за 2015 рік

До нас прийшов Святий Миколай

18 грудня у Широкій Балці працівники сільсько­го будинку культури спільно з бібліотека­рем сільської бібліо­теки та учасниками театру місцевого факту «Аматори» ор­ганізували і провели театралізоване свято у дитячому садочку «Світлячок». Зі щи­рими посмішками гостинно зустрічали юних акторів завіду­вач З.Ю.Шевченко, трудовий колектив та збентежена й заці­кавлена малеча. Теа­трали із великим за­доволенням та підне­сеним настроєм при­вітали маленьких од­носельців цікавою тематичною театралізацією із залученням танців, дзвінких пісень про свя­того Миколая, веселими рухли­вими іграми та смачненькими гостинцями. Коли ж свято піді­йшло до кінця, усі разом - і до­рослі, і діти - дружно повели святковий хоровод. Не оминуло свято Миколая і наш Ширркобалківський БК! Вже не один рік до цього свята праців--•ники будинку культури проводять дитячий ранок для малечі, яку з любов'ю називають: «наші діти», «наша родина». А «родина» у нас, якщо поєднати усіх дітей -учасників художньої самодіяль­ності - до купи, дуже велика і дружна! Тож і свято було весе­лим, цікавим і радісним. Солодкі подарунки-миколайчики для малечі всіх закладів Широкобалківської сільської ради при­дбав сільський голова І.Д.Самойленко за спонсорські кошти, які надав А.П. Кутковський. Дякуємо їм за щиру турботу про маленьких односельців!

Вікторія Козко, Наталія Садовська-Побережна // Придніпровська зірка. – 2015. – №52 (25 груд.). – С.6.

Зима - казкова пора року, коли так легко віритьться в диво. Особливо чекають зимових свят ді­точки, адже вони упевнені, що неодмінно знайдуть під подушками гостинці від святого Миколая. На по­дарунок - великий чи малий - у цей день чекає кожна дитина. Та, на жаль, не всі отримують свою часточку дива. Прикро, що без подарунку від святого Мико­лая можуть залишитися саме ті діти, яким віра в іс­нування надзвичайного необхідна найбільше! Це вихованці сиротинців. Але ж ми з вами знаємо, що дива у житті таки існують! Більше того, ми можемо творити їх власноруч. Тому в цьому році за ініціативи працівників сіль­ського будинку культури  в нашому селі  пройшла акція «Поділися іграшкою», її підтримали працівники сільської бібліотеки, вчителі та учні школи, а також мешканці Інгулецької громади. Наші діти зібрали дуже багато іграшок для своїх однолітків, а приватні підприємці О.В.Жданова, Н.П.Андронова, Л.Д.Сегень та О.О.Жатікова подарували дітям солодощі й іграш­ки. Подарунки ми передали у волонтерський центр Херсона. Волонтери та організатори акції розвезуть їх малечі у сиротинці та багатодітні сім'ї. Висловлюємо подяку усім, хто взяв участь в акції, хто поділився іграшкою і подарував дітям радісні посмішки.

Галина Овечка, завідувачка бібліотеки, с.Інгулець // Придніпровська зірка. – 2015. – №52 (25 груд.). – С.6.

«Хронологія мужності»

Історія будь-якого народу міс­тить періоди, дати, які є вирі­шальними і доленосними. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки нашої історії, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Історія і сучасність різних ци­вілізацій, культур, народів - це історія і сучасність їхніх героїв. Історія і сучасність України, українського народу - це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили і своє життя для добра нашого народу: його свободи і державності, мо­гутності і процвітання. Україна -це справа героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтере­си і були вірними своїй ідеї до останнього подиху. Ще мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани на душі і серці кровоточать і досі. Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль втрат у зоні АТО. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них - наші земляки, які пішли боронити кордони дер­жави. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися жи­вими. Вони полягли навіки. 4 грудня в Білозерській ра­йонній бібліотеці ім.П.Григоренка для молоді Білозерки відбулася презентація фотоальбому-реквієму «Хроно­логія мужності», виданого за фі­нансової підтримки Херсонської обласної державної адміністра­ції, благодійних внесків мешкан­ців Херсонської області та без­посередньо голови ОДА Андрія Путілова. Цей альбом - пам'ять про загиблих бійців Херсонщи­ни, котрі поклали свої життя, за­хищаючи державний суверені­тет і територіальну цілісність України під час антитерористичної операції. До першого видан­ня увійшло 50 розповідей - 50 доль, різних за своїм мирним пе­ріодом життя і однакових за тим, що позначені війною на сході України. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, є життя, а для за­гиблих - пам'ять. Своїми спогадами на зустрічі з молоддю поді­лився демобілізований військо­вослужбовець з Білозерки Сер­гій Мороз. Діти не просто слуха­ли, вони прониклися розповіддю Сергія, ставили питання і зроби­ли висновок, що патріотизм - це особливе почуття-цінність, яке характеризує ставлення людини до народу, Батьківщини, держа­ви та до самої себе. Роки... Скільки б їх не мину­ло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говори­мо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчи­лася. Ми віримо в це!»

Галина Гринчук, заввідділом обслуговування районної бібліотеки // Придніпровська зірка. – 2015. – №50 (11 груд.). – С.1.

Хай живе козацька сила

Наше сьогодення абсолютно змінило сві­тосприйняття українців. Нові соціальні ста­туси, форми спілкування, емоційне забарв­лення в творчості, як ніколи, насичені висо­ким патріотизмом і бажанням жити гідно. Системне національно-патріотичне виховання здійснюється на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва та героїки визвольного руху. Сучасна інтерактивна організація дозвілля від­криває перед творчим колективом Велетенського СБК широкий спектр можливостей використання технічного прогресу в спільних заходах будинку культури і бібліотеки. Це експрес-вікторини, слайд-вернісажі та дайджести. Звичайна, на перший погляд, конкурсно-розва­жальна програма «Хай живе козацька сила», присвячене Дню Збройних Сил України, перетворила­ся на справжнє шоу для дітей молодшого шкільно­го віку. Вони отримали пізнавальну інформацію з експрес-вікторини та змагалися в конкурсах. Відродження українського козацтва, знання його історії і розвитку, зв'язку із сучасними Зброй­ними Силами України було пріоритетним під час проведення заходу, бо робота з військово-патріо­тичного виховання повинна спонукати молодь до того, щоб стати на захист рідної Вітчизни. Усі учасники заходу отримали солодкі подарун­ки і цілий феєрверк яскравих вражень, а творча група Велетенського БК спільно із сільською біблі­отекою вже працює над новими інтерактивними проектами.

Вікторія Лесик, бібліотекар Велетенської бібліотеки  // Придніпровська зірка. – 2015. – №50 (11 груд.). – С.6.

Бібліотечні новини

19 листопада у КВНЗ «Херсонська академія не­перервної освіти» відбувся обласний тур інтелек­туального турніру «Ігри патріотів Херсонщини» (організатор - Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки). Змагання серед юних читачів-краєзнавців проходили у молодшій, серед­ній і старшій вікових категоріях. Приємною нови­ною стало призове місце нашої наймолодшої учасниці Вікторії Вишніцької, учениці 5 класу Олександрівської ЗОШ. Дівчинка виявила достатній рі­вень знань про рідний край і посіла II місце. Таких результатів Вікторія досягла під керівництвом свого наставника, завідувача Олександрівською бібліотекою С.І.Пекалюк. Взагалі Віка - всебічно розвинена дитина. Вона навчається на відмінно, працелюбна, комунікабельна, скромна та вимо­глива до себе, відповідальна, будь-яку справу до­водить до кінця і намагається робити все на най­вищому рівні. Окрім навчання займається в хорео-грасрічній студії «Грація», відвідує гурток образотворчого мистецтва, співає, має акторський талант, займається хенд-мейдом. Вітаємо з перемогою Ві­кторію і Світлану Іванівну! За підсумками професійного конкурсу на краще проведення районного етапу обласного інтелекту­ального турніру «Ігри патріотів Херсонщини» одним із переможців визнано Білозерську районну дитячу бібліотеку ім. В. Стуса. У подарунок заклад отримав сертифікат на придбання добірки цікавої дитячої літератури. У цей же день учасники турніру побували на краєзнавчій пізнавальній екскурсії по Херсону, а бі­бліотечні працівники взяли участь у круглому столі «Національно-патріотичне виховання дітей і під­літків: виклики часу» й тренінгах з освоєння медіа-інструментів в роботі з дітьми та планування робо­ти дитячої бібліотеки на 2016 рік.

Світлана Колесник, заступник директора по роботі з дітьми // Придніпровська зірка. – 2015. – №48 (27 листоп.). – С.6.

Коли слова ідуть від серця

Напередодні дня української писемності і мови у Білозерській селищній бібліотеці на творчу зу­стріч зібралися поети нашого краю: Микола Сосунович і Руслан Білецький з Правдиного, Олена Щербина з Білозерки, Сергій Лакі з Херсону, Світлана Кошолап із Надеждівки. Кожен поділився своїми здобутками і розповів про себе. Наприклад, Микола Петро­вич Сосунович пише патріотичні і ліричні вірші, байки, музику, скла­дає тексти до пісень, сам виконує їх, акомпонуючи собі на баяні; Руслан Олександрович Білець­кий пише і поезію, і прозу: про бу­денне життя нашого народу, про козаків, про кохання. Є в нього гу­морески і сатиричні твори, Рус­лан захоплюється і образотвор­чим мистецтвом. Сергій Микола­йович Лакі - волелюбна натура, любов до поезії йде з глибини його чутливого серця, тому у творчому доробку має проникли­ві вірші про кохання, любов до Батьківщини, його поезія перегу­кується з творчістю великого поета Сергія Єсеніна. Твори Олени Щербини пронизані болем за Україну, бо ніщо так не об'єднує людей, як біда, а сьогодні вона на всіх одна - це війна. Нехай бурхливе джерело пое­зії наповнює небайдужі серця творчістю, дарує натхнення і гар­ний настрій. Бажаю нашим пое­там бути корисними у громаді, творити чудові вірші і завжди ви­промінювати добро.

Світлана Кошолап, завідуюча Розливнянською бібліотекою, Тетяна Іваницька, завідуюча селищною бібліотекою // Придніпровська зірка. – 2015. – №45 (06 листоп.). – С.7.

Щедрих творчих ужинків

В усі часи робота культпрацівника прива­блювала творчих, неординарних, щедрих душею людей, які з натхненням і любов'ю займаються' улюбленою справою. Саме з таких працівників складається трудовий колектив Ши-рокобалківського сільського будинку культури. З музикою в серці, великим ентузіазмом і любов'ю до людей працюють в ньому директор В.В.Козко, художній керівник С.М.Симоньянц і хо­реограф М.С.Вершина. Завдяки їх плідній роботі протягом останніх років чисельно зросли творчі колективи, підвищилася їх виконавська майстер­ність, активніше відроджуються народні звичаї і традиції. Спільні погляди, копітка праця, захо­плення та фантазії, а головне - спільне бажання піднімати і розвивати культуру на селі допомага­ють їм дружно і результативно працювати, органі­зовуючи цікаве дозвілля для односельців. Кожна з них має безліч талантів, тож незалежно від поса­дових обов'язків усі вміють і танцювати, і співати, і в театралізованих дійствах виступати, їм до снаги навіть зшити сценічне вбрання! У дружній співпраці із сільською радою, Широ-кобалківською сільською бібліотекою та Софіїв-ським клубом йдуть вони творчим шляхом, вкла­даючи у свою роботу душу і серце. Творчі колективи Широкобалківського будинку родинний ансамбль «Уляна», дівочий ансамбль «Марічка», дитячий вокальний ансамбль «Павоч­ка», дуети «Віоріка», «Стожари», «Водограй», тріо «Зорепад» знають не лише місцеві, а й жителі ра­йону та Херсонщини, адже вони неодноразово брали участь у районних і обласних заходах. Напередодні свята культпрацівника щиро бажаю колективу Широкобалківського СБК твор­чого натхнення, міцного здоров'я, терпіння, тала­новитих учасників художньої самодіяльності і вдячних глядачів.

Наталія Садовська-Побережна, завідуюча Широкобалківською бібліотекою // Придніпровська зірка. – 2015. – №45 (06 листоп.). – С.7.

День Святої Покрови поті­шив усіх чудовою погодою. Захисників України вітала сама природа - ласкавим сон­цем, безхмарним небом та роз­маїттям барвистих квітів. В Інгульці саме в цей день у дворі сільської бібліотеки вперше відбулося квіткове свято - ярма­рок живих квітів. Його ініціатором виступила Т.С.Оврамець - актив­на учасниця жіночого об'єднання «Берегиня», яке багато років пра­цює при сільській, бібліотеці. Саме завдяки Тетяні Степанівні та "берегиням" парк Слави з ран­ньої весни до пізньої осені тішить жителів села своїми барвами. Ідея благодійного заходу сподобалась небайдужим квітника­рям: продавців та покупців не бра­кувало. У ярмарку взяли участь працівники та вихованці дитячого садка, вчителі, школярі. Діти виго­товили із квітів поробки-обереги, провели патріотичний флеш-моб. Були смачні пироги, гарячий чай, українські народні пісні у виконан­ні «Берегині», а головне - панува­ла тепла дружня атмосфера. І результат порадував - на розвиток парку Слави зібрали 700 грн. Спільно вирішили такі ярмарки зробити традиційними. Після свята діти із квітами пішли приві­тати учасників АТО, які поверну­лись до рідних домівок.

О.Русінко, бібліотекар // Придніпровська зірка. – 2015. – №43 (23 жовт.). – С.7.

Ігри патріотів Білозерщини

22 вересня у районній дитячій бібліотеці ім. В. Стуса відбувся II, районний, етап обласного інтелектуального турніру «Ігри патріотів Херсонщини». Головна мета і завдання заходу - вивчення, дослідження та поширення історико-краєзнавчих знань про своє рідне село, Білозерщину, область. На районний тур завітали 19 юних читачів - переможців І етапу з Дніпровської, Розливнянської, Надеждівської, Олександрівської, Кізомиської, Широкобалківської, Петрівської, Радянської сільських бібліотек, Білозерської РДБ та юнацького підрозділу районної бібліотеки. Районний тур проходив у формі інтелектуального марафону. Учасники представили фотозвіти про хід турніру, взяли участь у краєзнавчому нон-стопі «Скарби рідного краю», тест-драйві від журі, краєзнавчому «Бліц-батлі».
Турнір показав, що супер-знавцем рослинного і тваринного світу рідного краю є Вікторія Вишніцька, учениця 5 класу Олександрівської ЗОШ. Найкраще орієнтується у визначенні пам'ятників, пам'ятних місць, топоніміці Білозерщини та історії козацтва Іванна Войтович, учениця 8 класу цієї ж школи. На літературі, краєзнавстві та мистецтві рідного краю прекрасно знається Ірина Баландіна, учениця 10 класу Білозерської багатопрофільної гімназії ім. О.Я.Печерського. 20 листопада вони братимуть участь в обласному інтелектуальному турнірі, який відбудеться в обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки.
Учасники були відзначені подяками та ціннимм подарунками, а сільські бібліотекарі нагороджені грамотами в окремих номінаціях. Завершився захід екскурсією до районного музею.

Світлана Колесник, заступник директора районної бібліотеки по роботі з дітьми // Придніпровська зірка. – 2015. – №40 (02 жовт.). – С.7.

Все можливо на підґрунті віри

"О, богоблаженна Ольго, помолися за твоїх дітей Богу; мир міцний для Вітчизни нашої виблагай і відпущення гріхів усім, хто завжди прославляє тебе!" (із молитви до святої рівноапостольної княгині Ольги).
24 липня Українська православна церква молитовне шанує пам'ять і ревне служіння Богу Святої рівноапостольної великої княгині Ольги, у святому хрещенні Єлени. Престольне храмове свято цього літнього дня відзначали прихожани церкви Святої княгині Ольги в Токарівці.
Храм є величною окрасою села, приваблює і насичує християнські серця благодаттю небесною. Настоятель парафії - протоієрей Ігор Новосільський. Справжній скарб храму - дві чудотворні ікони Святого Пантелеймона Цілителя та Іверської Божої Матері, привезені зі священної гори Афон та подаровані храму Андрієм Довганем.
Парафіяни чекають престольного свята з особливими відчуттями: для віруючих людей - це духовна наснага на увесь наступний рік. Зазвичай, у неділю на богослужіння сходиться до сорока чоловік, на святі ж тільки діток причастилося до двадцяти. Особливо багато було сповідальників і причасників, серед них і ті, котрі носять ім'я Ольга. Урочисті літургії у храмі проводили священнослужителі Херсонщини. Вони привітали учасників свята із храмовим днем, побажали заступництва рівноапостольної княгині Ольги та її милостивої молитви перед Престолом Всевишнього.
Вшановуючи рівноапостольну княгиню Ольгу, велику християнку та велику правительку, пам'ятаймо її головний життєвий принцип: велику державу з потужною економікою та справедливими законами неможливо побудувати без міцного підґрунтя віри та духовності.

Оксана Котенко, завідуюча Токарівською сільською бібліотекою // Придніпровська зірка. – 2015. – №31 (31 лип.). – С.6.

Громадянські кампанії...по чеськи...

4 липня у приміщенні районної бібліотеки пройшов перший тренінг у рамках IV Школи соціальної активності. «Цьогорічна Школа є досить незвичною та особливою, - говорить Елла Петренко, голова Білозерської громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку». -Адже вона підтримана чеською організацією «Nesehnuti», і в рамках школи ми зможемо профінансувати три ініціативи в нашому районі».
Учасниками IV Школи соціальної активності були представники ініціативних груп та активісти району віком до 35 років зі Станіславу, Широкої Балки, Музиківки, Дніпровського, Киселівки та Білозерки. Кожен із учасників розповів про свою ініціативу та мав можливість познайомитися з чеськими партнерами Петром Махалеком та Павлою Гофмайстеровою.
Перший тренінг став ознайомчим та пізнавальним. Петр Махалек розповів, як планувати, створювати та реалізовувати громадянські кампанії. Також було цікаво дізнатись про механізми та інструменти залучення влади і громадськості до співпраці. Знання були не тільки теоретичними, але й практичними. Учасники об'єдналися в три підгрупи та розробляли план реалізації однієї із ініціатив.
Як виявилось, ініціативи були схожими. Деякі учасники хочуть відновити старі та створити нові дитячі майданчики у своїх селах. Інша група цікавиться здоровим способом життя та спортом. Тому їхні ініціативи направлені на покращення технічного стану спортзалів і стадіонів. Так, активістки з Білозерки Анна Євдокимова та Ірина Ткаченко-Галецька хочуть оновити стадіон «Харчовик», надавши йому більш привабливого естетичного вигляду та змінивши його технічний стан, аби стадіон став місцем спортивної активності як для молоді села, так і для білозерської громади.
Тож хочеться побажати всім учасникам IV Школи соціальної активності успіху та натхнення в реалізації їхніх ініціатив. По¬переду - незабутній чотириденний тренінг, не менш цікавий, пізнавальний та повний нових знань.
IV Школа соціальної активності проводиться Білозерською громадською організацією «Молодіжний центр регіонального розвитку» за підтримки чеської громадської організації «Nesehnuti» та Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Катерина Павловська // Придніпровська зірка. – 2015. – №28 (10 лип.). – С.3.

Бібліокрасуня

Днями у Велетенській сільській бібліотеці відбулося шоу «Бібліокрасуня». Енергійна та запальна Олександра Коломоєць, розсудлива та вдумлива Ліза Ластовецька, ніжна та трохи несмілива Ріточка Вац, некваплива та сором'язлива Наталка Тупіконенко, елегантна та загадкова Яночка Висоцька стали учасницями перегонів розумниць. У першому конкурсі, який називався «Зустріч з літературним героєм», дівчатка представили свої фантазії. У другому - знайомили глядачів зі свіжими новинками за книгою Грицька Бойка «Билиці діда Гриця». У паузах між конкурсами виступали юні таланти Велетенського, учні педагога класу фортепіано Вікторії Анатоліївни Яковець Марія Козак та Валерія Сілецька.
Третій конкурс «Бібліотечне лото» по-справжньому примусив наших дівчат упріти. На допомогу їм була підготовлена книжкова виставка-підказка. Ціле книжкове панно розквітло різноманітними кольорами, стояла неймовірна тиша, аби наші учасниці могли якомога швидше та точніше виконати завдання конкурсу.
Справжнім феєрверком талантів став заключний конкурс «Цукеркове дефіле». Всі наші конкурсантки упродовж багатьох років відвідують гурток «Друге життя», що діє при бібліотеці, тож і вирішили створити колекцію одягу з обгорток. На кінець дівчата підготували патріотичну пісенно-хореографічну композицію «Розкажу про Україну». Важко було втриматися від емоцій, тож всі присутні підспівували і по можливості підтанцьовували нашим дівчатам.
У 2015 році найрозумнішою дівчиною нашого села стала Ліза Ластовецька. Дякую всім нашим спонсорам: родині Антонових, яка надала книги з серії «Золота скарбничка казок» для преміювання учасниць і батькам дівчат.

Світлана Мішина, завідуюча Велетенською бібліотекою // Придніпровська зірка. – 2015. – №25 (19 черв.). – С.7.

Талантів розсип - геніїв політ

Наприкінці травня читальний зал районної бібліотеки перетворився на філію художнього і етнографічного музею, адже тут розгорнулася виставка картин і виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Вражають розмаїття технік, матеріалів, гама кольорів цих витворів. Але найбільший захват викликають умілі руки, творча фантазія, старанність і терпіння майстрів, які віддають свій час творчості.
21 травня у районній бібліотеці урочисто підбили підсумки районного літературно-мистецького конкурсу «Талантів розсип -геніїв політ». Цьогоріч у ньому були представлені майже п'ять десятків робіт самобутніх художників і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва з 14 сіл району. Усіх їх об'єднали довкола себе сільські бібліотекарі, які постійно розшукують таланти і самі освоюють нові техніки або займаються віршуванням. Завідуюча відділом обслуговування Галина Гринчук, яка була ведучою заходу, представила журі -методиста ЦТДЮ Олену Будко, викладача класу образотворчого мистецтва Білозерської дитячої музичної школи Ларису Сваволю, керівника літстудії «Біле озеро» Євдокію Дубовалову. Піднесеного настрою учасникам заходу додали виступи юних вокалісток Насті Жилки, Насті Да-нилової і танцівниць Русі Дубовалової та Маші Баранецької.
Усі представлені на конкурс твори можуть, стати окрасою найбільш вишуканого інтер'єру, тож журі нелегко було визначити переможців. Проте найкращими вишивальницями були визнані Людмила Жегуліна, Олена Кулікова, Тетяна Гладиш; найбільш довершені роботи з бісеру створили Олена Мірошниченко, Олена Крисько, Тетяна Кожерчук; у номінації «Нетрадиційні вироби» перемогли Інна Накашидзе, Єлізавета Деміденко, Ірина Шалигіна; найбільш вишукані в'язані вироби представили Ганна Костенко, Світлана Мішина. Кращими художниками стали Любов Максимчук, Галина Пухкало, Анатолій Бєляєв, а поетами -Надія Сташкевич, Михайло Колокот, Тетяна Гладиш.
Усіх учасників конкурсу відзначили подяками, а переможців -подарунками від відділу культури.

Наталія Дяченко // Придніпровська зірка. – 2015. – №23 (05 черв.). – С.6.

День вишиванок

Нові часи... Нові свята... Не так давно у нашій державі запроваджено День вишиванок, коли всі, хто має у своєму гардеробі цей предмет національного вбрання, вдягають його на роботу, до школи. Справжньою веселкою розквітає і наше село, традиційно велетенці приходять до сільської бібліотеки. Для них влаштовуємо інформаційну годину «Вишиванка у звичаях і традиціях українців», виставку вишиванок, серед яких є сорочки, яким в вже по сто років. Особливою популярністю користуються фотосесії, майстер-клас з вишивання різноманітними техніками, а також пошукові круїзи за с книгою «Українська минувшина». Незабутнього колориту додає звучання шедеврів української класики та народних пісень.
Впевнена, що такі свята нам необхідні. Вони сприяють появі  паростків  патріотизму,  поваги  і шани до своєї держави та її народу.

Світлана Мішина, завідувачка Велетенською бібліотекою // Придніпровська зірка. – 2015. – №22 (29 трав.). – С.3.

Юні обирають майбутнє

13 травня в районній дитячій бібліотеці ім. В.Стуса відбувся фінальний виступ заключної частини III етапу обласного інноваційного проекту білозерської команди «ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє».
Протягом трьох років учні разом із координаторами проекту - фахівцями районної бібліотеки для дітей та районного центру зайнятості, досліджували і поширювали інформацію про найбільш популярні та перспективні професії нашого району, вивчали історію виникнення професії, прослідковували вимоги до фахівців кожної справи, складали професіограми, проводили інтерв'ю зі спец-алістами, писали нариси та створювали макети рекламних буклетів.
III етап проекту запам'ятався учасникам естафетою «Промоція професій». Для неї учні використовували матеріали, зібрані за попередні роки участі у проекті. Це рекламні буклети, візитки, постери, художні нариси про професії, професіограми.
Під час виступу діти із захопленням розповідали про історію професії кухаря, лікаря, журналіста, пожежника, вихователя.
Учасники пройшли нелегкий, але захоплюючий шлях і отримали для себе багато нової, цікавої та корисної інформації, визначилися з таким важливим у житті кожного випускника завданням - вибором майбутньої професії.
Ті знання та вміння, які були отриманні завдяки проекту «ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє», знадобляться у подальшому житті та допоможуть стати гарним лікарем, сміливим пожежником, талановитим кухарем, відомим журналістом чи улюбленим вихователем...

Ірина Кіприч, провідний фахівець з профорієнтації // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №21 (22 трав.). – С.3.

Книга пам'яті мого роду

У Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки відбулась церемонія нагородження переможців обласного етапу Всеукраїнського сімейного конкурсу «Книга пам'яті мого роду». У сімейних книгах пам'яті, які учасники подали на конкурс, розповідалося про представників родин, котрі брали участь у Другій світовій війні - на фронті, в тилу, партизанських загонах, підпіллі, були вивезені до Німеччини.
Вітаємо з перемогою Ірину Половенко, ученицю 6 класу Олександрівської ЗОШ, яка разом із матусею написала життєву сагу про свого прадідуся Головченка Петра Івановича і отримала диплом І ступеня. Кирило Мурашов, учень 7 класу Дніпровської ЗОШ, за родинну відеокнигу про життя прабабусі Яловенко Раїси Олексіївни у роки Великої В¬тчизняної війни та прадідуся Яловенка Михайла Трофимовича «А я молилася, коли ти воював», отримав диплом II ступеня.
Таким високим результатам ми завдячуємо тісній співпраці родин із сільськими бібліотеками - Олександрівською (завідувач С.І.Пекалюк) та Дніпровською (завідувач І.М.Досенко). Бажаємо нашим переможцям та їхнім наставникам-бібліотекарям успіхів у наступному турі - всеукраїнському, підсумки якого будуть підбиті 14 жовтня.

Світлана Колесник, заступник директора по роботі з дітьми районної бібліотеки // Придніпровська зірка. – 2015. – №21 (22 трав.). – С.6.

Зустріч з юністю

В один з травневих днів у приміщенні Велетенської сільської бібліотеки пролунав шкільний дзвоник. Він зібрав на зустріч випускників Велетенської середньої школи 1975 року. Сорок років сплинули непомітно і ось ми знову всі разом, дівчата та хлопці, і нам сьогодні вже майже по шістдесят років. Зустріч ми розпочали, як і годиться, виконанням державного Гімну. Важко передати почуття, які викликає головна пісня країни у цей неспокійний для нас час. Далі слово взяв наш вчитель та класний керівник Віктор Якович Павленко, який досі викладає історію, але вже у Херсонському державному університеті. На превеликий жаль, ще один наш вчитель Василь Федорович Білобров не зміг прийти на зустріч за станом здоров'я. Всі ми були вражені спогадами Віктора Яковича. Кожного з нас він пам'ятає поіменно, хто в якому класі навчався. Наші дитячі витівки, про які він згадував, викликали невгамовний сміх, а подекуди і сльозу. Далі була хвилина спомину: перегляд відео-ролику про наших любих вчителів, які вже спочивають у інших світах, під супровід пісні «Куда ви уходите» Стаса Михайлова наповнили невимовним щемом наші серця. Пам'ять про них ми вшанували хвилиною мовчання та молитвою.
Жартівлива розважальна програма «Миттєвості дитинства» розпочалася театралізованим та костюмованим «дитячим» ранком біля ялинки, з роллю якої чудово впоралася Тетяна Рощина. Виконання, віршів та водіння хоровода з піснями додали зустрічі дитячого колориту і настрою. На жартівливому уроці хімії ми змагалися у майстерності виведення двійки у щоденнику за допомогою речовин, що мають у своєму складі хлор. Кумедно демонстрували закони фізики, змагалися у пісенній вікторини «Шкільні роки чудові». Протягом усієї зустрічі, наче магнітом, притягувало до себе настінне панно з фотографій нашого шкільного дитинства. Зустріч затяглася до світанку.
Хочу подякувати директору Велетенської ЗОШ Людмилі Іванівні Островенко за технічну підтримку нашої зустрічі, а також родині Олександра та Ксенії Данюк, які багато років є і спонсорами, і меценатами, і костюмерами, і слюсарями чи малярами для Велетенської сільської бібліотеки.
Наче одна хвилина промайнула майже добова зустріч випускників 1975 року. Та позитив, енергетика, радість, враження ще надовго додадуть кожному з нас гарного настрою та бажання творити щось хороше, ростити дітей та внуків, шанувати старших та безкінечно дякувати вчителям.

Світлана Мішина, випускниця 1975 року, завідувачка Велетенською сільською бібліотекою // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №20 (15 трав.).  – С.6.

44 роки з кулею під серцем

І розповім про незвичайну долю мого діда Сергія Тимофійовича ШУМЛЯНСЬКОГО. Аналізуючи випадки, що сталися з ним у роки Другої світової війни, схиляюся до думки, що у кожної людини є янгол-охоронець, який тримає в своїх руках його долю.
Випадок перший. Під час війни мій дід був призваний у румунську армію (проживав тоді на окупованій румунами території), але воювати проти своїх не бажав і разом із товаришем-земляком втік з румунської армії. А якби їх румуни зловили?..
Випадок другий. Будучи стрільцем-кулеметником 354-го запасного стрілецького полку 72-ої окремої морської бригади, дід з другим номером кулеметника, молодим бійцем, наздоганяв свою роту вночі. Вийшли з лісу і в двохстах метрах попереду побачили сімох німців з автоматами за плечима. Ті заблукали на нашій території. Ворожі солдати кинулися тікати, подумавши, що в лісі ціла рота. Якби німці знали, що радянських солдатів було лише двоє?..
Випадок третій. Одного дня, рятуючись від шквального артилерійського вогню, солдати бігли по окопу в бліндаж і першим у нього забіг мій дід. Біля протилежної від дверей стіні бліндажа стояв німець з автоматом в руках. Якби він встиг вистрілити?..
Випадок четвертий. Під час бою поряд з кулеметом діда впав снаряд, вибуховою хвилею його відкинуло у вирву і засипало землею, стирчав лише багнет рушниці, яка була на плечі у діда. Після бою санітари, збираючи вбитих і поранених, помітили багнет, смикнули за нього і витятнули дідуся. Коли б не цей багнет?.. У цьому бою мій дід був контужений і легко поранений в ногу.
Випадок п'ятий. Після лікування в госпіталі, знаходячись вже у Німеччині на річці Одер, дід був серйозно поранений - куля потрапила в ліву половину грудної клітки. Разом з 20-ма важко пораненими він знаходився у німецькому підвалі. Під час відступу наших військ німці закидали цей підвал гранатами і моїй бабусі прийшла похоронка. Але янгол-охоронець і цього разу вирвав мого дідуся з обіймів смерті!
Перед приходом німців солдат, який підвозив снаряди до кулеметів, узяв діда на віз, помістивши його між ящиків з патронами. Заїхавши в ліс і заблукавши, він сказав: «Я виїду на одному коні вперед, дізнаюся, де знаходиться наша частина, і повернуся за тобою. Але він не повернувся. Дід лежав у возі і подумки прощався з дружиною і двома маленькими доньками. Через деякий час під'їхав бронетраспортер з радянськими офіцерами. Вони прикріпили дишло воза до машини й доставили діда^в польовий шпиталь. Якби то не радянські офіцери?..
З березня по червень 1945 року мій дід знаходився в Угорщині у військовому шпиталі, де лікарям не вдалося видалити кулю. 26 червня 1945 року він був звільнений у запас. Групу інвалідності йому не дали. Ордени і медалі, якими був нагороджений дід, зберігаються в шкільному музеї на його Батьківщині.
У Німеччині є обеліск загиблим радянським воїнам, на якому вибите в граніті і прізвище мого діда - Шумлянський Сергій Тимофійович (відшукали червоні слідопити).
Після війни дід працював їздовим у колгоспі, виростив п'ятеро дітей і у віці 79 років помер зі своєю незмінною супутницею - німецькою кулею в грудній клітці. З нею він прожив 44 роки і весь цей час просив її: «Дорога, лише не рухайся до серця»...

Ірина Досенко, завідувачка Дніпровською бібліотекою // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №19 (08 трав.).  – С.7.

На вулиці Придніпровській, у Токарівці, мимоволі звертаєш увагу на садибу Павла Йосиповича Морозова. Ось на городі порпається молода пара - це його онук з дружиною саджають городину. З тих пір, як 12 років тому померла Олександра Василівна, дружина Павла Йосиповича, він жодного дня не залишався без уваги і піклування дітей, онуків та правнуків. Донька забігає щодня із чимось смачненьким, зять заходить із сільськими новинами та незмінною «Придніпровкою». Ось і сьогодні внук Сергій з дружиною Лізою садять картоплю. Весна ж прийшла! А Павлу Йосиповичу тепла, погожа днина навіває спогади про ту далеку весну 1945 року, коли він разом з усім народом радів Великій Перемозі.
Народився Павло Йосипович 1 серпня 1927 року у Токарівці. У 1944 році 17-річного Павла Херсонсільським військкоматом було відправлено в учебку, потім у званні сержанта він воював у складі 116-ого окремого винищувального протитанкового дивізіону в Чехословаччині. Там розташувалося німецьке угрупування і Павло Йосипович брав участь у його знищенні. Повертався дивізіон через Румунію. У м. Рені дивізіон розформували, і Павло Йосипович потрапив до 115-ого дивізіону в м. Білгород-Дністровський. Там же лікувався у військовому шпиталі з діагнозом «відкрита форма туберкульозу». У 1945 році його демобілізували.
За заслуги перед Батьківщиною Павла Йосиповича нагороджено Орденом Великої Вітчизняної війни, медалями «За Перемогу над Німеччиною», «За трудову доблесть» та іншими.
Після закінчення війни одружився з гарною місцевою дівчиною Сашею. У дружній інтелігентній сім'ї зростало троє дітей. Найстарший, що проживав у Дар'ївці, помер, залишивши на своїй малій батьківщині сина Сергія, а син Михайло та донька Валентина із сім'ями проживають у рідній Токарівці. З Олександрою Василівною Павло Йосипович прожив 56 щасливих років...
У зрілому віці енергійного, відповідального Морозова обрано головою Токарівської сільської ради (1969-1972 р.р.). Крім того, ветеран був депутатом сільської ради двох скликань поспіль, 5 років очолював місцеву ветеранську організацію. Людина активної життєвої позиції, жив і працював для людей, переймався їх проблемами, піклувався про ветеранів та їх сім'ї: щоб своєчасно привітати зі святом, надати якусь матеріальну допомогу. Про це треба було поклопотати перед правлінням радгоспу «Світанок». І Павло Йосипович знаходив час, тому що добробут селян для нього - завдання першочергове. Він і зараз турбується про своїх рідних - дітей, онуків та правнуків.
Павло Йосипович -людина виважена, напрочуд активна і комунікабельна, зі світлою пам'яттю. І якщо в тій пам'яті покопирсатися, то можна віднайти ще багато чого цікавого про його життєвий шлях. Тому запрошували ветерана до школи та бібліотеки розповісти про цікаві сторінки свого життя, поділитися своїм життєвим досвідом, дати поради та настанови. Учасник бойових дій Павло Йосипович у день Перемоги попрямує до обеліску, що знаходиться в центрі села, щоб схилити голову в зажурі перед полеглими односельцями, про подвиг яких пам'ятаємо завжди.

Оксана Котенко, завідувачка Токарівської сільської бібліотеки // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №19 (08 трав.).  – С.7.

«Алея майстрів»

У Велетенській сільській бібліотеці започатковано проект "Алея майстрів", який популяризуватиме різноманітні види прикладного мистецтва, якими довершено володіють місцеві майстри. Проект реалізовуватиметься через виставкову діяльність бібліотеки, організацію майстер-класів, зустрічі з майстрами сучасних технік прикладного мистецтва та вивчення забутих ремесел - гончарства, виготовлення гобеленів та інших. Розпочата робота з підготовки каталогів, до яких входять короткі біографічні відомості місцевих майстрів, переліки їх робіт, фотоматеріали.
Наше село багате на таланти. Це славнозвісні вишивальниці Антоніна Тупіконенко та її донька Тетяна, мама і донька Улейські, Світлана Логвиненко, Надія Пустовіт, різник по дереву Віктор Зелінський, добре відомий за межами району художник В.І.Мельничук. Презентацію проекту «запалили» наші молоді зірки: Галина Олексіївна Пухкало та Ксенія Володимирівна Островенко. Ще з дитинства батьки помітили у Галини неабиякий потяг до малювання. Починала вона з ілюстрацій до книжок чи мультфільмів, а зараз, у свої 20 років.
Галина є справжньою портретисткою. Нещодавно майстриня представляла свій талант на обласному фестивалі «Поетичний камертон Ліни Костенко» у номінації «художники» і заслужено стала дипломантом фестивалю. Важко повірити, що портрет видатної української поетеси та громадського діяча Ліни Костенко створено руками цієї тендітної дівчини всього за сорок хвилин. У своєму доробку Галина має портретну галерею своєї родини, відомих співаків, портрети своїх улюблених чотирилапих друзів. Не менш талановитою є і наша Ксенія Островенко. Працюючи заступником директора Велетенської ЗОШ, вона щедро ділиться своїми талантами та вмінням з дітворою та дорослими. Напевно, не залишилось техніки прикладного мистецтва, якою не володіє Ксенія. Чи не найбільш улюбленою є паперопластика. Вироби різноманітні за тематикою, розмірами та кольоровою гамою.
Допоки живе українське мистецтво і такі талановиті майстри у нашому Велетенському, проект «Алея майстрів» приречений на успіх!

Світлана Мішина, завідуюча Велетенською бібліотекою // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №15 (10 квіт.).  – С.6.

Парад казкових героїв

2 квітня весело і цікаво пройшов День дитячої книги у районній дитячій бібліотеці ім. В.Стуса. Захід організували працівники районної дитячої та Розливнянської сільської бібліотек. На феєричне свято запросили директора Білозерської районної бібліотеки Л.Л.Шишкіну, заступника голови селищної ради О.В.Басанця, учнів 3-го класу Білозерської багатопрофільної гімназії ім. О.Я. Печерського, батьків.
Розливнянські та надеждівські діти представили на святі театралізоване шоу «Парад казкових героїв», розказали вірші про книгу та виконали гімн бібліотеці. Наприкінці свята збуджені артисти обмінювалися враженнями, а батьки не поспішали розходитися по домівках, адже не щодня побачиш свою дитину на сцені.
У бібліотечній роботі багато що визначається особистістю бібліотекаря: який він, такий і престиж закладу. Від творчого підходу до своєї праці, від вміння спілкуватися з людьми, бажання допомогти кожному, хто прийшов до бібліотеки, і залежить кінцевий результат роботи.

Світлана Колесник, заступник директора районної бібліотеки по роботі з дітьми, Світлана Кошолап, бібліотекар Розливнянської сільської бібліотеки // Придніпровська зірка. – 2015.  – №15 (10 квіт.).  – С.6.

І в пісні, і в поезії

Нещодавно, до дня народження Ліни Костенко, на базі Херсонського музичного училища пройшов обласний фестиваль. Серед його учасників були і білозерці. Наш район представили Тетяна Гладиш із Посад-Покровського, Настя Голенко із Олександрівки, Яна Бондар із Білозерки, Світлана Мішина, Галина Пухкало з Велетенського. Білозерчанка Надія Кравченко стала лауреатом обласного фестивалю в категорії «автори». Всіх учасників відзначили дипломами.
У цей же день у Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки відбувся III тур Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України-2015».
Учасники від нашого району Ельвіра Щербина, Надія Ушенко, Анастасія Дубина отримали дипломи переможців II етапу конкурсу у регіональному форматі «Велика книга читацьких рекордів Херсонщини». За найактивнішу участь - найбільшу кількість учасників І та II етапів, Білозерську районну дитячу бібліотеку нагороджено сертифікатом на придбання книг на суму 1000 грн. та вручено подяку.
Сподіваємося, що наші читачі і бібліотекарі і надалі братимуть участь у районних та обласних заходах. Бажаємо їм перемог!

Світлана Кудіна, завідуюча методичним відділом районної бібліотеки // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №14 (03 квіт.).  – С.6.

Все для людей!

Усі ми є споживачами адміністративних послуг - одержуємо паспорти, посвідчення водія та інші документи, реєструємо місце проживання, шлюб, автомобіль, нерухоме майно, отримуємо дозволи на будівництво тощо. Спростити цю справу можна завдяки Центру надання адміністративних послуг, який діє у Білозерці з початку року.
12 березня у районній бібліотеці відбулася робоча зустріч у форматі громадського обговорення щодо покращення роботи Білозерського Центру надання адміністративних послуг райдержадміністрації. На запитання відповідала Анна Степаненко, завідувач сектору надання адмінпослуг. В обговоренні взяли участь Наталя Дорофєєва, експерт МО «Нова генерація», Елла Петренко, голова Білозерського осередку ХОМГО «Молодіжнии центр регіонального розвитку», представники сільських рад, громадських організацій, об'єднань і просто небайдужі білозерчани.
Для того, щоб присутні якомога повніше зрозуміли принцип роботи центру, усім надали кольорові буклети і проспекти із роз'ясненнями. Крім того, демонструвався короткий відеоролик.
Поки що центр допомагає білозерцям із оформленням паперів щодо земельних та паспортних питань. Але спектр послуг буде розширюватися. В ідеалі передбачається надавати в одному місці всі необхідні населенню адміністративні послуги. Важливо, щоб люди зрозуміли різницю: центр не вирішує питання (земельні чи будь-які інші), а надає послуги з оформлення документів.
Розташовується Білозерський Центр надання адмінпослуг у приміщенні районного будинку культури. З графіком роботи центру та переліком послуг можна ознайомитися на веб-сайті www.bilozerka-rda.gov.ua. А зв'язатися із адміністратором по електронній пошті belcnap@ukr.net або за телефоном 33-614.

Олена Цуркан // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №12 (20 берез.).  – С.3.

Час і досі не загоїв рани

Суботнього дня у сільській бібліотеці зібралися томинчани, щоб згадати про подію, над якою не владний час. Мова йшла про війну в Афганістані. У нашому селі проживають військові, які служили в Єгипті і Німеччині, а також учасники бойових дій на території Афганістану. Саме їх і запросили на захід. Це воїни-інтернаціоналісти М.М.Бабейко, О.В.Герасимчук, П.А.Ліпісівіцький, В.В.Фірсов. Патріотичний урок «Час і досі на загоїв рани» був присвячений усім, хто пройшов Афган. Ведуча Вікторія Зарічна розповіла про війну в цій країні та події, які відбувалися 26 років тому. Відвідувачі бібліотеки Богдан Ревенко, Олександр Юкало, Ярослав Онопрієнко і Дмитро Буханов привітали гостей віршами. Під час бесіди молодь цікавило все: яка зброя використовувалась у той час, який клімат та звичаї далекої країни. Треба зауважити, що відповіді були дуже цікавими і змістовними. Невимушене і тепле спілкування тривало майже три години. На згадку про зустріч воїни отримали від сільського голови А.І.Чередник подяки та ікони.
Ми маємо знати І пам'ятати, що серед нас живуть люди, які є символом мужності і відваги, для яких обов'язок - це не просто слово, це - зміст життя.

Ірина Вертюк, завідуюча Томинобалківською сільською бібліотекою // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №9 (27 лют.).  – С.6.

До Дня Соборності України у Дніпровській сільській біблітеці, спільно із Дніпровською ЗОШ та будинком культури, відбувся захід «Ми належим до одного українського народу!»
Вікторина, присвячена Дню Соборності, показала наскільки глибоко учні знають історію нашої держави. З самого ранку у школі лунала гарна українська музика, що створювало святковий настрій усім - і дітям, і вчителям.
Такі заходи вкрай необхідні для виховання молоді, особливо у наш нелегкий час. Діти і дорослі отримали великий емоційний заряд патріотизму!

Тетяна Жукевич, бібліотекар Дніпровської ЗОШ  // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №5 (30 січ.).  – С.6.

Університет третього віку: підкорення нових вершин

Що робити людині, яка вийшла на пенсію? Кожен самосі но шукає відповідь на це питання, намагаючись знайть няття для душі або ж зовсім не займається такими пош ми. Але більшість готові до підкорення нових вершин. Саме для них на базі Чорнобаївської сільської бібліотеки працює мистецький факультет «Університету третього віку». Крокуючи в ногу з часом, слухачі тренують пам'ять, розвивають інтелект, знаходять таланти. На зустрічах зі священиком знайомляться з християнською вірою, звичаями, Біблією та святами.
Зимові свята - це зайва нагода поспілкуватися і з користю провести час. Слухачі мистецького факульту з Правдиного та Олександрівки збиралися у приміщенні сільських бібліотек, де вели мову про традиції та звичаї українського народу, а потім пригощалися смачними пирогами та запашним чаєм.
Слухачі мистецького факультету з Посад-Покровського у будинку культури провели виставку робіт «Новорічна ялинка» (на знімку), а для станіславців відбувся майстер-клас з виготовлення сніжинок з паперу та розпису на дерев'яних дощечках знаків зодіаку.
Учасниками отримали від занять позитивні емоції та приємні враження.
У Станіславському будинку культури відбулася виставка вишиванок бісером підопічної відділення соціально-побутової адаптації територіального цетру соціального обслуговування Наталії Валеріївні Кошуренко.  Роботи майстрині яскраві та неповторні, тож викликають захоплення у відвідувачів. Після виставки Наталія Валеріївна провела майстер-клас зі слухачами мистецького факультету.
Подібні виставки народної творчості вже стали доброю традицією для підопічних терцентру.  Пенсіонери,  які перебувають на соціальному обсглугованні, із задоволенням беруть участь. Ці заходи роблять життя стареньких цікавим та різноманітним,  допомагають знайти заняття до душі, добрих друзів та однодумців. А головне -  відчувати себе потрібним!

Ганна Слюсар // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №4 (23 січ.).  – С.6.

Є в ній щось незвичайне

У 1954 році молодий парубок Василь Баранов вирушив на заробітки до східних областей України - на будівництво металургійного заводу в місті Жданов. Там зустрів свою кохану -рівнинчанку Надію. Зареєстрували шлюб, відсвяткували комсомольське весілля, а в 1955 році у них народилася донечка Людмилка. Через рік молода сім'я приїхала на Херсонщину і поселилася в селі Кірове на Білозерщині.
Дитячі роки Людмили проходили на гамірній багатодітній вулиці, яка за ініціативи старших дітей називалася Дерибасівська. Пізніше у щасливих батьків з'явилися на світ ще двійко діточок - Олена та Геннадій.
У родині панував культ пісні. Батько грав на гармонії та мандоліні, мати гарно співала і співає до цього часу, а діти успадкували цей дар Божий і виросли надзвичайно талановитими. Сімейні концерти були традиційними в родині. Вечорами звучала лірична пісня. «Та це ж Баранові співають», - говорили сусіди.
У шкільні роки Людмила вчилася грати на акордеоні. Мала неабиякі організаторські здібності. На сцені сільського клубу разом з однокласниками грала в спектаклях «Республіка ШКІД», «Армія Трясогузки».
Мрії, мрії... Мабуть, більш за все дівчинка мріяла про сцену -стати артисткою, грати в кіно. Заповітне бажання здійснилося.
У школі вона співала, танцювала, декламувала. Жоден вечір не обходився без її участі. Закінчивши заклад, Людмила спробувала вступити до театральної студії. Не вийшло. Зрозуміла, що потрібно готуватися. Але ж рік втрачати не хочеться, і вона подає документи до Миколаївського культосвітнього училища.
Після училища організовувала молодіжні вечори у Веселинівському районному будинку культури, займалася з учасниками художньої самодіяльності, але думка про сцену не залишала її. Іноді миколаївські артисти привозили у Веселинове свої вистави, Люда жадібно дивилася їх. В один з приїздів Миколаївського театру драми і музичної комедії на Людмилу звернув увагу режисер В.Псяревський. Він знав здібну дівчину ще з років навчання в училищі - вів у її групі заняття з режисури.
Театрові саме потрібні були артистки, І режисер запропонував Людмилі спробувати свої сили на професійній сцені. Привів її до храму мистецтва і сказав: «Ось вам актриса. Подивіться, в ній є щось незвичайне». Людмила, і без того сором'язлива, зніяковіла і подумала «Будуть вони на неї дивитися!». Була б висока, струнка красуня з поглядом принцеси, а так - маленька, непримітна. Трупа саме збиралася на гастролі до Оренбургу. «Ну що, - сказав головний режисер, - збирайся, завтра виїжджаємо». І вона поїхала. Там - відразу масовки, підтанцьовки, і з'ясувалося, що одна актриса захворіла. Людмилу ввели на роль Мотрі у виставі «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого. Партнер - теж красень, теж новенький, їм обом треба було зіграти закоханих.
«Стоїмо, боїмося один до одного підступитись, - згадує Людмила. - Поступово, від спектаклю до спектаклю, наша «любов» ставала все «полум'янішою». Потім з цим спектаклем об'їздили всю область.
Це були перші уроки. З кожним таким уроком ламалися уявлення про театр, сцену, професію. І особливо про те, що актриса повинна бути неодмінно красунею «з очима принцеси». Поступово Людмила зрозуміла, що на сцені потрібно не красуватися, а працювати, бути щирою і не жаліти себе. Це у неї виходило. Правду говорив вчитель про її незвичайність.
Спершу Людмила була зайнята в масових сценах, в епізодичних ролях. Поступово приходили досвід, впевненість у своїх силах. Одна із перших ролей - Наталка Полтавка з однойменної вистави. Пропрацювавши сім років у театрі, в її активі з'явилися такі ролі, як Яринка з «Весілля в Малинівці», Сама з «Ханума», молода богиня з «Єнеїди», сучасна весела жінка у виставі «Зойкина квартира». Тепер Людмила з усмішкою згадує свої перші кроки в храмі мистецтва.
Є в театрі неписане правило - молоді актори проходять через масовки і дитячі спектаклі. Може, тому, що вони ближче до дітей за віком і краще їх розуміють. Людмилине «дитинство» трохи затягнулось. Кого тільки вона не грала! Котофея Івановича, Зайчика, Лисичку, Солом'яного Бичка. У спектаклі «Подонки» (про «важких» дітей) стала Замарашкога. Це був серйозний матеріал і Людмила Баранова показала себе як серйозна драматична актриса.
Ціле покоління юних глядачів виросло на казкових героїнях Л.Баранової. Але доросла публіка знає її як актрису драматичну - характерну, сильну. На сцені вона була різною - то бабою Параскою в "Кайдашевій сім'ї", то жінкою праведного Ноя в "Ковчезі", то лонною Аннпю в "Дон Жуані", то Яринкою в «Весіллі в Малинівці», то витонченою жінкою у виставі "Бал в Савойї"; Актрисі подобаються характерні ролі, коли потрібно щось ламати, коли на межі... "В "Таємниці будинку Варньє" я грала Лауру. Це дуже тяжка драма. Я так хвилювалася, що у мене руки мліли на сцені. Ще одна цікава роль - Беатріче в «Багато галасу із нічого» В.Шекспіра. Коли розподіляли ролі, багато хто говорив, що Беатріче не для мене, тому що зовнішньо я не відповідала образу. -Але головний режисер Ігнатьєв наполіг на своєму. Він запевнив усіх, що тут потрібна не зовнішність, а характер. Мені дуже подобається працювати з Олегом Григоровичем, він у мене вірить, і я його розумію з півслова" - ділиться акторка.
Інколи Людмила виходить на сцену без гриму. Коли вона входить у свою роль, її щоки палають і очі блищать так, що ніякий грим не потрібен. У театрі акторка повністю розкриває свою душу.
Нині Людмила Василівна Баранова - провідна актриса Миколаївського Академічного Українського театру драми та музичної комедії, Заслужена артистка України (2004 рік).
Її дуже люблять і поважають у рідному селі. Кіровці сповнені гордістю за свою землячку. Трупа театру приїздить до села зі своїми виставами. Людмила Баранова із задоволенням зустрічається .з односельцями та учнями школи. Для активістів дарує абонемент на відвідування дитячих вистав.
Шанувальники таланту Людмили Баранової виїжджають на відкриття нового театрального сезону, на прем'єру спектаклю, бенефіс акторки. Зустрічі з талановитою землячкою щораз приносять неймовірне задоволення глядачам.

Олена Крестянинова, бібліотекар Кіровської сільської бібліотеки  // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №3 (16 січ.).  – С.7.

Як на добро засівали

Кожного року на "щедрий вечір" Широкою Балкою голосно лунає: «Щедрівочка щедрувала, до віконця припадала, що ти, тітка, напекла, неси нам до вікна!..» З голосними та веселими щедрівками мандрують селом гані щедрувальники, учасники художньої самодіяльності Широкобалківського сільського будинку культури, та вітають односельців з Новим роком!
Вдячні і задоволені господарі, щедро пригощали щедрувальників - художнього керівника Світлану Симоньянц, акторів Дарину Семєнченко, Аріну Яновську, Аміну Вашину, Тетяну Першину, Катерину Завещану, Сергія Горба, Дмитра Чумаченка, Дмитра Побережного.

Наталія Садовська-Побережна, завідуюча КЗ "Широкобалківська сільська бібліотека" // Придніпровська зірка.  – 2015. – №3 (16 січ.). – С.6.

13 січня традиційним "Добрий вечір..." розпочинали свій святковий вертеп діти, переодягнені в Козу (Дмитро Дробина), Меланку (Анна Шлапак), Цигана (Віталій Коваленко), Лікаря (Софія Крива), Бабу (Ольга Бурлакова) на чолі із сільським бібліотекарем та завідуючою сільським клубом. Мандрували вулицями села та щедрівками викликали господарів на подвір'я. Козу водили, щедрівочки співали, а Коза ще й танцювала, людям хату звеселяла. Бажали господарям добра та благополуччя, мирного неба над Україною. Всі отримали чимало позитивних емоцій, яких вистачить на цілий рік.

Світлана Кошолоп, завідуюча Розливнянською бібліотекою // Придніпровська зірка.  – 2015.  – №3 (16 січ.).  – С.6.

22 січня Україна святкувала день Соборності

День Соборності України - свято України, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз 'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. Століттями розірваний український народ визво­лився з неволі - Наддніпрянщина вийшла з Ро­сійської, а Західна Україна - з Австоро-Угорської імпе­рій - і воз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. «Віднині зливаються в одіго віками відділені одна від одної частини України -, Галичина, Буковина, За­карпаття і придніпрянська Україна - в одну Велику Україну. Український народ, звільнений могутнім по­ривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусил­ля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського на­роду», - пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві. З нагоди Дня Соборності в приміщенні Чорнобаївської сільської бібліотеки пройшов відкритий захід «Тобі, Україно складаємо пісню». На захід були запро­шенні члени гуртка «Університет третього віку», який очолює Курдибайло Н.В. Було представлено ряд презентацій та відеофільмів на дану тему. Всі присутні за­лишилися задоволені.

// Чорним по білому.  – 2015.  – №3 (січ.).  – С.3.

Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930