за 2012 рік

Біль Чорнобиля - в душах

Під такою назвою 26 квітня у читальній залі Князегригорівської сільської бібліотеки пройшов відкритий урок. На цей захід, для зустрічі з п'ятикласниками місцевої школи, запросили ліквідаторів аварії на ЧАЕС — наших односельців Анатолія Таботу та Олександра Кучука. Також на уроці були присутні соцпрацівник районного територіального центру Наталя Юдіна, завідуюча бібліотеки Галина Іщенко, бібліотекар Наталя Осик та гурток «Промінець», який очолює Тетяна Килра.
Хвилина пам'яті, запалення свічки, поминальний дзвін у час скорботи, вшанування усіх жертв чорнобильської катастрофи і героїв, які врятували людство від трагедії, — таким запам'ятається цей урок школярам. Діти уважно слухали розповіді ліквідаторів про їхню роботу в Чорнобилі, отримали змогу ознайомитися з історичними фотографіями, публікаціями і нагородами. А ще учні отримали своєрідну настанову представникам XXI століття — це вірш «Відгомін Чорнобиля».

Володимир Слабко // Новий день. – 2012. – №21 (17 трав.). – С.5.

Робочі дні, як свято

Щоранку з усмішкою на обличчі поспішає на роботу гарна, енергійна, впевнена в собі молода жінка. Це Юлія Володимирівна Слабко. Народилася вона в нашому селищі. Закінчила Великолепетиську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1. Після закінчення школи навчалася в Херсонському національному технічному університеті на економічному факультеті. Свою трудову діяльність розпочала бухгалтером в центральній районній аптеці №32. Відповідально ставилася до своїх обов'язків, але особливого задоволення від цієї роботи не отримувала.
Та ось, влаштувавшись у 2007 році бібліотекарем в центральну районну бібліотеку, вона відчула, що потрапила в свою стихію. Щоденно протягом п'яти років Юлія привітно і доброзичливо зустрічала відвідувачів читального залу. Разом з ними занурювалася у цікавий і захоплюючий світ книги, бо і сама полюбляє читати історичні та художні твори.
З червня цього року Юлія працює директором центральної районної бібліотеки. За час її керівництва зроблено чимало. У вересні бібліотека брала участь у обласному фестивалі «Бібліотечна палітра-2012». За підсумками фестивалю центральна районна бібліотека увійшла в 9 кращих бібліотек області, за що була нагороджена призами - цінними книгами. А нещодавно у Каховці відбувся фестиваль «Відкрий свою книгу», в якому бібліотека брала активну участь. Для того, щоб якнайкраще представити наш район на фестивалях, працівники бібліотеки всі презентації розробляють в електронному вигляді.
Молодий керівник та бібліотекарі на власному досвіді знають, що з розвитком інформаційних технологій стало важче прищеплювати підростаючому поколінню інтерес до книги. Адже будь-яку літературу можна знайти в Інтернеті. Та працівники бібліотеки впевнені, що ніщо не може замінити насолоду від читання книг. Тому з метою залучення читачів до бібліотеки проводяться різноманітні заходи у всіх навчальних закладах селища. Нещодавно проводилася акція «Книга йде до читача» та організовувалася виїзна виставка «На хвилинку зупинись та на книгу подивись».
«Мені подобається моя робота. Від неї я отримую задоволення, бо саме вона подарувала мені можливість щодня спілкуватися з цікавим людьми, допомогла відкрити в собі певні здібності. При підготовці різноманітних заходів я навчилася писати сценарії, виконувати різні ролі, співати (я учасник хору РБК) та багато іншого. За все це я завдячую - Вірі Миколаївні Приз, начальнику відділу культури райдержадміністрації, бо саме вона побачила в мені творчий потенціал, повірила в мене і запросила на роботу.
Нині в центральній районній бібліотеці працює 6 бібліотекарів. Усі вони відповідальні, виховані, цілеспрямовані. З ними приємно працювати. Разом ми долаємо труднощі, які виникають у нашій роботі. На досягнутому не зупиняємося, а впевнено крокуємо вперед і будемо робити все, щоб задовольнити попит читачів. Ми бачимо, що бібліотека потрібна людям (за рік у нас понад 3000 відвідувачів). Вони приходять до нас з задоволенням не лише по книги, а й за спілкуванням, яке теж є дуже важливим. Приємно бачити результати нашої роботи - нових читачів бібліотеки.
Користуючись нагодою хочу нагадати нашим читачам, що всі періодичні видання та книги видаються на руки безкоштовно. Тому запрошуємо до бібліотеки не лише наших постійних читачів, а й тих, хто ще не наважився завітати до нас. І я вас запевняю, за читанням цікавої книги швидко минуть довгі зимові вечори» - говорить Юлія Володимирівна.
Цілісінькими днями на роботі Юлія знаходиться поруч з книгами. Та, повертаючись ввечері додому, вона не полишає їх. У вільний час читає казочки своїй маленькій донечці, тим самим змалку прищеплює їй інтерес до книги. У постійних творчих пошуках проходять робочі дні цієї невтомної молодої жінки. І попри проблеми, які виникають на роботі, вона залишається щасливою. Адже поруч з нею завжди знаходяться люди, які радо допоможуть здолати їх.
Так, не всім випадає нагода знайти роботу, яка б і подобалася, і давала можливість всебічно розвиватися. Недарма народна мудрість говорить: «Щасливий той, хто радісно йде на роботу і з радістю повертається додому».

Інна Молибога // Таврійські вісті. – 2012. – №49 (07 груд.). – С.2.

Не згаси свічку пам'яті

Почорнілим останнім падолистом у похмурому перед грудневому піднебессі закружляв над Україною спомин-набат дзвонів пам'яті про кривавий злочин перед українським народом, вкарбований у його історію найчорнішою сторінкою.
Моторошною струною забриніли вступні слова ведучої вечора-реквієму «Не згаси свічку пам'яті», завідувача Малолепетиської бібліотеки С. М. Трескот, проведеного у тандемі з сільським клубом (завідувач Г.В.Заболотня): «Пекельні цифри та слова, у серце б'ють, неначе молот, немов прокляття ожива рік 33-й... Голод... Голод...»
У напівтемряві, при мерехтінні запалених на підвіконнях клубної зали символічних свічок, одна жахливіше іншої, відтворюються трагічні події і факти голодного 33-го, стежинами спогадів якого ступати боляче і нині, через вісім десятиліть.
Притихли навіть вічні бешкетники, коли на сцені перевтілена у смуток стражденна Матір-Україна (Вікторія Будченко) в німому безсиллі за ту ганьбу, яка поставила працьовитий український народ на межу голодного вимирання, впавши навколішки підносить руки-крила до небес, промовляючи монолог-розпач до Богородиці.
Усіх присутніх збентежила танцювальна композиція з свічками у виконанні колективу «Горицвіт» (керівник Г. Заболотня).
Нестримна сльоза заблищала на очах спадкоємців тих, хто зазнав голодних жахів, кому лиха доля присудила дику смерть від голоду на благословенній хлібом українській землі, ні, не тому, що вона не вродила...
Хвилиною мовчання учасники цього траурного заходу вшанували мільйони земляків, яких донині оплакує ненька-Україна, найкращих, кому совість не дозволила забрати у ближнього останню життєдайну крихту. Це саме їх невинно загублені душі спустились з небес у останньому вальсі пожовклого листя. Це саме їх ні за що вбиті серця догорали у вікнах свічками пам'яті, аби ніколи не ступив на Україну безпощадний морок парадоксального голодомору, сюди, на наші уславлені у світі родючі чорноземи, щоб на нашому столі завжди був хліб святий, як символ життя...

Галина Савченко, с. Мала Лепетиха // Таврійські вісті. – 2012. – №48 (30 листоп.). – С.2.

Повстаньте всі, кому сказали вмри!

1933... Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю однієї з найродючіших країн. Скільки родин пішли у вічність, не залишивши по собі найменшого сліду, скільки матерів і батьків, яким вдалося вижити у ті страшні часи, залишилися без надії продовження роду...
Про це маємо знати ми і передати свої знання наступним поколінням. Тож, для того, щоб поглибити знання учнів про роки голодомору в Україні та його наслідків для українського народу, 23 листопада, центральною районною бібліотекою спільно з селищною бібліотекою, було проведено урочисту лінійку-реквієм, для учнів 5-9 класів Великолепетиської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, присвячену пам'яті жертв голодомору 1932-33 рр.
Голодомор 1932-33 рр. - це страшна трагедія в історії нашої держави, який забрав життя мільйонів людей.
А для того, щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам'ятати про них.  

Олена Бровченко, бібліотекар центральної районної бібліотеки, Катерина Капаєва, завідувач селищної бібліотеки // Таврійські вісті. – 2012. – №48 (30 листоп.). – С.2.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

Шановні бібліотекарі!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек. Це свято свідчить про повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури.
Бібліотекарі - справжні помічники та порадники на шляху до вершин знань і мудрості народу. Саме ви допомагаєте читачам бути обізнаними у сучасних проблемах, пізнавати реальну картину світу.
Бажаємо вам, шановні бібліотекарі, творчої наснаги, міцного здоров'я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у вашій благородній просвітницькій справі.

// Таврійські вісті. – 2012. – №39 (28 верес.). – С.1.

Їй спокій тільки сниться

Від тієї хатини-мазанки, яка була у повоєнні роки справжнім храмом книги у Малій Лепетисі, навіть і сліду не залишилося. Але у моїй пам'яті живі спогади дитинства, де завідуюча сільською бібліотекою Неля Андріївна Літвінова водила нас незвіданими стежинами Країни Книг, прививаючи нам любов до книжок на все життя.
Ще на початку 50-х років молодим кучерявим дівчам вона, випускниця Херсонського культосвітнього училища, приїхала до рідного села. Страшно згадати, що то були за часи: село ще не залікувало глибоких ран, яких йому завдав ворог, катастрофічно не вистачало книжок, все треба було починати з нуля. Але їй, молодій, енергійній, залюбленій у свою професію, не бракувало сили. А яка тяга до книги була у людей, особливо у дітвори! Мине ще більше десятка літ, поки з тієї історичної хати-читальні бібліотека переїде у світле й просторе приміщення у новозбудованому Будинку культури, де Неля Андріївна заснувала справжнє «книжкове царство». За всі роки завідування сільською книгозбірнею нею проведено безліч різних бібліотечних заходів.
Ще любов'ю всього її життя був пошук та листування з рідними загиблих у Малій Лепетисі воїнів. Скільки зібрано особисто нею експонатів для сільського музею! І так аж до виходу на заслужений відпочинок ...та який там відпочинок! Життя тільки почалося! Ким тільки не працювала після виходу на пенсію: і землевпорядником при сільській раді, і фахівцем з соціальних питань, і соціальним працівником.
Уже багато років Н.А. Літвінова добровільний волонтер, нагороджувалася грамотами за активну участь у волонтерському русі, дипломом «Волонтер року». ЇЇ частенько можна побачити у стареньких односельців, де жінка і розрадить розмовою, і щось допоможе по господарству. А ще щороку вона прибирає могили друзів, що пішли на вічний спочинок.
Цим живе ця активна та небайдужа людина, цим рятується від старості. Так трапилося, що самій довелося піднімати, вчити, видавати заміж двох дочок. Але вона не здавалася. Старша - Алла Омелянівна жила на далекій півночі, тепер тут, у Малій Лепетисі, молодша - Неля Омелянівна проживає у Херсоні. Доньки подарували їй двох онучок та онука. Тепер вони, вже дорослі, радують бабусю і вона ними дуже пишається.
Неля Андріївна, колишній бібліотекар, моя колега - чудовий співрозмовник, мудрий порадник. У ній стільки живого вогню, що коли її зустрінеш - жити хочеться!
15 червня у Нелі Андріївни Літвінової ювілей. Не віриться, але час своє бере. Їй виповниться вісімдесят, хоч вона і в душі, і зовні ще молода і гарна. З днем народження Вас, люба! Бажаю Вам ще безліч повноцінних років! Хай здоровиться Вам довіку! Вічного горіння! Хай Вам спокій і не сниться!

Галина Савченко // Таврійські вісті. – 2012. – №24 (15 черв.). – С.3.

Майстер слова сонцебризного

Діячі літератури та мистецтва, пов'язані з нашим краєм, у всі часи не забували про юних читачів, вбачаючи в них майбутнє свого народу. У сузір'ї збережених часом поетичних імен, пов'язаних з Херсонщиною, слід згадати улюблену дитячу письменницю А. І. Дрозд.
17 квітня в рамках Тижня дитячої книги, який проходив у Великолепетиській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, центральною районною бібліотекою було проведено поетичний альманах, присвячений 95-й річниці від дня народження поетеси. Метою цього заходу було познайомити дітей з творчою спадщиною Алевтини Дрозд.
Яскрава сюжетність, уміння за допомогою художніх деталей змалювати візуальну картину довкілля і поточного життя, дохідливо й захоплююче розповісти дітям про досить складні й, здавалося б, прості речі - ось секрет творчого довголіття поетеси, вірші якої вже більш як півстоліття складають одну з яскравих сторінок дитячої віршованої літератури.
Творча спадщина поетеси Алевтини Дрозд - це надбання, що ним може пишатися Херсонщина.

Олена Бровченко, бібліотекар центральної районної бібліотеки // Таврійські вісті. – 2012. – №18 (04 трав.). – С.4.

Полин - сльозою омивається душа

Чорних дат у людства немало.
Кожна з них - це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, -
Вибух на Чорнобільській АЕС.
26 квітня працівники селищної бібліотеки спільно з Великолепетиською ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 провели урок-реквієм до річниці Чорнобильської трагедії «Полин - сльозою омивається душа». У заході взяли участь учні 8-х класів, а Михайло Саітов (учень 7 класу) зачитав уривок з поеми І. Драча «Чорнобильська мадонна».
Затамувавши подих учні слухали розповідь про трагедію. Скільки людських життів обірвалося з вибухом реактора, скільки жахливих наслідків катастрофи ми відчуваємо до цього часу, скільки ще їх буде.
З роками ця трагедія набуває ще масштабніших розмірів. Вірніше, відкривається те, про що раніше замовчували. Тому такі уроки-реквієми вкрай необхідні підростаючому поколінню. Молодь має знати чим насправді загрожують людству подібні аварії.
Існує багато уроків Чорнобиля. Один з них - навчитися співіснувати з ядерною енергією. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не потішайтеся своєю всемогутністю, люди, не будьте легковажними, тому, що у ваших руках майбутнє нашої планети.

Алла Степанець, бібліотекар селищної бібліотеки // Таврійські вісті. – 2012. – №18 (04 трав.). – С.3.

100-річчя П.К.Михайлевського

29 лютого у читальному залі районного Будинку культури відбувся захід, присвячений 100-річчю П.К. Михайлевського, який провели директор районного народного краєзнавчого музею імені О.І. Ціпко В.П. Синьковська спільно з відділом культури та районною бібліотекою. На захід було запрошено представників громадськості району та учнів Великолепетиської ЗОШ I-III ступенів №1.
Вступне слово взяла директор музею В. П. Синьковська. Вона розповіла, що планувалося організувати зустріч з донькою Павла Кириловича Н.П. Михайлевською, але за погодних умов вона не може бути присутньою. І пообіцяла, що обов'язково в найближчий час приїде до нашого селища, щоб розповісти про подальшу долю її батька.
Про те, як Павло Кирилович вплинув на її подальшу долю, присутнім розповіла Лідія Кирилівна Бойко. Багато хороших справ було зроблено ним у районі. Під керівництвом Павла Кириловича, тоді він був першим секретарем районного комітету Комуністичної партії, проходило будівництво кінотеатру "Родина", харчосмакової фабрики, міжколгоспбуду, а центральну площу було заасфальтовано і встановлено пам'ятник В.І. Леніну. Особливо значимою подією в ті роки для нашого району стало відкриття училища №8. У кожному слові Лідії Кирилівни звучала повага та вдячність цій добропорядній людині.
Доповнили розповідь своїми спогадами Н. І. Шишкова та Л. С. Ференц.
На закінчення заходу до слова було запрошено В.І. Черненка, першого секретаря Великолепетиською РК КПУ. Він висловив вдячність Лідії Кирилівні за змістовну та вичерпну розповідь про визначну роль Павла Кириловича в розбудові нашого селища, про підтримку молодих кадрів. Висловив побажання, що такі зустрічі треба влаштовувати частіше для того, щоб наші нащадки знали і пам'ятали таких людей, як Павло Кирилович Михайлевський.
Захід відбувся за підтримки спонсорів: К.В. Узбека, В.В. Груби, Ю.П. Ковтуна, О.О. Пуляєва, Н.А. Чистякової, В. Павловської.

Ольга Наливайко // Таврійські вісті. – 2012. – №10 (09 берез.). – С.2.

"Мово моя, мово - найдавніше диво"

21 лютого у Великолепетиській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 працівники Центральної районної бібліотеки провели усний журнал до Міжнародного дня рідної мови. Любов до рідної мови є найприроднішим і найсвятішим людським почуттям. Це почуття, яке зароджується ще з маминої колисанки, яке потрібно розвивати і збагачувати протягом усього життя. І чим глибше людина вживається в рідну мову, тим ефективніше вона формується як духовна особистість з розвиненим почуттям національної самосвідомості, тим надійніше вона себе усвідомлює представником свого народу. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Без мови - ми ніхто, а маючи свою мову - ми нація, горда і незалежна.
Друга сторінка усного журналу була присвячена перекладачу, видавцю, літератору, байкарю - Євгену Гребінці, чиє 200-річчя від дня народження ми відзначали.

Юлія Слабко, бібліотекар центральної районної бібліотеки // Таврійські вісті. – 2012. – №10 (09 берез.). – С.2.

23 січня в малому залі районного Будинку культури відбулися урочисті збори присвячені Дню Соборності України на тему: "Україно Соборна - моя гордість і слава". З привітальними словами до присутніх звернувся заступник голови районної державної адміністрації Володимир Григорович Мошенець.
Захід підготували центральна районна бібліотека спільно з дитячою бібліотекою за активної участі Великолепетиського осередку Всеукраїнської молодіжної організації «Молоді регіони» та працівників районного Будинку культури.
По завершенню заходу відбулося покладання квітів до погруддя Т. Г. Шевченка.

// Таврійські вісті. – 2012. – №4 (27 січ.). – С.1.