна Декларація Прав людини - важливий і корисний до­кумент. Але в ньому гово­риться про людей загалом - і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують осо­бливої уваги й захисту з боку держави. Саме тому в 1989 році ООН прийняла окремий документ під назвою «Кон­венція про права дитини». Підлітки довідалися, про які права йдеться в Загальній Декларації Прав людини та Конвенції про права дитини, на що кожен із них має неза­перечне право.
Керівник клубу звернула увагу підлітків на те, що чим старшою стає дитина, тим біль­ше зростає її відповідальність. Жити в суспільстві й бути віль­ним від його норм неможливо. Немає прав без обов'язків. Цей принцип чітко визначений у Конституції України.
Далі учасники засідання взяли участь в цікавих, пізна­вальних та захоплюючих си­туаційних правових іграх та конкурсах, в яких підлітки показали добрі знання.
Ведучі заходу узагаль­нили: «Не можна розуміти відповідальність узагалі, абстрактно. Відповідаль­ність у людини може бути перед собою, своєю совістю, своїми батьками. Відповідальність перед суспільством - суворе дотримання встановле­них у ньому правил і норм. Порушення їх спричиняє певні санкції морального, громадського, адміністра­тивного або юридичного порядку. Дитина повинна усвідомлювати змалку: не дозволена поведінка веде до відповідальності, по­карання - суспільного, адміністративного, кримі­нального.
Повага до закону пови­нна формуватися в родині. А поважати закон можна лише одним способом: дотримуватися його, буду­вати свою особисту пове­дінку на основі й у рамках законності. І тут першим учителем і прикладом для дитини мають стати батьки - їхнє ставлення до сво­єї справи, даного слова, обов'язків. Саме в родині дитина повинна засвоїти предметний урок принци­повості й високої відпові­дальності».

Надія Федкевич, директор Каланчацької ЦБС // Слава праці. – 2018. – №5 (01 лют.). – С.3.

Задушевні зустрічі

У центральній бібліотеці щомісячно проводяться зустрічі учасників клубу «Спілкуймось!». За добре продуманим планом організовує різноманітні заходи з 2014 року Тетяна Дмитрівна Петруненко, яка завжди з приємною усмішкою та лагідними очима зустрічає всіх відвідувачів клубу, їй вдається створити дуже теплу, задушевну ат­мосферу, бо відчуваєш, що присутні - це одна велика родина, яка збирається, щоб поспілкуватися, пригадати радісні свята й буден­ний вир життя, пізнати щось нове, помріяти про щасливе майбутнє, отримати позитивні емоції.
Кожна зустріч проходить у затишній читацькій залі цен­тральної бібліотеки. Там ство­рюють особливу обстановку, ви­готовляють необхідні атрибути, саморобні подарунки, друкують сердечні вітання молоді, щиросердні, ввічливі  бібліотекарі: Олена Гриценко, Наталія Яковлєва, Наталія Хребір.  Завжди турботливо намагається підібрати і музичні поздоровлення, і слайди до відповідної тематики засідайня клубу Хребір Наталія, а Олена Гриценко демонструє відеокліпи під час зустрічей.  Наталія Яковлева вловлює оригінальні момен­ти спілкування відвідувачів клубу, робить вдало фотознімки та відеозйомку.
Такі задушевні зустрічі в клубі «Спілкуймось!» залишають в серцях учасників задоволення, радість, гарні емоції.
Саме такий святковий, радісний настрій панував 10 січня 2018 рок, коли відбулося засідання клубу «Від зірниці до зірниці хай луна­ють вечорниці». Проведено цей захід під рубрикою «Немає переводу добрим звичаям народу» з метою зберігати та відроджувати народні традиції, звичаї та обряди.
Ведуча Тетяна Дмитрівна щиросердно привітала присутніх із новорічно-різдвяними святами. Потім провела Різдвяну вікторину, щоб ми згадали звичаї наших дідів і прадідів. Цікаво було слухати з уст ведучої давню слов'янську легенду про народження Сонця та Ісуса Христа. Із задоволенням пригадували учасники клубу колядки і щедрівки давні і сучасні.
А яке ж це щедрування без веселого гадання на удачу та ста­рання?
Жартівливе новорічне ворожіння проводилося із саморобною ромашкою, на пелюстках якої на зворотньому боці було написане за­вдання, що потрібно виконати.
Веселий настрій із піснями та жартами панував серед присутніх і під час пригощання різдвяною кутею, духмяними пиріжками та смач­ними стравами, дбайливо приготовленими кожною із учасниць клубу.
Віриться, що такі задушевні зустрічі додадуть нам впевненості, бадьорості, оптимізму, віри й надії на краще майбутнє.

Від вдячних учасників клубу "Спілкуймось" Степко Л. Д.  // Слава праці. – 2018. – №4 (25 січ.). – С.4.

Каланчак... Перлина таврійського краю

Усі ми знаємо, що про наш край вже написано досить багато. Цікаві та користуються не­абияким попитом спогади Григорія Рудницького, іс­торичні книжки Анатолія Григоровича Харченка, Ва­лентина Семеновича Чистікова, Володимира Пащенка, Анатолія Коваля, Анатолія Гончаренка, Дми­тра Яворницького... Але, то все твори про нашу іс­торичну минувшину, дав­но минулі роки та події. На жаль, ще дуже багато відомостей та фактів нам не відомі, і досі не мають своїх літописів, історич­них довідників, лишаються «білими плямами» в історії нашого селища.
Цю прогалину та при­кру недоречність взялася виправити небайдужа до історичних подій та долі своїх земляків Надія Ва­силівна Федкевич, дирек­тор Каланчацької ЦБС, написавши нарис про сьогодення нашого краю — «Каланчак... Перлина таврійського краю». Це перша книжка, яка знайомить читачів з подіями, фактами, прізвищами кра­щих трударів каланчацької землі. Він доповнює історичні спогади наших літераторів. Тепер до уваги жителів громади та гостей краю — цілісний «портрет» заселення, життя, розвитку й сьогодення підпри­ємств, організацій, окремих особистос­тей Каланчацької громади.
А взагалі у На­дії Федкевич це вже третя творча праця. Першим був альма­нах місцевих літера­торів «Каланчак літе­ратурний» та альбом народних умільців «Творці    краси    Каланчацького    краю». Сама Надія Василівна згадує, як виникла ідея   написання   нарису й чим він є цінним: «Чому я взялася за написання нарису? Наша книгозбірня, дирек­тором якої я працюю вже 29 років, постійно займа­ється збором, накопичен­ням та поповненням фонду краєзнавчих матеріалів, обробкою, систематиза­цією та висвітленням наявності, популяризацією матеріалів з історії рідного краю. Каланчацька цен­тральна бібліотека є депо­зитарієм краєзнавства, тут створено папки-накопичувачі... Краєзнавчі доку­менти формуються, зберігаються та пропагуються різними методами, зокре­ма, й сучасними Інтернет-технологіями.
У мережевому журналі "Блог Каланчацької ЦБС" представлено краєзнав­чі ресурси та краєзнавча діяльність нашої книго­збірні, на блозі "Каланчак літературний" — подано відомості про поетів та письменників краю.
До бібліотеки часто звертаються учні, студен­ти, вчителі, ветерани праці у пошуку краєзнавчих ма­теріалів. Тому й виникла ідея — дослідити матеріали й видати нарисом, зручною і доступною всім книжкою. Нарис «Каланчак... Пер­лина Таврійського краю» — перша спроба написати про сьогодення Каланчака.
При підготовці видання я звер­нулася до керівників підприємств та орга­нізацій, до старожилів — надати довідки, поді­литися спогадами про історію створення під­приємств, передовиків виробництва, досягнен­ня, успіхи, цікаві факти. Одні залюбки відгукну­лися, а інші, на жаль, відмахнулися».
У публікації вико­ристано документи кра­єзнавчого сектору Каланчацької центральної бібліотеки, довідки під­приємств та організацій району, архівні матеріал, статті з районної газети «Слава праці» за 1967-2016 роки та «Па-нарома тижня», спогади односельців-старожи­лів. Автор нарису вдячна колегам О. А. Гавран та Н. А. Хребір — за дизайн обкладинки.
Надія Василівна до­сить критично оцінює свою працю, говорячи, що хоча і видано пер­ший нарис про сього­дення нашого краю, але він не претендує на повноту висвітлення сучасної історії селища та району. За об'єктивних причин відсутні розпо­віді про деякі підпри­ємства та організації, про деякі написано за­мало, недостатньо фо­тографій, відсутні іме­на деяких передовиків, новаторів, ветеранів цих організацій, тож ви­дання потребує допо­внення, доопрацюван­ня. Тому, користуючись нагодою, звертаємося із проханням до небай­дужих працівників під­приємств та організацій — теперішніх та колишніх, ветеранів, їх рідних та друзів — якщо у вас щось збереглося, надай­те матеріали, докумен­ти, фотографії до друго­го видання нарису, щоб він побачив світ більш повним, змістовним та цікавим.
Особливе прохання до працівників органі­зацій та підприємств, які з різних причин при­пинили своє існування, таких, як «Сільгосптех­ніка», «Сільгоспхімія», «Комбінат побутового обслуговування насе­лення», «Цегляний за­вод», радгоспи та кол­госп та ін.
Це наша історія! На­щадки повинні знати історію свого краю та його людей — гарних ду­шею, працьовитих, та­лановитих!

Лариса Шаваровська, бібліотекар Каланчацької ЦБС  // Слава праці. – 2018. – №2 (11 січ.). – С.1, 4.

Я прийшла до вас за піснею

Довгий і тернистий той шлях, який ти про­ходиш не лише ногами, а й душею. А якщо цією душею володіє Бог, то тримає тебе на землі ду­шевна сила, яка не дасть впасти, поки цей шлях не пройдеш.
Коли сутужно чи радісно на душі, завжди, в будь-який час, ти можеш звернутися до того, хто з тобою потужить, хто з тобою порадіє. Це по­езія і музика! І відрізняються вони від інших справ тим, що їх виконання не можна захо­вати за словами: «примножи­мо,'забезпечимо, наповнимо, вирішимо.,.». Тут не рахують проценти виконання, бо душа не важиться і не вимірюється.
Хто вони, ті, що присвя­тили такій справі своє життя? Нещодавно в районі проходив конкурс-фестиваль «Калан-чак - моя маленька Батьків­щина». З дитячих вуст злітати авторські вірші, в одному були й такі:
А ще Україна - це клуб «Дивослово».
Де можна душі своїй
Дати свободу і волю.
Злетіти у віршах і в прозі
Високо-високо.
Заплакати, сміятися,
Бо все починається
З рідного краю і рідного слова.
Літературний клуб «Дивослово» нашого району і його та­лановитий, незамінний керівник Добровольська Ірина, або як любимо називати її «пані Ірена». Рідкісна, жертвенна лю­бов до України, до її людей, до мови - це її одинадцять запо­відей у Біблії. Це вона пише в своєму мовному ноктюрні такі слова: «Бо світ починається із слова і Україна починалася зі слова. Слово усесильно світить на землі і на небі. Воно - зброя і молитва, воно плуг, що оре вічний переліг життя. Українське дивослово - це собор, увійдемо в нього з просвітленою душею, бо допоки воно живе, живимо і ми...».
Ми увійшли. Нас небагато і немало. І клуб молодий. І люди різного віку - від десяти до шестидесяти і більше. І збірка наших душевних признань «Дивослово» - 10 вийшла не сотен­ним накладом, але... Але якою могутньою душевною силою на­писано кожен рядок. Це поезія і проза. Це душевна сповідь лю­дини, яка не може не писати, бо це її життя. В цій сповіді є все: любов до свого краю, кохання, а ще багато про Бога.
Розпочався Новий Рік! З Різдва, з Бога. І хочеться людям добра, миру, спокою - спокою в душах, спокою землі. І щоб ранок починався саме так, як у вірші Войтюка Володимира: «Ранок у Каланчаку»:
Ранок, трави зелені шепо­чуть,
У садочках цвіт білий калин,
Шелестить очерет серед мосту,
Над «Жовтневим» пливе тихо дзвін...
Такою ж мрією живе і Радіонова Любов, яку виписала сво­єю душею у вірші «Таврійський степ»:
А я люблю, люблю ось ці простори,
Я хочу побувати в храмі сте­повім.
І так собі брести по степо­вих просторах.
Зайти по самі вінця у море тишини.
Але тривожиться душа, ту­жить, непокоїться...
Я люблю таку ніч,
Я люблю цю спокійну за­журу,
Тільки скрипка ота
Неспокійно так грає про бурю.
Грає скрипка.
«І сумно й тривожно на серці мені...» ділиться з нами, людьми, у своєму вірші Мельничук Тетяна.
Ми всі різні, але всі неспо­кійні в своїх мріях і бажаннях. І якщо Нігачова Галина з її чудо­вими віршами, на які пишуться й пісні, виписує своє призна­чення на землі: «Моє життєве кредо - вчити і любити!», то Марченко Ольга бентежить душу словами свого вірша: «Люблю... Читати різні я вірші, бо вірш - це сонця промінь. Дивуюсь я словам сміливим, незвичним неймовірним, осо­бливим. Радію плачу і сміюся, на все я серцем одізвуся».
Ми зібралися на останнє засідання нашого клубу 2017 році, а наш керівник, пані Іре­на, вже зачитала нам пропо­зиції по визначних подіях 2018 р. і в них не забуто нікого, і не забуто ні про що. Може саме за це «незабуття» я і присвя­тила їй вірш, де є такі рядки:
Невже так можна говори­ти,
Жити на землі.
Підкорюючись порівну -
Любові вічної
І невгамовній болі.
«Твої слова, то сльози на папері
Ні, не печалі, ні біди,
То молитви,
Що в небесах читають
За насВсі! Хто покинув землю,
Всі, разам - грішні і святі.
І зовсім новорічний пода­рунок, та й ще який знаковий, те, що все буде по-Божому на нашій Каланчацькій, та й на всій землі у 2018 році, зроби­ла нам наша гордість - Лідія Романівна Кишиневська, коли вийшла до нас із баяном, і сказала: «Я прийшла до вас за піснею».

За дорученням митців клубу «Дивослово» Л. Климашівська // Слава праці. – 2018. – №2 (11 січ.). – С. 4.

Новорічний подарунок для дитячої бібліотеки

Дитяча бібліотека після капітального ремонту пере­бралась до свого оновленого приміщення і мала великі незручності — коли йдуть дощі, вода ллється на голови маленьким користувачам.
З прохан­ням допомог­ти встановити піддашок над вхідними две­рима бібліоте­ки та придба­ти пластикові труби для заміни водо­гону ми звер­нулися до депутата се­лищної ради Бурдейного О.В. І на передодні Нового року отримали цей новорічний подарунок. Ми, бібліо­текарі дитячої бібліотеки зі своїми користувачами, щиро вдячні за цей пода­рунок. Надаючи допомо­гу, Ви, шановний Олексію Володимировичу, даруєте не просто матеріальні цінності, а радість та надію дітям, які потребують не­байдужого повсякденного піклування й уваги. Впев­нені, що Ваш новорічний подарунок буде прикладом і для всіх інших депутатів селища. Від усього серця бажаємо Вам в Новому році здоров'я, злагоди; взаємо­розуміння, душевного спо­кою та достатку.

Красновид С. О.  // Слава праці. – 2018. – №1 (04 січ.). – С.1.

Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930