за 2015 рік

"Мандруємо дорогою країни правознавства"

7 грудня в Україні стартував Всеукраїнський Тиж­день права. Ураховуючи важливе значення правової освіти, протягом тижня в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки проходили спрямовані на погли­блення знань пра­вового світогляду громадян заходи під гаслом «Мандрує­мо дорогою країни правознавства». В перший день Тижня організовано інфор­маційно-правову виставку «Мандру­ємо дорогою краї­ни правознавства». Крім того було узго­джено план спільних заходів з дирекцією Нововасилівського НВК та свіпробітниками Іванівського відділення поліції Каховського поліції ГУНП в Херсонській області, ін­спекторами поліції Стрижак К. Г. та Вершлягою Ю.В. Так 08 грудня з учнями 5-9 класів було проведено годину правового виховання «Великі права маленької людини» з метою поглиблення знань правової куль­тури. Шляхом мультимедій­ної презентації «Знавці права і обов'язків» при­сутні дізналися про свої права та обов'язки, які регламентують­ся Конституцією України, розгля­нули ситуаційні вправи, які дали змогу зрозуміти необхідність до­тримування їх, пройшли сторінками правових документів «Консти­туцією України», «Декларацією прав людини», «Кон­венцією ООН про права дитини». Гостями заходу були: сільський голова Л.М. Хотієнко, учні та вчителі школи Ніколаєва О.М., Остапенко В.С. та співробітники полі­ції: інспектор поліції Стрижак К. Г. та старший інспектор Вершляга Ю.В. Вони наголосили, що дуже часто, знаючи права та обов'язки люди, стають на шлях правопо­рушень. Так Стрижак К. Г. розповів про правопорушен­ня, які виникають серед дітей найчастіше і наголосив про відповідальність батьків за протиправні дії своїх  дітей. Вершляга Ю.В зауважив, що саме жарти і пустощі, необдумані вчинки людей мо­жуть привести до правопорушень. Співробітн ики органів правопо­рядку зрозуміло пояснювали дітям поняття добра, зла, жорстокості, справедливості та заздрощів. Також вони навели ряд прикладів. Діти та бібліотекар мали змогу поставити декілька запитань працівникам поліції та отримали на них відповіді. Зустріч з учнями 1-4 класів проходила в формі правової гри «Права дитини - маленької лю­дини», яка також була направлена на виховання пра­вової освіти. Діти ознайомилися зі своїми правами та обов'язками, а після перегля­ду презентації дізналися, куди необхідно звернутися, якщо порушуються їх права, як до­помогти не лише собі, але й своєму товаришу. «Правова країна мутляндія» запросила найменших жителів села, вихованців дитячого садка до бібліоте­ки. Діти переглянули відео -мультики «Казки про право», а бібліотекар в доступній формі подавала елементи уявлен­ня про важливі закони нашої країни, правила поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснила роль люю­дей, які піклуються про своїх маленьких громадян. 11 грудня було підведено підсумки Тижня права: діти отримали правове виховання, навчилися орієн­туватися в таких поняттях, як право, обов'язок, закон, порушення, злочин.

Лариса Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №50 (17 груд.). – С.5.

Звітує районна бібліотека

В рамках тижня права з 6 по 10 грудня районна бі­бліотека провела: правовий таїгіх "Крізь окуляри прав людини", вікторину "Злочин чи проступок", брейн-ринг "Закон і право - для всіх одні", інформіну "Ти маєш пра­во - знати право", ситуаційно-рольову гру "Зроби крок вперед" спільно з учнями 7-9 класів ІванівськоїЗОШ № 2 (шкільний бібліотекар Розум Н.В.). Що таке право, як найвище досягнення людської цивілізації? Що таке держава і які функції вона вико­нує? Якою є структура системи права? Які відносини регулює цивільне право, житлове, сімейне, трудове, фінансове, кримінальне право? Якими є основи держав­ного ладу України? Які існують правопорушення і юри­дична відповідальність за них? Що таке громадянство? Як «народжуються» закони? На всі ці та інші запитання можна було знайти відповіді під час цих заходів. До вікторини було включено 19 запитань, на знання законодавства, правових термінів, знання статей Кон­венції про права дитини. Діти залюбки обговорювали та доповнювали відповіді своїх однолітків. Під час про­ведення брейн-рингу, що включав конкурси "Життя навчить", "Юридичний", учасникам найбільше сподо­бався "Музичний", в якому треба було визначити галузі права, які регулюють ситуації, що звучать у піснях. Оформлена тематична полиця "Держава. Закон. Молодь" зацікавила учнівську молодь новинками про державу і право, галузі права, розвиток юриспруденції, діяльність правових інституцій.

В. Максак, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №50 (17 груд.). – С.5.

"Стежини скорботи: голодомор в Україні"

До Дня пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років і по­літичних репресій у Воскресенській сільській бібліотеці відбулася година-реквієм "Стежини скорботи: Голодомор на Україні». Бібліо­текар за допомогою слайд-презентації «Український Голодомор 1932-1933 років» розповіла присутнім учням про трагічні по­дії, які відбувалися в ті жахливі роки в Укра­їні, ознайомила з книжковою виставкою літератури «Страшна правда Голодомору», де представлені кни­ги, що висвітлюють причини, перебіг і наслідки Голодомору, свідчення очевидців. Бібліотекар зробила короткий огляд на­уково-популярних і художніх творів про голодомор. Учасники заходу засвітили поминальні свічки і вшанували пам'ять жертв голодо­мору хвилиною мовчання.

Т. Роїк, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №48 (03 груд.). – С.2.

До Всесвітнього дня боротьби за СНІДом

До всесвітнього дня боротьби зі СНІДом спільно з Центром соціальних служб для дітей сім'ї та молоді Студзінською І.Б. у районній бібліотеці було прове­дено годину-шок "СНІД - небезпека реальна чи уявна" та акцію "Ми - про­ти СНІДу! Ми - за життя!" для учнівІ Іванівського професійного аграрного ліцею. Бібліотекар по­чала розмову словами геніального лікаря і фі­лософа Авіценни "Голо­вним скарбом життя є на землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях. Головним скарбом є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно ба­гато знати", а також зазначила, що ключовою роллю у профілактиці ВІЛ-інфекції є поінформованість на­селення. Адже, хто попереджений - той озброєний, а незнання смертельно небезпечне. Зауважила, що до ВІЛ-інфікованих людей   треба ставитися гуманно і милосердно. Ці люди мають право на повноцінне життя. Молодь переглянула відео "Життя з ВІЛ: осо­биста історія".  Директор ра­йонного  центру  соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Студзінська І.Б. розпо­віла про шляхи передачі, профілактику ВІЛ-інфекції, симптоми захворювання, клінічні прояви, діагностику, лікування антиретровірусними препаратами. Зазначила, що приймаючи ці препарати і чітко додержуючись правил їх вживання, ВІЛ-позитивні люди можуть підтримувати нормальний стан свого здоров'я, тим самим продовжуючи собі життя на багато років. Учням було роздано буклети, пам'ятки, листівки з інформацією про СНІД.

В. Максак, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №48 (03 груд.). – С.3.

Гідність та свобода - це є майбутнє України

20 листопада у Шотівській сільській бі­бліотеці відбувся захід «Гідність та свобода - це є майбутнє України», під час якого було вшановано патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 - у лютому 2014 року стали на захист демокра­тичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору. Діти читали вірші та запалили свічки у пам'ять про героїв. Всім присутнім було представлено перегляд уривку відеофільму про події, які відбувались на майдані. У читальній залі бібліотеки діяла розгорнута книжково-ілюстративна виставка «Герої, які не вмирають».

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №47 (26 листоп.). – С.2.

Година історичного календаря "Україна - це територія гідності і свободи"

З нагоди Дня Гідності та Свободи в приміщенні Нововасилівської сільської бі­бліотеки з учнями школи було проведено годину історичного календаря «Україна - це територія гідності і свободи», а також оформлено стенд «Творці революції гід­ності» та інформаційну вітрину «Від революції гідності - до гідного життя». Учасники цього заходу ознайомилися з виставковим матеріалом, переглянули слайд - презентацію «Творці революції Гідності» та документальний фільм «Революція Гідності. Євромайдан. Повна хронологія». Після розпо­чалось обговорення фільму, під час якого діти дійшли до висновку, що по­дії, які відбулися в листопаді 2013 року, привели до корінних змін у нашій краї­ні. Це був час важких випробувань для всієї України, яка продемонструвала всьому світу своє прагнення до свобо­ди і реальної незалежності. Підсумком заходу були слова учениці 9 класу Попової Ані, яка зазначила: «Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших бать­ків! Будемо з шаною зберігати і захищати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!» Слава Україні!

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №47 (26 листоп.). – С.2.

Україна свята, нездоланна ніким і ніколи

«Бо вищих я  не відаю скарбів, і ніж мирний труд  щастя в мирнім  домі, які весь час я чесно боронив», - саме під цим гас­лом пройшло свято "Свободи та гіднос­ті" у Дружбівській бібліотеці. Невеличка інсценізація, поставлена дітьми, дала змогу зрозуміти, що тільки наше праг­нення свободи, єдності, мужності, незламності не дасть скорити Україну. Ні кайдани, ні нав'язлива думка не зламає українця. Діти розповіли вірші, намалювали малюнки "Якою я бачу свою Украї­ну!». Вони охоче розповідали про яке майбутнє для України мрі­ють, і радіє серце, що таки відкладається у кожного маленького патріота у куточку їхнього сердечка любов до Батьківщини!

О. Корнєва, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №47 (26 листоп.). – С.1.

"Ігри патріотів Херсонщини"

16 жовтня на базі Іванівської гімназії відбувся заключний II тур обласного інтелектуального турніру "Ігри патріотів Херсонщини". В ньому змагались учні Іванівської загальноосвітньої школи І - III ст. № 2 та Іванівської гімназії. Основою цих випробовувань стали тестові завдання з історії краю, її природи та літератури. Змагалися діти у трьох вікових групах: учні 5, 6, 7 та 8 класів. Переможцями стали: Самалюк Віталія - учениця 5 класу Іванівської ЗОШ  І - III  ступенів № 2, Марін Артем - учень 7 класу Іванівської гімназії та Толокольнікова Анастасія - учениця 8-Б класу. За участь у конкурсі діти були нагороджені подяками.

В. Логвиненко, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №41 (22 жовт.). – С.2.

Ми козацького роду

Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста», і одне з найбільших православних свят - свята Покрова - Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії - 14 жовтня.
Але в Україні в цей самий день відзначають ще одне свято, яке з ним тісно пов'язане - День українського козацтва. Для козаків свято Покрови було особливим, вони вважали Божу Матір своєю заступницею.
З нагоди цього свята для учнів 10-11 класів було проведено урок мужності «Ми з України козацького роду». До уваги присутніх оформлена виставка - інформація: «Сучасні герої України». Діти переглянули відео «Солдат України» про мужніх захисників, які відвойовують та захищають кордони нашої держави. Учні усвідомили історичне значення нового свята - Дня захисника України. Під час бесіди провели короткий екскурс у історію козацтва, повідали про традиції та звичаї українських козаків.

Т.Роїк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №41 (22 жовт.). – С.3.

"Село моє, для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі"

«Село моє, для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі», - ось такими словами я хочу розпочати свою розповідь про моє рідне село -Дружбівку, якій в цьому році виповнилося 185 років. Це частина моєї рідної Батьківщини, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим. Тут народилися мої батьки, тут жили їхні батьки, народилася я і живу ось уже 36 років, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя. А ще це місце, де людина стала Людиною, навчалася відрізняти погане від хорошого, творити добро, любити, де почула перші добрі слова і пісні...
Перша письмова згадка про село з'явилася 1830 році, воно мало назву Калга (паралельна назва Філімонівка). Засновано на місці давнього поселення кримських татар. За однією з версій назва в перекладі означає ківш, впадина, за іншою - тут знаходився намісник султана Калга-султан. У 1830 році власник земель поміщик Бутурлін привіз перших поселенців зі своїх володінь у Харківській та інших губерніях. На кінець 1864 року в ньому налічувалося 75 дворів та проживало 549 селян. Кількість населення швидко зростала. У 1891 році в Калзі відкрилася трирічна земська школа, в якій був один вчитель і навчалося 37 хлопчиків та 3 дівчинки. А уже у 1899 році до школи ходило 36 хлопчиків та 23 дівчинки. У 1932 році в Дружбівській школі відкрився 5 клас, а десь у 1937 році вона стала семирічною, потім восьмирічкою, потім дев'ятирічкою, з 1998 року - середня. Довідково: в документах Генічеського повітного статистичного бюро за 1921 рік в картках обліку сільгоспгосподарств по с. Калга Іванівської волості вказано: кількість населення -1799 чол., дворів - 250, землі всього 11667 десятин. З них одної -6372 дес, пасовищ - 4100 дес., сінокосу-1000 дес, під садибами -195 дес., під посівом на 1921 рік було 6370 десятин. У мешканців села було у користуванні 679 коней, 390 корів. 1075 овець, 649 свиней та поросят. З 1952 року головою колгоспу працював протягом 34 років Півторацький О.В. Добрий був господар, він зумів організувати колгоспників так, що господарство першим в районі почало вирощувати найвищі врожаї. Зміцніли ферми, збудовано комплекс для вирощування качок, Будинок культури, пекарню, колгоспну їдальню, баню, дитсадок, ФАП, профілакторій, три магазини, адміністративний будинок, прокладено водогону 17 км., вулиць з твердим покриттям 20 км, музей, прибудовано до земської школи 4 класні кімнати, чудовий ставок, в селі своя АТС, село повністю було радіофіковано. Все це було досягнуто завдяки наполегливій праці наших односельчан. Багато з них були нагородженні урядовими нагородами, орденами Знак пошани, медалями. І в роки Великої Вітчизняної війни калгинці героїчно боролися з ворогом на фронтах. Із них 45 учасників бойових дій нагороджено орденами Великої Вітчизняної війни, орденами Слави, орденами Червоної зірки, 36 чоловік - медалями. Після виходу Півторацького О.В. на пенсію колгосп очолив Пожидаєв М.О., згодом КСП очолив Зеленський О.Г., який організував будівництво млина, олійниці, макаронниці. В 1996 році під його керівництвом побудували церкву і в день Святої Покрови її освятили.
Зараз наше село очолює Нестеров С.С. За 2 роки він підняв на ноги та відновив роботу дитячого садка, Будинку культури, для якого придбано музичну апаратуру, у бібліотеці встановлено комп'ютер, полагоджено водопровід, збудувано майданчик відпочинку біля ФАПу, яким керує чуйна, безвідмовна жінка Бочарова В.К.
У нашому селі проживає багато людей похилого віку, але ніхто не знаходиться без уваги. Нещодавно ювілей свого весілля - 65 років спільного життя - відсвяткували Момот Степан Олексійович та Катерина Дмитрівна, яким бажаю міцного здоров'я та пишаюсь тим, що я їх онука. Не кидали односельчан дружбівці, коли наших хлопців забрали в АТО, підтримували і матеріально і морально.
Не дивлячись на прикрощі, які трапляються у нашому житті, я з гордістю можу сказати: я - калгинка.
Шановні мої односельці! Я бажаю усім вам добра та щастя, родинного затишку у ваших оселях, миру, благополуччя та достатку вашим сім'ям, успіху в усіх починаннях. Нехай здійснюються мрії та надії на краще майбутнє. Хай квітнуте наша рідна Дружбівка!

О. Корнєва, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №41 (22 жовт.). – С.8.

"Подвигом уславлені"

Напередодні великого свята мужності і честі - Дня захисника України у приміщенні Нововасилівського НВК сільським бібліотекарем Марусяк Л. В. було проведено урок патріотизму «Подвигом уславлені». Мета заходу: вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і перемог українського народу усіх поколінь, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу підростаючого покоління.
На святі були присутні сільський голова, депутати сільської ради, учні і вчителі школи, батьки. До них звернулася бібліотекар Марусяк Л. Потім слово мали ведучі Гасаненко К. та Попова А.В., які читали вірші, розповідали про історію української армії, односельців-учасників АТО, які з честю виконали свій патріотичний обов'язок, захищаючи Східний кордон нашої країни. В цей день згадували і сивочолих ветеранів, і молодих людей, які в не такому далекому минулому відслужили військову службу, і тих, хто нині носить погони, згадали та побажали скорішого повернення до рідного дому земляків Тахтарова Н. та Логвиненко С, які і надалі несуть службу на Сході України і саме їм був присвячений вірш «Повертайся солдате додому». Під час заходу присутні переглянули відео «Солдат України», «Мамин оберіг» та відео проект «На зустріч воїнам АТО», підготовлений педагогом-організатором Ніколаєнко О.М. По завершенню бібліотекар наголосила: «Захищати батьківщину, свою землю, рідний дім - це святий обов'язок і ми повинні поважати всіх воїнів і вшанувати пам'ять героїв минулих років, тому що поки існує народ, до тих пір удосконалюються і розвиваються його Збройні сили».

Л. Марусяк, бібліотекар КУ «Нововасилівська сільська бібліотека» // Нове життя. – 2015. – №40 (15 жовт.). – С.1.

Сенс життя і твоє місце в ньому

Все наше життя проходить серед людей. Кожного дня ми спілкуємося в колі сім'ї, на роботі, на вулиці. Від цих контактів залежить наш настрій, наші успіхи, наше самопочуття.
Гарний настрій панував на святі Дня людей похилого віку у Фрунзенській сільській раді. Захід було організовано працівниками сільради. Гостей зустрічали накриті столи з солодощами, напоями та квітами. Від щирого серця лунали привітання від голови сільської ради та першого заступника голови Іванівської районної державної адміністрації Довбні Сергія Леонідовича.
Настрій нашим поважним гостям забезпечував колектив «Любава», який був запрошений з с. Нововасилівка. Лунали задушевні пісні про матерів, батьків, не забули й про українську народну пісню. Потім гості не витримали - та й пішли танцювати.
Колектив сільської ради висловлює щиру подяку нашим колишнім трудівникам, які в роки молодості працювали на користь суспільству. Ми вдячні за їх працю та почуття ритму життя. Спасибі Вам, наші рідні односельчани, за ваші добрі серця, за повагу до життя, до колективного спілкування. Хай вам життя дає довгу ниву, золоте колосся, мирне небо. Щастя, здоров'я вам, успіхів. І ще не один раз завітати до нас на свято.
Висловлюємо щиру подяку спонсорам, за допомомогою яких було організовано захід, це: голови фермерських господарств Гузь В.В., Гордовенко С.П., Монтій Р.І., Марусяк Р.М., Герасимов В.П.; одноосібники Воронков В.М., Похила Є.О., Буряк Ю.А., Буряк М.А., Марушенко О.О.; підприємці Князян С.С., Данілейко О.М., Гоголадзе Б.Т., Гузь Ю.В.

Л. Сушко, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №39 (08 жовт.). – С.3.

Добром зігріте серце

Традиційно 1 жовтня по всій Україні вшановують людей похилого віку. Не оминуло це свято і людей поважного віку сіл Благодатне та Тимофіївка.
Свято розпочалося о 14.00 годині в приміщенні сільського Будинку культури. На цей захід було запрошено 76 громадян, яким виповнилося за 70 років. На жаль, на свято прийшла лише половина запрошених. Це зрозуміло: роки беруть своє, хтось хворий, хтось прикутий до ліжка. Односельчан, яким виповнилося за 90 років, відвідала сільський голова та привітала особисто.
Розпочала свято сільський голова Валентина Чулан. Вона щирими, теплими словами привітала людей похилого віку, побажала їм міцного здоров'я, щастя та і довголіття. Аматори сцени подарували їм прекрасні пісні, які лунали у виконанні Дичко Раїси, Головко Надії, Коніщевої Ганни, Шомок Рози та дівчаток і хлоп'ят Благодатненської загальноосвітньої школи. Святковий і вогник пройшов у веселій атмосфері, адже був і багато накритий стіл, і пісні, і навіть танці. Спонсорами свята були приватні підприємці Басич Т.Т, Саніна Г.Д., Сімагіна В.А., Сапіга В.Т., Малохатко С.В, Нікітін Ю.М.

Л. Виперайленко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №39 (08 жовт.). – С.1.

До Всеукраїнського дня бібліотек

У всі часи одним із культурно - освітніх закладів на селі була і залишається бібліотека. Як би не прогресувало і змінювалося наше життя, без книги не може обійтися жодна людина.
У нашому селі Нововасилівка уже 25 років такий заклад очолює Марусяк Лариса Василівна.
У 1990 році вона закінчила Мелітопольське культосвітнє училище, після якого була направлена до Іванівської центральної районної бібліотеки. 1 серпня того ж року Лариса Василівна була призначена старшим бібліотекарем абонементу на той час Іванівської ЦБС. У червні 1998 року була переведена на посаду завідуючої Нововасилівської сільської бібліотеки, яку й очолює по сьогоднішній день. З роками Лариса Василівна набула досвіду в роботі, впевненості, зрозуміла, що обрана професія - це дійсно її справа, яку любить, до якої ставиться з повною відповідальністю.
У невеличкому приміщенні сільської бібліотеки якось по-домашньому затишно, сучасно. На стендах і полицях цікаві ілюстровані виставки, викладки дитячих та конкурсних робіт, добірки новоїлітератури. Бібліотекар постійно тримає зв'язок із навчально - виховним комплексом, органами місцевого самоврядування, громадою села. Бібліотечні огляди, тематичні уроки, краєзнавчі години, зустрічі з цікавими людьми: афганцями, чорнобильцями, учасниками війни, учасниками антитерористичної операції на Сході нашої країни допомагають прищепити любов до книги, історії свого краю, села, більше перейматися життям бібліотеки.
За активну роботу, участь та перемогу в обласних та районних дитячих конкурсах та розвитку культури на селі Лариса Василівна неодноразово була нагороджена дипломами, подяками, похвальними листами обласного, районного відділів культури, районної профспілкової організації, органами місцевого самоврядування.
Лариса Василівна активна, енергійна, ерудована, ініціативна, бере активну участь у громадському житті села - саме таким і повинен бути сільський бібліотекар. З нагоди Всеукраїнського Дня бібліотек хочеться побажати їй міцного здоров'я, наснаги у роботі та нових успіхів.

В. Кондратенко // Нове життя. – 2015. – №37 (24 верес.). – С.5.

Символ нації - національний прапор

Наш прапор -дух єдиний Великого народу. Наш прапор - то родина, Що прагне до свободи.
На вшанування багатовікової  історії  державотворення України, державної символіки щороку 23 серпня українці  відзначають  День Державного Прапора України. Без історії, традицій і культури немає народу,  а значить і принципів, які дозволять відчути незалежність своєї країни.
У неділю, 23 серпня, шотівців та гостей села було запрошено на урочистості присвячені Дню Прапора та Дню Незалежності України. На свято завітали брлова районної державної адміністрації Бабуцький О.В., заступники голови Гасаненко Т.В. та Цовбня С.Л.
Урочисті збори відкрили ведучі свята Сергій Богдан та Олена Тищенко.
З вітальним словюм до присутніх звернулися голова районної державої адміністрації Бабуцький  О.В. та депутат районної ради Верещака В.М. Право підняти державний Прапор України було надано демобілізованим воїнам  АТО  Ремарчук  І.  та Прищепі О. На святі був присутній начальник військового обліку та бронювання сержантів та солдат запасу Нижньосірогозько-Іванівського ОРВК Прасолов О.О., який вручив нагрудні знаки демобілізованим учасникам АТО Кондратьєву М.О, Ремарчуку І.І., Карнауху В.В., Кондрату Я. Ц
Урочистий  захід  супроводжувався концертною програмою  патріотичної тематики. Найменші учасники концерту,  а це традиційно вихованці  дитячого садка «Сонечко», під керівництвом Супрун Л.О.  виконали  танок та запустили в небо на кульках полотнище у вигляді державного прапора.
Не залишили нікого байдужими виступи Лізи Бачуріної, Діми Гайка, гурту «Господарочка», сімейного дуету Богдан Сергія та Альони. А якою хоче бачити Україну наша молодь  розповіла Юлія Васильєва у вірші «Якою я бачу свою Україну».  Святковий концерт за участю улюблених виконавців подарував гарний настрій усім присутнім на святі. Наприкінці заходу маленьким учасникам свята, вихованцям дитячого садка, за найкращі вишиванки вручили солодощі, а активному учаснику художньої самодіяльності Гайко Дімі подарували вишиванку від спонсора - приватного підприємця Бабенка Миколи Васильовича.
О 13 годині за запрошенням сільського голови відбулася зустріч з воїнами 80-ї аеромобільної десантної роти в сільському Будинку культури. Там військових пригостили смачним домашнім обідом.
Після урочистого зібрання та святкового концерту у селі розпочалися масові гуляння та спортивні баталії на сільському стадіоні. Розпочалося все з товариського матчу футбольних команд села Шотівки (Капітан - Усов Євген) та військових 1-ої роти, 80-ої аеромобільної десантної бригади (капітан - командир роти). Головний рефері гри - Усов Сергій. Матч був дуже  напружений та цікавий та не залишив байдужим навіть найвіддаленіших  від футболу  людей. Рахунок після матчу зафіксовано по-справжньому дружній - 5:5, нічия, але все ж таки переможця  виявили  післяматчеві пенальті. За їх результатами команда Шотівки, як справжні господарі, поступилися своїм гостям. Тому головний приз дістався хлопцям-десантникам. Після футболу організатори запросили всіх бажаючих на майданчик з волейболу.
А дітвора (і не тільки) взяла участь у змаганнях по перетягуваню канату. Під час заходів військовослужбовці 80-ої аеромобільної десантдесантної  бригади  демонстрували свою військову зброю та техніку, зокрема дітей та дорослих покатали по селу на  бронетранспортері  «ХАМЕР».  Бажаючі могли приміряти військову амуніцію. Також присутніх частували смачною кашею з м'ясом. А увечері всі  присутні  перейшли  на танцювальний   майданчик.   Танцювали всі: і діти, і дорослі, і наші гості -  військовослужбовці.  Командир роти попросив слово, він подякував керівництву сільської ради,  організаторам і  жителям села Шотівка за теплий прийом і за масу радісних емоцій, подарував шеврон підрозділу та прапор з автографами хлопців - «кіборгів». А потім віддав наказ «По місцях!». Під оплески вдячних людей, під мелодію «Воины света» десантники вирушили на захист Незалежності  нашої Батьківщини! А розваги продовжились до12-ої години ночі.
Загалом свято пройшло в Шотівці спокійно. Охоронці громадського порядку були  напоготові. Велика подяка співробітникам   міліції: Косенкову Артему, Снісарчуку Сергію.

О.Тищенко, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №33 (27 серп.). – С.4.

Свята у Дружбівці

Наша країна, наш народ святкує вже вкотре річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українців - бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. Якби мене спитали, з ким або чим я можу порівняти свою Батьківщину, я без вагань би відповіла: тільки з людиною - живою істотою, що на даному етапі розвитку - лише підліток, якому ще треба засвоїти багато життєвих уроків. Я щиро переживаю за все, що відбувається в нашій державі. З гордістю можу сказати, що Дружбівці не нехтують звичаями та залишаються щирими патріотами своєї держави. На День Прапора України в багатьох дворах майорів жовто-блакитний стяг, на стінах тракторної бригади діти фарбами намалювали патріотичні малюнки. До Дня Незалежності у сільській бібліотеці для дітей було проведено цікаву бесіду «Безмежні простори, моря і поля - це все Україна моя!» та пройшов конкурс малюнків «Мій прапор моєї держави». Директором Будинку культури був організований святковий концерт, на якому звучали пісні про дітей України, дівчатка танцювали веселий танець, Лацко Діаною прочитано гарний вірш про те, якою вона бачить свою країну. Зворушливі слова молитви за Україну та воїнів АТО, розказані Корнєвою Кариною, змусили затамувати подих багатьох дружбівців. Не забули згадати і про наших хлопців, які зараз стоять на захисті нашої країни. А на останок лунала «жива музика», організована Черемісіною І.О. за підтримки Мірошниченка О.В.

О. Корнєва, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №33 (27 серп.). – С.4.

 Відбувся вебінар з питань децентралізації

23 липня у комунальному закладі «Іванівська районна бібліотека» відбувся вебінар з питань децентралізації на базі Американського дому в Києві.
Організаторами вебінару виступили програма «Бібліоміст» спільно з Асоціацією міст України (АМУ), проект «Діалог»/Ініціатива захисту прав та представлення інтересів місцевого самоврядування в Україні. Організатори заходу поспілкувались із різноманітною аудиторією громадян щодо суті та перспектив децентралізац|йної реформи, роз'яснили конкретні аспекти реформи.
Під час вебінару виступили заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В'ячеслав Негода, директор Місії Агенства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні Джед Бартон та виконавчий директор Асоціації міст України Мирослав Пітцик.
Учасники відеоконференції мали можливість ознайомитись із презентацією від команди АМУ, поставити спікерам вебінару питання стосовно особливостей реформи децентралізації та її впливу на життя місцевих громад, а також обговорити проект пріоритетної моделі децентралізації влади в Україні.

А. Ніколаєнко // Нове життя. – 2015. – №29 (30 лип.). – С.2.

"Країна майстрів"

В Новодмитрівській сільській бібліотеці постійно діє клуб за інтересами «Країна майстрів», а особливо влітку, коли діти на канікулах і є час зайнятися улюбленою справою. Двічі на тиждень діти займаються в бібліотеці творчою діяльністю. Вони опановують різні техніки робіт: квілінг, гофротрубочки, паперові серветки. Також для дітей проводяться літературні конкурси, читання книг, on-line просмотри цікавих мультфільмів. Зараз І діти  працюють над роботами, які присвячені Дню Незалежності України. Активними учасниками гуртка є Домантович Яна, Мідловець Ельвіра, Грицишина Катерина, Проха  Олександра,  Проха Ольга, Шарко  Альбіна, Немченко Ганна, Іванченко Ілона, Коваленко Олександра, Проха Катерина, Мілова Софія.

Б. Бочкова, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №27 (16 лип.). – С.2.

Прощавай, дитячий садок

Випускний бал у дитячому садку - це завжди  важлива  подія, яка  стає невід'ємною частиною  життя дошкільнят та їхніх батьків. Дітям доводиться розлучатися з хорошими друзями та добрими й улюбленими вихователями. Та це не день для смутку, а велика подія, бо випуск - це маленька сходинка до нового життя, вжди особливе.
2 червня в Шотівському дитячому садку «Сонечко» відбувся випускний бал для вихованців.
Цього дня гостей вечора зустрів святково вбраний майданчик біля дитячого садка. Скрізь можна було побачити  безліч квітів та повітряних кульок. А найголовніше - випускники, які з нетерпінням  чекали  на початок свята.
І от вихователь Супрун Л.О. оголошує про початок випускного вечора та запрошує своїх вихованців. За декілька секунд усі вони, святково вбрані, з'явилися перед глядачами. І всі батьки, без винятку, підійшли до вибору святкового одягу з натхненням: хлопчики - в елегантних костюмах з краватками чи метеликами, а випускниці, мов маленькі моделі, - у вечірніх сукнях та із зачісками
Цього вечора діти згадували роки, які вони провели в дитячому садочку, і мріяли про шкільне життя. Звучало багато пісень про садочок та майбутні перші шкільні роки. Досить хвилюючим та оригінальним був танок дівчаток Побиванець Софії, Бобирь Злати, Богдан Олени, які ще залишаються в дитячому садку.
Зрештою, батьки випускників подякували вихователям, вручивши їм іменні грамоти та зазначили, що пройшли дні, наповнені цікавими подорожами у світ дивовижного, які допомагали їхнім дітям кожного дня пізнавати світ. Цього дня діти, урочисті та схвильовані, прощаються з дитячим садком та зовсім скоро стануть школярами.
Наприкінці випускного вечора завідуюча дитячим садком Василенко С. В. вручила майбутнім школярам їхні перші в житті дипломи та солодощі.  На завершення свята дошкільнята із різнокольоровими кульками в руках під звуки пісні «Прощавай садок дитячий» відпустили кульки в небо з надією, що все задумане здійсниться.
Ну і, як годиться, після випускного балу для малечі було організовано солодкий стіл.

О.Тищенко, бібліотекар КУ «Шотівська сільська бібліотека» // Нове життя. – 2015. – №22 (13 черв.). – С.1.

Дитяче свято в Дружбівці

Діти - це квіти нашого життя! І це не просто гарна фраза. Вони найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.
У нас сьогодні є можливість показати дітям, що вони потрібні нам. Від нас залежить, якими вони виростуть. Від нас залежить їхнє майбутнє, а значить - і наше. Це майбутнє всього суспільства. Вкладемо в цих дітіж маленьке зерно, і в майбутньому воно проросте величезним деревом і віддасть нам багато плоду!
Не будемо байдужими до долі дітей, приймаймо участь в їхньому житті вже сьогодні! Як радісно блищали оченята, як весело та гомінливо переливалися голоси, як привітно вітали дружбівські діти запрошених на свято клоунів Карамельку та Бума. Чого тільки вони не робили з нашими дітлахами - і танцювали, і розповідали вірші, грали в різноманітні ігри, проводили веселі конкурси, танцювали флешмоб, надували мильні кульки, проводили конкурс малюнків на асфальті, а на останок директор Будинку культури Черемісіна І.О., якою і було організоване це надзвичайне свято, роздала усім морозиво. Особливу подяку за допомогу в організації свята, за усмішки та гарний настрій наших дітей висловлюємо Мірошниченку Олександру Вікторовичу та Бабенку Андрію Миколайовичу.

О. Корнєва, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №21 (06 черв.). – С.4.

"Одягни вишиванку - прочитай вірш"

Районна бібліотека долучилася до участі у Всеукраїнській акції "Одягни вишиванку - прочитай вірш".
Наші активні читачі залюбки читали українську поезію Тараса Григоровича Шевченка, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Миколи Сингаївського, Володимира Назаренка, Володимира Черепкова, гуморески Павла Глазового, Євгена Дудара тощо.

  В. Максак, бібліотекар // Нове життя. – 2016. – №20 (29 трав.). – С.2.

Свято національної єдності

21 травня ми відзначали День вишиванки. У цей день чимало людей одягають на роботу, навчання, школу чи дитсадок вишитий одяг. День вишиванки - всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення - щороку в третій четвер травня.
сеукраїнська акція «День української вишиванки» була започаткована студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році. Вона зауважила, що студенти досить часто одягають вишиванки на пари, і одного разу спілкуючись на перерві з колегою Ігорем Житарюком, який також був у вишиванці, запропонувала одногрупникам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки.
У Шотівському дитячому садку «Сонечко» теж відбулося свято вишиванки. В українське вбрання вдягнулися діти, вихователі дитсадка. До заходу долучилися жителі села, працівники різних установ.
На святі діти вшанували український оберіг, поглибили свої знання про історію вишивки.
Сільський бібліотекар ознайомила  присутніх з історією свята, а Супрун Л. прочитала вірш Ю. Лазірко   «Вишиванка».   Лунали пісні про Україну, діти з великим задоволенням гралися, танцювали.
На цьому святі цікаво було і дорослим, і малим.

О. Тищенко, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №20 (29 трав.). – С.2.

III етап "Профістарту" завершено

Ось і підійшов до завершення III етап обласного інноваційного проекту із профорієнтації шкільної молоді "ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє".
Основним завданням III етапу "ПрофіСтарту" було створення електронної карти професій Херсонської області, в складовій якої пост (сторінка) Іванівського району, яка включає соціально-економічний паспорт району, ресурси про досліджені 5-топ професій (нариси, відео, буклети, професіограми, фотогалереї та інші матеріали), які збиралися протягом І та II етапів. Саме така форма роботи допоможе школярам зорієнтуватись у виборі фахового майбутнього, перспективного для рідної Херсонщини. Учасники досліджували ринок праці, збирали різноманітну інформацію про найпопулярніші професії нашого району. Дуже багато було зроблено. Діти вчились писати нариси, створювати професіограми, розробляли рекламну продукцію, брали інтерв'ю та створювали майже професійні відеоролики. Результатом їх досліджень стали відеопрезентації та промоції найпопулярніших професій - перукаря, лікаря, фермера, електромонтера, ветеринарного лікаря. Фінал "ПрофіСтарту" підвів підсумки всього проекту та визначив переможців. Хоча проект і проходив у вигляді змагання, але переможцями стали усі, хто брав у ньому участь, тому що популяризуючи професії, які є актуальними на регіональному ринку праці, інноваційний проект із профорієнтації шкільної молоді "ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє" дає можливість молоді за допомогою європейських підходів розкрити свій потенціал, зробити свідомий професійний вибір у житті. Учасники проекту відвідали урочистий фінал, який відбувся у актовій залі Херсонського державного університету.
Вітаємо всіх учасників із завершенням III етапу проекту "ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє"!

Іванівська районна бібліотека для дітей // Нове життя. – 2015. – №20 (29 трав.). – С.3.

"І в пам'яті, і в серці назавжди..."

Війна...У цьому маленькому слові приховані величезні страхіття. Адже раніше ми не розуміли усю суть слова «війна». Нелегка доля дісталась тоді і жінкам, і дітям.
І ми продовжуємо традиції шанобливого ставлення до ветеранів війни і пам'яті про Перемогу. В селі Новодмитрівка Друга проживає 14 учасників війни і ми дбаємо про кожного з них. Коли слухаємо їхні спогади, то від хвилювання завмирає серце, адже жодні з них не залишають байдужими слухачів. Серед них і жінки, які працювали в тилу, і чоловіки, які допомагали дорослим в полі. Про одну з таких жінок наша розповідь.
Тетяна Борисівна Валько народилася 10 квітня 1931 рокувселі Катеринівка Великолепетиського району Херсонської області. Батько та мати працювали в колгоспі, мали трьох дітей. Друга світова війна не обминула стороною жодну родину, вона торкнулась кожного. Після оголошення війни на фронт пішли дядьки Іван та Михайло, а старшого брата Івана забрали в Германію на примусову працю, повернувся він додому після війни. Другого брата, Гречаного Олександра Борисовича (1929 р.н.), теж хотіли забрати в Германію, але він втік і ховався від німців три тижні. Потім, коли його знайшли, хотіли розстріляти, бо дуже  він був схожий на єврея, але дивом  врятувався.  Часто проводили облави, щоб відправляти молодь в неволю, Тетяна  Борисівна  до цього часу пам'ятає такий випадок: бачила страту - повісили хлопця, який перевдягнувся жінкою, щоб його і не забрали в Германію. Такі жахливі  картини  воєнного лихоліття неможливо забути.
Німці усіх жителів вигнали з села, а самі розташувались по хатах, бо була близько переправа через Дніпро. Родині Тетяни Борисівни довелось жити у Великій Лепетисі. їсти не було чого, що люди давали, тим і харчувались. До Дніпра ходили за водою, паливо знаходили в плавнях, топили очеретом. Через шість тижнів нарешті повернулись додому, але зустріла її тільки одна кішка. Решта було розправлено, хати зруйновані, з них робили бліндажі. Довелось їхати до родичів батька в село Василівка Іванівського району Херсонської області (зараз цього села немає). Хата дяді була порожня: дружина померла, діти - в притулку.  
В 1944 році переїхала в село Новодмитрівка Іванівського району Херсонської області. Все починали спочатку, тяжко працювали. Працювала в радгоспі. «Чапаєвський», загальний стаж роботи - 42 роки. Усе своє життя працювала на різних роботах. Вийшла заміж за чудового чоловіка Валька Михайла Омеляновича, народили трьох доньок Галину, Валентину та Людмилу. Має онуків та є вже і правнуки. Зараз Тетяні Борисівні 84 роки, але вона порається біля своєї садиби, вирощує квіти. Завжди її запрошують на святкування, як ветерана війни. Бажаємо Тетяні Борисівні міцного здоров'я і вітаємо з 70-річчям Великої Перемоги.
Пам'ять серця зобов'язує, адже у неї нема строку давності. Рани війни гострим болем відгукуються в серці кожної людини, нагадують про жахи, біди, нелюдські страждання, тому минуле забути не можна і забути неможливо.
І сучасному поколінню це потрібно знати, пам'ятати та передати нащадкам. Спогади учасників війни невеликі, ветерани не всі багатослівні, але слухаючи їх розповіді, дивлячись їм в очі, ми розуміємо той біль, страждання, що принесли тяжкі бої, вихід з оточення, примусові роботи в Германії. І ми усі відчуваємо почуття гордості за старше покоління.

В. Бочкова, бібліотекар КЗ «Новодмитрівська сільська бібліотека» // Нове життя. – 2015. – №20 (29 трав.). – С.5.

До дня родини

До дня родини районною та дитячою бібліотеками  спільно  з  центром соціальних служб для дітей сімї та молоді було проведено свято "Родинна любов на все життя плекає в серці найщиріші почуття".
«Барвистий травень І землю заквітчав, І свято всім подарував», - такими словами було розпочато захід. З привітаннями до гостей звернулася директор центру соціальних служб для дітей сім'ї і молоді та представила учасників: родини Гребельної І.В. та Бондаренко Г.М. (дитячі будинки сімейного тилу), прийомні сім'ї Браташ С.С., Кальян С., Німовець С.О., Клименко Л. М., Батаєву О.Г., Басура Н. Бібліотекарі розповіли про рід, родину, найрідніших людей: тата,  маму,  бабусю, дідуся, братів та сестер. Це чудово, коли в сім'ї є братики й сестрички, є велика родина. У великих родинах завжди жили дружно,  допомагали одне одному, заступалися за своїх братів і сестер, любили кожного. Тому і зростали добрими, чуйними, веселими і життєрадісними і були щасливі. А потім перейшли до найцікавішого - конкурсної програми: конкурс "Розминка" включав в себе вікторину, "Пантомім", "Розумна голова", "Дістати цукерку", "Коробка з сюрпризом", "Загадки", гра для дівчаток-моделей "Сірникові коробки".
Родина Бондаренко Ганни Миколаївни привітала всіх присутніх зі святом віршами та легендами.
Свято пройшло цікаво, весело, пізнавально. Кожна дитина за активну участь в конкурсній програмі отримала приз.
Зустріч з родинами пройшла в теплій, дружній атмосфері.

Джерело: ivanrda.ks.ua // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.2.

"Європа - наш спільний дім"

День Європи -  свято, що відзначається в країнах Європейського Союзу 9 травня, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 р. Свято було встановлено в Україні «...враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію...» згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003. З цієї нагоди в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки з вчителями та учнями школи було проведено годину спілкування «Європа - наш спільний дім» та оформлено тематичну викладку матеріалів «Єдність у розмаїтті».
Бібліотекар Марусяк Л. В. наголосила: «День Європи жителі України відзначають як день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту. Українська молодь - за європейську Україну. Бо наш народ із його культурною спадщиною достойний зайняти в Європі гідне місце. Ми живемо в унісон з Європою, мислимо по-європейськи, у нас спільні ідеали. Тепер би ще діяти як європейці: послідовно, наполегливо та виважено, впроваджувати європейські стандарти життя, творити творити Європу у власній державі». Під час заходу Лариса Василівна знайомила присутніх з історією свята, яка бере свій початок з 1870 року, провела слайд-подорож по країнах Європейського союзу, під час якої присутні дізналися багато цікавого, нового, ознайомилися з особливостями перебування в Євросоюзі. Діти віртуально «переносилися» із однієї країни в іншу: через протоку Ла-Манш до Великої Британії, повітряною кулею в країну світової моди Францію, пароплавом до романтичної Італії, країни суцільного адреналіну Іспанії та інших. Присутні були ознайомлені з символікою Євросоюзу. Завершено свято було під гімн Євросоюзу, який є у широкому значені і гімном всієї Європи.
В Європейськім Союзі - могутні країни, І бажає вступити в Союз Україна. Ми - держава незламних людей, Маємо безліч пропозицій, цікавих ідей. Сміливо дивімось у майбуття, Цікаве й щасливе творімо життя.
Саме такими рядками віршу бібліотекар підвела підсумок свята.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.2.

"Світ дитинства захищений правом"

З метою ознайомлення дітей з їх правами, навчити їх аналізувати надані їм права, виховати повагу до прав інших людей та залишати розуміння того, що права і обов'язки ідуть поряд, в Іванівській районній дитячій бібліотеці учні 5-А класу Іванівської гімназії (класний керівник Богданова Ю.С.) мандрували казково-правовим потягом під час заходу «Мандри в правовий світ». Це - конкурсна робота на кращий правовий сценарій "Світ дитинства, захищений правом".
Бібліотекарі разом з дітьми вирушили у незвичайну подорож прав та обов'язків. На кожній зупинці мандрівки обговорювали уривки з мультфільмів, переглянули слайд-презентацію "Права та обов'язки в сюжетах казок", відповідали на запитання вікторини "Права літературних героїв", "Я маю право...", "Пісні про права". Розглянули кілька сценок і оцінили поведінку героїв: чиї права вони порушують та які обов'язки не виконують?
В кінці заходу на закріплення матеріалу переглянули слайд-презентацію "Я маю права..." та підвели підсумки: "У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх, щоб захистити себе, якщо хтось хоче нас образити. Але слід знати не лише свої права, але й обов'язки. Прагнучи відстояти свою свободу, не утискайте свободу інших".

Т. Шип, завідувач Іванівською районною бібліотекою для дітей // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.2.

Всеукраїнська акція "Бібліотека українського воїна"

Сьогодні наша країна переживає важкі часи. Тому обов'язок кожного з нас не залишитися байдужими до долі тих, хто захищає суверенітет та територіальну цілісність України. Саме тому працівники та користувачі комунального закладу "Іванівська районна бібліотека" долучилися до участі у Всеукраїнській акції "Бібліотека українського воїна", ініційованої  Міністерством культури України для підтримки бойового духу та патріотичного виховання українських військовослужбовців. В ході акції в квітні було подаровано 35 примірників книг на різну тематику: історична література, фантастика, пригодницька, вітчизняна та світова художня література. Ми дякуємо нашим користувачам, які не залишилися байдужими і передали книги українському воїну: це Толокольнікова М..Д., яка одна з перших подарувала 8 примірників книг, Хотієнко Т.І. - 5 книг, Стрюк В.М. -12 книг, Гнідаш Г.А. - 5 книг, Цицинська О.М. - 2 книги, Константінова Р.М. - 3 книги.

О. Довбня // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.2.

Книга пам'яті мого роду

З метою формування у підростаючого покоління високої патріотичної свідомості, виховання шанобливого ставлення до пам'яті про Перемогу і ветеранів Другої світової війни, збереження та усвідомлення знань про історію свого роду, своїх предків, виховання на цій основі поваги до старших поколінь та їхнього вкладу у відстоюванні незалежності України, Іванівська районна бібліотека для дітей взяла участь у І Всеукраїнському сімейному конкурсі «Книга пам'яті мого роду». На конкурс були представлені роботи читачів-дітей сільських бібліотек району віком від б до1б років, у номінаціях: сімейні книги пам'яті та відео книги. Це: Павлов Владислав, учень 2 класу Благодатненської ЗОШ І-ІІІ ступенів - слайд-презентація «Книга пам'яті мого роду»; Чкан Дар'я, учениця 6 класу Воскресенської ЗОШ І-ІІІ ступенів - сімейна книга пам'яті «Книга пам'яті мого роду»; Гасаненко Костянтин, учень 7 класу Нововасилівського НВК - сімейна книга пам'яті «Я пам'ятаю, я пишаюсь...», відео книга «Я пам'ятаю, я пишаюсь...»; Шевченко Микола, учень 5 класу Першотравневої ЗОШ І-ІІІ ступенів - сімейна книга пам'яті «Книга пам'яті мого роду»; Бебех Володимир, учень 6 класу Першотравневої ЗОШ І-ІІІ ступенів -слайд - презентація «Книга пам'яті мого роду»; Трохименко Людмила, учениця 8 класу Першотравневої ЗОШ І-ІІІ ступенів - відео книга «Книга пам'яті мого роду»; Полійчук Вікторія, учениця 9 класу Першотравневої ЗОШ І-ІІІ ступенів - відео книга «Книга пам'яті мого роду»; Шевченко Вікторія, учениця 11 класу Першотравневої ЗОШ І-ІІІ ступенів - відеокнига «Книга пам'яті мого роду»; Сібільова Віолетта, учениця 5 класу Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів - сімейна книга пам'яті «Книга пам'яті мого роду»; Домантович Яна, учениця 8 класу Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів - сімейна книга пам'яті «Книга пам'яті мого роду»; Горєлова Діана, учениця І курсу Іванівського професійного аграрного ліцею - сімейна книга пам'яті «Нескорені красуні остарбайтери».
Автори робіт з допомогою дорослих створили сімейні книги пам'яті, де розповіли про героїчні подвиги своїх прадідусів та прабабусь у роки Другої світової війни. Тексти книг доповнюють фото із сімейних альбомів, малюнки.
В І обласному турі конкурсу перемогли роботи двох учасників Іванівського району. Це - Домантович Яна, учениця 8 класу Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, та Горєлова Діана, учениця І курсу Іванівського професійного аграрного ліцею.
Роботи переможців будуть направлені до Національної бібліотеки України для дітей для участі у заключному турі конкурсу. Вітаємо їх та бажаємо успіхів!

Т. Шип, завідувач Іванівської районної бібліотеки для дітей // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.4.

Пам'ять і шана вам, ветерани!

«Пам'ять: вона кличе, вона хвилює, вона торкає наші серця. Минають роки, відлітають у вічність, але є дати, не підвладні рокам - це День Перемоги», - цей вираз залишився в серцях людей на все життя.
9 Травня - день легендарної перемоги над нацизмом в Другій Світовій війні. Його святкують не тільки ветерани Другої світової війни, але і їх діти, внуки, правнуки.
Не зважаючи на прохолодну погоду, жителі села Шотівка прийшли до сільської ради на урочистий мітинг-концерт, приурочений до 70-ої річниці перемоги над нацизмом. Це нащадки тих, хто виконав свій обов'язок перед Батьківщиною і захистив її зі зброєю в руках, хто в тилу, всіма силами допомагав, наближаючи переможну весну в наші домівки.
Тому в цей святковий день голова сільської ради та виконавчий комітет, а також колектив художньої самодіяльності прийшли привітати, згадати і вшанувати пам'ять наших героїв. Багато людей прийшло на свято з українською символікою, червоними маками. З вітальним словом до присутніх звернулися Тищенко О.С, Богдан С.О, та Матвійчук Т.М.
Ведучі свята Декрет К. та Карнаух Л. згадали ті далекі роки, найтяжчі, гіркі шляхи відступу, дороги сліз, горя, поневірянь, смерті, небачену людську мужність, шляхи Великої Перемоги. Тяжкою була дорога до Перемоги, яка стала такою очі¬куваною і бажаною.
На свято був запрошений демобілізований військовослужбовець Національної гвардії Кондрат Ярослав, якому було надано право урочисто підняти прапор України разом зі своїм сином Костею.
З імпровізованої сцени звучали пісні воєнних років та сучасні пісні про війну у виконані гурту «Повітряний поцілунок» (Карнаух Настя та Віка, Побиванець Ауріка та Порубльова Віка), Кості Кондрата та Влада Богдана, Діми Гайка, гурту «Господарочка».
Зворушливим моментом свята було читання віршів у виконанні Юлі Васильєвої, Любові Подус, Дідич Артема та Прищепи Юлі.
Не залишили нікого байдужими танці вихованців дитячого садочка «Сонечко» та гурту «Феєрія» (Верещака Аня, Димчук Настя, Рабчун Вероніка та Чебан Ліза).
Всі присутні за святі вшанували пам'ять тих, хто навіки залишився на фронтах війни, хвилиною мовчання. На превеликий жаль, цей святковий День Перемоги ми зустрічали без ветеранів, які пішли у небуття. Тому хвилина мовчання була особливо скорботною. Покладання квітів до підніжжя пам'ятника «Скорботна матір» було надано випускникам 2015 року Богдан Аліні та Декрету Сергію і кращим учням Панченко Назару та Васильєвій Юлії.
Завершальним акордом свята стала пісня у виконанні всіх учасників «Птица белая», під яку випускали білих голубів з вірою в мирне майбутнє і бажанням, щоб на планеті запанував мир.

О. Тищенко, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №18 (22 трав.). – С.6.

Вони малюють не пензлем, а внутрішнім вогнем

В бібліотеці відкрита та представлена широкій аудиторії виставка художніх робіт талановитих митців пензля «Природи неповторну цю красу я словом, серцем, пензлем захищаю».
За основу художньої виставки стала робота вчителя образотворчого мистецтва Іванівської ЗОШ №2 Панкєєва О. В. «Екологічний SOS».
У вигляді людської руки, аби показати настільки споріднена кожна жива  особа з навколишнім середовищем, серед пустелі, в гнітючій німоті, стоїть одинока та беззахисна, обпалена вітрами людської байдужості та ненажерливого бажання наживи - природа. Але дивлячись на неї серцем відчуваєш її крик про порятунок.
Роботи вчителів образотворчого мистецтва шкіл Іванівського району Мовчан О.О., Пашко Г.О.,Чорної І.О., які представлені на виставці наче райдуга кольорів щастя і вічного життя, висвітлюють первозданну красу всього, що створено нам на радість.
Триптихом "Квіткові варіації" Мовчан О.О. зобразила маки, як символ дівочої краси, таврійського степу з різноманітними польовими квітами. У Олени Олександрівни надзвичайно тонке бачення відтінків кольорів, тому вдивляючись в цей безмежний квітковий світ можна почути його ніжний шепіт та п'янкий дух весни.
Триптих Кононець Ірини «Фантазія» підкорює грацією казкових коней під пінний шелест прибережних хвиль. Її роботи заворожують погляд, захоплюють своєю видовищністю, її фантазія безмежна та світла.
Дивлячись на осінній пейзаж Чорної І.0. хочеться сказати віршами Любові Ігнатової: ...І мліє осінь від штрихів умілих ; Ревнує, звісно, та боготворить, Того, хто віднайде у днях дозрілих Одну єдину, але справжню мить...
В натюрморті "Гармонія" Пашко Ганни Опанасівни, вчителя образотворчого мистецтва, наче залишилось сонячне сяйво, благополуччя та умиротворення.
Виставка-супутниця "Копії мистецтва забутого Художника" творів відомих митців пензля Гуго Манізера, Клодта М.О., Дейнека О.О., Юрія Піменова, Олексія Шовкуненка, наче наповнила залу духом пробудження землі на початку весни в Карпатах, відкрила фіранку в надвечір'я над морем. Стало тепліше від сонячного трудового дня колгоспників на польовому стані, а місячне сяйво теплої літньої ночі внесла спокій в серця глядачів.
То якого ж висновку можна дійти? Якщо нас так приємно вражає природа на картинах, і ми готові викладати за них великі гроші, то чи не дорожчий сам оригінал - природа в своїй первозданній красі, котру ми повинні "захищати словом, серцем і пензлем".
Р.S. Щиро дякуємо Мовчан О.О., Пашко Г.О., Чорній І.О.,Кононець Ірині, Панкєєву О.В. за допомогу в організації виставки.

С. Редько, бібліотекар Іванівськоїрайонної бібліотеки // Нове життя. – 2015. – №17 (07 трав.). – С.7.

До 70-ї річниці Перемоги

До 70-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні в районній бібліотеці оформлено виставку-спомин «Свято миру, свободи, весни», яка має розділи: «Між життям і безсмертям мости» та «Із книжок про війну,про бої ми читаємо».
Був проведений урок мужності "Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто повернувся і поліг в боях. І вклонімось вспш низько до землі їм, Квітами устелим їх не тернистий шлях" для учнів гімназії та ліцею. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової, але згасає память про тих, хто  не шкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдорожче - життя. Згадали на заході воєнні дороги, кількість загиблих у цій війні, героїзм солдат і офіцерів на полі битви, стійкість і мужність воїнів, які ціною власного життя наближали День Перемоги. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто не повернувся з війни. Молодь читала вірші...
Також 70-й річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні була присвячена краєзнавча панорама "Є в пам'яті миттєвості війни" проведена для учнів гімназії, загальноосвітньої школи №2, ліцею. На засіданні клубу "Краєзнавець" вели розмову про вагомий вклад нашого району у справу розгрому нацистських окупантів у роки Другої світової війни 1941-1945 рр., про те, як жили та працювали жінки і діти, цим самим допомагаючи бійцям швидше розбити ворога, про час звільнення Іванівки, району. Молодь селища пам'ятає всіх своїх героїв.
Поряд з нами - ветерани Другої світової війни. Сивина лягла на їхні скроні, а зморшки, як дороги болю на обличчях. Ми вдивляємося в ці обличчя, слухаємо ці голоси, і пам'ятаємо - Перемогу над нацизмом здобули вони.

Н. Крижановська, бібліотекар відділу обслуговування // Нове життя. – 2015. – №17 (07 трав.). – С.2.

Чорнобильський вітер по душам пливе...

До дня Чорнобильської трагедії (в рамках Тижня молодіжної книги) бібліотека провела діалог-попередження "Чорнобильський вітер по душам пливе, Чорнобильський пил на роки осідає" для учнів 5-9 класів Іванівської загальноосвітньої школи №2.
У пам'яті українського народу 26 квітня - це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам'яті -неможливо. Бібліотекар розповіла про історію Чорнобиля, про найбільшу в історії людства катастрофу, наслідки вибуху четвертого реактора ЧАЕС, радіоактивне; забруднення території України. Під час заходу учні читали вірші "Два кольори...", "Про Чорнобиль","Слово це аж прошиває груди...", "Полинова чаша гіркоти" та ін. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації чорнобильської аварії.

 Н. Крижановська, бібліотекар відділу обслуговування // Нове життя. – 2015. – №16 (30 квіт.). – С.2.

Чистота довкілля - чистота у серці

Без сумніву кожен з нас ще з дитинства знає про те, що не треба смітити і про те, що місце, де живеш, необхідно підтримувати в чистоті. На підтримку чистоти у власному селі вийшли і працівники Дружбівської сільської ради, дитячого садочка та школи. Гуртом були вибілені дерева, прибране сміття, попалена суха трава. Працювали добросовісно, з натхненням, бо чистота нашого життя починається з чистоти нашої оселі, нашого подвір'я, нашого села.
Велику вдячність від усіх мешканців Дружбівки хочемо висловити голові сільської ради Нестерову С.С. за організацію прибирання багаторічного сміття навколо кладовища та фермерському господарству «СТАЄ» і ТОВ «Дружбівка» за надання техніки  для роботи.
Село омолодилося, і замайоріли перші квіти на клумбах. Отже, і ми можемо стверджувати, що чистота довкілля залежить лише  від нас і майбутнє природи в наших руках.

О. Корнєва, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №15 (24 квіт.). – С.3.

Світле свято Великодня

Великдень - одне з найвизначніших народних свят.
Щороку напередодні Великодня для користувачів Шотівської сільської бібліотеки проводяться святкові заходи. У цьому році тут відбувся урок народознавства «Дзвонять дзвони величаво», під час якого діти почули розповідь ведучої Тимчук Анастасії про історію свята і традиції святкування Великодня, про писанки. Діти читали прислів'я та вірші про свято. Захід супроводжувала фотопрезентація «Великодній кошик».
А для маленьких відвідувачів бібліотеки в дитячому садку було проведено великодній ранок «Світле свято Великодня». Діти на захід прийшли у вишиванках з пасками та писанками. Вихователь дитсадка Супрун Л.О. ознайомила дітей з історією свята та традиціями святкування Пасхи, а бібліотекар розповіла про історію писанки, її обрядове значення, символіку кольору. Далі діти розповідали великодні віршики, співали народні пісні про Великдень, та, як водиться, не обійшлося свято і без жартівливого танцю.
У кінці заходу всі пригощалися великодніми ласощами.

О. Тищенко // Нове життя. – 2015. – №14 (17 квіт.). – С.1.

Диво - ім'я якому книга

Щороку в березні під час весняних канікул у бібліотеках України проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Початок цій чудовій традиції було покладено майже 70 років тому.
Цього року Всеукраїнський тиждень дитячого читання проходить під гаслом «Якщо читає дитина, Україна буде вільна і єдина» з цікавою розважальною програмою на кожен день березневих канікул. Все це робиться для того, щоб зацікавити дитину-читача, прищепити їй любов до книги та читання. Той, хто пізнав радість спілкування з друкованим словом, добре знає про те, що читання - це бурхлива гра уяви, інтенсивна робота думки, творчий процес, який дає ні з чим не зрівняну насолоду.
Під час проведення тижня діти можуть поспілкуватися зі своїми однолітками, цікаво і з користю провести вільний час і, звичайно, почитати книгу.
23 березня в Шотівській сільській бібліотеці відбулося відкриття Тижня дитячої книги літературним святом «Сузір'я вічного й святого - дитяча книга». На свято завітали постійні незмінні користувачі нашої бібліотеки, які підготували цікаві вислови, прислів'я та віршики про книгу.
До уваги присутніх була представлена книжкова виставка творів художньої літератури «Диво - ім'я якому книга».
Бібліотекар ознайомила учнів з історією народження її Величності Книги та історією свята. Далі захід проходив в ігровій формі. Діти здійснили подорож у Країну Гри. Користувачі бібліотеки із задоволенням переглядали літературу, відповідали на запитання вікторини та відгадували загадки із «чарівної скриньки» на краще знання творів художньої літератури, прислів'їв та приказок про книгу. Найактивніші (Гайко Олег, Стукало Влад, Белічков Сергій) продемонстрували гарні знання у літературних конкурсах. Весело й грайливо закінчилося свято, але не закінчується зустріч з книгою. Протягом всього Тижня у нашій бібліотеці будуть проведені цікаві заходи для дітей, а саме: віртуальні подорожі, чати з однолітками, ігри, літературні мандрівки та вікторини.
Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до народів, інтерес до культури. Вона навчає нас рідної мови, розвиває красу поетичного слова.
Тож нехай книги назавжди залишаться нашими вірними друзями і порадниками.

О.Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №11 (27 берез.). – С.2.

Поетичний марафон "З Кобзарем у серці"

Україна подарувала світу багато яскравих і цікавих особистостей, які назавжди залишилися в Історії людства, їх пам'ятають і шанують народи. Таким е відомий у всьому світі Тарас Григорович Шевченко.
12 березня біля Новодмитрівського сільського будинку культури пройшов поетичний марафон «З Кобзарем у серці», який був присвячений 201-й річниці з дня народження Т.Г.Шевченка та мав на меті популяризацію творчості великого поета, письменника, художника. Під супровід пісні «Шлях до Тараса» Сібільова С.С. привітала присутніх і запросила торкнуться серцем Шевченківських творів.
Зачарували нас своїм виступом вихованці дитячого садка «Ромашка» (Ємельянова О., Ткачов Є., Коржук М., Дрига О., Качуровська В., Караман А„ Костиненко В., Капелюх Д.), естафету яких перейняли вихователі Хіміч В.В. та Стецун О.А.
Учні 1-10 класів Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ст.: Грицишина К. (2 кл.), Гаврон А. {З кл.), Маковійчук І. (4 кл.)( Грицик А. {4 кл.), Овсянікова К. {9 кл.), Домантович Я. (7 кл.), Мідловець Е. (7 кл.), Усов М. (7 кл.), Рудико О. (10 кл.), Кротова К. (6 кл.), Проха О. (6 кл.), Петрук Ю. (6 кл.), Мілова С. (5 кл.}, Сібільова В. (5 кл.), Липницька Л.(5 кл.) завітали на поетичний марафон, на якому декламували вірші Т.Г.Шевченка.
Як і завжди, справила велике враження своїм вмінням розповідати вірші Грицишина Катерина (2 клас).
Вона декламувала «І виріс я на чужині...», і кожен з присутніх відчув, яке важке було дитинство у маленького Тараса.
Фінальним віршем марафону був твір "І мертвим, і живим...», який виконала вчитель української мови та літератури Велесик І.О., прихильниця творчості Великого Кобзаря.
А з нагоди заходу бібліотекар Бочкова В.В., подарувала учасникам поетичного марафону пам'ятки та жовто-блакитні стрічки.
Минають роки, спливатимуть віки, а Шевченко залишиться в пам'яті нащадків, бо є і буде Україна і народ український, який пам'ятає його заповітні слова.

В. Бочкова, бібліотекар КЗ «Новодмитрівська сільська бібліотека»  // Нове життя. – 2015. – №10 (20 берез.). – С.1.

Поетичний камертон Ліни Костенко

У барвистому вінку української поезії яскравою квіткою цвіте ім'я видатної поетеси Ліни Костенко. Кожний її вірш - це неповторне творіння, досконале поєднання душі і розуму. Ліна Костенко описує життя з його складностями, цінностями, хвилюваннями і пошуками. Вона намагається знайти істину, зрозуміти свою суть. Поетеса знає цінну життя, бо її дитинство минуло у воєнні роки. В своїх віршах вона закликає до того, щоб люди не завдавали болю один одному, жили чесно і гідно. З нагоди дня народження великої поетеси 5 березня в Дружбівській ЗОШ пройшов фестиваль виконавчої творчості «Поетичний камертон Ліни Костенко» організований вчителем української мови та літератури Очкаленко Світланою Миколаївною. Запрошені судді - директор школи Костюкова І.О., шкільний бібліотекар Константінова Л.В., вчитель зарубіжної літератури Понурко Ю.А. та сільський бібліотекар Корнєва О.О. - визначали найкращого читця вірша поетеси. За задушевність і теплоту прочитаного вірша Ліни Костенко перше місце зайняла учениця 8 кл. Лацко Діана, друге місце - учениця 8 кл. Корнєва Каріна, третє місце - учениця б кл. Костюкова Вікторія. Дипломами учасника нагороджені Лацко Даша (7 кл.), Яценко Діана (8 кл.), Кройтор Дарина (9 кл.), Смородинська Яна (9 кл.).

Сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №10 (20 берез.). – С.3.

Герої не вмирають

20 лютого вся Україна відзначала річницю Майдану, день Революції Гідності та вшановувала День пам'яті Небесної Сотні.
З 16 по 20 лютого учні Воскресенської ЗОШ провели тиждень вшанування роковини трагічних подій на Майдані під гаслом «Герої не вмирають». Для учнів 9-11 класів учитель Денисенко А.С. провів тематичні уроки: «Підсумки Майдану: перша річниця», «Причини і сутність Майдану». Класні керівники 5-8 класів підготували і провели бесіди «Герої Небесної Сотні», «Що відбулося на Майдані», «Що таке Майдан», «Дзвони Майдану».
У бібліотеці було оформлено тематичну виставку книг, статей, присвячену подіям Майдану, організовано перегляд документальних стрічок про буремні дні Революції Гідності. Цікаво та змістовно пройшли години спілкування, на яких учні більше дізналися про трагічні і героїчні дні Майдану, причини та ідеї боротьби.
У день річниці на загальношкільному уроці пам'яті «Герої не вмирають» з біллю і гордістю згадали всіх Героїв Небесної Сотні...
У класі на передній стінці портрети Героїв Небесної Сотні, тривожно і сумно звучить запис пісні «Плине кача». Учитель історії Денисенко А.С. розповів про історію українського державот-ворення, боротьбу нашого народу за незалежність, справедливість, демократію та територіальну цілісність України. Педагог-організатор Чкан Т.П. коротко розповіла про причини, ідеї та цілі Майдану, ознайомила з незабутніми подвигами Героїв Небесної Сотні. Учні продекламували вірші, присвячені Героям Майдану. Уважно, зі сльозами на очах, всі переглянули документальну кінострічку «Зима, що нас змінила». Хвилиною мовчання вшанували загиблих на Майдані та в зоні АТО.
На закінчення всі разом виконали Гімн України.

Л. Черткова, заступник директора // Нове життя. – 2015. – №7 (27 лют.). – С.1.

Героям Небесної Сотні присвячується

Темними сторінками в історії сучасної України стали події 18-21 лютого 2014 року, коли захищаючи честь і майбутнє нашої держави, загинули сотні людей. Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної Сотні.
На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості українців, які віддали своє життя рік тому, в Шотівській сільській бібліотеці було проведено годину-реквієм «Героям Небесної Сотні присвячується», учасниками якої стали учні школи, вчителі, директор сільського Будинку культури Богдан С.О.
На захід було запрошено мобілізованого військовослужбовця Збройних Сил України Кондрата Ярослава Савелійовича.
Ведучі Тимчук Анастасія та Гайко Дмитро нагадали про події тих великих днів, які назавжди змінили нашу країну.
Учні Белічков С., Стукало В., Кондрат К.та Гайко П. прочитали вірші, присвячені тим сумним подіям.
До слова було запрошено директора Будинку культури Богдана С.О., який розповів присутнім, що події на Майдані та на Східному фронті проявили вражаючу незламність. Тож наш обов'язок 20 лютого - у день Героїв Небесної Сотні, належно вшанувати героїзм українських захисників, і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України.
Сергій Олександрович прочитав присутнім свій  вірш «Хлопчик Чиполіно», присвячений сумним подіям, що відбулися рік тому.
У виконанні Богдана С. та Гайко Д. пролунали пісні «Подай руку Україні», «Буде нам з тобою що згадати». Гість зустрічі Ярослав Савелійович розповів про місію бійця української армії, поділився своїм баченням подій, які відбуваються в зоні АТО. А ще закликав всіх вірити в нашу перемогу в цій війні, бо віра надихає і надає сил для боротьби. Також він продемонстрував прапор України з привітаннями та побажаннями українських військових, які зараз стоять на захисті нашої Батьківщини.
Під звуки метронома хвилиною мовчання вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні та солдатів, які загинули в зоні АТО. Захід був оповитий національно-патріотичною атмосферою.
Під мелодію гімну Небесної Сотні «Пливе кача» ведучі запалили свічку пам'яті і передали її присутнім з рук в руки по колу. І нехай кожен з нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню - частинки вічного. А світло цієїсвічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті! Слава Україні!
Героям Слава!

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №7 (27 лют.). – С.1.

А в Дружбівці масляну святкували

Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут свята, мають ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони являють собою символ сонця. Проходять століття, міняється життя, з'являються нові церковні свята, але Широка Масляна продовжує жити, її зустрічали і проводжали з тим же нестримним молодецтвом, жартівливими піснями та гуляннями.
21 лютого біля приміщення сільської ради дружбівці відзначали Масляну. Радісними віршами, веселими піснями діти проводжали Зиму, хороводами та запальними танцями закликали Весну скоріше завітати в гості. Ярмарок з безліччю смачних страв, які приготували наші хазяєчки, зібрав біля себе чимало покупців. Як уже повелося, працівники сільради безкоштовно пригощали гостей млинцями, варениками, шашликом. Наприкінці свята під гучні оплески за народною традицією спалили опудало. Не залишили дружбівці без уваги і наших бійців. На проханням голови сільради С. Нестерова, було спечено млинці і доставлено солдатам.

Дружбівський сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №7 (27 лют.). – С.2.

   У Восресеньскій бібліотеці пройшла низка заходів

У Воскресенській сільській бібліотеці з учнями старших класів проведено годину пам'яті «Гірка пам'ять Афганістан».  Бібліотекар ознайомила присутніх з трагічними подіями, які відбувались в період 1979-1989 років на землі далекого Афганістану. Учні переглянули відео спогади учасників бойових дій в Афганістані «Афганські долі» та ознайомилися з тематичною полицею «Афганська війна 1979-1989».
14 лютого сільська бібліотека провела незвичайну акцію «Я люблю Україну», яку призначили свідомо на День Валентина.
Мета акції - висловити любов до України в незвичайний спосіб. Заздалегідь разом з активом бібліотеки ми виготовили нелике серце синьо-жовтого кольору, якому бажаючі писали свої побажання і патріотичні вислови чому вони люблять Україну. А маленькі синьо-жовті сердечка з написом «Я люблю Україну!» роздали на вулиці жителям села.
«Я люблю свою Батьківщину, тому що тут народилася, тут живуть мої батьки, рідні і друзі. Це земля моїх предків. Україна -мій дім», - такими висловами наповнене наше жовто-блакитне серце.
Я вважаю, що доки в нашій країні живуть ті, хто так сильно любить свою Батьківщину, ми зможемо здолати все.

Т. Роїк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №6 (20 лют.). – С.4.

"А сотня відійшла у небеса..."

18 лютого в приміщенні комунального закладу «Нововасилівська сільська бібліотека» було проведено годину пам'яті «Герої не вмирають!» з нагоди вшанування героїв Небесної Сотні. Присутні в скорботі схилили низько голови перед пам'яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час під час Революції гідності. Також переглянули презентацію «Герої небесної сотні», відеоролик на пісню Тіани Рос «Мамо, не плач...». Вшанували пам'ять кращих синів і дочок України хвилиною мовчання та запалили Свічу пам'яті. До слова були залучені секретар виконкому Фарзалієва Н.В., читці Попова А. та Лозова Н. «В ці дні тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан - оживає Україна. Я закликаю всіх сьогодні згадати у молитвах усіх Героїв, які віддали свої життя за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі».
Висловлюю велику подяку в організації заходу та забезпечення мультимедійною технікою дирекцію Нововасилівського НВК.

Л.Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №6 (20 лют.). – С.3.

Згадаємо війну в Афганістану

Війна... Це слово звучить як постріл. Де війна - там сльози, горе, смерть. Війна - це безумство, катастрофа для людства. Вона приносить лише біль і смуток, які неможливо викреслити з людської пам'яті. І сьогодні ця тема дуже актуальна і болюча.
Щорічно 15 лютого ми відзначаємо День виводу радянських військ з Афганістану.
12 лютого в приміщенні Шотівської сільської бібліотеки була проведена година пам'яті "Згадаємо війну в Афганістані", присвячену Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав, для користувачів різновікової категорії. В бібліотеці зібралися діти, щоб вшанувати тих, хто пройшовши кривавими дорогами, повернувся до рійного дому і тих, хто не дожив, не доспівав, не докохав...
Ведучі заходу Тимчук Анастасія та Виперайленко Вікторія розповіли про ту страшйу неоголошену війну. До глибини душі вразила всіх розповідь про "Чорний тюльпан" та "Груз 200", який щодня відправляли на Батьківщину безутішним батькам та дружинам.
Ведучі розповіли про подвиг нашого земляка Анатолія Фатєєва, який загинув виконуючи свій інтернаціональний обов'язок і не дожив до виводу військ з Афганістану.
Хвилиною мовчання вшанували всіх тих, хто віддав життя тоді і сьогодні, увійшовши у безсмертя.
До уваги присутніх була представлена виставка-пам'ять "Цей довічний біль Афганістан", на якій представлені матеріали та світлини на тему афганської війни.
Цікавим для дітей був перегляд відеокліпу "Війна в Афганістані". Протягом заходу лунали пісні афганської тематики. Майже годину учні поринали в спогади про страшну війну.
Бої в Афганістані закінчились, а історія - вічна. Афганська війна в пам'яті людства ще довго буде жити, тому що історія її написана кров'ю солдатів і сльозами матерів. Афганських подій ніколи і нікому не вис креслити з календаря. І скільки б ми не повертались до тих подій. Істина залишається одна - незмінне житиме пам'ять про Афганістан.

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №6 (20 лют.). – С.2.

Долі людські

Сплинуло чимало часу від тих днів, коли гітлерівська Німеччина так жорстоко увірвалася на наші землі. Десятки років віддаляють нас від тих жахливих подій, які тривали на нашій території довгих п'ять років. Крок за кроком, день за днем, ціною неймовірно великих людських втрат, день Перемоги наближали наші воїни, а разом з ними і мирне населення. Дорослі, старі і діти тяжко працювали в тилу ворога, підтримували наших захисників чим могли, аби наблизити закінчення війни. Про таку людину я вам хочу і розповісти.
На території Балашівської сільської ради мешкає скромна пенсіонерка, одна із старожилів села Христенко Надія Михайлівна. На початку XX століття із Запорізької області, у період заселення нашого району переселяється багатодітна родина Христенко. Батько Михайло Степанович і мати Анна Бинидиктівна переїхали на Херсонщину, де давали земельні наділи для того, щоб вести своє господарство. Крім Надії Михайлівни, яка була найменша серед дівчат (у сім'ї було 9 дітей), вижило п'ятеро: два хлопця і троє дівчат. Маленька Надійка народилася 8 вересня 1925 року в селі Новомихайлівка Іванівського району Херсонської області. У 1930-му році сім'ю Христенко було розкуркулено. Надія Михайлівна згадує, як представники радянської влади забрали у її родини четверо коней, овець, корову, зерно. Увійшовши в хату забрали подушки, рядна, чотири повсті (матраси), кухонний посуд, скриню з одягом, залишивши п'ятьох малолітніх дітей на соломі. Розкуркулене майно було віддане у загальне користування колгоспників у Любимівку (нині село Квіткове). Як згадує жінка, родина жила в скруті. Вона мала змогу навчатися лише два роки. Закінчивши два класи Любимівської початкової школи, дівчинка мусила доглядати за малолітніми дітьми аби допомогти прогодувати сім'ю. У вісім років вона пішла працювати свинопасом у колгосп «8 Березня».
Коли настала Велика Вітчизняна війна Надії Михайлівні виповнилося 15 років. Підлітком вона поряд з односельцями копала окопи, виконувала різну роботу в колгоспі. У кожному селі за головних були німецькі коменданти, які примушували тяжко працювати. Пенсіонерка згадує, як на її очах німці жорстоко поводилися з ними, за непокору били людей. Весною у 1943 році почали німці вивозити на примусові роботи наших людей до Германії. Забирали молодь, сильне, здорове населення. В Акимівці була створена комісія, яка відбирала таких людей, серед них була і Надія Михайлівна. Пройшовши комісію, дівчина вирішує тікати. Коли побачила на вулиці колону людей, вирішила до них приєднатися, щоб потім непомітно повернутися у рідне .село. Переховуючись деякий час, поки все втихне, дівчина знов почала працювати у рідному колгоспі. В ті дні, коли все чоловіче населення забрали на фронт, на плечі жінок лягла вся тяжка робота. Жінки тяжко працювали і вдень і вночі. Людських рук бракувало, не вистачало техніки. На жіночих плечах трималося сільське господарство. Вся робота в основному виконувалася вручну (сіяли, орали землю, збирали врожай, доглядали худобу), За рішенням правління колгоспу «8 Березня» Надія Михайлівна була направлена на навчання трактористів в Агайманський МТС. Відразу по закінченню курсів трактористів вона пересідає на ХТЗ, а згодом на гусенічний трактор. Працювала позмінне з Раїсою Данилівною Васильченко. Дівчата сіяли зернові, соняшник, перевозили вантажі, обробляли землю (глибока оранка). Крім нашого села жінка, як і багато трактористів, допомагала іншим селам по збиранню зернових. На своїй косарці Надія Михайлівна допомагала збирати врожай і іншим колгоспам, за що була нагороджена 12 вересня 1947 року Медаллю «За доблесный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг» (Президуму Верховного Совета СССР АР №007807), яку вручив голова виконавчого комітету районно ради Іванівського району Іванов О.Р.
Майже кожна родина У Великій .Вітчизняній війні втратила рідних. Трагічна доля не оминула і сім'ю Христенко. В період Великої Вітчизняної війни рідні брати Надії Михайлівни віддали своє життя за визволення рідного краю від німецьких окупантів. Один з них загинув у Східній Прусії, другий на Перекопі.
У 50-х роках Надія Михайлівна перейшла працювати у тваринництво: доглядала за телятами, поралася біля корів, конюхувала, а більшу частину свого життя працювала свинаркою.
За високі показники у праці та вирощення великої кількості приплоду Надія Михайлівна була двічі удостоєна поїздки у Москву на виставку народного господарства. Двічі нагороджена Орденом Червоного Прапора II і III ступеня за підписом секретаря Президії Верховної Ради СРСР Георгадзе. За багаторічну працю Надія Михайлівна нагороджена грамотами та значком «Переможець соціалістичного змагання», медалями; «Захисник Вітчизни» (1999 р.), «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.», «За доблесный труд в ознаменование столетия со дня рождения В.И.Ленина», «Ветеран праці». Надія Михайлівна брала активну участь у громадському житті села. У 1969 році 19 березня була обрана депутатом сільської ради по виборчому округу №19 Балашівської сільської ради.
З 1981 року Христенко Надія Михайлівна знаходиться на заслуженому відпочинку, в період якого продовжувала працювати у рідному колгоспі до його ліквідації. У цьому році Надія Михайлівна буде святкувати 90 років від дня народження. Від усієї громади нашого села хочемо подякувати їй за нелегку працю і побажати міцного здоров'я, щастя і мирного неба.

Н. Косенкова, бібліотекар Балашівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2015. – №5 (13 лют.). – С.3.

У Дружбівці облаштовано майданчик відпочинку

Моє село - це маленька крапелька величної держави. Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим. Нещодавно Дружбівська сільська бібліотека та Будинок культури взяли участь та отримали перемогу у проекті «Це наш світ. Давай зробимо його кращим разом» в рамках конкурсу проектів «Молоді футбольні волонтери». Завдання Проекту включало в себе комплекс будівельно-ремонтних та організаційних робіт з облаштування місця для очікування автобуса, майданчика для відпочинку біля ФАПа та благоустрою території навколо нього силами жителів села. Установлення лавок, укладка тротуарної доріжки, насадження квітів повинно було згрупувати і та позитивно вплинути на формування особистості підростаючого покоління, світогляд та саморозвиток дорослого населення, допомогти привернути увагу громадян, учнівської молоді до проблем нашого села. Зараз ми впевнено можемо сказати, що цієї мети ми досягли. Жоден не відмовив нам у допомозі. Згуртовано та весело, не дивлячись на те, що на дворі зима, молодь та дорослі облаштовували клумби, «приварювали» труби, прибивали дошки та фарбували. Майданчик розміщений у центрі села - біля сільради, ФАПу та виїзного торгового ринку, тобто гарантовано, що відвідувачів у нього буде багато.

Дружбівський сільський бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №4 (28 лют.). – С.4.

Небесній Сотні шана й молитви

20 лютого українці вшановували пам'ять Героїв Небесної Сотні.
Найкращі сини України  віддали своє життя за нашу з  вами свободу, за оновлення країни та утвердження європейських цінностей.
Всі вони були простими людьми, але у вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора, просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці. Вони не думали, що загинуть, вони знали лише те, що так далі бути в Україні не може.
І в честь вшанування світлої пам'яті героїв Майдану в с.Томарине відбувся захід «Небесній Сотні шана й молитви». У фойє Будинку культури книжково-ілюстраційна виставка: «Небесна Сотня - то в серцях вогонь», Державний Прапор України з чорною стрічкою і запалена свіча. Під тужливу пісню «Пливе кача по тисині», яка стала неофіційним гімном України, діти із запаленими свічками розповідали вірші з Майдану. Вірші «Звернення до матері» та «Мамо, не плач» визвали сльози в очах присутніх. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні та українських вояків, які героїчно загинули в АТО, захищаючи нашу незалежність на сході України. Перед громадою села виступила Любов Литвина, яка всім побажала, щоб війна скоро закінчилася і настав мир в Україні.
На заході, який підготували працівники клубу, бібліотеки та школи, були присутні вчителі, учні, працівники установ та жителі села.
Нам треба об'єднатись воєдино,
Бо мрії й прагнення в нас одні -
Щоб стала вільна й сильна Україна,
Ми скажем усі разом: «Ні  війні!».

Л.Риковець, завідувач Томаринської бібліотеки // Нове життя. – 2015. – №5 (28 лют.). – С.4.

Патріотичне виховання

Багатовікова історія українського народу. Як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Саме тому ми повинні знати свою історію. А вона полита кров'ю і сльозами. Січень багатий на події, які глибоко запали в душі українців.
Так, 27 січня за рішенням Генеральної асамблеї ООН І Європейського парламенту визнано Міжнародним днем пам'яті Голокосту. Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів - Освенцим. З нагоди 70-річчя цієї події в приміщенні сільської бібліотеки було проведено день інформації з працівниками органів місцевого самоврядування «Чорні крила Голокосту», а з учнями школи годину спілкування «Трагедія Голокосту: пам'ять заради майбутнього». «...Ми зобов'язані берегти пам'ять про Голокост; - зазначила студентка Херсонського державного університету Фарзалієва Сабіна, - і не повинні допустити повторення подібного пекла, пам'ятати історію і саме в такі пам'ятні дні хоча б подумки вшановувати загиблих людей»...
Однією із найтрагічніших сторінок нашої історії є 7 події, які сталися під Крутами 29 січня 1919 року. З цієї нагоди в приміщенні сільської бібліотеки 29 січня було проведено з учнями школи/молоддю, студентами, вчителями годину патріотичного виховання «Чи потрібні Україні герої?»
Зі вступним словом до присутніх звернулася Марусяк Л.В. Вона зазначила: «...Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом». Учениця школи Лозова Наташа зачитала вірші, присвячені юним патріотам України.
«... Зараз події тих часів повторюються, - продовжує бібліотекар, - на Сході нашої країни іде війна з російськими окупантами. І наші свідомі патріоти власним життям виборюють незалежність і свободу держави. І постає питання «Чи потрібні нашій країні герої і яке значення має патріотизм?».
Учасники заходу: студенти Бабешко І., Фарзалієва С, вчителі Ніколаєнко О. Назаренко 6., учні Лозова Н., Середа О., Пчолкіна О., Гасаненко К. дуже активно долучилися до обговоренню цього питання.
«Без минулого, тим біпьше такого, як в Україні, не було б сьогодення і майбутнього... І все залежить від нас. І саме нам, молодому поколінню, під силу змінити цей світ. І ми повинні бути справжніми патріотами, дбати і захищати свою державу. Робити все, щоб наша Україна була вільною, єдийою, незалежною»,- зазначила Бабешко Ірина.

Л. Марусяк, бібліотекар Нововасилівськоїсільської бібліотеки // Нове життя. – 2015. – №4 (06 лют.). – С.2.

День Соборності України - символ національного єднання українського народу

З метою посилення національно - патріотичного виховання в Нововасилівській сільській бібліотеці проходили заходи, присвячені 96-ій річниці Соборності України.
21 січня спільно з учнями школи в приміщенні бібліотеки було проведено годину державності «Соборна Україна - єдина і неподільна». Присутні ознайомилися з історичним значенням Соборності України, вшанували пам'ять героїв, які боролися за її свободу, усвідомили, що майбутнє країни залежить від зміцнення державності і єдності народу. Марусяк Л.В. проінформувала про події, які відбулися 22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі. Вона наголосила:«.. .Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема Соборності України є не менш актуальною. Зараз йдеться мова про збереження регіональної єдності реально існуючої держави Україна... І щиро віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною».
Після проведеного заходу з гордістю і піднесенням діти взялися створювати «ланцюг єдності» «Соборна Незалежна Єдина Україна».
22 січня спільно з учнями школи та працівниками сільського Будинку культури в центрі Нововасилівки було проведено урочистий мітинг «Соборність рідної землі - основа нації держави». Зі вступним словом ,до жителів села звернулася Марусяк Л.В., яка в своїй промові зазначила: «Об'єднання українських земель - один із найпрекрасніших цементів нашої історії, благородний ідеал, до якого прагне кожна нація. Сьогодні Соборність України означає спільну культуру та  духовну  ідентичність. Тому дійсно символічно, що молодь, студенти на мосту Патона, в  метро з'єднують береги Дніпра, Східну і Західну Україну, і ніхто, завдяки громадянській позиції, мужносї та витримці нашого народу, не зможе розірвати навпіл по Дніпру Україну...».
До привітального слова було запрошено депутата сільської ради Кіаськову В.О. «...Сьогодення, - сказала вона, - свідчить, що Соборність уже глибоко пройшла через серця і душі українців, і події які відбуваються сьогодні, які пов'язані з агресією сусідньої держави показують, що ми повинні бути єдиним народом, який на своїй землі будує власний український дім»
Всі учасники заходу: ведучі Попова А., Середа О., читці Денисенко К., Самохіна О., Лозова Н., Марущак В., аматори сільського Будинку культури (Рудуюк В., Місяць Ф., Мосійчук О., Хотієнко А., Волошина О.) своїми виступами подарували святковий настрій жителям села.
Завершила захід Марусяк Л.В. значущими словами, які наповнюють куточок кожного серця гордістю за нашу країну - Україну:
Нехай ніхто не половинить Твоїх земель, нерозтина, Бо ти єдина, Україно, Бо ти для всіх у нас одна. Одна від Заходу до Сходу, Володарка земель і вод - Ніхто не ділить хай народу, Бо не поділиться народ. Стражденна ластівко - небого, Єдині два твої крила. Виходимо, рідна у дорогу, Аби ти вільною була... Нехай ніхто не половинить Тво'ьх земель, нерозтинна, Бо ти єдина, Україно, Бо ти для всіх у нас одна.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №3 (30 січ.). – С.2.

День без Інтернету в Інтернет-центрі

25 січня вся Інтернет-спільнота відзначала Міжнародний День без Інтернету. Оскільки наша бібліотека також є часточкою цієї спільноти, то у нас було проведено акцію під гаслом «Чи є життя Off-line?».
Головна мета даного свята - повністю відвернути увагу людей від комп'ютерів і глобальної мережі хоча б на один день, щоб прожити його виключно в «реальному» світі, спілкуватися з іншими людьми виключно «наживо» або присвятити його своєму улюбленому хобі (звичайно ж, не пов'язаному з Інтернетом). Тому, на заміну звичним заняттям в Пункті вільного доступу до Інтернет, його відвідувачам було запропоновано низку розважальних, інформаційних та націлених на виявлення в учасників зустрічі талантів заходів.
Бібліотекар разом з вчителем-організатором Іванівської ЗОШ I-III ступенів №2 Костенко Катериною Анатоліївною радо зустріли усіх учасників заходу (фото№1).
Першим представленим для розваги заняттям були настільні ігри: шахмати, шашки, пазли, ребуси. Кожна гра дозволяє розвивати в собі певні навички: маторику пальців, зорову пам'ять, увагу, стриманість завчасно не видати свого наступного ходу, але всі вони виховують повагу гравців одне до одного.
До уваги молоді представлено виставку "Художник - це покликання душі" робіт відомих у всьому світі художників: Катерини Білокур, Олексія Шовкуненка, Тараса Шевченка, а також італійський, французький живопис. Гарна робота художника може надихати глядача спробувати себе у цій справі, тому усім бажаючим в «меню» дня запропоновано поле - «Палітра для вашої фантазії» аби реалізувати уміння в художньому мистецтві. Чекаючи своєї черги на гру а шашки, хлопці залюбки брали в руки кольорові олівці і творили шедеври мистецтва, переносячи на папір злет своєї фантазії.
Хоч як не старається Інтернет заволодіти повністю людським вільним  часом, книга ніколи не здасть своїх: позицій. А все тому, що у неї мільйони  прихильників і наші читачі також входять до цієї левової частки. Бібліотекарі, з любов'ю до них, зробили підбірку і літератури в зоні молодіжних інтересів "Ця книга мені до смаку". Особливу увагу присутніх ведучі звернули на поезію. Адже життя без поезії, що троянда, без аромату. Проза несе в собі колосальні інформаційні навантаження, а поезія працює на якихось інших рівнях, це просто чиста передача енергії та інформації водночас, до того ж кожен поет - це нова таємниця, його історія унікальна.
Запрошена на захід Довбня Катерина, юна іванівська поетеса і студентка Львівського Національного Університету ім. І. Франка, наголосила, що поезія - це стан  душі, вона супроводжує нас протягом усього життя. Народження людини оспівано у віршах і смерть її теж закарбовується у пам'яті віршованими рядками. Саме у віршах найбільш яскраво передаються сьогоденні події в Україні. Катерина цитувала свою улюблену поетесу Ліну Василівну Костенко, Тараса Чубая та поетично змалювала одну із сторін сучасного літературного процесу у власному вірші.
Наступним пунктом дня став - Туризм. Це не тільки вид спорту і відпочинок, а ще і прекрасна можливість в труднощах пізнати один одного. Керівник гуртка спортивного туризму Іванівського центру дитячої творчості Батаєв Іван Миколайович не тільки провів конструктивну бесіду і надав цінну і практичну інформацію, як розрахувати свої сили долаючи запланований туристичний маршрут, а й на практиці показав, які необхідні речі повинні бути в рюкзаку туриста (фото 2). В'язання вузлів, котрі б захистили життя людині не такий уже й простий урок. Але педагог-фахівець показав так доступно цю техніку що хлопці впоралися з цією задачею.
А завершення зустрічі прикрасив майстер клас, на якому бібліотекар розказала і показала практично, як зробити декорування звичайної скляної пляшки, щоб перетворити її у вишукану вазу для квітів.
Учені визначають, що розвиток творчого потенціалу позитивно діє на здоров'я та душевний стан людини і приносить чималу користь у процес діяльності.
Отже, протягом Міжнародного дня без Інтернету до уваги присутніх були представлені повсякденні заняття, що можуть розважити, принести користь, задоволення і навики, які потім можуть згодитися в житті.
І, зауважте, - це все не використовуючи Всесвітню мережу Інтернет.
На питання: "Чи є життя Офлайн?", усі дружно відповіли: "Є!" (фото 3).
Бібліотека висловлює щиру вдячність за допомогу в підготовці заходу Костенко Катерині Анатоліївні, Довбні Катерині Миколаївні, Батаєву Івану Миколайовичу, Бойко Миколі Вікторовичу.

Комунальний заклад «Іванівська районна бібліотека» // Нове життя. – 2015. – №3 (30 січ.). – С.4.

"На щастя, на здоров'я, на нове літо!"

Швидко промайнули новорічні свята. Працівниками Балашівського будинку культури для жителів села було підготовлено і проведено ряд новорічних свят: «За дві години до Нового року», «Ми щедруєм і співаєм під вікном..».
Так вже у нашому селі заведено кожного року 13 січня за давнім українським звичаєм щедрувати та вітати наших жителів з Новим роком і Різдвом.
Зі словами «Слава Богу! Мир в цій хаті!», учасники обрядового дійства з обіду почали обходити вулиці села і вітати односельців із Новим роком. І залунали над селом щедрівки і колядки. Радо вітали жителів села та воїнів 30 механізованої бригади переодягнені традиційні персонажі: щедрувальники, Меланка, Господиня, Коза. У своєму виступі вони оспівували і звеличували господаря і його родину та бажали усім здоров'я міцного і миру на землі, великого врожаю і достатку. А щоб гарний був достаток Козі наказували походити, потупотіти копитами, помахати хвостом і таке інше.
Крім побажань учасники дійства дарували людям гарний настрій, показавши фрагменти фольклорного дійства: водіння Кози і гостини Меланки. Жартівливими сценками вони веселили людей; переодягнутий хлопець (Меланка) звеселяв публіку своїм виглядом та кумедними жартами. А ще за стародавнім звичаєм на щастя на здоров'я, на гарний урожай обсівали всіх присутніх зерном. В свою чергу господарі щедро обдаровували дітей гостинцями, а наші воїни організували для них «солодкий стіл».

Н.Косенкова, бібліотекар Балашівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2015. – №2 (23 січ.). – С.2.

Від свят різдвяних нам благословіння...

Різдвяні свята - найдивовижніші і найулюбленіші свята в усьому світі. Вони дійсно приносять тепло і радість у кожну родину. У ці дні всі ми стаємо в глибині душі маленькими дітьми і тому чекаємо на казку, несподіванки, пригоди.
Хотілося б сказати, що не обмежилися нововасилівці місцевими колядниками, які завітали до жителів села. 8 січня наші односельці (родини Хотієнко Л.М., Марусяк Р. М., Гасаненко В.Г., Зіняк 3.1., Логвиненко М.В.) приймали колядників - прихожан храму Іоанна Богослова (Дерезу Г., Червону Г., Ведмецьку В.), їхні вітання були сповнені особливою духовністю, яка так потрібна нашому суспільству. Піснями, віршами, колядками вони прославляли Христа, Бога, господаря та господиню.
Та, мабуть, найяскравішою традицією є Різдвяний вертеп.
Почесним у ньому є носіння Різдвяної Зірки та включення безлічі дійових осіб. Гарні емоції та приємні враження залишили в душах наших жителів маленькі щедрувальники (Самохіна О., Малашок Є., Лозова Н., Попова А.), які з театралізованим дійством «Звістка про народження Ісуса...» привітали та потішили цікавим виступом вихованців дитячого садка, працівників сільської ради, магазинів та багатьох жителів села. Люди радо відкривали двері і запрошували дітей до себе наступного року...
Колядки, побажання миру, добра, а теплі музичні передзвони, жваві, енергійні виступи колядників охопили багатьох нововасилівців. Адже саме такі духовні заходи дають вміння цінувати і оберігати народні перлини, уявлення про давній обряд святкування Різдва Христового в Україні.
Користуючись нагодою, особисто від себе та жителів нашого села, висловлюю подяку прихожанам храму Іоанна Богослова за щирі вітання для наших односельців з Новим роком та Різдвом Христовим.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №2 (23 січ.). – С.2.

Уроки мужності

Напружена політична І воєнна ситуація в країні не обійшла стороною наше село Нововасилівка, жителі якого несуть службу в зоні антитерористичної операції. Це Перепелко Сергій, Понурко Анатолій, Медведовський Олександр та Гришечкін Олександр Євгенович.
І ось 29 грудня ми завітали до одного з них - Перепелка Сергія Анатолійовича, який знаходився у відпустці, пов'язаною з ротацією військ.
Зустріч була незвичайна. Коли ми переступили поріг будинку, першою нас зустріла маленька Саша, донечка Сергія. З дитячою радістю вона сказала: «А мій тато дома». Ми поспілкувалися з дівчинкою і дізналися, що кожного вечора вона з мамою, братиком Женею та бабусею розмовляла з татом по телефону, розповідала, як вона його любить і чекає додому. І тихенько читала про себе молитву за татове повернення. Малювала малюнки, писала листи. Навіть з бабусею склали віршик для тата:
Ми ждем тебе додому, Любий мій татусю,
Ти вже їдеш і сказав: «Ждіть мене, скоро повернуся». Я люблю й тебе чекаю, В Бога перемоги вам благаю. Всі ми ждем тебе додому: Женя, мама І бабуня, А найбільше я - твоя Сашуня.
Читаючи віршики дівчинка навіть не помічала, що за її спиною стоїть тато. Він дивився на донечку з гордістю і тривогою. Запросив нас до будинку, де і відбулася наша зустріч.
Розповідь бійця була дуже стримана та скромна, але вона викликала у нас великий інтерес. На всі поставлені питання Сергій відповідав коротко. А потім запропонував переглянути світлини, на яких так би мовити було все сказано. На руках він тримав донечку. Поряд сиділа мати Любов Миколаївна, яка ловила кожне слово сина «Адже він не багатослівний, - говорить вона,-не любить розповідати про війну, мабуть, щоб не засмучувати рідних».
«Ми захищаємо свою землю, і дуже важливо знати, що вдома нас чекають, говорить Сергій, коли, приміром, дитячі малюнки передають на передову - то ком в горлі стоїть... Ці малюнки ніби іконостас: оберігають, надихають, підтримують...».
Розповів Сергій і про роль волонтерського руху - без допомоги волонтерів українським військовим в зоні конфлікту було б нелегко. Сергій Анатолійович висловлює велику подяку всім жителям села, сусідам, голові сільської ради Хотієнку Леоніду Михайловичу, Логвиненко Миколі Володимировичу за підтримку, моральну та матеріальну допомогу. Окремі слова вдячності ЗІняку Зіновію Ігнатовичу, який як волонтер доставляв в зону АТО гуманітарну допомогу нашим односельцям. Ми пишаємося своїми односельцями. І з великим не терпінням чекаємо їх до рідного села, рідного дому.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2015. – №1 (16 січ.). – С.1.