Архів Леоніда Гошкевича у фондах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара

Архів Леоніда Гошкевича у фондах Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гончара

Збирання, зберігання і забезпечення доступності документального спадку минулого сучасним та майбутнім споживачам є однією з функцій наукової бібліотеки.

Значення наукових бібліотек, так само як музеїв і архівів, вимірюється багатством їх фондів, у т. ч. колекційних зібрань унікальних книг, рукописів та архівних матеріалів. Однією з важливих ділянок роботи відділу рідкісних та цінних видань обласної книгозбірні є обробка та науковий опис фонду рукописів, що зберігаються в бібліотеці.

Фонд рукописів включає в себе і родинний архів херсонського священика, протоієрея Леоніда Івановича Гошкевича, невелику частину якого (393 од. зб.) бібліотека мала щасливу нагоду придбати у місцевого краєзнавця наприкінці 90-х років тепер вже минулого XX сторіччя. На жаль, це лише частка сімейної документальної спадщини Гошкевичів, рештки якої, можливо, розпорошені по численних зібраннях херсонських колекціонерів.

Видатні представники цієї великої і славетної родини залишили по собі добру пам'ять та відіграли значну роль в культурному житті не тільки Херсона, а й країни в цілому.

По-перше, це добре відомий всім Віктор Іванович Гошкевич (1860 р.н.), засновник, організатор і доглядач Херсонського краєзнавчого музею, археолог, громадський діяч, науковець, відомий публіцист, редактор та засновник газети «Юг» (1898-1907). За свою сумлінну працю краєзнавця в 1922 р. був удостоєний звання Героя Праці.

Крім нього, було ще три брати. Найстарший з них, але менше відомий широкому загалу - Михайло Іванович Гошкевич (1853 р.н.), статський радник (1888), помічник Херсонського губернського інспектора з питань медицини. За фахом лікар, автор статистичних нарисів про санітарну діяльність у Херсоні кінця XIX ст. та численних публікацій з питань медицини. На початку своєї професійної діяльності, як ординатор військового шпиталю №62 , брав участь в подіях російсько-турецької війни 1877-1878рр., за що відзначений пам'ятною бронзовою медаллю та нагороджений орденом Святого . Станіслава третього ступеня (28 грудня 1877р.).⁽¹⁾

Молодший з братів - Микола Іванович Гошкевич ([1870] р.н.), дійсний статський радник, інспектор учбових закладів у польській частині Росії. На жаль, іншими відомостями про нього ми не володіємо.

І, власне, Леонід Іванович Гошкевич (1868р.н.), священик в сані протоієрея. Про людей непересічних часто кажуть: «Обрані Богом». Можливо, таких можна поділити на тих, кого Бог наділив неабияким талантом, і на тих , кому вручив важкий тягар - повелів виконати в цьому житті особливу місію добра. Леонід Гошкевич наїежав до других. Все своє життя він рятував людські душі. В одній із своїх промов отець Леонід сказав: «Завжди і в будь-який час я готовий служити кожному». Служба Леоніда Гошкевича була пов'язана з херсонськими храмами. Він служив у храмах Св. Духа і Всіх Святих на центральному кладовищі. І всюди його оточувала любов та повага парафіян і колег. До нього зверталися навіть люди, які були датекими від церкви. У період німецької окупації протоієрей Гошкевич брав активну участь у спасінні євреїв. Щоб врятувати їх від страти, він особисто охрестив 120 євреїв. За бездоганне служіння во славу Святої церкви був відзначений всіма нагородами, що тільки існують для священиків у православній Церкві. А за свою патріотичну діяльність в період нацистської окупації був нагороджений медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».(2)

Всі брати родом з Києва. Троє з них, Віктор, Михайло та Леонід, в силу життєвих обставин переїхали до Херсона в кінці XIX сторіччя.

Їх батько, Іван Антонович Гошкевич, був магістром богослів'я (1852) і ректором Київської духовної семінарії ([1862]). Він також відомий як укладач одного з перших підручників логіки російською мовою. Народився Іван Антонович в Мінській губернії у 1824 році, а на десять років раніш - його знаменитий брат Йосип Антонович Гошкевич (1814), перший російський дипломатичний представник в Японії, учений, автор численних публікацій про Китай та Японію, укладач «Японсько-російського словника» (3857). Ця праця була відзначена високою нагородою - Демидівською премією та золотою медаллю.

Та все ж в житті будь-якої особистості головна нагорода - це пам'ять нащадків.

Документальна спадщина - незмінне джерело з історії нашого народу, її вивчення сприяє поверненню історичної пам'яті.

Родинний архів Гошкевичів, що зберігається в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О.Гончара, нараховує 399 документи які охоплюють період з 1834 по 1951 рр. Архів містить біографічні матеріали, господарче - побутові документи, матеріали службової та громадської діяльності, листування і фотографії Леоніда Івановича Гошкевича, його старшого брата - Михайла Івановича Гошкевича, батька. - Івана Антоновича Гошкевича, матері -Ганни Іванівни Гошкевич (в дівоцтві Веледницької), діда з батьківського боку -Антона Івановича Гошкевича та діда з материнського боку - Івана Івановича Веледницького.

Батьківська спадщина нараховує 22 документи періоду 1843-1912 рр. Це метричні записи про народження, хрещення, шлюб, свідоцтва про смерть та поховання, послужні списки, укази про нагородження, призначення на посади, листування тощо родин Гошкевичів-Веледницьких. Цікавий факт - діди як з батьківського, так і з материнського боку, за своє багаторічне бездоганне служіння відзначені нагородами.

Протоієрей Києво-Подольської Царекостянтинівської церкви Іван Іванович Веледницький 3 лютого 1854р. був представлений до нагородження орденом Святої Анни третього ступеня (наказ №1143 від 5 квітня 1854р.).(1)

Священик Стрелічевської Михайлівської церкви Мінської губернії Антон Іванович Гошкевич 13 червня 1818 р. був нагороджений «хрестом за 1812 рік» (свідоцтво № 16153 від 16 жовтня 1912р.).(1)

У формулярному списку про службу протоієрея Івана Антоновича Гошкевича за 1870 рік є відомості про нагородження його набедреником (29 червня 1857р.) та скуфією (24 червня 1860р.).(1)

Документи старшого брата, Михайла  Івановича Гошкевича. датовані 1871-1913рр., нараховують 43 одиниці зберігання. Це матеріали біографічного характеру - метричне свідоцтво про народження, копія формулярного списку про службу, численні рапорти та резолюції про службові переміщення, відомості про нагородження тощо

Особисті документи, що відображають службову та громадську діяльність Леоніда Івановича Гошкевича. становлять більшість (325 од. зб.) і датуються 1834-1951рр. Це численні рукописи його проповідей за 1910-1947рр., службові посвідчення, документи про нагородження, листування і фотоматеріали.

Проникливі та глибокі за змістом проповіді, написані рукою отця Леоніда, повертають до нас із небуття його добре слово, звернене до людей. Збереглися навіть твори з

Фото з дарчим написом від співучня Л.Гошкевича по Київській духовній семінарії Мірія Сайкаки

питань богослужіння, складені Леонідом Гошкевичем, учнем 4-5 паралельних класів [Києво-Подольського духовного училища]. Серед фото та ілюстративних матеріалів викликають інтерес 2 фотографії з Японії. Одна з дарчим написом від співучня Леоніда Гоїдкевича по Київській духовній семінарії Міріа Сайкаки і його малюнок олівцем, датований 1885 роком.

А друга фотографія священослужителя, без особистих написів і без зазначення дати.

Нещодавно вдалося встановити, що на ній зображений Миколай. Архієпископ Японський (1836-1912). лист від якого, датований 18 серпня 1910 р., зберігся також в архіві отця Леоніда. Це єдине нагадування серед сімейних документів про його славнозвісного родича - Йосипа Антоновича Гошкевича. Святитель Миколай (Іван Касаткін) прибув до Японії в 1861 р., як настоятель церкви при російському консульстві. де в той час Йосип Антонович Гошкевич виконував функції посла. Члени родини Гошкевичів, зокрема Віктор Іванович та пізніше Леонід Іванович, підтримували дружні стосунки з ієромонахом Миколаєм. Про це свідчить і вищезазначений лист, і спогади Віктора Івановича Гошкевича, надруковані в «Русских Ведомостях»(3)  «Русские Ведомости». - 25 февраля. - 1942. - № 46).

Миколай, Архієпископ Японський

Викликає зацікавленість також невелика кількість документів релігійних установ Херсонщини періоду 1834-1894рр. Це Указ Херсонського духовного правління від 8 лютого 1834 р. про призначення на пономарське місце Юхима Петрова, фрагменти записів про хрещення 1867-1887рр., донесення про недостойну поведінку священика Херсонської Свято-Духівської церкви Севастіяна Шумігорського (1886-1894рр.) тощо.

Наукове опрацювання родинного архіву Гошкевичів з фонду обласної бібліотеки тільки розпочато. Попереду цікава та копітка робота. Наша головна мета - збереження і вивчення того, що ми вже одержали, а в майбутньому -можливе поповнення колекції новими матеріалами. З метою забезпечення збереженості і раціональної доступності рукописного фонду проведено певну роботу зі створення страхових копій шляхом сканування (оцифровування), в т. ч. і документів з архіву Леоніда Гошкевича. Тож архів чекає на своїх дослідників.

1.  Гошкевич Л.І. Архів. Фонди Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Гончара. «Бонза» Николай / Летопись Причерноморья.-1999,- №3

2.    Наукові записки Херсонського краєзнавчого музею. - Херсон,-2004. - С. 98-102.

2. Горностаєв  Є. Світло незгасимої  віри  // Наддніпрянська правда. - 22 жовтня. - 1994. -С.2.

4. Кухар-Онишко Н.О. Діяльність Леоніда Гошкевича на Миколаївщині/ Наукові записки Херсонського краєзнавчого музею. - Херсон, 2004. - С.75-76.

2. ДАХО, ф.Р. - 1979, оп. 12, спр. 28, арк. 232, 233.

Ольга Сак, завідувач відділу рідкісних та цінних видань Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Гончара // Константи. – 2016. – №1(12). – С.96-99.