за 2012 рік

Інтернет став доступнішим для всіх

Дуже відрадно відзначити, що Нововоронцовська ЦБС (центральна бібліотека, Осокорівська №1,Гаврилівська, Новоолександрівська бібліотеки-філії) нещодавно стала переможцем у черговому раунді конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернет» програми «Бібліоміст», що реалізується в Україні за підтримки аматорської Фундації Біла та Мелінди Гейтс.
Під час визначення фіналістів конкурсу важливими критеріями відбору були підтримка влади та бачення колективу бібліотеки, як ефективно використати обладнання й безкоштовний доступ до Інтернету для розвитку громади. Експертна рада була впевнена в тому, що творчий колектив нашої центральної бібліотеки зможе якнайкраще використати можливості, які надає програма «Бібліоміст».
Презентація проекту відбулася 12 грудня в читацькій залі районної центральної бібліотеки (директор Валентина Зайченко), у якій взяли участь начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації Людмила Ліновська, керівник апарату райдержадміністрації Олена Бриж, керівник клубів ветеранів культури «Осіннє золото» та «Пам’ять» Валентина Саланська, волонтери, віддані читачі, працівники районного Будинку культури, педагоги Нововоронцовської ЗОШ №1 та її учні.
Дев’ять (!) новеньких комп’ютерів у читацькій залі центральної бібліотеки (та шість у названих сільських бібліотеках-філіях) - ось така нагорода була отримана нашими бібліотекарями за перемогу у престижному конкурсі. Тож хвала світовим та українським інноваціям у сфері бібліотечних послуг із використанням Інтернету!

Наш кор. // Вісті. – 2012. – №50 (14 груд.)

Презентація Інтернет-центру

Сучасна бібліотека - це не лише зібрання текстів та документів, це великий світ соціальних комунікацій. Майбутнє лише за тими бібліотеками, які поєднують традиційну культуру спілкування з книгою із новітніми інформаційними технологіями. Одним із яскравих прикладів того, що в такому спектрі розвиваються бібліотеки нашого району - центральна районна бібліотека та Осокорівська, Новоолександрівська і Гаврилівська сільські бібліотеки, які стали переможцями III раунду конкурсу проектів «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» в рамках програми «Бібліоміст», довівши необхідність доступу до Інтернету в бібліотеці не лише для жителів селища, а й для навколишніх сіл. В результаті, отримано 15 комп'ютерів, 4 принтери - сканери, веб-камери, навушники з мікрофонами, ліцензійне програмне забезпечення. Тобто все, що потрібно пересічному користувачу для роботи в мережі Інтернет. Завдяки отриманому технічному забезпеченню, відвідувачі цих бібліотек матимуть змогу користуватись безкоштовними послугами Інтернету, доступ до якого розкриває перед відвідувачами великі можливості: написання рефератів, спілкування, пошук та обмін інформацією, інтелектуальні ігри на дозвіллі, самоосвіта, знайомство із новинами ....
Працівники книгарень надають сервісні послуги: індивідуальне інструктування, групові тренінги, допомога у пошуку необхідної інформації, роз’яснення умов пошуку інформації, користування електронними бібліотечними каталогами, спеціалізованими базами даних тощо. Відповідаючи на вимоuу часу, бібліотеки спрямовують свою діяльність на задоволення інтересів та запитів користувачів, забезпечуючи доступ до друкованих та електронних інформаційних ресурсів.
Бібліотеки запрошують відвідувачів скористатись послугами Інтернету, скайп - зв’язку та копіювальної техніки.

Власкор. // Вісті. – 2012. – №50 (14 груд.)

Виховуємо молодь у дусі патріотизму

На території Дудчанської сільради налічується 584 пенсіонери, із них 179 учасників війни, 1 інвалід війни, 6 учасників бойових дій та 94 пенсіонери - діти війни. Всі вони об’єднані у ветеранську організацію, на чолі з головою ради ветеранів. Ветерани є наставниками і порадниками молодшого покоління, які як губка вбирають все найкраще. Ще з дитячого садка та в школі вивчають традиції та звичаї нашого села.
Проводячи зустрічі з ветеранами війни та праці, учасниками війни та дітьми війни, ветеранська організація тісно співпрацює зі школою та виконкомом селищної ради. В школі - сад працює дитячо - юнацька організація «Суцвіття», у якій діє центр «милосердя». Під керівництвом цього центру у кожному від 5 по 11 клас створено волонтерські загони «милосердя», мета яких - виховання в учнівської молоді людяності, гуманізму і патріотизму, поваги до людей похилого віку, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.
Я завжди звертаюсь до дідусів та бабусь, щоб під час відвідування вони розповідали дітям про своє минуле, наголошували на дуже цікавих моментах свого життя, а особливо в тяжкі роки війни, розповідали про героїв нашого села. Це дітям дуже запам’ятовується. Вони з захопленням слухають такі розповіді, а іноді навіть висловлюють в голос таку думку: «Я хочу бути таким патріотом».
До дця звільнення села, а це 8 березня, проведено мітинг - реквієм біля могили визволителів та місця загибелі Героя Радянського Союзу Мінігалі Губбайдуліна. Було наголошено на те, який патріотичний вчинок належить цьому юнаку. До Дня перемоги проведено акцію «Це потрібно не мертвим - це потрібно живим». Учні зібрали матеріали-спогади очевидців воєнного лихоліття, тим самим поповнивши експозицію музею бойової і трудової слави Дудчанської  загальноосвітньої школи-сад. Рада ветеранів  разом зі шкільним активом провели маршрут- екскурсію під девізом «Вогонь війни у пам’яті вічно» по місцях від села Ганнівки, Дудчан до Кам’янки. Під час вогнику на 9 Травня разом з ветеранами війни учнівська молодь та молодь села провели вернісаж патріотичних пісень під девізом «Роки обпалені війною». І старі, і малі виконували пісні зі сльозами на очах.
У бібліотеці завідуючою Л.М. Басараб проведено для молоді читацьку конференцію на тематику Великої Вітчизняної війни. Так хочеться на прикладах старшого покоління привити героїчний патріотизм учням та молоді села. Виховати у них любов до оточуючого навколо, повагу до людей похилого віку. Оце виховання хочеться порівняти з квітучим деревом, адже дідусі і бабусі це наше коріння, які передають нашому поколінню минулий патріотизм, а наше покоління це стовбур, а гілочки і ягідки це наші дітки і це велика неоціненна роль. Адже передати своїм дітям, а діти своїм будуть передавати і здається ніколи не помре слава про наших героїв у віках.
Ми все говоримо про героїчний патріотизм, а є в селі й інші патріоти. Закінчили навчання у вищих учбових закладах і повернулися у рідне село, очолили виробничі колективи, стали директором школи, дитячого садка, лікарем. Хіба це не патріоти своєї справи. Стали справжніми хліборобами - хіба це не патріоти. У теперішній час у селі багато фермерів, які обробляють паї односельців - це також патріотизм у мирний час. Ось про який патріотизм треба також говорити з молоддю.

Любов Некрут, голова Дудчанської первинної ветеранської організації // Вісті. – 2012. – №42 (19 груд.)

Людина жива, поки живе пам'ять про неї

17 вересня колишньому редактору районної газети «Вісті», глибокошановному Бенедикту Григоровичу Комаровсъкому виповнилося б 75 років.
Він пішов з життя на злеті своєї журналістської майстерності, поетичної досконалості, важливих думок та планів. «Наш Веня», як шанобливо називали його в колективі районки, любив життя, навколишній світ, бо сприймав його через багатство та багатогранність своєї душі, цікавився історією нашого краю, захоплювався археологією, літературою, ботанікою, нумізматикою, знав цілющі властивості багатьох степових трав, любив наодинці з природою збирати гриби і був неперевершеним романтиком.
Він умів цікаво розповідати та терпеливо слухати своїх співрозмовників, дотепно жартувати. Колеги по роботі, сусіди, друзі та добрі знайомі Венекдита Григоровича іноді схилялися до думки,  що вони живуть поряд з невизнаним генієм.
Його вірші були настільки глибокими за змістом, проникливими та майстерними, що могли поставити цю людину поряд з відомими зарубіжними та вітчизняними класиками римованого слова. Але багатьом, вже готовим до друку, збіркам чудових віршів не судилося вийти в світ, бо Венедикт Григорович був байдужим до популярності чи слави. Він навіть у найтяжчі хвилини свого життя не втрачав бадьорості духу, не втрачав надії неодмінно одужати. Не судилося, не збулося...
Життя Венедикта Григоровича Комаровського обірвалося, коли йому виповнилося всього 60 і було немов спалахом зірки на небосхилі. Вона, на превеликий жаль, згасла, але її світлі промені ще багато років будуть для нас добрим дороговказом до всього піднесеного і чистого, про що постійно проповідував у своїх талановитих віршах та глибоких журналістських прозових доробках Венедикт Григорович.
Пам’ять про нього, людину з великої літери, жива і житиме. Нещодавно в Нововоронцовській ЗОШ №1і була проведена година класного керівника з посвятою учнів цього навчального закладу до поетичної творчості Венедикта Комаровського. Класний керівник 11-Б класу Раїса Жовотоног зробила все можливе для того, щоб цей вдячний захід пройшов якомога цікавіше та змістовніше. Тема «Людина жива, поки жива пам'ять про неї» була зворушливо та майстерно висвітлена. І саме читанням віршів названого автора школярами.
Хай розбудить пісня мрії сни,
В юнім серці - чудодійна сила.
Я за те, щоб кожної весни
У людини виростали крила...
Це епіграф, взятий з одного з віршів Венедикта Комаровського. Він любив бардівські пісні у супроводі срібного гітарного розливу, обожнював відомого та колись дуже популярного Булата Окуджаву. Раїса Петрівна Жовтоног при проведенні години класного керівника і це врахувала: затамувавши подих, милі семикласники слухали чудові ліричні пісні у виконанні подружжя Наталії та Сергія Матвієнків під гітарний акомпанемент.
Найщиріші та найсердечніші слова пам’яті про Венедикта Комаровського прозвучали на поетичній зустрічі, яка також нещодавно відбулася у районному Будинку культури, організаторами якої були працівники центральної районної бібліотеки, місцевого краєзнавчого музею, архівний відділ, у ньому також взяли участь члени селищних клубів за інтересами, педагоги та старшокласники Нововоронцовської ЗОШ № 1, представники громадськості.
І знову прозвучала пісня поетичної творчості знаної в районі та далеко за його межами людини. Школярі читали вірші виразно та хвилююче.
Командовать вам двадцать первым веком,
Шагать пока в невиданный зенит
И главное, считаться человеком,
А он по рангу выше всех стоит!
Дуже тепло згадали про роки співпраці з Венедиктом Комаровським колишні редактори районної газета «Вісті» Світлана Цибанова та Ганна Кшановська. Зі словами глибокої людської вдячності цій прекрасній людині, якою був поет та журналіст високого творчого польоту виступив голова районної ради Станіслав Басараб. Зворушливими були спогади про Венедикта Григоровича Комаровського його дружини Марії Андріївни Терентьєвої. Дуже підсилив душевні емоції усіх учасників зустрічі вірш у виконання онука поета Іллі. На хорошому організаційному рівні зустріч провела працівник центральної районної бібліотеки Любов Лукіна, а численні фотознімки з різних років життя Венедикта Комаровського зробили цю зустріч подвійно цікавою та пізнавально насиченою. І хочеться вірити, що подібні зустрічі справжніх цінителів прекрасного знайдуть продовження і в подальшому.

Анатолій Посохін // Вісті. – 2012. – №41 (12 жовт.)

Шановні ветерани, працівники бібліотек!

30 вересня осінь дарує неповторне свято - Всеукраїнський день бібліотек. Цього чудового дня, що налитий по вінця багатством осінніх кольорів, щиро дякуємо вам за високий професіоналізм, безмежну подвижницьку відданість своїй справі, зичимо вам здоров'я на довгі роки, нових творчих здобутків, енергії, наполегливості, непохитної віри у свою велику мету! Нехай увічнюються успіхом усі ваші справи та починання!
Нехай ніколи не зникають з ваших облич усмішки, не вичерпується творчий потенціал, множаться гаразди у ваших домівках!
Вітаємо також із цим святом користувачів бібліотек, наших партнерів - книговидавців, освітян, науковців, представників громадських організацій і владних структур - усіх, хто вболіває за духовність народу України, за майбутнє нашої держави.
До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко...
Аби сказати: «Зупинися, мить!»
Кажу лише: «Живи, бібліотеко!»

Відділ культури і туризму Нововоронцовської РДА, профспілковий комітет працівників культури, директор КЗ «Нововоронцовська центральна районна бібліотека» // Вісті. – 2012

Нововоронцовська ЦБС отримає комп'ютери

Працівники бібліотеки давно відчули необхідність змін у своїй роботі, створення передумов для якісно нового інформаційного обслуговування користувачів шляхом надання вільного доступу не лише до друкованих, а й електронних документів. Нові сучасні потреби неможливо задовольнити лише традиційними ресурсами. Тому Нововоронцовська централізова бібліотечна система у 2011 році, за сприяння райдержадміністрації, сільських рад та районного відділу культури і туризму, взяла участь у конкурсі «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» і виграла гранд по програмі «Бібліоміст» за сприянням Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів ІRЕХ. Фінансування цієї програми здійснює фундація Біла та Мелінди Гейтс. В результаті Нововоронцовська централізована бібліотечна система отримає 15 комп'ютерів оснащених сучасним програмним забезпеченням, технічним обладнанням та веб-камерами, які будуть розподілені між центральною районною та Осокорівською, Новоолександрівською, Гаврилів- ською сільськими бібліотеками - філіями. Громада району отримає потужні інвестиції в розмірі біля 100 тис. грн.
Завдяки програмі «Бібліоміст» при активній співпраці з органами влади, їх підтримці бібліотеки - переможці стануть центрами місцевої активності та ефективної взаємодії, які надаватимуть допомогу один одному в якіснішому обслуговуванні користувачів, створенні проектів, задоволенні потреб місцевих громад, розвитку демократичного суспільства. Адже сьогодні бажаючі користуватись новітніми інформаційними технологіями - це не тільки учні, молодь, але й люди поважного віку, які саме у бібліотеці, за допомогою бібліотечного працівника, можуть задовольнити свої інформаційні запити.

// Вісті. – 2012. – №27 (06 лип.)

Допомагає людям не падати духом

Село Червоне - найвіддаленіша точка від районного центру Нововоронцовка. Жителі села позбавлені послуг автотранспорту, вже не один рік не заїжджає в село маршрутка, люди своїми силами вирішують ці всі проблеми, та й ще перестали возити в село хліб. У селі проживають люди, зокрема, похилого віку. І от як же їм вижити сьогодні.
Незважаючи на те, що в селі налічується мало мешканців, але серед них є завідуюча сільським клубом Ольга Миколаївна Роспутня. Це привітна жінка, яка не дозволяє людям падати духом. Завдяки її професійному таланту та організаторським здібностям (з нічого зробити щось), на Новий рік Ольга Миколаївна організувала привітання-щедрівки в кожен дім, вселяла душевний настрій кожному жителю села, за що їй люди дуже вдячні. Також на 8 Березня був проведений вечір-концерт, який надовго залишився в пам’яті односельців, тому що кожне слово привітання звучало від неї виразно і доброзичливо.
У теперішній час Ольга Миколаївна готується до свята - День Перемоги, щоб якнайкраще привітати своїх односельців. В цей святковий День Перемоги не можна не згадати батьків Ольги Миколаївни, яких вже немає в живих. Вони також були ветеранами війни і праці. Батько в роки війни був військовим офіцером, війну пройшов з Дніпропетровська до Праги, де й зустрів день Перемоги. Світла пам’ять про них назавжди залишиться в серцях кожного селянина-червонянця. Люди щиро вдячні батькам Ольги Миколаївни, що вони виховали таку чуйну, привітну дочку, яка продовжує втілювати в життя традиції своїх батьків, які також були зразковими наставниками для односельців. У будь-який час могли підтримати кожного селянина добрим словом та добрими порадами.
У ці святкові травневі дні, хочеться побажати Ользі Миколаївні і усій її родині міцного здоров’я, радості і щастя на довгі роки і на всі життєві віхи.
З повагою односельці: П.М. Ковальова, Л.Н. Ніколенко, Н.Є. Погонець, В.В. Слободян, Ю.А. Бабак, О.В. Ковальова, Червоноіваненко, С.О. Червоноіваненко, Є.М, Новикова, В.О. Остапенко, Н.В. Мчедлідзе, Л. Римар, А.С. Римар, С.І. Хріник, В.В. Литвиненко, І.Ю. Шановська, І.Д.Болотський.

// Вісті. – 2012. – №18 (04 трав.)

Виставка принесла петропавлівцям море задоволення

Нещодавно в Петропавлівці сталася подія, яка мала піднесені культурні цінності. Якраз до Великодня у місцевій бібліотеці-клубі петропавлівці отримали нагоду оглянути виставку багатьох майстерно зроблених картин, автором яких є Лідія Карпенко. Людина високого творчого потенціалу. Характерно, що картини надзвичайно красиві та змістовні, а за вишитими полотнамиё - багатотисячна наполеглива праця майстрині. Важко уявити скільки рухів голкою з різнокольоровими нитками їй довелося зробити, аби зявилися на світ такі рукотворні шедеври.
- Спочатку на виставку картин ми наполегливо запрошували наших односельців, а потім, коли сповнені позитивними враженнями відвідувачі розповіли про побачене іншим, у нашій бібліотеці швидко стало дуже людно, - коротко розповіла господарка цього культурно-просвітницького закладу Ірина Старченко. - Відвідувачі були дуже вражені від побаченого і тепло дякували за це автору картин Лідії Карпенко та організаторам виставки. На згадку вони на рушничку залишили свої коротенькі записи, у яких було море позитиву.
На виставці  картин не проминули нагоди показати І свою художню майстерність і школярочки місцевої ЗОШІ Тетяна Моргун, Оленка Корж та Ріта Старченко. Виготовлені руками дівчаток декоративно-ужиткові вироби також зворушили відвідувачів виставки своєю художньою тонкістю. Воістину яскраві сонячні промінці у нашому суворому сьогоденні!

Наш кор. // Вісті. – 2012. – №17 (27 квіт.)

Пройшли загальні збори працівників культури

Не диалячись на великі морози 30 січня 2012 року в районному Будинку культури пройшли загальні збори працівників культури Нововорондовського району. Основні питання, які виносилися на порядок денний - підведення підсумків роботи за 2011 рік та проведення районного огляду сільських аматорсь­ких колективів, який відбудеться 24 лютого. Начальник відділу культури і туризму Люд­мила Лівонська відмітила, що минулий рік для культармійців району був насичений та творчо піднесений. Свій звіт-виступ вона супроводжувала показом відеослайдів, на яких були показані масові заходи, святкові концерти та урочистості, які проходили в селищі та селах району. Відзвітували про проведену роботу і директор централізованої бібліотечної системи В. В. Зайченко, т.в.о. директора дитячої музичної школи І. О. Обойшева, директор районного краєзнавчого музею В.Д.Тартиця.
В роботі засідання прийняв участь перший заступник голови РДА Валерій Руденко та наголосив на тому, що не дивлячись на холодні приміщення та особливі умови пращ культура живе, працює і дарує на високому творчому рівні своє мистецтво.

// Вісті. – 2012. – №6 (10 лют.)

Гордість нашого краю

«В Нововоронцовке жил и трудился,
Макар Дудченко - Герой труда.
О нём ходят легенды и были,
О нём помнить здесь будут всегда...»
В.О. Краєв
26 січня у Нововоронцовській ЗОШ №1 десятикласники зі своїми класними керівниками Р. П. Жовтоног і О. С. Осипенко підготували провели краєзнавчий урок присвячений 110-ій зічниці з дня народження М.К. Дудченка.
Цей урок став уроком пам’яті. Адже недаремно говорять, що ті, хто відійшов у засвіти, з нами допоки ми їх пам’ятаємо. Людина без пам’яті - це дерево без коріння, говорить народна мудрість. А сучасний письменник Віталій Коротич стверджує: "Життя цікаве, допоки поруч ще є люди, яким ложна сказати: «А пам’ятаєш?» Напевно тому і називається клуб «Пам'ять», який працює при районому Будинку культури і керує його роботою В.Саланська. Цей клуб працює лише рік, але його учасники багато вже зробили для того, щоб залишити після себе всі ті надбання, які зберегла людська пам’ять для наступних поколінь. Готується до друку книга-спогад «Я напишу вам про війну...»
Цікаво, грунтовно, опираючись на виставку «Славетні імена Нововоронцовщини» та відеопрезентацію фотодокументів, які підготували працівники центральної районної бібліотеки Л. І. Зуєнко і Н. Л. Сисенко, директор районного краєзнавчого музею В. Д. Тартиця розповіла:
 - Макар Кузьмич Дудченко - знаменита людина, відома не тільки в селищі, районі, області, а й у всій Україні. Засновник колгоспного ладу у Нововоронцовському районі, досвідчений ватажок трудівників села і справжній господар землі. Безперечно людина талановита, людина з великої літери, людина від Бога.
Народився Дудченко у мальовничому селі Веретіївка на Чернігівщині у селянській сім’ї 9 січня 1902 року. Трудову діяльність розпочав рано, у 15 років, навчався у Ніжинському сільськогосподарському технікумі і працював у сільськогосподарській комуні. Після закінчення технікуму, у 1924 році був призваний до лав Червоної фмії. Службу проходив на Чорноморському флоті. У 1928 році, демобілізувавшись, приїздить у с. Дуд- гани (нині Нововоронцовського району) і разом з товаришами, колишніми моряками організовують першу сільськогосподарську комуну, яку називають "Червонофлотець". Ця назва за підприємством збереглась і по цей день, не зважаючи на зміну форми господарювання. Товариші довірили Макару Кузьмичу очолити це господарство. Нелегко було розпочинати нову справу - колективне господарство, але вони і життя довели вірність вибору. Згодом комуна була реформована в колгосп, а Дудченко обраний головою господарства «Червонофлотець», пізніше - «12 річчя Жовтня», щоб вивести це господарство у передові з відстаючого. Вдалося б і перегнати за показниками «Червонофлотець», якби не Велика Вітчизняна війна, що розпочалася у червні 1941 року. Макар Кузьмич, як і всі співвітчизники пішов захищати зі зброєю в руках Батьківщину. Політрук роти Першого севастопольського полку морської охоти, після контузії і лікування в госпіталі у складі артилерійського дивізіону бере участь у боях на Кавказі. У чині капітана демобілізувався у 1946 році. Приїздить до сім’ї в Дудчани. Його одразу ж обирають головою сільської ради, а потім головою колгоспу «12 річчя Жовтня». Та попрацював на цій посаді він недовго. В 1947 році Дудченка призначили завідуючим райземвідділом. Ця робота спочатку захопила його. Він їздив по селах району, допомагав організовувати колгоспи та радив як господарювати. Та в душі жевріла надія повернутися до улюбленої справи - колгоспу. У 1951 році райком партії рекомендував Дудченка головою колгоспу імені Леніна у Нововоронцовці. Ще 18 разів поспіль колгоспники обирали його своїм головою, виявляючи велику повагу і довіру. За часів головування Макара Кузьмича колгосп ім. Леніна вийшов у передове господарство, про яке добре знали в районі, області і в Україні. Господарство займало передові місця з виробництва сільськогосподарської продукції і нагороджувалося дипломами, грамотами, перехідними Червоними прапорами. 1954 року Макар Кузьмич був учасником сільськогосподарської виставки в Москві. У 1966 році Дудченку присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці і нагородили орденом Леніна і Золотою медаллю «Серп і молот». Багато колгоспників цього року були відзначені урядовими нагородами.
Під час керівництва М. Дудченка були збудовані в колгоспі дитячий садок, приміщення контори, їдальня, Будинок культури. Доходи господарства сягнули і мільйона карбованців за рік. Господарство підтримувало партнерські стосунки з колгоспом Сунженського району Чечено-Інгушетії. За колгоспні кошти у селищі збудовано районний Будинок культури. Дудченко нагороджувався Орденами Жовтневої революції, Червоної зірки, багатьма медалями.
У 1970 році в зв’язку із станом здоров’я Макар Кузьмич виходить на заслужений відпочинок, але колгоспники не хотіли відпускати його на пенсію. Вони обирають його почесним головою колгоспу - про це свідчить останній запис у трудовій книжці Дудченка. Він неодноразово обирався членом обкому і райкому партії, депутатом обласної і районної рад депутатів трудящих. Він бажаний і почесний гість на всіх святах. Дудченко мав неабиякі ораторські здібності. Це відзначав в своїй книжці Володимир Краєв: «Дудченко завжди знав що і як треба сказати з трибуни. Публіка завжди бурхливими оплесками зустрічала і проводжала його». Ю.О. Енгельс також згадувала, що Дудченко ніколи не підвищував голосу, говорив тихо, але так переконливо, що всі його розуміли і поважали.
20 травня 1977 року після тяжкої хвороби Макар Кузьмич Дудченко пішов з життя - «мудрий, рішучий відповідальний, душевний, щедрий, принциповий, товариський, чуйний, відданий родині і сім’ї, патріот родини і району, інтелігентний, порядний, розсудливий, вольовий, грамотний. Керівник - глиба, рівного якому до цього часу немає, керівник - самородок».
Так його характеризує Макара Кузьмича Ю. О. Енгельс, ветеран праці, у спогадах про свого вчителя і наставника.
Присутня на зустрічі член клубу «Пам'ять» О. П. Чумаченко поділилась своїми дитячими спогадами про Макара Кузьмича, адже її однокласником був один із синів Дудченка - Олександр. Вона з теплотою розповідала, як сама разом з багатьма учнями на літніх канікулах працювала у колгоспі ім. Леніна. Говорила і про те, яку батьківську увагу виявляв Макар Кузьмич до дітей, їх праці, побуту та відпочинку. Ольга Петрівна презентувала художню книгу Дмитра Міщенка, херсонського письменника, «Честь роду». Прототипом літературного героя книги і його оточення стали М. К. Дудченко та його близькі, співробітники, односельці.
Десятикласники зустрілися також з сином Миколою Макаровичем Дудченком та його дружиною Людмилою Миколаївною. "Подружжя поділилося з нами своїми спогадами. їх син Тарас, випускник нашої школи, один із 10 внуків Макара Кузьмича, здобув освіту у сільськогосподарській академії, спеціальність «Ветеринарія». Він захистив кандидатську дисертацію і разом з дружиною працює у Києві в Академії наук України.
Поділився своїми спогадами і Михайло Павлович Романишин, який розповів учням про першу і останню свою зустріч з Макаром Кузьмичем. Перша відбулась у 1966 році в Осокорівському Будинку культури на зустрічі громадськості району з Олесем Гончаром. Остання зустріч відбулась у рік смерті М. К. Дудченка. Як і О. П. Чумаченко, Михайло Павлович підкреслив у своїй розповіді, що Макар Кузьмич дуже опікувався дітьми та молоддю. На той часу нашій школі навчалося понад 1000 учнів і 700 із них харчувались у шкільній їдальні безкоштовно, а вірніше за кошти колгоспу. Багато було зроблено для ремонту школи після страшного буревію в 70-ті роки.
Учні і всі присутні не тільки багато почули цікавого, але змогли ще й побачити фотографії, грамоти, документи про освіту та нагородження з фонду особового походження районного архіву, надані для експозиції начальником архівного відділу РДА Ю. А. Єременко.
Десятикласниці Анна Нагайцева та Катерина Посохіна декламували вірші, а семикласниці Вікторія та Валерія Девятки виконали лірично-патріотичну пісню.
Пам’ятаймо історію нашого краю, пам’ятаймо людей, що творять її.

// Вісті. – 2012. – №6 (10 лют.)

Дозвілля молоді на селі

У селі працює сільська бібліотека, приміщення якої відремонтували у цьому році. На жаль, через слабку матеріальну базу, не маємо змоги поповнити книжковий запас бібліотечного фонду, але сільська рада постійно виділяє кошти на підписку періодичних видань, які до вподоби читачам різного віку.
Завідуюча бібліотекою Л.М. Басараб плідно працює із педагогічним колективом Дудчанського загальноосвітнього приклад, як «Читач року». Спільно із директором сільського Будинку культури Г. О. Потипіняк та інструктором по спорту В.М.Грибом розробили ряд заходів з організації дозвілля молоді. Також за ініціативи Л.М.Басараб створено « Клуб молодої сім’ї», у якому, поки що, налічується 5 сімей.

Аліна Грицик, сільський голо­ва с. Дудчани // Вісті. – 2012. – №4 (27 січ.)

"Бринить в душі обірвана струна..."

Солнечным днем, расцвеченным буйством осенних красок, собрались жители поселка Нововоронцовка и гости в районной библиотеке на  литературный вернисаж «Он радовался каждому мгновению жизни» Собрание было посвящено 75-летию со дня рождения бывшего редактора нововоронцовской раигазеты : «Вісті» («Ленінський шлях») члена Национального союза журналистов  Украины поэта Венедикта Григорьевича Комаровского. Этот человек остался в воспоминаниях жителей района как пример трудолюбия, профессионализма, доброты и порядочности.
Гостей праздника едва вместил большой читальный зал библиотеки, где они ознакомились с выставкой «Бринить в душі обірвана струна». Здесь размещены не только интересные тексты, но и редчайшие иллюстративные материалы, рассказывающие о жизненном и творческом  пути нашего выдающегося земляка. Выставку со знанием дела подготовили  директор районного народаного краеведческого музея Валентина Тартица, методист районной библиотеки Людмила Зуенко, директор РДК Алексей Абзелимов, начальник архивного отдела райгосадминистрации Юлия Еременко.
Ученики младших и старших классов Нововоронцовской ЗОШ №1 декламировали етихи Венедикта Комаровского. Посвятила свое стихотворение «Поэту и человеку» Валентина Саланская, руководитель популярного районного народного  клуба но интересам ветеранов культуры «Осеннее золото».
- С теплыми воспоминаниями о коллеге по журналистскому цеху выступили члены НСЖУ бывшие редакторы «Вістей» Светлана Цыбанова и Анна Кшановская, - делится впечатлениями ведущая и автор сценария библиотекарь Любовь Лукина. - С особой теплотой говорили о Венедикте Комаровском председатель райсовета Станислав Басараб, соседи - журналист Анатолий Посохин и его жена Светлана. С волнующим трепетом в душе гости литературного вернисажа встретили жену бывшего редактора Марию Терентьеву-Комаровскую, его младшего сына Константина с женой Ириной. А их сыночек Илья приятно удивил и растрогал всех присутствующих, прочитав стихотворение своего дедушки Венедикта о родной природе.
Трогательным было и выступление уважаемого ветерана просвещенческой нивы, талантливой поэтессы Лидии Глебовой. Она рассказала, как Венедикт Комаровский помогал ей готовить к печати первый поэтический сборник «Отчий край», который увидел свет в 1997 году. А открывает сборник стихотворение «Другу» — посвящение Мастеру пера. Очень больно, что он не успел увидеть книгу - тяжелая болезнь унесла его жизнь. Вот несколько строк из этого стихотворения: Жив чесно і скромно, ніколи не прагнув кар’єру здобути, до влади не рвавсь.
Отож до останнього подиху в світі Людиною в пам’яті інших зоставсь.
Это мероприятие высокое мерило признания талантливого В.Г Комаровского. Он при жизни нередко печатался в толстых столичных газетах и журналах, но когда речь заходила об издании его книги, деликатно переводил беседу в другое русло. Это был человек, без преувеличения, грандиозных(!) энциклопедических знаний, непревзойденный знаток и коллекционер старины и редких насекомых.
Кстати, в школе состоялся тематический час, посвященный Венедикту Григорьевичу, с участием его родных и близких. Мероприятие подготовила и провела классный руководитель 11-Б класса Нововоронцовской ОШ №1 Раиса Жовтоног.
В.Е Комаровский, работая редактором, неустанно и бережно растил журналистскую смену, всячески поддерживал многих из тех, кто приобщался к этому нелегкому труду Среди них - бывший военный журналист и поэт Григорий Пасько, украинская писательница Наталья Петях, Анатолий Скрипченко, Олег Анащенко, Валентина Зайченко, Лидия Глебова, Олег Тымков и другие. А профессионализма, толерантности и такта у Венедикта Комаровского хватало на многих! Он был самодостаточным и смелым журналистом. Имел дипломы учителя-филолога (Одесский госуниверситет) и журналиста (Высшая партийная школа при ЦК Компартии Украины). А еще у него был ни с чем не сравнимый жизненный опыт!
Думаю, стоит согласиться с теми жителями поселка Нововоронцовка, которые предлагают назвать одну из улиц именем Журналиста Венедикта Комаровского.

Николай Гурепко, журналист и писатель Херсонская область. Фото из архива Нововоронцовской районной библиотеки // Комуніст. – 2012. –№86 (31 жовт.)