за 2014 рік

За роком рік із краю в край йде угодник Миколай

18 грудня з подарунками, піснями на словами побажання миру, здоров'я, любові завітав Святий Миколай (Малихін М.В.) до вихованців Нововасилівського дитячого садка. Та прийшов він не сам, а разом зі своїми помічниками: Ангелами (Сотнік Ю., Малошок Є., Самохіна О.), Зіркою (Денисенко Ю.), Українцями (Дебела Д., Гасаненко К.) та ведучою заходу Феєю (Попова А.). Присутніми на святі були перш за все діти, які з нетерпінням чекали на казкове чудо, батьки, працівники сільської ради, вчителі школи. Відкрила захід бібліотекар Марусяк Л.В., яка і передала слово учасникам дійства.
Свято проходило в дружній, казковій атмосфері. Учасники заходу порадували присутніх віршами, піснями, особливо тепло всі сприйняли танець Ангелів.
Під веселу пісню «Святий, святий Миколай» до дітей завітав Миколай з подарунками. А вихованці дитячого садка порадували його зимовим таночком, піснею та віршами. І ось настав довгоочікуваний час - отримати подарунки, які, до речі, вручив не тільки Миколай, а й працівники сільської ради. Вони також звернулися з привітанням та побажанням всіх благ до присутніх.
Закінчилось казкове дійство дружнім хороводом.
Крім того, напередодні свята від сільської ради отримали подарунки діти, які знаходяться під опікою, діти-інваліди та діти військовослужбовців, які мобілізовані до лав Української Армії.

Л. Марусяк, бібліотекар Нововасилівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №51/52 (26 груд.). – С.2.

Звітує Новодмитрівська сільська рада

...Культура. Сільська бібліотека е справжнім інформаційним центром, в якому можна знайти відповіді на різноманітні питання. Вона обладнана комп'ютером, який підключено до мережі Інтернет, відповідно, бібліотекар Бочкова В.В. розширила коло послуг. Значна робота проведена нею до 200-річчя Т.Г. Шевченка та 70-річчя утворення Херсонщини. Запам'яталися такі заходи, як літературний калейдоскоп «До тебе, я Тарасе, йду», презентація про життя і творчість Шевченка, флеш-моб, присвячений ювілею Кобзаря, в ході якого діти читали вірші Т. Шевченка в закладах, магазинах, відділенні зв'язку, в сільській раді. У районному конкурсі «Найкращий читач України» учениця 7 класу Домантович Яна виборола перше місце. На базі бібліотеки діє гурток за інтересами «Країна майстрів», в якому діти і дорослі займаються рукоділлям, івишиванням, виготовленням різних панно, картин. Бібліотекар проводить майстер-класи для маленьких відвідувачів під час канікул, допомагає в роботі театральної студії при Будинку культури...

Г. Дереза, Новодмитрівський сільський голова // Нове життя. – 2014. – №47 (05 груд.). – С.3.

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДОМ

Вперше цей день відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.
З метою привернення уваги молоді до проблеми поширення ВІЛ/СНІДу в Україні, сільською бібліотекою проведено урок-застереження «СНІД: подумай про майбутнє - обери життя» для учнів 10-11 - класів. Метою заходу було надати учням первинні знання про СНІД, шляхи захворювання та профілактики ВІЛ/СНІДу.
Учасники заходу ознайомилися з тематичною виставкою літератури, отримали буклети-пам'ятки та обговорили різноманітні питання, які турбують молоде покоління. Підсумком уроку було проведено анкетування «Що ми знаємо про СНІД», яке показало що учні з наданої інформації винесли для себе найбільш важливе: усвідомили небезпеку, пов'язану із поширенням СНІДу на планеті, визначили правила відповідальності за власну поведінку та ведення здорового способу життя, зрозуміли, що здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах найкращі методи профілактики СНІДу.

Т. Роїк, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №47 (05 груд.). – С.5.

Третій старт "ПрофіСтарту»

Вже два роки поспіль крокує по Херсонщині профорієнтаційний проект для шкільної молоді «ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє». 25 листопада 2014 року в м. Новій Каховці на базі Новокаховського політехнічного коледжу Одеського національного технічного університету відбувся обласний масовий захід, який підвів підсумки II етапу проекту та дав початок наступному. В ньому приймала участь і команда Іванівського району «Юніор».
Профістарівці переглянули презентації переможців II етапу, познайомилися з кращими нарисами, буклетами, відеоінтерв'ю та професіограмами однолітків про професії, дізналися про спеціальності, які можна здобути в Новокаховському політехнічному коледжі.
Основним завданням ІІІ етапу «ПрофіСтарту» буде створення електронної карти професій Херсонської області, в складовій якої буде і пост (сторінка) Іванівського району, який буде включати соціально-економічний паспорт району, ресурси про досліджені 5-топ професій (нариси, відео, буклети, професіорграми, фотогалереї та інші матеріали), які були зібрані протягом І та II етапів. Саме така форма роботи допоможе школярам зорієнтуватись у виборі фахового майбутнього, перспективного для рідної Херсонщини. Протягом лютого-квітня 2015 року стартує обласна естафета «Промоція професій», долучитися до якої може кожен учень, звернувшись на блог проектуhttp://profistart.blogspot.com. Новинкою «ПрофіСтарту» є формат 10+, який передбачає залучення до створення веб-дизайну районного посту нових учасників та соціальних партнерів. Крім того, вся рекламна продукція з промоції професій буде відображатися на сайтах Іванівської гімназії, районної бібліотеки, районної газети «Нове життя». Квітневий фінал «ПрофіСтарту» підведе підсумки всього проекту та визначить переможців. Хоча проект і проходить у вигляді змагання, але переможцями будуть усі, хто в ньому брав участь, тому що популяризуючи професії, які є актуальними на регіональному ринку праці, інноваційний проект із профорієнтації шкільної молоді «ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє», дає можливість молоді за допомогою європейських підходів розкрити свій потенціал, зробити свідомий професійний вибір у житті.

Т. Фисун, спеціаліст з профорієнтації Іванівського РЦЗ // Нове життя. – 2014. – №47 (05 груд.). – С.6.

Скорботна пам'ять поколінь

На вшанування роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні в Шотівській сільській бібліотеці відбулася година історичної пам'яті «Скорботна пам'ять поколінь». Цей захід було підготовлено для користувачів й різновікової категорії. На столі на вишитому рушнику лежить хлібина хліба, горять свічки. Оформлено тематичну виставку-реквієм «Жнива скорботи» для всіх, хто  не байдужий до цієї скорботної сторінки нашої історії. На виставці представлені книги та статті з періодичних видань про страшні події тих років («Голодомор - геноцид українського народу 1932-1933», «Голодомори в Україні», «Голодомор 1932-1933 років в Україні документи і матеріали», «Гірка печаль голодомору»). Біля виставки книг було перегорнуто сумні сторінки історії України, на яких кривавим і чорним вписані слова «голод», «голодомор».
Присутні на заході з великою скорботою мали змогу згадати голодні, холодні 1932-1933 роки. До уваги відвідувачів була проведена віртуальна подорож стінами національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні», ознайомлено з його історією.
Бібліотекар закликала школярів берегти і шанувати хліб, бо він-святий, і пам'ятати про страшне лихоліття голодомору, зробити все для того, щоб ніколи подібна трагедія не спіткала Україну.
Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам'ять трагічно загиблих земляків та людей, які пізнали страшний період голодних років.

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №46 (28 листоп.). – С.3.

Зустріч з героєм

Боротьба за перемогу стала всенародним рухом. Мужність і героїзм, відвагу і самопожертву, відчайдушність та бойове братство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті. Ще рік тому ми не знали дуже багатьох слів пов'язаних з війною, тепер майже кожну родину так чи інакше охопило полум'я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям слава!», а тепер вони набули нового патріотичного змісту. І адресовані ці слова хлопцям, які зі зброєю в руках захищають крихітний східний кордон України. 29 жовтня в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки відбулася зустріч з нашим односельцем, військовослужбовцем, воїном Харківської 93-ї механізованої бригади Понурком Анатолієм Анатолійовичем. Захід відкрила секретар виконкому Фарзалієва Н.В. Потім вона надала слово бібліотекарю Марусяк Л.В., яка і вела подальшу бесіду з нашим гостем. До спілкування долучилися й усі присутні, які ставили багато питань гостю. Отже, 29 серпня цього року Анатолія Анатолійовича було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Військову перепідготовку він проходив під Києвом в смт Дівічки. Потім був перенаправлений в смт Черкаське Дніпропетровської області, на території якого знаходиться Харківська 93 механізована бригада. А потім - Донбас. Цій людині довелося пережити та побачити на власні очі страшні події, які не покажуть по телебаченню, не надрукують у пресі. Не зважаючи на хвилювання і біль душі за пережите, побачене під час військових подій, на всі питання Анатолій  Анатолійович   відповідав  тактовно. Не можливо було слухати його розповідь без сліз на очах і розповідь ця була хвилюючою, вражаючою і незабутньою. Всі присутні   побажали  Анатолію  Анатолійовичу міцного здоров'я, миру, скорішого повернення до рідного села, рідного дому. По закінченню зустрічі Марусяк Л.В. вручила Анатолію Анатолійовичу хліб і сіль, як святиню, оберіг та символ Миру, і прочитала значущі слова почесному гостю: Перед іконою я стану на коліна, Воскову свічку тихо запалю, І помолюсь за рідну Україну, І за солдата, що в запеклому бою. Солдате український, я за тебе Щодня благаю Бога і молю, Щоб захистив тебе і синє небо, І щоб живим лишився ти в бою... Перед тобою стану на коліна, Воскову свічку тихо запалю За те, що ти звільняєш Україну В запеклому жорстокому бою.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №43 (07 листоп.). – С.1.

До дня української мови та писемності

До дня української мови та писемності спільно з центром зайнятості у читальному залі районної бібліотеки було проведено літературну сторінку «Солов'їна, барвінкова, українська рідна мова», бліц вікторину «Рідна мова чиста, як роса» та показано відео «Українська мова».
Бібліотекар Максак В.А. зазначила, що українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов. І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву займають належне місце у світі. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова. Максак В.А. зачитала дати в скорботному календарі української мови, розповіла, що вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці 18 століття з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови, основоположником сучасної літературної мови був Т.Г.Шевченко.
Слухачі також брали активну участь у бліц-вікторині.

В. Максак // Нове життя. – 2014. – №43 (07 листоп.). – С.1.

Героїчними стежками рідного краю

Кожного року поспіль наприкінці жовтня ми віддаємо шану воїнам-визволителя, яких скромними осінніми квітами та гіркими сльозами зустрічала Іванівка та вся Україна. І сьогодні варто пам'ятати тих людей, які стали на захист рідної землі, віддавали свою молодість, життя, здоров'я заради миру й щастя наступних поколінь. З цієї нагоди в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки було проведено годину пам'яті «Героїчними стежками рідного краю». На заході були присутні представники сільської ради, вчителі школи та учні 6-9 класів. Напередодні проведення заходу до бібліотеки була запрошена жителька нашого села, Назаренко Поліна Павлівна, учасник війни, яка дала відеоінтерв'ю про пережиті тяжкі роки війни примусової праці в далекій Німеччині, зачитала вірші, які були складені на чужині про тяжке, голодне життя. Ведучі заходу Попова Н. та Середа О. пройшлигероїчними сторінками історії, згадали минуле нашого краю: роки окупації, визволення України та Іванівського району від ворога. А далі присутні переглянули спайд-презентацію «Пам'ять минулих років», під час якої ознайомились із героїчними сторінками рідного села, хронікою визволення рідного краю, України від фашистів, та відеозаписом нашої односельчанки Поліни Павлівни. По закінченню заходу присутні відвідали жительку нашого села Каленюк Ніну Федотівну, яка також в роки війни в свої юні 17 років була відправлена до Німеччини на примусові роботи. Ніна Федотівна зі сльозами на очах згадала пережите минуле і її вражаюча розповідь глибоко проникла в серця присутніх, які привітали її квітами та теплими словами. ...Але час іде. Ідуть в минуле історичні події, які забути неможливо. Бо шлях до перемоги тяжкий, политий кров'ю. В страхітливому вогнищі війни народилось безліч героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у народній пам'яті. Тож не забуваймо, що ми є нащадками славного покоління наших предків, які завоювали нам щасливе сьогодення.

Л. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №42 (31 жовт.). – С.3.

Дружбівка святкувала день народження

Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І де б ми не були невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, нема нічого кращого на світі за побачення із знайомими вулицями, батьківською хатою. Село наше - то велика і дружня родина, це наші славні земляки: вчителі, інженери, лікарі, землероби, тваринники, комбайнери, механізатори, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя - то джерело людської мудрості і самовідданості. Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Наше маленьке село Дружбівка 4 жовтня відсвяткувало свій день народження. Свято проходило в приміщенні сільського Будинку культури (до речі, за підтримки Стефанкжа В.Й.). Гостей привітно зустрічали директор БК Черемісіна І. О. та художній керівник Вініченко І.Я. Дівчата та хлопці, одягненні в українські костюми, піснями і танцями вітали жителів села. На свято був запрошений колишній мешканець Дружбівки, автор збірки віршів, книга якого на даний час друкується, Мірошниченко Ю.Ф. Не забули привітати на заході й найстарших жителів села - наших дідусів та бабусь з Днем людей похилого віку. Так, роки ідуть невпинно. Десь на пустому полі повиростали будинки, в когось виріс садок, одні молодята несподівано стали батьками, інші молодята, так само несподівано, стали бабцею та дідом, хтось повів дитину до школи і довго не міг оговтатись, що має в хаті першачка, а хтось закінчив школу і, знову ж-таки несподівано, став неймовірно дорослим, Час біжить, а все навкруги міняється. Ну і нехай! Аби тільки ті зміни були добрими. А про минулі часи нам завжди нагадають старі фотографії, виставка яких була на святі. Душевні пісні, зворушливі вірші не залишили байдужими всіх присутніх у Будинку культури. А наприкінці свята людей пригостили солодощами.

Сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №39 (10 жовт.). – С.6.

Свято в Нововасилівці

1 жовтня весь світ відзначав Міжнародний день людей похилого віку - свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого покоління. Адже повага до старших - є однією з головних цінностей людської моралі. У цей сонячний, щедро напоєний теплом осінній день, зібралися нововасилівці в чудовому товаристві на свято праці, долі, свято життя, щоб віддати повагу літнім людям, за спиною у яких великий віковий і життєвий шлях. «,.. День літньої людини - це чисте і світле свято. Свято наших батьків, бабусь та дідів, день, коли ми віддаємо Вам свою любов і повагу... Ви мудрі і багаті літами, шановні наші ветерани праці! Все, що оточує нас є результатом Вашої невтомної праці. В усьому, до чого торкнулися Ваші руки, залишилася часточка Вашої душі...» саме такими словами відкрили свято ведучі Назаренко Олександр Юрійович та Кованченко Ірина Михайлівна, які передали слово сільському голові Леоніду Михайловичу Хотієнку, який зазначив: "... Цей день  не лише дає можливість нагадати всім про людський обов'язок бути турботливими та милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, зв'язку та розуміння поколінь. Ви, шановні ветерани праці, належите до покоління дітей війни, на чиї незміцнілі плечі лягла робота в тилу під час Великої Вітчизняної і тяжка праця після страшної війни. Але, незважаючи ні на що, нехай осіння пора, в яку ви вступили, буде світлою й ласкавою, наповненою душевним теплом, увагою і турботою близьких!»
Для всіх присутніх гостей були накриті святкові столи. «Люди золотого віку» співали пісні, згадували минуле, роки праці, віддані рідному колгоспу, читали вірші, а потім всі дружньо пішли до танцю. Саме так - дружньо, весело й цікаво пройшло свято людей похилого віку в селі Нововасилівка.

Л. Марусяк, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №39 (10 жовт.). – С.7.

Наш стяг - пшениця у степах під голубим склепінням неба!

Кожна людина найбільше любить той край, де народилася, уперше побачила і пізнала світ, де зробила перший крок, вимовила перше слово на рідній мові - наймилішій українській! Кожен з нас має пишатися своєю рідною землею.
Нині наша країна та всі ми переживаємо нелегкі часи. Часи боротьби та гартування нової якості нашої рідної держави, нової якості народу, нової якості стосунків між державою та людьми. Тому головним завданням Шотівської сільської ради стало об'єднання громадян задля спільної мети: підвищення національної свідомості громадян, особливо молодого покоління, патріотизму до рідної держави, поваги до її символів, що свідчать про утвердження нашої державності та її самостійності.
23 червня на площі біля приміщення Шотівської сільської ради відбулися урочисті збори присвячені Дню Державного Прапора.
Ведучі свята Тищенко Олена та Богдан Сергій ознайомили присутніх з історією свята. Право підняти прапор було надано учням Шотівської ЗОШ Стукало Владиславу та Васильєвій Юлії, Васильєва Юлія та Кононець Дмитро декламували на заході вірші про прапор та нашу неньку-Україну.
Активну участь у святі брали вихованці дитячого садочку.
Хочеться відмітити, що наш народ не здоланий, ми - українці - від народження наділені невичерпною волею до свободи разом із постійним рухом вперед та наснагою до розвитку, ми ніколи не забудемо своє коріння та приналежність. Адже дорослі та навіть маленькі дітлахи на свято прийшли у вишиванках, що свідчить про нашу національну самобутність та прагнення національної єдності! Маленький прапорець в руках - а в середині безмежна душа та велике, серце, яке крається за рідну неньку-Україну!
Сьогодні синьо - жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави. Стрімко злітає це полотнище і в різних спортивних змаганнях, коли на п'єдестал пошани підіймаються українські спортсмени. Гордо розвівається синьо жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі Україна».

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №33 (29 серп.). – С.3.

Акція "Подаруй бібліотеці нову книгу від щирого серця"

Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником в різних життєвих ситуаціях. Книги - це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься в книгах. Книжковий фонд районної бібліотеки для дітей та дорослих на сьогоднішній день становить -50 811 примірників. Надходження до бібліотечного фонду бібліотек в рамках акції «Подаруй бібліотеці нову книгу від щирого серя» в 2014 році налічує 100 екземплярів книг та журналів. Наші шановні читачі з великим задоволенням дарують бібліотеці книги, журнали за різними видами видань: науково - популярні, художні, історичні, фантастичні, пригодницькі, суча¬на українська проза, по техніці та ін. У наших читачів різні уподобання, різний вік, професії, освіта, але всі вони люблять і шанують книгу. Колектив бібліотеки висловлює щиру подяку читачам за подаровані книги:
Рязанова О.В. - 2 книги, Ткаченко О.І. - 6 книг, Кононець С.І. - 1 книга, Кузьмич Н.Г. - 7 книг, Стрюк В.В. - 7 книг, Назаренко В.О. - 24 книги, Банашевська О.І. - 10 книг, Баклагіна Л.М. та її внук Єгор - 11 шт. журналів, Толокольнікова М. - 28 книг, Сєчина Ю.В. - 4 книги.
Ми, бібліотекарі, вдячні всім, хто вже взяв участь, і запрошуємо долучитися всіх небайдужих читачів до акції «Подаруй бібліотеці книгу». Свою статтю хочемо закінчити повними філософської глибини рядками відомого українського поета Д. Павличка:
Життя без книги - хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна.
Крізь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.

Колектив районної бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №29 (01 серп.). – С.5.

Вечір відпочинку у Нововасилівці

Музика та кохання об'єднують людей. Вони долають агресію, мотивують і стають дороговказом. Музика - це свято, яке живе у серці кожної людини. Її мову розуміють всі. Те, що краса врятує світ - це правда, але треба додати «Світ врятує саме красива музика». У липні ми відзначали Всесвітній день сім'ї, кохання та музики. І саме з цієї нагоди 19 липня в Нововасилівці було проведено вечір відпочинку «Музика нас об'єднала», який згуртував жителів нашого села. Ведучі святкового заходу студенти вузів Могуренко Олена та Марусяк Андрій повели мову про моральні якості людини: кохання та вірність, які пов'язані з музикою. Вони донесли до всіх присутніх, що саме кохання та вірність були основою відносин між людьми. Саме ці почуття підносять людину, роблять її добрішою, чистішою, викликають великі хвилювання. На святі лунали пісні, вірші про кохання та приємні поздоровлення у виконанні агітаторів нашого села: Понурко Ю., Попової А., Рудюка В., Попової Л., Марусяк Л. Особливо хвилююче вразила всіх присутніх легенда «Про кохання» у виконанні Могуренко Олени про всі духовні цінності, які існують на Землі: кохання, багатство, радість, смуток, гордість, пізнання та час. І що саме час розуміє, як важливе в світі кохання. Прикрасою концерту стала танцювальна композиція «Чорна вовчиця» у виконанні студентки Херсонського державного .університету Фарзалієвої Сабіни. В кінці концерту була проведена розважально-конкурсна програма, яка складалася з чотирьох конкурсів «Пізнавальна розминка», «Відгадай мелодію», «Шлях до серця коханої» та літературний конкурс «Читання віршів про кохання», в якому взяла участь молодь нашого села. Протягом усього вечору на святі панувала святкова атмосфера. Тому, як-то кажуть, були задіяні усі сили, щоб дарувати людям тепло і радість у цей нелегкий для нашої країни і всіх нас час.

Л. Марусяк, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №29 (01 серп.). – С.4.

День казки "До нас казка завітала"

Кожна людина, повертаючись думками у далеке дитинство, щонайперше згадує казки, які їй читала або розповідала матуся. Ті найперші казки, які вчили творити добро і мужньо протистояти злу, які возвеличували все краще в людині та захоплювали подіями.
30 липня у Балашівській сільській бібліотеці бібліотекарем та директором Будинку культури для наймолодших відвідувачів було проведено день казки «До нас Казка завітала». Її Величність Казка принесла для дітей, чарівний кошик, у якому крім гостинців на дітей чекав лист. У посланні малечі було запропоновано помандрувати до країни чудес під назвою Казкарія.
Спорядившись веселим сміхом та гарним настроєм вихованці дитячого садка «Сонечко» вирушили в дорогу. Мандруючи по країні, в якій всі мрії збуваються, малята зупинялися на різних станціях: «Загадкова», «Знавців українських народних казок», «Чомусиків», де для них були підготовлені розвиваючі завдання на логічне мислення, мовлення, увагу та пам'ять. Діти відгадували загадки та показували відповіді за допомогою міміки і жестів, розповідали уривки з відомих українських народних казок, називали найулюбленіших головних героїв. У формі гри бібліотекар дала змогу дітям доторкнутися душею і серцем до дивовижного світу Казки. В кінці зустрічі Казка залюбки запросила всіх до перегляду мультказок «Котигорошко» та «Івасик-Телесик».

Н.Косенкова, бібліотекар Балашівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №29 (01 серп.). – С.3.

Інтернет - добрий помічник в пошуку работи

В рамках співпраці з Іванівським районним центром зайнятості в центральній районній бібліотеці проведено семінар "Особливості зайнятості молоді".
В ході заходу в якості нагадування широко висвітлене питання джерел інформаціїпро ринок праці та як ефективно ними користуватися.
1. Оголошення в пресі: Треба навчитись користуватись оголошеннями вибірково, щоб не витрачати зайвого часу. У відповідь на пропозиції, подані в пресі, потрібно якнайшвидше зв'язатись з фірмою або переслати свої аплікаційні документи.
2. Кадрові агентства.
Потенційний роботодавець, шукаючи працівника з даної галузі, звертається до агенства з проханням або радше вимогою про доступ до переліку кандидатів на дану посаду. Умовою діяльності кадрових агентств є початковий набір і відбір кандидатів на конкретні робочі місця.
3. Студентські організації.
Розпочинають діяти при багатьох навчальних закладах в Україні, часто вони є організаторами або співорганізаторами Ярмарків Кар'єри. Студенти і випускники мають шанси, під час Ярмарків Кар'єри, зустрічатись з представниками багатьох фірм, що дає можливість знайти роботу в найкращих фірмах або пройти в них стажування, чи практику.
4. Безпосередні контакти з фірмами.
Цей метод пошуку роботи вимагає відповідного вивчення ринку праці, знаходження адресу тих фірм, котрі Вас цікавлять. З цією метою можна використати: інтернет, телефонні довідники, галузеві каталоги, інформатори про дані фірми і їх функції, і т. д.
Зібравши адреси, починайте розсилати аплікаційні документи, адресуючи конкретним особам, які займаються набором кадрів в даних фірмах.
5. Особисті контакти.
Цьому пункту слід приділити більше уваги з огляду на велику ефективність даного методу. Щоб дійти до особи, яка володіє цінною для нас інформацією, потрібно збудувати особисту сітку контактів.
Перевагою даної мережі є те, що ти можеш бути зарекомендованим працедавцеві ще до особистої співбесіди через знайому людину, яка також може розповісти тобі детальніше про умови конкурсу, потреби і проблеми даної фірми, - і саме ця інформація може надати Вам перевагу на початковому етапі співбесіди.
Створення цієї сітки починайте з 25-30 людей, до яких ти можеш звернутися з проханням про допомогу у пошуку контактів з працедавцями. У цьому списку, можуть знаходитись родичі, приятелі, сусіди, знайомі лікарі, вчителі, продавці, і т.д.. Більшість людей, на жаль, ці прохання до уваги не візьмуть, але деякі насправді будуть готові допомогти.
В останні роки одним з найбільш ефективним способом пошуку роботи стало використання сайтів з працевлаштування, «робітних» або «джоб (job) сайтів». Найефективніші ті сайти, які ефективні і з точки зору роботодавця, і рекрутингових агентств. Перша четвірка найефективніших «робітних» сайтів на Україні: work.ua, rabota.ua, job.ukr.net, hh.ua
Не варто забувати і про «регіональні» сайти з працевлаштування, які спеціалізуються на якомусь конкретному місті та області.
Наприклад, в м. Херсон - Херсонський регіональний центр зайнятості http://www.dcz.gov.ua.
Крім них ще існують так звані «Агрегатори вакансій». Ці сайти шукають оголошення про роботу по всьому Інтернету: на порталах з працевлаштування, корпоративних сайтах, сайтах рекрутингових компаній. В Україні такий агрегатор: jooble.com.ua.
Якщо Ви шукаєте достойну роботу, без резюме на сучасному ринку праці Вам не обійтись. Виходячи з можливостей сучасної бібліотеки слухачам запропоновано відео з рекомендаціями та порадами щодо написання особистого резюме та запропоновано послуги пункту вільного доступу до мережі Інтернет в бібліотеці.

Іванівська районна бібліотека // Нове життя. – 2014. – №29 (01 серп.). – С.2.

Чарівний світ казок

Загадковий і чарівний світ казки. Тут переплелись мрії і фантазії, правда і вигадка. Тут все можливо. Можна з одного виміру миттєво перебратись в інший або знаходитись одночасно в декількох! І, мабуть, найкраще з усього, що відбувається у казці, - це хороше закінчення всіх пригод. Можливо, тим вона так і притягує дітей і дорослих, що можна помріяти і всюди побувати, все на світі побачити і порозмовляти з усіма зрозумілою всім мовою. А як же хочеться про все знати, однак це не під силу нікому у світі, тому і придумується казка, і йде вона до дітей, а вони все уявляють: як плаче метелик, як підперла кулачками маленьке личко легка сніжинка, як співають квіти, як гомонять у небі білі хмарки. Вони це все добре розуміють і готові сміятись і плакати зі своїми казковими героями, готові захищати і підказувати, як треба вчинити, щоб все обійшлось добре. Світ казки дивовижний і надзвичайний. Казка дає простір для мрії і фантазії, а мріяти так хочеться, тим більше, що мрія сама приходить до дитини навіть тоді, коли зовсім про це не думаєш, але ж це правда! А коли приходить мрія, то дитяча душа летить далеко-далеко, аж до зірок, і очі світяться, немов справжні зірочки. Це так прекрасно! От і в нашій сільській бібліотеці пройшов конкурс малюнків до улюбленої прочитаної казки. 45 різноманітних малюнків тепер прикрашають стіну дитячої бібліотеки. Особливу подяку за участь у конкурсі хочу висловити своїм маленьким постійним відвідувачам та побажати якнайдовше зберігати в своїх сердечках чарівний світ казок.

Дружбівський сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №25 (04 лип.). – С.3.

Прощавай, наш садочок дитячий!

Ось і в Шотівський дошкільний заклад «Сонечко» завітало свято, свято радості й печалі, гордості і смутку - вісім вихованців покидають дитячий садочок... Ще нещодавно вони безтурботно бавилися, а сьогодні вони - випускники, дорослі, чарівні та неповторні на своєму першому випускному балі.
Дивишся на них і розумієш, як швидко минає час...
Пригадується, якими ці діти були, коли вперше прийшли до ясел-садка, і як вихователі, у той непростий  для дітей період адаптації, підтримували їх, стали їм майже рідними. Ось тому в цих вже майже дорослих дітях, вони бачать результати своєї праці.
І саме на випускному святі діти могли показати і батькам, і гостям, наскільки вони виросли, вміють проявити себе та як володіють певними вміннями та навичками. Незабаром для наших випускників продзвенить перший шкільний дзвінок. По-заду залишилися дні, наповнені цікавими подорожами у світ непізнанного, нерозгаданого, дивовижні відкриття, які допомагали кожен день, крок за кроком пізнавати навколишній світ і себе самого в ньому. Попереду непроста дорога у світ дорослого шкільного життя. А сьогодні вони урочисті і схвильовані адже у них перший у своєму житті випускний бал.
Під звуки вальсу вийшли чарівні маленькі принцеси у бальних сукнях та елегантні, повні чоловічої гідності хлопчаки. То був неперевершений танок у їх виконанні. Декламуючи вірші, діти прославляли дитячий садок, висловлювали свої мрії про майбутнє, дякували всім працівникам за турботу: завідуючій Василенко С.В. за те, що "турбувалася про всіх, щоб у садочку добре було всім"; вихователям Леоновій Г.І., Супрун Л.О., що "як мами рідні були"; помічнику вихователя Кононець Л.В. -"що чистоту тримала"; кухарю Гончар І.В.- "за те, що смачно готувала та добавку всім давала".
Провести до школи майбутніх першокласників завітало багато гостей: це тата і мами, бабусі і дідусі, братики та сестрички, молодші друзі, працівники дитячого садка, а також жителі села.
З вітальним словом до випускників звернулися молодші товариші, яким ще ходити до дитячого садка декілька років. Також з піснею «Детство» привітав випускників Дідич Артем, колишній вихованець дитячого садка. У цей святковий та радісний день діти приймали найщиріші вітання від дорогих людей, від батьків. З вітальним словом виступила Коростильова Н.Л. До сліз зворушливо прозвучала пісня «Берегите своих детей» у виконанні мам з дітьми.
Не залишив нікого байдужим вічно нестаріючий вальс випускників.
Кожен із випускників отримав диплом про закінчення дитячого закладу, як перепустку у майбутнє шкільне життя, настанову від завідуючої дитячим садком на навчання. Дитяче свято не буває без подарунків. Наші випускники отримали від сільської ради шкільні набори. А закінчився захід розвагами та смачним "солодким столом".
Бажаємо випускникам дитячого садка міцного здоров'я, успіхів у здобутті знань. А їх батькам витримки та терпіння, і щоб батьківське плече було для дітей завжди опорою та оберегом.

О. Тищенко, бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №21 (06 черв.). – С.1.

"Діти - майбутнє України"

Щороку 1 червня ми відзначаємо свято маленьких громадян нашої країни - Міжнародний день захисту дітей. Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги. Діти - наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Саме тому святий обов'язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей української юні, забезпечити їй належний рівень виховання і дотримання прав дитинства. День захисту дітей вже багато років відзначається на всій планеті. Радісно зустріли це свято і діти села Нововасилівка, яке було проведено спільно місцевими органами влади, Нововасилівським НВК, сільською бібліотекою та сільським Будинком культури. Дійство проходило на площі біля сільського Будинку культури. Саме свято розпочалося з вітань, з якими виступали: в.о. сільського голови Н.В. Фарзалієва, директор пришкільного табору «Горизонт» В.О. Рудика, сільський бібліотекар Л.В. Марусяк та ведучі свята - А. Попова, О. Середа, А. Недава і Т. Понурко. З їх вуст лунали добрі та теплі слова в адресу маленьких мешканців села. Концертна розважальна програма була підготовлена працівниками культури: Поповою Л., Місяць Ф. Марусяк Л. та поставлена талановитими дітьми села і привернула увагу майже всіх його жителів. Діти з величезним захопленням  співали пісні та брали участь в іграх та конкурсах.
Під час свята діти мандрували через 5 розважальних станцій конкурсу «Міс Дюймовочка», учасниками якого були: красуні-квітки Дебела Д., Переведенцева К., Сотнік Ю., Ямнич В., Самохіна О., Якуніна А., Денисенко Ю. Всі вони показали свій талант з декламування віршів, пісень, малюнків квітів на асфальті, створення композицій букетів та їх захист. Журі не залишили без уваги жодну учасницю, по підведенню підсумків кожна отримала відповідний титул та призи. Міжнародний день захисту дітей дав старт оздоровчій кампанії 2014 року: цього дня розпочалася робота пришкільного табору відпочинку з денним перебуванням «Горизонт», вихованці якого кожного року є активними учасниками свята дитинства. В цьому році вони взяли активну участь у турнірі з шахів та шашок, який проходив в сільській бібліотеці. Переможцями стали: Шейко А., Середа О. та Фарзілієв 3.
Треба зазначити, що пісні, таночки, конкурси дуже весело сприймалися присутніми, особливо маленькими дітьми дошкільного та молодшого віку, котрі також були учасниками веселих ритмів. По закінченню свята кожна дитина отримала солодощі.

Л. Марусяк, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №21 (06 черв.). – С.1.

Херсонщина ювілейна. Постаті

Іванова (Федо) Стефанія Йосипівна народилась Боршевичі Старосамбірського району Львівської області 2 травня 1925 року у родині Федо Йосипа Антоновича та Анни Антонівна. Мама була домогосподаркою, а батько працював на залізниці. Крім Стефанії у родині було двоє дівчаток та один хлопчик.
Стефанія Йосипівна закінчила 5 класів в школі у своєму селі. З 16 років пішла працювати на склозавод в гарячий цех. Працювала добре, мала похвальні грамоти за сумлінну працю.
В 1944 році вийшла заміж за хлопця, якому подарувала сина Романа. Але війна розлучила молоду пару, забрала в неї чоловіка, а у сина - батька.
В 1953 році Стефанія Йосипівна переїхала в місто Чита. У наступному році вийшла вдруге заміж за Кравця Льову, народила другого сина Богдана. Працювала дівчина лісорубом. У подальшому склалось так, що молода сім'я розпалася. Залишившись з двома сина¬ми на руках, Стефанія Йосипівна пішла учитись на кухаря. Після закінчення цих курсів познайомилась з молодим юнаком Івановим Миколою. Вони одру¬жились і в 1959 році у них народилась донька Галина. Працювала Стефанія Йосипівна кухарем в ліспромгоспі. В 1962 році народила сина Петра.
В    1965   році   вся   велика   сім'я переїжджає до степової Херсонщини в село Новосеменівку. По приїзді Стефанія Йосипівна відразу пішла працювати в колгосп «Шлях Ілліча» пташницею, а з 1970 року була кухарем в середній школі і так аж до виходу на пенсію.
Старший син Роман закінчив Криворізький технікум зв'язку, зараз уже на пенсії. Молодший син Богдан був хорошим спортсменом, мав сім'ю, виростив гарного сина, але, на жаль, хвороба забрала його ще в молоді роки.
Донька Галина працює завідуючою поштовим відділенням та живе зараз у Новосеменівці. Наймолодший син, Петро, після школи вступив до Херсонського училища культури на спеціальність режисера. За розподілом приїхав до рідного села, працював у Будинку культури. Але жити цьому веселому хлопцю довго не судилось -пішов із життя у 27 років.
Після поховання своїх двох синів-орлів здавалось, ніби життя зупинилось, але воно продовжувалося і треба було жити заради інших дітей та онуків.
Стефанія Йосипівна золотої душі людина із величезним добрим серцем, гарна господиня, люба мама і бабуся.
Скоро їй виповнюється 89 років. Дай Бог їй здоров'я та довголіття.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №17 (03 трав.). – С.5.

Крижко (Глазнік) Клавдія Федотівна народилась З грудня 1931 року в селі Новосеменівка Іванівського району Херсонської області. Батько й мати (Глазнік Федот Іванович та Галина Василівна) працювали у колгоспі різноробочими. Сім'я у них була велика, бо мали чотирьох синів і доньку. Життя не дуже балувало у ті тяжкі роки, тому, закінчивши п'ять класів в 1944 році, Клавдія Федотівна у свої 13 років пішла працювати у колгосп.
«Життя тоді було таким, що страшно і згадувати, - говорить Клавдія Федотівна. - У 1946 році була голодовка. Мене взяли помічником кухаря. Варила їсти робочим у колгоспі і видавала продуктовий пайок. На 1 робочого - 1 літра супу та 100 грам хліба на цілий день. Так ми тоді виживали».
Коли з 1948 по 1965 роки працювала різноробочою в колгоспі, іноді  виконувала геть непосильну для молодої дівчини роботу.
Її майбутній чоловік - Крижко Іван Абрамович - після повернення з фронту працював трактористом. Одружились вони у 1951 році. Народили і виховали чотирьох дітей: Леоніда, Миколу, Аллу та Олександра. Всі вони вже мають свої сім'ї, жаль тільки, що найстаршого Леоніда забрала хвороба.
З 1965 року Клавдія Федотівна почала працювати листоношею. І так 12 років постіль. «Сумка була дуже важкою, тому що кожна сім'я виписувала газети і журнали. Тоді не було такого двору в селі, куди б я не принесла хоча б однієї газети», - згадує жінка.
Її поважали і любили за веселу вдачу, за те, що приносила ті хороші вісточки навіть у спеку чи лютий мороз.
До пенсії працювала Клавдія Федотівна кухарем у шкільній їдальні, і навіть після того, як вийшла на пенсію, була в колгоспі різноробочою це 15 років. Загальний її трудовий стаж складає 57 років!
Клавдія Федотівна має і відзнаки; медалі «Ветеран праці», «Захиснику Вітчизни», «50, 60, 65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Сьогодні Клавдія Федотівна живе сама. Вже 20 років минуло, як поховали свого господаря, доброго чоловіка, батька, дідуся і просто хорошу людину - Івана Абрамовича. Дай їй, Боже, здоров'я та жити на радість дітям, внукам,правнукам!

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №17 (03 трав.). – С.5.

"Профістарт: юні обирають майбутнє"

При проведенні профорієнтаційної роботи серед школярів Нововасилівська сільська бібліотека тісно співпрацює з Іванівським районним центром зайнятості. 8 квітня 2014 року в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки відбувся профорієнтаційний захід - Презентація послуг «Служба зайнятості - випускникам шкіл». На заході були присутні одинадцятикласники Нововасилівського НВК, вчителі, депутат районної ради, працівники сільської ради. Профконсультант Іванівського РЦЗ Фисун Т.І. розповіла про послуги, які падає Служба зайнятості учням випускних класів, про заходи, які проводяться з мстою популяризації робітничих та сільськогосподарських професій, впровадження профорієнтаційних проектів.
На сьогоднішній день в Херсонській області діє проект «ПрофіСтарт; юні обирають майбутнє». Він розрахований на три роки. Його основною метою с визначення професій, які найбільш актуальні в регіоні. В ньому приймають участь учні 9-х класів Іванівської гімназії. Іванівському району потрібні лікарі, ветеринарні лікарі, електромонтери, перукарі, фермери. На першому етапі йшла колективна праця по дослідженню цих парофесій, II етап передбачає індивідуальну роботу з використанням інформаційних технологій. Дев'ятикласники писали нариси, складали професіограми, оформлювали буклети. Заключний етап - взяття відеоінтерв'ю у представників вибраних професій. Для проведення відеоінтерв'ю до бібліотеки було запрошено голову фермерського господарства «Венера» Марусяка Романа Миколайовича. Учні гімназії Романенко Вадим та Антюшин Вячеслав поставили до голови фермерського господарства ряд запитань, їх цікавило наскільки важко було починати свою справу, чому саме фермерство, а не інший вид діяльності, професії, які має Роман Миколайович, як підвищує свою кваліфікацію і чи організовує сезонні роботи для сільського населення. Останнє запитання було про назву фермерського господарства - «Венера». Марусяк Р. М. задовольнив цікавість профістартовців і відповів на всі запитання.
Учням Нововасилівського НВК було цікаво дізнатися про послуги Служби зайнятості, вони з задоволенням слухали Фисун Т.І.,тому що через три місяці вони самі будуть обирати професію, і, можливо, за її допомогою. Також була цікава їм зустріч з представником хліборобської професії - фермером Марусяком Р.М., їхнім односельцем, який на власному прикладі показав велику значимість праці хлібороба, яка необхідна людям, що пов'язали свою долю з селом.

П. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №15 (18 квіт.). – С.2.

Херсонщина ювілейна. Постаті

Тимченко Семен Васильович народився 8 січня 1932 року в селі Фрунзе (Агаймани) й багатодітній та дружній родині, де виховувалось семеро братів та сестер.
22 червня 1941 році почалася війна. Прийшла біда і в їхнє село. В перших же рядах захисників Вітчизни в червні 1941 року пішов на фронт старший брат Іван, а в 1943 році попрощався зі своїми батьками і 17-річний Микола. В село почали приходити похоронки і поступово біда поселилась майже в кожнім будинку. Прийшла похоронка і в родину Тимченко на 17-річного сина Миколу. Не встигли вони оговтатися від одної біди, як прийшла похоронка і на старшого сина Івана. Маленькому Семену, коли почалася шина, було 10 років. Він продовжував ходити в школу, а після школи біг додому допомагати мамі та сестрам. Батько працював в колгоспі столяром і приходив дуже пізно. Семен намагався чим міг допомогти споїм близьким. Він пас свиней, збирав в полі курай, яким дома топили замість дров. А коли почались польові роботи, конем підвозив воду в бочці па поле для робітників.
В  16 років Семен пішов працювати причіплювачем на трактор. Пройшов рік і юнака від колгоспу направили навчатися на тракториста. Ще через рік - і він сів за важеля гусеничного трактора і став обробляти безкрайні агайманські поля, орати подові землі.
В1951 році Семен пішов служити до лав Радянської Армії. По розподілу хлопець потрапив на службу в танкові війська в Польщу. Маючи посвідчення тракториста, молодий солдат став проходити службу в танковій військовій частині водієм танка Т-34. Відслуживши в армії три роки Тимченко Семен повернувся в рідне село Фрунзе (Агаймани) і продовжив працювати трактористом.
В   1962   році   Семен   Васильович одружився на Сосковій Олені. Разом вони народили і виховали сина Миколу та доньку Світлану.
В 1971 році молода родина Тимченко переїхали на постійне проживання в село Новодмитрівка Друга.
Все своє життя Семен Васильович працював трактористом на різних гусеничних тракторах: бульдозерах, ДТ-75, на великому С -100 та багатьох інших. За період своєї праці за ударну та сумлінну працю неодноразово нагороджувався грамотами, подяками, значками, медалями, був переможцем соцзмагань. Мав багато подяк в трудовій книжці, користувався авторитетом серед колег.
Постійно його фотографія була на «Дошці Пошани». За високі показники був нагороджений «Орденом Трудовой Слави III степени».
Зараз Семен Васильович вже давно на пенсії, йому 82 роки, але він не сидить склавши руки, завжди щось майструє.
Бажасмо Семену Васильовичу міцного здоров'я, довгих років життя і присвячуємо йому вірш, який написала його донька Сібільова Світлана Семенівна.
Роки летять немов птахи, І їх ніяк не зупинити Але ти, батьку, не журись У тебе є для чого жити. З тобою разом вся сім'я Вона пишається тобою, Що ти усе свос життя Віддався праці нелегкої. У тебе руки золоті Вони завжди знайдуть роботу. За все ми дякуєм тобі, За ласку, вірність і турботу Нехай завжди буде з тобою Здоров'я й радість у житті, Довгих і щасливих років Бажаєм, батьку, ми тобі.

В.Бочкова, бібліотекар Новодмитрівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №15 (18 квіт.). – С.4.

Невтомний хлібороб

Петраковський Іван Устимович народився 17 листопада 1932 року в селі Мартінка Іванівського району. Його батько Петраковський Устим Інапович працював ветеринаром, а мати Марія Іванівна працювала на різнихроботах в колгоспі. Хоч у їхній сім'ї було десятеро дітей, батьки всіх виховали, допомогли знайти своє місце у житті.
Іван Устимович з 1948 року після закінчення школи пішов працювати в колгосп різноробочим. З 1952 по 1955 роки служив в лавах Радянської Армії, вступив в Іванівське училище по спеціальності тракторист, а в 1956 році пішов працювати в колгосп «Шлях Ілліча» трактористом. Іван Устимович має 41 рік безперервного стажу трактористом!
Його дружина Петраковська (Мармуль) Галина Іванівна народилась далеко звідси - у селі Попівці Летичівського району Хмельницької області.
Приїхала вона в село Мартівку в 1950 році, працювала в колгоспі «Шлях Ілліча» на фермі дояркою, потім кухарем на колгоспній кухні. Одружились Іван Устимович та Галина Іванівна в 1956 році, народили та виховали трьох дітей: двох доньок (Любу та Зою) і одного сина (Володимира).
Іван Устимович за свою трудову діяльність мас багато нагород, трудових заслуг. Серед них ювілейна медаль «За доблестный труд»; знак «Переможець соціалістичного змагання 1976 р»; медаль «За трудовую доблесть»; «Ударник коммунистического труда»; «Ударник двенадцатой пятилетки» та інші ювілейні медалі. Іван Устимович в 1981 році був обраний депутатом Новосеменівської сільської ради.
По сьогоднішній день вони проживають зі своєю дружиною Галиною Іванівною в мирі і злагоді, діти приїздять у гості. Мас подружжя чотирьох внуків і правнука.
Практично все життя пропрацював Іван Устимович без вихідних і святкових днів, тому що треба було орати, сіяти, збирати врожаї і знову готувати землю під осінні посіви. Так і пройшли молоді роки в постійних клопотах, але життя було цікавим та насиченим.
Іван Устимович «золотий» хазяїн, гарний чоловік, дорогий батько, дідусь і просто хороша, чуйна людина з м'якою душею. Дай Боже вам з Галиною Іванівною здоров'я, живіть па радість дітям, внукам, правнукам. Добра вам і благополуччя.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №15 (18 квіт.). – С.5.

Тиждень дитячої книги в сільській бібліотеці

Традиційно всі бібліотеки України в березні-квітні проводять Всеукраїнський тиждень дитячої книги. Саме таке свято в цьому році відбулось в Нововасилівській сільській бібліотеці з 2 по 8 квітня. Відкриття Тижня пройшло в день народження видатного датського казкаря Г.Х. Андерсена. В рамках запланованих заходів відбулося відкриття Тижня книги "Країна казкова, країна книжкова», мета якого - заохочення дітей до систематичного читання. Діти з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря про виникнення книги та книгодрукування, про шлях книги від глиняних табличок до сучасного її вигляду. Також відбулася презентація книжкової виставки "До книги всім шляхи відкриті", розділи якої знайомили користувачів з творами дитячих письменників, книгами - ювілярами та чарівними казкарями. На протязі Тижня проходили й інші цікаві масові заходи, зокрема: з учнями 1-4 класів - день казки в бібліотеці, під час якого на гостей чекала зустріч з героями улюблених книжок: чарівною Феєю, веселим Івасиком - Телесиком, мужнім Мушкетером та Машенькою із казки « Маша та Ведмідь». Спочатку для дітей бібліотекарем була проведена літературна розминка - літературна вікторина "Старі мудрі казки", під час якої діти показали хороші знання українських народних казок. А потім казкові герої - учасники свята Попова А., Середа О., Лозова Н., Недава А. - зупинилася на різних зупинках: «Казковий кошик», «Зупинка літературна», «Галерея ілюстрацій» та «Книжкова естафета». Для кожного класу були поставлені різні завдання, з якими вони повинні були впоратися за відведений час.
Не менш цікавими були заходи для учнів 5-6 класів - Шевченківський день, презентація виставки "Вінок Кобзаря у серці кожного українця», літературна вітальня «Мандрівка книжковою країною».
Підсумком Тижня книги був конкурс малюнків на прочитані книги. Діти демонстрували власні малюнки до книг, розповідали про своїх улюблених літературних героїв. Кращі роботи були відзначені заохочувальними призами, а 1-4 класи отримали Подяки за активну участь у проведені Тижня книги.
Цьогорічний Тиждень дитячої книги в бібліотеці був неймовірно насиченим, до свята були залучені учні школи (1-8 клас). Відвідавши бібліотеку діти ще раз усвідомили те, що книга - велика сила. Без неї немає знань, без знань немає майбутнього.

Л.Марусяк, бібліотекар Нововасилівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №14 (11 квіт.). – С.4.

Херсоннщина ювілейна. Постаті

Толмачов Володимир  Федорович народився 13 травня 1940 року в селі Новосеменівка  Іванівського району Херсонської області в сім'ї  колгоспників. Мати (Толмачова Євдокія Вснедиктівна) і батько  (Толмачов Федір Кузьмич) були  різноробочими.
В сім'ї було семеро дітей, Володимир Федорович - наймолодший, народився за рік до початку війни. Все дитинство його пройшло у воєнні та післявоєнні роки. Було тяжко, але Володя пішов до школи у сім років, як і всі інші діти. Закінчивши школу, навчався на водія, а потім, після закінчення ПТУ, отримав права водія. У 1958 році пішов служити до лав Радянської Армії. Служив чесно і добросовісно. Цікавий епізод згадує зі служби на кораблі (був моряком). За те, що він пройшов дев'ять з половиною місяців з міста Севастополя в місто Владивосток через Північно-Льодовитий океан, був нагороджений за дальній похід медаллю за відвагу та підвищений у званні.
Після служби повернувся додому в Новосеменівку. В 1965 році пішов працювати водієм у колгосп «Шлях Ілліча» і все життя пропрацював в одному автогаражі шофером. Стажу у Володимира Федоровича - 46 років.
Вийшовши на пенсію, ще із задоволенням працював, бо дуже любив свою роботу, дорожив кожним прожитим днем.
Був   нагороджений   медаллю   «За   доблестный труд», медаллю «Ветеран труда», має 12 грамот за перші місця у виконанні соціалістичних обов'язків. Володимир Федорович має сім'ю. Знайшовши молоду, гарну, чорняву дівчину Надію, Володя закохався з першого погляду. У 1966 році оженився на Надії Іванівні. Вона народилася 1 листопада 1950 року в селі Павлівка Генічеського району Херсонської області, в сім'ї колгоспників. Мати  і  батько   (Нюкало  Ганна і Миколаївна та Іван Трохимович) працювали різноробочими. В сім'ї їх було четверо дітей.
«Після закінчення школи - восьми класів, я пішла працювати, а в 16 років вийшла заміж і так пришилося, що не вчилася, а зразу пішла працювати на ферму в селі Новосеменівка - дояркою, прийняла групу корів - 25 голів. - розповідає Надія Іванівна. - Працювала тяжко, вставала рано, пізно лягала, не було святкових днів. Один вихідний був на шість робочих днів. Пропрацювала дояркою 30 років». Надія Іванівна має нагороди: медаль «За доблестный труд», грамоти за перше і друге місця у виконанні соціалістичних обов'язків. Вона пішла на пенсію за вислугою років, але ще працювала на ФАПі санітаркою - 8 років.
Надія Іванівна дорога дружина, гарна господиня, хороша мама, люба бабуся і взагалі позитивна людина. Володимир Федорович з Надією Іванівною народили та виховали двох дітей - сина та доньку. Син Сергій зараз проживає в місті Калініuраді (Росія), а донька Ірина живе разом з батьками, заміжня.
Надія Іванівна та Володимир Федорович мають чотирьох онуків і одну правнучку. Живуть в мирі і злагоді, аби тільки Бог давав їм здоров'я на довгії роки.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №14 (11 квіт.). – С.4.

Твоє здоров'я в твоїх руках

Якщо хочеш бути здоровим -
Про своє здоров'я дбай.
Своє тіло завжди вміло
І ретельно доглядай.
"Здоров'я - це нічого, але все без здоров'я - ніщо". Такий афоризм дійшов до нас ще з давніх часів, і він не потребує коментарів.
Класичне визначення «Здоров'я» характеризує його як стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.
Сьогодні особливо гостро стоїть проблема виховання здорової молоді. Ми добре знаємо, що здоров'я - найбільша людська цінність, яку, на жаль, багато людей починають цінувати та берегти, вже втративши значну частину цього скарбу, відпущеного нам природою.
Популяризація здорового способу життя є чи не найголовнішим завданням сучасного суспільства, що підтверджують дані ВООЗ: здоров'я людини в відсотковому співвідношенні залежить головним чином від способу життя (60%), менш вагомі є спадковість - (17 %), екологія (15 %), і лише на 8% здоров'я людини залежить від рівня медицини.
З нагоди відзначення і Всесвітнього дня здоров'я 7 квітня 2014 року на базі Шотівєької сільської бібліотеки фахівцем із соціальної роботи Іванівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Терещенко Т.А. спільно з бібліотекарем Тищенко О.С. та медичним працівником ФАПу Ковач Н.В. був проведений захід для старшокласників Шотівської ЗОШ I-III ступенів - година здоров'я «Твоє здоров'я в твоїх руках».
Учнів було ознайомлено з народною мудрістю стосовно цінності здоров'я для людини, зроблено короткий історичний екскурс по ставленню людей до здоров'я в різні часи. Медичний працівник детально ознайомила з поняттям здорового способу життя, його складовими та ключовими правилами дотримання. До уваги учнів була представлена тематична книжкова виставка «Бути здоровим - бути сучасним». Для дітей була проведена міні-вікторина.
Рівень знань підлітків в даній сфері якісно збільшився, вони отримали практичні настанови стосовно бережного ставлення та збереження свого здоров'я.
Не забувайте: здоров'я — це дар! Його треба шанувати, не втрачати, а примножувати. Дбаючи про своє здоров'я, ми дбаємо про здоров'я майбутніх поколінь, всієї нашої української нації. Зберегти його допоможе здоровий спосіб життя. Пам'ятайте про це щохвилини, щогодини, завжди!

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №14 (11 квіт.). – С.4.

В бібліотеці

Березень цього року видався багатим на знаменні дата. Так до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченко в Любимівській сільській бібліотеці було проведено ряд заходів, присвячених цій даті. Біля книжкової виставки «Геній народу» учні Любимівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ознайомилися з багатогранним талантом Кобзаря, читали вірші, провели конкурс шевченкознавців.
Не забули і про першопрохідця космосу - Ю.О. Гагаріна, якому теж 9 березня виповнилося би 80 років. Діти ознайомилися з його життєвим шляхом - від простого сільського хлопця до першого космонавта світу.
30березня весь наш таврійський край відзначав 70-річчя заснування Херсонської області. Тому спільно з вчителем історії Лім Юлією Вікторівною в бібліотеці була проведена історична подорож «Херсонщина перлина півдня України». Ведучі - Груба Галина та Бєляєва Надія розповіли учням 9 класу про історичне минуле нашого краю, про досягнення в різних галузях, освіті та культурі, ознайомилися з історичною і довідковою літературою про наш край, про твори поетів і письменників Херсонщини.
До речі, в цьому році, в кінці вересня, наше село відмічає 100-річчя від дня заснування і 85-річчя утворення колгоспу. На книжкової полиці «Тут Батьківщини моєї початок» зібрана різноманітна література, статті, в яких описується історія нашого села, досягнення в сільському господарстві, відео та рукописні спогади старожилів про історичні події, які вони пережили, про видатних жителів села. Також в цьому році Любимівська сільська бібліотека теж відзначає своє 90-річчя. Тому цим знаменним датам будуть присвячені ряд заходів, які будуть висвітлюватися на сторінках нашої районної газети.

3. Тіназова, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №13 (04 квіт.). – С.2.

Херсонщина ювілейна, постаті

Городніча (Горбань) Галина Федорівна народилася 20 серпня 1930 року в селі Бубни Чернухинського району Полтавської області. Її батьки - Горбань Федір Петрович та Надія Гнатівна - працювали у колгоспі. Після закінчення середньої школи вступила в Березово-Руцький сільськогосподарський технікум (Полтавської області) на спеціальність «агроном». У 1950 році після закінчення технікуму, молоденьку тоді дівчину Галину направили на роботу в Херсонську область. Ось так вона 10 серпня 1950 р. приїхала працювати агрономом в село Новосеменівка у колгосп «Шлях Ілліча». Звичайно, зразу доводилось тяжко - післявоєнні роки, а вона, 20-ти річна дівчина, головний агроном. Думала: «Та хто мене там слухати буде?». Але робота пішла добре, дівчина знайшла спільну мову з керівництвом колгоспу та з робітниками.
Врожаї тоді були високі. Галина Федорівна, як дипломований спеціаліст, додержувалась усіх норм засівання різних культур на полях господарства. «Працювалося тоді з ентузіазмом», - згадує вона. Головним агрономом вона була з 1950 по 1966 рік.
З 1966 року Галину Федорівну переводять працювати агрономом-насінником і так вона пропрацювала до 1985 року. З цієї посади і пішла на заслужений відпочинок. Працювала вона чесно, добросовісно. Усі її поважали, а вона у свою чергу дуже відповідально ставилась до роботи. Неодноразово Городніча Галина Федорівна була нагороджена грамотами за виконання соціальних зобов’язань. Має нагороди - медалі «Ветеран праці» та «Захисник Вітчизни».
Галина Федорівна дякує долі за те, що у Новосеменівці знайшла свою «другу половинку» - познайомилась із молодим красенем Олександром Федоровичем Городнічим, з яким вона одружилась у 1953 році. Почалось їхнє сімейне життя. У 1954 році вона народила первістка - сина Леоніда. Він, після закінчення школи, вступив в Одеський ветеринарний інститут, здобув спеціальність ветлікаря і після закінчення був направлений у Велику Лепетиху Херсонської області, де все своє життя працює за спеціальністю. Другий син - Юрій - в родині Городнічих народився в 1968 році. Навчався Юра у Мелітопольському інституті механізації і сільського господарства, після успішного закінчення пішов працювати. Але, на жаль, хвороба забрала його у молоді 33 роки. Залишив він після себе молоду дружину і маленьку донечку...
Галина Федорівна гарна господиня, дорога мама, добра бабуся. У неї троє онуків і троє правнуків. Після смерті чоловіка живе сама, але син з невісткою часто приїжджають до рідної домівки, відвідують Галину Федорівну, допомагають. Вона і досі веде активний спосіб життя.
Галино Федорівно, живіть на радість людям попри всі негаразди, які є в нашій країні. Все буде добре.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №13 (04 квіт.). – С.3.

Бібік Віктор Кирилович народився 5 серпня 1944 року в селі Орловка (Іванівського району Херсонської області). В 1949 році їхня велика сім’я переїхала в село Веселе (Іванівського району Херсонської області). Батько
- Бібік Кирило Якович, працював різноробочим, а мати - Бібік Євдокія Данилівна - дояркою.
Дітей було п’ятеро, Анатолій був найстаршим. Він мав братів Василя, Григорія та Віктора і сестру Галину.
«Нелегко батькам було в ті повоєнні часи, вони тяжко працювали і нам прищеплювали любов до праці з самого раннього дитинства, - згадує Віктор Кирилович. - В 1955 р. ми переїхали до села Новосеменівка Іванівського району Херсонської області».
Після закінчення Новосеменівської школи Віктор Кирилович пішов вчитися в Красноперекопське училище Каховського району на шофера. Після закінчення навчання, його забрали в армію. Він служив три роки прикордонником.
Коли в 1966 р прийшовши з армії, став працювати шофером і так усе життя до пенсії і навіть трішки після.
Недноразово нагороджувався грамотами за добросовісне виконання праці, за зразкову трудову дисципліну, за перевиконання соціалістичних обов’язків. Має орден «Знак Почета» 1973 р, «Орден трудової слави III ст.» 1977 р.
На роботу ходив з ентузіазмом, не мав практично ні вихідних, ні святкових днів, але життям був задоволений. Кожного року влітку (10 років поспіль) з братами Василем і Григорієм приймали участь в збиранні врожаю. Василь був головним комбайнером, Григорій - помічником, а Віктор - водієм. Майже всі роки вони виборювали призові місця в соцзмаганнях, за що й були нагороджені грамотами та цінними подарунками.
Віктор Кирилович має сім’ю. В 1967 р оженився на молодій, гарній дівчині Городнічій Олені Олексіївні, яка народила трьох прекрасних доньок: Ірину (проживає в селі Новосемнівка), Тетяну (проживає в селі Українське) та Людмилу (проживає в місті Цюрупинськ). Виховали, дали всім трьом освіту. Дівчата мають свої сім’ї. Віктор Кирилович та Олена Олексіївна мають трьох онуків, які часто приїздять в гості, а вони їх весь час чекають з нетерпінням. На сьогоднішній день Віктор Кирилович знаходиться на заслуженому відпочинку.
«Життя пройшло так швидко, що аж не віриться, що в цьому році мені виповнюється 70 років, а ніби ще й не жив», - говорить Віктор Кирилович.
Життя прекрасне і він його прожив на одному подиху разом з дружиною, яка його весь час підтримувала і підтримує по сьогоднішній день.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №13 (04 квіт.). – С.4.

У Дружбівці проведено лекції

Туберкульоз та ВІЛ/СНІД вже давно перестали бути суто медичною проблемою. Ці захворювання становлять небезпеку для держави та усього суспільства. З кожним роком зростає захворюваність та смертність від цих соціально-небезпечних хвороб. Серед причин погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні - соціально-економічна криза та її наслідки, зростання числа соціально- дезадаптованих і уразливих груп населення, хворих на Хронічні соматичні захворювання, алкоголізм, наркоманію та ВІЛ/СНІД.
Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться День боротьби з туберкульозом, який був заснований для того, щоб закликати населення берегти власне здоров'я.
Завідуючою Дружбівським ІФАПом були проведенні лекції у школі, сільській раді та бібліотеці про застереження та боротьбу з туберкульозом. Підготовлену цікаву бесіду Бочаровою В.К. слухали із цікавістю і діти, і дорослі.
Окремо хочу сказати про нашу завідуючу ФАПом. Ця жінка небайдужа до людської долі, завжди допоможе, порадить, підтримає теплим словом. Хвороба не запитує про час, для неї не важлива спека, дощ чи град, та наша Віра Костантинівна мусить йти до кожної людини. За її щирість та невідмовну допомогу вона заслужила повагу від населення нашого села.

Дружбівський сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №12 (21 берез.). – С.5.

З днем народженням, Херсонщино!

В переддень важливого свята для нашого краю - 70-річчя з дня утворення нашої рідної Херсонської області - в Новомиколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів вчителем біології та географії Ус І.П був підготовлений і проведений відкритий урок, присвячений цій даті.
В сільському Будинку культури зібралися учні старших класів. На сцені було розміщено плакат «Херсонщині-70». На екрані показали слайди «Херсонщина в минулому і до сьогодення», які демонструвала Ус Юля, учениця 11 класу.
Ведучі розпочали урок словами: «Сьогодні ми з вами здійснимо невелику подорож в далеке минуло Таврійського краю, дізнаємося про найбільш цікаві та важливі сторінки його життя. Свою подорож ми здійснимо, гортаючи сторінки нашого віртуального «усного журналу*, який допоможе згадати та проілюструвати найяскравіші грані одного з дивовижних діамантів Причорноморського степового краю, який зветься Таврією».
Перша сторінка - історична. Вона допомогла всім згадати (а кому - вперше дізнатися) про часи та обставини створення Херсонської області.
Друга сторінка - адміністративна, а третя - природнича. Діти були в захваті від заповідника Асканія-Нова, Олешківських пісків, Цюрупинського лісу, Чорноморського заповідника і Дніпровських плавнів. Нам є що показати і чим здивувати сучасних мандрівників та туристів: Козацька-Камянська січ на Береславщині, Каховська ГЕС, Катеринський собор у Херсоні.
Четверта сторінка - економічна. П’ята сторінка - зіркова. Діти дізнались про нашого земляка Євгенія Матвєєва, актора, режисера-постановника, сценариста. Важко собі уявити сучасний, кінематограф без цієї людини. Неможливо уявити сучасну гімнастику без такої людини як Лариса Латиніна. Серед перших підкорювачів космосу залишиться ім’я нашого земляка, космонавта Віталія Жолобова. Герої війни, вчені, відомі художники та багато інших славних імен Таврійського краю, - ось про що діти дізнались із цієї сторінки.
Потім школярі переглянули документальний фільм про створення Херсонської області «Усний журнал» допоміг дітям згадати те, що було вже відомо, а про дещо дізнатись уперше. І тут немає ніякої дивини: ми живемо в цьому степовому краї і багато чого вже знаємо про нього, але все життя будемо дізнаватися про нього ще більше, постійно відкривати все нові сторінки його буття, а деякі навіть будемо писати власноруч. Бо ми - тавричани.

Г. Горелова, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №12 (21 берез.). – С.2.

Найкращий читач - 2014 Іванівського району

14 березня 2014 року в районній бібліотеці для дітей відбувся районний етан Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України - 2014" дитячого читання "Книгоманія-2014", який стартує з 2005 року і проводиться за підтримки Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України та Національної бібліотеки України для дітей. Головною метою конкурсу є заохочення дітей до систематичного читання художньої літератури. Учасниками конкурсу стали учні 6, 7 та 3 класів загальноосвітніх шкіл району. 10 найкращих читачів бібліотек району мали змогу змагатися в районному етапі. Кожен з них достойно представляв у 1 турі свою улюблену книгу, читав поезію, яка йому найбільше сподобалась. У 2 турі конкурсанти відповідали на запитання літературних тестів. У перервах між конкурсами бібліотекарі представляли учасникам мультимедійні презентації-вікторини та грали в різноманітні ігри. Останній тур конкурсу проводився серед учасників, які набрали найбільшу кількість балів. Вони відповідали на запитання літературної вікторини, присвяченої 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Знання дітей та, звичайно, читацькі щоденники, які відрізнялися своєю цікавістю та неповторністю, об'єктивно оцінювало справедливе журі, поважні та ерудовані люди, які знають відповіді на всі запитання, у складі: Ніколаєнко Алли Сергіївни, редактора районної газети "Нове життя", Жолніної Наталії Олексіївни, бібліотекаря Першотравневої сільської бібліотеки та Тищенко Олени Сергіївни, бібліотекаря Шотівської сільської бібліотеки. Зі словами привітаннями та оголошеннями результатів конкурсу до присутніх звернулася Жолніна Наталія Олексіївна та Тищенко Олена Сергіївна. Переможцями конкурсу "Найкращий читач України Іванівського району - 2014" стали:
Домантович Яна, учениця 6 класу Новодмитрівської ЗОШ I-ІІІ ст.;
Єльцова Анна, учениця 6 класу Благодатненської ЗОШ I-III ст.;
Чкан Людмила, учениця 8 класу Воскресенської ЗОШ І-ІІІ ст. Вони були нагороджені грамотами та подарунками. Учасники конкурсу отримали подяки. Конкурс завершено, але попереду - обласний етап. Тож побажаємо нашим конкурсантам перемоги!

Я. Козарчук, бібліотекар Іванівської районної бібліотеки для дітей // Нове життя. – 2014. – №11 (21 берез.). – С.1.

Працею славна людина

Поліщук  Володимир Михайлович народився у 1944 року в селі Малахово  Косихінського  району  Алтайського  краю.  В  50-ті роки разом з батьками переїздить на Херсонщину  в маленьке, але дуже красиве,  мальовниче село Квіткове,   яке   розміщене на території Балашівської  сільської ради. Тут пройшло його дитинство і юність. Після закінчення  Балашівської восьмирічки в 1959 році навчався на однорічних курсах в Акімівській школі механізації. Опанувавши професію тракториста повернувся у рідне село і працював на тракторі у колгоспі «8 Березня». Але, як кожен юнак мріяв стати шофером. Володимир Михайлович продовжує здобувати освіту. Від военкомату навчається на водія. Після служби в армії все своє життя він присвятив роботі за кермом. За плечима у цієї шаанованої людини багатолітній досвід водія. Через його руки пройшло не  одне авто.
Нині, коли за плечима 44 роки безперервного трудового стажу і 43 роки із них  шофером,  Володимир Михайлович на заслуженому відпочинку. Веде домашнє господарство, допомагає дітям та онукам. Це людина щира, доброзичлива, вміє у будь-яку хвилину будь-кому підняти настрій, завжди користувався і користується авторитетом та повагою серед односельчан.
За багатолітню працю Поліщук Володимир Михайлович неодноразово був нагороджений похвальними листами, грамотами, ювілейними медалями. У 1977 році за трудовий внесок у розвиток села, був відзначений орденом Трудової Слави III ступеня.

Н.Косенкова, бібліотекар Балашівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №11 (21 берез.). – С.4.

Херсоншина ювілейна. Постаті

Прядченко Ольга Миколаївна народилась З червня 1926 року у Курській області в шести кілометрах від міста Волчанська. Зараз це  Білгородська область Росії. Там пішла до школи. У 1936 році батьки переїхали на постійне місце проживання в Херсонську область, с. Білозерка. Там і жила сім'я до 1948 року. Мала Ольга Миколаївна сестру. Батьки були колгоспниками.
В роки війни батько загинув на фронті.
Після закінчення школи в  1943 році Ольга Миколаївна пішла працювати піонервожатою в школу. З 1945 року по 1948 рр. навчалась в Херсонському педагогічному училищі, яке успішно закінчила за спеціальністю вчитель молодших класів.
З серпня 1948 року була призначена вчителем початкових класів Новосеменівської середньої школи. Разом з мамою переїхала на постійне місце проживання в Новосеменівку. У 1952 році була призначена на посаду вчителя хімії та біології та вступила до Херсонського педагогічного інституту на заочне відділення. Після закінчення інституту в 1956 році отримала спеціальність вчителя хімії та біології та працювала на цій посаді до 1968 року.
З 1968 року по 1970 рік - завуч школи, 1970 рік - 1975 роки - директор школи, 1975 рік - 1982 роки -вихователь групи продовженого дня. Педагогічний стаж Ольги Миколаївни становить 39 років.
Вона нагороджена медалями «За доблестний труд» (1970 рік), «Ветеран труда» (1981 рік), ювілейними медалями до річниць Перемоги в Великій  Вітчизняній війні, іменною медаллю до  140 -річчя заснування села Новосеменівка. Районне та обласне керівництво нагороджувало Ольгу Миколаївну грамотами обласного управління освіти - тричі, районного відділу освіти - тричі.
Працювала Ольга Миколаївна на совість, не рахувала свій час, всю себе віддавала роботі, дітям, яких дцже любила, а вони віддячували їй своєю любов'ю та знаннями.
По сьогоднішній день її учні не забувають, поздоровляють зі святами, запрошують на зустрічі до школи. Інколи заїжджають додому, відвідують, дарують подарунки. Для вчителя  це найприємніше відчуття - повага своїх учнів.
Ольга Миколаївна вийшла заміж у 1948 році за Прядченко Анатолія Федоровича, тракториста колгоспу «Шлях Ілліча». Народила у 1950 році двох доньок-близнюків Віру та Надю. «Було важко, але нам допомагала моя мама, говорить Ольга Миколаївна. - Дівчата закінчили вищі навчальні заклади, працювали вчителями молодших класів та біології, зараз вийшли на пенсію. Діти проживають з сім'ями, вже виховують своїх дітей та онуків».
Ольга Миколаївна пишається своїм життям, своїми дітьми, онуками та правнуками. Говорить, що якби пришилось розпочинати життя заново, то прожила б його так само.

Бєлеля (Янковська) Василина Миколаївна народилася 2 лютого 1927 року в Рівненській області Дубровецькому районі селі Рудня.
Батько - Янковський Микола Андрійович і мати Марія Овер'янівна працювали "по найму". У сім'ї було восьмеро дітей - 4 доньки та 4 сина.
Василина Миколаївна закінчила 2 класи і допомагала дома готувати їжу, так як сім'я була велика. Допомагала матері по господарству та ходила з мамою «по найму». І взагалі сама наймалась для виконання різних робіт, якби тільки вижити, не померти з голоду.
Війна застала Василину Миколаївну в 14-річному віці. Було дуже тяжко, німці вдерлися в село, забирали всю молодь на роботу в Німеччину. Так і вона з сестрою потрапила в німецький табір в 15 років. «Як я вижила в такий страшний час,- згадує Василина Миколаївна, - по сьогоднішній день не розумію. Виконували непосильно тяжку роботу, годували погано, умови проживання були жахливі, втекти було неможливо, крок вліво, крок вправо - розстріл. Було страшно. Де все страхіття війни треба було пережити і ми це подолали. Війною жах не закінчився. Після війни був страшний голод 1947 року. Ми з мамою ходили в ліс збирали ягоди, гриби, ліщину і так виживали. Із сухого листя варили узвар, з сухого бур'яну пекли хліб на пустій сковороді. Ми дякували Богу за те, що лягаючи ввечері, вставали вранці живими. Потім почали ходити найматись на роботу і трішки налагодили своє життя, стало легше».
В 1954 році вона вийшла заміж за Бєлелю Федора Михайловича. Народила двох синів - Євгена та Володимира. Обидва, на жаль, гюмерли в молодому віці. Помер і чоловік, залишилась Василина Миколаївна зараз одна. В село Мартівка переїхала в 1963 році і пішла працювати на ферму, прийняла групу телят і працювала там аж до виходу на пенсію. А в Новосеменівку Василина Миколаївна переїхала в 2007 році і живе до цього часу, дай їй Бог здоров'я на довгі роки.
Доля Василини Миколаївни ставила їй різні іспити, але вона з честю виходила з будь-яких ситуацій, зберегла гідність та жагу до життя.

О. Матюшина, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №11 (21 берез.). – С.5.

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка

Т.Г. Шевченко був живою піснею, живою скорботою і плачем. Він босими ногами пройшов по колючих тернах. Весь гніт епохи впав на його голову і не було спокою цьому вдовиному сину. Вийшовши з простого народу він не одвертався від жебрацтва і злиднів, він і нас повернув лицем до народу, і змусив полюбити його і співчувати його скорботі. Він ішов попереду, вказуючи і чистоту слова, і чистоту думки, і чистоту життя. Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а в Україні вірші приймали як благовісне, пророче слово...
Дружбівська сільська бібліотека разом з працівниками Будинку культури провели захід -зустріч з учнями для вшанування пам'яті видатного письменника. Минуло 200 років з дня його народження, але і діти, і дорослі знають його творчість, про його любов до Батьківщини, до рідної мови. Учнями були зачитані вірші, славетні поеми, організована книжкова виставка "Пам'ять* в кожному серці не згасне ніколи".

Дружбівська сільська бібліотека // Нове життя. – 2014. – №10 (14 берез.). – С.3.

Кобзарева струна не вмирає

Щовесни, коли тануть сніги, І на рясі засяє веселка, Повні сил і живої снаги Ми вшановуємо пам'ять Шевченка... Кожного року, коли в Україні проходять дні вшанування пам'яті Тараса Григоровича Шевченка, українці в Україні та й в усьому світі з сердечним піднесенням приходять до пам'ятних місць, пов'язаних з життям і творчістю поета, а також із незмінною любов'ю звертаються до його літературно - мистецької спадщини. Саме щедра і привітна весна подарувала Україні великого пророка, якому в ці дні виповнюється 200 років з дня його народження. З цієї нагоди в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки було проведено Шевченкову вітальню «Кобзарева струна не вмирає», Приміщення прикрашене ілюстрованою книжковою виставкою «Знайомство з Кобзарем», окремо на столі стоїть вишитий портрет Шевченка вбраний в заквітчаний вишитий рушник, поряд у підсвічнику свічка, книги, а також збірки «Кобзар» різних років видання. Відкрила захід бібліотекар Марусяк Л.В. словами: «В історії є дні, які ніколи не минають, вони завжди поряд з нами. Дні, які увібрали в себе безсмертне дихання душі. Україна має в долі такий день - великий незбагненний, як весняний вітер, як золоте сонце - 9 березня. День, який явив світові великого Кобзаря, сина великого українського народу - Тараса Григоровича Шевченка». Потім слово вона передала ведучим учням Нововасилівського НВК Бутенко І. та Поповій А., які познайомили гостей з дитячими та юнацькими роками письменника та запалили свічу Пам'яті Великому Кобзарю. «... Життя поета таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима... Минуло вже багато днів з дня народження славного сина України, - продовжують ведучі, - але в багатьох українських родинах ми бачимо прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він як член сім'ї, як найдорожча людина».
Учень б кл. Гасаненко К. та учениця 5 кл. Лозова Н. читали вірші Шевченка. Гасаненко К. продемонстрував власну творчу роботу «Кобзар» у моєму житті та житті моєї родини», якою доніс до ровесників, як саме в їхній родині вшановують поета.
«...Шевченків Кобзар...  Це Біблія українського народу, - продовжує бібліотекар, - якій судилося бути безсмертною. Саме на творах, які ввійшли до збірки виховувалось не одне покоління».. Гості свята - люди різних поколінь: Каськова В.О., Бутенко В.М., Сінько В.Г., Парій Г.Мі, Фарзалієва Н. В, Попова Л.В., Перепелко Л.М., вчителі, та учні школи, розповіли, як вони виховувалися на глибоко народних творах Кобзаря. А от Каськова В.О. вразила всіх вишитим власноруч портретом Шевченка. «... Із давних - давен, - говорить вона, - в нашій сім'ї вишивання було традицією. Цієї майстерності, яка згодилася мені в подальшому житті, мене навчала мама. Багато років тому в мене виникло бажання вишити портрет Тараса Григоровича Шевченка, який я подарувала дитячому садку і ось протягом 25 років вихованці дитячого садка милуються вишитим портретом. .. До кожного українця рано чи пізно входить Шевченко. Скільки себе пам'ятаю в нашій родині настільною книгою був «Кобзар», який читала вся моя родина і який став нашою сімейною реліквією. І саме твори «Кобзаря» хвилювали і хвилюють мою душу, вчили любити Україну, свій народ, рідну мову.
І наче молодим адресовані слова Шевченка «Як би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя».
Не менш хвилюючою була розповідь Кондратенко В.М., вчителя за покликанням: «В моїй родині Шевченко, - говорить Валентина Миколаївна, - займає особливе місце, мабуть, через те, що мої батьки були вчителями. В нашій сімейній бібліотеці було багато книг поета, які від моїх батьків перейшли в спадщину мені, але особливим був «Кобзар», 1956 року видання. Я до сих пір люблю гортати й перечитувати  і цю збірку, тому що її сторінок торкалися руки  рідних мені людей. «Кобзар» Тараса Шевченка був і, сподіваюся, буде особливою книгою не тільки для мене, а і для всіх українців. Бо саме він запалив те поетичне світло, при якім «стало видно по всій Україні, куди...кожен мусить простувати».  Валентина Миколаївна декламувала вірші Шевченка, ознайомила гостей свята з художньою спадщиною поета. Пізніше до дискусії приєдналися всі присутні. І цим самим вшанували пам'ять Великого сина українського народу: І мене в сім'ї великій, Сім'ї новій вольній, Незабудьте пом'янути Незлим тихим словом... На цій ноті і було закінчено ювілейне свято.

П. Марусяк, бібліотекар Нововасилівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №9 (07 берез.). – С.4.

«До тебе я, Тарасе, йду»

10 лютсго в Новодмитрівській ЗОШ I-III ст. провели літературний калейдоскоп «До тебе я, Тарасе, йду» з учнями 1-3 класів. Учні Рудико Оксана (9 кл.), Варава Віталя ( 6 кл.) інсценували сценку «Тарасик і мати», а потім Тарасик запросив учнів 1 класу до мікрофону (Грицишину Катю, Бочкова Тимофія, Лашову Олесю) розповісти вірші Т.Г.Шевченка. Також діти 2 та З класу розповіли напам'ять вірші про Т.Шевченка. Естафету від учнів передали вчителю молодших класів Ткачовій А.Л.: «Минуло багато років від дня народження Т.Г.Шевченка - славного сина українського народу, але й сьогодні, як живий, говорить він із своїми наступниками. Слово Т.Шевченка живе між нами гнівне і ніжне, полум'яне і міцне».
Бібліотекар КЗ «Новодмитрівська сільська бібліотека» Бочкова В.В. наголосила, що про Великого Кобзаря ми знаємо, здається все, від його сирітського дитинства до останніх років життя, та презентувала дітям пам'ятки з основними датами життя Т.Г.Шевченка.
Заключне слово надали сільському голові Дерезі Г.О., яка довгий час працювала вчителем української мови та літератури і її життя тісно пов'язане з творчістю Т.Г.Шевченка. Галина Олексіївна розповіла дітям про дитинство маленького Тараса, про його подальше життя, про значення його спадщини для наступних поколінь. Вона побажала учням цікавитися життям і творчістю Великого Кобзаря.

В.  Бочкова, бібліотекар КЗ «Новодмитрівська сільська бібліотека» // Нове життя. – 2014. – №8 (28 лют.). – С.4.

"Афганістан мій біль, моя пекуча пам'ять"

15 лютого - особливий день для афганців, бо закінчилась тоді нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ Афганістану. Вони пройшли пекло цієї війни і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам'яттю, що пише історію.
Традиційно збираються вшанувати воїнів-афганців в селі Шотівка. 15 лютого там було проведено захід «Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять». У залі сільського Будинку культури зібрались воїнb інтернаціоналісти та чисельні   глядачі.  Захід відкрили зі словами вітань Богдан Сергій та Тищейко Олена. Вони передали слово ведучим Терещрнко Тетяні та Осипенко Валентину.
З вітальним словом до присутніх у залі звернувся голова спілки воїнів-інтернаціоналістів Олександр Онищенко.
За кожним воїном-афганцем - своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум'ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність...
Дебютом став виступ Матвійчука Олександра, воїна-афганця, який виконав пісню «Пам'ять».
Ведучі закликали присутніх схилити голови перед пам'яттю про земляків, які загинули і не повернулись додому. У нашому районі це уродженець села Веселівка Анатолій Фатєєв.
Під час заходу ведучі ознайомили глядачів із історією війни в Афганістані.
Воїнам-інтернаціоналістам було вручено ювілейні медалі. Для них звучали пісні у виконанні Ярослава Кондрата, Альони Богдан, дуета «ВітаСлав», гурту «Господарочка», гостя з села Новомиколаївка Анатолія Пруца, вірші, виконувались танцювальні композиції. Заключною стала пісня «Віват», яку виконали всі афганці.
Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І скільки б ми не повертались до них, істина залишається одна - незмінне житиме про них пам'ять...

О. Тищенко, сільський бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №7 (21 лют.). – С.3.

Я просто гордий своїм краєм...

В цьому році 30  березня виповнюється 70 років з часу утворення Херсонської області. З цією метою в приміщенні Нововасилівської сільської бібліотеки спільно з учнями Новоиасилівського НВК 12 лютого проведено годину краєзнавства «Я просто гордий своїм краєм». На свято запрошено гостей: депутат районної ради, працівники органів місцевого самоврядування, де-путати сільської ради, вчителі, учні школи та родина Родіних. Приміщення прикрашали: ілюстрована книжкова виставка «Я до тебе, мій краю, любов крізь життя пронесу», викладка матеріалу «Видатні постаті Херсонщини», нариси про видатних людей села, героїв Херсонщини, стенд «Херсонщина   в   мемуарах   і   спогадах».   Перед офіційним  відкриттям заходу було продемонстровано слайд -перегляд про Херсонщину, її славну минувщину  та сьогодення   «Херсонщині 70». На фоні музики «Рідний край» захід   відкрила   бібліотекар   Марусяк Лариса Василівна такими рядками: Степ неповторний таврійський, Рідна моя сторона, земле моя українська, Херсонщина люба моя. Про безмежні твої простори, Про неповторну твою красу, Про чарівність твою й загадковість Далі мову свою поведу... Далі ведучі - учні 11 класу Бутенко І. та Понурко Ю. - повели мову про рідну Херсонщину, колиску найкращих у світі пісень, розлогі її степові про¬стори, розкішні заповідні зони, лагідні морські хвилі. Полинули в її минуле і сьогодення.
«...Немає в людини нічого милішого за Батьківщину, за свою рідну землю! Там де ти народився, де ти провів безтурботне дитинство, де тобі все рідне, все дороге. Україна наша Херсонщина... Люба Херсонщина, вона - вічна надія на волю, надія на краще життя, вона наша мала Батьківщина...» Частинкою Херсонської області є наш Іванівський район, якому у минулому році виповнилося 90 років, до складу якого входить наше рідне село Нововасилівка, яке в цьому році святкує 105 років з часу його заснування. Далі присутні мали можливість переглянути слайд перегляд  «Історія заснування села Нововасилівка».
«...Нововасилівку люди прикрашають, продовжують ведучі. І це дійсно так. Завдяки працьовитим і невтомнимрукам наших  односельців відроджувалося село... Питається воно поколінням, батьки і діди яких були хліборобами. Славиться село і матерями - героїнями. У 2013 році Указом Президента України від 30 листопада 2013 року було присвоєно почесне звання України «Мати - героїня» і ще одній жительці нашого села Родіній Світлані Леонтівні, яку на заході секретар виконкому Нововасилівської ради Фарзалієва Н.В. привітала з цією визначною подією та вручила посвідчення та нагрудний Знак «Мати-героїня». Від виконкому сільської ради сім'ї Родіних було вручено подарунок і квіти.
По закінченню свята прозвучали слова: "Нехай слава лине про наш славний Херсонський край, господарів нашої землі, про тих, хто вмілими руками багатий ростить урожай, хто хлібом і льоном славить рідну Херсонщину. Бо всі ми діти Матері-землі, частинка нашої малої Батьківщини".
Висловлюю щиру подяку всім хто взяв участь у святі.

Я. Марусяк, бібліотекар // Нове життя. – 2014. – №6 (14 лют.). – С.5.

Ми за звичаєм народним ходимо з колядою

Напередодні старого Нового року на Маланку, а саме на Щедрий вечір, за звичаєм народним жителів села Балашове вітали учасники гуртка «Червона калина», який діє при сільській бібліотеці. У нас у селі проведення таких свят вже стало традицією. Бо саме так наша молодь має можливість доторкнутися до народних традицій, увібрати і передати наступному поколінню цей чудовий звичай. Так здавна було і повинно бути. Учасники дійства: Маланка, Василь, Коза, Звіздар вітали жителів села щедрівками та колядками. Бажали всім радості, мрій, сподівань на краще. Щедрувальники бажали, щоб цілий рік у сім'ях все «щедрилося», щоб був достаток і щастя, щоб усе "родилося та примножувалося". Щоб на хвилинку забути щоденні турботи та проблеми до загальної уваги односельцям запропонували театральне дійство, в якому колядники показали недотепу -дівку Меланку, яка за що не візьметься - все не до ладу, та хлопця Василя, який весь час повчав її, і звичайно, хитру Козу, яка робила усілякі вибрики аби випросити котик з колядою...
І котилася весела коляда селом з однієї вулиці на іншу, у супроводі веселої музики та співу учасників: Іванікової Аліни, Ігітян Каріни, Корнійчука Романа, Поклада Дениса, Пасічника Сергія Григоровича. Бо за народним повір'ям відвідини щедрувальників приносять господарям щаїтя й добробут та радісний настрій на цілий рік. Односельці щиро дякували колядникам та щедро обдаровували їх гостинцями.

Н.Косенкова, бібліотекар Балашівської сільської бібліотеки // Нове життя. – 2014. – №1/2 (17 січ.). – С.3.

Заходи в Іванівській районній бібліотеці до 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка

В ході реалізації в районі завдань Президента України щодо належної підготовки до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка в Іванівській центральній районній бібліотеці організовано книжковий вернісаж поета - художника "Талант художника й поета Тарасу доля дарувала".
Вернісаж дає читачу змогу познайомитися з повним зібранням творів у дванадцяти томах, збіркою "Кобзар" та мистецькою колекцією творів Тараса Григоровича Шевченка. Це неоціненна спадщина генія, постать і творчість якого сфокусувала в собі буття українського народу на всі часи.
Виставка складається з двох розділів: "Тернистими шляхами долі" та "Вогненне слово Кобзаря".
Увазі читача представлена література про життя та творчість великого письменника, а також його літературна спадщина.
Також співробітниками бібліотеки підготовлено віртуальну мандрівку вшанування «У серці, бронзі і граніті» (пам'ятники і пам'ятні місця).
Бібліотекар разом з молоддю подорожують вулицями, учбовими закладами, театрами, кінотеатрами, названими іменем Т.Г. Шевченка та країнами світу, де побудовані пам'ятники Т.Г. Шевченка.
Існує рубрика "Маловідомі факти з життя Кобзаря".
Для маленьких користувачів в Іванівській районній бібліотеці для дітей оформлена виставка-присвята "Шевченкове слово в віках не старіє" та постійно проводяться поетичні п'ятихвилинки "Віршів віночок від Т.Г. Шевченка".

// Нове життя. – 2014. – №1/2 (17 січ.). – С.6.