за 2016 рік

З днем народження, ветеране!

29 жовтня святкуватиме свій 90-річний ювілей учас­ник бойових дій Пономаренко Віра Тимофіївна.
Віра Тимофіївна - людина, яка заслужила до себе неабияку повагу та всебічну шану не лише через свій солідний вік. У наш час дуже тяжко знайти особис­тість, з якої можна брати приклад нинішній молоді.
Саме на плечах таких людей, як Віра Тимофіївна, лежала відповідальність за майбутнє нашої держави, саме такі люди, як вона, зуміли героїчно захистити нашу Батьківщину, розгромивши фашизм. Ці вчинки жи­вуть і завжди житимуть в пам'яті нащадків, в пам'яті всіх майбутніх поколінь нашого народу.
Віра Тимофіївна народилася 29 жовтня 1926 року у селі Білоцерківка Чаплинського району Херсонської області. Після закінчення школи залишилася працю­вати в рідному селі.
Мирне життя перервала війна. Страшне лихо при­йшло і в рідне село.
У липні 1942 року Віру Тимофіївну було примусо­во вивезено до Німеччини. Працювала вона у місті Нордгайм на «Папірзагс фабрик», начальником якої був Альфред Рокенфеллєр. Працювала з ранку до вечора, харчуючись два рази на день, їла хліб, капус­ту, буряк. Віра Тимофіївна була найменша в бригаді Кожної п'ятниці господар видавав зароблені гроші - 5-7 марок. І так три роки пропрацювала Віра Тимофі­ївна на фабриці.
Після закінчення війни, 4 серпня 1945 року, повер­нулася у рідне село.
До 1952 року працювала ланковою у колгоспі. Збирала бавовну. У цьому ж році зу­стріла своє перше ко­хання - по­знайомилась з Григорієм Пономаренком.
10 лютого 1952 року вийшла заміж. В сім'ї було 5 дітей.
До виходу на пенсію Віра Тимофіївна працювала санітаркою. В 1976 році пішла на заслужений відпо­чинок, інвалід II групи. Зараз разом із дочкою Тетяною проживає в селі Ювілейне.
Шановна Віра Тимофіївна! Прийміть глибоку шану та повагу Вашій мужності та самовідданій праці. Ви є яскра­вим прикладом для наслідування молодого покоління. Щиро бажаємо Вам міцного здоров'я, довголіття, благо­получчя, підтримки і уваги близьких людей. Дай Вам Бог ще багато світлих днів і щасливих років прожити.

Скадовська сільська бібліотека // Голос Таврії. – 2016. – №43 (27 жовт.). – С.4.

Свято в Надеждівці

Сільський голова Г.Чухалов вручає нагороду «Учасник АТО» Злагоді М.В, яку отримує його сестра Біла Г.В.

14 жовтня з'єднало три свята - День захисника України, День Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва. У цьому році надеждівці вирішили провести у цей день ще й свято села. Зранку сільський голова Чухалов Геннадій Анатолійович разом з козаками розклали столи та виставили казан для кулішу. Військові зенітно-ракетного протиповітряного полку привезли військову техніку та спорядження, якась хвилинка - і біля них зі­бралась дітвора, юнаки, чоловіки та жінки, які з цікавістю роз­глядали автомати, приміряли бронежелети, які до речі, вагою 12 кілограмів.
Із будинка культури лунала українська музика, яка закликала завітати на свято. Почали сходитись жителі села. Ось вже на сто­лах замайоріли скатерки-вишиванки - розпочалися приготування до святкової ярмарки. Тут вам і «Корчма», і «Пиріжкова». Чого там тільки не було: вареники з картоплею, сало з часничком, карто­пля варена, смажена, тушкована, налисники, деруни, пампушки, квашена капуста. Крім усього цього, вчителі Надеждівської ЗОШ пригощали гарячою кавою та чаєм, вихователі ДНЗ «Калинка» частували охочих глінтвейном, який зігрівав у холодну погоду, а працівники сільської ради, КП «Надія», бібліотеки-філії, СБК - українськими стравами всіх жителів села, гостей та військових.
Грала музика, доносився запах кулішу, а в будинку культури розпочалася святкова програма. Отаман Надеждівського козаць­кого полку «ПКВ» полковник Сохін Валерій Іванович привітав присутніх із Днем села та з Днем українського козацтва. Він на­городив орденами Б. Хмельницького 2-3 ступеня та орденом І.Сірка 1 ступеня козаків Надеждівського козацького полку.
Захисників України, наших односельчан, які приймали участь в АТО, вітали хореографічний колектив «Веселка» Надеждівського СБК, колектив Хрестівського СБК, який завітав на свято із влас­ною концертною програмою.
Закінчився концерт, а свято продовжувалось: козаки запро­шували скуштувати куліш, Ракібов Ансар приготував до свята турецький плов, а на стадіоні тривала футбольна гра за Кубок пам'яті Олега Мироненка між командами ветеранів Присивашшя (с.Іванівка, с.Строганівка, с.Григорівка), смт.Асканія-Нова, смт.Чаплинка, с.Магдалинівка.
Дякуємо всім, хто прийняв участь в організації свята.

О.Дирявих, завідуюча бібліотекою-філією с.Надеждівка // Голос Таврії. – 2016. – №42 (20 жовт.). – С.4.

День українського козацтва

14 жовтня - День українського козацтва відзна­чається в Україні відповідно до Указу Президента України від 07 серпня 1999 року № 966/99. Зазначе­не свято встановлено, враховуючи історичне зна­чення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.
Кожен в Україні чув про козаків. Про них написа­но багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говорить­ся в урочистій пісні нашої держави — гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: «Справжній козак». Козак в уявленні українця — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Ві­тчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.
Унікальність нашої історії і нашого народу поля­гає в тому, що в козацтві виявився творчий і воле­любний дух наших предків. Багато хто з нас сьогод­ні має козацькі прізвища. Через козацтво створюва­лася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї. Козаки захищали україн­ський народ від татаро-турецької агресії, впрова­джували нову форму господарювання з гарантіями вільної праці і приватної власності. У «козацьких січах» завжди діяв кодекс «прав і вольностей». Тут шанували старших, були вірні друзям і чесні перед ворогом. За порушення публічно карали, за розбій і зраду вішали. Херсонська область - особливий край, який зберігає останки двох останніх козацьких по­селень - Каменської та Олешківської Січі (Бериславський та Олешківський (Цюрупинський) райони), куди в 1710 році вирушили козаки після розгрому військами Пе­тра І Запорізької Січі. Саме тут світоглядні ідеї козацтва, перевірені часом, здобули особливу чіткість і стали основою першої Європейської Конституції - «Конституції Пи­липа Орлика».
Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою укра­їнського козацтва й усіх українських збройних фор­мувань.
До Дня українського козацтва в бібліотеках ра­йону проходять заходи: презентації книжкових ви­ставок «Козацтво на Херсонщині», історичні уроки «Гетьмани козацької булави», віртуальні подорожі в історію українського козацтва «Козацькому роду нема переводу».

А.Жовнірчук, директор КЗ «Чаплинської центральної бібліотечної системи» // Голос Таврії. – 2016. – №41 (14 жовт.). – С.3.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек!

Шановні бібліотекарі Чаплинського району!
Щиро вітаємо вас із нагоди професійного свята! Книга - це невичерпне джерело натхнення і багатство нашого наро­ду. А збережене та примножене воно завдяки клопіткій праці наших бібліотекарів. Саме ви, шановні трударі скарбниць книги, відкрива­єте всім читачам дивовижний, цікавий та багатогранний світ. Висловлюємо вам щиру подяку за професіоналізм, ініціатив­ність та активну громадську позицію. Бажаємо вам міцного здоров'я, особистого щастя, творчого на­тхнення, миру, благополуччя та нових успіхів на ниві просвітниць­кого служіння людям.

В.Бериславський, голова районної ради, Н.Білоущенко, керівник апарату районної державної адміністрації // Голос Таврії. – №39 (29 серп.). –С.1.

"Моя Преображенко, я знов тебе вітаю..."

Моя Преображенко, я знов тебе вітаю, Оновлену у праці, квітучу, як весна. Про тебе, рідний краю, любов моя співає... А.Кичинський
Нещодавно у с.Преображенці вперше відбулося свят­кування 147-ї річниці села. А готувалися до цієї події завчасно - навели порядок на власних подвір'ях, у центрі та околицях села. Спочатку ведуча А.Канівець торкнулася історії села, повідомивши, що село засноване у 1869 році вихідцями з Чигиринського повіту Київської губернії та Балтського по­віту Кам'янець-Подільської губернії на території Чаплинської волості Дніпровського повіту. Зі спо­гадів Михайла Породзінського, син якого служив у Преображенському полку, командиру роти не сподобалася назва села Чухалка. На честь полка запропонована назва Преображенка.
Наше село славиться видатними особистостями, які зробили значний внесок у розбудову села - Іваном Петровичем Фальковським, якому першому в районі було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, та Героєм Соціалістичної Праці Василем Пилиповичем Бабіцьким. Почесне звання заслуженого працівника сільського господарства Української РСР присвоєно також нашому земляку Анатолію Васильовичу Гардзинському. Преображенка багата і талановитими людьми. Так, Анатолій Іванович Кичинський, наш земляк, є видатним українським поетом, перекладачем, художником, лауреатом літературних премій: обласної ім.І.Кулика «Вулиця закоханих дерев» (1977р); всеукраїн­ської ім.П.Усенка «Землі зелена кров» (1982р.) та Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2006р.). Нагороджений медалю «Незалежність України», міжнародним Академічним Рейтингом по­пулярності «Золота фортуна».
Зараз наше рідне село Преображенка є квітучим куточком Чаплинського району. Віршем про Преображенку привітала присутніх наша маленька зірочка Олександра Бесараб. Лунали пісні художнього колективу «Троянда», демонстрували танець хореографічний колектив «Перлина», свій номер пред­ставили військові ЗСУ. І хочеться подякувати директору сільського будинку культури Т.М.Коротуновій за організацію концертної програми. Ця людина - майстер своєї справи, її шанують і поважають у селі, її посмішка зігріває теплом.
Свято не було б таким яскравим, якби не допомога приватних підприємців: Пастощук В.Д., Свіргоцької М.В., Луценко І.І., Окул О.І., Єлькіної Т.В., яких теж не залишили без уваги - їм вручено подяки сільського голови за небайдужість до рідного села. А найбільше за добре організоване свято мешканці села вдячні своєму сільському голові Володимиру Миколайовичу Артюшенку. Наше свято пройшло весело і шумно. Хочеться подякувати всім, хто був присутній на ньому, хто безпосередньо допомагав в організації та проведенні, за участь і підтримку. Також вітаємо нашу команду «Старт», яка здобула пе­ремогу та отримала Кубок у фінальній грі першості району на стадіоні «Скіф» смт.Чаплинка 24.09.2016 року. Дякуємо нашим спортсменам за цю перемогу. Дякуємо спортивному клубу «Талант» та спортсме­нам із команди «Скіф», які допомогли нашим гравцям підтримкою та своїми навиками стати володаря­ми Кубку. А жителям села бажаємо гарної долі, успіхів у праці та довгих років життя.

Т.Куликовська, завідуюча Преображенської бібліотеки-філії // Голос Таврії. – 2016. – №39 (29 серп.). – С.4.

Михайло Грушевський - український історик європейського значення (29 вересня - 150 років від дня народження)

У кожного народу є свої історичні постаті пер­шої величини, яких не в змозі прикрити пил віків: До таких велетнів української національної куль­тури належить Михайло Грушевський (1866-1934) - визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор укра­їнської науки, громадсько-політичний і держав­ний діяч, засновник Української Народної Республіки. Саме з його творчою спадщиною пов'язані ідеї відродження української культури і науки, іс­торичної свідомості й національної гідності народу.
Михайло Грушевський - це вчений світового рівня, творча спадщина якого - близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етногра­фії, археології, фольклору. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до вста­новлення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, яка має працювати для наро­ду, спиратися на волю його більшості. Очоливши Цен­тральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М. Грушевський закладав міцні підвалини української державності.
Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 року в м.Холм, нині Польща. Походив він із бідної ро­дини Грушів, що мешкала у старовинному місті Холм на Чигиринщині. Були це переважно дяки й паламарі. Батько вчителював у місцевій гімназії. Мати походила з родини служителів культу. Коли хлопцю виповни­лось 4 роки, родина переїхала на Кавказ. Здобувши домашню початкову освіту, Михайло був зарахований відразу до третього класу Тифліської гімназії, і вже тоді виявив інтерес до історії, літератури, народознавства. Саме до грузинського періоду належать перші літературні спроби майбутнього історика, тут народився інтерес до історичних знань, а саме - до історії Укра­їни. Кілька своїх перших оповідань юний початківець надіслав І. Нечуй-Левицькому, який його підтримав. Бажання стати з часом українським істориком та лі­тератором повернули юнака в Україну, де він вступив на історико-філологічний факультет Київського уні­верситету Святого Володимира. У студентські роки молодий дослідник детально вивчив середньовічну історію України, а як кандидатську дисертацію захис­тив новаторську роботу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття» і одержав за це золоту медаль. Далі молодий історик захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки» і дістав ступінь магістра та посаду професора у відомому тоді в Європі Львівсько­му університеті. Відтоді й протягом 19 років діяль­ність Грушевського була пов'язана з цим універси­тетом, науковим і суспіль­но-політичним життям Галичини. Тут виявились його здібності як громад­ського діяча. Саме тут по­чалась активна співпраця з науковим товариством ім. Т. Г. Шевченка, яке він потім очолив і сприяв ви­данню понад 100 томів «Записок наукового това­риства». Йому вдалося згуртувати навколо себе тала­новитих молодих дослідників, кожен з яких став поміт­ним явищем в українській науці й культурі кінця XIX-початку XX століть. Саме у Львові створився могутній тандем Михайло Грушевський - Іван Франко, який дав надзвичайно плідні результати: було видано цілий ряд літературних та публіцистичних часописів Лесі Україн­ки, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Ольги Кобилянської, інших майстрів української літе­ратури. І все це в той час, коли українознавчі дослідження на території царської імперії далеко не заохо­чувалися, а видавнича й викладацька діяльність укра­їнською мовою взагалі була під забороною. Протягом 1897-1898 років М.Грушевський пише 1-й том своєї фундаментальної праці - «Історія України-Руси». Не­забаром Грушевський видає ще два томи своєї праці. У 1920-22 роках редагував орган Української Партії Соціалістів-Революціонерів: «Борітеся - поборете!», часописи «Східна Європа» і «Наш стяг». Науково-ор­ганізаційну, редакторську, викладацьку, дослідницьку роботу М. Грушевський успішно поєднував із політич­ною діяльністю. Був одним із засновників Української національно-демократичної партії у Галичині. У Пе­тербурзі був одним із засновників часопису «Україн­ський вісник» - органу Української парламентської громади I Державної Думи. Високий науковий авто­ритет і надпартійна позиція забезпечували його неза­перечне лідерство в національно-визвольному русі. І тому після Лютневої революції 1917 р. створена із представників українських соціалістичних партій Цен­тральна Рада заочно обрала його головою. Але по­літична ситуація в країні була досить складною, і він вимушений був виїхати за кордон, де цілком зосередився на науковій роботі. На Батьківщину політичний діяч повернувся (1923) всесвітньо визнаним лідером в історичній науці, якого обрали академіком Всеукра­їнської академії наук. Продовжувалась різнопланова науково-дослідна робота, але політичні репресії 30-х років торкнулись й Михайла Грушевського. Працював професором історії в Київському державному універ­ситеті, обраний академіком Всеукраїнської академії наук. Проте невдовзі Михайла Сергійовича заарешту­вали як керівника так званого Українського національ­ного центру, але незабаром звільнили. У березні 1931 року його було вислано до Москви, наукові установи, створені ним, ліквідовано, співробітників і учнів за­арештовано. Все це негативно вплинуло на здоров'я вченого. Незважаючи на вік та поганий стан здоров'я, вчений багато працював, намагаючись знайти відду­шину у науковій праці.
Михайло Грушевський належить до тих громадських діячів, які сповна пізнали велич і насолоду тріумфу та гіркоту поразки, але до кінця залишилися вірними ідеї усього життя - самоствердженню свого народу. Він народився з генетичною любов'ю до України і цією любов'ю були освячені всі його малі і великі справи. Доля визначила місію М.Грушевського - стати на сто­рожі національної гідності, забезпечити право кожно­го українця пишатися тим, що він українець. Тому всі його проекти були підпорядковані одній меті - «послужитися українському національному відродженню».
До визначної дати 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського бібліотечними працівника­ми Чаплинської централізованої бібліотечної сис­теми проведено цикл заходів. У центральній районній бібліотеці та бібліотеках-філіях проходять презентації книжково-ілюстративних виставок та уроки історії «Михайло Грушевський - історик і па­тріот українського народу». Користувачі централь­ної районної бібліотеки подорожували книжковими та віртуальними виставками «В його серці жила Україна» та «Жив і творив заради України». Вечір політичного портрету «Михайло Грушевський - апостол української ідеї» розкрив багатогранність діяльності видатного українця. Більше 200 корис­тувачів бібліотек району взяли участь у Всеукра­їнському соціологічному дослідженні «Михайло Грушевський - український історик європейського значення».

А.Жовнірчук, директор КЗ «Чаплинська централізована бібліотечна система» // Голос Таврії. – 2016. – №39 (29 серп.). – С.4.

Подарунок для бібліотеки

У серпні цього року у науковій бібліотеці запо­відника «Асканія-Нова» відбулась виставка літе­ратури «Нові надходження 2016». На виставці були представлені книги, подаровані бібліотеці у 3 кварталі 2016 року гостями заповщника із Хер­сона, Миколаєва, Мелітополя, Одеси, Києва та інших міст України. Цілу добірку видань на тему земельного та екологічного права подарувало бібліотеці одеське видавництво «Фенікс». Отже, відвідувачі виставки мали можливість перегляну­ти, а згодом й перечитати за бажанням, як наукову літературу на природничу та історичну тематику, так і науково-популярну про природу країн світу, про особливості поведінки тварин, про незвичайні види екзотичних рослин, про подорожі й цікаві пригоди мандрівників. Серед гостей виставки були наукові співробітники та екскурсоводи заповідника.
За останні роки практично зупинене фінансування, яке спрямовувалось на по­новлення бібліотечних фондів та на передплату періодичних видань. Бібліотеки поповнюються новою літературою переважно за рахунок книг та журналів, пода­рованих благодійниками. Тому висловлюємо велику подяку друзям заповідника «Асканія-Нова» за книжкові подарунки для наукової бібліотеки.

О.Рижих, бібліотекар заповідника «Асканія-Нова» // Голос Таврії. – 2016. – №36 (08 верес.). – С.3.

Невідомий Франко

27 серпня - 160 років зз дня народження І.Я. Франка.
Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десят­ком різних видів творчої діяль­ності, повинна бути прикладом для щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Фран­ка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності. Прізвище Франко має неукра­їнське .коріння. Іван Франко у своїх творах сам натякав, що, можливо, походить від німецьких колоніялістів, але батько Франка усвідомлював себе українцем. Іван Франко прожив неповних 60 років земного життя, з яких понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному під­сумку ці 40 років - це 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, рома­ном чи монографією. За час ак­тивної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих ви­дань, а це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників та­ких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає. Ще навчаючись у гімна­зії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно по­вторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на за­няттях. Іван Франко - це унікаль­ний людський документ, якому немає аналогів не тільки в укра­їнській культурі, а й у світовій. Ця його унікальність бере початки ще з дитинства. Малого Франка мама, як відомо, називала Ми-роном. Малий Мирон був такою собі химерною, навіть трохи дивною дитиною, тому всіх зди­вувало, що він замість того, щоб стати сільським ворожбитом чи чарівником, став одним із провід­них європейських інтелектуалів. За життя Іван Франко встиг приміряти не один псевдонім. Досі дослідники визбирують їх із щоденників, блокнотів, згадок друзів. Серед найвідоміших: Безіменний, І.Ф., Брут Хома, Ми­рон, Кремінь, Марко, Віршороб Голопупенко, М. Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Один з ру­синів міста Львова й багато ін­ших. Іван Франко став першим українським письменником, який почав заробляти на життя пером. До нього наші літератори зде­більшого у літературу «бавили­ся». А якщо й працювали серйоз­но, то вижити з цього не могли. І незважаючи на те, що всі звикли вважати, що Франко- бідний-бідний письменник, що мало місце в його біографії, він заробляв до­волі непогано. Варто подивитися на Франкову садибу, яка колись була на околиці Львова, а тепер розташована в одному з най­більш елітних районів міста біля Стрийського парку. Не всі україн­ські письменники можуть дозво­лити собі сьогодні такий особняк навіть у кредит, причому Фракко, виплачуючи банку позику, ще й утримував жінку і чотирьох дітей. Саме завдяки літературній та журналістській діяльності Фран­ко умів давати раду собі і своїй великій родині. Йому належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви "українці" замість "русини" - так традиційно на­зивали себе корінні галичани. У 1886 році Іван Франко одружив­ся. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосві­ченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французь­кою, німецькою, російською, їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком, вирішила стати його дружиною й помічницею, та при­святити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чоти­рьох дітей - Андрія, Тараса, Пе­тра, Анну. Шлюб Ольги Хоружинської та Івана Франка став, як казали гості на весіллі, символом єднання Галичини і Наддніпрян­щини. Проте щастю закоханих мало не завадив... вірш. Коли вся весільна процесія вже була готова до церемонії: зібралися дружки, бояри, гості, молода вже одягла фату, нареченого все не було. Кинулися шукати молодо­го. Франка знайшли в кабінеті батька нареченої. Іван забув про власне весілля, бо знайшов якусь стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша. Бібліома­нія, якою страждав Франко, мало не поставила під загрозу шлюб письменника.
Ольга дуже допомагала Фран­кові у багатьох громадських справах, до її порад він часто дослуховувався, покладаючись на її літературні смаки. Вона жертовно ставилася до свого чо­ловіка. Коли Іван Франко поїхав до Відня захищати докторську дисертацію, то писав їй: „Олю, я хочу догодити твоїй амбіції», зна­ючи, як вона мріє, аби її чоловік викладав у Львівському універ­ситеті. Франко умів працювати, він умів і відпочивати. Саме його вважають засновником туристич­ного руху в Галичині. Іван Франко був першим професійним турис­том, який не лише сам багато мандрував, а й організовував піші мандрівки Галичиною і Кар­патами. Але найсправжнісінькою пристрастю Івана Франка була риболовля. Тільки випада­ла вільна хвилина, Франко брав сіті і їхав кудись за Львів, бо, як жартував поет, у Полтві нічого доброго спіймати не можна було. Франко не любив вудок, а рибу ловив сітями чи ятерами, при чому влас­ного виробництва. У риболовлі Франко був справжнім віртуозом, адже вмів ловити фо­рель голими руками. Також письменник був прихильником «тихого полювання» на гриби, в яких прекрасно розу­мівся. Сьогодні мало хто пам'ятає, що саме Франко був першим головою першої украІ'нсько'І полі­тичної партії - Русько-української радикальної партії. І. Франко, очолюючи її, став першим справ­жнім українським політичним лі­дером. Не просто громадським діячем, а фаховим політиком. Також один із маловідомих фак­тів Франкової політичної діяль­ності - підтримка феміністичного руху. Він підтримував видання першого українського жіночого альманаху «Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.
Франко володів також даром політичного передбачення. Він був одним із перших у Європі, хто передбачив крах ідеології марксизму. Франко у своїх пра­цях, зокрема у трактаті «Що таке поступ?», написав, що Енгельсова народна держава згодом стане справжньою народною тюрмою, як згодом і сталося. А ще, до прикладу, жахливі карти­ни з поеми «Мойсей», як мати їсть тіло свого плоду. Багато хто з дослідників стверджує, що в такий спосіб Франко якимось внутрішнім зором передбачив Голодомор. Поширена думка, що Франко був атеїстом. У радянські часи цю тезу підтримували і навіть спеціально для цього фальсифі­кували твори Франка. Насправді Франко не був атеїстом, адже ви­ріс у побожній родині. «Я вірю в Бога, але не так, як ви усі». Як і Шевченко, він був глибоко віру-ючою людиною, проте пройшов свою тернисту дорогу до цієї віри. Серед перекладів Івана Франка - біблійна "Книга Буття" досі це найбільш точний пере­клад цієї частини Біблії україн­ською мовою.
За величиною й багатством творчої спадщини І.Франко не­має рівних собі в історії україн­ської культури, літератур. Не ви­падково Івана Франка називають велетнем, титаном думки і праці, а ще Каменярем - за його завзя­тість у боротьбі за свої ідеали і нашим національним пророком. Франко безмежно любив свій народ, вірив у його національне визволення і гідне місце серед інших народів. Франко на сьогодні є єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. Відомий вислів Івана Франка «Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордо­нів» сьогодні, як ніколи, є проро­чим і актуальним.
Бібліотеками комунального за­кладу «Чаплинська централізо­вана бібліотечна система» про­ведені заходи щодо відзначення 160-річчя з дня народження Іва­на Яковича Франка. У центральній районній бі­бліотеці та бібліотеках-філіях с.П.Костянтинівка і с.Хрестівка відбулися віртуальні екскурсії по визначним місцям, пов'язаних із життям (.Франка «О, де мені зна­йти слід генія на камені старому». Книжкові виставки «Безмежні сві­ти Івана Франка», «Усе життя - як пісні передмова», «Майстер духу і слова» діяли у всіх бібліотеках району. Не менш цікавими були літературні уроки «Співець на­родного безсмертя» та поетичне рандеву «Тричі мені явилася лю­бов» (тема кохання у творчості Івана Франка).

І.Міщенко, бібліотекар юнацької кафедри КЗ «Чаплинська централізована бібліотечна система» // Голос Таврії. – 2016. – №35 (01 серп.). – С.4.

Володимир Великий - Хреститель Київської Русі. Історична довідка до 1028-річчя від часу хрещення Київської Русі (988 р.)

Сива давнина. Далека Історія. Наші прапращури. Якими були їхні думки, помисли, вчинки? Чим керу­валися вони, приймаючи ті чи інші рішення? Із сього­дення важко з упевненістю сказати, як розвивалися події понад тисячу років тому і що спонукало наших предків чинити так або інакше. Але збереглися, на щастя, поодинокі факти з історії, що дають можли­вість у своїй уяві відтворити ті події. Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу, яка у вітчизняних і зарубіжних писемних та інших джерелах називалась Руссю, або Руською землею, а згодом вчені-історики назвали її Київською, або Давньою Руссю. Київська Русь упродовж її існування була однією з могутніх, економічних і культурно розвинутих та ша­новних держав середньовічної Європи. Її територія сягала від Балтики і Льодовитого океану до Чорного моря, і від Волги до Карпат; охоплюючи приблизно понад 800 тис. км. майже половина в межах сучасної України, на якій проживало за різними підрахунками від 3 до 12 млн. чол. Історичні карти свідчать, що Ки­ївська Русь, знаходячись у центрі торгових шляхів, була контактною зоною між Арабським Сходом і За­хідною Європою, Візантією і Скандінавією. Утворення Київської Русі мало велике історич­не і культурне значення як для слов'янських, так і неслов'янськах народів. З її князями підтримували політичні, економічні, культурні та родинні зв'язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Польщі. Становлення християнства на наших землях - ці­каве і важливе питання. Віра Христова в Україні почала поширюватись від апостольських часів. Коли апостолам кидали жереб, куди кожний з них мав іти навчати народи про Ісуса Христа, то землі над Чорним морем, тобто східне та північне його побережжя, випали апостолові Андрі­єві - братові верховного апостола Петра. Як відомо з історії, Причорномор'я колонізували греки, засну­вавши тут численні міста. До тих грецьких колоніс­тів, а через них до праслов'ян пішов проповідувати апостол Андрій. Він приніс Благовістя Христове на наші землі зі своєю проповіддю «над морем русь­ким», тобто на Північному Причорномор'ї. Починаючи із середини IX ст., вплив християнства невпинно наближався до кордонів Київської держа­ви. Задовго до князя Володимира християнську віру прийняв князь Аскольд, який разом із братом Діром правив у Києві в 60-80 роках IX ст. За князювання Ігоря в Києві існувала християнська церква св. Іллі з численними вірними. Чимало його дружинників були християнами. Наступним кроком християнізації Русі було хре­щення княгині Ольги. Відбулося це 955р. в Констан­тинополі. У хрещенні Ольга стала Оленою. Християнство приходило на українські землі та­кож від Азовської Русі, де був сильний християн­ський осередок біля Азовського моря і де, пізніше, знаходилася Тьмутараканська Русь, якою в XI ст. деякий час володів на Лівобережжі князь Мстис­лав - брат Ярослава Мудрого. Отже, християни знаходились вже в багатьох місцевостях по всій Україні, задовго до офіційного прийняття христи­янства. У 980 р. почав правити в Києві князь Володимир Великий і за короткий період став потужним воло­дарем всієї України-Руси. Володимиру дісталась у спадок велетенська, як за європейськими мірками, але слабко поєднана країна. Володимир Святославич, сівши на київський престол, усвідомлював це, а спершу спробував реформувати релігію. Наймогутнішим сусідом Русі була християнська Ві­зантія - з її високою культурою, давніми державними традиціями, блиском імператорського двору - все це могло слугувати певним еталоном у створенні нових соціальних і політичних інституцій Київської держави. Володимир прагне стабілізувати стосунки з розвину­тими країнами і зміцнити міжнародні позиції Києва. Прийшов світовий 988-й рік, який уславився епо­хальною подією історії України. Офіційне прийняття християнства князь Володимир Великий підтвердив масовим хрещенням нововірців у Дніпрі. Перед са­мим хрещенням у своїй короткій, але напрочуд гли­бокій молитві, записаній в літописах, він від усього серця щиро благав Всевишнього благословити його народ. У перетворенні Володимира на ревного сповідувача християнства корінилися соціально-політичні, а також духовно-культурні причини. Таким чином, при­йняття християнства з Візантії неминуче вело до ви­никнення політичної залежності великих князів київ­ських від візантійських імператорів, які через церков­ну організацію могли б нав'язувати Київській державі свою волю. Як далекоглядний державний діяч Володимир це добре усвідомлював. Князь Володимир поставив свою церкву під заступ­ництво патріарха Болгарського. Він прагнув, щоб ки­ївська кафедра була автокефальною. Встановлюючи християнство в Україні, як володар великої держави й опікун численного народу, князь Володимир у своїй молитві благав Господа, щоб «нові люди пізнали правдивого Бога». Упродовж 25 років свого володарювання князь Володимир Вели­кий для поширення християнства будував церкви й пожертвував десяту частину своїх прибутків на зве­дення Десятинної церкви ; для піднесення освіти він заснував школи; для розвитку мистецтва запросив візантійських майстрів; для встановлення правосуд­дя змінив старе законодавство на християнське; для усунення несправедливості він годував бідних, опіку­вався нещасними, дбав за добробут своїх громадян. Прийняття християнства значно вплинуло на по­дальший розвиток Київської Русі. Водночас воно стверджувало рівність усіх перед Богом. Православ'я стало надійним грунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.. Християн­ство сприяло зростанню міжнародного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на сестрі ві­зантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейських правителів, а Дав­ньоруській державі відкрили шлях до її визнання єв­ропейською християнською спільнотою. Володимир Великий постійно піклувався про бла­го держави, її міць, велич, культурний розвиток. На­прикінці X ст. створив величезну і складну систему валів, фортець, укріплених міст, що мали захистити від ворогів. За його правління завершився процес формування території Київської держави. Провів адміністративну реформу, за якою вождів племінних об'єднань замінили в різних містах держави сини Ве­ликого князя. Цим самим було знищено сепаратизм племінної верхівки і забезпечило Єдність Русі. В ре­зультаті реформи зміцніла система державної влади на місцях. Київська Русь перетворилась в найбільшу Європейську державу. Християнство стало офіцій­ною державною релігією, яке зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело її в число передо­вих Європейських країн, сприяло розширенню еко­номічних і культурних зв'язків, стимулювало розви­ток писемності, літератури, архітектури, мистецтва, об'єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя.

О.Наумова, редактор КЗ «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №30 (28 лип.). – С.2.

Фестиваль та незабутні враження

Бібліотеки комунального закладу «Чаплинська цен­тралізована бібліотечна система» прийняли естафету обласного фестивалю читання та права «Відкрий свою книгу» та гідно перегорнули VI його сторінку. Метою фестивалю, який відбувся на базі центральної район­ної бібліотеки, є популяризація читання серед молоді. Всі заходи дійства були спрямовані на привернення уваги молоді до книги. Представники багатьох бібліотек області прибули на VI фестиваль зі своїми інноваційни­ми проектами по роботі з молоддю щодо просування книги в середовище. Тільки від нашого району було під­готовлено та представлено три проекти щодо популя­ризації сучасної української книги: «Україна понад усе!» (центральна районна бібліотека), «Серйозні розваги» (бібліотека-філія смт.Асканія-Нова), «Світ права навко­ло нас» (Першокостянтинівська бібліотека-філія), мета яких-формування правової культури молодої людини. Високу духовну культуру несли учасникам фестивалю шановні поети-земляки: Анатолій Кичинський, Валерій Кулик, голова Херсонської обласної організації Націо­нальної спілки письменників України Василь Загоро-днюк. На автограф-сесії письменників Херсонщини «Кулішева криниця» прихильники поезії мали змогу придбати книги улюблених поетів та поділитися своїми творчими напрацюваннями. Тема творчості близька на­шим бібліотекарям. Інноваційні форми роботи, які мали місце на VI обласному фестивалі молодіжного читання та права, викликали захоплення та величезний інтерес. Лейтмотивом фестивалю було виховання патріотизму у молоді: благодійна виставка-продаж робіт майстрів Чаплинського району «З Україною в серці творимо дива». Виставку неймовірно гарних робіт організували сільські бібліотекарі, а культпрацівники району її під­тримали. Чимало бажаючих долучилися до патріотич­ної акції «Захистимо воїна», під час якої плели маску­вальну сітку, писали листи-побажання прикордонникам військової частини, яка базується в Чаплинці. Бібліоте­карі району активно прийняли участь в благодійній ак­ції «Українська книга воїну». Зібрані україномовні книги урочисто передали військослужбовцям для духовного відпочинку та приємного читання. Напередодні фес­тивалю проходила благодійна акція на допомогу сім'ї загиблого в зоні АТО воїна-земляка асканійця Дмитра Жарука. Зібрані кошти передали батькам з глибоким співчуттям і вдячністю за виховання справжнього патрі­ота України. Протягом дня в парковій зоні відбувалися заходи, які приваблювали гостей та молодь своєю кре-ативністю, незвичайними атракціонами аби викликати інтерес та захоплення книгою. Бібліобар «Відпочивай читаючи» частував бажаючих літературними новин­ками під рубриками: «Смаколики по-українськи», «Га­рячі шашлики», «Романтичні напої», «Інформаційний коктейль» та «Віртуальний десерт». Відвідувачі бару смакували «тортик-цікавинку» з невідомими біогра­фічними фактами відомих класиків, мали змогу скла­дати «літературні канапки» з представленої літерату­ри, пригощалися цукерками з цікавими афоризмами про книгу та бібліотеку, відгадували вікторину з історії книги та «присвоювали звання» бібліогурман. Кращі з кращих знавців літератури фотографувалися в рамці «Я люблю бібліотеку». «Живі книги» рекламували нові видання Нати Ігнатової «Диваки», «Миттєвості буття», «Доторкнутися до небес», молоді герої яких проходять випробовування любов'ю, дружбою, грошима, славою, успіхом. «Дерево, що росте в мені» Жанни Куяви - це роман про межу людського болю та терпіння, про пошу­ки самого себе, про безграничну любов... Всі бажаючі отримали рекламні буклети про найчитаючі книги серед молоді із запрошенням до бібліотеки. В читальному залі, а потім в парковій зоні проходили правові майданчики, де молодь демонструвала свої знання з правової тема­тики. Ерудит-гра «Юридичний компас» виявила інтелек­туалів з права, а літературно-спортивний батл «Той, що біжить лабіринтом» - вміння знаходити вихід із різних непередбачених ситуацій. Найкмітливіші та найрозумні­ші відзначені призами та солодощами. Ярмарок інноваційних бібліотечних ідей бібліотекарів області засвідчив про те, що креативні бібліотекарі вмі­ють працювати творчо, на сучасному рівні, відкриваючи все нові і нові книги для молоді. За змістовну кропітку підготовку, представлення творчих проектів, високу ор­ганізацію фестивалю Чаплинська централізована біблі­отечна система відзначена дипломами та грамотами, цінними подарунками: новими книгами на суму 20 тисяч, гривень, кольоровим принтером, який конче необхідний в роботі з користувачами бібліотеки. Протягом дня на фестивалі вирувала якась незвичайно доброзичлива атмосфера, яка надихала на творче спілкування з ці­кавими людьми, колегами, друзями, однодумцями, на­лаштовувала на приємні знайомства, а найголовніше, що усіх присутніх цього чудового дійства об'єднувала її величність Книга! Завершився фестиваль урочистою ходою з почесними гостями області до пам'ятного знаку М.Г.Кулішу, де з шанобливою промовою виступив голо­ва обласної спілки письменників України Василь Загороднюк. Це в котрий раз засвідчило про високу духовну мету фестивалю. Відлунав фестиваль та надихнув на нові творчі ідеї, залишив незабутні та яскраві враження, відкриваючи для кожного свою книгу.

А.Жовнірчук, директор комунального закладу «Чаплинська централізована бібліотечна система» // Голос Таврії. – 2016. – №25 (23 черв.). –С.5.

У Чаплинці відлунав обласний фестиваль

8 червня 2016 року в смт. Чаплинка пройшов VI облас­ний фестиваль молодіжного читання та права "Відкрий свою книгу", засновниками якого е управління культури облдержадміністрації і Голо­вне територіальне управління юстиції в Херсонській облас­ті, організаторами - Херсон­ська обласна бібліотека для юнацтва ім.Б.А.Лавреньова, Чаплинська централізована бібліотечна система та районний Будинок культури за сприяння райдержадміністрації та Чаплинської районної ради. З відкриттям фестивалю учасників та глядачів вітали перший заступник голови обл­держадміністрації Валентина Січова, заступник голови райдержадміністрації Дмитро Ацеховський та начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Альона Байбуза. Святкового настрою учасникам і гостям фестивалю додали виступи дитячих і молодіжних творчих колективів. Справжня фестивальна ат­мосфера вирувала у Молодіж­ному парку поряд з Будинком культури. Тут розмістилася благодійна виставка-продаж робіт майстрів з усього району «З Україною в серці творимо дива». Велика черга вишикувалась біля бібліобару «Відпочивай читаючи», адже було багато охочих познайомитися з книжковими новинками. Учасники фестивалю і місце­ві жителі долучилися до патріо­тичної акції «Захистимо воїна», яку започаткував колектив Хер­сонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б.Лавреньова. Під вітами розлогих дерев усі разом закінчили плетіння мас­кувальної сітки, яку планується передати військовослужбов­цям, що дислокуються на тери­торії району. Чаплинський край славиться не тільки своїми щедрими нивами, а й тим, що тут народило­ся багато талановитих людей. Серед них найвідоміший - Микола   Куліш, видатний український письменник, драматург, режисер. Тож, традиційна фестивальна автограф-сесія пись­менників Херсонщини мала на­зву «Кулішева криниця». У ній взяли участь відомі всій Укра­їні письменники та автори-початківці: Василь Загороднюк, Анатолій Кичинський, Валерій Кулик, Микола Тимошенко та молода поетеса Альона Мовчан. Майстри українського слова розповідали про новини літературного життя, про свої творчі плани на майбутнє та порадили при­сутнім, яку саме книгу слід відкри­ти для себе цього року. Мистецька про­грама «Чаплинко зоряна моя, любов твоя мені сія...» наочно про­демонструвала, як юні та дорослі чаплинці люблять свій рідний край, вболівають за його майбутнє. З вітальними словами до глядачів зверталися начальник управління культури облдер­жадміністрації С.В.Думинська, в.о. начальника Головно­го територіального управ­ління юстиції в Херсонській області О.Г.Предместніков, директор Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім.Б.Лавреньова В.Л.Лобзова. Проникливу ноту людяності та єднання мав один момент фестивалю - вручення зібраної учасниками благодійної допомоги сім'ї загиблого воїна-земляка Дмитра Жарука, у яко­го залишилася жінка та мала дитина. У другій половині дня на фестивалі паралельно працю­вало кілька майданчиків. Мо­лодіжна територія включала декілька паралельних заходів, а саме: книжковий батл «Битва антиутопій», літературно-спортивний батл «Той, що біжить лабіринтом». На правовому майданчику проходила ерудит-гра «Юридичний compass» із таємничим «чорним ящиком». На традиційному ярмарку ін­новаційних бібліотечних ідей було представлено 7 цікавих та креативних проектів щодо ро­боти з молоддю, які отримали відзнаки та подарунки. Загалом на фестивалі «Від­крий свою книгу» зібралися 90 бібліотечних працівників, які представляли 40 бібліотек з 12 районів Херсонської області. Після підведення підсумків фестивалю, вручення відзнак і подарунків учасники вируши­ли пішою ходою вулицями Ча-плинки, щоб покласти квіти до пам'ятного знаку на честь Ми­коли Куліша. На такій піднесеній ноті і за­вершився VI обласний фести­валь молодіжного читання та права "Відкрий свою книгу". Звичайно, такий масштаб­ний захід не міг відбутися без небайдужих людей, які нада­ли матеріальну допомогу у його проведенні, а саме: Яков-лєв С.А. (ТД «Зоря-Плюс»), Окуненко І.М. (ПП «Рін-Афо»), Брагінець І.В. (ПП «Альфа-Агро»), Куцак М. І. (ЗАТ «Чаллиський комбікормовий завод»), Романенко Р.В. (ТОВ «Інтера»), Кас'яненко О.П. (Чаплинське управління водного господар­ства), Максименко В.М. (ДП «Комунальник 3»), Адамчук Н.М. (Чаплинське сільське спо­живче товариство), Чоботару О.Ю. (магазин «Ніка»), Грибаков О.О. (магазин «Велес»), Вечірко Л.Л. (магазин «Вікто­рія»), Мєх С.Ф. (магазин пром­товарів), Плачинда І.Я. (мага­зин «Канцтовари»), Парасочка І.Г. (магазин «Каштан»), Оганян С.Г. (магазин промтоварів), Царюк С.О. (магазин «Новий дім»), Кравченко Г.М. (кіоск продтоварів), Деркач М.А. (ПП БФ «Таврія»). Також ми вдячні за допомогу в організації фес­тивалю Чаплинській селищній раді та Другому десантно-штурмовому батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Усім низький уклін за розуміння та підтримку!

А.Байбуза, начальник відділу культури і туризму район­ної державної адміністрації // Голос Таврії. – 2016. – №24 (16 черв.). – С.1.

Хай щастю дитини не буде кінця!

Міжнародний День захисту дітей- це найсвітліше свя­то на всій планеті. Це свято сонця, тепла, миру, бо що може бути бажанішим сьогодні для кожної людини, для кожної дитини, ніж мир. Спицею Аллою Вікторівною, Виродовою Людмилою Віталіївною, завідуючою сільською бібліотекою Голубє-вою Тетяною Петрівною підготовлено і проведено свя­то «Хай завжди буде сонце». На заході лунала гучна весела музика, запрошуючи всіх на добре і радісне свято - День захисту дітей. Дій­ство проходило на площі перед Будинком культури, яка була прикрашена різнокольоровими кульками, квітка­ми, плакатами «Хай завжди буде сонце», «Ура! Каніку­ли», виставкою «Знай свої права, дитино». Усі присутні мали змогу ознайомитися з малюнками дітей, заздале­гідь підготовлених на конкурс. Свято відкрила і провела директор Будинку культури Алла Вікторівна. Вона привітала всіх дітей і присут­ніх з теплим прекрасним святом та побажала міцного здоров'я, успіхів, щасливого дитинства. Сільський голова Хименюк Ірина Сергіївна також привітала всіх і побажала, щоб наші діти щохвилини, щодня були радісними та щасливими, бо діти - наш найдорожчий скарб, наша радість, наше майбутнє. А далі звучали пісні, танці, гуморески у виконанні юних артистів. Всім сподобалась пісня «Дитинство» у виконанні Бондар Вікторії та Коваль Каріни, дружніми оплесками зустріли братів Хименюк Олега та Андрія з піснею «Дружба крепкая», ніби квіточки сяяв ансамбль дівчат «Дзвіночок» з піснею «Ми - дівчата з України», всіх до танцю запрошував танцювальний колектив «Забава». Веселий сміх звучав після виступу дітей з гуморесками. Завідуюча сільською бібліотекою Тетяна Петрівна провела літературну та історичну вікторини, художній керівник Людмила Віталіївна - конкурси, змагання «Моє рідне село», «Символи України», «Відгадай за смаком», «Веселий художник», «Малюнок крейдою». Усі учасники дійства отримали призи, подарунки, а для юних артистів накрили солодкий стіл. Потім - дис­котека!!! Всі були задоволені, веселі, щасливі! Навіть чорна хмара здавалась блакитною, а краплі дощу, які хотіли трішки зіпсувати свято, падали додолу, ніби блискучі бісеринки, а діти від того були в захваті і ще більше раділи і сміялись. Дуже потішило, що на свято прийшли не тільки діти, а й їхні батьки, бабусі, дідусі. По закінченню свята Алла Вікторівна від імені всіх присутніх подякувала сільському голові Хименюк І.С. та депутатському корпусу за розуміння, підтримку і ви­ділення коштів на проведення свята. Але ж свято закінчується, яким би хорошим воно не було. А ми даруємо свій гарний настрій кожному і про­симо про мир та бажаємо миру, і хай почує нас весь Всесвіт!

За матеріалами Новонаталівської бібліотеки - філії // Голос Таврії. –  2016. – №23 (09 черв.). – С.4.

Свято Перемоги в Білоцерківці

9 травня у с. Білоцерківка відбувся мітинг, при­свячений 71- ї річниці Великрї Перемоги. До пам'ятника загиблим воїнам завітали ветерани Великої Вітчизняної Війни, їх односельці і всі ба­жаючі вшанувати подвиг українського народу, уві­чнити пам'ять про загиблих воїнів. Незважаючи на свій похилий вік та стан здоров'я, на мітинг заві­тала учасник бойових дій Другої світової війни По-номаренко Віра Тимофіївна. Присутніх - ветеранів війни, представників ор­ганізацій, установ та підприємств, молодь - з цим святом привітав сільський голова Мартошенко Ва­силь Григорович. «Це свято - символ героїчного минулого, величі духу, патріотизму та самовідда­ності старшого покоління на полях битв і трудово­му фронті, день честі і слави наших батьків, дідів і прадідів, величне свято зі сльозами на очах. Через тяжкі бої, мільйони жертв прийшла до нас Перемо­га», - зазначив він. Василь Григорович привітав зі святом всіх тих, хто врятував честь, свободу і незалежність України, хто на фронті і в тилу, в партизанських загонах і підпіллі наближав День Перемоги, хто у важкі повоєнні роки відбудовував і творив наше сьогоднішнє мирне життя, та вручив цінні пода­рунки ветеранам. Також до привітань сільського голови долучи­лась директор школи та депутат районної ради Горкуша Валентина Володимирівна, яка вручила Пономаренко Вірі Тимофіївні цінний подарунок від депутата Верховної Ради Негоя Федора Федоро­вича. Слова привітання для ветеранів та всіх присутніх підготували учні Скадовської ЗОШ на чолі з вчите­лем української мови Шевченко Ларисою Володи­мирівною. На закінчення мітингу урочисто покладено квіти до пам'ятника загиблим воїнам.

В.Боцьора, завідуюча сільською бібліотекою Т.Норікова, завідуюча сільським клубом // Голос Таврії. – 2016. – №20 (19 трав.). – С.5.

Бібліотеки Чаплинського району тримають планку

21 квітня в Херсонській об­ласній бібліотеці для дітей ім.Дніпрової Чайки відбув­ся III етап Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України 2016» «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини». Наш район представ­ляла краща читачка дитячої бібліотеки, закохана в кни­гу та читання Юлія Дужик, учениця 7-В класу НВК «Чаплинська школа-гімназія». Дівчинка разом із мамою, щоб не підвести свій район, дісталися до м. Херсон і, як виявилось, приїхали з пере­могою. За активну організа­цію І та II етапів Конкурсу та успіхи в підтримці дитячого читання і залученні школярів до читання сучасної україн­ської літератури Чаплинська районна бібліотека для дітеїф одна з трьох районів області, була нагороджена сертифіка­том на отримання книжкового подарунку на суму до 1500 грн. Це дуже висока відзнака спільної робо­ти бібліотечних працівників всі­єї Чаплинської централізова­ної бібліотеч­ної системи, які працюють з дітьми. І отри­мані книги змо­жуть прочитати кращі читачі з усього нашого району. Тож, ми щиро дякуємо сім'ї Дужик за їх ви­соку громад­ську свідомість і розуміння важливості та­ких заходів, за їх відданість і любов до кни­ги! І, звичайно, новенькі книжки, отримані в дарунок, першими прочитає Юлечка! Бажаємо дівчинці творчого натхнення і вагомих перемог у житті!

Л.Бугайова, завідуюча Чаплинської районної бібліотеки для дітей // Голос Таврії. – 2016. – №18 (05 трав.). – С.1.

Наша планета - колиска життя

Скільки років землі - і мільярд, І мільйон, а яка вона й досі ще гарна. Л. Костенко
22 квітня 1970 року американські студенти, школярі та їхні вчителі впер­ше організували національний День Землі, запропонувавши зазирнути вглиб екологічних проблем і разом по­шукати їх вирішення. З 1991 року цей день відзначає й Україна. Земля - колиска людства. Яка ж вона, Земля? Вона народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океа­ни, хмари та їх тіні. Розливається дже­релами, пускає в небеса птахів, вби­рає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Краса її величності - природа, яка не може не бентежити душу. Чи не так? Кожен її куточок гарний по - своєму. Духмяний аромат трав дають нам лісові галявини - це чудові комори лікарських рослин. Щедра і привітна наша земля, та в останні роки важко їй живеться. В умовах забруднення і знищення навколишнього середовища загибель живої природи стала першою пробле­мою сьогодення. І якщо людина не потурбується про майбутнє Землі, то хто? У Магдалинівській сіль­ській бібліотеці - філії спільно зі школою прове­дено свято до Дня Землі «Наша планета - колиска життя». Ведучі Фісюренко Мак­сим і Левчик Ганна розпо­віли про казкові барви на­шої планети, про безцінні дарунки, які ми отримує­мо від неї. Не залишили присутніх байдужими Флора - Пляс Ірина, Фауна - Мармуровська Діана, Зем­ля - Чекаренко Євгенія. Вони провели з молодшими школярами вікторину «Що ти знаєш про життя Землі?»  На свято Земля запросила своїх друзів, з якими ніколи не розлучається: Атмос­феру - Коваля Олександра, Біосферу-Білана Олександра, Літосферу - Романчукевич Аліну. У виконанні Чиркової Катерини, Баранової Юлії, Ковальчук Наталії звучали пісні про природу. Вчитель біології Канюка Ірина Михай­лівна розповіла про екологічні цікавинки, про значення і збереження рідної Землі. Свято закінчилося, учні отримали за­доволення, а, головне, запам'ятали, що повинні не тільки берегти природу, але й відновлювати її. А ще треба добре вчити­ся, бо знання допоможуть зберегти при­роду від загибелі. Адже природа потрібна не лише нам, але й майбутнім поколінням - усім! Тож, бережіть планету, діти, її озон, річки, сади, ліси... Щоб проліскам з онуками радіти І випити джерельної води!

Л.Кузьменко, завідувач Магдалинівською бібліотекою - філією // Голос Таврії. – 2016. – №17 (28 квіт.). – С.3.

Пелюстки для Ліни

22 березня у м.Херсоні відбувся II обласний фес­тиваль виконавської май­стерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви», ініційо­ваний облас­ною дитячою бібліотекою ім. Дніпрової Чайки, підтри­маний облас­ним управлін­ням культури та обласним управлінням освіти і науки. Переможці І районного ета­пу обласного фестивалю Марчук Ірина (Долинський СБК) у кате­горії «читці», Цхай Маргарита(Чаплинська спеціалізована ЗОШ) у категорії «автори віршів» та роботи в кате­горії «художники» Ляшко Аліни (Преображенська ЗОШ), Костирі Альони (Чаплинська спеціалізована ЗОШ), Місюри Оле­ни (Хлібодарівський НВК) представляли Чаплинський район на II облас­ному фестивалі виконав­ської майстерності. На свято палких шануваль­ників неповторної поезії Ліни Костенко прибуло 48 учасників з усієї Херсон­щини. Це було незабутнє дійство краси українсько­го слова дивовижної пое­теси Ліни Костенко. Учас­ники фестивалю вражали своєю майстерністю ви­конання унікальної поезії Ліни Василівни, своєю творчістю, на яку надих­нула їх поезія Великої по­етеси. Виступ Маргарити Цхай зі своїм власним віршем «Розмова з Лі­ною та Богом» до глиби­ни душі зворушив членів журі та присутніх. Маргарита визнана Лауреатом II обласного Фестивалю в категорії «автори віршів». Ця талановита скромна дівчина полонила бага­тьох присутніх у залі гли­биною авторського слова про біль за Україну та незламну віру, що «згине зло і правда переможе». У категорії «читці» Мар­чук Ірина майстерно відтворила образ Марусі Чурай та нагороджена ди­пломом учасника. Наго­роджені Костиря Альона, Ляшко Аліна та Місюра Олена за вагомий внесок у популяризацію української поезії, виявлену майстерність у художній інтерпретації поетичної творчості Ліни Костенко. Фестиваль завершився гала-концертом, приєм­ними зустрічами та незабутніми враженнями.

А.Жовнірчук, директор комунального закладу «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №13 (31 берез.). – С.3.

Найкращі читачі Чаплинського району - завжди перші!

22 березня 2016 р. у Чаплинській районній бібліотеці для дітей стартував Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Символічно, що відкрив тиждень улюблений конкурс справжніх книголюбів - II етап обласного кон­курсу на звання кращого читача 2016 року «Велика книга читацьких рекордів». І це не даремно, адже хто зможе зробити кращу рекламу книзі та читанню, як не той, хто не уявляє своє життя без цікавої книги. Цього­річний конкурс у черговий раз переконав, що когорта тих, хто закоханий у книгу та читання ніяк не зменшу­ється, як запевняють скептики, а невпинно росте. З напутнім словом перед учасниками виступила начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Байбуза А.П. Вона поспілкувалася з дітьми про роль книги та читання, у нашому житті та про те, чи вижило б людство без книг. Ведучими заходу були незамінні помічники районної дитячої бібліотеки, її волонтери Сапожкова Вероніка та Назарова Вікторія. Як тільки учасники не намагалися презентувати свої улюблені книги, щоб зацікавити присутніх у залі і переконати, що їх книга - найцікавіша і її варто про­читати! Це були найрізноманітніші яскраві презента­ції і міні-вистави, справжні поетичні твори і малюнки, вікторини і, навіть, невеликий відеофільм, знятий по презентованій книзі. Неможливо передати, як горіли очі у дітей, коли вони розповідали про свої улюблені книги! Виникало непереможне бажання мерщій взяти ці книги в бібліотеці і читати, читати, читати... По закінченні конкурсної частини, поки журі визна­чало переможців, волонтери Кібарова Альбіна та Філіпова Олександра провели для присутніх цікавий огляд літератури письменників-ювілярів 2016 року. I ось довгоочікувана хвилююча мить - оголо­шення результатів конкурсу. Журі у цьому році було як ніколи важко визначити переможців. Та, як завжди, перемогли найкращі! Перше місце у категорії «учні 6 класу» ви­борола Мокруш Віолетта, учениця 6 класу П-Костянтинівської ЗОШ, яка підготувала своє­рідну презентацію-дегустацію по книзі Володи­мира Рутківського «Ганнуся». І була одягнута Віолетта як і належить справжньому кухарю - в ковпаку й фартушку. Всі присутні із задоволен­ням «посмакували» її розповіддю. II місце посів Збризький Сергій, учень 6-А класу НВК «Чаплинська школа-гімназія». Він представив цікаву слайд-презентацію, провів вікторину з глядачами. Сергій розповів про від­криття, які він зробив за допомогою книги і дав важливі життєві рекомендації глядачам. III  місце зайняла Яшна Поліна, учениця 6-Б кла­су Чаплинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступе­нів. Вона вразила журі тим, що дуже цікаво та захоплю­юче розповідала про свою улюблену книгу. У категорії «учні 7 класу» перемогла Дужик Юлія, уче­ниця 7-В класу НВК «Чаплинська школа-гімназія». Вона зробила цікаву слайд-презентацію за трилогією Степа­на Процюка «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» і «Аргонавти» та, головне, дівчинка захоплююче розпо­відала про героїв повісті та їх перше кохання. Ця розпо­відь викликала в усіх присутніх, як дорослих, так і одно­літків Юлі, бажання неодмінно прочитати трилогію. Івасишен Максим, учень Балтазарівської ЗОШ, який посів II місце, показав себе справжнім актором. Він настільки талановито зіграв роль головного героя кни­ги Ірен Роздобудько Арсена, що зал не втримався від оплесків. Ill місце посів Школьний Володимир, учень 7 класу Хрестівської ЗОШ. Його розповідь була дуже емоцій­на і переконлива - цим він і «підкупив» журі. Не можна оминути увагою ще одного учасника - учня 7-Б класу Чаплинської спеціалізованої школи Шур Дмитра. Його виступ запам'ятався нестандартним підходом. Дмитро так зацікавив улюбленою книгою («Кенінгова колекція» Олександра Есаулова) своїх друзів, що вони залюбки прочитали її і вирішили екранізувати невеликий уривок, де й зіграли головних героїв. І хоча хлопець не зайняв призового місця, та його презента­ція надовго залишиться у пам'яті учасників заходу. Конкурс закінчився, але це лише конкурс. Головне, щоб поруч з вами завжди залишалися книги - цікаві та змістовні.

Л.Бугайова, завідуюча районної дитячох бібліотеки // Голос Таврії. – 2016. – №13 (31 берез.). – С.4.

Районний тур II обласного фестивалю виконавської майстерності "Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви"

10 березня 2016 року в малому залі районного Будинку культури відбувся районний тур II обласного фестивалю виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви». Завдання Фестивалю - популяризація та презентація творчості Ліни Костенко, підтримка та розвиток української культури, обмін вико­навським досвідом. Якими мають бути слова, що могли б схарактеризувати цей феномен української культури адекватно його значенню і сили! Ліна Василівна Костен­ко! Поет, філософ, безстрашний й напружено мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і влас­ною совістю, її геній, незважаючи на всі гоніння й замовчу­вання, був і залишається могутнім, незламним деревом, олімпом сучасної поетичної думки. Присуджуючи одну з найпрестижніших премій - премія Ф.Петрарки, у дипло­мі зазначалось: «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». Не українській, а світовій, бо справжня поезія, звісно ж, належить світові. Ліна Костенко не просто ге­ніальний поет, це складна, щедра на добро, спрагла до щастя і волі українська душа. Говорити поетичним сло­вом Ліни, про її поезію, означає говорити про святість душі людини, її гідність, про ідеали добра, істини й краси, про нездоланність правди і необхідність боротьби за неї. У районному турі взяли участь 37 виконавців у кате­горіях: «читці» - 20, «автори віршів» - 2, «художники»-14 і «вокалісти» - 1. Учасники фестивалю майстерно демонстрували свої здібності, чаруючи присутніх пое­тичними перлинами мудрості, безмежною любов'ю Ліни Костенко до свого багатостраждального народу. У залі панувала магічна атмосфера. Виконавці читали вірші поетеси і всі ніби поринали в дивовижний світ високих почуттів, високошляхетних і одухотворених не лише поетичним генієм Ліни Костенко, збагачуючи слу­хачів інтелектуально, звеличуючи душу і серце. Журі гідно оцінило виконавську майстерність учасників фестивалю. За результатами відбіркового туру обласно­го фестивалю «Поетичний камертон Ліни Костенко: па­тріотичні лейтмотиви» визначено фіналістів: у категорії «читці»: диплом І ступеня - Марчук Ірина (Долинський сільський Будинок культури); диплом II ступеня - Хохря-кова Катерина (Долинський сільський Будинок культури); диплом II ступеня - Кипоренко Катерина (Надеждівська ЗОШ); диплом III ступеня - Місюра Олена та Азарова Альона (с.Хлібодарівка- шкільний та сільський бібліоте­карі); Нюнько Аліна (Надеждівська ЗОШ) та Іванова Анас-асія (Першокостянтинівська ЗОШ). У категорії «автори ві­ршів»: дипломом І ступеня нагороджена Цхай Маргарита (Чаплинська спеціалізована школа) за вірш «Розмова з Ліною та Богом». У категорії «художники»: дипломом І сту­пеня нагороджена Ляшко Аліна (Преображенська ЗОШ); дипломом II ступеня - Місюра Олена (с.Хлібодарівка, шкільний бібліотекар), Ніязова Альбіна (Надеждівська ЗОШ); дипломом III ступеня - Костиря Альона (Чаплин­ська спеціалізована школа). Поетичне свято закінчилось та в душах глядачів ще довго буде звучати «нерозгадане чудо» таланту геніальної Ліни Костенко:
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настане.

А.Жовнірчук, директор КЗ «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №11 (17 берез.). – С.4.

Люди незбагненної долі та багатого таланту

У кімнаті - музеї при Надеждівській сільській біблі­отеці - філії проведено усний журнал, присвячений творчості Лесі Українки «Вічний живий голос». На свято завітали гості: колектив дитячого закладу «Ка­линка», завідуюча Косован А. Г, зі своєю програмою «В гості до Лесі Українки», працівники сільської ради та сільський голова Чухалов Г.А. На заході читали вірші Л. Українки, говорили про її нелегку долю, про її творчість, а закінчили його такими словами:
Не стерлась райдужна сторінка,
Не вмерла пісня лісова,
Безсмертна Леся Українка,
Була і є повік жива.
Свято Л.Українки настільки всім сподобалось, що пізніше ми вирішили провести і тиждень творчості Т.Г.Шевченка в кімнаті - музеї при сільській бібліотеці. На виховну годину «Вшануємо Тараса Шевченка» та­кож запросили колектив дитячого садочка «Калинка», працівників сільської ради, жителів села. Завідуюча бі­бліотекою Дирявих О.Аусім присутнім роздала маленькі тексти з інформацією про життя Шевченка, уривки його віршів. Гості прийняли активну участь в обговорені жит­тя, творчості Великого поета, художника. Також провели з присутніми літературну вікторину, в якій продовжували рядки відомих віршів та відгадували їх назви. Логічним заходу стало прочитання усіма присутніми  «Заповіту» Тараса Григоровича Шевченка. За активну участь в організації цих заходів вислов­люємо велику подяку дитячому закладу «Калинка» (завідуюча Косован А.Г.), вихователям Бондар Н.В, Байбузі Н.М, Бородавкі О.А, Маєвській Н.О, Колькі І.В, працівникам сільської ради - Мостовій О.В, Нюнько Л.П, Дажук Л.А, Паршенко Л.Г, Бойчук Л.В., секретарю сільської ради Куць Т.С. Приходьте до нашої бібліотеки, ми на вас чекаємо.

О .Дирявих, завідуюча Надеждівською бібліотекою - філією // Голос Таврії. – 2016. – №11 (17 берез.). – С.4.

Герої не вмирають

20 лютого - День пам'яті ге­роїв Небесної Сотні. Історія будь-якого народу містить пері­оди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проли­вали кров патріоти, адже, хто не знає минулого, той не вар­тий майбутнього. У малому залі районного Будинку культури центральна районна бібліотека провела го­дину пам'яті, присвячену Дню пам'яті героїв Небесної Сотні. Учнівська молодь шкіл у гли­бокій скорботі низько схиляла голови перед пам'яттю героїв Небесної Сотні, які боролися за честь, правду та гідність і які віддали своє життя за Укра­їну. Заступник голови районної ради Бурейко Олександр Альбертович у своєму зверненні до молоді наголосив, що майданівці жертвували своїм жит­тям заради майбутнього онов­леної держави, заради гідного життя підростаючого поколін­ня. Ведучі заходу, бібліотекарі розповіли присутнім про жор­стоке протистояння на Майдані Незалежності два роки тому. За три місяці революційних подій у Києві Україна прожила цілу історичну епоху. 22 листопада 2013 року заява влади призу­пинити підготовку до підписан­ня  угоди  про  євроінтеграцію сколихнула народ України. Ми з протестом пішли, Хто ж тоді, як не ми. Нас в столиці зібралось немало. І здригнувся Майдан, Похитнувся весь клан, Революція слово сказала. Розповідь ведучих супроводжувалась трансляцією відео-кліпів «Небесна Сотня», «Світ­лій пам'яті українським героям Майдану», «Пливе кача...». Безсмертні душі вбитих і зака­тованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть у народній пам'яті, бо герої не вмирають. Небесна Сотня своїм життям викупила свободу для мільйо­нів українців і дала шанс збу­дувати нову демократичну пра­вову державу. Пісні «Облаком по небу» у виконанні Анатолія Павлюка та «Мамо, не плач...» у виконанні Крістіни Іскріч ще­мом відгукнулися у грудях при­сутніх та викликали сльози і біль за душі невинно убієнних. Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави і ціною жертов­ності показали, що наш укра­їнський дух є незламним, а на­род- нескореним. Непрості часи сьогодні пере­живає Україна. Зовнішні вороги намагаються роз'єднати український народ, порушити суве­ренітет нашої країни. Вірні сини України, наші земляки, встали на захист рідної держави і з честю стоять на варті кордонів східної України. На заході комісар Чаплинського військового комісаріату Гайдашенко Сергій Дмитрович та заступник комісара військвого комісаріату Куць Геннадій Юхимович вручили звільненим у запас військовослужбовцям (18 бійців), які мають статус учасника бойових дій, нагрудні зна­ки «Учасник антитерористичної операції». Наші земляки урочис­то присягли на вірність Вітчизні. Фіналом заходу у виконан­ні Георгія Шаповаленка стала пісня «І нехай...», у якій плека­ється надія, що Україна стане вільною, люди щасливими і добрішими та житимуть у мирі і злагоді.

Н.Чиркова, методист КЗ «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №8 (25 лют.). – С.1.

Наши креативные читатели-издатели

Не стоит думать, что фонды библиотек плохо попо­лняются и мало в нынешнее время хороших детских книг. На зимних каникулах поселковая библиотека объявила увлекательный, развивающий творческие способности конкурс «Юный издатель» на лучшую самодельную книгу. Все желающие смогли попробо­вать себя в роли писателя, художника-иллюстратора и креативного издателя. Согласитесь, задание было до­вольно сложным, но интересным и захватывающим. И как оказалось - не зря! Фонд поселковой библио­теки пополнился искренними и теплыми, созданными руками наших любимых маленьких читателей, книга­ми о зимней сказке и новогоднем волшебстве!  Все участники были награджены конфетами, а по­бедители получили призы: альбомы, книги, пеналы. Сложно было выбрать лучшую книгу, так как каждая из них - уникальна, ведь сделана кропотливыми детскими пальчиками. В каждой книге - неподражаемая детская фантазия и искреннее добро, идущее со страниц. Хо­телось бы поведать всем о креативности наших чита­телей. Первое место заслуженно заняли: Долгополое Дима со своей «Новогодней сказкой», повествующей о нелегкой работе Деда Мороза и радости, которую по­лучают дети в Новый год, и Писаренко Мирослава с книжкой «Зимняя сказка» - о добре и взаимопомощи между людьми и обитателями зимнего леса. Второе место занял Игидов Женя с непревзойденным блок-бастером о роботе-снеговике. Третье место раздели­ли между собой книги юных издателей «Подорож снь говика» и «Казочка про ялинку» Мельничук Виктории и Никишина Романа. Кстати, Вика - наша самая актив­ная читательница, а Роман - самый юный участник конкурса, ему 5 лет. Несмотря на свой возраст, маль­чишка уже второй раз занимает почетные призовые места в библиотечных творческих конкурсах. Нельзя не отметить и оригинальную стихотворную «Зимнюю сказку» Либухова Жени. Создавалась она в семейном тандеме с творческой бабушкой. Очень старались и девочки 2 класса: Шарай София, Натарова Даша, Лисечко Надя, Давидюк Настя. Их книжечки-милые, добрые, искренние. И пусть наш конкурс был «вне плана», удоволь­ствие он принес и юным издателям, и нам, библио­текарям. Дети с нетерпением ждут следующего твор­ческого конкурса, ну а мы...а мы придумываем новые увлекательные задания и готовим призы для следу­ющих победителей.

И.Огородникова, библиотекарь, пгт.Аскания-Нова // Голос Таврії. – 2016. – №8 (25 лют.). – С.3.

Далекий в часі, близький у пам'яті біль

Це їм у парку пам'ятник стоїть.
Із змішаних дерев там коло шани,
Росою плаче, плаче кожна мить,
І перехожих, чулих душі ранить.
Блідий скорботи пам'ятник стоїть...
Шепоче щось дерев родина мрійна
Мами! Скажіть вождям усіх століть:
«Ми родимо дітей не в пащі війнам!»
                            М.Тимошенко, «Кришталеві роси»

15 лютого 1989 року мостом «Дружба» через річку Амудар'ю перейшов з Афганістану на узбецький берег останній радянський БТР. 15 лютого 2016 року виповнилася 27 річниця з дня виведення радянських військ з Афганістану. У війні брали участь 150 тис. українців, загинули 3280 осіб, повернулися інвалідами 3660, безвісті зникли 80 осіб, 505 жінок стали вдовами, 711 дітей - сиротами. Зокрема, на тери­торії Афганістану проходили службу 2559 херсонців, 65 з них загинули у боях, 52 - поховані на Херсонщині, 61 наш земляк став інвалідом.  На честь воїнів - афганців у різних населених пунк­тах нашої області встановлені меморіальні дошки та пам'ятні знаки. За останні роки в області відкрито де­сятки нових пам'ятників афганцям. У цей скорботний день проводяться урочисті мітинги та покладання квітів. Ще багато поколінь будуть зі сльозами на очах, сльозами безмежної радості та невимовної туги одночасно переглядати історичні кадри кінохронік, на яких 15 лютого 1989 року о 10 годині ранку, завершуючи виведення об­меженого контингенту радянських військ, міст до рідної  землі у місті Термес, перейшов командувач 40-ї армії генерал Б.В.Громов. До цього дня у школах проводились уроки пам'яті. У Скадовській ЗОШ сільський бібліотекар Пульман В.С., шкільний бібліотекар Дзьоба Г.В. та завідуюча Білоцерківським СК. Норікова Т.В. провели урок пам'яті «Берегти пам'ять Афганістану». Учні ознайомилися з періодичними та художніми виданнями О.Стовба «Навіки дев'ятнадцятирічні». Бібліотекарі організували тематичну поличку «Скорботній матері склонилися сини-герої». Присутні зі скорботою слухали записи пісень групи «Каскад». Урок закінчився хвилиною мовчання.

В. Пульман, бібліотекар Скадовської сільської бібліотеки // Голос Таврії. – 2016. – №8 (25 лют.). – С.3.

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Голокост - одне з най­більш похмурих і кривавих явищ XX століття. У 30-ті роки минулого століття у Німеччині прийшла до влади нацистська партія, яка оголосила євреїв непо­вноцінними і заявила, що вони підлягають голокосту (випаленню). На практиці це обернулося вбивства­ми, жертвами яких стали старі люди, жінки та діти. Не обійшла трагедія Голокосту і український народ. Геноцид 1932-1933рр., влаштований російським урядом, був найбільш спустошливим і таким, що поставив пи­тання про саме існування українського народу. Це була зловісна цілеспрямо­вана політика, скерована на цілковите знищення українського народу, його генофонду. Радянський уряд не лише відмовив у допомозі вимираючим від голоду регіонам, але й свідомо погіршував їхнє становище, конфісковуючи найменші запаси продо­вольства і збіжжя для май­бутніх посівів. Ця жахлива катастрофа, що забрала життя близько 10 мільйо­нів людей, стала найбільш масштабною за кількістю жертв і, водночас, най­менш відомою з-поміж тра­гедій XX століття. Для українців жахливим символом Голокосту Дру­гої світової війни став Ба­бин Яр - місце розстрілу понад 150 тисяч євреїв та представників різних націо­нальностей. Існував і Дро-бицький Яр у Харкові, а та­кож багато інших місць, де нацистські нелюди масово вбивали євреїв. Під час Другої світової війни нацисти цілеспря­мовано та планомірно ви­нищили близько шести мільйонів євреїв у Німеч­чині й на захоплених тери­торіях інших країн Європи, в яких до початку війни жило 9 мільйонів євреїв. У Польщі, країнах Балтії та у Німеччині за роки Го­локосту було вбито 90% євреїв. Зокрема, через табір смерті Аушвіц-Бірке-нау згідно з документами Нюрнберзького трибуна­лу пройшло з муками 2,5 мільйони людей. У широ­кому розумінні Голокост-це також геноцид циган, масові вбивства поляків, радянських військових, полонених, душевнохворих. 27 січня 1945 року вій­ська Першого українського фронту звільнили в'язнів концтабору в Освенцимі, яким вдалося уникнути газових камер та кремато­ріїв. Були визволені тисячі в'язнів нацистського та­бору смерті Аушвіц. Щоб ушанувати цю подію, Ге­неральна Асамблея ООН встановила 27 січня Між­народним Днем пам'яті жертв Голокосту. Пам'ять про невинно убитих за ознаками націо­нальної, етнічної, расової, культурної, релігійної на­лежності демонструє рішу­чість міжнародної спільно­ти ніколи більше не допус­тити повторення страшних злочинів, спричинених ре­жимом та тоталітарними ідеологіями.

О.Наумова, редактор КЗ «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №4 (28 січ.). – С.1.

Година спілкування до дня Соборності України

До Дня Соборності України в Надеждівській бібліоте­ці - філії було проведено годину спілкування з працівниками сільської ради «Найдорожча з усіх, рідна земле моя». Секретар сільської ради Куць Т.С прочитала лекцію «Соборна. Вільна. Неподільна! Моя Україна». Відзначення Дня Соборності - це не тільки суспільна потреба, а й наш моральний обов'язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених Українським народом на алтар незалежності, соборності, державності. На сьогоднішній день найважливішим питанням для нашої України є збереження Соборності України, адже внаслідок російської окупації Кримський півострів та Донецька, Луганська області є тимчасово окуповани­ми територіями. Бажаємо всім миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє рідного краю та України. Велична і свята, моя ти Україно, Лише тобі карать нас і судить Нам берегти тебе Соборну і єдину І нам твою історію творить!

Т. Куць, секретар Надеждівської сільської ради // Голос Таврії. – 2016. – №4 (28 січ.). – С.8.

Крути: честь і трагедія України (до 98-річниці бою під Крутами)

Сьогодні Україна шанує своїх героїв. Тепер ми щорічно офіційно відзначаємо роковини загибелі загону молодих україн­ців під Кругами. Але ще й досі мало хто знає за яких умов відбувалися ті криваві події. 22 січня 1918 року Центральна рада Четвертим Універсалом проголосила не­залежну Українську Народну Республіку (УНР). Віднині Українська Народна Рес­публіка повинна була стати суверенною державою. Але Українська держава по­терпала від невирішених соціально-еко­номічних проблем, внутрішнього роз­брату, зазнавала зовнішнього тиску. Щоб протистояти російській експансії, Укра­їні потрібен діалог з іншими державами, адже РРФСР прагнула виставити своє творіння, «Харківську УНР», як повно­важного представника українського на­роду на мирних переговорах у Бресті. З цією метою Центральній Раді необхідно було утриматись у Києві. Кожний день, навіть кожна година, мали велике зна­чення аби укласти договір з країнами Троїстого союзу. Уряд більшовицької Росії після відхилення Централь­ною Радою його ультиматиму посилає на непокірний Київ війська. Армія Української Народної Республіки складалася з селянського ополчення «вільних коза­ків», січових стрільців, колишніх військовополонених галичан, кількох невеликих загонів із фронтовиків та декількох сотень київських юнаків, які пішли на фронт прямо зі шкільної лави. 27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий Студентський Курінь. Він складався із студентів Університету імені Святого Володимира (нині - Київський національний універ­ситет ім.Т.Шевченка), новоствореного Українського університету, а також із учнів київських гімназій. Вони майже не мали бойової підготовки. Курінь одержав за­вдання допомогти українським частинам утримувати станцію Бахмач. Але по дорозі прийшло повідомлен­ня, що Бахмач уже захоплений ворогом. Тому загін зупинився відразу під Ніжином, на станції Крути, за сто двадцять кілометрів від Києва. На них рухався пе­редовий загін військ Муравйова чисельністю близько 6 тисяч військових, який підтримувала вогнем ар­тилерія із бронепотягів. У захисників Крут була тіль­ки одна гармата. Студент­ським Куренем команду­вав студент Українського народного університету Омельченко. Вій кипів ці­лий день зранку 29 січня 1918 року аж до вечора. Вогнем 35 кулеметів та рушниць студенти і гім­назисти відбили декіль­ка більшовицьких атак. У той же час ліве крило (студентський Курінь) че­рез неузгодженість піш­ло у наступ. У результаті цього більша їх частина загинула під час маневру, а 35 бійців потрапили в полон. Решту оборонців знищили тут же, під Кру-тами - спочатку розстріляли, а потім добивали багне­тами і ножами. Як свідчили селяни, які бачили страту, учень сьомого класу гімназії Г. Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші. Загалом втрати українців під час бою під Крутами становили близько 300 бійців. М.Грушевський у промові на моги­лі героїв наголосив, що подвиг українських юнаків під Крутами, які своєю кров'ю окропили святу землю в бо­ротьбі за волю України, навічно залишиться у історії, як символ національної честі. Адже коли на таку сві­дому самопожертву здатна молодь - нація знищена. Подвиг юнаків під Крутами - це символ нескореного духу українського народу. Крути навчили нас розуміти й цінити жертву. Вони дали нам віру у свої сили. Культ героїв Крут - це щоденний героїзм, щоденне бажання знаннями, серцем і душею бути громадянином, який сам будує державу, опікується нею. Офіційно День пам'яті героїв Крут почали відзнача­ти після того, як 29 січня 2007 року Президент України підписав Указ «Про вшанування пам'яті героїв Крут».

Н.Чиркова, методист КЗ «Чаплинська ЦБС» // Голос Таврії. – 2016. – №4 (28 січ.). – С.8.

"Гомер XX століття" у вимірі українського сьогодення

Він називав себе «літописцем українського просто­ру», а його книжки були заборонені у радянські часи, проте один із дослідників творчості назвав його «Гоме­ром XX століття». Погодьтесь, це вже справжнє визна­ння. Народився в Україні, похований на цвинтарі укра­їнського поселення Київ на околиці Торонто, прожив 82 роки. Хто ж він, цей «замовчуваний» письменник, чому не дозволялось читати його твори? Чому канди­датура письменника була запропонована на здобуття Нобелівської премії? Це - Улас Самчук, 110-річчя від дня народження якого світова творча спільнота відзначила у минуло­му році. Що ж нам відомо про непересічного письмен­ника, який назавжди увійшов до корифеїв української літератури XX століття? Авторитети стверджують, що серед майстрів української прози XX століття постать Уласа Самчука чи не найсамобутніша. Безумовно, щоб познайомитися з письменником, треба прочитати його твори. Я б порадила розпочати з твору, який з'явився у 1933 році і має назву «Марія». Автор назвав твір «хронікою одного життя», де мова йде не лише про головну героїню, а велетенське на­ціональне горе українського народу, про долю цілого покоління. Розповідь правдива, емоційна, читається легко і важко. Легко, бо мова ясна, чітка, проста і зро­зуміла, важко, бо про важкі перипетії її жіночої долі. Зрозуміло, що головна героїня пережила все те, що взагалі перестраждала Україна. Чомусь здається, що її образ співпадає з образом біблійної Марії, чистої, справедливої, але такої багатостраждальної. На мій погляд, цей твір залишається актуальним і сьогодні, бо можна впізнати деякі події, що відбуваються у нашій країні. Отже, мова йде про вічні про­блеми: стосунки між країнами та родинами, військові негаразди, взаємини в родині, конфлікти батьків та дітей, невмирущість кохання, виснажливу працю за хліб «насущний», дивовижну працьовитість народу, незламність його духу, любов до рідної землі. Незважаючи на те, що твір написаний багато років тому, письменник ніби звертається до нас словами одно­го з героїв твору: «Слово моє прийдучим вікам. Затямте, ви, сини і дочки великої землі. Нема кінця нашому жит­тю. Горе тобі, зневірений!» Таким чином автор твору під­тримує українців сьогодні, демонструючи велику силу народу, його мудрість і прагнення до справедливості. Прочитавши «Марію», розумієш, що письменник вказує на джерела внутрішньої сили, на згуртованість навколо спільної мети, на вміння долати життєві труднощі. Життя самого Уласа Самчука стало трагедією лю­дини, вигнаної з рідного краю. Але він завжди був з Україною, писав про українців і для українців. Його творчість є невід'ємною частиною української історії і літератури. Коли ви візьмете до рук книгу «Марія», ви не зможете відкласти її в бік, як колись зробила прав­ляча влада в нашій країні, позбавивши народ можли­вості читати, думати, аналізувати.

О.Самарська, волонтер селищної бібліотеки Асканія-Нова // Голос Таврії. – 2016. – №3 (14 січ.). – С.4.

У турботах про село

Час не стоїть на місці. Життя людей з часом повинно змінюватися на кра­ще. А ці зміни залежать як від керівників громади, так і від бажання самих людей у покращенні свого життя. З приходом на посаду Преображенського сільського голови Артюшенка Володимира Миколайовича ми дочекалися саме цих змін. Завдяки турботі  новообраного сільського голови з'явилися у селі дві зупинки, де можна сховатися від дощу чи снігу, коли чекаєш на автобус. Встановлено лави, де можна відпочити стареньким дідусям і бабу­сям. Також за підтримки підприємців, депутатів та громади впорядкували територію села. Тепер у нас стало затишно і гарно. Громада села не помилилася у своєму виборі. Наш новий голова Артюшенко Володимир Миколайович проявляє себе як талановитий керівник, надійний то­вариш, порядний, чесний, добрий, людяний. Жителі села вдячні йому за небайдужість до одно­сельців та благоустрою села, завжди раді підтриму­вати всі гарні починання голови сільської ради Артю­шенка Володимира Миколайовича.

Т.Куликовська, завідуюча бібліотеки-філії с.Преображенка // Голос Таврії. – 2016. – №2 (14 січ.). – С.3.

Добрым жителям Аскании-Нова

Работникам каждой библиотеки приятно, когда им дарят книги. Таким образом пополняется фонд, расширяется возможность порадовать читателей новьіми по­ступленнями, предложить книгу тому, кто найдет в ней хорошего собеседника й верного друга. Книга, подаренная недавно, подписана очень мило й искренне: «Всем добрым жителям Аскании-Нова». Ав­тор зтой книги Паата Амонашвили, социолог, педагог, писатель, настоящий последователь своего отца - ве­ликого педагога современности. Зта книга еще совсем молодая, она увидела свет в Издательском доме Шалвы Амонашвили в Грузни в 2013 гаду. В Украине появилась два года назад в городе Хмельницкий. Сложно рассказать о чем зта книга. Чтобы понять, ее нужно взять й прочитать. А в аннотации написано так: «Духовная фантастика, или не фантастический рассказ о Правде Жизни». Название книги с долей интриги: «Больной врач, или легкий способ быть здоровым». Эта книга многих подтолкнет к глубоким размышлениям о смысле человеческои жизни й огромном значений нравственности в судьбе человека. Книга наполнена афоризмами. Читая, хочется порой остановиться й призадуматься: «Хорошее надо искать в себе, а не вокруг», «Все имеет свою причину, даже если мы ее не понимаем», «Телом здоров талько здоровий в мыслях». Среди героев много знакомых: Ной со своими сыновьями, Николай Чудотворец, Наполеон, Ротшильд, Антуан - автор «Маленького принца». Среди незнакомых героев - все остальные: взрослые й дети, врачи й больные. Сам же автор в обращении к читателям так сказал о своем произведении: «Самая тяжелая, смертельная й неизлечимая болезнь- это жизнь в цивилизованном, индустриальном й высокоразвитом обществе». Думается, что найти ответ нам предстоит самостоятельно, прочитав книгу й осознав причини наших многочисленных болезней.

Т.Острянская, заведующая библиотекой-филиалом Аскания-Нова // Голос Таврії. – 2016. – №2 (14 січ.). – С.3.

Фестиваль книголюбов

В Чаплинской центральной районной библиотеке состоялся областной фестиваль молодежного чтения и права "Открой свою книгу". Представители библиотек области прибыли в Чаплинку с инновационными проектами продвижения чтения  в молодежную среду. Среди высокопоставленных гостей были первый заместитель губернатора Валентина Сичевая, начальник областного управления культуры Светлана Думинская, и.о. начальника Главного территориального управления юстиции Олег Предместников. Были прставители и рангом выше - поэты всеукраинского уровня: лауреат Шевченковской премии (уроженец Преображенки Чаплинского района, кстати) Анатолий Кичинский, глава областной организации Национального союза писателей Украины Василий Загороднюк,  Заслуженный деятель искусств Украины Валерий Кулик. Участники фестиваля не только обменялись своими идеями, но и поучаствовали  в патриотической акции по плетению маскировочной сетки. На память о мероприятии в районной библиотеке остались книги писателей и цветной принтер.

// Вестник Приазовья. – 2016. – №24 (16 черв.). – С.8.